Geum.ru

Кримінальний процесуальний кодекс україни

Вид материалаКодекс
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

Стаття 30. Предметна підсудність

1. Місцевому (районному, міському, районному в місті, міськрайонному) суду підсудні всі провадження щодо кримінальних правопорушень, крім тих, що підсудні уповноваженим судам першої інстанції, визначеним законом про судоустрій (далі — уповноважений суд першої інстанції).

2. Уповноваженому суду першої інстанції підсудні провадження щодо кримінальних правопорушень, у яких:

1) обвинувачуваний на момент звернення до суду державного обвинувача з обвинувальним актом тримається під вартою;

2) містяться відомості, що можуть становити державну таємницю;

3) обвинувачуваному згідно із законом про кримінальну відповідальність може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Стаття 31. Територіальна підсудність

1. Кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Стаття 32. Інстанційна підсудність

1. Кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місцеві (районні, міські, районні в містах, міськрайонні) суди, а також уповноважені суди першої інстанції.

2. Кримінальне провадження в апеляційній та касаційній інстанціях здійснюють суди, визначені законом про судоустрій.

3. Судові рішення за винятковими обставинами переглядаються Верховним Судом України.

4. Кримінальне провадження за нововиявленими обставинами здійснюється судом, який ухвалив рішення, що переглядається.

Стаття 33. Передача кримінального провадження
з одного суду до іншого

1. Кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо:

1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності;

2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для судового розгляду;

3) обвинувачуваний працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження;

4) ліквідовано суд, який здійснював судовий розгляд.

2. Питання про передачу кримінального провадження розглядається судом невідкладно, але не пізніше п’яти днів від моменту виникнення обставин, передбачених частиною першої цієї статті. Розгляд зазначеного питання здійснюється у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з правилами судового розгляду, передбаченими цим Кодексом. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

3. Питання про передання кримінального провадження суд вирішує ухвалою, яку може бути оскаржено.

4. Передання кримінального провадження з одного суду до іншого здійснюється після закінчення строку оскарження ухвали суду, а в разі подання апеляційної скарги – після залишення її без задоволення.

5. Спори між судами щодо підсудності не допускаються. Кримінальне провадження, передане з одного суду до іншого, повинно бути прийняте цим судом до розгляду, якщо при цьому не порушені положення цього Кодексу щодо підсудності.

6. Суд, який отримав кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судовий розгляд із стадії підготовчого судового засідання, незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені частиною першої цієї статті.

§ 2. Сторона обвинувачення

Стаття 34. Державний обвинувач

1. Державним обвинувачем є службова особа органу прокуратури, до повноважень якої належить здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, прийняття процесуальних рішень під час досудового розслідування у випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення про підозру та складення обвинувального акта, підтримання державного обвинувачення у суді.

2. Державний обвинувач здійснює свої повноваження протягом всього кримінального провадження. Звернення до суду з обвинувальним актом або інші звернення до суду під час досудового провадження не є перешкодою для здійснення повноважень щодо розслідування кримінального правопорушення.

3. Виключно державний обвинувач має право:

1) подавати клопотання слідчому судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом;

2) подавати клопотання слідчому судді про застосування до особи заходів забезпечення кримінального провадження;

3) повідомляти про підозру та звертатися до суду з обвинувальним актом;

4) підтримувати державне обвинувачення у суді.

4. Державний обвинувач, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, має право:

1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;

2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей про розпочате досудове розслідування;

3) утворювати слідчі групи у складі слідчих кількох органів досудового розслідування, а також доручати проведення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування;

4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій або негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом;

5) давати слідчому, органу досудового розслідування вказівки щодо проведення слідчих (розшукових) дій або негласних слідчих (розшукових) дій;

6) брати участь у проведенні слідчим слідчих (розшукових) дій та самостійно проводити будь-яку слідчу (розшукову) дію;

7) відстороняти слідчого від проведення досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування і доручати керівнику органу досудового розслідування призначити іншого слідчого;

8) приймати процесуальні рішення щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

5. Державний обвинувач несе відповідальність за результати досудового розслідування.

Стаття 35. Участь державного обвинувача у судовому розгляді

1. Державний обвинувач підтримує державне обвинувачення у суді в порядку, передбаченому цим Кодексом.

2. Державний обвинувач має право повністю чи частково відмовитися від підтримання обвинувачення.

3. Участь державного обвинувача в досудовому розгляді є обов’язковою.

Стаття 36. Заміна державного обвинувача

1. У разі коли службова особа, яка виконує обов’язки у відповідному кримінальному провадженні державного обвинувача, не може здійснювати свої функції, повноваження державного обвинувача покладаються на іншу службову особу органу прокуратури.

Право на подання апеляційних, касаційних скарг, скарг про перегляд рішення суду за винятковими обставинами мають також службові особи органів прокуратури вищого рівня.

Стаття 37. Орган досудового розслідування

1. Органами досудового розслідування (органи дізнання і органи досудового слідства) є:

1) Національна поліція;

2) Фінансова поліція;

3) Військова поліція;

4) Служба безпеки України;

5) Національне бюро розслідувань.

2. Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування.

3. Орган досудового розслідування зобов’язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності проведення досудового розслідування.

Стаття 38. Керівник органу досудового розслідування

1. Керівник органу досудового розслідування визначає слідчого (слідчих), якому (яким) доручає проведення слідчих (розшукових) дій.

2. Керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування і несе персональну відповідальність за його ефективність.

3. Керівник органу досудового розслідування має право:

1) ознайомлюватися з матеріалами досудового провадження;

2) вживати заходів щодо усунення порушень з боку слідчих;

3) проводити слідчі (розшукові) дії, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.

4. Керівник органу досудового розслідування зобов’язаний виконувати доручення та вказівки державного обвинувача.

Стаття 39. Слідчий органу досудового розслідування

1. Слідчий є службовою особою органу досудового розслідування, який здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень і несе відповідальність за його законність та своєчасність.

2. Слідчий має право:

1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;

2) проводити слідчі (розшукові) дії;

3) подавати пропозиції державному обвинувачу щодо необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій;

4) звертатися до державного обвинувача з клопотанням про повідомлення особі про підозру;

5) приймати процесуальні рішення щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

3. Слідчий зобов’язаний виконувати доручення та вказівки державного обвинувача.

§ 3. Сторона захисту

Стаття 40. Підозрюваний, обвинувачуваний

1. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями
253—256 цього Кодексу, державним обвинувачем повідомлено про підозру.

2. Обвинувачуваним (обвинуваченим, підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтями 261—263 цього Кодексу.

3. Підозрюваний, обвинувачуваний має право:

1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;

2) знати про свої права, передбачені цим Кодексом;

3) мати захисника і побачення з ним до першого та перед кожним наступним опитуванням з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, на присутність захисника під час опитувань;

4) не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;

5) давати пояснення з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися давати пояснення;

6) вимагати перевірки обґрунтованості затримання;

7) у разі затримання – на повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших близьких осіб про затримання і місце свого перебування;

8) збирати і подавати пояснення, речі, документи;

9) брати участь у проведенні процесуальних дій;

10) під час проведення процесуальних дій ставити питання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, які заносяться до протоколу;

11) застосовувати технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, державний обвинувач, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що приймається вмотивована постанова (ухвала);

12) заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;

13) заявляти відводи;

14) ознайомлюватися з матеріалами досудового провадження після його закінчення;

15) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених цим Кодексом;

16) оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, державного обвинувача, слідчого судді;

17) вимагати відшкодування шкоди, завданої діями слідчого, державного обвинувача, суду та відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;

18) користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє, та у разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок коштів держави.

4. Обвинувачуваний також має право:

1) вимагати відкриття матеріалів згідно із статтею 260 цього Кодексу;

2) брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їх допиту, а також виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що і свідків обвинувачення;

3) висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду;

4) виступати в судових дебатах;

5) знайомитися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу і подавати свої зауваження;

6) знати про подані на судові рішення апеляційні та касаційні скарги, подавати на них заперечення.

5. Підозрюваний, обвинувачуваний, який є іноземцем і тримається під вартою, має право на зустрічі з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави.

6. Підозрюваний, обвинувачуваний зобов’язаний:

1) з’являтися за викликом до суду, а у разі неможливості з’явитися за викликом у призначений строк — заздалегідь повідомити про це суд;

2) виконувати обов’язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, державного обвинувача, суду.

Стаття 41. Виправданий, засуджений

1. Виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачуваний, виправдальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачуваний, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

2. Виправданий, засуджений має права обвинувачуваного, передбачені статтею 40 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження.

Стаття 42. Захисник

1. Захисником є фізична особа, яка здійснює захист підозрюваного, обвинувачуваного, а також особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

2. Захисником може бути:

1) адвокат;

2) інший фахівець у галузі права, який має науковий ступінь кандидата або доктора юридичних наук.

Стаття 43. Загальні правила участі захисника
у кримінальному провадженні

1. У підозрюваного, обвинувачуваного не може бути одночасно більш як три захисники.

2. Захисник не має права прийняти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам підозрюваного, обвинувачуваного, договір з яким укладено раніше.

3. Нез’явлення захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про їх проведення, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов’язковою.

4. Заміна одного захисника іншим може мати місце в будь-якій стадії кримінального провадження і не тягне за собою повторного проведення процесуальних дій, вчинених за участю захисника, якого замінено.

Стаття 44. Права захисника

1. Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинувачуваного, захист якого він здійснює.

2. Захисник має право до першого опитування підозрюваного мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, державного обвинувача, суду, а після першого опитування — такі ж побачення без обмеження кількості та тривалості. Такі зустрічі можуть відбуватися під візуальним контролем уповноваженої службової особи за умови неможливості прослуховування чи підслуховування.

3. Документи, пов’язані з виконанням захисником своїх обов’язків, без його згоди не підлягають огляду, вилученню чи розголошенню слідчим, державним обвинувачем, слідчим суддею, судом.

Стаття 45. Обов’язки захисника

1. Захисник зобов’язаний використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинувачуваного.

2. Захисник зобов’язаний з’являтися для участі у проведенні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинувачуваного. У разі неможливості з’явитися у призначений строк захисник зобов’язаний завчасно повідомити слідчого, державного обвинувача, суд про таку неможливість та про її причини.

3. Захисник без згоди підозрюваного, обвинувачуваного не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю.

4. Захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов’язків лише у разі:

1) наявності обставин, які згідно з цим Кодексом виключають його участь у кримінальному провадженні;

2) незгоди з підозрюваним, обвинувачуваним щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов’язкової участі захисника;

3) умисного невиконання підозрюваним, обвинувачуваним умов укладеного із захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог цього Кодексу.

Стаття 46. Порядок залучення захисника

1. Захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинувачуваним, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинувачуваного до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, державний обвинувач, суд зобов’язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу в установленні зв’язку із захисником або з особами, які можуть запросити захисника, і надають можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника.

2. У разі коли згідно із статтею 49 цього Кодексу участь захисника є обов’язковою, а підозрюваний, обвинувачуваний не залучив захисника, слідчий, державний обвинувач чи суд забезпечують участь захисника через систему безоплатної правової допомоги в порядку, передбаченому законом.

3. У разі виникнення потреби у проведенні невідкладних процесуальних дій за участю захисника, а підозрюваний, обвинувачуваний ще не встиг залучити захисника або з’явлення обраного захисника неможливе, слідчий, державний обвинувач, суд мають право призначити захисника тимчасово до з’явлення обраного захисника. Порядок залучення захисника у такому випадку визначається статтею 50 цього Кодексу.

4. Якщо потреби у проведенні невідкладних процесуальних дій з участю захисника немає і коли неможливе з’явлення захисника, обраного підозрюваним, обвинувачуваним протягом двадцяти чотирьох годин, слідчий, державний обвинувач, суд мають право запропонувати підозрюваному, обвинувачуваному залучити іншого захисника.

Стаття 47. Підтвердження повноважень захисника

1. Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:

1) адвоката — ордером установленого зразка або договором з підозрюваним, обвинувачуваним чи іншою особою в інтересах підозрюваного, обвинувачуваного;

2) іншого фахівця у галузі права — договором з підозрюваним, обвинувачуваним чи іншою особою в інтересах підозрюваного, обвинувачуваного або дорученням юридичної особи, документами, що підтверджують наявність наукового ступеня кандидата або доктора юридичних наук.

Стаття 48. Договір із захисником

1. Договір із захисником укладає підозрюваний, обвинувачуваний чи інші особи в його інтересах на підставі відповідного клопотання.

Стаття 49. Обов’язкова участь захисника

1. Участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо тяжких та особливо тяжких злочинів. У такому випадку участь захисника забезпечується з моменту повідомлення особі про підозру.

2. В інших випадках обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні:

1) щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, — з моменту встановлення факту, що особа є неповнолітньою;

2) щодо осіб, яким передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, — з моменту встановлення, що особа є неповнолітньою;

3) щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, — з моменту встановлення таких вад;

4) щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, — з моменту встановлення такого факту;

5) щодо осіб, до яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, — з моменту встановлення факту неосудності чи обмеженої осудності;

6) щодо реабілітації померлої особи — з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи;

7) у заочному кримінальному провадженні — з моменту встановлення факту відсутності підозрюваного, обвинувачуваного на території України.

Стаття 50. Залучення захисника до проведення окремої
процесуальної дії

1. У разі колі захисник не залучений або завчасно повідомлений захисник не може з’явитися для участі в проведенні процесуальної дії, в невідкладних випадках слідчий, державний обвинувач чи суд самостійно залучають захисника для проведення таких процесуальних дій:

1) дачі пояснень у зв’язку із затриманням;

2) розгляду слідчим суддею питань, пов’язаних із застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження.

2. Запросити захисника до участі в окремій процесуальній дії має право сам підозрюваний, обвинувачуваний.

3. Під час проведення окремої процесуальної дії захисник має ті самі права і обов’язки, що і захисник, який здійснює захист протягом кримінального провадження.