План: План: 3 Вступ. 4 Розділ 1: Теоретико методологічні засади дослідження сепаратизму 7 1 Визначення сепаратизму 7
| Вид материала | Документы |
- Зміст перелік умовних позначень вступ розділ теоретико-методологічні засади дослідження, 1096.3kb.
- Розділ теоретико-методологічні засади стратегічного планування, 832.28kb.
- 4 Розділ Теоретико-методологічні засади державної міграційної політики, 817.42kb.
- Зміст вступ, 1122.5kb.
- З м І с т вступ, 747.21kb.
- Розвиток банківської системи україни в умовах становлення ринкового господарства (друга, 1212.96kb.
- Методика дослідження ринку морозива та ступеня його структурованості Висновки до розділу, 696.21kb.
- Розділ Місце валютної політики у валютній системі України, 539.67kb.
- 1 Методи оцінки впливу механізму регулювання на зовнішньоекономічну діяльність 32 розділ, 352.53kb.
- Академія педагогічних наук України Інститут вищої освіти, 3061.15kb.
2.2 Абхазія
Завдяки своєму геополітичному положенню Закавказзя постійно випробовувала тиск сильних сусідів і часом потрапляла в сфери їх впливу. В результаті саме такого ділення розпалася єдина Грузинська держава і одна з його складових частин, Абхазьке князівство, спільно з історичними Самцхинськім атабагством і Таокларджеті, на декілька століть потрапили до складу імперії, Османа. Не дивлячись на це, навіть в період цього лихоліття, не завмирали зв'язки між грузинським і абхазьким народами. У звітах турецьких воєначальників, що збереглися, в Грузії наголошується, що в боротьбі з турецькими гарнізонами абхази і грузини досягають успіхів тоді, коли їм вдається виступати об'єднаними силами.
Одним з позитивних результатів приєднання до Росії грузинських царств і князівств слід рахувати те, що це привело до фактичного возз'єднання більшої частини грузинської держави, що розпалася, хоча б у складі Російської імперії, і відновленню порушених економічних і культурних зв'язків. В період існування Радянського Союзу продовжувався позитивний процес зміцнення цих зв'язків.
Слід пам'ятати, що будь-який "покровитель" або завойовник, під вплив яких підпадали абхазький і грузинський народи, цілеспрямовано роздували протистояння і ворожнечу між ними. З цієї точки зору не відрізнялися від інших ні царська Росія, на Радянський Союз. Керівний для метрополій принцип "розділяй і володарюй" і в цьому випадку продовжував залишатися гарантією непорушності єдності імперії[23,17].
Протистояння між грузинами і абхазами певною мірою обумовлювалося і тим, що вже в роки радянської влади був допущений ряд збочень в національних відносинах, що привели до штучного роздування ворожнечі між цими народами. Мається на увазі характерний для того періоду вольовий підхід до освіти і до ліквідації Абхазької Радянської Соціалістичної Республіки, "реорганізації" абхазьких шкіл, заміни використовуваного в абхазькій писемності латинського алфавіту грузинським. Примітно, що багато хто з лідерів сучасного абхазького сепаратизму середню освіту здобував саме в таких реорганізованих школах, пам'ятає вся "краса" цього заходу.
У такому украй запеклому і вороже настроєному світі Грузія намагається використовувати підтримку Сполучених Штатів Америки для виходу з-під впливу Росії. Абхазький сепаратизм для свого вивільнення з-під опіки Грузії, що будувала самостійну державу, стратегічним союзником вибрала Росію
Не дивлячись на важку психологічну обстановку, серед грузинського і абхазького населення Абхазії існують суспільні сили, що прагнуть припинити процес взаємно ворожого протистояння. В результаті важких випробувань останніх років вони усвідомили, що у подальшого продовження кровопролиття між ними немає позитивної перспективи і його результатом може стати повне знищення не тільки їх державності, але і генетичного фонду.
Одна з таких організацій - грузинський неурядовий суспільний рух "Примирення", - ще в березні 1997 року утворена у складі "Міжнародного фонду відродження і розвитку Абхазії", а в жовтні 1999 року зареєстрована як самостійний союз[38,29].
Значна частина біженців, особливо молоді, упевнена, що втрачене в боях можна повернути тільки в бою. На користь прихильників таких поглядів активно працює і створений штучно або що виник природно образ ворога. Відомо, що в свідомості значної частини грузин і абхазів твердо укорінилася думка про непримиренну ворожнечу між собою. Тому, в цій частині грузин і абхазів важко розраховувати на успіх агітації на користь примирення. Навпаки, представники людей даної категорії всіляко намагаються дискредитувати не тільки рух за примирення, але і прихильників цього руху.
Грузинські апологети силових методів вважають, що історично грузинську Абхазію в пізньому середньовіччі захопили північнокавказькі апсуа. За роки радянської влади апсуа неодноразово намагалися вийти з складу Грузії. В період розпаду Радянського Союзу вони створили моноетнічну "Армію звільнення Абхазії", в яку осіб грузинської національності не допускали. Нарешті, за допомогою Росії і північно-кавказських найманців зробили етночистку і геноцид грузин і захопили всю територію Абхазії. Переговори з ними не мають сенсу, їм не можна вірити, оскільки двічі, в жовтні 1992 року і у вересні 1993 року, вони порушили ними ж підписані договори. Сумісне мешкання грузин і абхазів неможливе. Грузини можуть повернути Абхазію тільки із застосуванням сили.
На думку ідеологів абхазького сепаратизму, Абхазія є історичною батьківщиною абхазів (апсуа, як вони називають себе). Грузини з'явилися тут тільки після насильницького переселення абхазів царською Росією до Туреччини (мохаджірства). У 1918-1921 році вони вперше захопили Абхазію. У 1931 році грузини в односторонньому порядку ліквідували Радянську Соціалістичну Республіку Абхазія і змінили її статус, замінили латинський алфавіт в абхазькій писемності грузинським. У 40-х роках грузини "реорганізували" абхазькі школи в грузинські, в 30 - 50-і роки здійснили масове заселення Абхазії грузинами і штучно змінили демографічний баланс країни. Систематично гноблячи місцеве населення, Грузія в 1992 році спробувала удруге окуповувати Абхазію. Вона першою порушила договір про перемир'я на самому початку війни, першої почала геноцид абхазького населення і грабіж матеріальних цінностей. Сумісне мешкання абхазів і грузин, тим більше в єдиній державі, немислимо.
Під систематичним тиском таких взаємовиключних ідеологічних пресів впродовж багатьох років в суспільстві виник важко визначуваний психологічний бар'єр, своєрідна перешкода, за якою люди явно бачать зовсім не примарні ярлики такого страшного змісту, як "прогрузинська" або "проабхазька" орієнтація, "супротивник національної незалежності", або, що взагалі убивчо, "зрадник інтересів народу".
Саме наявністю таких "психологічних бар'єрів" і пояснюється відносна мало ефективність миротворчої діяльності як в грузинському, так і в абхазькому суспільствах.
Не дивлячись на загальне визнання того, що Абхазія є невід'ємною частиною Грузії, фактично вже впродовж семи років юрисдикція Грузії не розповсюджується на її територію. Міжнародні організації (у тому числі і ООН) не поспішають з реалізацією вироблених з цього питання конкретних пропозицій.
Абхази (20% населення Абхазії) реалізували свою самопроголошену сецессию від Грузії озброєним шляхом тільки в результаті вигнання більшості грузин з цієї частини країни, завдавши тим самим збитку не тільки 200 тисячам біженців, але і решті Грузії і самим абхазам.