Geum.ru

Кримінальний процесуальний кодекс україни

Вид материалаКодекс

Содержание


Глава 18. Слідчі (розшукові) дії
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   28

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7)  докласти зусиль до пошуку роботи або навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій закордонний паспорт;

9) погодитися на електронний моніторинг пересування.

5. Для забезпечення виконання зобов’язань, передбачених частиною четвертою цієї статті, слідчий суддя, суд мають право зобов’язати підозрюваного, обвинувачуваного надати такі гарантії:

1) особисте зобов’язання;

2)  порука не менш ніж від двох осіб, яких слідчий суддя, суд вважає вартими довіри;

3) особиста грошова гарантія у визначеному слідчим суддею, судом розмірі без застави майна та внесення грошей на депозит;

4) грошова гарантія у визначеному слідчим суддею, судом розмірі не менше ніж від двох осіб без застави майна та внесення грошей на депозит;

5) грошова гарантія у визначеному слідчим суддею, судом розмірі, забезпечена заставою майна підозрюваного, обвинувачуваного чи іншої особи або внесенням грошей чи цінних паперів на депозит.

6. Слідчий суддя, суд не можуть зобов’язати підозрюваного, обвинувачуваного виконати будь-яку гарантію, передбачену пунктами 1—5 частини п’ятої цієї статті, якщо державний обвинувач не доведе, що така гарантія не здатна забезпечити виконання визначених слідчим суддею, судом зобов’язань.

7. Для вирішення питання про наявність ризиків, зазначених у частині третій статті 163 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами матеріалів зобов’язані оцінити всі обставини, що стосуються ризику, зазначеного у клопотанні державним обвинувачем, у тому числі:

1) вагомість наявних відомостей про вчинення підозрюваним, обвинувачуваним кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному обвинувачуваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинувачуваного;

4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинувачуваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини та утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинувачуваного постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинувачуваного;

7) майновий стан підозрюваного, обвинувачуваного;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинувачуваного;

9) дотримання підозрюваним, обвинувачуваним умов застосованих запобіжних заходів, не пов’язаних з триманням під вартою;

10) наявність повідомлення про підозру у вчиненні підозрюваним, обвинувачуваним іншого кримінального правопорушення.

Стаття 177. Тримання під вартою

1. Якщо державний обвинувач доведе, що будь-яка з гарантій не забезпечить виконання зобов’язань, передбачених частиною четвертою статті 176 цього Кодексу, для запобігання одному або кільком ризикам, які він зазначає в клопотанні, слідчий суддя, суд мають право постановити ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою.

Стаття 178. Ухвала про застосування запобіжних заходів

1. В ухвалі про застосування запобіжних заходів слідчий суддя, суд зазначає відомості про:

1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію), у якому підозрюється, обвинувачується особа;

2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених частиною третьою статті 163 цього Кодексу;

3) обставини, які свідчать про недостатність менш суворих запобіжних заходів;

4) посилання на відомості, докази, які обґрунтовують ці обставини.

2. Слідчий суддя, суд мають право визначити в ухвалі дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого статтею 179 цього Кодексу.

Стаття 179. Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою

1. Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

2. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинувачуваного під час досудового провадження, не повинен перевищувати дев’яти місяців.

Стаття 180. Значення висновків, що містяться в ухвалі про застосування запобіжних заходів

1. Висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за наслідками розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи державного обвинувача під час цього або іншого кримінального провадження.

Стаття 181. Виконання ухвали про застосування запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою

1. У разі застосування запобіжних заходів, передбачених пунктами 1—4 частини п’ятої статті 176 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачуваний звільняється з-під варти негайно після надання ним або його поручителями підтвердження гарантій виконання зобов’язання.

2. У разі застосування запобіжного заходу, передбаченого пунктом 5 частини п’ятої статті 176 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачуваний звільняється негайно після підтвердження надання застави майна в зазначеній сумі або внесення грошей чи цінних паперів та депозит.

3. У разі відмови підозрюваного, обвинувачуваного надати визначені слідчим суддею, судом гарантії, він залишається під вартою або береться під варту до виконання умов, передбачених частинами першою та другою цієї статті. У такому разі стосовно підозрюваного, обвинувачуваного застосовуються положення цього Кодексу щодо тримання під вартою.

Стаття 182. Клопотання про продовження строку тримання під вартою

1. Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати державний обвинувач не пізніше ніж за три дні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

2. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

3. У клопотанні про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 164 цього Кодексу, повинні викладатися обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та які перешкоджають завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

4. Клопотання про продовження строку тримання під вартою повинно бути розглянуте до закінчення строку дії попередньої ухвали.

Стаття 183. Клопотання державного обвинувача про зміну
запобіжного заходу

1. Державний обвинувач має право звернутися до слідчого судді, суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу в порядку, передбаченому статтею 164 цього Кодексу.

2. Слідчий суддя, суд мають право прийняти клопотання державного обвинувача до розгляду лише у разі, коли у клопотанні зазначені обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які державний обвинувач на той час не знав і не міг знати.

3. Державний обвинувач також має право подати клопотання про дозвіл на затримання особи, яке розглядається слідчим суддею, судом згідно з правилами, передбаченими статтею 167 цього Кодексу.

Стаття 184. Клопотання підозрюваного, обвинувачуваного
про зміну запобіжного заходу

1. Підозрюваний, обвинувачуваний, до якого застосовано запобіжний захід, має право подати слідчому судді, суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу (звільнення з-під варти або зміну виду зобов’язань чи способу їх виконання, а також виду та розміру гарантій забезпечення виконання зобов’язань).

2. До клопотання додаються:

1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачуваний обґрунтовує доводи клопотання;

2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачуваний вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання;

3) підтвердження того, що державному обвинувачу надіслані копії клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

3. Слідчий суддя, суд зобов’язані розглянути клопотання підозрюваного, обвинувачуваного протягом трьох днів з дня його надходження згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

4. Слідчий суддя, суд мають право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування або зміну запобіжного заходу.

Стаття 185. Порядок розгляду клопотань про продовження
строку тримання під вартою, звільнення
з-під варти або зміну умов звільнення

1. Клопотання про продовження тримання під вартою, про звільнення з-під варти або зміну умов звільнення розглядаються згідно з вимогами, передбаченими статтями 182—184 цього Кодексу.

2. Слідчий суддя, суд зобов’язані постановити ухвалу про звільнення особи згідно з правилами, передбаченими статтею 181 цього Кодексу, якщо державний обвинувач не доведе, що обставини, зазначені у пунктах 1 і 2 частини третьої статті 182 цього Кодексу, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинувачуваного під вартою.

3. Порушення зобов’язань, взятих на себе підозрюваним, обвинувачуваним, не може бути єдиною підставою для застосування більш суворого запобіжного заходу, але слідчий суддя, суд мають право прийняти до уваги факт порушення зобов’язань у сукупності з обставинами, зазначеними у частині третій статті 163 цього Кодексу.

Стаття 186. Порядок звільнення особи з-під варти

1. У разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про звільнення особи з-під варти або закінчення строку дії ухвали про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачуваний повинен бути звільнений, якщо відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинувачуваного під вартою.

Стаття 187. Негайне припинення дії запобіжних заходів

1. Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 188. Заборона затримання без дозволу суду

1. Якщо до підозрюваного, обвинувачуваного застосовано запобіжний захід, не пов’язаний з триманням під вартою, він не може бути затриманий без дозволу суду в зв’язку з підозрою або обвинуваченням у тому ж кримінальному правопорушенні.

Стаття 189. Законна сила ухвали суду та її оскарження

1. Ухвала суду про застосування запобіжного заходу набирає законної сили негайно після її проголошення.

2. Ухвала суду про застосування запобіжного заходу може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.

§ 2. Затримання особи без ухвали суду

Стаття 190. Законне затримання

1. Ніхто не може бути затриманий без ухвали суду, крім випадків, передбачених цією главою Кодексу.

2. Кожний має право затримати без ухвали суду будь-кого:

1) під час вчинення кримінального правопорушення або замаху на його вчинення,

2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.

3. Кожний, хто не є уповноваженою службовою особою (службовою особою, якій законом надано право здійснювати затримання) затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов’язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або повідомити уповноваженій посадовій особі про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Стаття 191. Законне затримання уповноваженою службовою особою

1. Уповноважена службова особа має право без ухвали суду затримати особу, яку вона застала під час вчинення кримінального правопорушення або замаху на його вчинення.

2. Уповноважена службова особа має право без ухвали суду затримати особу безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, якщо очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила кримінальне правопорушення.

3. Уповноважена службова особа має право затримати особу, якщо існує ухвала про затримання цієї особи.

4. Уповноважена службова особа, слідчий, державний обвинувач може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною шостою статті 202 і статтею 215 цього Кодексу.

Стаття 192. Момент затримання

1. Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд з уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Стаття 193. Доставлення до органу досудового розслідування

1. Уповноважена службова особа зобов’язана доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування.

2. Про кожне затримання уповноважена слуджбова особа одразу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідальним особам підрозділу органу досудового розслідування.

3. Якщо є підстави для розумної підозри, що доставлення затриманої особи тривало довше, ніж це необхідно, слідчий зобов’язаний провести перевірку для вирішення питання про відповідальність винуватих у цьому осіб.

Стаття 194. Строк затримання особи без ухвали суду

1. Строк затримання особи без ухвали суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання.

Стаття 195. Службова особа, відповідальна за перебування затриманих

1. У підрозділі органу досудового розслідування повинні бути призначені одна або кілька службових осіб, відповідальних за перебування затриманих.

2. Відповідальними за перебування затриманих не можуть бути слідчі.

3. Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов’язана:

1) негайно зареєструвати затриманого;

2) роз’яснити затриманому підстави його затримання, права і обов’язки;

3) звільнити затриманого негайно після того, як зникли підстави для затримання або сплив строк для затримання, передбачений статтею 194 цього Кодексу;

4) забезпечити належне поводження із затриманим та дотримання його прав, передбачених Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами України;

5) забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, у тому числі час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні під час їх проведення;

8) забезпечити надання медичної допомоги та фіксування медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров’я затриманого.

Стаття 196. Повідомлення іншим особам про затримання

1. Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов’язана надати затриманій особі можливість повідомити про своє затримання та місце перебування іншій особі за власним вибором.

2. Якщо службова особа, відповідальна за перебування затриманих, має підстави для розумної підозри, що повідомлення про затримання може зашкодити досудовому розслідуванню, вона може відстрочити здійснення права особи на повідомлення про затримання на необхідний строк, але не більше ніж на двадцять чотири години.

3. У разі коли службова особа, відповідальна за перебування затриманих, прийме рішення, передбачене частиною другою цієї статті, вона зобов’язана негайно надати затриманому можливість залучити захисника.

Розділ IIІ
Досудове провадження

Глава 17. Загальні положення досудового розслідування

Стаття 197. Початок досудового розслідування

1. Слідчий, державний обвинувач зобов’язані розпочати розслідування негайно після того, як із заяви, повідомлення, самостійного виявлення або з іншого джерела йому стали відомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

2. Не допускається відмова слідчого, державного обвинувача у прийнятті заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

3. Про початок розслідування слідчий невідкладно повідомляє державному обвинувачеві у письмовій формі.

4. Відомості про розпочате досудове розслідування заносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, передбаченому законом.

Стаття 198. Досудове розслідування злочинів і кримінальних проступків

1. Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків — у формі дізнання в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 199. Підслідність

1. Слідчі Національної поліції здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, крім тих, що розслідуються слідчими Фінансової поліції, Військової поліції, Служби безпеки України та Національного бюро розслідувань.

2. Слідчі Фінансової поліції здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 204, 207—209, частинами 2, 3 і 4 статті 212, частинами 2, 3 і 4 статті 2121, статтями 216 і 218 Кримінального кодексу України.

3. Слідчі Військової поліції здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 402—421 і 423—435 Кримінального кодексу України.

4. Слідчі Служби безпеки України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 109—114, 201, 258—2584, 260, 261, 305, 328—334, 359, 422 і 436—447 Кримінального кодексу України.

5. Слідчі Національного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтею 127, частиною 2 статті 149, частинами 3 і 4 статті 157, частинами 10 і 11 статті 158, частиною 2
статті 1581, частиною 2 статті 159, частинами 2 і 3 статті 160, частиною 2 статті 161, частиною 2 статті 162, частиною 2 статті 163, частиною 2
статті 169, частиною 2 статті 171, частиною 2 статті 189, частиною 2
статті 191, частиною 3 статті 206, частиною 2 статті 2091, статтями 210, 211, 238, частиною 2 статті 248, частиною 2 статті 256, частинами 2 і 3 статті 262, частиною 4 статті 2671, частиною 4 статті 298, частиною 3 статті 2981, частинами 2 — 4 статті 303, частинами 2 і 3 статті 308, частинами 2 і 3 статті 312, частинами 2 і 3 статті 313, частиною 2 статті 320, статтею 340, частиною 2 статті 343, статтею 351, частинами 1 і 2 статті 357, статтями 364, 370 і 380 Кримінального кодексу України і вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище згідно з частиною першою статті 9 Закону України “Про державну службу” та особами, посади яких віднесено до 1—3 категорії посад, працівниками правоохоронних органів.

Стаття 200. Об’єднання і виділення досудового провадження

1. Досудове розслідування щодо одного, двох чи більше кримінальних правопорушень може бути об’єднане в одне кримінальне провадження, якщо:

1) одна особа підозрюється у вчиненні двох чи більше кримінальних правопорушень, стосовно яких здійснюються різні досудові розслідування;

2) дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи кількох кримінальних правопорушень, стосовно яких здійснюються різні досудові розслідування.

2. Досудове розслідування щодо одного, двох чи кількох кримінальних правопорушень може бути виділене з іншого кримінального провадження, якщо:

1) одна особа підозрюється у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень, стосовно яких здійснюється одне досудове розслідування;

2) дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень, стосовно яких здійснюється одне досудове розслідування.

3. Рішення про об’єднання чи виділення досудового провадження приймається державним обвинувачем, в межах територіальної юрисдикції якого було вчинено останнє кримінальне правопорушення.

4. Рішення про об’єднання чи виділення досудового провадження не може бути оскаржене.

Стаття 201. Місце проведення досудового розслідування

1. Досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, в межах територіальної юрисдикції якого вчинене кримінальне правопорушення.

2. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або з інших джерел стало відомо про обставини, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не належать до його компетенції, він проводить розслідування до того часу, доки державний обвинувач не визначить іншу підслідність.

3. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення невідоме або його вчинено за межами України, місце проведення досудового розслідування визначає відповідний державний обвинувач з урахуванням місця виявлення ознак кримінального правопорушення, місця перебування підозрюваного чи більшості свідків, місця закінчення кримінального правопорушення або настання його наслідків тощо.

4. На початку розслідування слідчий перевіряє наявність вже розпочатих досудових розслідувань щодо того ж кримінального правопорушення.

Розпочате іншим слідчим органу досудового розслідування або слідчим іншого органу досудового розслідування кримінальне провадження щодо того ж кримінального правопорушення виключає можливість початку нового кримінального провадження. У такому разі слідчий передає слідчому, який здійснює досудове розслідування, наявні у нього матеріали і відомості та повідомляє про це державного обвинувача та заявника.

5. Спори про підслідність не допускаються.

Глава 18. Слідчі (розшукові) дії

Стаття 202. Вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій