Кодекс україни про цивільний захист

Вид материала

Кодекс

Подобный материал:

• План: Поняття та місце в системі права України. Функції цивільного права, 692.25kb.
• Співдружності Незалежних Держав 29 жовтня 1994р. //Приложение к Информационному бюллетеню, 558.69kb.
• Постанова Пленуму Верховного Сукду України №1 від 26 квітня 2002р. "Про судову практику, 951.43kb.
• Цивільний кодекс україни, 42.74kb.
• Правове регулювання відносин власності”, 165.01kb.
• Список використаних джерел закон України «Про рекламу» [Електроний ресурс]. Режим доступу:, 7.04kb.
• Список використаної літератури Цивільний кодекс України // Закон України "Про оренду, 49.55kb.
• Закону України "Про захист прав споживачів", 32.45kb.
• Роздрібна купівля-продаж, 757.5kb.
• У країна запорізька міська рада, 184.89kb.

2. Перелік та кількість засобів управління, якими обладнуються пункти управління, порядок їх використання визначаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, яким вони належать, залежно від завдань, що вирішують на такому пункті управління.

Стаття 91. Центри управління у надзвичайних ситуаціях

1. Для управління у повсякденному режимі реагуванням на надзвичайні ситуації, координації дій органів управління та сил цивільного захисту, здійснення цілодобового чергування та забезпечення функціонування системи збору, оброблення, узагальнення та аналізу інформації про обстановку в районах надзвичайних ситуацій у системі Міністерства надзвичайних ситуацій функціонує штатний державний Центр управління у надзвичайних ситуаціях.

На регіональному рівні у складі територіальних органів Міністерства надзвичайних ситуацій функціонують штатні або позаштатні центри управління у надзвичайних ситуаціях.

2. У разі виникнення надзвичайної ситуації відповідні Центри управління в надзвичайних ситуаціях безпосередньо взаємодіють зі Штабом з ліквідації надзвичайної ситуації, у разі його створення, і забезпечують його роботу. Розпорядження і вказівки керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації для персоналу таких Центрів управління у надзвичайних ситуаціях обов’язкові для виконання.

У разі виникнення надзвичайних ситуацій до роботи Центрів управління у надзвичайних ситуаціях залучаються представники відповідних органів виконавчої влади та необхідних організацій.

3. Порядок діяльності центрів управління у надзвичайних ситуаціях визначається Міністерством надзвичайних ситуацій.

Стаття 92. Система екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112

1. Для передачі населенням повідомлень про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, надзвичайних подій, протиправних дій, аварій на транспорті та у мережах електро-, тепло-, водо-газопостачання, водовідведення, електрозв’язку тощо, а також про необхідність надання екстреної медичної допомоги та отримання екстреної допомоги з ліквідації таких ситуацій у державі функціонує безоплатний єдиний телефонний номер 112.

Для забезпечення функціонування єдиного телефонного номера 112 створюється система екстреної допомоги населенню за єдиними телефонним номером 112 (далі – Система 112).

Система 112 - це сукупність програмно-апаратних комплексів та телекомунікаційних мереж, призначених для прийому та оброблення повідомлень громадян у разі загрози їх життю та/або здоров’ю, виникнення надзвичайних ситуацій, протиправних дій та небезпечних подій, а також для оперативного інформування аварійно-рятувальних, пожежно-рятувальних, аварійних, медичних, правоохоронних служб щодо їх залучення до відповідного реагування.

2. Діяльність Системи 112 забезпечують її суб’єкти:

центральний та територіальні підрозділи (органи) забезпечення функціонування Системи 112 – здійснюють безпосереднє забезпечення та організацію функціонування Системи 112 у повсякденному режимі;

центри з прийняття повідомлень – здійснюють приймання повідомлень про необхідність надання екстреної допомоги населенню та інформування оперативно-диспетчерських служб;

оперативно-диспетчерські служби – здійснюють приймання повідомлень про необхідність надання екстреної допомоги населенню та інформування відповідних підрозділів екстреної допомоги населенню;

підрозділи екстреної допомоги населенню – здійснюють ліквідацію надзвичайних ситуацій, протиправних дій, небезпечних подій та надання екстреної медичної допомоги.

Підрозділи екстреної допомоги населенню - це підрозділи аварійно-рятувальних, пожежно-рятувальних формувань, служб правоохоронних органів, територіальних центрів екстреної медичної допомоги та лікувальних закладів Державної служби медицини катастроф, аварійних служб житлово-експлуатаційних організацій, організацій газо-, електро-, тепло-водопостачання та водовідведення, електрозв’язку тощо, які підготовлені та оснащені необхідною технікою та засобами для надання екстреної допомоги населенню у цілодобовому режимі.

Екстрена допомога населенню - це невідкладні дії підрозділів екстреної допомоги населенню з ліквідації загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, протиправних дій, аварій у сфері житлово-комунального господарства, небезпечних подій та з надання екстреної медичної допомоги.

Суб’єкти, зазначені у цій частині, виконують свої завдання відповідно до положень про них.

3. Організаційно Система 112 має ієрархічну територіально розподілену інформаційно-функціональну структуру.

4. Порядок функціонування Системи 112 визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 93. Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації

1. Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації призначається для безпосереднього управління аварійно-рятувальними та іншими невідкладними роботами при виникненні будь-якої надзвичайної ситуації.

2. Залежно від рівня надзвичайної ситуації керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації призначається:

Кабінетом Міністрів України, у разі виникнення надзвичайної ситуації державного рівня, – Перший віце-прем’єр-міністр, Віце-прем’єр-міністр чи керівник одного з центральних органів виконавчої влади, або його перший заступник (заступник);

Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, у разі виникнення надзвичайної ситуації регіонального рівня, – перший заступник або один із заступників Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або керівник територіального органу Міністерства надзвичайних ситуацій або керівник відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації;

районною державною адміністрацією, у разі виникнення надзвичайної ситуації місцевого рівня, – один із заступників голови районної державної адміністрації або керівник територіального органу Міністерства надзвичайних ситуацій у районі або керівник відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації;

виконавчим органом міської ради, у разі виникнення надзвичайної ситуації місцевого рівня, – один із заступників міського голови або керівник органу територіального органу Міністерства надзвичайних ситуацій у місті або керівник відповідного структурного підрозділу міського виконавчого комітету;

сільською, селищною радою, у разі виникнення надзвичайної ситуації об’єктового рівня, – сільський, селищний голова;

керівником підприємства, у разі виникнення надзвичайної ситуації відповідного об’єктового рівня, – керівник або один із керівників підприємства, відповідно до затвердженого розподілу обов’язків.

Залежно від специфіки потенційно небезпечного об’єкта або об’єкта підвищеної небезпеки, керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації на такому об’єкті може призначатися інша посадова особа, яка передбачена Планом локалізації і ліквідації аварії на цьому об’єкті або іншим нормативно-правовим актом.

Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації призначається з урахуванням заздалегідь розроблених планів реагування на надзвичайні ситуації. Зазначеними планами обов’язково передбачається спеціальне навчання і періодичне тренування осіб, які можуть призначатися керівниками робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій.

3. До прибуття керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації його обов’язки виконує керівник підрозділу (служби, формування) сил цивільного захисту або оперативної групи (представник центру управління в надзвичайних ситуаціях), що прибув до зони надзвичайної ситуації першим. Якщо надзвичайна ситуація трапилася на потенційно небезпечному об’єкті або об’єкті підвищеної небезпеки, то до прибуття керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації його обов’язки виконує диспетчер об’єкта або особа старшого інженерно-технічного персоналу, яка знаходиться на зміні.

Для ліквідації надзвичайної ситуації, яка за характером та наслідками не потребує спеціального призначення керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, його функції, за рішенням керівника територіального органу Міністерства надзвичайних ситуацій чи відповідного керівника структурного підрозділу місцевого органу виконавчої влади можуть покладатися на керівника аварійно-рятувальної служби, що виконує роботи з ліквідації цієї надзвичайної ситуації.

4. На час ліквідації надзвичайної ситуації у підпорядкування керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації переходять усі аварійно-рятувальні служби, що залучаються до ліквідації надзвичайної ситуації.

5. Ніхто не має права втручатися в діяльність керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

6. Залежно від обставин, що склалися у зоні надзвичайної ситуації, керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації самостійно приймає рішення щодо:

проведення евакуаційних заходів;

зупинення діяльності об’єктів, що знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, та обмеження доступу людей у цю зону;

залучення в установленому порядку до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт необхідних транспортних засобів, іншого майна підприємств, установ та організацій, що знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, аварійно-рятувальних служб та формувань, а також громадян за їх згодою;

зупинення аварійно-рятувальних робіт, якщо виникла підвищена загроза життю рятувальників та інших осіб, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій;

інші рішення, які необхідні для ліквідації надзвичайної ситуації та забезпечення безпеки постраждалого населення.

Рішення керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації оформляється розпорядженням. Підготовка розпоряджень керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації їх реєстрація у встановленому порядку після підписання та доведення до виконавців здійснюється Штабом з ліквідації надзвичайної ситуації. Розпорядження керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами, які беруть участь у ліквідації надзвичайної ситуації, а також громадянами і підприємствами, які знаходяться у зоні надзвичайної ситуації.

7. Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, керівники аварійно-рятувальних служб та формувань мають право на повну та достовірну інформацію про надзвичайну ситуацію для організації робіт з її ліквідації і зобов’язані інформувати відповідні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування про вжиті ними для цього заходи.

8. Після ліквідації надзвичайної ситуації керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації подає органу, що його призначив, звіт щодо прийнятих рішень і перебігу подій під час ліквідації надзвичайної ситуації.

9. Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації несе персональну відповідальність перед органом, що його призначив, за управління аварійно-рятувальними та іншими невідкладними роботами з ліквідації надзвичайної ситуації.

Стаття 94. Штаб з ліквідації надзвичайної ситуації

1. Для безпосередньої організації і координації аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайної ситуації створюється Штаб з ліквідації надзвичайної ситуації, який є робочим органом керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

Рішення про створення Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації приймає керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

2. Керівництво роботою Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації здійснює його начальник, який призначається керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

3. Склад Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації визначає керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації разом з начальником Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації, які встановлюють режим його роботи.

Основу персонального складу Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації державного рівня складають працівники апарату Міністерства надзвичайних ситуацій його територіальних органів.

До роботи у Штабі, залежно від рівня надзвичайної ситуації, залучаються представники територіальних органів Міністерства надзвичайних ситуацій, керівники аварійно-рятувальних служб та формувань, що беруть участь у ліквідації надзвичайної ситуації, представники або експерти відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками).

Штаб з ліквідації надзвичайної ситуації розгортається і працює, як правило, у районі виникнення надзвичайної ситуації.

4. На період функціонування Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації відповідні Центри управління у надзвичайних ситуаціях безпосередньо взаємодіють з ними і забезпечують його роботу.

5. Під час ліквідації надзвичайної ситуації ведеться оперативно-технічна документація, що пов’язана з ліквідацією надзвичайної ситуації, та складається звіт про роботу залучених аварійно-рятувальних служб та формувань, які є складовою частиною матеріалів з розслідування цієї надзвичайної ситуації. Види та зразки оперативно-технічної та звітної документації встановлюються Міністерством надзвичайних ситуацій за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

6. Завдання, функції та порядок діяльності Штабу з ліквідації надзвичайних ситуацій визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 95. Залучення сил цивільного захисту до ліквідації надзвичайних ситуацій

1. Залучення сил цивільного захисту до ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється:

згідно з планами реагування на надзвичайні ситуації та планами взаємодії у разі виникнення надзвичайних ситуацій, а також планами локалізації і ліквідації аварії;

за рішенням органів управління, яким вони підпорядковані, на підставі звернень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, на території і об’єктах яких виникнула надзвичайна ситуація;

за рішенням керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації відповідно до її рівня;

згідно з планом дій чергових сил за повідомленням: оперативних чергових територіальних органів Міністерства надзвичайних ситуацій та місцевих органів виконавчої влади; диспетчерських служб об’єктів; центрів з прийняття повідомлень юридичних та фізичних осіб системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112.

2. У надзвичайних ситуаціях сили і засоби функціональних підсистем та їх ланок підпорядковуються органам управління відповідних територіальних підсистем .

ГЛАВА 21

Ліквідація надзвичайних ситуацій

Стаття 96. Режими підвищеної готовності та надзвичайної ситуації

1. У разі істотного погіршення радіаційної, хімічної, епідемічної (епізоотичної, епіфітотичної), гідрогеологічної, гідрометеорологічної, техногенної та пожежної обстановки, за наявності загрози виникнення надзвичайної ситуації з прогнозованими тяжкими наслідками - за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, сільських, селищних та міських рад в Україні або у межах конкретної її території тимчасово вводиться режим підвищеної готовності.

2. У разі виникнення надзвичайної ситуації з тяжкими наслідками - за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, сільських, селищних та міських рад в України або у межах конкретної її територій тимчасово вводиться режим надзвичайної ситуації.

3. Умови і порядок введення режимів підвищеної готовності та надзвичайної ситуації, завдання та порядок взаємодії суб’єктів забезпечення цивільного захисту щодо попередження та ліквідації таких ситуацій у зазначених режимах визначаються Положенням про єдину державну систему цивільного захисту.

Стаття 97. Проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт

1. Проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється безоплатно, якщо інше непередбачено законодавством.

2. Проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій, а також у разі виникнення небезпеки для населення під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій включає:

1) з питань організації та забезпечення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт:

розвідку районів, зон, ділянок, об’єктів проведення робіт з ліквідації надзвичайної ситуації;

визначення та локалізацію зони надзвичайної ситуації;

виявлення та позначення районів, які зазнали радіоактивного, хімічного та біологічного зараження (крім районів бойових дій);

здійснюють постійне прогнозування зони можливого поширення надзвичайної ситуації та масштабів можливих наслідків;

ліквідацію або доведення до мінімально можливого рівня шкідливих і небезпечних чинників, які виникли внаслідок надзвичайної ситуації, і унеможливлюють ведення рятувальних робіт;

організацію і управління аварійно-рятувальними та іншими невідкладними роботами;

забезпечення охорони режимно-обмежувальних і карантинних зон, громадського порядку у зоні надзвичайної ситуації, а також у районах, які постраждали під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій;

2) з питань проведення рятувальних робіт:

пошук та рятування постраждалих, надання їм екстреної медичної допомоги та транспортування до лікувальних закладів;

пошук та деблокування уражених;

евакуацію або відселення постраждалих;

виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів, а також участь у заходах з пошуку та знешкодження вибухонебезпечних предметів, які залишилися після ведення воєнних дій;

локалізацію та недопущення розповсюдження, розливу нафтопродуктів, у тому числі на водних об’єктах, їх збір та знешкодження;

санітарну обробку людей та спеціальну обробку одягу, техніки, обладнання, засобів захисту, будівель, споруд і територій, які зазнали радіоактивного, хімічного та біологічного забруднення;

3) з питань медичного, біологічного захисту та психологічної допомоги:

надання медичної допомоги постраждалому населенню, організація його лікування та проведення санітарно-протиепідемічних заходів;

надання екстреної медичної допомоги ураженим біологічними патогенними агентами;

розгортання в умовах надзвичайної ситуації необхідної кількості додаткових лікувальних закладів та формувань Державної служби медицини катастроф;

забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя у районі виникнення надзвичайної ситуації та місцях тимчасового розміщення постраждалого населення;

запровадження обмежувальних заходів, обсервації та карантину;

здійснення дезінфекційних заходів в осередку зараження;

надання психологічної та матеріальної допомоги постраждалому населенню;

проведення медико-психологічної реабілітації постраждалих;

виконання, у разі виникнення надзвичайних ситуацій, Національного плану заходів психологічної безпеки, який розробляється Міністерством надзвичайних ситуацій та затверджується Кабінетом Міністрів України;

4) з питань життєзабезпечення:

проведення першочергового ремонту та відновлення пошкоджених об’єктів життєзабезпечення населення, транспорту, зв’язку тощо;

здійснення заходів соціального захисту населення, постраждалого внаслідок надзвичайних ситуацій, проведення гуманітарних акцій;

відновлення робіт об’єктів життєзабезпечення комунальних мереж;

поховання трупів;

проведення інших робіт та заходів залежно від характеру та виду надзвичайної ситуації.

3. Авіаційний пошук і рятування людей повітряного судна, що зазнає або зазнали лиха, здійснюється суб‘єктами забезпечення цивільного захисту відповідно до компетенції. Організація пошуку та рятування таких повітряних суден покладається на Міністерство надзвичайних ситуацій.

4. Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи проводяться відповідно до порядку та послідовності, що визначаються відповідними інструкціями, правилами, статутами, іншими нормативними документами щодо дій у надзвичайних ситуаціях, які затверджуються відповідними центральними органами виконавчої влади.

Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, гасіння пожеж проводяться в максимально стислі строки, безперервно до їх повного завершення, з найбільш повним використанням можливостей сил і засобів, неухильним виконанням вимог встановлених режимів робіт та правил безпеки.

До проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайної ситуації залучається необхідна кількість сил цивільного захисту.

В окремих випадках для ліквідації надзвичайних ситуацій можуть залучатися навчальні заклади цивільного захисту, а також населення. Для медичного забезпечення постраждалих можуть залучатися медичні навчальні заклади.

Для ліквідації надзвичайних ситуацій, які потребують залучення великої кількості сил цивільного захисту, за рішенням Міністерства надзвичайних ситуацій, на період проведення таких робіт можуть створюватися зведені загони, до складу яких включаються сили цивільного захисту, що підпорядковані Міністерству надзвичайних ситуацій, а також проводиться встановленим порядком цільова мобілізація.

5. Для ефективного проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації організовується їх всебічне забезпечення. До основних видів забезпечення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт належать: розвідка, радіаційне, хімічне, інженерне, протипожежне, дорожнє, гідрометеорологічне, технічне, метрологічне, матеріальне і медичне забезпечення, комендантська служба і охорона громадського порядку.

Всебічне забезпечення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт та безпосереднє управління такими роботами здійснюють відповідні спеціалізовані служби цивільного захисту.

6. Керівники аварійно-рятувальних служб (формувань) та керівники робіт з ліквідації надзвичайної ситуації зобов’язані забезпечувати під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт виконання заходів і правил з безпеки та охорони праці.

7. За непрофесійне проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, навмисне заподіяння шкоди здоров’ю або майну громадян під час їх виконання, а також навколишньому природному середовищу та іншому майну, рятувальники несуть відповідальність відповідно до законів України.

8. Матеріальні збитки, пов’язані з пошкодженням майна під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, органами управління та силами цивільного захисту не відшкодовуються.

Відшкодування шкоди, заподіяної під час проведення таких робіт, здійснюється відповідно до глави 22 Кодексу.

9. Витрати на проведення окремих аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, понесені силами цивільного захисту під час їх проведення, підлягають повному або частковому відшкодуванню юридичними або фізичними особами, з вини яких виникла така надзвичайна ситуація. Види аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, витрати на проведення яких підлягають відшкодуванню, та порядок відшкодування цих витрат визначається Кабінетом Міністрів України.

10. Водії транспортних засобів аварійно-рятувальних служб, які мають кольорово-графічні позначення встановленого зразка, спеціальні звукові та світлові сигнали, під час прямування до зони надзвичайної ситуації мають право безперешкодного проїзду, позачергового придбання пального та мастильних матеріалів. У разі необхідності в проведенні ремонту ці транспортні засоби обслуговуються першочергово.

11. Пересування по автомобільним дорогам великогабаритних та великовагових транспортних засобів до місця проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій та у зворотному напрямку здійснюється на підставі дозволу Державної автомобільної інспекції, який видається невідкладно протягом однієї години згідно наданою заявкою без проведення додаткових процедур погодження.

Стаття 98. Гасіння пожеж

1. Гасіння пожеж здійснюється безоплатно.

2. У пожежно-рятувальних частинах і підрозділах встановлюється цілодобове чергування відповідних розрахунків у порядку, що встановлюється Міністерством надзвичайних ситуацій.

3. Для виклику пожежно-рятувальних підрозділів, які забезпечують державну пожежну охорону, в автоматичній телефонній мережі встановлюється єдиний номер, який визначається відповідним нормативним актом.

Пожежно-рятувальні підрозділи виїжджають для гасіння пожеж на усі об’єкти незалежно від форм власності, за винятком підземних споруд (крім діючих станцій метрополітену).

4. Організацію гасіння пожежі та керівництво силами, які залучаються для цього, здійснює керівник гасіння пожежі. Керівництво гасінням пожежі здійснює старша посадова особа, яка прибула до місця пожежі. Усі пожежно-рятувальні підрозділи і частини, що залучаються до гасіння пожеж, підпорядковуються керівникові гасіння пожежі. Керівник гасіння пожежі є єдиноначальником для усіх сил, що залучені для гасіння пожежі. Ніхто, крім уповноважених на те посадових осіб, що забезпечують пожежну охорону, немає права втручатися в його дії.

Організація гасіння пожеж на підземних спорудах і територіях державного лісового фонду здійснюється у порядку, який встановлюється Державним агентством лісових ресурсів та Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки.

5. Під час гасіння пожеж працівник пожежно-рятувального підрозділу має право на безперешкодний доступ у всі житлові, виробничі та інші приміщення, а також вживати будь-яких заходів, спрямованих на рятування людей, запобігання поширенню вогню та на ліквідацію пожежі.

6. Для гасіння пожежі місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства на вимогу керівника гасіння пожежі, зобов’язані надавати безоплатно в його розпорядження вогнегасні речовини, техніку, пально-мастильні матеріали, людські ресурси, обладнання, засоби зв’язку тощо, а під час пожежі, що триває понад три години, – харчування, приміщення для відпочинку і реабілітації особового складу та осіб, залучених до гасіння пожежі.

7. Матеріальні збитки, пов’язані з пошкодженням майна під час гасіння пожежі, пожежно-рятувальні підрозділи не відшкодовують. Відшкодування шкоди, заподіяної під час гасіння пожеж, здійснюється відповідно до глави 22 Кодексу.

8. Організація та порядок гасіння пожежі, обов’язки і права керівника гасіння пожежі та пожежних-рятувальників (пожежних (респіраторників) встановлюються статутом дій у надзвичайних ситуаціях щодо гасіння пожеж, який затверджується Міністерством надзвичайних ситуацій.

Стаття 99. Життєзабезпечення постраждалого населення

1. Заходи життєзабезпечення постраждалого населення здійснюються під час надзвичайних ситуацій, а також під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій.

2. Життєзабезпечення постраждалого населення полягає у створенні і підтриманні умов, мінімально необхідних для збереження життя і здоров’я людей у зонах надзвичайних ситуацій, на маршрутах евакуації і у місцях розміщення евакуйованих за встановленими нормами і нормативами та включає забезпечення населення водою, продуктами харчування, предметами першої необхідності, місцем для тимчасового проживання, медичними послугами та засобами, комунально-побутовими послугами, а також транспортне та інформаційне забезпечення.

Види та норми майна, а також види та обсяги послуг щодо життєзабезпечення постраждалих встановлюються Кабінетом Міністрів України.

3. Організація життєзабезпечення постраждалого населення покладається:

в Автономній Республіці Крим – на Раду Міністрів Автономної Республіки Крим;

в областях, містах Київ та Севастополь – на обласну Київську та Севастопольську міську державні адміністрації;

у районах – на районні державні адміністрації;

у містах, крім міст Київ та Севастополь – на виконавчі органи міських рад;

у селах та селищах – на сільські, селищні ради.

Безпосереднє життєзабезпечення постраждалого населення здійснюється силами і засобами відповідних спеціалізованих служб цивільного захисту Автономної Республіки Крим, областей, міст Київ та Севастополь, районів, міст обласного значення. У здійсненні заходів щодо життєзабезпечення постраждалого населення беруть участь і центральні органи виконавчої влади та їх ресурси. До виконання окремих заходів життєзабезпечення постраждалого населення можуть залучатися аварійно-рятувальні служби.

Стаття 100. Проведення відновлювальних робіт

1. Організація та керівництво проведенням відновлювальних робіт за наслідками надзвичайних ситуацій покладаються на відповідні центральні та місцеві органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, на території або об’єктах яких трапилася надзвичайна ситуація.

2. До виконання відновлювальних робіт залучаються спеціалізовані підприємства, установи та організації, а також за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування можуть залучатися підпорядковані їм аварійно-рятувальні служби і формування сил цивільного захисту, місцеве населення.

3. Відновлювальні роботи здійснюються за рахунок державного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, інших джерел, передбачених законодавством. Рішення про залучення коштів на проведення відновлювальних робіт приймаються Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств відповідно до рівня надзвичайної ситуації.

Загальні обсяги фінансування, що виділяються на проведення відновлюваних робіт, визначаються відповідно до проектно-кошторисної документації або зведених кошторисних розрахунків на проведення цих робіт, які готуються у встановленому порядку.

4. Організація та порядок здійснення контролю за проведення відновлювальних робіт визначається Кабінетом Міністрів України.

ГЛАВА 22

Відшкодування шкоди та надання допомоги

особам, які постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій

Стаття 101. Соціальний захист постраждалих

1. Постраждалий (потерпілий) у надзвичайній ситуації - це особа, якій заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду внаслідок такої ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків.

2. Заходи соціального захисту та відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації включають:

надання (виплату) матеріальної допомоги (компенсації);

забезпечення житлом;

забезпечення зайнятості та надання послуг з працевлаштування;

надання медичної та психологічної допомоги;

надання гуманітарної допомоги;

надання інших видів допомоги.

3. Заходи соціального захисту та відшкодування шкоди постраждалим особам здійснюються за рахунок:

коштів державного та місцевих бюджетів, які передбачаються під час їх формування;

винуватців виникнення надзвичайної ситуації;

страхових внесків страхувальників та шляхом надання державою кредитів на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України;

добровільних пожертвувань фізичних та юридичних осіб, благодійних організацій та об’єднань громадян;

інших джерел, незаборонених законодавством.

Надання термінової допомоги постраждалим може здійснюватися за рахунок коштів резервних фондів державного та місцевих бюджетів відповідно до рівня надзвичайної ситуації, а також матеріальних резервів, які створюються для ліквідації надзвичайних ситуацій.

4. Заходи соціального захисту здійснюються у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 102. Підстава для надання допомоги та відшкодування шкоди

1. Заходи соціального захисту та відшкодування шкоди постраждалим здійснюються на підставі довідки про визнання особи такою, що постраждала внаслідок надзвичайної ситуації, або списків постраждалих чи загиблих осіб.

Видача таких довідок або складання та затвердження списків (реєстрів) таких осіб здійснюється виконавчими органами міських рад, сільськими та селищними радами, адміністративні території яких постраждали внаслідок надзвичайної ситуації.

Довідка про визнання особи такою, що постраждала внаслідок надзвичайної ситуації, видається за наявності паспорта або документа, що його замінює.

У разі відсутності паспорта або документа, що його замінює, постраждалі звертаються до відповідного органу за місцем постійного проживання для отримання документа, що засвідчує особу.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, для отримання документа, що засвідчує особу, звертаються до відповідного дипломатичного представництва та консульської установи іноземної держави в Україні, а громадяни України, які постійно проживають за кордоном, але на момент надзвичайної ситуації перебували на території України, – до Міністерства закордонних справ.

2. Сім’ї осіб, які загинули внаслідок надзвичайної ситуації, мають право на отримання матеріальної допомоги у встановленому розмірі.

3. Визначення критеріїв віднесення осіб до категорій постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації, обсягу заходів щодо їх соціального захисту та строку дії, розміру допомоги, порядку її надання встановлюється Кабінетом Міністрів України

Стаття 103. Надання (виплата) матеріальної допомоги

1. Матеріальна допомога (компенсація) особам, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації, надається (виплачується) у зв’язку із:

загибеллю одного або кількох членів сім’ї;

зруйнуванням (втратою) житла;

пошкодженням житла, яке потребує проведення капітального або поточного ремонту;

зруйнуванням та пошкодженням господарських будівель і дачних будинків, втратою майна, втратою сільськогосподарської продукції на присадибних ділянках та городах, загибеллю великої рогатої худоби, молодняку великої рогатої худоби, свиней, коней, овець та кіз, гусей, бджіл тощо.

2. За рішенням Кабінету Міністрів України до визначення суми коштів, необхідних для виплати матеріальної допомоги, можуть виплачуватися авансові суми допомоги.

3. Матеріальна допомога (компенсація) надається (виплачується) залежно від встановленої категорії постраждалого та визначеного розміру цієї допомоги.

Стаття 104. Забезпечення житлом

1. Забезпечення постраждалих житлом, яке внаслідок надзвичайних ситуацій стало непридатним для проживання, здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та підприємствами шляхом:

надання житлових приміщень з фонду житла для тимчасового проживання;

позачергового надання житла, що будується за замовленням місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та підприємств;

будівництва житлових будинків для постраждалих;

закупівлі квартир або житлових будинків:

а) державного і громадського житлового фонду, що не використовується;

б) у громадян, яким вони належать на правах приватної власності.

2. Розмір жилої площі квартири, житлового будинку, що будується чи купується, не повинен перевищувати норми жилої площі з розрахунку на одну особу, передбаченої законодавством для надання житла. У разі перевищення норми жилої площі вартість зайвої площі і частини надвірних будівель, збудованих не за затвердженими проектами, сплачує постраждалий, якщо на їх будівництво чи збільшення жилої площі отримано попередньо його згоду.

Будівництво або закупівля житлових будинків або квартир постраждалим особам, які проживали в будинках державного або громадського житлового фонду, здійснюється за рахунок державних коштів, виділених на ці цілі, при цьому придбавається з урахуванням таких умов:

однокімнатна квартира, у разі якщо постраждалий проживав у однокімнатній квартирі;

двокімнатна квартира, у разі якщо постраждалий проживав у двокімнатній квартирі;

трикімнатна квартира, у разі якщо постраждалий проживав у трикімнатній квартирі.

3. Будівництво або закупівля житлових будинків або квартир постраждалим особам, які проживали в приватному житловому фонді, здійснюється за рахунок державних коштів, які виділяються на ці цілі, за мінусом коштів, отриманих постраждалою особою за страхування будинку, якщо будинок був застрахований.

Постраждалі, які проживали у приватному житловому фонді, мають право на власне будівництво житлового будинку на умовах фінансування, зазначених у пункті першому цієї частини, з одержанням для цього земельних ділянок.

4. Придбання шляхом централізованої закупівлі квартири або житлового будинку для постраждалої особи здійснюється за бажанням одержувача.

Закупівля квартир або будинків для постраждалих осіб може здійснюватись у будь-якому населеному пункті України за їх бажанням (погодженням).

Якщо будівництво або закупівля квартири (житлового будинку) постраждалим особам здійснюється місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, то грошова компенсація за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) не виплачується.

Постраждалі особи, яким виплачено грошову компенсацію за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок), житлом за рахунок держави не забезпечуються.

Зруйноване або пошкоджене внаслідок надзвичайної ситуації житло, замість якого постраждала особа забезпечена житлом за рахунок держави, передається місцевим органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, підприємствам.

Стаття 105. Забезпечення зайнятості та надання послуг з працевлаштування

1. За працівниками, які внаслідок надзвичайної ситуації позбавлені можливості виконувати свої трудові обов’язки, на цей термін зберігається заробітна плата, яка виплачується за рахунок підприємства у розмірі не нижче встановленого законодавством та колективним договором, укладеним на підприємстві, як за час простою не з вини працівника.

2. Постраждалим, які звернулися за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості, послуги з працевлаштування та надання матеріального забезпечення надаються державною службою зайнятості відповідно до законодавства про зайнятість населення та страхування на випадок безробіття.

Стаття 106. Надання медичної та психологічної допомоги

1. Постраждалі під час надзвичайних ситуацій мають право на надання їм безоплатної медичної допомоги.

Постраждалим, які під час надзвичайної ситуації брали участь у рятуванні людей і сприяли наданню медичної допомоги, гарантується у порядку, встановленому законодавством, безоплатне лікування.

Постраждале населення, а також особи, які залучалися до виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж, за висновками медико-соціальних експертних комісій, гарантовано забезпечуються відповідним лікуванням та психологічною реабілітацією.

2. Неповнолітні особи, які постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій, дорожньо-транспортних пригод, а також у яких внаслідок надзвичайної ситуації, дорожньо-транспортної пригоди, загинув один із батьків або обоє батьків, гарантовано забезпечуються відповідним лікуванням та психологічною реабілітацією у санаторно-курортних закладах, при яких створено центри медико-психологічної реабілітації.

3. Постраждале населення, а також особи, які залучалися до виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж мають право на надання їм безоплатної психологічної допомоги, зокрема:

проведення комплексу психологічних заходів, спрямованих на успішне подолання психотравмуючих обставин надзвичайної ситуації;

поновлення працездатності та збереження боєздатності;

попередження розвитку посттравматичних стресових розладів.

Стаття 107. Гуманітарна допомога

Одержання Україною міжнародної гуманітарної допомоги для постраждалих, її розподіл та видача здійснюються у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 108. Надання інших видів допомоги

1. Громадяни України, які постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій за межами території України, мають право на відшкодування заподіяної їм шкоди відповідно до угод про співробітництво і взаємну допомогу у разі виникнення стихійного лиха, інших надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, укладених між Кабінетом Міністрів України та урядами інших країн.

2. Постраждалим, які евакуюються, відселяються або вимушені самостійно переселятися на нове місце проживання у зв’язку з надзвичайними обставинами, надаються такі компенсації та пільги:

оплата вартості проїзду, витрат на перевезення майна залізничним, водним або автомобільним видом транспорту (крім випадків, коли транспортні засоби надаються безоплатно);

одержання безвідсоткового кредиту на облаштування у розмірі п’ятдесяти мінімальних заробітних плат на сім’ю; компенсація відсоткової ставки кредитів комерційних банків здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України; порядок компенсації відсоткової ставки кредиту встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Постраждалим, які залишилися на попередньому місці проживання, надається за рахунок держави одноразова грошова допомога в обсягах не менше:

п’ятдесят відсотків мінімальної заробітної плати на кожну особу (крім пенсіонерів);

прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом для пенсіонерів усіх категорій.

4. Постраждалі, які внаслідок ушкодження здоров’я або моральної шкоди не можуть виконувати попередню роботу, забезпечуються іншою роботою, яку вони спроможні виконувати.

5. За постраждалими (якщо з часу встановлення інвалідності, визначення моральної шкоди минуло не більше одного року) зберігається середньомісячний заробіток протягом строку, визначеного програмою реабілітації. У цей час відшкодування шкоди проводиться на загальних підставах. Індексація суми відшкодування шкоди проводиться відповідно до законодавства.

розділ 7

навчання ОСІБ РЯДОВОГО І НАЧАЛЬНИЦЬКОГО СКЛАДУ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ, керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, Рятувальників, підготовка органів управління та сил цивільного захисту

ГЛАВА 23

Підготовка фахівців з питань цивільного захисту

Стаття 109. Організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та рятувальників професійних аварійно-рятувальних служб

1. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за відповідними професіями, спеціальностями (спеціалізаціями), кваліфікаційними та освітньо-кваліфікаційними рівнями здійснюються навчальними закладами цивільного захисту, які створюються відповідно до законодавства, та є закладами державної форми власності.

2. Особами, які навчаються у навчальних закладах цивільного захисту, є курсанти, студенти, слухачі, ад’юнкти (докторанти).

Курсант – особа рядового i молодшого начальницького складу служби цивільного захисту, яку в установленому порядку зараховано до навчального закладу цивільного захисту i яка навчається за державним замовленням на денній формі навчання з метою здобуття освіти певного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Студент – цивільна особа, яку в установленому порядку зараховано до вищого навчального закладу цивільного захисту i яка навчається за денною, вечірньою або заочною (дистанційною) формами навчання з метою здобуття вищої освіти певного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Слухач – особа рядового i начальницького складу служби цивільного захисту, яка навчається у навчальному закладі цивільного захисту за програмами післядипломної освіти.

Ад‘юнкт (докторант) – особа начальницького складу служби цивільного захисту, яку в установленому порядку зараховано до вищого навчального закладу (наукової установи) цивільного захисту для здобуття вищої освіти певного освітньо-наукового рівня.

3. Особи, які приймаються на службу цивільного захисту та призначаються на посади рядового і молодшого начальницького складу служби цивільного захисту, проходять первинну професійну підготовку, а на посади середнього та старшого начальницького складу служби цивільного захисту – перепідготовку або спеціалізацію у відповідних навчальних закладах цивільного захисту.

Порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а також умови прийому та порядок відбору на навчання до вищих навчальних закладів цивільного захисту визначаються Міністерством надзвичайних ситуацій за погодженням з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту.

4. Рівень фахової підготовки осіб рядового і молодшого начальницького складу служби цивільного захисту та основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб визначається системою стандартів професійно-технічної освіти. Рівень підготовки осіб середнього та старшого начальницького складу служби цивільного захисту, а також керівного складу професійних аварійно-рятувальних служб визначається системою стандартів вищої освіти.

5. Особі, яка опанувала курс професійно-технічного навчання й успішно пройшла державну кваліфікаційну атестацію, видається документ про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації, зразок якого затверджується у встановленому порядку, а після проходження атестації – посвідчення, книжка та жетон рятувальника, зразок яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

6. Підвищення рівня знань, умінь, навичок та професійних якостей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою забезпечення успішного виконання завдань за призначенням проводиться під час службової підготовки за рахунок робочого часу. Порядок організації службової підготовки визначається Міністерством надзвичайних ситуацій.

7. Підвищення рівня теоретичних знань, практичних навичок і майстерності рятувальників, інших основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб проводиться під час професійної підготовки за рахунок робочого часу, яка організовується керівником служб відповідно до її профілю.

У професійних аварійно-рятувальних службах запроваджуються спеціальні фізична, медична та психологічна підготовки рятувальників.

Підвищення кваліфікації рятувальників проводиться у відповідних навчальних закладах.

Порядок організації та проведення професійної підготовки, підвищення кваліфікації основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб визначається Кабінетом Міністрів України.

8. Перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних працівників із числа осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та працівників професійних аварійно-рятувальних служб здійснюється відповідно до законодавства у сфері охорони здоров’я.

9. Залежно від рівня фахової підготовки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та рятувальникам професійних аварійно-рятувальних служб присвоюється відповідна класна кваліфікація, а медичним працівникам – кваліфікаційна категорія, за яку їм виплачується грошова надбавка до грошового забезпечення та заробітної плати.

Умови та порядок присвоєння класної кваліфікації та кваліфікаційної категорії встановлюються Міністерством надзвичайних ситуацій.

Розмір та порядок виплати грошової надбавки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та рятувальникам професійних аварійно-рятувальних служб, яким присвоєно класну кваліфікацію, а медичним працівникам – кваліфікаційну категорію, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

10. Результати підвищення кваліфікації враховуються при проведенні атестації, просуванні по службі, присвоєні спеціальних звань тощо.

Стаття 110. Навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту

1. Для навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, Міністерством надзвичайних ситуацій спільно з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються курси та навчально-методичні центри для сфери цивільного захисту.

2. Особи керівного складу та фахівці органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, у перший рік призначення на посаду, і періодично, один раз на три - п’ять років, зобов’язані проходити навчання з питань цивільного захисту у відповідних курсах, навчально-методичних центрів сфери цивільного захисту.

3. Навчання проводиться відповідно до державного замовлення за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування Міністерства надзвичайних ситуацій, а також на підставі укладених договорів з юридичними та фізичними особами. Відповідні записи про навчання вносяться в трудову книжку.

4. Місцеві органи виконавчої влади, сільські, селищні та міські ради визначають щорічну потребу у навчанні керівного складу і фахівців, забезпечують періодичність його проведення та закріплюють на правах оперативного управління або передають у власність курсам та навчально-методичним центрам сфери цивільного захисту приміщення, об’єкти, споруди та інше необхідне майно для забезпечення їх діяльності.

5. Державна інспекція техногенної безпеки здійснює держаний нагляд (контроль) за дотримання періодичності навчання керівного складу та фахівців і вживають заходів щодо усунення виявлених недоліків.

6. Порядок здійснення навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, перелік осіб, які його проходять, та план комплектування з навчання зазначених осіб затверджуються Кабінетом Міністрів України.