Geum.ru

Кримінальний процесуальний кодекс україни

Вид материалаКодекс

Содержание


Глава 21. Закінчення досудового розслідування. Продовження строку досудового розслідування
Подобный материал:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   28

Стаття 240. Огляд і виїмка кореспонденції

1. Огляд затриманої кореспонденції проводиться в установі зв’язку, якій доручено здійснювати контроль і затримувати цю кореспонденцію, за участю представника цієї установи, а у разі необхідності — за участю спеціаліста. У присутності зазначених осіб слідчий, державний обвинувач вирішують питання про відкриття і оглядають затриману кореспонденцію.

2. У разі виявлення у кореспонденції речей (у тому числі речовин), документів, що мають значення для певного досудового розслідування, слідчий, державний обвинувач в межах, визначених ухвалою суду, проводять виїмку відповідної кореспонденції або обмежуються зняттям копій чи отриманням зразків з відповідних відправлень. Зняття копій чи отримання зразків здійснюється з метою збереження конфіденційності накладення арешту на кореспонденцію. У разі потреби особою, яка проводить огляд поштово-телеграфної кореспонденції, може бути прийняте рішення про нанесення на виявлені речі і документи спеціальних позначок, обладнання їх технічними засобами контролю, заміни речей і речовин, що становлять загрозу для оточуючих чи заборонені у вільному обігу, на їх безпечні аналоги.

3. У разі відсутності речей чи документів, які мають значення для досудового розслідування, слідчий, державний обвинувач дають вказівку про вручення оглянутої кореспонденції адресату.

4. Про кожен випадок проведення огляду, виїмки або затримання кореспонденції складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу. У протоколі обов’язково зазначається, які саме відправлення були оглянуті, що з них вилучено і що повинне бути доставлено адресату або тимчасово затримано, з яких відправлень знято копії чи отримані зразки, та проведення інших дій, передбачених частиною другою цієї статті.

5. Керівники та працівники установ зв’язку зобов’язані сприяти проведенню негласної слідчої (розшукової) дії і не розголошувати факт її проведення чи одержану інформацію.

Стаття 241. Контроль засобів зв’язку

1. Контроль засобів зв’язку є різновидом втручання у приватне спілкування, яке здійснюється без відома осіб, що використовують такі засоби для обміну інформацією, якщо в ході контролю можна встановити обставини, які мають значення для досудового розслідування.

2. В ухвалі суду про дозвіл на втручання у приватне спілкування в цьому разі додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки засобу зв’язку, на якому може здійснюватися втручання у приватне спілкування.

3. Контроль засобів зв’язку полягає у проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів спостереження, відбору та фіксації інформації, яка має значення для досудового розслідування, а також одержанні, перетворенні і фіксації різних видів сигналів, що передаються каналами зв’язку.

4. Керівник установи, на яку покладається обов’язок контролювати засоби зв’язку, щодобово повідомляє слідчому, державному обвинувачу про факт фіксації інформації і здійснює необхідні заходи щодо нерозголошення одержаної інформації та збереження її у незмінному вигляді. Керівники та працівники операторів телекомунікаційного зв’язку зобов’язані сприяти проведенню дій із контролю засобів зв’язку і не розголошувати факт здійснення контролю засобів зв’язку чи отриману інформацію.

5. У невідкладних випадках контроль засобів зв’язку може бути розпочато на підставі рішення державного обвинувача з одночасним невідкладним зверненням з відповідним клопотанням до слідчого судді. Слідчий суддя зобов’язаний протягом двадцяти чотирьох годин з початку вчинення таких дій розглянути клопотання.

6. У разі прийняття ухвали про відмову у наданні дозволу на контроль засобів зв’язку проведення таких дій повинне бути негайно припинено, а вся одержана інформація — негайно знищена.

Стаття 242. Контроль відомостей в електронній інформаційній системі

1. Пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або її частині, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача може здійснюватися, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування.

2. В ухвалі суду про дозвіл на втручання у приватне спілкування в цьому разі додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки порталу, на якому може здійснюватися втручання у приватне спілкування.

Стаття 243. Фіксація та збереження інформації, одержаної з каналів зв’язку за допомогою технічних засобів та в результаті контролю електронної інформаційної системи

1. Зміст інформації, що передається через засоби зв’язку, над якими здійснюється контроль, зазначається у протоколі про проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій. У разі виявлення в інформації відомостей, що мають значення для конкретного досудового розслідування, в протоколі відтворюється відповідна її частина, після чого державний обвинувач вживає заходів для збереження знятої інформації.

2. Зміст інформації, одержаної в результаті здійснення контролю за інформаційною системою або її частиною, фіксується на відповідному носієві особою, яка здійснювала контроль та зобов’язана забезпечити обробку, збереження або передачу інформації.

Стаття 244. Дослідження інформації, одержаної під час застосування технічних засобів

1. Дослідження інформації, одержаної під час застосування технічних засобів, у разі необхідності здійснюється за участю спеціаліста. Слідчий, державний обвинувач вивчають зміст одержаної інформації, про що складається протокол. У разі виявлення відомостей, що мають значення для досудового розслідування і судового розгляду, у протоколі відтворюється відповідна частина інформації, після чого державний обвинувач вживає заходів для збереження одержаної інформації.

2. Застосування під час негласних слідчих (розшукових) дій технічних засобів одержання інформації припиняється після закінчення строку, встановленого ухвалою суду для проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій, або за рішенням державного обвинувача.

3. Технічні засоби, що застосовувалися під час проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій, а також первинні носії одержаної інформації, повинні зберігатися до набрання законної сили вироком суду.

4. Носії інформації та технічні засоби, за допомогою яких одержано інформацію, можуть бути предметом дослідження відповідних спеціалістів або експертів у порядку, передбаченому цим Кодексом.

§ 3. Інші види негласних слідчих (розшукових) дій

Стаття 245. Обстеження публічно недоступних місць, житла
чи іншого володіння особи

1. Слідчий, державний обвинувач мають право особисто або за допомогою технічних засобів таємно проникнути до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи. Під час проникнення до зазначених місць проводиться їх обстеження з метою:

1) виявлення і фіксації слідів вчинення кримінального правопорушення, речей і документів, що мають значення для досудового розслідування, їх дослідження та/або вилучення;

2) виявлення осіб, які розшукуються;

3) виготовлення і вилучення копій чи зразків зазначених речей і документів;

4) встановлення інших відомостей, що мають значення для досудового розслідування.

2. У цій главі публічно недоступним місцем слід вважати місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або розпорядника.

3. Таємне проникнення до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи і їх обстеження з метою, передбаченою у частині першій цієї статті, проводиться на підставі ухвали суду, постановленої в порядку, передбаченому у статтях 225—227 цього Кодексу.

4. За виняткових обставин проникнення до публічно недоступного місця може бути здійснене без ухвали суду, але з обов’язковим клопотанням державного обвинувача про це протягом двадцяти чотирьох годин після проникнення і наступним його розглядом слідчим суддею.

Стаття 246. Спостереження за особою, річчю або місцем

1. Для пошуку, фіксації і перевірки під час досудового розслідування відомостей про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує, або певної речі чи місця може проводитися візуальне спостереження за зазначеними об’єктами, або візуальне спостереження з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження.

За результатами спостереження складається звіт, до якого долучаються отримані фотографії та/або відеозапис.

Стаття 247. Аудіоконтроль або відеоконтроль місця

1. Аудіоконтроль або відеоконтроль місця полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіозапису чи відеозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для досудового розслідування.

Стаття 248. Контроль за вчиненням злочину

1. Контроль за вчиненням тяжкого або особливо тяжкого злочину може здійснюватися у таких формах:

1) контрольована поставка;

2) контрольована закупка;

3) спеціальний слідчий експеримент;

4) імітування обстановки злочину слідчим.

2. Контроль за вчиненням злочину не здійснюється, якщо внаслідок таких дій неможливо повністю запобігти:

1) загрозі життю і здоров’ю особи (людей);

2) поширенню речовин, небезпечних для життя багатьох людей;

3) втечі осіб, які вчинили тяжкі чи особливо тяжкі злочини;

4) екологічній або техногенній катастрофі;

5) незворотній втраті предмета злочину або майна.

3. Під час підготовки та здійснення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якщо би слідчий цьому не сприяв, або з цією ж метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті у такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

4. Про результати контролю за вчиненням злочину складається звіт, до якого додаються речі і документи, отримані в ході проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності контрольованої особи.

5. Контроль за вчиненням злочину щодо незаконного переміщення через територію Україну транзитом, ввіз до України або вивіз за межі України речей, вилучених з вільного обігу, або інших речей чи документів може бути здійснений у порядку, передбаченому законодавством, за домовленістю з відповідними органами іноземних держав або на підставі міжнародних договорів України.

6. Державний обвинувач у своєму рішенні про здійснення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених у статті 228 цього Кодексу, зобов’язаний:

1) викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину;

2) зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.

7. Якщо у разі здійснення контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, вони повинні здійснюватися у межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення суду згідно з вимогами цього Кодексу.

Стаття 249. Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

1. Під час досудового розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів можуть бути отримані відомості, речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, особою, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації, або учасниками такої групи чи організації, які на конфіденційній основі співпрацюють з органами досудового розслідування.

2. Виконання зазначеними особами спеціального завдання як негласної слідчої (розшукової) дії здійснюється за рішенням державного обвинувача із збереженням у таємниці достовірних відомостей щодо їх справжньої особистості.

3. Державний обвинувач у своєму рішенні про виконання спеціального завдання як негласної слідчої (розшукової) дії, крім відомостей, передбачених у статті 228 цього Кодексу, зобов’язаний:

1) обґрунтувати межі спеціального завдання;

2) зазначити про використання спеціальних несправжніх (імітаційних) засобів.

4. Виконання спеціального завдання не може перевищувати шість місяців, а в разі необхідності — строк його виконання продовжується державним обвинувачем на строк, який не перевищує строку досудового розслідування.

Стаття 250. Засоби, що використовуються під час контролю за вчиненням злочину, та під час виконання спеціального завдання

1. Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, передбачених статтями 248 і 249 цього Кодексу, або інших негласних слідчих (розшукових) дій в процесі контролю за злочинною організацією за рішенням державного обвинувача можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби. З цією метою допускається виготовлення та використання спеціально виготовлених речей і документів, створення та використання спеціально утворених суб’єктів господарювання. Використання заздалегідь ідентифікованих або несправжніх (імітаційних) засобів з іншою метою забороняється.

2. Виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкретних негласних слідчих (розшукових) дій оформляється відповідним протоколом. Застосування таких засобів без рішення державного обвинувача можливо у виняткових випадках з обов’язковим повідомленням про це державному обвинувачеві не пізніше двадцяти чотирьох годин після проведення негласної слідчої (розшукової) дії.

3. У разі необхідності розкриття до завершення досудового розслідування справжніх відомостей щодо спеціально утворених суб’єктів господарювання або щодо особи, яка діє без розкриття своєї ідентичності, про це повідомляється органові, співробітником якого є особа, яка таким способом проводить негласні слідчі (розшукові) дії, та державний обвинувач, який прийняв рішення про використання таких засобів у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій. Рішення про розкриття справжніх відомостей про зазначену особу, обставини виготовлення речей чи документів або утворення спеціального суб’єкта господарювання приймається державним обвинувачем.

4. Несправжні (імітаційні) засоби, застосовані під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, використовуються в процесі доказування у вигляді первинних засобів чи знарядь вчинення злочину, за винятком випадків, коли суд встановить порушення вимог цього Кодексу під час проведення відповідної негласної слідчої (розшукової) дії.

Стаття 251. Негласне отримання зразків, необхідних для
порівняльного дослідження

1. Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження, може бути здійснено за виняткових обставин.

2. Негласне отримання зразків здійснюється на підставі ухвали суду, постановленої за клопотанням державного обвинувача в порядку, передбаченому у статтях 225—227 цього Кодексу.

3. У клопотанні державного обвинувача про надання дозволу на негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження, та в ухвалі суду додатково зазначаються відомості про конкретні зразки, які планується одержати.

4. Повторне отримання зразків здійснюється відкрито згідно з правилами цього Кодексу, якщо втрачається необхідність зберігати таємницю щодо факту дослідження попередніх зразків, одержаних негласно.

Стаття 252. Використання конфіденційного співробітництва

1. Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, одержану в результаті конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати таких осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. Забороняється залучати до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій неповнолітніх та категорії осіб, професійна діяльність яких пов’язана із збереженням професійної таємниці, а саме: адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, — якщо таке співробітництво буде пов’язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру.

Глава 20. Повідомлення про підозру

Стаття 253. Випадки повідомлення про підозру

1. Повідомлення про підозру обов’язково здійснюється у разі:

1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;

3) наявності достатніх відомостей підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення .

2. У випадках, передбачених у пунктах 1 і 2 частини першої цієї статті, слідчий, державний обвинувач або інша уповноважена службова особа (службова особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов’язані невідкладно повідомити підозрюваному про такі його права:

1) мати захисника і побачення з ним з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, до першого та перед кожним наступним опитуванням, на присутність захисника під час опитувань, а за відсутності коштів на оплату послуг захисника — скористатися послугами захисника за рахунок держави;

2) не говорити нічого з приводу підозри проти нього або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;

3) на повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших близьких осіб про своє затримання і місце перебування;

4) оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, державного обвинувача, суду.

3. Після повідомлення про права слідчий, державний обвинувач або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов’язані детально роз’яснити кожне із зазначених прав.

Стаття 254. Зміст письмового повідомлення про підозру

1. Письмове повідомлення про підозру складається державним обвинувачем. Воно повинне відповідати вимогам, передбаченим у
статті 108 цього Кодексу, та, крім того, містити такі відомості:

1) зміст підозри;

2) положення закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа;

3) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, зокрема зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;

4) права підозрюваного.

Стаття 255. Вручення письмового повідомлення про визнання
особи підозрюваним

1. Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення державним обвинувачем, а у разі неможливості такого вручення — у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

2. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

Стаття 256. Зміна повідомлення про підозру

1. У  разі виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри державний обвинувач зобов’язаний провести дії, передбачені у статті 254 цього Кодексу.

Глава 21. Закінчення досудового розслідування. Продовження строку досудового розслідування

§ 1. Форми закінчення досудового розслідування

Стаття 257. Загальні положення закінчення досудового розслідування

1. Обвинувачуваний має право на розгляд обвинувачення проти нього в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.

2. Державний обвинувач зобов’язаний у найбільш короткий строк після повідомлення особі про підозру:

1) закрити кримінальне провадження, або

2) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру, або

3) звернутися до слідчого судді із клопотанням про продовження строку досудового розслідування.

Стаття 258. Строк проведення дій із закінчення досудового розслідування

1. Державний обвинувач зобов’язаний провести одну із дій, передбачених у частині другій статті 257 цього Кодексу:

1) протягом чотирнадцяти днів з моменту повідомлення особі про підозру, якщо до підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв’язку з цією підозрою, чи підозрюваним є неповнолітній, або

2) протягом тридцяти днів з моменту повідомлення особі про підозру, якщо до підозрюваного не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв’язку із цією підозрою.

Стаття 259. Закриття кримінального провадження

1. За результатами проведення досудового розслідування кримінальне провадження закривається, якщо:

1) отримані відомості про відсутність події кримінального правопорушення;

2) отримані відомості про відсутність у діянні складу кримінального правопорушення;

3) закінчилися строки давності притягнення до відповідальності за кримінальне правопорушення;

4) вичерпані можливості отримати достатні відомості для доведення винуватості особи у суді;

5) ухвалений акт амністії, яким усувається застосування покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого особа підозрюється;

6) помер підозрюваний, обвинувачуваний, за винятком випадків, коли провадження є необхідним для реабілітації померлого;