Кодекс україни про цивільний захист

Вид материала

Кодекс

Подобный материал:

• План: Поняття та місце в системі права України. Функції цивільного права, 692.25kb.
• Співдружності Незалежних Держав 29 жовтня 1994р. //Приложение к Информационному бюллетеню, 558.69kb.
• Постанова Пленуму Верховного Сукду України №1 від 26 квітня 2002р. "Про судову практику, 951.43kb.
• Цивільний кодекс україни, 42.74kb.
• Правове регулювання відносин власності”, 165.01kb.
• Список використаних джерел закон України «Про рекламу» [Електроний ресурс]. Режим доступу:, 7.04kb.
• Список використаної літератури Цивільний кодекс України // Закон України "Про оренду, 49.55kb.
• Закону України "Про захист прав споживачів", 32.45kb.
• Роздрібна купівля-продаж, 757.5kb.
• У країна запорізька міська рада, 184.89kb.

ГЛАВА 6

Сили цивільного захисту

Стаття 27. Основні завдання сил цивільного захисту

1. Основним завданнями сил цивільного захисту є:

проведення робіт та заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від них;

проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

гасіння пожеж;

ліквідація особливо небезпечних проявів надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіаційного, хімічного та біологічного зараження, інших небезпечних проявів;

проведення піротехнічних робіт, пов’язаних із знешкодженням вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після війн, сучасних боєприпасів та підривних засобів (крім вибухових пристроїв, що використовуються для здійснення протиправних посягань) на всій території України, за винятком територій, які належать військовим частинам, військовим навчальним закладам і установам, підприємствам та організаціям Збройних Сил України, іншим військовим формуванням. Організація зазначених робіт, склад та порядок залучення сил цивільного захисту визначається Міністерством надзвичайних ситуацій, а в окремих випадках Кабінетом Міністрів України;

проведення вибухових робіт на територіях, акваторіях і спорудах, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям та їх ліквідації;

проведення робіт щодо життєзабезпечення постраждалого населення;

надання екстреної медичної допомоги постраждалим у районі надзвичайної ситуації і транспортування їх до медичних закладів;

здійснення перевезень матеріально-технічних засобів, які призначені для ліквідації надзвичайних ситуацій, та гуманітарної допомоги для постраждалих від таких ситуацій;

надання допомоги іноземним державам з ліквідації надзвичайних ситуацій;

проведення аварійно-рятувального обслуговування об’єктів підприємств і окремих територій, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, відповідно до вимог статті 157 цього Кодексу.

2. Сили цивільного захисту можуть залучатися до проведення відновлювальних робіт.

Стаття 28. Аварійно-рятувальні служби (формування)

1. Аварійно-рятувальні служби (формування) поділяються на:

державні, регіональні, комунальні, об’єктові та громадських організацій;

спеціалізовані та неспеціалізовані;

професійні та непрофесійні (позаштатні).

2. Аварійно-рятувальні служби (формування) створюються у разі необхідності:

державні – Міністерством надзвичайних ситуацій, іншими центральними органами виконавчої влади, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз" – тільки професійні;

регіональні – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим органом виконавчої влади – в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі;

комунальні – міською та селищною радою – у місті, районі міста, селищі;

об’єктові – керівником підприємства, що експлуатує об’єкти підвищеної небезпеки на такому підприємстві;

громадських організацій – громадською організацією, згідно із Законом України "Про об’єднання громадян".

Держані, регіональні, комунальні аварійно-рятувальні служби (формування) і аварійно-рятувальні служби громадських організацій, які створені на професійній основі є юридичними особами.

3. Спеціалізована аварійно-рятувальна служба (формування) – професійна аварійно-рятувальна служба (формування), яка має підготовлених рятувальників та відповідні засоби цивільного захисту та призначена для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з особливим ризиком (гасіння газових фонтанів, проведення водолазних та гірничорятувальних робіт тощо).

Професійна аварійно-рятувальна служба (формування) – це аварійно-рятувальна служба (формування), працівники якої працюють за трудовим договором у формі контракту, а працівники, що атестовані рятувальниками, проходять професійну, спеціальну фізичну, медичну та психологічну підготовку.

Спеціалізовані професійні аварійно-рятувальні служби, діяльність яких пов’язана з організацією та проведенням гірничорятувальних робіт є воєнізованими.

Типова форма контракту з рятувальником професійної аварійно-рятувальної служби (формування) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Працівники професійної аварійно-рятувальної служби (формування) поділяються на основні та допоміжні.

До основних працівників професійної аварійно-рятувальної служби (формування) належать працівники, які організують і виконують аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи та забезпечують готовність аварійно-рятувальних служб до їх проведення.

Основні працівники професійної аварійно-рятувальної служби (формування) поділяються на керівні та рядові.

До допоміжних працівників професійної аварійно-рятувальної служби (формування) належать працівники, які забезпечують її повсякденну діяльність.

Трудові відносини у професійної аварійно-рятувальної служби (формування) регулюються законодавством України про працю, особливості праці та відпочинку – трудовим договорам у формі контракту, а трудова дисципліна – Статутом про дисципліну працівників професійних аварійно-рятувальних служб (формувань), який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Непрофесійні (позаштатні) об’єктові аварійно-рятувальні служби (формування) створюються за рахунок працівників цих підприємств, зокрема: інженерно-технічних та інших досвідчених працівників, які одержали необхідні знання та навички у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і здатні за станом здоров’я виконувати роботи в екстремальних умовах.

4. Особливим (спеціалізованим) видом державної аварійно-рятувальної служби є Державна служба медицини катастроф, яка функціонує для надання безоплатної медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій громадянам, рятувальникам та особам, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій.

Державна служба медицини катастроф складається з медичних установ, лікувально-профілактичних закладів центрального і територіального рівнів незалежно від виду їх діяльності та галузевої належності, а також медичних формувань, які утворюються, у разі необхідності, такими установами і закладами.

Державна служба медицини катастроф створюється на державному та регіональному рівнях.

Перелік медичних установ, лікувальних закладів та медичних формувань, які входять до складу Державної служби медицини катастроф, визначається Міністерством охорони здоров‘я за погодженням з Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством інфраструктури, Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Порядок діяльності Державної служби медицини катастроф затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. Статут аварійно-рятувальної служби (формування) (Положення про аварійно-рятувальну службу (формування) розробляється на підставі Типового статуту аварійно-рятувальної служби (формування) та затверджується суб’єктом, що її створив.

Створення, реорганізація та ліквідація регіональних, комунальних та об’єктових аварійно-рятувальних служб (формувань), а також створення та реорганізація аварійно-рятувальних служб (формувань) громадських організацій здійснюється за погодженням з відповідним територіальним органом Міністерства надзвичайних ситуацій, а державних – з Міністерством надзвичайних ситуацій.

6. На аварійно-рятувальні служби (формування) поширюється повноваження Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, а саме:

на державні, регіональні та комунальні – передбачені абзацами другим – дванадцятим, об’єктові – абзацами другим, шостим – дванадцятим, громадських організацій – абзацами п’ятим – одинадцятим частини другої статті 29 Кодексу.

Стаття 29. Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту

1. Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту є особливим видом державної аварійно-рятувальної служби.

2. Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту функціонує у системі Міністерства надзвичайних ситуацій і складається з органу управління нею, аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування, аварійно-рятувальних формувань спеціального призначення, спеціальних авіаційних, морських та інших формувань, державних пожежно-рятувальних підрозділів (частин), навчальних центрів, формувань та підрозділів забезпечення.

Положення про Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту затверджується Міністерством надзвичайних ситуацій.

Для аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту рішенням Міністра надзвичайних ситуацій встановлюються зони відповідальності щодо реагування на надзвичайні ситуації.

Державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту створюються:

в усіх містах, районах у містах, районах в Автономній Республіці Крим, областях, відповідно до критеріїв та згідно з переліком, що визначається Міністерством надзвичайних ситуацій;

на підприємствах та інших об’єктах для надання державної послуги з пожежної охорони;

перелік підприємств та інших об’єктів, на яких створюються державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, порядок створення та умови функціонування цих підрозділів (частин) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Кількість та гранична чисельність Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту визначається Міністерством надзвичайних ситуацій залежно від встановленої Кабінетом Міністрів України загальної чисельності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Організація та порядок повсякденної діяльності Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та функціонування їх під час виконання завдань за призначенням визначається Міністерством надзвичайних ситуацій.

3. До повноважень Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту належать:

аварійно-рятувальне обслуговування на договірній основі підприємств та окремих територій, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

надання місцевим органам виконавчої влади, виконавчим органом міських рад та підприємствам пропозицій щодо поліпшення протиаварійного стану об’єктів і територій та усунення виявлених порушень вимог щодо дотримання техногенної безпеки;

невідкладне інформування керівників підприємств, які експлуатують об’єкти підвищеної небезпеки, про виявлення порушень вимог техногенної безпеки на цих об’єктах;

залучення та використання на договірних засадах засобів зв’язку, транспортних та матеріально-технічних ресурсів підприємств для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт або доставки у зони надзвичайних ситуацій особового складу служби, засобів цивільного захисту та інших вантажів;

отримання від місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів міських рад та підприємств інформації, необхідної для виконання покладених на службу завдань;

безперешкодний доступ на об’єкти і території для виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж;

право вимагати від усіх осіб, які знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, додержання встановлених заходів безпеки;

проведення під час ліквідації надзвичайних ситуацій документування, кіно- і відеозйомки, фотографування та звукозапису;

участь у роботі комісій з розслідування причин виникнення надзвичайних ситуацій на об’єктах і територіях, що нею обслуговуються;

тимчасова заборона або обмежування руху транспортних засобів і пішоходів поблизу та у межах зони надзвичайної ситуації та пожежі, а також доступу громадян на окремі об’єкти і території;

проведення реєстрації туристичних груп та окремих туристів перед здійсненням ними подорожі у горах.

Повноваження Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та інших професійних аварійно-рятувальних служб можуть бути відповідним чином обмежені на територіях та підприємствах, у яких відповідно до вимог Закону України "Про державну таємницю" встановлено спеціальні перепускні та внутрішньооб’єктові режими.

4. Для виконання заходів з ліквідації надзвичайних ситуацій органи управління і формування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту використовують оперативні транспортні засоби. Перевага у дорожньому русі таких засобів, а також правила установлення спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв та нанесення кольорово-графічних позначень на них визначається актами законодавства.

Стаття 30. Підприємства, основна діяльність яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань із запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій

1. Порядок створення та діяльності підприємств, основна діяльність яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань із запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, визначається Господарським кодексом та іншими актами законодавства у сфері господарювання з урахуванням вимог Кодексу.

2. Підприємства, основна діяльність яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань із запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, виготовляють (поставляють) продукцію, виконують роботи та надають послуги з цивільного захисту, передбачені їх статутами, на договірній основі. Зазначені підприємства включаються до складу відповідної функціональної або територіальної підсистеми чи її ланки та у разі виникнення надзвичайної ситуації або загрози її виникнення за рішенням органу, який створив таку підсистему чи ланку, можуть бути залучені до виготовлення (поставки) продукції, виконання робіт та надання послуг з цивільного захисту в обов’язковому порядку.

3. Орган, який залучив підприємство, зобов’язаний оплатити йому вартість отриманої продукції, виконаних робіт, наданих послуг за рахунок коштів, що виділяються з відповідного бюджету на ліквідацію надзвичайної ситуації або усунення загрози її виникнення. Вартість продукції, робіт і послуг визначається завчасно у відповідних договорах (плану) і не може збільшуватися у зв’язку з виникненням надзвичайної ситуації або загрози її виникнення.

4. Підприємства, основна діяльність яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань із запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, з метою належного виконання таких завдань та недопущення зростання у ході ліквідації надзвичайної ситуації або усунення загрози її виникнення вартості продукції, робіт і послуг створюють необхідні фінансові, матеріально-технічні та сировинні ресурси і їх резерви.

5. У разі відмови підприємства від виготовлення (постачання) продукції, виконання робіт та надання послуг з цивільного захисту в обов’язковому порядку, неналежного виконання своїх послуг, зокрема необґрунтованого збільшення в односторонньому порядку вартості продукції, робіт і послуг, орган, який залучив його, має право звернутися до суду щодо притягнення такого підприємства до відповідальності згідно із законодавством.

Стаття 31. Спеціалізовані служби цивільного захисту

1. Спеціалізовані служби цивільного захисту (енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, зв’язку і оповіщення, протипожежні, торгівлі та харчування, технічні, транспортного забезпечення, охорони громадського порядку тощо) створюються для проведення спеціальних робіт і заходів з цивільного захисту та їх забезпечення, що потребують залучення фахівців певної спеціальності, техніки і майна спеціального призначення:

1) об’єктові – на підприємстві (шляхом формування з працівників підприємства ланок, команд, груп, що складають відповідні спеціалізовані служби цивільного захисту) – керівником підприємства;

2) галузеві – у системі центрального органу виконавчої влади (шляхом зведення об’єктових підрозділів у відповідну галузеву спеціалізовану службу цивільного захисту) – центральним органом виконавчої влади; перелік центральних органів виконавчої влади, у яких створюються спеціалізовані служби цивільного захисту визначається Положенням про єдину державну систему цивільного захисту;

3) територіальні (шляхом об’єднання об’єктових підрозділів у відповідну територіальну спеціалізовану службу цивільного захисту місцевого рівня або об’єднання територіальних спеціалізованих служб цивільного захисту місцевого рівня у регіональну позаштатну спеціалізовану службу цивільного захисту) – в:

Автономній Республіці Крим – Радою міністрів Автономної Республіки Крим або іншим органом, визначеним відповідно до нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

області, містах Київ та Севастополь, районі – місцевим органом виконавчої влади;

місті обласного значення – виконавчим органом міської ради.

Органом управління спеціалізованою службою цивільного захисту є:

відповідний орган, визначений згідно нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

відповідний структурний підрозділ центрального та місцевого органу виконавчої влади, виконавчого органу міської ради.

2. Спеціалізовані служби цивільного захисту мають право:

на отримання від місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та підприємств інформації, необхідної для проведення робіт і заходів з цивільного захисту;

на доступ на об’єкти і території для проведення робіт та заходів з цивільного захисту;

вимагати від усіх осіб, які знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, додержання встановлених заходів безпеки.

3. Права і обов’язки працівників підприємства, що призначаються до складу спеціалізованих служб цивільного захисту, визначаються колективним договором такого підприємства.

4. Порядок створення та функціонування спеціалізованих служб цивільного захисту, визначається положенням про них, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 32. Позаштатні формування цивільного захисту

1. Позаштатні формування цивільного захисту поділяються на об’єктові і територіальні.

2. Позаштатні формування цивільного захисту створюються для проведення великих обсягів робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, воєнних дій та терористичних актів, а також відновлювальних робіт, які потребують залучення великої кількості людей, техніки та майна:

1) об’єктові – на підприємствах, які володіють спеціальною технікою і майном, а працівники підготовлені до дій в умовах надзвичайних ситуацій (шляхом зведення в позаштатний підрозділ працівників, спеціальної техніки і майна) – керівником підприємства;

2) територіальні (шляхом об’єднання об’єктових позаштатних формувань цивільного захисту на відповідній території місцевого рівня або об’єднання територіальних позаштатних формувань цивільного захисту місцевого рівня у позаштатне регіональне формування цивільного захисту) –

в Автономній Республіці Крим – Радою міністрів Автономної Республіки Крим;

в області, містах Київ та Севастополь, районі – місцевим органом виконавчої влади;

у місті обласного значення – виконавчим органом міської ради.

3. Позаштатні формування цивільного захисту користуються правами, визначеними Кодексом для спеціалізованих служб цивільного захисту.

4. Права і обов’язки працівників підприємства, що призначаються до складу позаштатних формувань цивільного захисту, визначаються колективним договором такого підприємства.

5. Порядок створення позаштатних формувань цивільного захисту, їх завдання та функції визначаються положенням про них, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 33. Добровільні формування цивільного захисту

1. Добровільні формування цивільного захисту створюються, у разі необхідності, під час загрози або виникнення надзвичайних ситуацій для проведення допоміжних робіт з попередження або ліквідації таких ситуацій керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, керівника центрального та місцевого органу виконавчої влади, сільського, селищного або міського голови.

2. Добровільні формування цивільного захисту виконують завдання, які покладаються на них під час попередження та ліквідації надзвичайної ситуації, під керівництвом керівника підрозділу аварійно-рятувальної служби, до якої придасться таке добровільне формування.

3. Добровільні формування цивільного захисту мають право:

на отримання від місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств та аварійно-рятувальних служб, що працюють у зоні надзвичайної ситуації, інформації, необхідної для проведення заходів і робіт з попередження та ліквідації надзвичайної ситуації;

на доступ на об’єкти і території для проведення заходів та робіт з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій;

вимагати від усіх осіб, які знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, додержання встановлених заходів безпеки.

4. До добровільних формувань цивільного захисту включаються громадяни на добровільних засадах.

Громадяни, що виконують завдання з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій у складі добровільного формування цивільного захисту, мають право на:

отримання інформації про надзвичайну ситуацію та про заходи необхідної безпеки;

забезпечення і використання під час виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайної ситуації, у разі необхідності, засобів індивідуального захисту;

відшкодування шкоди, заподіяної їх життю, здоров’ю під час виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайної ситуації;

медичну допомогу та медико-психологічну реабілітацію у разі отримання фізичних та психологічних травм під час виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайної ситуації.

Громадяни, що виконують завдання з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій у складі добровільного формування цивільного захисту зобов’язані:

виконувати завдання та обсяги робіт, які визначені, залежно від характеру надзвичайної ситуації;

дотримуватися заходів безпеки під час виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайної ситуації та заходів поведінки у зоні надзвичайної ситуації;

вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій, надання першої медичної допомоги, правила користування засобами захисту.

5. Положення про добровільні формування цивільного захисту затверджується Кабінетом Міністрів України.