Кодекс україни про цивільний захист

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

ГЛАВА 34

Робочий час та відпустки

Стаття 152. Робочий час в органах управління та силах цивільного захисту

1. Для осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту встановлюється 40-годинний робочий тиждень.

З встановленням режимів підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, а також під час загрози виникнення окремих надзвичайних ситуацій або ліквідації таких ситуацій і їх наслідків особи рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та працівники органів управління і сил цивільного захисту несуть службу та працюють понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.

2. Працівникам органів управління та сил цивільного захисту за роботу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні здійснюється оплата праці згідно з трудовим законодавством.

3. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівника органів управління та сил цивільного захисту за службу і роботу у вихідні та святкові дні, за рішенням їх керівників, надаються інші дні відпочинку.

Стаття 153. Відпустки

1. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надаються такі види відпусток:

1) щорічна основна відпустка;

2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;

3) творчі відпустки;

4) соціальні відпустки:

відпустка у зв‘язку з вагітністю та пологами;

відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

додаткова відпустка для осіб, які мають дітей;

відпустка для лікування, у зв‘язку з хворобою;

5) відпустки за сімейними обставинами;

6) інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

2. Тривалість щорічної основної відпустки для осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають на момент її надання вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів, від 10 до 15 років – 35 календарних днів, від 15 до 20 років – 40 календарних днів, 20 і більше років – 45 календарних днів.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту – учасникам бойових дій та прирівняним до них особам надаються, незалежно від вислуги років, щорічні основні відпустки тривалістю 45 календарних днів у зручний для них час.

Тривалість відпусток обчислюється у календарних днях. При визначенні тривалості щорічних основних відпусток, що надаються особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а також соціальних відпусток, що надаються особам, які мають дітей, святкові та неробочі дні не враховуються.

При визначенні тривалості відпустки не враховується час, необхідний для проїзду у межах України до місця проведення відпустки і повернення назад. Не враховується зазначений час також у разі поділу відпустки на дві частини та відкликання працівника з відпустки.

Щорічна основна відпустка повинна бути надана протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника чергова щорічна основна відпустка може бути надана за минулий рік у І кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини.

Щорічна основна відпустка тривалістю – 40 і більше календарних днів на прохання особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту може бути поділена на дві частини за умови, що основна її частина становитиме не менш, як 30 календарних днів.

3. Слухачам і курсантам навчальних цивільного захисту, які навчаються за денною формою, надаються згідно з навчальними планами канікулярні відпустки тривалістю: зимова – до 14 календарних днів, а літня – 30 календарних днів.

Літня канікулярна відпустка є основною, а зимова – додатковою. Час, необхідний для проїзду до місця проведення цих відпусток і повернення назад, не надається.

4. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, кандидатури яких затверджено для направлення на навчання чи виїзду у відрядження за межі України, щорічна основна відпустка надається з урахуванням повного використання її до початку навчання або виїзду за межі України.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які закінчили навчальні заклади цивільного захисту і яким присвоєно перше спеціальне звання середнього начальницького складу, щорічна основна відпустка надається безпосередньо після закінчення цих навчальних закладів тривалістю 30 календарних днів, як правило за місцем служби, до яких їх направлено для подальшого проходження служби.

5. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які перебувають у відрядженнях за межами України, дозволяється, за їх бажанням, об’єднати щорічні основні відпустки за два роки. Загальна тривалість об’єднаної відпустки не повинна перевищувати 90 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки і повернення назад.

6. У разі переміщення зазначених осіб по службі невикористана ними об’єднана відпустка (частина відпустки) за минулий та поточний роки надається за новим місцем служби чи посадою. У разі службової необхідності об’єднана відпустка може бути поділена на частини у межах загальної тривалості

7. Тривалість щорічної основної відпустки у році початку служби обчислюється з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку мають право особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. При цьому особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають право на відпустку тривалістю 10 і більше календарних днів, надається додатково час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки і повернення назад. Відпустка тривалістю менш як 10 календарних днів може бути надана за бажанням особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту одночасно із щорічною основною відпусткою в наступному році.

8. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які звільняються із служби, крім осіб, які звільняються за віком, станом здоров’я та у зв’язку із скороченням штатів, надається, за їх бажанням, щорічна основна відпустка з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку вони мають право згідно з Кодексом, за кожний повний місяць служби у році звільнення. При цьому, у разі, коли тривалість відпустки становить більш як 10 календарних днів, надається додатковий час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки і повернення назад.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які звільняються із служби за віком, станом здоров’я та у зв’язку із скороченням штатів, щорічні основні відпустки надаються, за їх бажанням, у році звільнення на строк, установлений Кодексом.

9. Відкликання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту із щорічної основної відпустки допускається лише у разі службової необхідності керівником, який її надав. Невикористана частина відпустки надається, як правило, у поточному році. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 і більше календарних днів, особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надається додатково час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки і повернення назад, але не далі населеного пункту, з якого її було відкликано.

10. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, допущеним до складання вступних іспитів у навчальні заклади цивільного захисту та інші навчальні заклади, надаються відпустки на строк, визначений у повідомленні навчального закладу про допуск до складання вступних іспитів, без урахування часу, необхідного для проїзду до місця розташування навчального закладу і повернення назад.

11. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надається відпустка у разі, коли дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а у разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), – не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку.

12. На осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту – жінок додатково поширюються вимоги Закону України "Про відпустки" у частині соціальних відпусток. На батьків з числа осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які виховують дітей без матерів (матері померли або оголошені померлими, визнані недієздатними, безвісно відсутніми чи позбавлені батьківських прав або у них відібрані діти без позбавлення батьківських прав) додатково поширюються вимоги Закону України "Про відпустки".

13. Відпустки для лікування у зв’язку з хворобою надаються на підставі висновку лікарсько-експертної комісії. Тривалість таких відпусток визначається характером захворювання. У цілому час безперервного перебування у звільненні від виконання службових обов’язків через тимчасову втрату працездатності у зв’язку з хворобою та у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою не повинен перевищувати чотирьох місяців (крім випадків, коли законодавством передбачено більший строк перебування на лікуванні). Цей строк може бути продовжено рішенням прямих начальників від начальника територіального органу Міністерства надзвичайних ситуацій та іншого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, прирівняної до нього особи і вище на підставі висновку лікувального закладу.

Час перебування на лікуванні осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у зв’язку з одержанням ними під час виконання службових обов’язків травм, професійних захворювань та інших ушкоджень здоров’я не обмежується. На огляд лікарсько-експертної комісії зазначені особи направляються після закінчення лікування.

Після видання наказу про звільнення особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з такої служби, відпустка для лікування у зв’язку з хворобою не надається.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які захворіли під час щорічної основної відпустки, вона продовжується після одужання керівником, який її надавав, на кількість невикористаних днів відпустки.

14. Відпустки за сімейними обставинами можуть бути надані тривалістю до 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення додаткової відпустки і повернення назад.

Відпустка за сімейними обставинами надається у разі використання особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту щорічної основної та інших додаткових відпусток. Забороняється безпідставне надання додаткових відпусток за сімейними обставинами та з інших поважних причин.

15. На осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, крім тих, що визначені Кодексом, додатково поширюються вимоги Закону України "Про відпустки" у частині додаткових відпусток у зв‘язку з навчанням, творчі та соціальні відпустки. Інші додаткові відпустки надаються на підставах та у порядку, визначених відповідними законами України.

16. Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за час щорічної основної та інших відпусток визначається Міністерством надзвичайних ситуацій на підставі відповідного акта Кабінету Міністрів України.

17. Працівникам органів управління та сил цивільного захисту відпустки надаються відповідно до законодавства.

18. Членам добровільної пожежної охорони надаються додаткові відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю до 10 календарних днів у порядку, визначеному Колективним договором підприємства, або за поданням органу місцевого самоврядування за місцем роботи члена добровільної пожежної охорони.

РОЗДІЛ 11

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

ГЛАВА 35

Додаткові функції суб’єктів забезпечення цивільного захисту

Стаття 154. Планування діяльності єдиної державної системи цивільного захисту

1. Для організації діяльності єдиної державної системи цивільного захисту Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами розробляються та затверджуються:

план реагування на надзвичайні ситуації (розробляється: у масштабі України, галузі, Автономній Республіці Крим, області, міста, району, району у місті, підприємства). Підприємствами з чисельністю працюючого персоналу 50 осіб і менше розробляється та затверджується Інструкція щодо дій персоналу підприємства при загрозі або виникненні надзвичайних ситуацій;

план локалізації і ліквідації аварій на об’єктах підвищеної небезпеки;

план цивільного захисту на особливий період (розробляється: у масштабі України, галузі, Автономній Республіці Крим, області, міста, району, району у місті, а також підприємства, яке продовжує роботу у воєнний час та тих, що віднесені до категорії з цивільного захисту);

план основних заходів цивільного захисту України на рік;

плани основних заходів цивільного захисту функціональних і територіальних підсистем та їх ланок на рік;

план проведення цільової мобілізації для ліквідації надзвичайних ситуацій державного рівня у мирний час або відповідні заходи в мобілізаційних планах щодо проведення такої цільової мобілізації (розробляється на усіх рівнях у частині, що стосується).

2. Порядок розроблення планів визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 155. Облік надзвичайних ситуацій

1. В Україні ведеться єдиний облік надзвичайних ситуацій, у тому числі окремо – облік пожеж.

2. Облік надзвичайних ситуацій та пожеж здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи міських рад, керівники підприємств зобов’язані вести облік надзвичайних ситуацій, зокрема пожеж, які виникають на їх адміністративних територіях та об’єктах, що належать або знаходяться у сфері їх управління, надавати у встановленому порядку відповідну статистичну звітність, аналізувати причини виникнення надзвичайних ситуацій та пожеж і вживати заходів щодо їх недопущення.

Стаття 156. Наукове та науково-технічне забезпечення заходів цивільного захисту

1. З метою наукового та науково-технічного забезпечення завдань і функцій цивільного захисту у системах Міністерства надзвичайних ситуацій та Міністерства охорони здоров’я функціонують відомчі наукові установи та науково-виробничі підприємства, які створюються рішенням Кабінету Міністрів України за поданням цих органів за погодженням з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту.

2. Необхідна кількість та спеціалізація відомчих наукових установ та науково-виробничих підприємств визначається Міністерством надзвичайних ситуацій та Міністерством охорони здоров’я за погодженням з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту.

3. Наукова та науково-технічна діяльність відомчих наукових установ та науково-виробничих підприємств здійснюється відповідно до законів України "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про наукову і науково-технічну експертизу", актів Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать.

4. Організація наукової та науково-технічної діяльності відомчих наукових установ та науково-виробничих підприємств визначається відповідними центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать.

Стаття 157. Аварійно-рятувальне обслуговування об’єктів і територій

1. Підприємства та окремі території, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру, підлягають постійному та обов’язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі аварійно-рятувальними службами (формуваннями) та формуваннями Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, які пройшли атестацію у встановленому порядку.

2. Аварійно-рятувальне обслуговування передбачає надання послуг щодо проведення відповідних робіт із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (профілактики), локалізації і ліквідації аварій, інших послуг відповідно до укладеної угоди.

3. Об‘єкти галузі та окремі території, які підлягають постійному та обов’язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню, порядок такого обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 158. Надання платних послуг аварійно-рятувальними службами

1. Державні, регіональні та комунальні аварійно-рятувальні служби, а також Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту можуть надавати платні послуги, які не суперечать та не заважають їх основній діяльності.

2. Перелік платних послуг, а також послуг з протипожежного призначення, пов'язаних із запобіганням пожеж, умови їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. Порядок використання коштів, одержаних від наданих платних послуг, здійснюється відповідно до законодавства.

ГЛАВА 36

Міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту

Стаття 159. Надання допомоги іноземним державам у ліквідації надзвичайних ситуацій

1. Надання іноземним державам допомоги у ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється на підставі:

запиту про допомогу у ліквідації надзвичайної ситуації від уповноваженого на це органу іноземної держави, яка потерпає від надзвичайної ситуації;

рішення уповноважених на це вищих органів (посадових осіб) України у разі виникнення в іноземної держави надзвичайної ситуації з особливо тяжкими наслідками.

2. Рішення про надання допомоги у ліквідації надзвичайних ситуацій іноземним державам, від яких надійшов запит про таку допомогу, зокрема направлення аварійно-рятувальних формувань за межі території України, приймається Кабінетом Міністрів України.

3. У разі надходження від адміністративно-територіальної одиниці суміжної іноземної держави запиту про допомогу у ліквідації надзвичайної ситуації до територіального органу Міністерства надзвичайних ситуацій області, яка має спільні кордони з такою адміністративно-територіальною одиницею, право прийняття рішення про направлення підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та спеціальної техніки для надання допомоги надається керівнику такого територіального органу.

Стаття 160. Отримання Україною міжнародної допомоги для ліквідації надзвичайних ситуацій

1. Отримання Україною міжнародної допомоги для ліквідації надзвичайної ситуації здійснюється на підставі запиту про отримання такої допомоги, а у разі виникнення на території України надзвичайної ситуації з особливо тяжкими наслідками – запропонованої допомоги з боку іноземних держав та міжнародних організацій.

2. Рішення про направлення запиту на отримання міжнародної допомоги для ліквідації надзвичайної ситуації з тяжкими наслідками до міжнародних організацій або окремих іноземних держав приймається уповноваженими на це вищими органами (посадовими особами) України.

3. У разі виникнення надзвичайної ситуації на території прикордонної області України, до ліквідації якої доцільне залучення аварійно-рятувальних сил суміжної адміністративно-територіальної одиниці іноземної держави, право на направлення запиту до уповноваженого органу адміністративно-територіальної одиниці суміжної іноземної держави на отримання допомоги для ліквідації такої надзвичайної ситуації надається керівнику територіального органу Міністерства надзвичайних ситуацій прикордонної області, що потребує допомоги.

Стаття 161. Представництво в міжнародних організаціях з питань цивільного захисту

Представництво України в міжнародних організаціях з питань цивільного захисту здійснюється Міністерством надзвичайних ситуацій, іншими спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Глава 37

Контроль у сфері цивільного захисту

Стаття 162. Контроль за діяльністю органів управління єдиної державної системи цивільного захисту та сил цивільного захисту

Контроль за діяльністю органів управління єдиної державної системи цивільного захисту та сил цивільного захисту здійснюється у порядку, визначеному Конституцією України і законами України.

Стаття 163. Громадський контроль за додержанням законодавства з питань цивільного захисту

Громадський контроль за додержанням вимог законодавства та інших нормативно-правових актів з питань цивільного захисту здійснюється громадськими організаціями з питань цивільного захисту відповідно до їх статутів.

Стаття 164. Нагляд за додержанням законності у сфері цивільного захисту

Нагляд за додержанням законності у сфері цивільного захисту здійснюється органами прокуратури України.

Глава 38

Відповідальність за порушення законодавства у сфері цивільного захисту

Стаття 165. Відповідальність за порушення законодавства у сфері цивільного захисту

Особи, винні у порушенні законодавства у сфері цивільного захисту, несуть відповідальність відповідно до законів України.

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Кодекс набирає чинності з дня його опублікування.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

Закон України “Про Цивільну оборону України” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 14, ст. 124);

Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 40 ст.337);

Закон України "Про правові засади цивільного захисту" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 39, ст.488);

Закон України "Про війська Цивільної оборони України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 19, ст.172);

Закон України "Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 5-6, ст.40);

Закон України "Про пожежну безпеку" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 5, ст.21);

Закон України "Про аварійно-рятувальні служби" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 4, ст.25).

3. У частині першій статті 7 Закону України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., №18, ст.78; 2002 р., №7, ст.50):

пункт 14 викласти у такій редакції: "страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам та їх майну, іншим юридичним особам внаслідок надзвичайної ситуації, що спричинена пожежею, аварією, катастрофою, або іншою небезпечною подією на об’єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об’єктах, господарська діяльність на яких може призвести до таких надзвичайних ситуацій";

у пункті 3 слово "сільської" замінити словом "місцевої".

4. Абзац четвертий частини першої статті 8 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., №47, ст.646) доповнити після слів "пожежної безпеки" словами "техногенної безпеки".

5. У Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст.425; 1996р., №1, ст.1; 2001р., №22, ст. 106; 2005р., №4, ст. 98; 2006р., №14, ст. 116, №33, ст. 281; 2007р., №22, ст. 295):

1) пункт 11 частини першої статті 6 доповнити абзацом другим такого змісту:

"Особи, які були залучені або залучаються Міністерством надзвичайних ситуацій, його територіальними органами, формуваннями Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, державними аварійно-рятувальними службами та підприємствами, діяльність яких спрямована на виконання завдань із запобігання та ліквідація надзвичайних ситуацій, до проведення піротехнічних робіт та робіт з розмінування, пов’язаних із знешкодженням вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України та інших країн після війн, сучасних боєприпасів та підривних засобів";

2) у статті 18 у другому реченні слова "Порядок виготовлення та видача посвідчень і знаків" замінити словами "Порядок реєстрації і обліку ветеранів війни, виготовлення і видачі їм посвідчень та нагрудних знаків";

3) назву статті 18 "Посвідчення та нагрудні знаки для осіб, на яких поширюється чинність цього Закону" замінити на назву "Реєстрація і облік ветеранів війни, посвідчення і нагрудні знаки для них".

6. У Законі України "Про Дисциплінарний статут служби цивільного захисту" (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., №29, ст.398) у пункті 1 розділу 1 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту слова "Законом України "Про правові засади цивільного захисту" замінити словами "Кодексом України про цивільний захист".

7. У Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997р., №24, ст. 170) у пункті 3 статті 36 слова "цивільною обороною" замінити словами "цивільним захистом".

8. У Законі України "Про місцеві державні адміністрації" (Відомості Верховної Ради України, 1999р., №20-21, ст.190) у пункті 2 статті 27 слова "цивільною обороною" замінити словами "цивільним захистом".

9. У Законі України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (Відомості Верховної Ради України, 1996р., №34, ст.160):

у частині третій статті 2:

абзац другий після слів "перебувають під охороною держави" доповнити словами, "а також захисні споруди цивільного захисту";

доповнити частину абзацом такого змісту:

"У разі розташування захисної споруди цивільного захисту у будівлі (споруді, приміщенні), що приватизується, або на земельній ділянці, що приватизується разом з об‘єктом нерухомості, покупець бере на себе зобов‘язання здійснювати заходи, спрямовані на збереження захисної споруди цивільного захисту".;

частину другу статті 18 після абзацу одинадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:

"здійснення заходів щодо збереження захисної споруди цивільного захисту у разі її розташування у будівлі (споруді, приміщенні), що приватизується, або на земельній ділянці, що приватизується разом з об‘єктом нерухомості.".

У зв‘язку з цим абзац дванадцятий вважати абзацом тринадцятим;

частину третю статті 23 після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:

"У разі розташування захисної споруди цивільного захисту у будівлі (споруді, приміщенні) або на земельній ділянці, що приватизується (викуповується), до договору купівлі-продажу включаються зобов‘язання власника приватизованих об‘єктів здійснювати заходи, спрямовані на її збереження.".

У зв‘язку з цим абзац другий вважати абзацом третім.

10. У Законі України "Про приватизацію державного майна" (Відомості Верховної Ради України, 2008р., №27-28, ст.253) абзац п‘ятий пункту "в" частини другої статті 5 викласти у такій редакції:

"захисні споруди цивільного захисту;".

11. У Законі України "Про передачу об‘єктів права державної та комунальної власності" (Відомості Верховної Ради України, 2005р., №25, ст.333):

абзац десятий частини четвертої статті 4 доповнити реченням такого змісту: "У разі передачі захисних споруд цивільного захисту зазначені проекти рішень також підлягають погодженню з Міністерством надзвичайних ситуацій.";

частину першу статті 7 після абзацу восьмого доповнити новим абзацом такого змісту:

"захисні споруди цивільного захисту, у тому числі ті, що перебувають у складі об‘єктів незавершеного будівництва, за умови взяття відповідним органом місцевого самоврядування зобов‘язань використовувати їх за цільовим призначенням та не відчужувати у приватну власність.".

У зв‘язку з цим абзац дев‘ятий вважати абзацом десятим.

12. У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 2005р., №16, ст.258):

частину п‘яту статті 3¹ після абзацу четвертого доповнити новим абзацом такого змісту:

"ініціювати перед місцевим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування утворення комісії з питань прийняття рішення про подальше використання захисних споруд цивільного захисту, як державного майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), але перебуває на їх балансі;".

У зв‘язку з цим абзац п‘ятий вважати абзацом шостим;

частину першу статті 26 після слів "об‘єктів комунальної інфраструктури" доповнити словами "та захисних споруд цивільного захисту".

13. У Декреті Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року № 26-92 (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №11, ст.96) пункт сім Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, передача в оренду яких не допускається, викласти у такій редакції:

"7. Захисні споруди цивільного захисту:

у яких розташовані пункти управління;

які призначені для укриття працівників підприємств, що мають об‘єкти підвищеної небезпеки;

які розташовані у зонах спостереження атомних електростанцій та призначені для укриття населення під час радіаційних аварій.".

14. У Законі України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1995р., №15, ст.99):

частину першу статті 4 доповнити абзацами такого змісту:

"захисні споруди цивільного захисту із збереженням цільового призначення таких об‘єктів, за винятком тих:

у яких розташовані пункти управління;

які призначені для укриття працівників підприємств, що мають об‘єкти підвищеної небезпеки;

які розташовані у зонах спостереження атомних електростанцій та призначені для укриття населення під час радіаційних аварій.";

абзац п‘ятий частини другої статті 4 після слів "крім пам‘яток культурної спадщини" доповнити словами "та захисних споруд цивільного захисту, зазначених в абзаці шостому частини першої цієї статті";

частину другу статті 10 доповнити абзацом другим такого змісту:

"Типові договори оренди захисних споруд цивільного захисту, що перебувають у державній власності, погоджуються з Міністерством надзвичайних ситуацій, а ті, що перебувають у комунальній власності, - з його територіальним органом.".

15. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк із дня набрання чинності Кодексом:

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів України, що випливають з Кодексу;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із Кодексом;

відповідно до своїх повноважень забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених Кодексом;

забезпечити перегляд та скасування своїх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Кодексу;

забезпечити перегляд і скасування центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Кодексу;

забезпечити прийняття центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, передбачених Кодексом.

Президент України В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ, “____” ____________ 20___ року

№ _________

Blog

Кодекс україни про цивільний захист

Содержание