Geum.ru

Окхт основний курс хіміотерапії; птд протитуберкульозний диспансер; ртб рецидив туберкульозу; сес санітарно-епідеміологічна станція

Вид материалаДокументы

Содержание


4.2. Організація надання медичної допомоги при ВІЛ/СНІД
5. Стратегія боротьби з тб в україні, адаптована до міжнародних стандартів
Запитання для повторення
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

4.2. Організація надання медичної допомоги при ВІЛ/СНІД


Надання медичної допомоги хворим на ВІЛ/СНІД розподіляється на центральний, обласний і районний рівень.

До центрального рівня віднесені Міжвідомча комісія з питань профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом, МОЗ України, які координують роботу по виявленню, діагностиці та профілактиці ВІЛ/СНІД.

До центрального рівня віднесений Український центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом, який надає МОЗ України відповідні науково обґрунтовані пропозиції для прийняття рішення.

До обласного рівня віднесені центри профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом, що знаходяться у всіх 27 адміністративних територіях. Вони координують роботу по виявленню, діагностиці та профілактиці ВІЛ/СНІДу. Такі центри є у великих містах. Їх пропонується створювати у тих містах, де зареєстровано 500 і більше хворих на ВІЛ/СНІД.

На рівні району координацію по профілактиці, діагностиці та лікуванню хворих на ВІЛ/СНІД здійснює інфекціоніст, що веде прийом у кабінеті інфекційних захворювань.

Загальна лікувальна мережа повсюдно бере участь у виявленні хворих на ВІЛ/СНІД, подальшу кваліфіковану допомогу їм надають фахівці інфекціоністи, що пройшли спеціалізацію чи тематичне удосконалення по ВІЛ/СНІДу.

Є низка громадських організацій, які проводять певні ділянки роботи по ВІЛ/СНІДу.

Окрім того, в організації профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом активну участь беруть санітарно-епідеміологічні станції усіх рівнів.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

4.2.1. Назвіть рівні надання медичної допомоги хворим на ВІЛ/СНІД?

5. СТРАТЕГІЯ БОРОТЬБИ З ТБ В УКРАЇНІ, АДАПТОВАНА ДО МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ


Існує багато методів і підходів для діагностики і лікування хворих на туберкульоз. Однак проблему становить недостатня організація виявлення та лікування хворих. Нині ефективною та економічно вигідною є стратегія лікування під безпосереднім спостереженням, рекомендована ВООЗ.

Стратегія включає комплекс медичних і адміністративних заходів щодо боротьби з ТБ. Ця стратегія сприяє швидкому зниженню поширення інфекції, а також зниженню ризику розвитку ТБ з лікарською стійкістю, лікування якої обходиться в багато разів дорожче і часто приводить до летального результату.

На сьогоднішній день стратегія ВООЗ є однією із найбільш ефективних та рентабельних програм контролю поширення ТБ. До неї входить п’ять ключових компонентів.

1) постійна підтримка програми з боку уряду та керівництва медичною службою регіону,

2) виявлення хворих на ТБ за зверненням, методом мікроскопічного дослідження мокротиння,

3) застосування ефективних стандартизованих режимів лікування під безпосереднім спостереженням усіх хворих медичними працівниками,

4) регулярне, безперервне постачання достатньою кількістю протитуберкульозних препаратів для усіх хворих,

5) стандартна система реєстрації та звітності для проведення нагляду і моніторингу.

При правильному здійсненні ця стратегія:

дозволяє досягти показника вилікування хворих до 90 %;

перешкоджає поширенню інфекції шляхом лікування заразних хворих;

перешкоджає розвитку ТБ з множинною лікарською стійкістю.

Після того як пацієнту був поставлений діагноз «туберкульоз», медпрацівники повинні контролювати і реєструвати вживання пацієнтом ліків протягом усього курсу лікування (курс лікування триває від 6 до 8 міс.).

Для контролю за ходом лікування дослідження мокротиння повторюється через 2 місяці після початку лікування й у ході лікування, а для визначення результату лікування — наприкінці лікування.

Протягом усього курсу лікування ведеться документація, куди вносяться результати досліджень на різних етапах лікування.

В Україні пропонується така адаптація ДОТС-стратегії до національних умов:

1) постійна підтримка програми з боку уряду та керівництва медичною службою регіону,

2) виявлення хворих на ТБ за зверненням, методом мікроскопічного дослідження мокротиння, а також застосування туберкулінодіагностики у дітей, рентгенологічних методів — у дорослих серед груп ризику, та у всіх, що звернулися за медичною допомогою з підозрою на ТБ.

3) застосування ефективних стандартизованих режимів лікування під безпосереднім спостереженням усіх хворих медичними працівниками. При їх неефективності продовження строків лікування та застосування у окремих хворих хірургічних методів. Перед і в процесі лікування застосування культуральних методів. Оцінка результатів лікування за показниками припинення бактеріовиділення (всіма методами) та клініко-рентгенологічного благополуччя, включаючи загоєння порожнин розпаду.

4) регулярне, безперервне постачання достатньою кількістю протитуберкульозних препаратів для усіх хворих, а також забезпечення їх основними патогенетичними препаратами, препаратами ІІ ряду, а також витратними матеріалами для лабораторної та рентгенологічної діагностики.

5) стандартна система реєстрації та звітності для проведення нагляду і моніторингу. Визначення дефініцій щодо ТБ, адаптованих до міжнародних стандартів.

У хворих на ТБ/ВІЛ/СНІД теж застосовується викладена ДОТС-стратегії, адаптована до національних умов. Однак на період інтенсивної фази лікування ТБ на 2—3 міс. відміняються антиретровірусні препарати.

Виявлення ТБ рекомендується у всіх хворих на ВІЛ/СНІД, а виявлення ВІЛ-інфекції — у всіх хворих на ТБ.

У осіб з ВІЛ/СНІД рекомендується хіміопрофілактика ТБ ізоніазидом.

Пропонована ВООЗ стратегія боротьби з ТБ, адаптована до національних умов, дозволить запобігти смерті від ТБ і втрату працездатності серед найбільш активної вікової групи населення. У той же час вона допоможе ефективно використовувати обмежені ресурси за рахунок скорочення термінів госпіталізації, числа ліжок і раціонального використання фондів. Застосування цієї стратегії приведе до зменшення поширеності ТБ в порівнянні з рівнем, що спостерігається в даний час, а також до зниження щорічного ризику інфікування. Крім цього, через кілька років знизиться показник смертності від ТБ. Таким чином, за рахунок скорочення масштабів передачі інфекції серед населення відбудеться зниження щорічного числа нових випадків ТБ, що в остаточному підсумку приведе до неухильного зниження показника захворюваності.

Зменшення резервуару ТБ інфекції призведе до зниження інфікованості і захворюваності у осіб на ВІЛ/СНІД.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

5.1. Назвіть складові ДОТС-стратегії?

5.2. Яка ефективність лікування хворих при ДОТС-стратегії і правильній її реалізації?