Кримінальний процесуальний кодекс україни
| Вид материала | Кодекс |
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 7739.63kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс України, 4209.12kb.
- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. N 10-рп закон, 1277.11kb.
- Кримінальний кодекс україни, 3344.77kb.
- Розділ I загальні положення, 3079.52kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 386.04kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2652.19kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2884.74kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2824.59kb.
- Кримінально-процесуальний кодекс України, 3338.56kb.
Проект
КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
Розділ I
Загальні положення
Глава 1. Кримінальний процесуальний кодекс України та межі його дії
Стаття 1. Призначення Кримінального процесуального кодексу України
1. Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює порядок кримінального (досудового і судового) провадження щодо кримінальних правопорушень (кримінальних проступків і злочинів) та інших діянь, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Стаття 2. Кримінальне процесуальне законодавство України
1. Порядок кримінального провадження визначається лише кримінальним процесуальним законодавством.
2. Кримінальне процесуальне законодавство становлять відповідні положення Конституції України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та цей Кодекс.
3. Якщо положення кримінального процесуального законодавства прямо не регламентують питання кримінального провадження, вони вирішуються згідно із загальними засадами кримінального провадження.
4. У разі невідповідності положень цього Кодексу Конституції України або міжнародному договору України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення Конституції України або відповідного міжнародного договору України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Стаття 3. Дія Кодексу на території України
1. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.
2. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується також при здійсненні провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.
3. Якщо міжнародними договорами України передбачено поширення юрисдикції України на особовий склад Збройних Сил України, який перебуває на території іншої держави, то провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території іншої держави стосовно особи з цього особового складу, здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 4. Дія Кодексу в часі
1. Процесуальна дія (процесуальне рішення) в кримінальному провадженні здійснюється (ухвалюється) згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент її початку.
2. Допустимість відомостей визначається положеннями цього Кодексу, які були чинними на час їх отримання.
3. Зміни до цього Кодексу, прийняті після початку проведення окремої процесуальної дії під час досудового розслідування або судового розгляду, застосовуються лише у випадку, якщо вони поліпшують становище особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження.
Стаття 5. Дія Кодексу за колом осіб
1. Кримінальне провадження щодо будь-якої особи, незалежно від її громадянства, статі, майнового стану, посади, участі у виборних органах та інших обставин, здійснюється за правилами цього Кодексу.
2. Кримінальне провадження щодо особи, яка користується дипломатичним імунітетом, може здійснюватися за правилами цього Кодексу лише за згодою такої особи або за згодою компетентного органу держави (міжнародної організації), яку представляє така особа.
Глава 2. Засади кримінального провадження
Стаття 6. Загальні засади кримінального провадження
1. Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
2. Засади кримінального провадження, передбачені цією главою, не є вичерпними.
Стаття 7. Рівність учасників кримінального провадження
перед законом і судом
1. Ніхто не може бути обмежений у процесуальних правах, які передбачені цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, належності до громадянства, освіти, роду занять, за мовними або іншими ознаками.
2. Під час кримінального провадження вразливі категорії осіб (неповнолітні, іноземці, особи з розумовими або фізичними вадами тощо) користуються додатковими правами та гарантіями.
Стаття 8. Доступ до правосуддя
1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення його справи у розумні строки незалежним і неупередженим судом.
2. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції питання, що стосується його прав та обов’язків, у передбаченому цим Кодексом порядку. Незалежно від того, чи брала особа участь у такому розгляді, їй повинно бути надане право на перегляд судового рішення у частині, що стосується її інтересів.
3. Здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту її прав, гарантованих Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, порушених під час кримінального провадження, якщо інше не передбачене цим Кодексом.
Стаття 9. Право на правову допомогу
1. Кожному гарантується право на правову допомогу під час кримінального провадження.
2. Слідчий, державний обвинувач і суд зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинувачуваному його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
3. Правова допомога надається безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом.
4. Участь у кримінальному провадженні захисника підозрюваного, обвинувачуваного не звужує його процесуальних прав.
Стаття 10. Презумпція невинуватості
1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
3. Підозра обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, отриманих незаконним шляхом.
4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи суд повинен тлумачити на її користь.
Стаття 11. Свобода від самовикриття
1. Ніхто не може бути примушений визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення самої особи, членів сім’ї чи її близьких родичів у вчиненні кримінального правопорушення.
Стаття 12. Повага до людської гідності
1. Сторони кримінального провадження і суд зобов’язані у кримінальному провадженні забезпечувати повагу до людської гідності, прав і свобод кожної особи.
2. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.
3. Кожен має право захищати усіма засобами, які не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, що порушені під час здійснення кримінального провадження.
Стаття 13. Право на свободу та особисту недоторканність
1. Ніхто не може бути затриманий, триматися під вартою чи бути позбавленим свободи в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як за вмотивованим рішенням суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
2. Кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути доставлений негайно (без зволікань), але не пізніше сімдесяти двох годин до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання.
Стаття 14. Повага до приватного життя
1. Здійснення кримінального провадження не може бути підставою для протиправного втручання у приватне життя. Ніхто не може втручатися у приватне життя без достатніх підстав, обґрунтованість яких може бути перевірена під час судового розгляду.
2. Під час кримінального провадження ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди, крім випадків та в порядку, передбаченому цим Кодексом.
3. Отримана законним способом інформація про приватне життя особи може бути використана не інакше як для завдань, заради яких вона була отримана.
4. Кожен, кому наданий доступ до конфіденційної інформації, зобов’язаний запобігати розголошенню такої інформації. За клопотанням заінтересованої особи суд досліджує обставини, що стосуються її приватного життя, у закритому судовому засіданні та вживає інших заходів для запобігання розголошенню відомостей про такі обставини.
Стаття 15. Недоторканність житла чи іншого володіння особи
1. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Стаття 16. Недоторканність права власності
1. Накладення арешту або інше позбавлення права власності здійснюється лише на підставі рішення суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 17. Таємниця спілкування
1. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної кореспонденції та інших форм спілкування.
2. Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі рішення суду з метою запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину або доведення вчинення особою такого злочину, якщо іншими способами неможливо досягти цієї мети.
3. Ніхто не може втручатися у таємницю спілкування особи без достатніх підстав, обґрунтованість яких може бути перевірена під час судового розгляду.
4. Інформація, отримана внаслідок втручання у таємницю спілкування, не може бути використана інакше як для мети, для якої вона була отримана.
Стаття 18. Рівноправність учасників кримінального провадження
1. Сторони у кримінальному провадженні мають рівні права щодо збирання та подання до суду пояснень, речей, документів, участі в їх дослідженні, заявлення клопотань та відстоювання інших процесуальних прав.
Стаття 19. Змагальність у кримінальному провадженні
1. Кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності.
2. Під час кримінального провадження функції обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той же орган чи службову особу.
3. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється державним обвинувачем. У випадках, передбачених цим Кодексом, обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником, уповноваженою посадовою особою органу досудового розслідування.
4. Захист здійснюється підозрюваним або обвинувачуваним, його захисником або законним представником.
5. Суд не виступає на стороні обвинувачення або захисту.
Стаття 20. Публічність у кримінальному провадженні
1. Державний обвинувач, слідчий зобов’язані в межах своїх повноважень розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення та вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
2. Сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та безстороннім судом.
Стаття 21. Диспозитивність у кримінальному провадженні
1. Відмова державного обвинувача від підтримання обвинувачення є підставою для закриття кримінального провадження за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
2. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його компетенції цим Кодексом.
3. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви особи. Відмова потерпілого, а у передбачених цим Кодексом випадках — його представника, від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження.
Стаття 22. Заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності
1. Кожен має право, щоб висунуте йому обвинувачення було остаточно вирішене шляхом ухвалення судового рішення по суті або кримінальне провадження щодо нього закрите.
2. Ніхто не може бути двічі обвинуваченим або покараним унаслідок вчинення кримінального правопорушення, за яким він був виправданий або засуджений на підставі вироку суду, який набрав законної сили.
Стаття 23. Мова кримінального провадження
1. Кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторони кримінального провадження і суд складають процесуальні документи державною мовою, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
2. Державний обвинувач повідомляє особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона володіє достатньо для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
3. Слідчий, державний обвинувач і суд забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати пояснення і показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
4. Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, вручаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, складеними їх рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, у перекладі, що засвідчений перекладачем. Інші процесуальні документи кримінального провадження, вручення копій яких передбачено цим Кодексом, надаються учасникам кримінального провадження у перекладі на їх рідну мову або іншу мову, якою вони володіють, за їх клопотанням.
Стаття 24. Гласність і відкритість судового провадження
1. Учасники кримінального провадження, а також особи, які не брали участі у кримінальному провадженні, якщо суд вирішив питання щодо їх прав, свобод, інтересів чи обов’язків, не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді як усної, так і письмової інформації про результати судового розгляду. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та ухвалені в ньому судові рішення.
2. Кожен має право знайомитися в установленому законом порядку із судовими рішеннями у будь-якому кримінальному провадженні, проведеному у відкритому судовому засіданні.
3. Кримінальне провадження у судах усіх інстанцій здійснюється відкрито, крім випадків, передбачених частинами четвертою та п’ятою цієї статті.
4. Кримінальне провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження може здійснюватися за рішенням суду у випадках, коли обвинувачуваним є неповнолітній.
5. Кримінальне провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини може здійснюватися за рішенням суду у випадках:
1) судового розгляду щодо кримінального правопорушення проти статевої свободи чи недоторканності особи;
2) необхідності запобігти розголошенню відомостей про приватне життя особи чи обставин, які принижують гідність особи, — за клопотанням цієї особи;
3) коли здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом;
4) необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь в кримінальному провадженні.
6. Кримінальне провадження у закритому судовому засіданні суд здійснює з додержанням правил судочинства, передбачених цим Кодексом. Під час судового розгляду в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише сторони та інші учасники кримінального провадження.
7. Під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.
8. Кожен, хто присутній в залі судового засідання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписуючі засоби. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури допускаються на підставі рішення суду.
9. Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення проголошується прилюдно з пропуском інформації, для дослідження якої проводилося закрите судове засідання.
Стаття 25. Безпосередність дослідження пояснень
і показань, речей і документів
1. Суд безпосередньо досліджує відомості, які містяться в речах і документах і можуть бути визнані доказами. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
2. Не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в поясненнях і показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Суд може прийняти як доказ пояснення і показання осіб, які не дають їх безпосередньо у суді, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Стаття 26. Розумні строки кримінального провадження
1. Кожен має право, щоб обвинувачення стало предметом судового розгляду в найкоротший строк або відповідне кримінальне провадження було закрите.
2. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:
1) складність кримінального провадження;
2) ставлення учасників кримінального провадження до використання своїх прав і обов’язків;
3) спосіб здійснення слідчим, державним обвинувачем і судом своїх повноважень.
3. Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи повинно бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
4. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує державний обвинувач і слідчий суддя, а судового розгляду — суд.
Стаття 27. Право на оскарження процесуальних рішень,
дій чи бездіяльності
1. Кожному гарантується право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суду, державного обвинувача, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
2. Кожному гарантується право на перегляд рішення суду, яке стосується його прав, свобод чи інтересів, вищестоящим судом в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження
§ 1. Суд і підсудність
Стаття 28. Здійснення правосуддя судом
1. У кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.
2. Відмова у здійсненні правосуддя не допускається.
Стаття 29. Склад суду
1. Кримінальне провадження у суді першої інстанції здійснюється:
1) одноособово професійним суддею;
2) колегією у складі професійного судді і двох народних засідателів;
3) судом присяжних у складі головуючого професійного судді та колегії у складі семи присяжних.
2. Слідчим суддею є суддя, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Слідчий суддя у суді першої інстанції визначається із складу суддів цього суду в порядку черговості.
3. Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
4. Кримінальне провадження в суді першої інстанції, в якому обвинувачуваним є неповнолітній, а також під час застосування щодо неповнолітнього, який не досяг віку кримінальної відповідальності, примусових заходів виховного характеру здійснюється колегіально судом у складі професійного судді і двох народних засідателів, які під час здійснення правосуддя мають усі права судді.
5. Кримінальне провадження у суді присяжних здійснюється в складі, передбаченому в главі 27 цього Кодексу.
6. Кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється судом у складі не менш як три професійних судді.
7. Кримінальне провадження в касаційному порядку здійснюється судом у складі не менш як п’ять професійних суддів.
8. Перегляд судових рішень за винятковими обставинами здійснюється колегією суддів Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України двома третинами її складу, але не менш як п’ять суддів.
9. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами здійснює суд у такому самому складі, в якому вони ухвалені (одноособово або колегіально).