Кримінальний процесуальний кодекс україни
| Вид материала | Кодекс |
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 7739.63kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс України, 4209.12kb.
- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. N 10-рп закон, 1277.11kb.
- Кримінальний кодекс україни, 3344.77kb.
- Розділ I загальні положення, 3079.52kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 386.04kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2652.19kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2884.74kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2824.59kb.
- Кримінально-процесуальний кодекс України, 3338.56kb.
2. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження повинні бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
3. Для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.
Стаття 113. Обчислення процесуальних строків
1. Строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями.
2. У разі обчислення строку годинами строк закінчується у відповідну хвилину останньої години.
3. У разі обчислення строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків затримання, тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
4 У разі обчислення строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останньої доби дня строку. Якщо відповідну дію належить вчинити в суді або в органах досудового розслідування, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах.
5. У разі обчислення строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.
6. Якщо закінчення строку, що обчислюється місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем строку вважається останній робочий день перед днем фактичного закінчення строку.
Стаття 114. Додержання процесуальних строків
1. Процесуальні дії повинні виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, коли скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-виховній установі, коли скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
Стаття 115. Поновлення процесуального строку
1. Пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи постановою державного обвинувача чи ухвалою суду.
2. Постанова державного обвинувача чи ухвала суду про поновлення чи відмову у поновленні процесуального строку можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому цим Кодексом.
3. Подання клопотання заінтересованою особою про поновлення пропущеного строку не припиняє виконання рішення, оскарженого з пропущенням строку.
Глава 8. Процесуальні витрати
Стаття 116. Види процесуальних витрат
1. Процесуальні витрати складаються з:
1) витрат на правову допомогу;
2) витрат, пов’язаних з прибуттям до місця досудового розслідування або судового розгляду;
3) витрат, пов’язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;
4) витрат, пов’язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Стаття 117. Зменшення розміру процесуальних витрат або
звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення процесуальних витрат
1. Суд, враховуючи майновий стан особи (обвинувачуваного, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.
2. Якщо оплату процесуальних витрат відстрочено або розстрочено до ухвалення судового рішення, витрати розподіляються відповідно до судового рішення.
3. У разі зменшення розміру належних до оплати процесуальних витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково відповідні витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 118. Витрати, пов’язані з правовою допомогою
1. Витрати, пов’язані з оплатою допомоги захисника несе обвинувачуваний, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
2. Витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката, який надає правову допомогу за договором як представник, несе потерпілий, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
3. Граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних з правовою допомогою, встановлюється законом.
Стаття 119. Витрати, пов’язані з прибуттям до місця досудового розслідування або судового розгляду
1. Витрати, пов’язані з прибуттям до місця досудового розслідування або судового розгляду, — це витрати обвинувачуваного, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, його захисника, представника потерпілого, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту, найманням житла, виплатою добових (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також втрачений заробіток чи витрати у зв’язку з відривом від звичайних занять.
Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять — пропорційно розміру мінімальної заробітної плати.
2. Витрати, пов’язані з прибуттям до місця досудового розслідування або судового розгляду обвинувачуваного, він несе самостійно.
3. Витрати, пов’язані з прибуттям до місця досудового розслідування або судового розгляду захисника, несе обвинувачуваний.
4. Витрати, пов’язані з прибуттям до місця досудового розслідування або судового розгляду представника, несе потерпілий.
5. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат, пов’язаних з прибуттям до місця досудового розслідування або судового розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 120. Витрати, пов’язані із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів
1. Витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів та експертів несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта.
2. Витрати, пов’язані з участю потерпілих у кримінальному провадженні, залученням перекладачів для перекладу пояснень, показань підозрюваного, обвинувачуваного і потерпілого, здійснюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
3. Потерпілим, свідкам оплачуються проїзд, наймання житла та добові
(у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також виплачується компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.
Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять — пропорційно розміру мінімальної заробітної плати.
4. Експертам, спеціалістам, перекладачам оплачуються проїзд, а також добові в разі переїзду до іншого населеного пункту. Експертам, спеціалістам і перекладачам повинна бути виплачена винагорода за виконану роботу.
5. Граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів та експертів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 121. Витрати, пов’язані із зберіганням і пересиланням
речей і документів
1. Витрати, пов’язані із зберіганням і пересиланням речей і документів, здійснюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
2. Граничний розмір витрат, пов’язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 122. Розподіл процесуальних витрат
1. У разі ухвалення виправдувального вироку суд присуджує відшкодування обвинувачуваному всіх здійснених ним документально підтверджених процесуальних витрат за рахунок Державного бюджету України.
2. У разі ухвалення обвинувального вироку суд присуджує відшкодування потерпілому всіх здійснених ним документально підтверджених процесуальних витрат за рахунок обвинувачуваного. За відсутності в обвинувачуваного коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони відшкодовуються потерпілому у порядку, передбаченому для відшкодування потерпілому шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.
3. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не приймаючи рішення про новий судовий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно повинен змінити розподіл процесуальних витрат.
Стаття 123. Визначення розміру процесуальних витрат
1. Суд за клопотанням осіб має право визначити розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм відшкодовані.
Стаття 124. Рішення щодо процесуальних витрат
1. Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
2. Сторони, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їх інтересів.
Глава 9. Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні
Стаття 125. Підстави відшкодування (компенсації) шкоди у кримінальному провадженні
1. Відшкодуванню (компенсації) за цим Кодексом підлягає:
1) майнова та/або немайнова шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням;
2) майнова та/або немайнова шкода, заподіяна обмеженням прав, свобод чи інтересів особи під час кримінального провадження.
Стаття 126. Суб’єкти відшкодування (компенсації) шкоди
1. Шкода, заподіяна потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення, відшкодовується засудженим.
2. Шкода, заподіяна потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, може бути компенсована державою.
3. Шкода, заподіяна обмеженням прав, свобод чи інтересів особи під час кримінального провадження, відшкодовується державою.
Стаття 127. Відшкодування потерпілому шкоди за рахунок обвинувачуваного, засудженого
1. Обвинувачуваний має право відшкодувати потерпілому шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, до набуття вироком суду першої інстанції законної сили.
2. Засуджений зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану кримінальним правопорушенням.
Стаття 128. Відшкодування (компенсація) шкоди за рахунок держави
1. Шкода, завдана обмеженням прав, свобод чи інтересів особи під час кримінального провадження, незалежно від винуватості слідчого, державного обвинувача чи суду відшкодовується за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
2. Шкода, заподіяна потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, відшкодовується потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
Розділ ІІ
Заходи забезпечення кримінального провадження
Глава 10. Заходи забезпечення кримінального провадження і підстави для їх застосування
Стаття 129. Види заходів забезпечення кримінального провадження
1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення його дієвості.
2. Заходами забезпечення кримінального провадження є:
1) судовий виклик і привід;
2) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;
3) тимчасовий доступ до речей і документів;
4) тимчасове вилучення майна;
5) арешт майна;
6) затримання особи;
7) запобіжні заходи.
Стаття 130. Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження
1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді, суду, за винятком передбачених цим Кодексом випадків.
2. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо державний обвинувач не доведе, що:
1) існує розумна підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні державного обвинувача;
3) може бути виконане завдання, для досягнення якого державний обвинувач звертається з клопотанням.
3. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя, суд зобов’язані врахувати можливість отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, без застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
4. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони повинні надати суду речі, документи, показання та інші відомості для доказування тих обставин, на які вони посилаються.
Стаття 131. Виняткові випадки застосування заходів забезпечення кримінального провадження
1. У виняткових випадках, передбачених цим Кодексом, заходи забезпечення кримінального провадження можуть бути застосовані без ухвали слідчого судді, суду, якщо існують:
1) достатні підстави для звернення до суду з клопотанням про застосування таких заходів;
2) обставини, у зв’язку з виникненням яких недостатньо часу для того, щоб звернутися до суду без завдання значної шкоди меті кримінального провадження.
2. Якщо заходи забезпечення кримінального провадження були застосовані без судового рішення, державний обвинувач зобов’язаний невідкладно повідомити про їх застосування слідчому судді, суд. У такому разі слідчий суддя, суд зобов’язані розглянути законність і обґрунтованість їх застосування згідно з правилами, передбаченими статтею 130 цього Кодексу.
Глава 11. Судовий виклик і привід
Стаття 132. Судовий виклик
1. Слідчий суддя під час досудового провадження чи суд під час судового розгляду мають право за клопотанням державного обвинувача, підозрюваного або обвинувачуваного здійснити судовий виклик певної особи, якщо у слідчого судді чи суду є підстави для переконання за більшою вірогідністю, що вона може дати пояснення, показання або її участь у процесуальній дії є обов’язковою.
Стаття 133. Клопотання про судовий виклик
1. Державний обвинувач з власної ініціативи або на підставі заяви потерпілого та підозрюваний під час досудового розслідування мають право звернутися до слідчого судді з клопотанням про судовий виклик певної особи.
2. Під час судового розгляду державний обвинувач, обвинувачуваний мають право звернутися з письмовим чи усним клопотанням про судовий виклик певної особи. Розгляд такого клопотання здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду, з урахуванням положень цієї Глави.
3. У клопотанні про судовий виклик, поданому під час досудового розслідування, зазначаються:
1) причини, у зв’язку з якими потрібно здійснити судовий виклик певної особи;
2) прізвище, ім’я, по батькові особи, судовий виклик якої пропонується здійснити, місце її проживання (перебування), роботи, служби чи навчання.
4. До клопотання про судовий виклик додаються копії матеріалів, які містять обґрунтування необхідності його здійснення.
Стаття 134. Розгляд клопотання про судовий виклик
1. Під час досудового розслідування клопотання про судовий виклик розглядається слідчим суддею в день його подання без проведення судового засідання.
2. У разі коли слідчий суддя встановить, що клопотання про судовий виклик подане без додержання вимог статті 133 цього Кодексу, він повертає його, про що постановляє ухвалу.
3. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляють ухвалу про судовий виклик. Якщо слідчий суддя, суд відмовлять у задоволенні клопотання, вони постановляють ухвалу з викладенням причин такої відмови.
Стаття 135. Зміст ухвали про судовий виклик
1. В ухвалі про судовий виклик зазначається, що викликана особа зобов’язана:
1) з’явитися в зазначені час та місце;
2) дати пояснення, показання зазначеній у виклику особі і мати при собі перелічені у виклику матеріали, які перебувають у її володінні або під її контролем;
3) виконувати розпорядження особи, що проводить процесуальну дію, зазначену у виклику.
2. Ухвала про судовий виклик повинна містити:
1) найменування суду, який здійснює виклик, його адресу, номер телефону чи інших засобів зв’язку;
2) ім’я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса;
3) час, день, місяць, рік і місце з’явлення викликаної особи;
4) відомості про особу, якій викликана особа зобов’язана дати показання;
5) відомості про осіб, яким дозволено бути присутніми під час надання показань;
6) перелік матеріалів, які повинні бути в особи;
7) текст положення закону, яким передбачено відповідальність за нез’явлення особи за судовим викликом, в тому числі можливість застосування приводу;
8) підпис судді, який постановив ухвалу про судовий виклик.
Стаття 136. Вручення ухвали про судовий виклик
1. Ухвала про судовий виклик вручається не пізніше ніж за п’ять днів до дня, коли особа зобов’язана з’явитися за викликом.
2. Ухвала про судовий виклик вручається особі, якої він стосується. Ухвала про судовий виклик неповнолітньої особи вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Ухвала про судовий виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику.
3. Якщо особа відсутня вдома, ухвала про судовий виклик вручається члену її сім’ї або особі, яка з нею проживає. Забороняється вручати ухвалу про судовий виклик малолітній особі і психічно хворій особі.
4. Ухвалу про судовий виклик вручає особі працівник органу зв’язку за тією адресою і у той проміжок часу, які зазначені в ухвалі.
5. Ухвала про судовий виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, а у разі відсутності такого — за допомогою дипломатичного (консульського) представництва відповідної країни.
Стаття 137. Поважні причини невиконання ухвали про судовий виклик
1. Поважними причинами невиконання особою ухвали про судовий виклик є:
1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;
2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;
3) обставини непереборної сили, зокрема епідемії, військові події, сильні паводки та повені або інші подібні обставини;
4) відсутність особи в місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо;
5) погіршення стану здоров’я особи внаслідок тяжкої хвороби;
6) смерть членів сім’ї, близьких родичів або інших близьких осіб або наявність серйозної загрози їх життю;
7) несвоєчасне одержання судового виклику.
Стаття 138. Особи, до яких застосовується привід
1. До осіб, які не прибули без поважних причин за судовим викликом, не повідомили причини неприбуття або ухилялися від вручення судового виклику, може бути застосовано привід.
2. Привід не може бути застосований до неповнолітніх, вагітних жінок, інвалідів першої і другої групи, осіб, які одноосібно виховують дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які згідно з цим Кодексом не можуть бути допитані як свідки.
Стаття 139. Здійснення приводу
1. Невиконана ухвала про судовий виклик передається для здійснення приводу відповідному органу досудового розслідування за місцем кримінального провадження або за місцем проживання (перебування), роботи, служби чи навчання особи, до якої застосовано привід.
2. Ухвала про судовий виклик оголошується особі, до якої застосовується привід, особою, яка її виконує.
3. У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про судовий виклик, негайно повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.
Глава 12. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом
Стаття 140. Загальні положення тимчасового обмеження у
користуванні спеціальним правом та тимчасового
вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом
1. Слідчий, державний обвинувач, інша уповноважена службова особа мають право тимчасово вилучити документи, які посвідчують користування спеціальним правом, у законно затриманої ними особи в порядку, передбаченому статтею 191 цього Кодексу.
Тимчасово вилученими можуть бути документи, які посвідчують користування таким спеціальним правом:
1) керування транспортним засобом або судном;
2) полювання;
3) провадження підприємницької діяльності.
2. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом може бути здійснене на підставі рішення слідчого судді під час досудового провадження на строк не більше ніж два місяці.
3. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом у вигляді відсторонення від посади може бути здійснене щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Стаття 141. Наслідки тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом
1. Особа, яка здійснила законне затримання, у передбаченому статтею 191 цього Кодексу порядку, зобов’язана одночасно з доставленням затриманої особи до уповноваженої службової особи (службової особи, якій законом надане право здійснювати тимчасове вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом) передати їй тимчасово вилучені документи, які посвідчують користування спеціальним правом. Факт передачі тимчасово вилучених документів, які посвідчують користування спеціальним правом, засвідчується протоколом, складеним у передбаченому цим Кодексом порядку.