Кримінальний процесуальний кодекс україни
| Вид материала | Кодекс |
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 7739.63kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 3774.84kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс України, 4209.12kb.
- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. N 10-рп закон, 1277.11kb.
- Кримінальний кодекс україни, 3344.77kb.
- Розділ I загальні положення, 3079.52kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2652.19kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2884.74kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2824.59kb.
- Кримінально-процесуальний кодекс України, 3338.56kb.
Проект
КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
Розділ VІ
Особливі порядки кримінального провадження
Глава 32. Приватне кримінальне провадження
Стаття 501. Поняття приватного кримінального провадження
1. Приватним кримінальним провадженням є провадження, яке може бути розпочатим слідчим, державним обвинувачем лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених:
1) частиною 1 статті 122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження без обтяжуючих обставин), статтею 125 (умисне легке тілесне ушкодження), частиною 1 статті 126 (побої без обтяжуючих обставин), частиною 1 статті 129 (погроза вбивством без обтяжуючих обставин), статтею 132 (розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби), частиною 1 статті 133 (зараження венеричною хворобою без обтяжуючих обставин), частиною 1 статті 135 (залишення в небезпеці без обтяжуючих обставин), частиною 1 статті 136 (ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, без обтяжуючих обставин), частиною 1 статті 139 (ненадання допомоги хворому медичним працівником без обтяжуючих обставин), частиною 1 статті 142 (незаконне проведення дослідів над людиною без обтяжуючих обставин), статтею 145 (незаконне розголошення лікарської таємниці), частиною 1 статті 152 (зґвалтування без обтяжуючих обставин), статтею 154 (примушування до вступу в статевий зв’язок), частиною 1 статті 161 (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії без обтяжуючих обставин), частиною 1 статті 162 (порушення недоторканності житла без обтяжуючих обставин), частиною 1 статті 163 (порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції або іншої особистої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, без обтяжуючих обставин), частиною 1 статті 164 (ухилення від сплати аліментів на утримання дітей без обтяжуючих обставин), частиною 1 статті 165 (ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків без обтяжуючих обставин), частиною 1 статті 168 (розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) без обтяжуючих обставин), частиною 1 статті 176 (порушення авторського права і суміжних прав), частиною 1 статті 177 (порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію), статтею 180 (перешкоджання здійсненню релігійного обряду), статтею 182 (порушення недоторканності приватного життя), статтею 195 (погроза знищення майна), частиною 1 статті 194 (умисне знищення або пошкодження майна без обтяжуючих обставин), статтею 197 (порушення обов’язків щодо охорони майна), частиною 1 статті 206 (протидія законній господарській діяльності без обтяжуючих обставин), статтею 218 (фіктивне банкрутство — щодо дій, якими заподіяно шкоду кредиторам), статтею 219 (доведення до банкрутства — щодо дій, якими заподіяно шкоду кредиторам), статтею 220 (приховування стійкої фінансової неспроможності), частиною 1 статті 225 (обман покупців та замовників без обтяжуючих обставин), частиною 1 статті 229 (незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару без обтяжуючих обставин), статтею 231 (незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю), статтею 232 (розголошення комерційної або банківської таємниці), статтею 2321 (розголошення або використання неоприлюдненої інформації про емітента або його цінні папери), частиною 1 статті 355 (примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань без обтяжуючих обставин), статтею 356 (самоправство — щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян або інтересам власника), частиною 1 статті 361 (несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, без обтяжуючих обставин), частиною 1 статті 362 (несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, що має право доступу до неї, без обтяжуючих обставин) Кримінального кодексу України;
2) частиною 2 статті 122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження за обтяжуючих обставин), частиною 2 статті 126 (побої і мордування за обтяжуючих обставин), статтею 128 (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження), частиною 1 статті 130 (свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини), частиною 1 статті 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини без обтяжуючих обставин), частинами 2 і 3 статті 152 (зґвалтування, вчинене повторно, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього), частинами 1 і 2 статті 153 (насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, у тому числі вчинене повторно або щодо неповнолітньої особи), частиною 1 статті 286 (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, без обтяжуючих обставин), частиною 1 статті 296 (хуліганство без обтяжуючих обставин), частиною 2 статті 361 (несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку за обтяжуючих обставин), частиною 2 статті 362 (несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, що має право доступу до неї) Кримінального кодексу України — якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого;
3) статтею 185 (крадіжка, крім крадіжки, вчиненої організованою групою), статтею 186 (грабіж, крім грабежу, вчиненого організованою групою), статтею 189 (вимагання, крім вимагання, вчиненого організованою групою, а також поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи), статтею 190 (шахрайство, крім шахрайства, вчиненого організованою групою), статтею 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою), статтею 192 (заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою), частиною 3 статті 234 (викрадення приватизаційних документів), частиною 1 статті 278 (угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна без обтяжуючих обставин), частинами 1 і 2 статті 289 (незаконне заволодіння транспортним засобом без особливо обтяжуючих обставин), статтею 357 (викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження) Кримінального кодексу України — якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем потерпілого, іншим близьким (близькою особою) чи особою, яка веде з потерпілим спільне господарство, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і заподіяла шкоду виключно власності потерпілого.
Стаття 502. Початок приватного кримінального провадження
1. Потерпілий має право подати до слідчого, державного обвинувача заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення. Строк починає спливати з дня, коли потерпілий дізнався або повинен був дізнатися про вчинене кримінальне правопорушення, яке завдало йому шкоди.
Стаття 503. Відшкодування шкоди потерпілому у приватному кримінальному провадженні
1. Відшкодування шкоди потерпілому у приватному кримінальному провадженні може відбуватися на підставі угоди про примирення або без неї.
2. В інших, ніж передбачено у частині першій цієї статті, приватних кримінальних провадженнях, відшкодування шкоди потерпілому за рахунок обвинувачуваного враховується під час призначення міри покарання.
Глава 33. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб
Стаття 504. Особи, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження
1. Вимоги цієї глави застосовуються у кримінальному провадженні стосовно:
1) народного депутата України;
2) Судді Конституційного Суду України;
3) професійного судді, а також присяжного і народного засідателя на час здійснення ними правосуддя;
4) кандидата у Президенти України;
5) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
6) державного обвинувача;
7) слідчого;
8) співробітника кадрового складу розвідувального органу України;
9) адвоката.
Стаття 505. Повідомлення про підозру
1. Письмове повідомлення про підозру здійснюється:
1) народному депутатові України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, кандидатові у Президенти України, судді Конституційного Суду України, професійному судді, присяжному, народному засідателю на час здійснення ними правосуддя, — державним обвинувачем — Генеральним прокурором України;
2) Генеральному прокуророві України — державним обвинувачем —заступником Генерального прокурора України;
3) заступникам Генерального прокурора України, прокуророві області та прирівняних до них прокурорам — державним обвинувачем —Генеральним прокурором України;
4) іншим державним обвинувачам, слідчому співробітнику кадрового складу розвідувального органу України, адвокатові — державним обвинувачем — Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором області та прирівняним до них прокурором.
Стаття 506. Особливий порядок затримання та обрання
запобіжного заходу
1. Народний депутат України, суддя Конституційного Суду України, професійний суддя, затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, повинен бути негайно звільнений після встановлення його особи.
2. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо народного депутата України, судді Конституційного Суду України професійного судді до ухвалення судом вироку може бути здійснена лише за згодою Верховної Ради України.
Стаття 507. Особливий порядок проведення процесуальних дій
1. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій щодо народного депутата України, судді Конституційного Суду України професійного судді здійснюється на підставі рішення судді уповноваженого суду першої інстанції.
Стаття 508. Інформування державних та інших органів
чи службових осіб
1. Про застосування запобіжного заходу, ухвалення вироку повідомляються:
1) щодо осіб, передбачених статтею 504 цього
Кодексу, крім адвокатів, — органи і службові особи, які їх обрали чи призначили або відповідають за заміщення їх посад;
2) щодо адвокатів — відповідні кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури.
Глава 34. Кримінальне провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми підозрюваними, обвинувачуваними
§ 1. Загальні правила кримінального провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми підозрюваними, обвинувачуваними.
Стаття 509. Порядок кримінального провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми підозрюваними, обвинувачуваними
1. Порядок кримінального провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми підозрюваними, обвинувачуваними, визначається загальними правилами цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.
2. Положення цього параграфа застосовуються у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми підозрюваними, обвинувачуваними у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Стаття 510. Обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми підозрюваними, обвинувачуваними
1. Під час досудового розслідування та судового розгляду справ про кримінальні правопорушення, вчинених неповнолітніми підозрюваними, обвинувачуваними, крім обставин, передбачених статтею 85 цього Кодексу, також з’ясовуються:
1) повні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров’я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру;
2) умови проживання та виховання неповнолітнього;
3) наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.
Стаття 511. Комплексна психолого-психіатрична і психологічна експертиза неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного
1. У разі необхідності для вирішення питання про наявність у неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного психічного захворювання чи затримки психічного розвитку та його здатності повністю або частково усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в конкретній ситуації призначається комплексна психолого-психіатрична експертиза.
2. З метою з’ясування рівня розвитку, інших соціально-психологічних рис особи неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного, які необхідно враховувати під час призначення покарання і обрання заходу виховного характеру, призначається психологічна експертиза.
Стаття 512. З’ясування умов проживання та виховання неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного
1. При дослідженні умов проживання та виховання неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного належить з’ясувати:
1) склад сім’ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім’ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми здійснення контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім’ї;
2) обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього;
3) зв’язки і поведінку неповнолітнього поза домівкою, навчальним закладом та роботою.
Стаття 513. Участь захисника у кримінальному провадженні
щодо кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми підозрюваними, обвинувачуваними
1. Участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою з моменту повідомлення неповнолітнього про підозру.
Стаття 514. Участь законного представника неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного
1. Батьки або інші законні представники неповнолітнього беруть участь у кримінальному провадженні за участю неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного.
2. Законні представники викликаються у судове засідання. Відсутність законних представників не зупиняє судового розгляду, крім випадків, коли суд визнає їх участь обов’язковою. Законні представники перебувають у залі судового засідання протягом усього судового розгляду, а в разі необхідності можуть бути допитані як свідки.
3. У виняткових випадках, коли участь законного представника може заподіяти шкоду інтересам неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного, суд за його клопотанням, клопотанням державного обвинувача чи з власної ініціативи своєю ухвалою має право обмежити участь законного представника у вчиненні окремих процесуальних чи судових дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні і залучити замість нього іншого законного представника.
Стаття 515. Порядок виклику неповнолітнього підозрюваного
1. Неповнолітній підозрюваний, обвинувачуваний повідомляється або викликається слідчим, державним обвинувачем чи судом через його батьків або інших законних представників. Інший порядок допускається лише в разі, коли це зумовлюється обставинами, встановленими під час кримінального провадження.
Стаття 516. Опитування неповнолітнього підозрюваного
1. Опитування неповнолітнього підозрюваного здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом, у присутності захисника. Під час опитування може бути присутнім законний представник, якщо він або неповнолітній заявили про це клопотання.
2. Опитування неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому — понад чотири години на добу.
Стаття 517. Участь педагога, психолога або законного представника
в опитуванні неповнолітнього підозрюваного
1. У разі коли неповнолітній не досяг шістнадцяти років або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при його опитуванні за рішенням слідчого, державного обвинувача або за клопотанням захисника забезпечуються участь педагога, психолога або законного представника.
2. До початку опитування педагогові, психологу або законному представникові роз’яснюється їх право за дозволом ставити запитання неповнолітньому підозрюваному.
Стаття 518. Застосування до неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного запобіжного заходу
1. За наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного з урахуванням його віку і роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом.
2. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного лише у виняткових випадках.
3. Про затримання і взяття під варту неповнолітнього обов’язково сповіщаються його батьки чи особи, що їх замінюють.
Стаття 519. Передача неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного під нагляд
1. Передача неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або установи з профілактики правопорушень неповнолітніх полягає у взятті на себе однією із зазначених осіб або представником установи з профілактики правопорушень письмового зобов’язання забезпечити явку неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного до слідчого, державного обвинувача, суду, а також його належну поведінку.
2. Передача під нагляд батьків та інших осіб, передбачених у частині першій цієї статті, можлива лише за їх згодою та згодою неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного. Особа, яка взяла зобов’язання про нагляд, має право відмовитися від подальшого виконання такого зобов’язання, заздалегідь про це повідомивши.
3. До передачі неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного під нагляд суд зобов’язаний зібрати відомості про особу батьків, опікунів або піклувальників, їх взаємні стосунки з неповнолітнім і впевнитися в тому, що вони можуть здійснювати належний нагляд за неповнолітнім.
4. При відібранні зобов’язання про взяття під нагляд батьків, опікунів, піклувальників адміністрацію дитячої установи попереджають про характер підозри, обвинувачення неповнолітнього, і про їх відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов’язання.
Стаття 520. Виділення справи в окреме провадження щодо кримінального правопорушення, вчиненого неповнолітнім
1. Якщо неповнолітній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення разом із повнолітнім, під час досудового розслідування необхідно з’ясувати чи є можливість виділення справи в окреме кримінальне провадження щодо неповнолітнього.
Стаття 521. Закритий судовий розгляд за участю неповнолітніх обвинувачуваних
1. Судовий розгляд за участю неповнолітніх обвинувачуваних здійснюється в закритому судовому засіданні.
Стаття 522. Тимчасове видалення неповнолітнього обвинувачуваного
із залу судового засідання
1. Суд, вислухавши думку державного обвинувача, захисника і законного представника неповнолітнього обвинувачуваного, має право своєю ухвалою видалити його із залу судового засідання на час дослідження обставин, що можуть негативно вплинути на нього.
2. Після повернення неповнолітнього обвинувачуваного головуючий знайомить його з результатами дослідження обставин справи, проведеного за його відсутності, і надає йому можливість поставити запитання особам, які були допитані за його відсутності.
Стаття 523. Участь у судовому розгляді представників установи
з профілактики правопорушень неповнолітніх
1. Про час і місце судового розгляду за участю неповнолітнього обвинувачуваного суд повідомляє відповідну установу з профілактики правопорушень неповнолітніх. Суд має право також викликати в судове засідання представника цієї установи.
2. Представник установи з профілактики правопорушень неповнолітніх має право заявляти клопотання, ставити запитання неповнолітньому обвинувачуваному, його законному представнику, потерпілому, свідкам, судовому експерту і спеціалісту, висловлювати думку з приводу застосування найбільш доцільних заходів щодо обвинувачуваного з метою його перевиховання.
Стаття 524. Порядок застосування до неповнолітнього обвинувачуваного примусових заходів
виховного характеру
1. Якщо під час досудового розслідування державний обвинувач дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який обвинувачується вперше у вчиненні кримінального проступку або злочину невеликої тяжкості, без застосування кримінального покарання, він складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинувачуваного примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду. Таке саме клопотання складається, якщо неповнолітній обвинувачуваний не повністю усвідомлював фактичні ознаки або суспільну небезпечність свого діяння через відставання в розумовому розвитку.
2. З підстав, передбачених частиною першою цієї статті, клопотання про застосування до неповнолітнього обвинувачуваного примусових заходів виховного характеру може бути складене і надіслане до суду за умови, що неповнолітній обвинувачуваний та його законний представник не заперечують проти цього.
3. Під час судового розгляду суд за наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про застосування до неповнолітнього обвинувачуваного одного з примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
§ 2. Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності
Стаття 525. Підстави для застосування примусових заходів
виховного характеру
1. Підставою для застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених кримінальним законом, до неповнолітнього, який не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, є вчинення ним суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
2. Примусові заходи виховного характеру застосовуються до осіб, які на час вчинення суспільно небезпечного діяння досягли одинадцятирічного віку.
Стаття 526. Досудове розслідування у кримінальному провадженні
щодо застосування примусових заходів виховного характеру
1. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру провадиться згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.
2. Під час досудового розслідування проводяться необхідні процесуальні дії для з’ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього.
3. За наявності підстав за клопотанням державного обвинувача суд має право постановити ухвалу про поміщення неповнолітнього до установи з профілактики правопорушень неповнолітніх на строк до тридцяти діб. Під час розгляду клопотання і постановлення ухвали слідчий суддя вивчає матеріали кримінального провадження, вислуховує думки сторін, опитує неповнолітнього, його захисника і законного представника.
4. Участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою.
5. У разі відсутності підстав для закриття кримінального провадження державний обвинувач складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 527. Порядок судового розгляду
1. Судовий розгляд здійснюється у складі судді і двох народних засідателів у судовому засіданні за участю державного обвинувача, законного представника, захисника та представника установи з профілактики правопорушень неповнолітніх згідно із загальними правилами цього Кодексу.
2. Судовий розгляд закінчується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.
Стаття 528. Ухвали суду в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру
1. Під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з’ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;
2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення цього діяння;
3) чи слід застосовувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
2. Якщо під час судового розгляду не буде доведено одну з обставин, передбачених у пункті 1 або 2 частини першої цієї статті, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру і закрити кримінальне провадження.
3. При застосуванні до неповнолітнього примусового заходу у вигляді направлення до спеціальної навчально-виховної установи суд має право помістити його до установи з профілактики правопорушень неповнолітніх строком до тридцяти діб. У цьому випадку на установу з профілактики правопорушень покладається обов’язок доставити неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи.
4. Ухвала, постановлена за наслідками розгляду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 529. Дострокове звільнення від примусового заходу
виховного характеру
1. Ухвалою суду, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває спеціальна навчально-виховна установа, неповнолітній може бути достроково звільнений від примусового заходу виховного характеру в порядку, передбаченому цим Кодексу.
2. Ухвала суду може бути постановлена за наслідками клопотання державного обвинувача, підтриманого радою спеціальної навчально-виховної установи, якщо поведінка неповнолітнього під час перебування у навчально-виховній установі свідчить про його перевиховання.
Глава 35. Кримінальне провадження за участю неосудних і обмежено осудних осіб та осіб, у яких психічний розлад виник після вчинення кримінального правопорушення
Стаття 530. Підстави для застосування примусових заходів
медичного характеру
1. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок:
1) вчинення особою у стані неосудності суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;
2) вчинення особою у стані обмеженої осудності кримінального правопорушення;
3) вчинення кримінального правопорушення у стані осудності особою, у якої психічний розлад виник до ухвалення вироку або під час відбування покарання кримінального правопорушення.
2. Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння неосудної особи чи кримінального правопорушення обмежено осудної особи повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусового заходу медичного характеру.
3. Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.
Стаття 531. Порядок здійснення досудового розслідування
щодо суспільно небезпечних діянь неосудних осіб і
кримінальних правопорушень обмежено осудних осіб
1. Досудове розслідування щодо суспільно небезпечних діянь неосудних осіб, кримінальних правопорушень обмежено осудних осіб та осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до ухвалення вироку, провадиться слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.
Стаття 532. Обставини, що підлягають встановленню під час
досудового розслідування
1. Під час досудового розслідування щодо суспільно небезпечних діянь неосудних осіб, кримінальних правопорушень обмежено осудних осіб та осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до ухвалення вироку, встановлюються:
1) час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення;
2) вчинення цього суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення цією особою;
3) наявність у цієї особи психічного розладу в минулому, ступінь і характер психічного розладу на час вчинення суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення або на час досудового розслідування;
4) поведінка особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, як до його вчинення, так і після нього;
5) небезпечність особи внаслідок психічного розладу для самої себе та інших осіб, а також можливість заподіяння іншої істотної шкоди такою особою;
6) характер і розмір шкоди, заподіяної суспільно небезпечним діянням, кримінальним правопорушенням.
Стаття 533. Права особи, яка бере участь у кримінальному
провадженні щодо застосування примусового
заходу медичного характеру
1. Неосудна та обмежено осудна особа користується правами підозрюваного, обвинувачуваного в обсязі, який визначається характером психічного розладу відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника.
2. Якщо характер психічного розладу особи перешкоджає проведенню процесуальних дій за її участю або її участі у судовому засіданні, державний обвинувач, суд мають право прийняти рішення про проведення відповідних процесуальних дій без участі такої особи.
Стаття 534. Участь захисника
1. У кримінальному провадженні щодо застосування примусового заходу медичного характеру участь захисника є обов’язковою.
Стаття 535. Запобіжні заходи
1. До обмежено осудних та неосудних осіб можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи:
1) передача на піклування родичам чи опікунам при обов’язковому лікарському нагляді;
2) поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають їх небезпечну поведінку.
2. Передбачені частиною першою цієї статті запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту психічного розладу.
3. Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими законом.
Стаття 536. Психіатрична експертиза
1. У кримінальному провадженні щодо застосування примусового заходу медичного характеру проведення психіатричної експертизи є обов’язковим.
2. Підставами для проведення психіатричної експертизи можуть бути:
1) медична довідка про наявність в особи психічного розладу;
2) відомості про неадекватність поведінки особи при вчиненні суспільно небезпечного діяння або після нього (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам’яті тощо).
3. У разі потреби може бути проведена стаціонарна психіатрична експертиза. З цією метою особа може направлятися до відповідного медичного закладу на строк не більше ніж два місяці.
Стаття 537. Об’єднання і виділення кримінальних проваджень
1. Кримінальне провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, і кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру можуть бути об’єднані в одне або виділені в окремі кримінальні провадження за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 538. Закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру
1. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.
2. Закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру можливе, якщо за висновком судово-психіатричної експертизи з урахуванням характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння та психічного стану особа, яка вчинила це діяння, не є небезпечною для суспільства, або з інших підстав, передбачених цим Кодексом.
3. Про закриття кримінального провадження державний обвинувач приймає постанову, яка може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом. Постанова про закриття кримінального провадження надсилається до місцевих органів охорони здоров’я.
4. У клопотанні державного обвинувача про застосування до особи примусових заходів медичного характеру повинні зазначатися:
1) прізвище, ім’я, по батькові державного обвинувача;
2) прізвище, ім’я, по батькові та інші відомості про особу;
3) обставини вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення;
4) відомості, які підтверджують вчинення суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення цією особою та необхідність застосування примусових заходів медичного характеру;
5) позиція щодо можливості забезпечення участі особи під час судового розгляду за станом здоров’я.
5. До моменту надіслання до суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відкриття матеріалів досудового провадження здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 539. Судовий розгляд
1. Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю державного обвинувача, законного представника, захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу.
2. Судовий розгляд закінчується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.
3. У разі об’єднання в одне провадження кримінального провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, та кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру вони розглядаються в судовому засіданні в одному кримінальному провадженні з додержанням вимог цього Кодексу. Після закінчення судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку щодо обвинувачуваного та постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру.
4. При судовому розгляді в кримінальному провадженні, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, суд має право постановити ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру щодо особи, визнаної судом неосудною у зв’язку з виникненням під час судового розгляду психічного розладу, і прийняти таке рішення щодо особи, визнаної ним обмежено осудною.
Стаття 540. Ухвала суду в кримінальному провадженні щодо застосування примусового заходу медичного характеру
1. Під час постановлення ухвали про застосування примусового заходу медичного характеру суд з’ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;
2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;
3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності чи обмеженої осудності;
4) чи не виник у неї після вчинення кримінального правопорушення психічний розлад;
5) чи слід застосовувати до цієї особи примусовий захід медичного характеру і якщо слід, то який саме.
2. Після визнання доведеним факту, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані обмеженої осудності, неосудності або після вчинення кримінального правопорушення у неї виник психічний розлад, який виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусового заходу медичного характеру.
3. У разі коли встановлено, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або було вчинено іншою особою, а також коли не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусового заходу медичного характеру.
4. Якщо встановлено, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані обмеженої осудності або неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок зміни стану її здоров’я потреба в застосуванні примусового заходу медичного характеру відпала, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусового заходу медичного характеру.
Кримінальне провадження щодо застосування примусового заходу медичного характеру може бути закрито судом також, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а також у разі видужання особи, у якої після вчинення кримінального правопорушення виник психічний розлад.
5. Після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусового заходу медичного характеру державний обвинувач повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.
Стаття 541. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру
1. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування, в передбаченому статтею 95 Кримінального кодексу України та цим Кодексом порядку.
Стаття 542. Відновлення кримінального провадження
1. У разі видужання особи, у якої після вчинення кримінального правопорушення виник психічний розлад або тимчасовий розлад психічної діяльності чи інший хворобливий стан психіки, які позбавляли її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, суд на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів своєю ухвалою припиняє застосування примусового заходу медичного характеру.
2. Постановлення ухвали суду про припинення застосування примусового заходу медичного характеру є підставою для проведення досудового розслідування чи судового розгляду.
3. У разі засудження особи до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи позбавлення волі час перебування її в медичній установі зараховується до строку відбування покарання.
4. Якщо на час розгляду питання про відновлення кримінального провадження закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності або прийнято закон, який скасовує кримінальну відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, чи акт амністії, який скасовує застосування покарання за вчинене кримінальне правопорушення, кримінальне провадження підлягає закриттю, якщо особа, щодо якої розглядається питання, не заперечує проти цього.
Стаття 543. Оскарження ухвали суду
1. Ухвала суду про застосування чи відмову в застосуванні примусового заходу медичного характеру, припинення застосування чи зміну примусового заходу медичного характеру може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.
2. На ухвалу суду про закриття кримінального провадження щодо застосування примусового заходу медичного характеру можуть бути внесені заперечення, які викладаються в апеляційній скарзі, що подається за результатами судового розгляду в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Глава 36. Кримінальне провадження, яке містить державну таємницю
Стаття 544. Охорона державної таємниці під час кримінального провадження
1. Досудове розслідування та судовий розгляд у кримінальному провадженні, яке містить державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог таємного діловодства.
2. Процесуальні рішення не повинні містити відомостей, які становлять державну таємницю.
3. Учасники кримінального провадження, яке містить державну таємницю, за винятком підозрюваного, обвинувачуваного, повинні мати допуск до державної таємниці відповідної форми, наданий в установленому законом порядку.
4. Доступ до матеріалів, які містять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинувачуваного, потерпілому та їх представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, понятому, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його при здійсненні своїх прав і виконанні обов’язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, установлених під час кримінального провадження. Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, державним обвинувачем, судом.
5. Захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинувачуваного, потерпілому та їх представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, понятому, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику забороняється робити виписки та копії з матеріалів, що містять державну таємницю.
6. Речі або інші матеріальні носії інформації, що містять державну таємницю, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування. Речі, які через громіздкість або з інших причин не можуть зберігатись у режимно-секретному підрозділі, повертаються їх законному володільцю для забезпечення спеціальних умов для зберігання. Документи, що містять такі відомості, долучаються до матеріалів досудового провадження.
Стаття 545. Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні, яке містить державну таємницю
1. Проведення експертизи щодо віднесення розголошених відомостей, втрачених документів або інших матеріальних носіїв інформації до державної таємниці доручається експерту з питань таємниць, до компетенції якого за посадою належить віднесення інформації до державної таємниці у сферах оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни ступеня таємності цієї інформації та зняття таємності. У цьому разі на експерта з питань таємниць поширюються обов’язки і права, які цим Кодексом передбачені для експертів.
2. Якщо при проведенні експертизи використовуються методики, технології чи інформація, яка містить державну таємницю, в описовій частині висновку експертизи ці відомості не зазначаються.
Глава 37. Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ, суден України
Стаття 546. Службові особи, уповноважені на вчинення
процесуальних дій
1. Службовими особами, уповноваженими на вчинення процесуальних дій, є:
1) керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України — у випадку вчинення кримінального правопорушення на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном;
2) капітан судна України — у випадку вчинення кримінального правопорушення на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.
2. Керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України, капітан судна України зобов’язаний призначити іншу службову особу, уповноважену на проведення процесуальних дій, якщо він є потерпілим внаслідок вчинення відповідного кримінального правопорушення.
3. Службові особи, які проводили процесуальні дії, залучаються як свідки до кримінального провадження після його продовження на території України. Вони зобов’язуються надавати пояснення слідчому, державному обвинувачу щодо проведених процесуальних дій.
Стаття 547. Процесуальні дії під час кримінального провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ, суден України
1. Службові особи, визначені частиною першою статті 546 цього Кодексу, зобов’язані негайно провести необхідні процесуальні дії після того, як із заяви, повідомлення, самостійного виявлення або з іншого джерела їм стали відомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення на території дипломатичного представництва, консульської установи, судні України.
2. Службові особи, визначені частиною першою статті 546 цього Кодексу, уповноважені на:
1) застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового вилучення майна, здійснення законного затримання особи в порядку, передбаченому цим Кодексом;
2) проведення слідчих (розшукових) дій у вигляді обшуку житла чи іншого володіння особи і особистого обшуку без ухвали суду, огляду місця вчинення кримінального правопорушення в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 548. Строк звернення із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна
1. Клопотання державного обвинувача про арешт тимчасово вилученого майна повинне бути подано не пізніше наступного робочого дня після доставлення на територію України особи, затриманої в дипломатичному представництві, консульській установі, на судні України. В іншому разі майно повинне бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Стаття 549. Строк законного затримання особи
1. Керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України мають право затримати особу на необхідний строк, але не більше ніж на 48 годин.
Капітан судна України має право затримати особу на строк, необхідний для її доставлення на територію України.
2. Службові особи, визначені частиною першою цієї статті, зобов’язані забезпечити доставлення затриманої особи до підрозділу органу державної влади на території України, уповноваженого на тримання затриманих осіб, і повідомлення про факт законного затримання слідчого органу досудового розслідування за місцем проведення досудового розслідування в Україні.
Стаття 550. Місце проведення досудового розслідування
кримінальних правопорушень, вчинених на
території дипломатичних представництв,
консульських установ, суден України
1. Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, здійснюється слідчим органом досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження центрального органу виконавчої влади у сфері закордонних справ України.
2. Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні, здійснюється слідчим органом досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження порту приписки.