Geum.ru

Кримінальний процесуальний кодекс україни

Вид материалаКодекс

Содержание


Глава 37. Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ, суден України
Подобный материал:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

4. Якщо встановлено, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані обмеженої осудності або неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок зміни стану її здоров’я потреба в застосуванні примусового заходу медичного характеру відпала, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусового заходу медичного характеру.

Кримінальне провадження щодо застосування примусового заходу медичного характеру може бути закрито судом також, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а також у разі видужання особи, у якої після вчинення кримінального правопорушення виник психічний розлад.

5. Після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусового заходу медичного характеру державний обвинувач повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.

Стаття 541. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру

1. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування, в передбаченому статтею 95 Кримінального кодексу України та цим Кодексом порядку.

Стаття 542. Відновлення кримінального провадження

1. У разі видужання особи, у якої після вчинення кримінального правопорушення виник психічний розлад або тимчасовий розлад психічної діяльності чи інший хворобливий стан психіки, які позбавляли її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, суд на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів своєю ухвалою припиняє застосування примусового заходу медичного характеру.

2. Постановлення ухвали суду про припинення застосування примусового заходу медичного характеру є підставою для проведення досудового розслідування чи судового розгляду.

3. У разі засудження особи до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи позбавлення волі час перебування її в медичній установі зараховується до строку відбування покарання.

4. Якщо на час розгляду питання про відновлення кримінального провадження закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності або прийнято закон, який скасовує кримінальну відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, чи акт амністії, який скасовує застосування покарання за вчинене кримінальне правопорушення, кримінальне провадження підлягає закриттю, якщо особа, щодо якої розглядається питання, не заперечує проти цього.

Стаття 543. Оскарження ухвали суду

1. Ухвала суду про застосування чи відмову в застосуванні примусового заходу медичного характеру, припинення застосування чи зміну примусового заходу медичного характеру може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.

2. На ухвалу суду про закриття кримінального провадження щодо застосування примусового заходу медичного характеру можуть бути внесені заперечення, які викладаються в апеляційній скарзі, що подається за результатами судового розгляду в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Глава 36. Кримінальне провадження, яке містить державну таємницю

Стаття 544. Охорона державної таємниці під час кримінального провадження

1. Досудове розслідування та судовий розгляд у кримінальному провадженні, яке містить державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог таємного діловодства.

2. Процесуальні рішення не повинні містити відомостей, які становлять державну таємницю.

3. Учасники кримінального провадження, яке містить державну таємницю, за винятком підозрюваного, обвинувачуваного, повинні мати допуск до державної таємниці відповідної форми, наданий в установленому законом порядку.

4. Доступ до матеріалів, які містять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинувачуваного, потерпілому та їх представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, понятому, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його при здійсненні своїх прав і виконанні обов’язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, установлених під час кримінального провадження. Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, державним обвинувачем, судом.

5. Захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинувачуваного, потерпілому та їх представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, понятому, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику забороняється робити виписки та копії з матеріалів, що містять державну таємницю.

6. Речі або інші матеріальні носії інформації, що містять державну таємницю, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування. Речі, які через громіздкість або з інших причин не можуть зберігатись у режимно-секретному підрозділі, повертаються їх законному володільцю для забезпечення спеціальних умов для зберігання. Документи, що містять такі відомості, долучаються до матеріалів досудового провадження.

Стаття 545. Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні, яке містить державну таємницю

1. Проведення експертизи щодо віднесення розголошених відомостей, втрачених документів або інших матеріальних носіїв інформації до державної таємниці доручається експерту з питань таємниць, до компетенції якого за посадою належить віднесення інформації до державної таємниці у сферах оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни ступеня таємності цієї інформації та зняття таємності. У цьому разі на експерта з питань таємниць поширюються обов’язки і права, які цим Кодексом передбачені для експертів.

2. Якщо при проведенні експертизи використовуються методики, технології чи інформація, яка містить державну таємницю, в описовій частині висновку експертизи ці відомості не зазначаються.

Глава 37. Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ, суден України

Стаття 546. Службові особи, уповноважені на вчинення
процесуальних дій

1. Службовими особами, уповноваженими на вчинення процесуальних дій, є:

1) керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України — у випадку вчинення кримінального правопорушення на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном;

2) капітан судна України — у випадку вчинення кримінального правопорушення на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.

2. Керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України, капітан судна України зобов’язаний призначити іншу службову особу, уповноважену на проведення процесуальних дій, якщо він є потерпілим внаслідок вчинення відповідного кримінального правопорушення.

3. Службові особи, які проводили процесуальні дії, залучаються як свідки до кримінального провадження після його продовження на території України. Вони зобов’язуються надавати пояснення слідчому, державному обвинувачу щодо проведених процесуальних дій.

Стаття 547. Процесуальні дії під час кримінального провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ, суден України

1. Службові особи, визначені частиною першою статті 546 цього Кодексу, зобов’язані негайно провести необхідні процесуальні дії після того, як із заяви, повідомлення, самостійного виявлення або з іншого джерела їм стали відомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення на території дипломатичного представництва, консульської установи, судні України.

2. Службові особи, визначені частиною першою статті 546 цього Кодексу, уповноважені на:

1) застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового вилучення майна, здійснення законного затримання особи в порядку, передбаченому цим Кодексом;

2) проведення слідчих (розшукових) дій у вигляді обшуку житла чи іншого володіння особи і особистого обшуку без ухвали суду, огляду місця вчинення кримінального правопорушення в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 548. Строк звернення із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна

1. Клопотання державного обвинувача про арешт тимчасово вилученого майна повинне бути подано не пізніше наступного робочого дня після доставлення на територію України особи, затриманої в дипломатичному представництві, консульській установі, на судні України. В іншому разі майно повинне бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Стаття 549. Строк законного затримання особи

1. Керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України мають право затримати особу на необхідний строк, але не більше ніж на 48 годин.

Капітан судна України має право затримати особу на строк, необхідний для її доставлення на територію України.

2. Службові особи, визначені частиною першою цієї статті, зобов’язані забезпечити доставлення затриманої особи до підрозділу органу державної влади на території України, уповноваженого на тримання затриманих осіб, і повідомлення про факт законного затримання слідчого органу досудового розслідування за місцем проведення досудового розслідування в Україні.

Стаття 550. Місце проведення досудового розслідування
кримінальних правопорушень, вчинених на
території дипломатичних представництв,
консульських установ, суден України

1. Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, здійснюється слідчим органом досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження центрального органу виконавчої влади у сфері закордонних справ України.

2. Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні, здійснюється слідчим органом досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження порту приписки.

Розділ VIІ
Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження

Розділ VIІ
Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження

Стаття 551. Умови відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження

1. Відновленню підлягають втрачені матеріали в тому кримінальному провадженні, яке завершилося ухваленням вироку суду.

Стаття 552. Особи, які мають право звертатися до суду із заявою
про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження

1. Втрачені матеріали кримінального провадження можуть бути відновлені за заявою сторони кримінального провадження. Близькі родичі обвинувачуваного, який помер, мають право подати відповідну заяву, якщо це необхідно для його реабілітації.

Стаття 553. Підсудність заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження

1. Заява про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження подається до суду, який ухвалив вирок.

Стаття 554. Зміст заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження

1. У заяві необхідно зазначити про те, які саме матеріали просить відновити заявник, чи був ухвалений вирок, якою саме стороною кримінального провадження був заявник, хто конкретно і в ролі кого брав участь у судовому розгляді, про місце проживання чи місцезнаходження цих осіб, відомі заявнику обставини втрати матеріалів кримінального провадження, місцезнаходження копій документів кримінального провадження або відомостей про них, про те, які саме документи заявник вважає за необхідне поновити, з якою метою необхідно їх поновити.

2. До заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження додаються документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку, що збереглися у заявника.

Стаття 555. Наслідки недодержання вимог до змісту заяви, відмова у відкритті провадження або залишення заяви без розгляду

1. Якщо у заяві не зазначено мету відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження або відомості, необхідні для її відновлення, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, якою встановлює заявникові строк, необхідний для усунення цих недоліків.

2. Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов’язана із захистом його прав та інтересів, суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито.

Стаття 556. Підготовка заяви до розгляду

1. Після одержання заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження суддя вживає заходів до одержання від державного обвинувача відомостей та копій відповідних процесуальних документів, які стосуються відновлюваних матеріалів.

Стаття 557. Судовий розгляд

1. Під час судового розгляду суд використовує ту частину матеріалів кримінального провадження, що збереглася, документи, видані фізичним чи юридичним особам до втрати матеріалів кримінального провадження, копії цих документів, інші довідки, папери, відомості, які стосуються цього провадження.

2. Суд має право допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, осіб (їх представників), які брали участь у судовому розгляді, а в разі потреби — осіб, які входили до складу суду, що здійснював судовий розгляд, а також осіб, які виконували судове рішення.

Стаття 558. Рішення суду

1. На підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

2. У рішенні суду про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження зазначається, на підставі яких конкретно доказів, поданих суду і досліджених у судовому засіданні за участю всіх учасників кримінального провадження, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії проводилися.

3. За недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження і роз’яснює сторонам право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

4. Строк зберігання матеріалів кримінального провадження не має значення для вирішення заяви про їх відновлення.

Розділ VIIІ
Виконання судових рішень

Стаття 559. Набрання судовим рішенням законної сили

1. Вирок або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

2. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, передбачений цим Кодексом, вирок або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

3. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

4. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду не набрали законної сили.

5. Вирок чи ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

6. Ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту проголошення.

Стаття 560. Наслідки набрання законної сили судовим рішенням

1. Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов’язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.

Стаття 561. Порядок виконання судових рішень в кримінальному провадженні

1. У разі потреби спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке необхідно виконати негайно, є підставою для його виконання.

3. Виправдальний вирок або судове рішення, що звільняє обвинувачуваного з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання.

4. У разі коли судом апеляційної інстанції поновлено строк апеляційного оскарження, одночасно вирішується питання про зупинення виконання вироку або ухвали. Виконання вироку або ухвали може бути зупинено також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

5. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень в кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Стаття 562. Звернення судового рішення до виконання

1. Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної, касаційної інстанції чи Верховного Суду України.

2. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов’язок виконати судове рішення.

3. Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.

4. До набрання обвинувальним вироком законної сили обвинувачуваний, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може бути переведений у місце позбавлення волі в іншу місцевість.

Стаття 563. Відстрочка виконання вироку

1. Виконання вироку про засудження особи до виправних робіт, арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі може бути відстрочено:

1) у разі тяжкої хвороби засудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання, — до його видужання;

2) у разі вагітності засудженої або за наявності у засудженого малолітніх дітей — на час вагітності або до досягнення дитиною трьох років, якщо особу засуджено за злочин, що не є особливо тяжким;

3) коли негайне відбування покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім’ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім’ї тощо) — на строк, установлений судом, але не більше одного року з дня набрання вироком законної сили.

2. Відстрочка виконання вироку не допускається щодо осіб, засуджених за тяжкі (крім випадків, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті) та особливо тяжкі злочини незалежно від строку покарання.

Стаття 564. Питання, які вирішуються судом під час виконання вироків

1. Під час виконання вироків відповідний суд, який постановив вирок або в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, має право вирішувати такі питання:

1) про відстрочку виконання вироку;

2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;

3) про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким;

4) про звільнення від відбування покарання осіб, які досягли пенсійного віку, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання у зв’язку з їх вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років;

6) про скасування звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

7) про звільнення від покарання за хворобою;

8) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення;

9) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком, чи повне звільнення його від покарання;

10) про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням;

11) про направлення до місця відбування покарання засуджених до обмеження волі;

12) про заміну штрафу;

13) про застосування покарання за наявності кількох вироків;

14) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією ж особою, за які вона не була засуджена.

Стаття 565. Питання, які вирішуються судом після виконання вироку

1. Після відбування покарання у вигляді позбавлення волі або обмеження волі суд має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням.

Стаття 566. Порядок вирішення судом питань, пов’язаних
з виконанням вироку

1. Питання, які виникають під час звернення вироку до виконання, під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням державного обвинувача, засудженого, його захисника чи представника.

2. Клопотання повинне бути розглянуто протягом п’яти днів з моменту його надходження до суду.