Окхт основний курс хіміотерапії; птд протитуберкульозний диспансер; ртб рецидив туберкульозу; сес санітарно-епідеміологічна станція

Вид материалаДокументы

Содержание


2.2. Епідеміологія ВІЛ/СНІДУ
Запитання для повторення
2.3. Епідеміологія ТБ/ВІЛ/СНІД
Запитання для повторення
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

2.2. Епідеміологія ВІЛ/СНІДУ


ВІЛ-інфекція — це інфекція, що розвивається в результаті багаторічного персистування в лімфоцитах, макрофагах і клітинах нервової тканини вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) і характеризується повільно прогресуючим дефектом імунної системи, що приводить до загибелі хворого від вторинних уражень, описаних як синдром набутого імунодефіциту (СНІД), або від підгострого енцефаліту.

Уперше ВІЛ-інфекція у своїй фінальній стадії (СНІД) була описана в 1981 р. у США.

У 80-і роки ХХ століття поряд зі збільшенням числа заражених відзначалося стрімке поширення ВІЛ-інфекції.

За даними ВООЗ, число інфікованих ВІЛ-інфекцією у світі в 1992 р. досягло 12 млн. чоловік, з них СНІД розвився у 2 млн. чоловік, що дозволяє розглядати ситуацію як пандемію.

На кінець 1992 р. у нашій країні зареєстровано близько 600 інфікованих ВІЛ, у тому числі 270 дітей, СНІД розвився більше ніж у 80 чоловік, умерло більше 50 чоловік. Відмічається швидкий ріст числа інфікованих.

Під кінець 2002 р. у світі проживало з ВІЛ/СНІД 42 млн. чол., з них 3,2 млн. дітей. Вперше інфіковані склали 5 млн. населення. У цьому ж році померло 3,1 млн. ВІЛ-інфікованих.

За даними світової статистики СНІД у 2002 році перегнав туберкульоз (ТБ) і за частотою смертності серед дорослого населення посідає четверте місце.

В Україні перші випадки ВІЛ-інфекції зареєстровані у 1987 р. З цього часу в країні зареєстровано майже 53 тис. ВІЛ-інфікованих, серед них понад 4 тис. дітей. Стільки ж громадян України (4 тис.) хворі на СНІД, більше 2 тис. вже померло від СНІДу. За даними 2002 р., рівень захворюваності на ВІЛ-інфекцію становить 18,2 на 100 тис. населення, а захворюваність на СНІД складає 2,8 на 100 тис. населення при смертності — 1,8 на 100 тис. населення.

Збудник ВІЛ-інфекції/СНІДу — вірус імунодефіциту людини. Він відноситься до родини Ретровірусів (Retroviridae), роду Лентивірусів (Lentivirus), відкритий у 1983 р. Відомо декілька модифікацій вірусу. Вірус гине при t° 56 °С в протягом 30 хв., при 70 — 80 °С — через 10 хв., швидко інактивується етиловим спиртом, ефіром, ацетоном, 0,2 % розчином гіпохлориту натрію й іншими дезинфікуючими засобами.

Джерелом збудника інфекції є людина в будь-якій стадії інфекційного процесу. Вірус виявляється в значних кількостях у крові, спермі, піхвовому секреті, грудному молоці, що визначає шляхи його передачі.

Документовано передачу вірусу при статевих зносинах, переливанні крові та її компонентів, через донорські органи і сперму, при грудному вигодовуванні від жінки дитині та від дитини до жінки, під час вагітності — від матері плоду, медичним інструментом, забрудненим кров’ю, що містить збудників.

Вірус має тропізм до ряду клітин лімфоїдного ряду: Т-лімфоцити-хелпери (клітини Т4), макрофаги, моноцити. Він виявлений також у тканині головного мозку. Паразитування вірусу в Т-лімфоцитах-хелперах викликає прогресуюче порушення їхніх функцій, у зв’язку з чим починається перебудова імунітету. Через тривалий проміжок часу компенсаторні зрушення змінюються декомпенсацією, що клінічно виявляються зниженням опірності організму до різних видів мікроорганізмів, в т.ч. МБТ.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ


2.2.1. Дайте визначення ВІЛ-інфекції?

2.2.2. В якому році і в якій країні вперше була описана фінальна стадія СНІДу?

2.2.3. Скільки у світі людей уражені ВІЛ/СНІДом на кінець 2002 р.?

2.2.4. У якому році в Україні вперше зареєстровані випадки ВІЛ-інфекції?

2.2.5. До якої родини і роду відноситься вірус ВІЛ і в якому році він відкритий?

2.2.6. Назвіть джерело збудника ВІЛ-інфекції?

2.2.7. До яких клітин найбільший тропізм ВІЛ?

2.3. Епідеміологія ТБ/ВІЛ/СНІД


Розрізняють триєдину епідемію ТБ, що містить три складові:

а) звичайного ТБ, який добре піддається лікуванню;

б) хіміорезистентного ТБ;

в) ТБ/ВІЛ/СНІД.

Серед ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД найрозповсюдженішою опортуністичною інфекцією є ТБ. За узагальненими літературними даними у (32,0 ± 1,2) % ВІЛ-інфікованих був виявлений ТБ і у (19,5 ± 0,5) % ВІЛ-інфікованих туберкулінові проби були позитивні. У США, за результатами прижиттєвої діагностики, мікобактеріальна інфекція виявляється в 40,0 %, а при автопсії — у 80 % ВІЛ-інфікованих.

Відомо, що ВІЛ-інфекція підвищує ризик активного ТБ і, навпаки, ТБ прискорює перебіг ВІЛ-інфекції.

Розвиток активного ТБ у ВІЛ-інфікованих супроводжується підвищенням, а його лікування, навпаки, зниженням концентрації вірусної РНК в крові. Вихід вірусів у кров обумовлений активацією лімфоцитів, спричиненої антигенами Mycobacterium tuberculosis. Підтвердженням цьому служать результати досліджень in vitro, які свідчать, що додавання туберкуліну до культури лімфоцитів, отриманих від ВІЛ-інфікованих з позитивними туберкуліновими пробами, приводить до активації лімфоцитів і значно стимулює репродукцію ВІЛ.

Загроза поєднання ТБ і ВІЛ-інфекції зумовлена тим, що майже кожна третя людина на землі є носієм МБТ, тобто інфікована, а в деяких бідних країнах інфіковано 80—90 % дорослого населення. На відміну від ВІЛ МБТ передаються повітряним шляхом й при відсутності лікування один хворий на ТБ протягом року заражає до 20 чоловік.

За даними ВООЗ, серед інфікованих МБТ та ВІЛ щороку захворює на ТБ 5—10 % інфікованих, тоді як серед інфікованих тільки МБТ захворює до 10 % протягом всього життя. Із хворих на СНІД захворює на ТБ 50—70 % і в 30 % ТБ є причиною смерті.

Отже, якщо ВІЛ проникає у суспільство, яке інфіковане МБТ, то населення потерпає від паралельних епідемій ТБ і СНІДу.

Для контролю за епідемією ТБ/ВІЛ/СНІДу найефективнішими заходами є:

1) профілактика ТБ/ВІЛ/СНІДу;

2) діагностика ТБ у ВІЛ-інфікованих та ВІЛ-інфекції серед хворих на ТБ;

3) лікування хворих на ТБ/ВІЛ/СНІД.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

2.3.1. Назвіть складові епідемії ТБ в Україні?

2.3.2. Як часто захворюють на ТБ інфіковані ВІЛ і МБТ?

2.3.3. Як часто захворюють на ТБ хворі на СНІД?