Geum.ru

Доповідь підготовлено в рамках проекту "Позиція громадськості щодо урядових пріоритетів та інституціоналізація урядових консультацій з громадськістю"

Вид материалаДокументы

Содержание


2.4Відсутність чітких і справедливих правил гри
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

2.4Відсутність чітких і справедливих правил гри


Проведені дослідження та консультації з громадськістю дають підстави казати про те, що підприємницька діяльність в Україні й надалі залишається дуже ризиковою справою, результати якої важко прогнозувати. Це передусім пов’язано з браком чітких і справедливих правил гри. Ми вважаємо, про це свідчать:
  • непослідовність, непрозорість і нескоординованість державної політики в різних сферах регулювання бізнес-середовища;
  • недосконала нормативно-правова база;
  • нерівні умови на багатьох ринках (для багатьох бізнесів);
  • неврегульованість взаємовідносин між бізнесом і державою в особі контролюючих органів.

Нині державна політика формується під впливом інтересів різних бізнес- і політичних груп. Її спрямованість змінюється разом зі зміною кон’юнктури. Ухвалені рішення не є результатом публічного діалогу. Тільки 17% проектів регуляторних актів оприлюднюють для отримання зауважень і пропозицій від громадськості та бізнесу. Процес вироблення державної політики залишається неефективним, оскільки державні органи ігнорують вимоги та принципи державної регуляторної політики. Про це, зокрема, свідчить той факт, що лише 33% проектів регуляторних актів, розроблюваних органами влади, супроводжуються відповідними аналізами регуляторного впливу, а якість цих аналізів неприпустимо низька (лише 9% розробників розглядали альтернативні варіанти вирішення проблем; 3% – обраховували вигоди й витрати від впровадження пропонованого варіанта; 1% – складали прогнозні показники соціально-економічних наслідків пропонованих реформ)22.

Усе це негативно позначається на якості нормативно-правової бази. Часто змінювані нормативно-правові акти потребують від підприємців постійної уваги та пристосування своєї діяльності до нових умов. За результатами опитувань підприємців, непередбачуваність законодавства як перешкода виробничому процесу зросла 2003 порівняно з 2002. Так, частка підприємців, які вважають регуляторний клімат головною перешкодою провадження бізнесу, становила 2002 року 30,7%, а 2003 року – 43,4%. Збільшення цього показника відбулося передусім за рахунок компоненти, що відображає непередбачуваність і суперечливість законодавчих змін. Кількість респондентів, які вважають законодавство непередбачуваним, збільшилася вдвічі 2003 року проти рівня 2002 року23.

Додатковим ускладненням є те, що не завжди відстежується відповідність новоприйнятих норм нормам чинних актів законодавства, що спричиняє суперечності, неоднозначні тлумачення. Підтвердженням цієї тези може слугувати кількість суперечностей між такими базовими для бізнесу законодавчими актами, як Цивільний і Господарський кодекси, яка перевищує 50.

Крім того, представники бізнесу зауважують, що законодавчі директиви надто загальні: прочитавши закон, підприємець не може отримати “рецепту” для провадження бізнесу на практиці. Так, у Цивільному і Господарському кодексах підприємець натрапить на близько 1000 положень, які відсилають на норми іншого чинного законодавства. Це зумовлює потребу в юридичних консультаціях і коментарях, відвертаючи підприємця від справ.

Не менш болючіше питання для бізнесу – відсутність справедливих (рівних) умов для всіх гравців на певних ринках, зокрема брак дієвого захисту конкуренції та несправедливість (асиметричність) пільг.

Підтвердженням цього є підвищення рівня концентрації на ринках: початківців, представників малого бізнесу, вже присутні на ринку гравці або поглинають, або взагалі витісняють. Так, за даними Антимонопольного комітету України, частка монопольного сектору у вітчизняному ВВП становила близько 40%, відповідно ціни для споживачів високі.

Тенденції до монополізації нині можна спостерігати в багатьох сферах народного господарства, навіть у такій, як торгівля. Нині половину оптово-торгового обороту контролює всього 350 бізнес-структур.

Проблема асиметричного надання пільг полягає в тому, що виробники, які не користуються пільгами, втрачають конкурентність порівняно з пільговиками. Крім того, великі підприємства, зменшуючи для себе через пільги податкове навантаження, водночас збільшують його для представників малого та середнього бізнесу, оскільки держава намагається компенсувати втрати бюджету саме за їхній рахунок. Для прикладу, тільки три великі підприємства з нафтопереробної галузі через непродуману систему пільг зменшили своє податкове навантаження на суму близько 440 млн. грн.24

Остання з виділених нами аспектів проблеми – неврегульованість взаємовідносин між бізнесом і державою в особі контролюючих органів. Ми розуміємо, що держава повинна здійснювати контроль, оскільки він є інструментом забезпечення виконання вимог актів законодавства. Проте такий контроль не повинен обтяжувати бізнес, підвищувати ризиковість підприємницької діяльності. Нині ці умови не виконують. Наявна законодавча база не дає підприємцям чіткої відповіді на запитання хто, коли і як може здійснювати контроль, який обсяг прав та обов’язків контролерів і тих, кого контролюють.

Підтвердженням цих тез може слугувати той факт, що “збитки” бізнесу від державного контролю постійно зростають. Так, загальна кількість органів контролю в Україні становить понад 40, а бюджетом 2004 року передбачено планових порушень чинного законодавства (надходжень від штрафів і фінансових санкцій) на суму 343 млн. грн., що на 20% більше, ніж попереднього року.

Найбільше сплатили (відповідно до даних 2003 року) за результатами комплексних перевірок підприємства, які займаються постачанням електроенергії ( 27 СПД, 572,2 млн. грн., середня “ціна” перевірки понад 21 млн. грн.), та підприємства машинобудівної галузі (1 978 компаній, 269,8 млн. грн., у середньому – 136 тис. грн.).