Geum.ru

Кримінальний процесуальний кодекс україни

Вид материалаКодекс
Подобный материал:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   28

3. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

4. Вирішення питання про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, вирішується на підставі переконання за більшою вірогідністю.

Стаття 366. Зміст вироку

1. Вирок складається з:

1) вступної частини, в якій зазначається:

дата та місце його ухвалення;

назва суду, склад суду, секретар судового засідання;

найменування (номер) кримінального провадження;

сторони та інші учасники кримінального провадження;

2) описової частини, в якій зазначається:

формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалась особа;

встановлені судом обставини (місце, час, спосіб, наслідки, форма вини і мотив вчинення кримінального правопорушення);

3) мотивувальної частини, в якій зазначається:

встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів;

мотиви, з яких суд виходив під час ухвалення вироку, і положення закону, яким він керувався;

мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання;

обставини, які пом’якшують або обтяжують покарання;

4) резолютивної частини, в якій зазначається:

рішення про невинуватість або винуватість особи та правової кваліфікації її діяння;

у разі визнання особи виправданою — рішення про відшкодування шкоди, заподіяної обмеженням прав, свобод чи інтересів особи під час кримінального провадження; рішення про поновлення в правах, обмежених під час кримінального провадження;

у разі визнання особи винуватою — покарання, призначене за кожним з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом; порядок його відбування або звільнення від покарання чи його відбування, примусового лікування;

рішення про відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому;

рішення про інші майнові стягнення;

рішення про речі і документи;

рішення про відшкодування процесуальних витрат;

рішення про запобіжний захід;

рішення про залік досудового тримання під вартою;

5) заключної частини із зазначенням строку і порядку набрання вироком законної сили та його оскарження, порядок отримання копій вироку та інші відомості.

Стаття 367. Ухвалення судового рішення і окрема думка судді

1. Судове рішення ухвалюється більшістю суддів. Якщо рішення ухвалюється у нарадчій кімнаті, його підписують усі судді.

2. Кожен суддя з колегії суддів має право викласти письмово окрему думку. Окрема думка судді долучається до судового рішення, але не проголошується у судовому засіданні.

3. Учасникам кримінального провадження надається доступ до окремої думки судді після проголошення судового рішення. У разі надіслання або видачі копії судового рішення до нього додається окрема думка.

Стаття 368. Проголошення судового рішення

1. Судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз’яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.

2. Особи, які беруть участь у кримінальному провадженні, мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду.

3. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається особі, яка бере участь у кримінальному провадженні, але не була присутня в судовому засіданні.

4. Після проголошення вироку головуючий роз’яснює обвинувачуваному, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику зміст вироку, а також строк і порядок його оскарження, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинувачуваному, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, роз’яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

5. Якщо обвинувачуваний не володіє державною мовою, після проголошення вироку перекладач зачитує вирок обвинувачуваному його рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє.

Стаття 369. Звільнення обвинувачуваного з-під варти

1. Якщо обвинувачуваний тримається під вартою, суд звільняє його
з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання обвинувачуваного, звільнення від відбування покарання, засудження до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, а також у разі ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.

2. У разі засудження до обмеження волі з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, суд має право звільнити обвинувачуваного з-під варти.

Стаття 370. Заходи піклування про неповнолітніх, непрацездатних
і збереження майна обвинувачуваного

1. За наявності в обвинувачуваного неповнолітніх, які залишилися без нагляду, непрацездатних батьків, баби, діда, прабаби, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і залишилися без нагляду, суд зобов’язаний одночасно з ухваленням вироку порушити окремою ухвалою питання перед службою у справах неповнолітніх або відповідним органом опіки та піклування, органом соціального захисту населення про необхідність влаштування цих неповнолітніх, непрацездатних або встановлення над ними опіки чи піклування.

2. Якщо в обвинувачуваного залишилися без нагляду майно і житло, суд зобов’язаний вжити через відповідні органи заходів для їх збереження.

3. Про вжиті заходи повідомляється обвинувачуваний.

Стаття 371. Виправлення описок і очевидних арифметичних
помилок у судовому рішенні

1. Суд має право з власної ініціативи або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

2. Питання про внесення виправлень суд вирішує у судовому засіданні. Сторони повідомляються про дату, час і місце засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

3. Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено.

Стаття 372. Роз’яснення судового рішення

1. Якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою сторони чи органу виконання судового рішення ухвалою роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

2. Суд розглядає заяву про роз’яснення судового рішення протягом десяти днів із повідомленням заявнику (особі, яка бере участь у кримінальному провадженні і звернулася із заявою про роз’яснення судового рішення) та особам, які беруть участь у кримінальному провадженні. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові заяви про роз’яснення рішення.

3. Копія ухвали про роз’яснення судового рішення не пізніше наступного дня після її постановлення надсилається особам, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також заявнику, які не були присутні у судовому засіданні.

4. Ухвалу про роз’яснення судового рішення або відмову у його роз’ясненні може бути оскаржено.

Глава 27. Особливі порядки кримінального провадження в суді першої інстанції

§ 1. Заочне провадження

Стаття 373. Умови проведення заочного провадження

1. У разі нез’явлення у судове засідання особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального проступку на території України, яка виїхала за її межі і ухиляється від з’явлення до суду, суд має право ухвалити заочне рішення на підставі наявних матеріалів, якщо державний обвинувач не заперечує проти цього.

2. У разі обвинувачення кількох осіб заочне провадження можливе щодо тих осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінального проступку та виїхали за межі України і ухиляються від з’явлення до суду. Кримінальне провадження щодо решти обвинувачених здійснюється в загальному порядку.

Стаття 374. Процесуальні дії щодо обвинувачуваної особи за кордоном

1. Державний обвинувач надсилає копію обвинувального акта, а суд копію ухвали у порядку, передбаченому розділом ІХ цього Кодексу, для вручення особі, обвинувачуваній у вчиненні кримінального проступку на території України, яка виїхала за її межі і перебуває на території іншої держави.

Стаття 375. Порядок заочного провадження

1. Заочне провадження можливе лише у разі наявності підтвердження про одержання особою процесуального документа згідно із статтею 374 цього Кодексу.

2. Про заочне провадження суд постановляє ухвалу.

3. Судовий розгляд і ухвалення судового рішення суд здійснює за загальними правилами з винятками, передбаченими цією главою.

4. У разі заочного провадження суд оголошує і досліджує пояснення, показання обвинувачуваного, якщо вони були отримані під час досудового розслідування.

5. Обвинувачуваний, який перебуває за межами України, має право надіслати власні письмові пояснення, показання, які засвідчені нотаріусом і належним чином легалізовані, або суд має право отримати його пояснення, показання в порядку міжнародної правової допомоги на підставі цього Кодексу або міжнародного договору України, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України.

6. У заочному провадженні обов’язковою є участь захисника обвинувачуваного.

Стаття 376. Форма і зміст заочного судового рішення

1. За формою і змістом заочне судове рішення повинне відповідати вимогам цього Кодексу до судових рішень із зазначенням строку і порядку подання заяви про його перегляд.

Стаття 377. Повідомлення про заочне судове рішення

1. Копія заочного судового рішення не пізніше п’яти днів з дня його проголошення надсилається для вручення обвинувачуваному, який не з’явився у судове засідання, у передбаченому розділом ІХ цього Кодексу порядку, за останньою відомою адресою місця проживання чи перебування.

2. Якщо вручення копії обвинувального судового рішення згідно із частиною першою цієї статті не виявилося можливим, суд оголошує розшук особи. У разі встановлення місця знаходження особи, стосовно якої ухвалене заочне судове рішення, суд не пізніше п’яти днів з дня одержання інформації про це надсилає копію заочного судового рішення у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 378. Порядок і строк подання заяви про перегляд
заочного судового рішення

1. Заочне судове рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою обвинувачуваного.

2. Заяву про перегляд заочного судового рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Стаття 379. Форма і зміст заяви про перегляд заочного
судового рішення

1. Заява про перегляд заочного судового рішення повинна бути подана у письмовій формі.

2. У заяві про перегляд заочного судового рішення повинне бути зазначено:

1) найменування суду, який ухвалив заочне судове рішення;

2) прізвище, ім’я та по батькові (найменування) обвинувачуваного, його захисника або представника, які подають заяву, їх адреси, номери засобів зв’язку;

3) клопотання про перегляд заочного судового рішення;

4) перелік матеріалів, які додані до заяви.

3. Заяву про перегляд заочного судового рішення підписує особа, яка її подає.

4. До заяви про перегляд заочного судового рішення додаються її копії та копії всіх доданих до неї матеріалів за кількістю осіб, які брали участь у кримінальному провадженні.

5. До заяви про перегляд заочного судового рішення, яку подав захисник або представник обвинувачуваного, додається документ, який підтверджує його повноваження.

Стаття 380. Дії суду після прийняття заяви про перегляд
заочного судового рішення

1. Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного судового рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у провадженні. Одночасно суд повідомляє особам, які беруть участь у кримінальному провадженні, про час і місце розгляду заяви.

2. Заява про перегляд заочного судового рішення повинна бути розглянута протягом п’ятнадцяти днів з дня її надходження.

Стаття 381. Порядок розгляду заяви про перегляд заочного
судового рішення

1. Заява про перегляд заочного судового рішення розглядається у судовому засіданні. Нез’явлення осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

2. Секретар судового засідання доповідає судові про те, хто з осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, з’явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження захисників, представників, після чого головуючий у судовому засіданні повідомляє зміст заяви і з’ясовує думку осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, щодо вимог про перегляд заочного рішення.

3. За результатами розгляду заяви про перегляд заочного судового рішення суд постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви без задоволення;

2) скасування заочного судового рішення і призначення судового розгляду в загальному порядку.

4. У разі залишення заяви про перегляд заочного судового рішення без задоволення заочне судове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому цим Кодексом. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не зараховується до строку апеляційного оскарження судового рішення.

Стаття 382. Скасування та оскарження заочного судового рішення

1. Заочне судове рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що обвинувачуваний не з’явився у судове засідання та не повідомив про причини нез’явлення з поважних причин, і обставини, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

2. Державний обвинувач має право оскаржити заочне судове рішення у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

3. Повторне заочне судове рішення може бути оскаржене у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 383. Набрання законної сили заочним судовим рішенням

1. Заочне судове рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, передбаченого цим Кодексом.

§ 2. Наказне провадження

Стаття 384. Покарання за судовим наказом

1. Судовий наказ про покарання є особливою формою судового рішення у кримінальному провадженні, яке суд має право постановити за вчинення кримінального проступку, якщо обвинувачуваний беззаперечно визнав свою винуватість, відшкодував завдані збитки і не заперечує щодо застосування до нього покарання без проведення судового розгляду.

2. Судовий наказ про покарання підлягає виконанню згідно з правилами, передбаченими законом для виконання вироків.

Стаття 385. Клопотання про покарання за судовим наказом

1. Державний обвинувач або за його дорученням слідчий після завершення досудового розслідування має право звернутися до суду з клопотанням про покарання за судовим наказом із застосуванням таких видів покарань, як штраф, тимчасове обмеження спеціального права, наданого особі, громадські роботи.

Стаття 386. Підсудність

1. Клопотання про покарання за судовим наказом державний обвинувач подає до суду першої інстанції згідно із загальними правилами підсудності, передбаченими цим Кодексом.

Стаття 387. Вимоги до клопотання про покарання
за судовим наказом

1. У клопотанні про покарання за судовим наказом про покарання повинні зазначатися:

1) найменування суду, до якого подане клопотання;

2) прізвище, ім’я, по батькові державного обвинувача;

3) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) обвинувачуваного, його місце проживання, перебування чи місцезнаходження;

4) стисле обґрунтування обвинувачення;

5) пропозиції державного обвинувача та положення закону, якими він їх обґрунтовує.

До клопотання про покарання за судовим наказом додаються:

1) письмова згода обвинувачуваного на застосування до нього покарання без проведення судового розгляду;

2) матеріали досудового провадження, в тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання обвинувачуваним своєї винуватості та відшкодування завданих ним збитків.

2. Клопотання підписує державний обвинувач і подає його до суду в необхідній кількості примірників разом з копіями матеріалів, які додаються до нього.

Стаття 388. Залишення клопотання про покарання за судовим наказом без руху, його повернення або відмова у прийнятті

1. Суддя, встановивши, що клопотання про покарання за судовим наказом подане без додержання вимог, передбачених статтею 387 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення клопотання без руху, у якій зазначаються недоліки клопотання, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення клопотання без руху невідкладно надсилається державному обвинувачеві, який її подав, разом із клопотанням та всіма доданими до нього матеріалами.

2. Клопотання про покарання за судовим наказом повертається, якщо державний обвинувач не усунув недоліки залишеного без руху клопотання.

3. Копія ухвали про повернення клопотання невідкладно надсилається державному обвинувачеві, який її подав, разом із клопотанням та всіма доданими до нього матеріалами.

4. Суддя відмовляє у прийнятті клопотання про покарання за судовим наказом, якщо:

1) з доданих матеріалів, які були підготовлені під час досудового розслідування, неможливо встановити факт вчинення обвинувачуваним кримінального проступку;

2) клопотання внесене з порушенням вимог, передбачених статтею 385 цього Кодексу.

5. Відмова у прийнятті клопотання унеможливлює повторне звернення з таким самим клопотанням. Державний обвинувач у цьому випадку повинен подати обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового провадження у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 389. Порядок розгляду клопотання про прийняття
судового наказу про покарання

1. У разі прийняття клопотання суд приймає у п’ятиденний строк судовий наказ про покарання по суті заявлених вимог після дослідження клопотання про покарання за судовим наказом про покарання та доданих матеріалів кримінального провадження.

2. Прийняття судового наказу про покарання проводиться за результатами судового засідання, в якому державний обвинувач представляє свої аргументи по суті свого клопотання.

Стаття 390. Зміст судового наказу про покарання

1. У судовому наказі про покарання зазначається:

1) дата прийняття наказу про покарання;

2) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який прийняв судовий наказ про покарання;

3) прізвище, ім’я, по батькові державного обвинувача;

4) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) обвинувачуваного, його місце проживання або місцезнаходження;

5) посилання на закон, на підставі якого вимоги державного обвинувача підлягають задоволенню;

6) вид і розмір накладеного покарання.

2. Судовий наказ про покарання складається і підписується суддею.

Стаття 391. Надіслання обвинувачуваному копії судового
наказу про покарання

1. Після прийняття судового наказу про покарання суд невідкладно надсилає його копію обвинувачуваному рекомендованим листом із повідомленням.

2. Одночасно з копією судового наказу про покарання обвинувачуваному надсилається копія клопотання державного обвинувача та в разі заперечення проти вимог державного обвинувача протягом десяти днів з дня отримання судового наказу про покарання роз’яснюється його право подати до суду, який ухвалив судовий наказ про покарання, заяву про його скасування.

Стаття 392. Набрання судовим наказом про покарання законної сили

1. У разі ненадходження заяви від обвинувачуваного протягом трьох днів після закінчення строку її подання та за наявності у суду відомостей про отримання обвинувачуваним копії наказу судовий наказ про покарання набирає законної сили.

Стаття 393. Скасування судового наказу про покарання

1. Заява обвинувачуваного про скасування судового наказу про покарання, подана в установлений строк, розглядається судом протягом п’яти днів з дня її надходження без судового розгляду і виклику сторін, про що постановляється ухвала, якою скасовується судовий наказ про покарання.

2. Заява обвинувачуваного про скасування судового наказу про покарання, подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за клопотанням обвинувачуваного не має підстав для поновлення строку подання такої заяви.

3. В ухвалі про скасування судового наказу про покарання суд одночасно роз’яснює, що судовий розгляд може бути проведений у загальному порядку.

4. Копії ухвали надсилаються обвинувачуваному та державному обвинувачеві протягом трьох днів після її прийняття.

§ 3. Кримінальне провадження на підставі угод та при позитивній посткримінальній поведінці особи

Стаття 394. Угоди у кримінальному провадженні

1. У кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:

1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинувачуваним;

2) угода про визнання винуватості між державним обвинувачем та підозрюваним, обвинувачуваним.

Стаття 395. Кримінальне провадження при позитивній