План: План: 3 Вступ. 4 Розділ 1: Теоретико методологічні засади дослідження сепаратизму 7 1 Визначення сепаратизму 7
| Вид материала | Документы |
- Зміст перелік умовних позначень вступ розділ теоретико-методологічні засади дослідження, 1096.3kb.
- Розділ теоретико-методологічні засади стратегічного планування, 832.28kb.
- 4 Розділ Теоретико-методологічні засади державної міграційної політики, 817.42kb.
- Зміст вступ, 1122.5kb.
- З м І с т вступ, 747.21kb.
- Розвиток банківської системи україни в умовах становлення ринкового господарства (друга, 1212.96kb.
- Методика дослідження ринку морозива та ступеня його структурованості Висновки до розділу, 696.21kb.
- Розділ Місце валютної політики у валютній системі України, 539.67kb.
- 1 Методи оцінки впливу механізму регулювання на зовнішньоекономічну діяльність 32 розділ, 352.53kb.
- Академія педагогічних наук України Інститут вищої освіти, 3061.15kb.
План:
План: 3
Вступ. 4
Розділ 1: Теоретико методологічні засади дослідження сепаратизму 7
1.1 Визначення сепаратизму 7
1.2 Причини сепаратизму 8
1.3 Регіональні різновиди сепаратизму 10
Розділ 2. Райони сепаратизму на теренах колишнього СРСР 20
2.1 Нагірний карабах 21
2.2 Абхазія 25
2.3 Придністровська Молдавська Республіка 28
2.4 Сепаратизм в Росії 30
2.4.1 Чечня 30
2.4.2 Татарстан 39
2.4.3 Угро-фінські народи 40
2.4.4 Сибір і Далекий Схід 42
Розділ 3: 44
3.1 Сепаратиські рухи в Україні 44
3.2 Національна безпека України 47
Розділ 4: Сепаратиські рухи в Західних країнах 54
4.1 Гренландія 54
4.2 Північна Ірландія 55
4.3 Індія 57
4.5 Косово. 67
4.5.1 Древня історія 67
4.5.2 Історія виникнення конфлікту 69
4.5.3 Радикалізація сепаратистського руху в Косово 72
Розділ 5: 76
5.1 Політичний конфлікт і шляхи його врегулювання загалом 76
5.2 Значення конфліктів. Насильство. Шлях до згоди 77
5.3 Переговори. Роль посередника в переговорах 79
5.4 Типи посередників 80
Висновок: 84
Список використаних джерел: 87
Сторінки мережі Internet: 89
Вступ.
Людство увійшло до третього тисячоліття, маючи безліч невирішених питань, і один з най хворобливіших серед них – національний. Він виникає не тільки в країнах (держави Африки, Азії, Латинської Америки), що розвиваються, але і в цивілізованій Європі, Північній Америці, а також в колишніх соціалістичних державах, яких важко віднести як до першої, так і до другої групи. Щодня в світових зведеннях новин ми бачимо безліч прикладів міжнаціональних конфліктів.
Ольстер, Косово, Чечня, Македонія – ці назви відомі сьогодні кожному, хто дивиться телебачення або читає газети. У глобальному масштабі національно-етнічна проблема вже стає реальною загрозою міжнародній безпеці. Тисячі людей вже загинули, мільйони позбулися даху над головою – це неостаточні підсумки трагедії, ім'я якої – сепаратизм[15,10].
У масштабі людства національне питання встає в протистоянні двох тенденцій. Перша – в русі націй до самовизначення і незалежності, друга, навпаки, - в прагненні до інтеграції, до утворення великих полі етнічних суспільностей, до формування могутніх “супернацій”. Обидві ці тенденції об'єктивні, обидві закріплені в світовому праві як “право націй на самовизначення ” і ”збереження територіальної цілісності держав ”[5,20].
Питання, який шлях переважно для демократизації міжнаціональних і міжетнічних відносин, не має сенсу, оскільки ні незалежний розвиток націй, ні їх співпраця в рамках “супернації” самі по собі не забезпечують успіх без участі інших чинників: економічних і політичних.
Але нестабільна ситуація примушує людей робити вибір, і дуже часто вибір цей – сепаратизм.
Сепаратизм (франц. separatisme, вiд лат. separatus - окремий) рух за територіальне вiдокремлення тієї чи iншо'i частини держави з метою створення нового державного утворення або надання певнiй частинi держави автономії за національними мовними чи релiгійними ознаками[13,5]. Він характерний для внутpішньо державного рішеня політичних стосунків. Об'ективною передумовою його є переважно факт розбіжностi етнiчних одиниць та державно-політичних утворень. Бiльшiсть сучасних держав е полiетнiчними. Це часто призводить до соцiальних та етнічних конфлiктiв. Тому сепаратизм можна також розглядати i як форму полiтичної опозицii. суб'ектом якої є етнічна одиниця, котра становить меншiсть населення, а об'єктом - полiтична влада держави, що одночасно репрезентує.
Виникнення сепаратистського руху можливе за наявності двох умов: по-перше, дискримiнацiя етнічної меншостi з боку влади, а по-друге, активна національно полiтична протоелiта, яка здатна очолити цей рух. Щодо дискримiнацiї, то вона може мати рiзноманітні форми: полiтична, економічна, культурно-лiнгвiстична, релiгiйно-конфеційна i навіть екологiчна[25,10]. Полiтична дискримiнацiя означае, що дана етнічна одиниця позбавлена полiтичних прав, на вiдмiну вiд домiнуючо'i бiльшостi. Економiчна призводить до ситуацiї «внутрiшньої колонiї», коли певна частина територi'i перетворюється на своерiдного економічного донора. У випадку екологічної дискримiнацi'i дана територiя виступає як постачальник природних ресурсів або як територiя складування вiдходiв, небезпечних для людини речовин. Можлива ще одна форма дискримiнацi'i - культурний iмперiалізм, суть якого полягае в тому, що культура великої нацiї репрезентуеться як прогресивна, модерна, а культура етнітнічної меншості розглядається при цьому як примiтивна, премодерна. Вплив культурної дискримiнацi'i на виникнення сепаратистиського настрою значно зростае в сучасних умовах, що пов' язано не тiльки з наявнiстю культурного iмперiалiзму, а й зi своєрiдною реакцiєю на поширення споживацького стилю буття, який нiвелюе нацiонально-культурну самобутнiсть народiв[8,21].
В своїй роботі, я, розглянув основні причини, ресурси, та регіональні різновиди сепаратизму; охарактеризував деякі райони сепаратиських конфліктів(Нагірний Карабах, Абхазія, Придністровська Молдавська республіка, Індія) та теріторій в яких спостерігаються сепаратиські настрої(Україна, Гренландія, Північна Ірландія, Квебек); зробив аналіз певних регіональних пробелем та причин вирішення сепаратизму.