З м І с т вступ

Вид материала

Содержание

Список використаних джерел
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Мета й завдання дослідження.
Об’єктом дисертаційного дослідження
Наукова новизна отриманих результатів
Практичне значення одержаних результатів
Апробація результатів дисертаційного дослідження.
Структура й обсяг дисертації.
Список використаних джерел

Подобный материал:

З М І С Т

ВСТУП.............................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. ДЕРЖАВНА ЕТНОНАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ..................................12

1.1 Теоретико-методологічні основи державної етнонаціональної політики ................................................................................................................12

1.2. Концептуальне забезпечення етнонаціональної політики в Україні у 1917-1921 роках (історіографія проблеми).........................................................26

1.3 Політико-правові аспекти формування державної етнонаціональної політики в Україні у 1917-1921 роках.................................................................52

1.4 Витоки та розвиток інституту національно-персональної автономії.................................................................................................................64

Висновки до 1 розділу.............................................................................….72

Розділ 2. нормативно-правове регулювання етнонаціональних питань в україні у 1917-1921 роках.....77

2.1 Нормативне оформлення самовизначення української нації та прав національних меншин Центральною Радою та Директорією...........................77

2.2 Законодавче закріплення етнонаціональної політики гетьмана П. Скоропадського...............................................................................................115

2.3. Нормативно-правове забезпечення етнонаціональної політики Західноукраїнської Народної Республіки.........................................................127

2.4. Історико-правовий аналіз основ етнонаціональної політики радянської влади..................................................................................................138

Висновки до 2 розділу................................................….........................…151

ВИСНОВКИ…………………………………………………...…….......……..159

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…......…………………….....…....165

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розбудова України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави висуває на перший план завдання формування власної концепції державної етнонаціональної політики, яка передбачає визначення статусу та взаємовідносин титульної української нації з національними меншинами, з тим, щоб етнонаціональний фактор виступав важливою складовою у розвитку внутрішньодержавних процесів.

Гострота проблеми зумовлюється ще й тим, що національно-політичні процеси в нашій країні не припинилися й досі. Доказом цього є загострення останнім часом національних проблем у різних регіонах України, які мають бути вирішені саме законодавчим шляхом у контексті єдиної та неподільної України.

З урахуванням існуючого досвіду українського державотворення слід вказати, що на сучасному етапі розвитку вітчизняної юридичної науки помітно посилилась увага вчених до проблематики відродження та становлення державотворчих ідей в Україні, серед яких особливе місце належить добі 1917–1921 років.

І це цілком закономірно. Адже, саме порівняльний аналіз законодавчих актів, які регулювали етнонаціональні відносини у 1917–1921 роках, робить можливим виділення позитивних та негативних рис цих документів, а також дозволяє урахувати набутий досвід під час реалізації правового забезпечення державної етнонаціональної політики сучасної України. Це положення знайшло своє підтвердження у проекті Концепції державної етнонаціональної політики в Україні, схваленої Міністерством із справ національностей та міграції в Україні ще у жовтні 1995 р., згідно із якою для подальшої роботи над Концепцією, необхідно використовувати відповідні напрацювання урядів 1917–1921 рр.

Йдеться про використання незатребуваного потенціалу українського конституціоналізму, набутків українського етнодержавотворення, які ще не стали спеціальним предметом правових досліджень.

З’ясування цих питань, тобто напрямків і концепцій етнонаціональної політики урядів 1917–1921 років, дає можливість більш повно реконструювати процес формування української держави й по-новому охарактеризувати етапи цього процесу з урахуванням засобів регулювання національних проблем як однієї з необхідних умов демократичної держави.

У процесі підготовки дисертаційного дослідження автором було проаналізовано праці багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених.

Теоретичне обґрунтування концепції етнонаціональної політики у 1917–1921 роках було закладено у працях В. Винниченка, Д. Гирського, Н. Григоріїва, М. Грушевського, Д. Донцова, Д. Дорошенка, М. Міхновського, Р. Млиновецького, І. Нагаєвського, П. Христюка, М. Шаповала, С. Шульгіна та ін.

Серед сучасних досліджень історичних, юридичних, соціальних, національних, партійних проблем українського державотворення слід відзначити праці Т. Андрусяка, О. Антонюка, В. Бабкіна, Н. Барановської, Т. Бевз, О. Бикова, М. Вівчарика, В. Великочого, Ю. Волошина, В. Гончаренка, О. Картунова, В. Клименка-Мудрого, І. Кресіної, О. Копиленка, Ю. Куця, О. Мироненка, І. Музики, О. Рафальського, С. Римаренка, Ю. Римаренка, Л. Рябошапки, В. Солдатенка, В. Смолія, Ф. Стеблія, М. Товта, І. Усенка, І. Хміля, В. Чеховича, Ю. Шемшученка, Л. Шкляра та ін.

Проте, незважаючи на таку різноманітність досліджень, здійснених істориками, політологами, філософами, юристами та іншими фахівцями, у жодному з них не розглядається саме нормативно-правове закріплення етнонаціональної політики владних урядів цієї доби в Україні, відсутній комплексний та порівняльний аналіз правових документів вказаного періоду.

Вищевикладеним зумовлюється актуальність і доцільність здійснення наукового дослідження за темою дисертаційної роботи.

Джерельну базу дисертаційного дослідження склали наукові публікації вчених, архівні матеріали, які зберігаються у фондах Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України. Серед них на особливу увагу заслуговують: конституційно-правові акти урядів Української Народної Республіки (далі УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (далі ЗУНР), уряду П. Скоропадського та владних органів Радянської влади. Окрім того, були проаналізовані проекти деяких нормативних актів, а також документи політичних партій, які формулювалися і певним чином затверджувалися в їхніх програмах, що мали великий вплив на зміст конституційних законодавчих актів. Також були проаналізовані резолюції та рішення з’їздів, особливо резолюції Першого всеукраїнського національного з’їзду (6–8 квітня 1917 року) та З’їзду народів-федералістів, який проходив з 8 до 15 вересня 1917 року, та інші історичні документи, періодичні видання (особливо «Нова Рада», «Народна воля», «Вісті з Української Центральної Ради», «Вісник Ради народних міністрів УНР», «Вісник державних законів і розпорядників Західної Області Української Народної Республіки (далі ЗОУНР)», «Вісник Державного секретарства освіти і віросповідань», «Собрание законов и постановлений украинской державы», «Вісник Державних Законів для всіх земель Української Народної Республіки», «Державний вісник», «Известия Юга»).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна праця виконана у відділі історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України відповідно до планової теми «Проблеми становлення і розвитку українського права: науковознавчий аспект» (номер державної реєстрації 0104U007593), у межах якої сформульовано теоретико-правові засади державної етнонаціональної політики України, визначено особливості нормативно-правового забезпечення етнонаціональних питань урядами УНР та ЗУНР, гетьманатом і радянською владою. Обґрунтовано напрями формування сучасного законодавчого закріплення державної етнонаціональної політики в Україні.

Мета й завдання дослідження. Дисертантка поставила перед собою завдання з’ясувати сутність та традиції українського етнодержавотворення, його місце у світовому процесі національно-державного будівництва. Мета дисертаційної роботи полягає у всебічному комплексному дослідженні й узагальненні нормативно-правового закріплення державної етнонаціональної політики в Україні у 1917–1921 роках. Для реалізації цієї мети дисертанткою були поставлені такі завдання:

– уточнити поняття: «етнонаціональна політика», «нація», «національна меншина»;

– розкрити теоретико-методологічні основи державної етнонаціональної політики;

– з’ясувати сутність та напрями концептуального забезпечення етнонаціональної політики в Україні у 1917–1921 роках;

– визначити політико-правові аспекти формування державної етнонаціональної політики в Україні у 1917–1921 роках;

– розкрити процес становлення та розвитку правового інституту національно-персональної автономії;

– охарактеризувати нормативно-правові основи етнонаціональної політики Центральної Ради та Директорії;

– охарактеризувати законодавче закріплення етнонаціональної політики гетьмана П. Скоропадського;

– висвітлити нормативно-правове забезпечення етнонаціональної політики ЗУНР;

– визначити сутність нормативно-правового регулювання етнонаціональних питань радянською владою;

– розробити рекомендації по реальному втіленню в життя сучасної державної етнонаціональної політики в Україні.

Об’єктом дисертаційного дослідження є система суспільних відносин у галузі державної етнонаціональної політики в Україні у 1917–1921 роках.

Предметом дослідження є державна етнонаціональна політика в Україні у 1917–1921 роках.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено сукупність сучасних засобів і методів наукового пізнання (філософських, загальнонаукових та спеціальнонаукових). Серед філософських методів для аналізу джерельної бази та фактологічного матеріалу, встановлення вірогідності та повноти інформації використовувались діалектичний підхід, гносеологічний аналіз, принцип об’єктивності. Використання системного, структурного, функціонального та інших загальнонаукових методів дозволило розкрити основні політико-правові та соціально-економічні чинники, які вплинули на формування та розвиток концепцій державної етнонаціональної політики в Україні у 1917–1921 роках. Застосування таких спеціально-наукових методів, як історико-оглядовий, формально-юридичний, порівняльно-правовий, хронологічно-проблемний та інших дозволило проаналізувати сутність українського законодавства у 1917–1921 роках і визначити його значення для формування сучасного нормативного забезпечення державної етнонаціональної політики в Україні.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що завдяки сукупності теоретичних узагальнень, зроблених на підставі нових відомостей про історичні передумови формування та особливості розвитку українського законодавства, більш повно реконструйовано історичний процес українського національного державотворення в Україні у 1917–1921 рр., вперше з’ясована сутність та проаналізоване нормативне забезпечення державної етнонаціональної політики цього періоду.

Наукова новизна дисертації найбільш повно виражена у таких положеннях:

1. Визначено поняття «етнонаціональна політика», за яким – це законодавчо закріплені політико–правові напрями державного курсу в галузі міжнаціональних (міжетнічних) відносин, що проявляється у системі взаємовідносин між «центром» та суб’єктами цієї політики; між самими національностями, між державою та національностями.

2. Уточнено поняття «нація» та «національна меншина». Під нацією розуміється спільність людей зі сформованою усталеною самосвідомістю своєї ідентичності за історичною долею та менталітетом, а також територіально-мовною та економічною єдністю, яка має природне право на політичне, культурне та соціально-економічне самовизначення. Національна меншина – це визначена правовими засобами національна група громадян певної країни, відмінна від інших груп, зокрема національної більшості, члени якої виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

3. Обґрунтовано, що визначальну роль у формуванні правового забезпечення державної етнонаціональної політики в досліджуваний період мали погляди політичних лідерів, діяльність політичних партій та документи з’їздів, що засвідчили активізацію політичної самоорганізації українського населення.

4. Зазначено, що вперше в історії України етнонаціональні питання знайшли своє законодавче закріплення у нормативно-правових актах Центральної Ради та Директорії, які були досить систематизованими й безпосередньо торкалися забезпечення самовизначення української нації та національних меншин.

5. Вказано, що одним із найвагоміших здобутків діяльності Центральної Ради є законодавче закріплення інституту національно-персональної автономії, який може виступати базою для розроблення законопроекту «Про національну-культурну автономію в Україні». Зважену національну політику Центральної Ради можна вважати вдалим проектом для сьогодення.

6. Доведено, що етнонаціональна політика П. Скоропадського спрямовувалася на підтримку розвитку української нації та національних меншин, хоча нормативно-правове регулювання етнонаціональних питань гетьманатом П. Скоропадського не відрізнялося впорядкованістю та систематизованістю.

7. З’ясовано, що спираючись на досвід Австро-Угорської імперії, керівництво ЗУНР, хоча й не досить послідовно та систематизовано, все ж сформувало законодавчі передумови забезпечення етнонаціональної політики, зокрема у формі надання національним меншинам національно-культурної автономії.

8. Встановлено, що радянський уряд, прагнучи залучитися підтримкою національних рухів, проголосив досить широкі національні права. Водночас вважалося, що національні моменти можуть бути враховані лише як допоміжний чинник у пролетарській революції.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшого науково-теоретичного опрацювання проблем формування й розвитку ідеї українського національного державотворення та осмислення важливих історико-правових питань розвитку українського державотворення; у навчальному процесі під час викладання курсів історії держави і права України, історії вчень про державу і право, спецкурсів з етнодержавознавства та у ході підготовки відповідних розділів підручників та навчально-методичних розробок. Матеріали дослідження можуть створити необхідне підґрунтя для уточнення змісту сучасної Концепції державної етнонаціональної політики Україні та інших правових актів цього напрямку.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Положення й висновки наукового дослідження обговорювались на засіданні відділу історико-правових досліджень держави і права України Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України та на засіданні кафедри історії держави і права України Національної академії внутрішніх справ України. Результати дисертації оприлюднені у доповідях на наукових конференціях: Міжнародна наукова конференція «Проблеми права на зламі тисячоліть» (м. Дніпропетровськ, лютий 2001 р., тези опубліковані); IV підсумкова науково-практична конференція викладачів Маріупольського гуманітарного інституту ДонНУ (м. Маріуполь, лютий 2002 р., тези опубліковані); Міжнародна наукова конференція «Застосування норм міжнародного права у внутрішньому правопорядку» (м. Дніпропетровськ, лютий 2003 р., тези опубліковані); V підсумкова науково-практична конференція викладачів Маріупольського гуманітарного інституту ДонНУ (м. Маріуполь, лютий 2003, тези опубліковані); VI підсумкова науково-практична конференція викладачів Маріупольського гуманітарного інституту ДонНУ (м. Маріуполь, лютий 2004, тези опубліковані); І Міжнародна науково-практична конференція «Науковий потенціал світу 2004» (м. Дніпропетровськ, листопад 2004, тези опубліковані)

Розробка теми має велике значення зокрема для поліпшення ефективності навчального процесу на економіко-правовому факультеті Маріупольського державного гуманітарного університету. Результати дослідження вже використовуються під час проведення дисертанткою лекційних і семінарських занять з курсу «Історія держави і права України» (довідка від 06 травня 2005 р.)

Основні положення дисертації викладені у 6 наукових працях, виданих у фахових виданнях. Загальних обсяг публікацій – 3,2 друк. арк.

Структура й обсяг дисертації. Структура роботи визначається її предметом, метою й завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, двох розділів, які включають 8 підрозділів, висновків та списку літератури. Повний обсяг дисертації становить 182 сторінки комп’ютерного тексту, в тому числі список використаних джерел з 226 найменувань.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено комплексний аналіз й запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні напрямків правового забезпечення державної етнонаціональної політики в Україні у 1917–1921 роках. Під час вирішення цього завдання дисертанткою розроблено нові наукові положення з історико-правового аналізу засобів політико-правового закріплення державної етнонаціональної політики Центральної Ради та Директорії, гетьманату, уряду ЗУНР та радянської влади.

На основі проведеного дослідження сформульовані наступні висновки:

1. Етнонаціональний фактор – вкрай важливий державотворчий чинник, що надає державі «вкорінності» у життєдіяльності нації, етносу, з одного боку, надає національному поступу яскраво виражену державницьку спрямованість, підіймає національні цінності до рівня загальнодержавних, всенаціональних, з іншого. Йдеться про першочергове втілення в життя послідовного демократизму в етнонаціональних відносинах, всебічне використання етнонаціонального фактору у трансформаційних перетвореннях в Україні у контексті нових суспільних відносин.

2. Досвід розв’язання етнонаціональних проблем у недалекому минулому має виключне значення для сьогодення. Адже і дотепер існує багато проблем щодо сучасного стану і розвитку етнонаціональних спільнот, їхньої взаємодії з українською титульною нацією і громадсько-політичній інтеграції в суспільство, від вирішення яких залежить стабільність країни й успішне здійснення процесів національно-культурного будівництва. Вільний національний розвиток і справжнє національне відродження на державницькій основі – необхідна складова розвитку етнонаціональних відносин, історичного зв’язку явищ національного життя і етнонаціонального спілкування у перехідний період.

3. Не меншою мірою сучасні етнонаціональні процеси повинні досліджуватися з позиції історизму, особливо коли йдеться про такий аспект державотворення, зведений відтепер до рівня державної програми – визначення в межах України національно-культурних автономій як форм національно-культурного самовизначення громадян; самостійного вирішення ними питань збереження своєї етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності. Зрозуміло, що регіональні особливості не можуть бути використані без ґрунтовного знання історії формування народів, особливостей їхньої культури, національної політики країн, в яких вони перебували в минулому, соціально-економічних процесів міжетнічних відносин.

4. Історичними засадами державної етнонаціональної політики були теоретична і практична діяльність української інтелігенції, яка визначила базисні підвалини відповідної законодавчої діяльності урядів 1917–1921 років, на основі досвіду яких повинна створюватися сучасна Концепція державної етнонаціональної політики України. Обґрунтовано, що в основу формування концепцій етнонаціональної політики у 1917–1921 роках покладено досить вагоме теоретичне обґрунтування, важливу роль у розвитку якого відіграла діяльність Кирило-Мефодіївського братства. Політико-правову основу діяльності урядів, що існували у 1917–1921 роках, складали: концепції політичних лідерів, більшість з яких стояла на позиціях самовизначення української нації у формі національно-територіальної автономії; програмні документи політичних партій, сутність яких полягала у партійно-програмному баченні майбутнього державного устрою України, а також статусу української нації та національних меншин; резолюції та рішення, які ухвалювалися на з’їздах. Їх надбання були суттєвою підвалиною для формування нормативного забезпечення розв’язання етнонаціональних питань в Україні, хоча відзначено, що незважаючи на значимість цих політичних документів, вони не мали чітко визначеної структури та юридичної сили.

5. Вітчизняний досвід розроблення державної етнонаціональної політики засвідчує, що створення національної держави диктувалось не скороминучими тактичними міркуваннями, а глибокими об’єктивними причинами. По-перше, це світова тенденція, світова закономірність. По-друге, необхідність ліквідації успадкованих від минулих часів несправедливостей, подолання національного нігілізму, національних кривд та образ. По-третє, складністю та неоднозначністю самих шляхів переходу до нових форм життєдіяльності нації, народу. По-четверте, потребами утвердження в Україні громадянського миру та спокою.

6. Досвід правового регулювання етнонаціональної сфери в минулому дає змогу стверджувати, що Україна – це феномен історичної, національної, державної, духовної цілісності, самодостатності; етнонаціональний, етнодержавницький, духовно-культурний організм, що має реальну здатність до самоорганізації та трансформації у контексті українських демократично-гуманістичних традицій, реальної правової творчості.

7. Розглянуті у дисертації правові інститути в етнонаціональній сфері засвідчують кончу потребу досліджувати етнонаціональну політику саме в контексті функціонування державного механізму у сфері міжетнічних стосунків, який визначається як структурний механізм, що включає в себе політику держав щодо української нації та національних меншин, спрямовану на економічне і культурне відродження етнічних груп, що зінтегрує представників всіх етноспільнот в єдину державну спільність.

8. Дослідження запропонованої проблеми дає реальну змогу вичленити питання української державної політичної юрисдикції, політико-правову доктрину української державності, і в кінцевому підсумку, використати їх у контексті гіпотетичних контурів і обріїв та форм етнодержавознавства в Україні майбутній, яка тільки-но і лише політично виборює собі незалежність, тобто – здійснити своєрідний прорив у гіпотетику державотворення в Україні сучасної та майбутньої.

9. Характерним є те, що сама національна ідея на відміну від етнічної, з її вузьким, по суті племінним змістом, в історичному аспекті набула в Україні загальнодержавного, загальнонаціонального характеру з широким політичним змістом. Йдеться, отже, про використання набутків української правничої думки в умовах, коли під тиском національної ідеї розпадалися багатонаціональні утворення та утворювалися нові національні держави, що мали дати адекватну часу відповідь у сфері етнонаціонального життя.

10. Основна мета сучасної етнонаціональної політики полягає у додержанні конституційних прав і свобод та рівності громадян України усіх національностей перед законом, участі їх у всіх сферах життя суспільства, оптимальному врахуванні інтересів у створенні сприятливих умов для розвитку кожної національності через формування взаємин на засадах толерантності, довіри й поваги.

Пріоритетними напрямами етнонаціональної політики на нашу думку мають бути:

– нормативно-законодавче, організаційне, фінансове та інше забезпечення умов вільного розвитку етноспільнот України;

– організація повернення та облаштування осіб, депортованих за національною ознакою, сприяння їх інтеграції в українське суспільство;

– розширення співпраці з українською діаспорою, сприяння у збереженні та розвитку нею національної культури, мови, традицій.

Мовна політика держави має визначатися засадами Конституції і національними інтересами України як суверенної держави, основна мета якої полягає у розвитку української мови та утвердження її державності, у задоволенні мовних потреб національних меншин.

Пріоритетними напрямами мовної політики є:

– забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя;

– вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України;

– сприяння вивченню мов міжнародного спілкування.

Держава має здійснювати організаційне, адміністративне і фінансове забезпечення етнонаціональної та мовної політики шляхом розроблення, затвердження та виконання загальнодержавних, регіональних і спеціальних програм.

11. Враховуючи вищевикладене, висуваємо пропозицію поряд з існуючим Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини ввести такий інститут як Уповноважений Верховної Ради України з прав народів (етносів), використовуючи при цьому досвід ряду зарубіжних країн, де такий інститут вже існує стосовно захисту прав меншин (у Канаді, Чілі та ін.). Зрештою, саме за такого підходу можна реалізувати настанови світового співтовариства – захищати етнічну, культурну, мовну та релігійну самобутність національних меншин на своїй території та створювати умови для заохочення цієї самобутності.

На нашу думку, новою формою етнічної мобілізації, розширення самоорганізації та самозахисту етносів (народів), діалогу між державами та багаточисельними етнічними групами може стати Асамблея національностей України, яка б взяла на себе експертизу законопроектів з точки зору життєдіяльності етнічних груп, розв’язання міжетнічних конфліктів та дотримання міжнародних інструментів забезпечення індивідуальних та колективних прав етносів (народів). (Досвід створення такої Асамблеї є у Російській Федерації та Казахстані, у якому вона має статус консультативно-дорадчого органа при Президенті країни).

12. Враховуючи виключну важливість та гостроту національної проблематики, можна було б, наприклад, розробити та прийняти Кодекс захисту та самозахисту національного розвитку, який містив би аргументований перелік національних прав та свобод індивідів та груп один перед одним і у взаємодії з державою. Йдеться і про виділення особливої, роздержавленої лінії в етнонаціональній політиці та передачу окремих питань відносин між державою та національностями (етносами) у руки національно-культурних об’єднань, що взяли б на себе функції етнічного самоствердження та самоуправління.

13. Варто запропонувати сусіднім з Україною державам створити спільні комісії для розв’язання проблем відповідних національних меншин, для вирішення міжетнічних «питань» та плідної міжрегіональної співпраці.

14. Враховуючи те, що концепція національно-персональної автономії набула чи не світового розголосу (Австрія, Естонія, Росія), варто вивчити питання про її застосування в Україні, співмістивши її водночас з концепцією національно-культурної автономії.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Енциклопедія етнокультурознавства: Понятійно-термінологічний інструментарій, концептуальні підходи. У 2-х ч., Ч. 1, Кн.. 2 / Ю.І. Римаренко, В.Г. Чернець, Ю.С. Шемшученко та ін.; Ін-т держави і права ім.. В.М.Корецького НАН України. – К., 2001. – 521 с.
Бойко Ю. Проблеми історіософії українського націоналізму. – На чужині. – 1950. – 72 с.
Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького; Редкол.: Ю.І. Римаренко (відп. ред.) та ін. – К.: Довіра: Генеза, 1996. – 942 с.
Нація і держава: Теоретико-методологічний та концептуальний аналіз / НАН України Ін-т держави і права ім.. В. Корецького, Донецький держ. ун-т: За ред. Ю. Римаренка. - Київ-Донецьк, 1998. – Кн. 2. - 675 с.
Старосольський В. Держава і політичне право: В 2 т. – Подебради; Вид. Укр. Господарської Академії, 1925.- 124 с.
Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник.- Х.: Консум; Ун-т внутр. дел., 2000. – 704 с.
Бочковський О. Вступ до націології. – Мюнхен; Укр. Технічно-господарський ін-т, 1991-1992. – 338 с.
Кучабський Ю. Василь Кучабський (1895-1945) // Україна в минулому: Зб. Статей. – Київ-Львів, 1992. – Вип. 2. – С. 123-135
Шелухін С. Історично-правові підстави української державності. – Вінніпег, 1929.- 30 с.
Копиленко О.Л. “Сто днів” Центральної Ради. – К., 1992. – 204 с.
Грушевський М. Вільна Україна: Ст. з останніх днів (берез. –квіт. 1917). – 2-е вид. – К., 1917. – 16 с.
Солдатенко В.Ф. Проблема класово- і національно-політичних сил у концепції української революції // Українських історичний журнал. –1997. - № 5. – С. 3-17; № 6. – С. 3-14
Куць О.М. та ін. Етнонаціональні чинники державотворення. – Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2002. – 108 с.
Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання 1917-1921 рр. – К.: Альтернативи, 1999. - Т. 10. – 319 с. - (Україна крізь віки).
Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник. – К.: Атіка. – 2001. – 176 с.
Радченко Л.О. Сучасна історіографія національно-демократичної революції в Україні 1917-1920 років. – Х.: Око, 1996. – 120 с.
Дорошенко Д. Історія України, 1917—1923 рр. - Т. І. Доба Центральної Ради. — Ужгород: Свобода, 1932. – 548 с.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії Української революції 1917-1920 рр. (I-IV). — Київ - Відень, 1921. – Т. 1. – 192 с.
Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. — К.: Знання, 1991. – 48 с.
Самостійна Україна: Збірник програм українських політичних партій поч. XX ст. / Упоряд., авт. передм. О. Федьков. – Т.: Ред. – вид. від упр. по пресі, 1991. – 92 с.
Гирський Дмитро. Дивні способи виправдовування антидержавної політики: (Відгук на фальсифікації соціалістів з табору УНР). — Торонто: Батьківщина, 1973. – 184 с.
Млиновецький Р. Нариси з історії українських визвольних змагань: (Про що “Історія мовчить”) 1917—1918 рр. — Л.: Каменяр, 1994. – 570 с.
Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття. — К.: Укр.. письменник, 1994. – 412 с.
Яворський М. Нарис історії Україні. Ч. 1. – [Передрук вид. ДВУ в Києві, 1923] Аделаїда: Південна Австралія, 1986. – 190 с.
Революції на Вкраїні в її головніших етапах. — X.: Б.в, 1928.- 23 с.
Річицький А. До проблеми ліквідації пережитків колоніальності та націоналізму / Укр.. ін-т марксизму. Каф. нац. питання. – Х.: Держвидав України, 1928. – 100 с.
Історія КП(б)У в стислому нарисі. — X.: Б.в, 1932
Волин М., Попов М. Очерки истории Коммунистической партии (большевиков) Украины. — Харьков, 1931. – 57 с.
Лихолат А.В. Разгром буржуазно-националистической контрреволюции на Украине (1917—1922 гг.). - М.: Госполитиздат, 1954. - 656 с.
Короливский С. М., Рубач М. А., Супруненко Н. И. Победа Советской власти на Украине.- М.: Наука, 1967. – 579 с.
Гарчев П.І. Червона гвардія України у боротьбі за владу. - К.: вища шк.. Вид-во при КДУ, 1983. - 150 с.
Солдатенко В. Ф. Українська революція. Концепція та історіографія (1918-1920 рр.).- К.: Просвіта, 1999. - 506 с.
Історія України / В.Баран, Я Грицак, О.Зайцев та ін. - Л.: Світ, 1996. - 488 с.
Історія України: нове бачення: Навч. посібник / В.Ф. Верстюк, О.В. Гарань, О.І. Гуржій та ін. - 2-е вид. Доп. та перероб. - К.: Альтернативи, 2000. – 462 с.
Скоропадський П.. Спомини. - К.: Україна, 1992. - 112 с.
Коваль Б. Державним руслом Гетьманщини (Думки про республіку й монархію). – Торонто - Нью-Йорк: Батьківщина, 1981. - 46 с.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917-1921 рр. - Т. 1-3. – Б.м.: Прометей, 1950-1952. – 589 с.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революці: У 4 т. – Прага, 1921-1922. – 478 с.
Мазуренко В. Економічна самостійність України в числах. — Відень; Київ, 1921. – 65 с.- (Б-ка “Нової Доби”; № 26).
Солоуха П. Договір з Москвою проти гетьмана Павла Скоропадського: В.Винниченко та М.Шаповал по допомогу до Москви – до Леніна. – Б.м., 1973. – 378 с.
Потульницький В. Історія української політології: (Концепції державності в українській зарубіжній історико-політичній науці). — К.: Либідь, 1992. – 230 с.
Пеленський Я. Гетьманат П. Скоропадського. Міфи та дійсність // Останній гетьман: Ювілейний збірник пам'яті Павла Скоропадського. 1873—1945 / Центр. сусп. дослідж. ім.. В. Липинського. Ін-т укр.. археології АН України; Відп. ред. О.Лупанов. - К.: Академія, 1993. – 398 с.
Спадщина В'ячеслава Липинського і сучасна Україна (В'ячеслав Липинський // Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна. — Київ; Філадельфія, 1994.
Скоропадський П.П. Спомини / Гетьман Павло Скоропадський. [Передмова Г.В.Папакіна]. – К.: Україна, 1992. – 112 с.
Кульчицький С. Українська держава часів гетьманщини // Укр. іст. журнал. - 1992. - № 7-8. – С. 60-79
Буравченков А. Час відновлення історичної пам'яті, або дещо про гетьманат з погляду сьогодення // Останній гетьман: Ювілейний збірник пам'яті Павла Скоропадського. 1873—1945 / Центр. сусп. дослідж. ім.. В. Липинського. Ін-т укр.. археології АН України; Відп. ред. О.Лупанов. - К.: Академія, 1993. – 398 с.
Скрипник М. Гетьманство П. П. Скоропадського в історії української державності // Останній гетьман: Ювілейний збірник пам'яті Павла Скоропадського. 1873—1945 / Центр. сусп. дослідж. ім.. В. Липинського. Ін-т укр.. археології АН України; Відп. ред. О.Лупанов. - К.: Академія, 1993. – 398 с.
Захарченко П. П. Селянська війна в Україні: Рік 1918. / Нац. ун-т ім.. Т.Шевченка. Нац. акад.. внутр. справ України. – К.: ЗАТ “Нічлава”, 1997. – 188 с.
Клименко-Мудрий В. C. Національно-визвольний рух за часів Української Держави гетьмана Скоропадського: Автореф. дис... канд. іст. наук. – К., 1997. – 22 с.
Реєнт О. П. Українська революція і робітництво: соціально-політичні та економічні зміни 1917—1920 рр. / Ін-т історії України НАН України. - К., 1996. – 265 с.
Великий Жовтень і громадянська війна на Україні. Енциклопедичний довідник. - К., 1987. – 632 с.
Ейдеман Р., Какурін М. Громадянська війна на Україні / За ред. В.Я. Чубаря. - X.: Держ. вид-во України, 1928. – 71 с.
Лихолат А. В. Разгром буржуазно-националистической Директории на Украине. — М.: Госполитиздат, 1949. – 216 с.
Рибалка І. К. Розгром буржуазно-націоналістичної директорії на Україні. — X.: Вид-во Харк. ун-ту, 1962. – 187 с.
Липинський В. Листи до Братів-Хліборобів (Про ідею і організацію Українського монархізму). Писані 1919—1920 рр. — Нью Йорк: Булава, 1926. – 470 с.
Винниченко В. Відродження нації: В 3-х ч. – Київ: Відень, 1920. - Ч. 1. – 347 с.
Андрієвський А. М. Український націоналізм 1917-1919 рр. Основні елементи правосвідомості Українського народу. – Чернівці, 1935. – 30 с.
Шаповал М. Гетьманщина і Директорія: Уривок із споминів // Вітчизна. – 1997. - № 5-6. – С. 125-141
Стахів М. Україна в добі Директорії УНР: У 7 т. — Скрентон: Укр.. наук. істор. б-ка, 1965. – Т. 6. – 247 с.
Капустянський М. Похід українських армій на Київ - Одесу в 1919 році (короткий воєнно-історичний огляд).- 2-ге вид. – Мюнхен: В-во “Хвильового”, 1946. – Кн. 1. (ч. 1 й 2). – 110 с.
Удовиченко О. Україна у війні за державність. Історія організації і бойових дій Українських збройних сил (1917— 1921). – Вінніпег: Б.в, 1954. – 176 с.
Шелухін С. Варшавський договір між С. Петлюрою й поляками 21 квітня 1920 р. - Прага, 1920.- 40 с.
Тютюнник Ю. З поляками проти Вкраїни. / З передм. і прим. М. Любченка. – К.: Україна, 1990. – 100 с.
Верстюк В. Ф. Махновщина: Селян. повстан. рух на Україні (1918-1921). – К.: Наук. думка, 1991. – 365 с.
Васюта І.К. Національно-визвольний рух у Західній Україні (1918-1939 рр.) // Український історичний журнал. – 2001. – № 5. – С. 22-42
Карпенко О.Ю. Вплив Великої Жовтневої соціалістичної революції на піднесення революційного руху в Західній Україні в 1918-1923 рр. // Наукова конференція істориків: тези доповідей і сповідей. – Львів, 1956.
Компанієць І. Правдиво висвітлювати історію революційного руху на західноукраїнських землях // Рад. Україна. – 1958. – 10 верес.
Герасименко М.П., Кравець М.М., Ковальчак Г.І. До питання про характер подій у Східній Галичині на початку листопада 1918 р. // Український історичний журнал. – 1959. - №3. – С. 86-94
Тищик Б., Вівчаренко О. Західноукраїнська Народна Республіка 1918-1923 рр. – Коломия, 1993. – 325 с.
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. – Львів: Ін-т українознавства НАН України, 1995. – 361 с.
Макарчук С.А. Українська республіка галичан. – Львів: Світ, 1997.- 190 с.
Красівський О. Східна Галичина і Польща в 1918-1923 рр. Проблеми взаємовідносин / Укр. акад.. держ. упр. при Президентові України. – К.: УАДУ, 1998. – 400 с.
Чоповський В.Ю. Українська інтелігенція в національно-визвольному русі на Західній Україні (1918-1939). – Львів: Край, 1993. – 190 с.
Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20-50-ті роки 20 ст.). – К: Наук. думка, 1994. – 164 с.
Кордуба М. Північно-Західна Україна. – Відень: СВУ, 1917. – 89 с.
Васюта І.К. Національно-визвольний рух у Західній Україні (1918-1931 рр.) // Укр. істор. журнал. – 2001. - № 5. – С. 22-42; № 6. – С. 35-64
Лозинський М. Галичина в рр. 1918-1920. – Відень, 1922. – 228 с.
Кузьма О. Листопадові дні 1918 р. - 2 вид. - Нью-Йорк, 1960. - 440 с.
Крезуб А. Нарис історії українсько-польської війни, 1918-1919. – Львів, 1933
Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. – Т. 2: Від середини XVII століття до 1923 року. – 3-тє вид. – К.: Либідь, 1995. – 608 с.
Костомаров М.І. “Закон Божий” (Книга буття українського народу). – К.: Либідь, 1991. – 38 с.
Костомаров Н.И. Земские соборы: Исторические монографии и исследования. М.: Чарли, 1995. – 633 с. – (Актуальная история России)
Основи етнодержавознавства / За ред. Ю.І. Римаренка. – К.: Либідь, 1997. – 656 с.
Драгоманов М.П. Политические сочинения / Под ред. И.М. Гревса и Б.А. Кистяковского. – Т. 1. Центр и окраины. – М.: Тип. И.Д. Сытина, 1908. – 486 с.
Драгоманов М.П. Собрание политических сочинений. – Т. 1: Историческая Польша и великорусская демократия (1881-1882). Опыт украинской политико-социальной программы. - Париж: Освобождение, 1905. – VII. - 352 с.
Драгоманов М. Проект оснований устава украинского общества // Історія української Конституції / Упоряд.: А.Г. Слюсаренко, М.В. Томенко. – К.: Право, 1997. – 443 с.
Программные документы политических партий России дооктябрьского периода / Сост. В.И. Злобин. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1991. – 237 с.
Мощелков Е.Н. Национально-государственная проблема в переходном процессе: опыт России (1917-1922) // Вестник МГУ. Серия 12. Политические науки. – 1996. - № 1. – С. 17-21.
Комуністична партія радянського Союзу в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК (1898-1954): Пер. З 7-го рос. Вид. – Ч. 1-3. – К.: Держполітвидав УРСР, 1954.
Грушевський М. Конституційне питання і українство в Росії // Грушевський М.С. Твори: У 50 Т. / Ред. Кол.: П.Сохань, Я.Дашкевич, І.Гирич та ін. – [Передрук з кн. М. Грушевський. З біжучої хвилі: Статті й замітки на теми дня (1905-1906 рр.) – К.: Друк. С.В.Кульженка, 1906.] / Т.1: Сер.: Суспільно-політичні твори (1894-1907). – Львів: Світ, 2002. – С.301-312.
Грушевський М. Освобождение России и украинский вопрос. – СПб.: Б.и, 1907. – 90 с.
Франко І.Я. Зібрання творів. – Т. 45. – К.: Наук. думка, 1986. – 576 с.
Етнонаціональний розвиток України: Терміни, визначення, персоналії / Відп. ред. Ю.І. Римаренко. – К.: Б.и., 1993. – 800 с.
Історія української Конституції / Упоряд.: А.Г. Слюсаренко, М.В. Томенко. – К.: Право, 1997. – 443 с.
Мироненко О.М. Витоки українського революційного конституціоналізму 1917-1920 рр.: Теоретико-методологічний аспект. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. – 260 с.
Грушевський М.С. Вільна Україна: Статті з останніх днів (берез. – квіт. 1917). - К., 1917. – 16 с.
Старосольський В. Теорія нації. – Відень: Український соціологічний ін-т, 1922. – 144 с.
Блюнчли И.К. Современное международное право цивилизованных народов. - СПб., 1876.
Ященко А.С. Теория федерализма. Опыт синтетической теории права и государства. – Юрьев: Тип. К. Маттисена, 1912. – 84 с.
Драгоманов М.П. Собрание политических сочинений: С биограф. очерком и порт. автора. – Т. 2. – Париж: Освобождение, 1906. – І, ІХ. – 874 с.
Палиенко Н.И. Областная автономия и федерация. - Х., 1917.
Кульчицкий К. (Мазовецкий) Автономия и федерация в современных конституционных государствах. - М., 1907. - 42 с.
Корф С.А. Национальности и государство // Вестник Европы. - Кн. 9-10. - 1917. – 35 с.
Лазаревский Н.И. Автономия. - СПб., 1906. – 78 с.
Лазаревский Н.И. Русское государственное право. Т. 1. Конституционное право. - Вып. 1. - СПб., 1917. – 272 с.
Грушевский М. К вопросу о национально-территориальной автономии // Русское богатство. - 1913. - № 1. - С. 8.
Грушевский М.С. Единство или распадение России? – СПб., 1907. – С. 10-12
Формы национального движения в современных государствах: Австро-Венгрия, Россия, Германия: Сб. Статей / Под ред. А. И. Кастелянского. - СПб.: Изд. И тип. Т-ва “Обществ. Польова”, 1910. – 821 с.
Дністрянський С.С. Самовизначення народу // Воля. –Т. 5. - Ч. 4. – Відень, 1919 .
Програма Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), ухвалена на з’їзді партії у грудні 1905 року // Історія українських політичних партій: Хрестоматія - посіб. Кінець ХІХ ст.. – 1917 р. – Ч. 1. / Упоряд. Б.І. Коральов і І.С.Михальський. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – С. 236-241
Центральний державний архів гротмадських об’днань країни (далі ЦДАГО України). - Ф. 43. - Оп. 1. - Спр. 8. - Арк. 2. Відпуск. Машинопис.
ЦДАГО України. – Ф. 43.- Оп. 1. – Спр. 8. – Арк. 2
ЦДАГО України. – Ф. 43.- Оп. 1. – Спр. 41. – Арк. 1-2
Програма УПСР // Українські політичні партії кінця ХІХ – початку ХХ ст.: програмні і довідкові матеріали. – К.: Консалтинг, 1993. – 119 с.
ЦДАГО України. – Ф. 43.- Оп. 1. – Спр. 44. – Арк. 1-3
Програма УПСФ // Українські політичні партії кінця ХІХ – початку ХХ ст.: Програмні і довідкові матеріали. – К.: Консалтинг, 1993.
Основні положення програми УДХП // Українські політичні партії кінця ХІХ – початку ХХ ст.: програмні і довідкові матеріали. – К.: Консалтинг, 1993.
Нариси програми УДХП // Українські політичні партії кінця ХІХ – початку ХХ ст.: Програмні і довідкові матеріали. – К.: Консалтинг, 1993.
Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У 2-х т. - Т. 1. (4 берез. – 9 груд. 1917) / За ред. В.Смолія. – К.: Наук. думка, 1996. – 588 с.
Матушевський Ф. Права національних меншостей. – К., 1917. – 18 с.
Чеботок Н.В. Концептуально-правові аспекти формування етнонаціональної політики України в добу визвольних змагань // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. – 2003. - Спецвипуск. – С. 455-458
Про національно-персональну автономію: Закон УНР // Національні процеси в Україні: історія та сучасність. Документи і матеріали. - Т.1 / За ред. І.О. Кресіної, В.Ф. Панібудьласки. - К.: Вища школа, 1997. - С. 484-485.
Еллинек Г. Право современного государства: Пер.; Под ред. В.М. Гессена, Л.В. Шалланда. – Т. 1: Общее учение о государстве. – СПб: Изд-во Т-ва “Общественная польза”, 1903. – 532 с.
Лазерсон М.Я. Национальность и государственный строй. (Юридико-политические очерки). – Пг: Книга,, 1918. – 187 с.
Энциклопедический словарь. - Т. 6-а. - СПб.: Брокгауз и Ефром, 1891. – 962 с.
Бабурин С.Н. Территория государства: правовые и геополитические проблемы. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1997. – 480 с.
Євінтов В.І. Екстериторіальність // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін. - Т. 2. - К.: Укр. енцикл., 1998. – С. 349-350
Бауэр О. Национальный вопрос и социал-демократия: Пер. с нем. М.С. Панина. - СПб.: Тип. т-ва “Общественная польза”, 1909. – 600 с.
Шпрингер Р. Национальная проблема: (Борьба национальностей в Австрии): Пер. с нем. М. Брагинского и А. Брумберга. - СПб.: Тип. т-ва “Общественная польза”, 1909. – 293 с.
Нольде Б.Э. Очерки русского государственного права. – СПб.: Правда, 1911. – 554 с.
Кокошкин Ф.Ф. Республика: Автономия и федерация. – Пг.: Синод. тип., 1917. – 23 с.
Жилин А.А. Учебник государственного права. - Пг.: Типогр. Б.М. Вольфа, 1916. – 430 с.
Нольде Б.Е. Национальный вопрос в России. - Пг., 1917. – 24 с.
Ратнер М. О национальной и территориальной автономии. - К., 1906
Рафес М. Очерки истории Бунда. - М.: Моск. рабочий, 1923. – 440 с.
Медем В. Социал-демократия и национальный вопрос. – СПб., 1906. – 56 с.
Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. У 2-х т. – Т. 1 (4 берез. – 9 груд. 1917) / За ред. В.Смолія. – К.: Наук. думка, 1996. – 588 с.
Национально-культурные автономии и объединения. Историография. Политика. Практика. Антология: В 3-х т. – Т. 2. Серия: Национальные движения в СССР и в постсоветском пространстве / РАН. Центр по изуч. межнац. отношений Ин-та этнологии и антропологии им. Н.Н. Миклухо-Маклая; Сост. М.Н. Губогло, И.В. Нам. – М., 1995. – 317 с.
Законодательные акты 1918 г. – Одесса, 1918. – 37 с.
Дорошенко Д.І. Історія України (1917-1923). – Нью-Йорк, 1954. – Т. 1. – 437 с.
Чеботок Н.В. Правові засади національно-персональної автономії національних меншин в Український народній республіці // Часопис Київського університету права. - 2002. - № 2. - С. 38-43.
Національні меншини України у ХХ столітті: політико-правовий аспект / М.І. Панчук, В.А. Войналович, О.Галенко та ін.; Ін-т політ. і етнонац. дослідж. НАН України. – К., 2000. – 358 с.
Центральний державний архів вищих органів влади України (далі ЦДАВОВ України). – Ф. 1115. – Оп. 1. – Спр. 4. – Арк. 5-8.
Нова рада. – 1917. – 8 лист.
Вісник Ради народних міністрів УНР. – 1918. – 15 січня.
Клейнер І. Єврейська громадськість України та Центральна Рада (1917-1918) // Єврейська історія та культура: Матеріали конференції. - К., 1996. – С. 65-66
Рафес М. Два года революции на Украине. (Эволюция и раском “Бунда”) – М., 1920. – 168 с.
Шаповал В.М. Державний устрій України: політико-правовий аспект проблеми // Українське право. – 1996. - №1 – С. 11.
Права национальных меншинств и граждан УНР. – К.: Тип. “Жизнь”, 1918.- 26 с.
Коробков Х.Г. Национальные задачи российско-еврейской демократии. – П., 1917;
Мотылев Л.Е. Основы еврейского общинного устройства. – М.: Еврейский мир, Тип. Синема, 1918. – 48 с.
Нарада в справі організації народної освіти на Вкраїні. – К., 1917.
Лисяк-Рудницький І. Польсько-українські стосунки: тягар історії // Україна і Польша між минулим і майбутнім / Упоряд. А. Павлишин. – Львів, 1991. – С. 145
Вісті з Української Центральної Ради. – 1917. - № 9. – травень.
Российское законодательство Х – ХХ веков. – Т. 9. Законодательство эпохи империализма и буржуазно-демократических революцій / Под общ. ред. О.И. Чистякова. - М.: Юрид. лит, 1994. – 478 с.
Національні відносини в Україні у ХХ ст.: Збірник документів і матеріалів. – К.: Наук. думка, 1994. – 557 с.
Мироненко О.М. Світоч української державності: політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 1995. – 325 с.
Народна воля. – 1917. – 16, 17, 20 грудня.
Нова Рада. – 1917. – 8 листопада.
Національно-державне будівництво. Концептуальні підходи, сучасна наукова література / За ред. Ю.І. Римаренка. – К.: Довіра, 1999. – 559 с.
Биков О.М. Внутрішньодержавні організаційно-правові гарантії забезпечення прав та свобод національних меншин в Україні // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. праць. – К., 2000. – Вип. 5.- С. 80-89.
Рябошапко Л. Правове становище національних меншин в Україні (1917-2000). – Львів: Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2001. – 482 с.
Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле.- 2-ге вид. – Мюнхен: Укр.. вид-во, 1969. – 542 с.
ЦДАВОВ України. – Ф. 2592. – Оп. 4. – Спр. 2. - Арк. 6.
Українське державотворення: Невитребуваний потенціал. Словник-довідник / О.М. Мироненко, Ю. Римаренко та ін. – К.: Либідь, 1997. – 557с.
Лозовий В.С. Пошук Директорією ідейно-політичних засад відновлення діяльності УНР // Український історичний журнал. – 2000. - № 5. – С. 32-38.
Вісник Державних Законів для всіх земель Української Народної Республіки. – 1919. – Вип. 5. – Ст.73.
Гольдельман С.І. Жидівська національна автономія в Україні (1917-1920 рр.). – Мюнхен, 1967. – 109 с.
Державний вісник. – 1918. - 31 груд. (№ 84).
Верига В. Визвольні змагання в Україні 1914-1923 рр.: У 2-х т. / НАН України. Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича. – Львів, 1998. – Т. 2.- 502 с.
Нова Рада. – 1919. – 18 січ.
Гунчак Т. Симон Петлюра та євреї / Гол. ред. С.Головко. – К.: Либідь, 1993. – 48 с.
Евреи Украины (Краткий очерк истории). – Ч. 2. – К., 1995.
Подольський А. Директорія Української Народної Республіки (1918-1920 рр.) і єврейський чинник: до постановки питання // Наукові записки. – 2000. – Вип. 13. – С. 137
Закон “Про карну відповідальність за образу національної чести та достойності” // Нова Рада. – 1919. – 1 лют.
Закон 1921 р. “Про громадянство УНР” // Вісник Державних Законів для всіх земель УНР. – 1921. - № 1. – 10 лист.
Чеботок Н.В. Становлення та розвиток інституту національно-персональної автономії //Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. - 2002. - Вип. 16. - С. 506-511.
Яковлів А. Основи Конституції УНР // Розбудова держави. – 1992. - № 5. – С. 21-26
Закон “Про карну відповідальність за образу національної чести та достойності” від 24 січня 1919 р. // Вісник Державних законів для всіх земель УНР. – 1919. – Вип. 5. – Ст. 34
Постанова Ради народних міністрів “Про асигнування 1000000 карбованців на видання шкільних книжок та учених приладів на єврейській мові” // Вісник Державних законів для всіх земель УНР. – 1919. – Вип. 5. – Ст. 2
Постанова Ради народних міністрів “Про асигнування 1000000 гривен на видання на єврейській мові творів українського письменства” // Вісник Державних законів для всіх земель УНР. – 1919. – Вип. 17. – Ст. 230
Закон “Про встановленні Єдиної національно-державної Школи та про статут Єдиної Школи” // Вісник Державних законів для всіх земель УНР. – 1921. – Вип. 3. – Ст. 18
Шаповал М. Велика революція і українська визвольна програма. – Прага, 1927. – 333 с.
Нова Рада. – 1918. – 16 лип.
Історія Академії наук України: Документи і матеріали . – Т.1: 1918-1923 / Уклад. В.Г. Шмельов. – К.наук. думка, 1993. – 569 с.
Собрание законов и постановлений украинской державы. – Вып. 3. – Х.: Изд. ред. “Ведомостей Харьковщины”, 1918.
Новітня історія України (1900-2000): Підручник / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.М. Литвин та ін. – К.: Вища шк., 2002. – 718 с.
Чеботок Н.В. Правові аспекти формування етнонаціональної політики гетьмана П. Скоропадського // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр.– 2004. - № 24. – С. 94-100
Нова рада. – 1918. – 1 листопада.
Кордуба М. Розвій українського населення в Галичині за останні 100 років // Світ. – 1926. - № 13-14. – С. 5-6.
Макарчук С.А. Этносоциальное развитие и национальные отношения на западноукраинских землях в период империализма. – Львов: Вища шк. Изд-во при Львов. ун-те, 1983. – 255 с.
Ботушанский В.М. Національний склад населення Північної Буковини (друга половина – початок ХХ ст..) // Питання нової та новітньої історії країн Європи і Північної Америки. – Чернівці, 1993. – Вип. 2. – Ч. 1. – С. 45-54.
Копчак В.П., Копчак С.И. Население Закарпатья за 100 лет. [1870-1970]: Стат.-демогр. исследование – Львов: Вища шк. Изд-во при Львов. ун-те, 1977. – 199 с.
Конституційні акти України (1917-1920): Невидані конституції Україні / Відп. ред. Ю.Д.Прилюк– К.: Філос. і соціол. думка, 1992. – 272 с.
Яремчук В. До історії створення Західно-української Народної Республіки // Наукові записки. – 1991. – Вип. 7. – С. 106.
Погребинська І., Гон М. Євреї в ЗУНР (до проблеми українсько-єврейських відносин). - К., 1997. – 86 с.
Гольдельман С. Листи жидівського соціал-демократа про Україну: Матеріали до історії укр.-жид. відносин за час революції. – Відень: Жид. вид-во “Гамойн” на Україні, 1921. – 80 с.
Закон УНР від 15 квітня 1919 р. “Про вибори до Сойму ЗОУНР” // Вісник законів і розпорядків. – 1919. - № 11.
Закон “Про уживанє мови у внутрішнім і внішнім урядованню державних властий і урядів, публічних інституцій і державних підприємств на Західній Області УНР” від 15 лютого 1919 р. // Вісник державних законів і розпорядників ЗОУНР. – 1919. – Вип. 3. – Ст. 31.
Закон “Про основи укладання шкільництва на ЗОУНР” від 13 лютого 1919 р. // Вісник державних законів і розпорядників ЗОУНР. – 1919. - № 3-2 марта. – Ст. 12.
Вісник Державного секретарства освіти і віросповідань. – 1919. - № 1. – С. 1-2.
Малицький О. Жидівська преса в Західно-українській Народній Республіці // Сучасність. – 1987. – Ч.5. – С. 67-72.
Петрижин Г.Р. Проблема українського самоутвердження в Західній Україні (друга половина ІХ ст.. – 30 роки ХХ ст..): Дис... канд. політ. наук. – К., 1997
Великочий В.С. Історія ЗУНР: джерела до вивчення державного будівництва: Автореф. дис... канд. іст. Наук: 07.00.06 – Л., 1999
Стецюк П. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. – Львів, 1999. – 232 с.
Енциклопедія українознавства / Гол. ред. В. Кубійович – Т.2. – Львів: Молоде життя, 1993. – 799 с.
Стахів М. Західна Україна (1919-1923). – Скретон, 1961. – Т. 6, кн. 1. – 219 с.
Чеботок Н.В. Конституційно-правове забезпечення етнонаціональної політики Західноукраїнської Народної Республіки // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. – 2003. - № 22. – С. 117-122.
Бердяев Н.А. Истоки и смысл русского коммунизма. – М.: Наука, 1990. – 220 с.
Бенько О.П. Державно-правові аспекти політичного терору на Україні (1917-1953 рр.): Дис... канд. юрид. наук:. – К., 1994
Маркс К., Енгельс Ф. Революционное движение // Соч. – 2-е изд.- Т. 6. – С. 158 – 160.
Юрійчук Є.П. Становлення і характер радянської влади в Україні: історико-правові аспекти (1917-1922 рр.): Дис... канд. іст. наук: 07.00.01. – Чернівці, 1997
Архів // ЦДАГО України. – Ф. 42. – Оп. 1. – Спр. – 50. – Арк.. – 10-19.
Сталин И.В. ХІІ съезд РКП(б). 17-25 апреля 1923 года: Заключительное слово по докладу о национальных моментах в партийном и государственном строительстве (25 апреля) // Сочинения. – Т. 5. – М.: Гос. изд. полит. лит., 1947. – С. 264-275.
Революция и национальный вопрос. Документы и материалы по истории национального вопроса в России и СССР в ХХ веке / Под. ред. С.М. Диманштейна. – Т. 3: 1917. февраль-октябрь; Сост. И.Левин и Е.Драбкина. – М.: Ком. акад.., 1930. –ХL. – 467 с.
КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК. – М.: Политиздат, 1970. – Т.1. (1898-1917). –534 с.
Ленін В.І. Україна // Повне зібрання творів. – К.: Політвидав, 1973. -Т. 32. – С. 333-334
Известия. – 1917. – 23 июня.
Ленін В.І. Україна і поразка правлячих партій в Росії // Повне зібрання творів. – К.: Політвидав, 1973. -Т. 32. – С. 342-344
Большевицкие организации Украины в период подготовки и проведения Великой Октябрьской социалистической революции (март - ноябрь 1917 г.): Сборник документов и материалов. – К.: Госполитиздат, 1957. – 980 с.
ЦДАГО України. – Ф. 3. – Оп. – 1. – Спр. 54. – Арк. 1-5
Известия Юга. – 1917. - 28 нояб.
Политика Советской власти по национальным делам за три года. – М., 1920.
Доценко О. Літопис Української революції: Матеріали й документи до історії української революції. – Т.2, кн.. 4: 1917-1922. – Київ; Львів, 1923. – 398 с.
Третий Всеукраинский съезд Советов Рабочих, Крестьянских и Красноармейских депутатов (6-10 марта 1919 г.). – К., 1919. – 15 с.
ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 159. – Арк. 45-46

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

Blog

З м І с т вступ

Содержание

ВСТУП.............................................................................................................4