Кодекс україни про цивільний захист

Вид материала

Кодекс

Подобный материал:

• План: Поняття та місце в системі права України. Функції цивільного права, 692.25kb.
• Співдружності Незалежних Держав 29 жовтня 1994р. //Приложение к Информационному бюллетеню, 558.69kb.
• Постанова Пленуму Верховного Сукду України №1 від 26 квітня 2002р. "Про судову практику, 951.43kb.
• Цивільний кодекс україни, 42.74kb.
• Правове регулювання відносин власності”, 165.01kb.
• Список використаних джерел закон України «Про рекламу» [Електроний ресурс]. Режим доступу:, 7.04kb.
• Список використаної літератури Цивільний кодекс України // Закон України "Про оренду, 49.55kb.
• Закону України "Про захист прав споживачів", 32.45kb.
• Роздрібна купівля-продаж, 757.5kb.
• У країна запорізька міська рада, 184.89kb.

ГЛАВА 24

Підготовка органів управління єдиної державної системи цивільного захисту та сил цивільного захисту

Стаття 111. Підготовка органів управління єдиної державної системи цивільного захисту

1. Підготовка органів управління єдиної державної системи цивільного захисту здійснюється під час проведення командно-штабних (штабних) та інших навчань (тренувань).

2. Порядок підготовки органів управління єдиної державної системи цивільного захисту визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 112. Підготовка сил цивільного захисту

1. Підготовка сил цивільного захисту здійснюється під час проведення спеціальних, показових, експериментальних навчань та відповідних тренувань.

2. Періодичність та тематика проведення таких навчань і тренувань, порядок їх організації та проведення визначається Міністерством надзвичайних ситуацій.

Організація підготовки сил цивільного захисту покладається на центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких віднесені відповідні аварійно-рятувальні формування сил цивільного захисту. Безпосередню підготовку відповідних служб, формувань та підрозділів, що входять до складу сил цивільного захисту, здійснюють їх керівники, які несуть за це персональну відповідальність.

РОЗДІЛ 8

фінансове та матеріально-технічне забезпечення заходів цивільного захисту

глава 25

Фінансове забезпечення

Стаття 113. Фінансування заходів у сфері цивільного захисту

1. Фінансування заходів у сфері цивільного захисту здійснюється з державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів підприємств, інших джерел, не заборонених законодавством.

2. Обсяги фінансування, що виділяється для проведення необхідних заходів цивільного захисту для потенційно небезпечних об’єктів та об’єктів підвищеної небезпеки, повинні складати не менше ніж 0,5 відсотків валового доходу.

Стаття 114. Фінансування програм та заходів у сфері цивільного захисту

1. Заходи цивільного захисту та необхідні обсяги їх фінансування включаються в державну та регіональні програми соціального та економічного розвитку.

2. Фінансування цільових програм з питань цивільного захисту здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Стаття 115. Фінансове забезпечення органів управління та сил цивільного захисту

1. Фінансове забезпечення діяльності Міністерства надзвичайних ситуацій, інших спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань цивільного захисту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

2. Фінансове забезпечення діяльності підрозділів з питань цивільного захисту, що функціонують у складі центральних органів виконавчої влади, здійснюється за рахунок державного бюджету.

3. Фінансове забезпечення діяльності підрозділів з питань цивільного захисту, що функціонують у складі адміністрацій (адміністративних органів), здійснюється за рахунок коштів таких підприємств.

4. Фінансове забезпечення діяльності сил цивільного захисту здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, до сфери управління яких вони відносяться, інших джерел, незаборонених законодавством.

Стаття 116. Фінансування медико-психологічної реабілітації

1. Фінансування медико-психологічної реабілітації рятувальників Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та державних аварійно-рятувальних служб, підпорядкованих Міністерству надзвичайних ситуацій, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на утримання цих служб.

Обсяги фінансування медико-психологічної реабілітації рятувальників Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та державних аварійно-рятувальних служб визначаються Міністерством надзвичайних ситуацій.

2. Медико-психологічна реабілітація рятувальників інших аварійно-рятувальних служб, медичних працівників Державної служби медицини катастроф здійснюються за рахунок коштів, які виділяються на утримання таких служб з державного або місцевих бюджетів, або за рахунок коштів підприємств.

3. Фінансування медико-психологічної реабілітації постраждалих, а також громадян, які залучалися до проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій, здійснюється за рахунок коштів, що виділяються на ліквідацію надзвичайних ситуацій з державного та місцевого бюджетів, у обсягах, які визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

4. Фінансування заходів медико-психологічної реабілітації неповнолітніх осіб, постраждалих у надзвичайній ситуації місцевого або об’єктового рівня, а також у яких внаслідок надзвичайної ситуації загинув один із батьків або обоє батьків, здійснюється за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, коштів підприємств, інших джерел, незаборонених законодавством. Для ефективного планування та забезпечення медико-психологічної реабілітації зазначених неповнолітніх осіб Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади щороку розробляють та забезпечують виконання відповідних регіональних програм, затверджених у встановленому порядку.

Стаття 117. Фінансування робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій

1. Фінансування заходів і робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій та непередбачених заходів, пов’язаних із запобіганням виникненню надзвичайних ситуацій, здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів резервного фонду бюджетів.

2. Підприємства приватної форми власності ліквідацію надзвичайних ситуацій на об’єктах, які їм належать, здійснюють за рахунок власних коштів.

3. Для невідкладного забезпечення протягом перших трьох діб робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій рішенням Кабінету Міністрів України створюється, за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету, окремий Оперативний фінансовий резерв Міністерства надзвичайних ситуацій. Щорічні обсяги Оперативного фінансового резерву складають двадцять відсотків обсягу видатків резервного фонду державного бюджету. Порядок використання коштів Оперативного фінансового резерву визначається положенням про нього, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Глава 26

Матеріально-технічне забезпечення

Стаття 118. Матеріально-технічне забезпечення

1. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування та підприємства забезпечують підпорядковані їм підрозділи з питань цивільного захисту, сили цивільного захисту та інші організації, діяльність яких спрямована для вирішення завдань і заходів з питань цивільного захисту, засобами цивільного захисту, іншим майном, службовими, навчальними, господарськими та підсобними приміщеннями, іншими об’єктами та спорудами (пожежними депо, сховищами для техніки, тренувальними залами, спортивними майданчиками тощо), складськими площами в обсягах, необхідних для їх діяльності, а також надають у встановленому порядку земельні ділянки для їх розташування.

2. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, що належать Міністерству надзвичайних ситуацій, іншим спеціально уповноваженим центральним органам виконавчої влади з питань цивільного захисту, є державною власністю та закріплюється за їх територіальними органами, силами цивільного захисту, навчальними закладами та науковими установами, іншими підрозділами та підприємствами, які віднесені до сфери їх управління на праві оперативного управління.

3. Особливості правового режиму майна Міністерства надзвичайних ситуацій, інших спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань цивільного захисту визначаються законом.

Стаття 119. Створення та використання матеріальних резервів для потреб цивільного захисту

1. Матеріальні резерви для виконання заходів запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також для навчання сил цивільного захисту створюються заздалегідь з метою екстреного їх використання у разі загрози і виникнення надзвичайних ситуацій.

2. Матеріальні резерви створюються Міністерством надзвичайних ситуацій (оперативний матеріальний резерв), іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий матеріальний резерв), місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (регіональний та місцевий матеріальні резерви) та підприємствами (об’єктовий матеріальний резерв).

3. Порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 120. Господарська діяльність у системі Міністерства надзвичайних ситуацій

1. Господарська діяльність у системі Міністерства надзвичайних ситуацій це специфічна діяльність аварійно-рятувальних формувань, установ та організацій, які віднесені до сфери управління, що передбачає ведення підсобного господарства, виробництва продукції.

Господарська діяльність у системі Міністерства надзвичайних ситуацій здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні готовності до дій за призначення підпорядкованих сил цивільного захисту, навчальних закладів, наукових установ та інших організацій.

2. Суб’єктами господарської діяльності у системі Міністерства надзвичайних ситуацій є аварійно-рятувальні формування, навчальні заклади, наукові установи та інші організації, які утримуються за рахунок державного бюджету, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Господарська діяльність у системі Міністерства надзвичайних ситуацій не повинна негативно позначатися на готовності її суб’єктів до виконання основних завдань за призначенням.

3. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється суб’єктам господарської діяльності, визначається Міністерством надзвичайних ситуацій.

4. Доходи, одержані від здійснення господарської діяльності її суб’єктами, зараховуються до складу коштів (на спеціальний рахунок) на утримання суб’єкту господарської діяльності і використовуються виключно на фінансування видатків такого кошторису (включаючи фінансування господарської діяльності згідно з їх статутом), розрахованого та затвердженого у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

5. Суб’єкт господарської діяльності за своїми зобов’язаннями відповідає коштами, що надходять на його рахунок по відповідних статтях кошторису.

Стягнення за зобов’язаннями суб’єкта господарської діяльності не може бути звернено на майно, яке за ним закріплене.

РОЗДІЛ 9

комплектування органів управління та сил цивільного захисту, проходження служби цивільного захисту

глава 27

Комплектування органів управління та сил цивільного захисту

Стаття 121. Порядок комплектування органів управління та сил цивільного захисту

1. Комплектування Міністерства надзвичайних ситуацій, інших спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань цивільного захисту, їх територіальних органів, сил цивільного захисту, наукових установ та навчальних закладів, підприємств здійснюється державними службовцями, особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, службовцями та працівниками робітничих професій, відповідно до законодавства.

2. Керівні працівники та спеціалісти територіальних органів Міністерства надзвичайних ситуацій, інших спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань цивільного захисту, які виконують функції держави, пов’язані з виконання завдань цивільного захисту та не мають спеціальних звань, є державними службовцями.

3. Перелік посад, що підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, та перелік посад для їх призначення затверджуються Міністром надзвичайних ситуацій, керівниками інших спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Перелік посад, що підлягають заміщенню особами вищого начальницького складу служби цивільного захисту, та граничних спеціальних звань за цими посадами затверджується у встановленому порядку.

4. Порядок призначення осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту на посади здійснюється відповідно до законодавства та Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. Комплектування інших органів управління, підрозділів з питань цивільного захисту та сил цивільного захисту здійснюється відповідно до законодавства.

Стаття 122. Чисельність осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту

Чисельність осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюється Кабінетом Міністрів України, залежно від рівня загрози виникнення надзвичайних ситуацій та потреби фахівців щодо проведення заходів запобігання надзвичайним ситуаціям та захисту населення і територій від них.

Рівні загрози виникнення надзвичайних ситуацій та заходи щодо запобігання надзвичайним ситуаціям та захист населення і територій від них визначаються у Національній доповіді про стан техногенної та природної безпеки в Україні.

Стаття 123. Комплектування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту

Комплектування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту здійснюється на контрактній основі особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту відповідно до Кодексу та Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.

Окремі посади в органах і формуваннях Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, відповідно до їх штатів, комплектуються службовцями і працівниками робітничих професій.

Глава 28

Проходження служби цивільного захисту

Стаття 124. Порядок проходження служби цивільного захисту

1. Служба цивільного захисту - це державна служба, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я та віком громадян України, пов’язаній із виконанням завдань цивільного захисту.

2. Особовий склад служби цивільного захисту проходить службу: в апаратах Міністерства надзвичайних ситуацій, інших спеціально уповноважених центральних органах виконавчої влади з питань цивільного захисту, їх територіальних органах, формуваннях Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, спеціальних формуваннях, які утворюються на особливий період та у разі оголошення цільової мобілізації для виконання окремих завдань цивільного захисту міст, віднесених до груп цивільного захисту, та об‘єктів національної економіки, віднесених до категорій з цивільного захисту, навчальних закладах та наукових установах, інших підрозділах, установах і організаціях та має спеціальні звання.

Особи, прийняті на службу цивільного захисту, у тому числі слухачі і курсанти навчальних закладів цивільного захисту, на час проходження цієї служби, а також ті, які уклали контракти про проходження служби цивільного захисту в особливий період та у разі проведення цільової мобілізації знімаються з військового обліку військовозобов‘язаних і перебувають на обліку у Міністерстві надзвичайних ситуацій.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту, їх права та обов’язки визначаються Кодексом, Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу, а також іншими нормативно-правовими актами.

3. Взаємовідносини осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту щодо додержання службової дисципліни під час проходження ними служби цивільного захисту регулюються Дисциплінарним статутом служби цивільного захисту, який затверджується Законом України.

4. Час проходження особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до законодавства.

5. На осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту поширюються вимоги та обмеження, встановлені законодавством про боротьбу з корупцією.

Стаття 125. Прийняття на службу цивільного захисту та умови її проходження

1. На службу цивільного захисту приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни України з повною загальною середньою освітою, які досягли 18-річного віку, а у разі зарахування їх на перший курс навчання курсантами навчальних закладів цивільного захисту – віком від 17 років, у тому числі і ті, яким 17 років виповнюється в рік зарахування на навчання, відповідають кваліфікаційним вимогам і спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров’я, визначеного лікарсько-експертними комісіями Міністерства надзвичайних ситуацій, виконувати покладені службові обов’язки.

Кваліфікаційні вимоги до осіб, які приймаються на службу цивільного захисту, визначаються Міністерством надзвичайних ситуацій.

Типова форма контракту затверджується Міністерством надзвичайних ситуацій.

Обов’язки та права осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються умовами контракту та посадовими інструкціями.

2. Громадяни України, які після закінчення начальних закладів цивільного захисту, призначені на посади в органи управління, формування, підрозділи, установи, організації системи Міністерства надзвичайних ситуацій та в інші спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади з питань цивільного захисту з присвоєнням спеціального звання начальницького складу, на період проходження служби цивільного захисту звільняються, відповідно до законодавства, від призову на строкову військову службу.

3. Курсанти навчальних закладів цивільного захисту після закінчення навчання зобов’язані пройти службу цивільного захисту не менше трьох років, якщо інше не передбачено законодавством.

Курсанти навчальних закладів цивільного захисту, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, та у разі відмови після закінчення навчального закладу цивільного захисту від подальшого проходження служби цивільного захисту на посадах начальницького складу, а також особи начальницького складу, які звільняються зі служби цивільного захисту протягом трьох років після закінчення навчального закладу цивільного захисту, відшкодовують навчальному закладу цивільного захисту, де навчалися, витрати, пов’язані з їх утриманням, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

4. Проходження служби цивільного захисту особою рядового і начальницького складу відображається в його особовій справі, яка ведеться у порядку, встановленому Міністерством надзвичайних ситуацій.

5. На службу цивільного захисту не можуть бути прийняті особи, які раніше засуджувались за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законодавством порядку, або визнані судом винуватими у вчиненні корупційного адміністративного правопорушення, якщо з моменту накладення адміністративного стягнення пройшло менше трьох років.

6. Стосовно осіб служби цивільного захисту, які претендують на зайняття посади в органах управління, формуваннях і підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах, наукових установах, інших організаціях і підрозділах Міністерства надзвичайних ситуацій, а також в інших спеціально уповноважених центральних органах виконавчої влади з питань цивільного захисту, відповідно до переліку посад, визначеного Кабінетом Міністрів України, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності зазначеної згоди питання прийому на службу цивільного захисту та зайняття посади щодо такої кандидатури не розглядається.

7. Особа служби цивільного захисту, яка претендує на зайняття посади в органах управління, формуваннях і підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах, наукових установах, інших організаціях і підрозділах Міністерства надзвичайних ситуацій, а також в інших спеціально уповноважених центральних органах виконавчої влади з питань цивільного захисту, до призначення на відповідну посаду подає у встановленому законодавством порядку відомості про майно, прибутки, зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном.

У разі неподання або подання недостовірних відомостей зазначена особа не може бути призначена на посаду в органах управління, формуваннях і підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах, наукових установах, інших організаціях і підрозділах Міністерства надзвичайних ситуацій, а також в інші спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 126. Спеціальні звання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту

1. Особам, які проходять службу цивільного захисту, присвоюються такі спеціальні звання:

рядовий склад – рядовий служби цивільного захисту;

молодший начальницький склад – молодший сержант служби цивільного захисту, сержант служби цивільного захисту, старший сержант служби цивільного захисту, старшина служби цивільного захисту, прапорщик служби цивільного захисту, старший прапорщик служби цивільного захисту;

середній начальницький склад – молодший лейтенант служби цивільного захисту, лейтенант служби цивільного захисту, старший лейтенант служби цивільного захисту, капітан служби цивільного захисту;

старший начальницький склад – майор служби цивільного захисту, підполковник служби цивільного захисту, полковник служби цивільного захисту;

вищий начальницький склад – генерал-майор служби цивільного захисту, генерал-лейтенант служби цивільного захисту, генерал-полковник служби цивільного захисту, генерал служби цивільного захисту України.

2. Порядок присвоєння та позбавлення спеціальних звань служби цивільного захисту, пониження та поновлення в спеціальних званнях служби цивільного захисту, а також присвоєння спеціальних звань служби цивільного захисту особам, які проходили відповідну службу в інших органах державної влади, при зарахуванні їх на службу цивільного захисту встановлюється Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу.

Стаття 127. Граничний вік перебування на службі цивільного захисту

1. Граничний вік перебування на службі цивільного захисту встановлюється:

для осіб рядового, молодшого та середнього начальницького складу – до 50 років;

для осіб старшого начальницького складу – до 55 років;

для осіб вищого начальницького складу – до 60 років.

2. У разі необхідності особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній посаді, визнані придатними за станом здоров’я для проходження служби, можуть бути залишені за рішенням Міністра надзвичайних ситуацій, керівників інших спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань цивільного захисту на їх прохання на службі понад граничний вік до п’яти років.

3. У виняткових випадках, перелік яких встановлюється Міністерством надзвичайних ситуацій, за рішенням його керівника, а також керівників інших спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань цивільного захисту строк служби може бути продовжено повторно до п’яти років, а особам начальницького складу, які проходять службу в навчальних закладах та наукових установах і мають науковий ступінь або вчене звання, – до десяти років.

Стаття 128. Початок і закінчення проходження служби цивільного захисту. Час та місце виконання обов’язків служби цивільного захисту

Початок і закінчення проходження служби цивільного захисту, а також час, і місце виконання обов’язків служби цивільного захисту визначається Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу.

Стаття 129. Звільнення зі служби цивільного захисту

1. Звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби цивільного захисту проводиться:

у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України “Про військовий обов’язок і військову службу”, і за станом здоров’я, визначеного лікарсько-експертними комісіями Міністерства надзвичайних ситуацій, придатні до військової служби;

у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України "Про військовий обов’язок і військову службу", або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров’я до військової служби зі зняттям із військового обліку.

2. Контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби цивільного захисту:

після закінчення строку контракту;

за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на службі;

за станом здоров’я – на підставі висновку (постанови) центральної лікарсько-експертної комісії Міністерства надзвичайних ситуацій про непридатність або обмежену придатність до служби;

у зв’язку зі скороченням штатів – у разі неможливості використання на службі у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

через сімейні обставини або з інших поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов’язків, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу;

у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного територіального органу управління, підприємства, установи, організації та формування сил цивільного захисту;

у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду;

у зв‘язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призивної комісії;

у разі набрання рішенням суду законної сили щодо притягнення до відповідальності за корупційне правопорушення, пов’язане з порушеннями обмежень, передбачених законодавством про боротьбу з корупцією;

у разі неподання або подання недостовірних відомостей про майно, прибутки, витрати, зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном.

3. Особи, які підлягають звільненню згідно з пунктами 8 та 10 частини другої цієї статті, звільняються з відповідних посад у триденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.

Стаття 130. Прийняття на службу та звільнення зі служби цивільного захисту в особливий період та під час цільової мобілізації

1. Для вирішення завдань цивільного захисту в особливий період та під час цільової мобілізації, зокрема для виконання окремих завдань цивільного захисту міст, віднесених до груп з цивільного захисту, та об‘єктів національної економіки, віднесених до категорій з цивільного захисту, Міністерством надзвичайних ситуацій проводиться, відповідно до мобілізаційного завдання, повне або часткове мобілізаційне розгортання спеціальних формувань шляхом прийняття на службу цивільного захисту громадян України, що уклали контракти про проходження такої служби в особливий період та у разі проведення цільової мобілізації.

Після мобілізаційного розгортання такі спеціальні формування входять до складу Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.

2. Мобілізаційне завдання Міністерства надзвичайних ситуацій затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Укладання контрактів з громадянами України про проходження служби цивільного захисту в особливий період та у разі проведення цільової мобілізації здійснюється завчасно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

4. Звільнення зі служби цивільного захисту осіб, які були прийняті на цю службу під час проведення мобілізації в особливий період або цільової мобілізації, здійснюється на підставі рішення про демобілізацію.

Стаття 131. Присяга служби цивільного захисту

Громадяни України, які вперше приймаються на службу цивільного захисту, особисто складають та скріплюють власноручним підписом Присягу такого змісту:

“Я, громадянин України (прізвище, ім’я та по батькові), вступаючи на службу цивільного захисту, складаю Присягу та урочисто клянуся завжди залишатися відданим українському народові, неухильно дотримуватися Конституції та законів України, бути чесним, сумлінним і дисциплінованим.

Присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов’язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та всіляко сприяти в зміцненні авторитету служби цивільного захисту.

Клянуся мужньо і рішуче захищати життя та здоров’я громадян, майно України, її довкілля від надзвичайних ситуацій.

Якщо я порушу цю Присягу, то готовий відповідати згідно із законами України".

Стаття 132. Статус рятувальників

1. Рятувальник - це особа, яка атестована на здатність до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж і безпосередньо бере у них участь, має відповідну спеціальну, фізичну, психологічну та медичну підготовку.

2. Громадяни України отримують статус рятувальника на підставі рішення відповідних атестаційних органів за результатами атестації після проходження медичного огляду, виконання нормативів з фізичної підготовки, навчання з програми підготовки рятувальників та атестації на проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж.

3. Рятувальники проходять атестацію відповідно до вимог статті 61 Кодексу.

Рятувальники, які не пройшли атестацію, втрачають статус рятувальника.

Стаття 133. Права та обов’язки рятувальників

1. Рятувальник під час виконання покладених на нього обов’язків керується Кодексом, а також нормативно-правовими та нормативними актами у сфері цивільного захисту та рятувальній та/або пожежній справі. Під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт та/або гасіння пожеж рятувальник підпорядковується своїм безпосереднім і прямим начальникам. Ніхто інший, за винятком уповноважених на це посадових осіб, не має права втручатися у діяльність рятувальника під час проведення ним аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт та/або гасіння пожеж.

2. Рятувальники мають право на:

отримання, у разі необхідності, безоплатної медичної допомоги від медичних спеціалістів Державної служби медицини катастроф та відповідного лікування у лікувальних закладах, які віднесені до складу Державної служби медицини катастроф;

проходження безоплатно медико-психологічної реабілітації у медичних закладах та реабілітаційних центрах у порядку, встановленому Кодексом;

удосконалення своїх теоретичних знань та професійній майстерності у робочий час у встановленому порядку;

позачергове, на підставі посвідчення про відрядження, придбання квитків на усі види транспорту для проїзду до місця проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт та/або гасіння пожеж;

створення у встановленому порядку своїх професійних спілок (крім рятувальників – осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту).

3. Під час проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій рятувальники мають право на:

повну та достовірну інформацію, у тому числі про об’єкти і території, на яких проводяться аварійно-рятувальні роботи та інші невідкладні роботи та/або гасіння пожежі, необхідну для виконання ними своїх обов’язків;

безперешкодний допуск на територію та об’єкти, що постраждали;

вимогу від усіх осіб, які знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, дотримання встановлених норм безпеки;

екіпіровку та оснащення засобами цивільного захисту згідно з технологією проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт та/або гасіння пожеж;

безкоштовне харчування відповідно до вимог статті 136 Кодексу.

4. Рятувальники зобов’язані:

бути ініціативними, самовідданими та наполегливими під час ліквідації надзвичайної ситуації;

активно проводити аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, гасіння пожеж та вживати всіх необхідних заходів для рятування людей, надання їм першої медичної та іншої допомоги, не допускати невиправданих ризиків;

дотримуватися технології проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

у разі виявлення у позаслужбовий час пожежі або іншої надзвичайної ситуації повідомити про неї аварійно-рятувальний (пожежно-рятувальний) підрозділ і до його прибуття взяти на себе рятуванням людей, керівництво аварійно-рятувальними роботами або гасінням пожежі та організувати надання першої медичної допомоги потерпілим;

проходити періодичну підготовку з питань надання першої медичної допомоги громадянам, які постраждали внаслідок надзвичайних ситуаціях;

виконувати вимоги відповідних статутів, положень, правил тощо з питань проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж;

удосконалювати свої професійні здібності, постійно підтримувати свій фізичний і психологічний стан на належному рівні;

утримувати у належному стані засоби цивільного захисту;

роз’яснювати громадянам правила безпечної поведінки з метою недопущення надзвичайних ситуацій і порядок дій у разі їх виникнення;

зберігати в таємниці державну та конфіденційну інформацію, що стала відомою їм у зв‘язку із виконанням службових обов‘язків.

5. Інші обов’язки рятувальників визначаються відповідними статутами, посадовими інструкціями (обов’язками) та контрактами, які укладаються з ними під час їх прийому на службу або роботу.

6. За неналежне виконання покладених обов’язків рятувальники несуть відповідальність відповідно до законів України.

Стаття 134. Формений одяг і знаки розрізнення особового складу служби цивільного захисту та основних працівників державних аварійно-рятувальних служб

1. Особовий склад служби цивільного захисту забезпечується форменим одягом та відповідними знаками розрізнення за рахунок коштів, що виділяються Міністерству надзвичайних ситуацій, іншим спеціально уповноваженим центральним органам виконавчої влади з питань цивільного захисту з державного бюджету України.

Опис та зразки форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу служби цивільного захисту та норми забезпечення форменим одягом затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Використання форменого одягу і знаків розрізнення особового складу служби цивільного захисту сторонніми особами тягне за собою відповідальність відповідно до законів.

2. У державних аварійно-рятувальних службах форменим одягом забезпечуються основні працівники за рахунок коштів, передбачених на утримання таких державних аварійно-рятувальних служб, за нормами та зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 135. Забезпечення особового складу служби цивільного захисту та основних працівників аварійно-рятувальних служб спеціальним одягом, спорядженням і засобами індивідуального захисту

Для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій та гасіння пожеж спеціальним одягом, спорядженням і засобами індивідуального захисту забезпечуються:

особи рядового та начальницького складу служби цивільного захисту – за рахунок державного бюджету, що виділяється Міністерству надзвичайних ситуацій, іншим спеціально уповноваженим центральним органам виконавчої влади з питань цивільного захисту;

працівники підрозділів відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони - за рахунок місцевого бюджетів та коштів підприємств, що утримують такі підрозділи пожежної охорони;

основні працівники аварійно-рятувальних служб – за рахунок коштів, передбачених на утримання таких аварійно-рятувальних служб;

працівники позаштатних формувань цивільного захисту – за рахунок коштів підприємств, що створюють такі формування.

Стаття 136. Забезпечення харчуванням особового складу служби цивільного захисту та основних працівників аварійно-рятувальних служб

Особовий склад служби цивільного захисту та основні працівники аварійно-рятувальних служб забезпечуються харчуванням:

під час проходження служби цивільного захисту – відповідно до норм і категорій професій, встановлених Кабінетом Міністрів України;

під час ліквідації надзвичайних ситуацій – за рахунок місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, на адміністративній території яких сталася надзвичайна ситуація;

під час ліквідації надзвичайних ситуацій на території інших держав, а також під час висування до цих держав та повернення до місць постійного розташування – за рахунок коштів, які виділяються для забезпечення надання іноземним державам допомоги у ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків.

Стаття 137. Службові посвідчення

1. Особам та працівникам, які проходять службу цивільного захисту або працюють в органах управління, підприємствах, установах та організаціях і силах цивільного захисту, що віднесені до сфери управління Міністерства надзвичайних ситуацій, інших спеціально уповноважених центральних органах виконавчої влади з питань цивільного захисту, видаються службові посвідчення.

Зразки службових посвідчень, порядок їх видачі, вилучення та заміни встановлюються Міністерством надзвичайних ситуацій та іншими спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань цивільного захисту.

2. На особливий період особам, які проходять службу цивільного захисту або працюють в органах управління, на підприємствах та у силах цивільного захисту, видаються посвідчення особи для персоналу цивільної оборони (цивільного захисту) міжнародного зразка, встановленого згідно з Додатковим протоколом до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що стосується жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 08 червня 1977 року.

РОЗДІЛ 10

СОЦІАЛЬНИЙ ТА ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ОСІБ РЯДОВОГО І НАЧАЛЬНИЦЬКОГО СКЛАДУ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ І СИЛ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА ОСІБ, ЗВІЛЬНЕНИХ ЗІ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ