Кодекс україни про цивільний захист

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Проект

КОДЕКС

України про цивільний захист

РОЗДІЛ 1

загальнА ЧАСТИНА

глава 1

Загальні положення

Стаття 1. Відносини, що регулюються Кодексом України про цивільний захист

Кодекс України про цивільний захист (далі – Кодекс) регулює відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, а також визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, підприємств, установ та організацій, виробничих об'єднань (компаній, корпорацій, концернів, асоціацій, товариств тощо), незалежно від їх підпорядкованості, форм власності, діяльності та організаційно-правової форми (далі – підприємства) у цих сферах.

Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

аварійно-рятувальна служба – організація, яка складається з аварійно-рятувальних формувань та органу управління такою службою і призначена для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

аварійно-рятувальне формування – підрозділ аварійно-рятувальної служби, самостійний підрозділ, загін, центр, пожежно-рятувальний підрозділ (частина);

аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи – роботи, спрямовані на пошук, рятування і захист людей, уникнення подальших руйнувань і втрат, локалізацію зони впливу небезпечних чинників, ліквідацію чинників, що унеможливлюють проведення таких робіт або загрожують життю рятувальників;

відновлювальні роботи – комплекс робіт з відновлення будівель, споруд, діючих підприємств або їх комплексів шляхом їх будівництва, відповідних територій, які були зруйновані або пошкоджені внаслідок надзвичайної ситуації;

засоби цивільного захисту – протипожежна, рятувальна та інша спеціальна техніка, обладнання, механізми, прилади, інструменти, засоби медичного призначення, засоби колективного та індивідуального захисту, які призначені та використовуються під час виконання завдань цивільного захисту;

зона можливого ураження – окрема територія, акваторія або об’єкт, на яких внаслідок надзвичайної ситуації може виникнути загроза життю або здоров’ю людей, чи заподіяння матеріальних втрат;

зона надзвичайної ситуації – окрема територія, акваторія та/або об’єкт, де сталася надзвичайна ситуація;

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій (далі – Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту) – спеціальне невійськове об’єднання аварійно-рятувальних та інших формувань та органу управління нею;

спеціалізована служба цивільного захисту – об’єднані за функціональною спрямованістю підрозділи підприємств або їх фахівці певних спеціальностей з технікою та обладнанням у зведену організаційну структуру.

Стаття 3. Правова основа цивільного захисту

Правовою основою цивільного захисту є Конституція України, цей Кодекс, Закони України "Про основи національної безпеки України", "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про об’єкти підвищеної небезпеки", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про перевезення небезпечних вантажів", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Гірничий Закон України, міжнародні договори України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та інші акти законодавства.

Стаття 4. Цивільний захист

1. Цивільний захист – це функція держави, яка спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання і ліквідації таких ситуацій та надання допомоги постраждалим.

2. Цивільний захист здійснюється на всій території України у мирний час та в особливий період і поширюється на все її населення, а також є одним із головних пріоритетів діяльності органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та підприємств.

3. Для належного забезпечення цивільного захисту в Україні функціонує єдина державна система цивільного захисту.

Стаття 5. Небезпечна подія та надзвичайна ситуація

1. Небезпечною подією є подія (катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія тощо), яка за своїми наслідками становить загрозу життю та здоров’ю людей чи заподіяння шкоди майну.

Аварією є небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування та/або загибель людей або створює на об’єкті, чи окремій території загрозу життю та здоров’ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди навколишньому природному середовищу.

Катастрофою є небезпечна подія з особливо тяжкими трагічними наслідками: загибеллю людей, повним порушенням екологічної рівноваги в природних живих системах, руйнуванням і знищенням будівель та споруд, забрудненням навколишнього природного середовища внаслідок виникнення некерованої ядерної реакції або аварії з викидом (виливом) небезпечних хімічних речовин, застосування біологічної зброї масового ураження або дії токсичних речовин біологічного походження тощо.

Пожежею є неконтрольований процес знищування або пошкодженням вогнем майна та рослин, під час якого виникають чинники, небезпечні для життя і здоров’я людей.

Епідемія є масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу.

Епізоотія є широке швидке розповсюдження заразної хвороби тварин, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній територій.

Епіфітотія є широке швидке розповсюдження заразної хвороби рослин, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території.

2. Надзвичайною ситуацією є обстановка на окремій території чи об’єкті на ній або водному об’єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності людей, спричинена аварією, катастрофою, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до загрози життю і здоров’ю людей, їх загибелі, виникнення великої кількості постраждалих, заподіяння значних матеріальних втрат, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об’єкті, ведення там господарської діяльності.

3. Дія Кодексу у частині, що стосується запобігання надзвичайним ситуаціям та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з їх ліквідації, поширюється на будь-які небезпечні події та її наслідки.

Стаття 6. Класифікація надзвичайних ситуацій

1. Віднесення (класифікація) обстановки, що склалася на окремій території чи об’єкті на ній або водному об’єкті і яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності людей та спричинена небезпечною подією, до рангу надзвичайної ситуації здійснюється за пороговими значеннями класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій.

2. Класифікаційна ознака надзвичайної ситуації - це технічна або інша характеристика обстановки, яка спричинена небезпечною подією та її наслідками, що дає змогу класифікувати цю обстановку як надзвичайну ситуацію.

Порогове значення класифікаційної ознаки надзвичайної ситуації – визначене в установленому порядку значення технічної або іншої характеристики обстановки, спричиненої конкретною небезпечною подією та її наслідками, перевищення (досягнення) якого відносить цю обстановку до рангу надзвичайної ситуації.

3. Класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій та їх порогові значення визначаються Міністерством надзвичайних ситуацій.

4. Залежно від причини походження небезпечних подій, які можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій, надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження на такі: техногенного, природного, соціального та воєнного характеру.

Залежно від наслідків, заподіяних надзвичайною ситуацією території, на яку вплинули їх негативні фактори, кількості постраждалих і загиблих, обсягів залучених технічних та матеріальних ресурсів, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій: державний, регіональний, місцевий та об’єктовий.

5. Порядок класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7. Суб’єкти забезпечення цивільного захисту

1. Рада національної безпеки і оборони України – координує діяльність органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту відповідно до Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України".

2. Органи управління єдиної державної системи цивільного захисту:

1) у межах повноважень, визначених Кодексом та іншими законодавчими актами:

Кабінет Міністрів України – здійснює загальне керівництво єдиною державною системою цивільного захисту;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим – забезпечує цивільний захист в Автономній Республіці Крим;

Міністерство надзвичайних ситуацій – забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту та здійснює повсякденне керівництво єдиною державною системою цивільного захисту, координує з питань цивільного захисту діяльність міністерств та інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств та сил цивільного захисту, виконує завдання цивільного захисту;

спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади з питань цивільного захисту – виконують окремі функції з реалізації державної політики у сфері цивільного захисту;

центральні органи виконавчої влади – забезпечують цивільний захист у сферах суспільного життя, у яких формують та реалізують державну політику;

місцеві органи виконавчої влади – забезпечують цивільний захист в області, районі, містах Київ та Севастополь;

органи місцевого самоврядування – забезпечують цивільний захист у місті, районі міста, селищі, селі;

2) адміністрації (адміністративні органи) підприємств – забезпечують цивільний захист на підприємстві у межах обов’язків, визначених Кодексом та іншими законодавчими актами.

3. Сили цивільного захисту:

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту – здійснює окремі заходи та роботи щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, гасіння пожеж, виконує інші завдання, передбачені положенням про неї, зокрема особливого періоду, бере участь у наданні допомоги з ліквідації надзвичайних ситуацій іноземним державам;

аварійно-рятувальні служби (формування), підприємства, основна діяльність яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань із попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, – здійснюють, відповідно до специфіки їх діяльності, окремі заходи та роботи щодо захисту населення і територій від надзвичайний ситуацій, запобігання їх виникненню, аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи;

позаштатні формування цивільного захисту – здійснюють ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій;

спеціалізовані служби цивільного захисту – здійснюють спеціальні заходи та роботи з ліквідації надзвичайних ситуацій та забезпечення їх проведення;

пожежно-рятувальні підрозділи (частини), що забезпечують відомчу, місцеву та добровільну пожежну охорону – здійснюють гасіння пожеж, ліквідацію та мінімізацію їх наслідків, а також проводять роботи із запобігання пожежам;

добровільні формування цивільного захисту – здійснюють заходи та роботи загального характеру з попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій.

Суб’єкти, зазначені у цій частині, крім добровільних формувань цивільного захисту, виконують свої завдання відповідно до статутів (положень) про них.

4. Координуючі органи з питань цивільного захисту:

Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій і відповідні комісії регіонального та місцевого рівня, комісії з питань надзвичайних ситуацій підприємств – координують на відповідному рівні діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов’язаною з безпекою та захистом населення і територій, реагуванням на надзвичайні ситуації;

Спеціальна Урядова комісія з ліквідації надзвичайної ситуації і відповідні спеціальні комісії регіонального, місцевого та об’єктового рівня – координують на відповідному рівні роботи з ліквідації конкретної надзвичайної ситуації.

Суб’єкти, зазначені у цій частині, виконують свої завдання відповідно до положень про них.

5. Інші суб’єкти забезпечення цивільного захисту:

Збройні Сили України, інші військові формування та правоохоронні органи – беруть участь у забезпеченні цивільного захисту відповідно до рішення про їх залучення, зокрема проводять роботи з ліквідації надзвичайної ситуації (крім робіт, які дозволено проводити виключно силами цивільного захисту);

громадські організації – беруть участь у забезпеченні цивільного захисту відповідно до їх статутів, затверджених з урахуванням вимог Кодексу та інших законодавчих актів;

громадяни України – беруть участь у забезпеченні цивільного захисту в межах прав і обов’язків, визначених Кодексом та іншими законодавчими актами.

Стаття 8. Основні принципи здійснення цивільного захисту

Цивільний захист здійснюється на принципах:

гарантування та забезпечення державою конституційного права громадян на захист їх життя, здоров’я та власності;

комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров’я громадян;

максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій;

безперервного (постійного) моніторингу та прогнозування надзвичайних ситуацій;

централізації управління, єдиноначальності, підпорядкованості, статутної дисципліни Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, аварійно-рятувальних служб (формувань), підприємств, основна діяльність яких спрямована на виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, і у яких проводиться професійна, спеціальна фізична, медична та психологічна підготовка для рятувальників та пожежних-рятувальників (пожежних (респіраторників) таких служб;

виконання завдань і функцій цивільного захисту за територіальним, галузевим (у відповідних сферах суспільного життя) та виробничим принципом;

виправданого ризику та відповідальності керівників, які здійснюють управління ліквідацією надзвичайної ситуації, за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і гасіння пожежі;

відповідальності суб’єктів забезпечення цивільного захисту, посадових осіб за недотримання вимог Кодексу, інших нормативно-правових актів з питань цивільного захисту;

гласності, прозорості, вільного отримання та поширення публічної інформації про стан цивільного захисту, крім обмежень, встановлених законом;

добровільності при залученні громадян до здійснення заходів цивільного захисту, пов’язаних з ризиком для їх життя і здоров’я;

особистої відповідальності та піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у надзвичайних ситуаціях.

ГЛАВА 2

Основні завдання і функції суб’єктів забезпечення цивільного захисту

Стаття 9. Основні завдання цивільного захисту

Основними завданнями цивільного захисту є:

захист населення і територій від надзвичайних ситуацій;

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

реагування на надзвичайні ситуації та їх ліквідація.

Стаття 10. Основні функції захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій здійснюється, зокрема шляхом:

оповіщення та інформування суб’єктів забезпечення цивільного захисту;

укриття людей у захисних спорудах цивільного захисту;

здійснення евакуаційних заходів;

інженерного захисту територій;

медичного захисту людей та забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя;

психологічного захисту людей;

біологічного захисту людей, тварин і рослин;

радіаційного і хімічного захисту населення і територій;

навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях.

Стаття 11. Основні функції щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій здійснюється, зокрема шляхом:

1) моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій;

2) державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання з питань цивільного захисту, зокрема:

державної стандартизації;

експертизи у сфері цивільного захисту;

ідентифікації підприємств, реєстрації потенційно небезпечних об’єктів та об’єктів підвищеної небезпеки;

ідентифікації та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки;

ліцензування діяльності;

сертифікації засобів цивільного захисту;

3) страхування;

4) аудиту з пожежної та техногенної безпеки;

5) державного нагляду (контролю) у сфері цивільного захисту;

6) атестації аварійно-рятувальних служб, рятувальників та пожежних-рятувальників (пожежних (респіраторників);

7) забезпечення техногенної безпеки;

8) забезпечення пожежної безпеки.

Стаття 12. Основні функції щодо реагування на надзвичайні ситуації та їх ліквідація

Реагування на надзвичайні ситуації та їх ліквідація здійснюються шляхом:

1) функціонування системи збору, оброблення, узагальнення та аналізу інформації про обстановку в районах надзвичайних ситуацій через державну систему пунктів управління та центри управління в надзвичайних ситуаціях;

2) застосування системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112;

3) організації робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, зокрема:

призначення керівника таких робіт і створення Штабу, а у разі потреби спеціальної комісії з її ліквідації;

з управління діями суб’єктів забезпечення цивільного захисту та координування зазначених суб’єктів через Центри управління у надзвичайних ситуаціях;

визначення потреби у силах цивільного захисту та здійснення їх залучення до ліквідації надзвичайної ситуації;

4) ліквідації надзвичайної ситуації, зокрема:

введення режимів надзвичайної ситуації;

проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, здійснення гасіння пожеж;

життєзабезпечення постраждалого населення;

проведення відновлювальних робіт;

відшкодування шкоди та надання допомоги особам, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації.

РОЗДІЛ 2

Єдина державна система цивільного захисту

глава 3

Підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту

Стаття 13. Склад єдиної державної системи цивільного захисту

1. Єдина державна система цивільного захисту - це сукупність її органів управління, підпорядкованих їм сил цивільного захисту, а також підприємств, які забезпечують реалізацію окремих функцій з питань цивільного захисту.

Такими підприємствами є:

підприємства, які утримують фонди фінансових, матеріально-технічних та медичних ресурсів, у тому числі їх резерви, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

суб’єкти забезпечення системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112, що визначені частиною 2 статті 90 Кодексу;

підприємства системи зв’язку (у тому числі спеціального), оповіщення та інформаційного забезпечення;

установи, заклади та організації мережі системи моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій;

освітні та наукові установи, що здійснюють навчання та наукове забезпечення з питань цивільного захисту.

2. Організаційна структура єдиної державної системи цивільного захисту складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем, які мають державний, регіональний, місцевий та об’єктовий рівні.

3. Положення про єдину державну систему цивільного захисту та Типові положення про функціональну і територіальну підсистеми затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 14. Функціональні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту та їх ланки

1. Функціональні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту (далі – функціональні підсистеми) створюються центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері суспільного життя.

Положення про функціональні підсистеми розробляються на підставі Типового положення про таку підсистему і затверджуються органами, що їх створили, за погодженням з Міністерством надзвичайних ситуацій.

Перелік центральних органів виконавчої влади, що створюють функціональні підсистеми, визначається Положенням про єдину державну систему цивільного захисту.

2. Ланки функціональних підсистем створюються на підприємствах відповідних сфер суспільного життя їх керівниками.

Положення про ланку функціональної підсистеми затверджуються керівниками, що її створили, за погодженням із територіальним органом Міністерства надзвичайних ситуацій.

3. Безпосереднє керівництво функціональною підсистемою, її ланкою покладається на керівника органу, підприємства, що створив таку підсистему, ланку.

4. До складу функціональних підсистем входять органи управління та підпорядковані їм сили цивільного захисту, відповідні підприємства або їх підрозділи, які виконують функції цивільного захисту відповідної сфери суспільного життя.

Стаття 15. Територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту та їх ланки

1. Територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту (далі – територіальні підсистеми) створюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим і місцевими органами виконавчої влади відповідно в Автономній Республіці Крим, областях, містах Київ та Севастополь.

Положення про територіальні підсистеми розробляються на підставі Типового положення про таку підсистему і затверджуються органами, що її створили, за погодженням з Міністерством надзвичайних ситуацій.

2. Ланки територіальних підсистем створюються місцевим органом виконавчої влади у районах Автономної Республіки Крим, областей, міст Київ та Севастополь, виконавчими органами міських рад в обласних центрах, у містах обласного і районного значення.

Положення про ланку територіальної підсистеми затверджується органом, що її створив, за погодженням з територіальним органом Міністерства надзвичайних ситуацій.

3. Безпосереднє керівництво територіальною підсистемою, її ланкою покладається на посадову особу, яка очолює орган, що створив таку підсистему, ланку.

Безпосереднє керівництво територіальною підсистемою Автономної Республіки Крим, покладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим.

4. До складу територіальних підсистем та їх ланок входять органи управління та підпорядковані їм сили цивільного захисту, відповідні підприємства або їх підрозділи, які виконують функції цивільного захисту на регіональному та місцевому рівнях.

Blog

Кодекс україни про цивільний захист

Содержание