5. Циклічність як форма економічного розвитку
| Вид материала | Документы |
- Програма соціально економічного та культурного розвитку, 1213.86kb.
- Програма соціально-економічного та культурного розвитку Буського району, 908.43kb.
- Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік та основні, 1251.4kb.
- 1 Основні тенденції економічного та соціального розвитку економіки жидачівщини в контексті, 1154.23kb.
- Програма економічного І соціального розвитку міста Лозова на 2011 рік, 2181.91kb.
- Стратегічний план економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності, 860.99kb.
- Стратегічний план економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності, 861.44kb.
- Прогнозів економічного І соціального розвитку, 527.66kb.
- Програма економічного І соціального розвитку м. Охтирка, 1356.45kb.
- Програма соціально економічного та культурного розвитку Тернопільського району на 2011, 1372.28kb.
5. Закон вартості виражає внутрішньо необхідні зв'язки між працею товаровиробника у минулому і теперішніми умовами виробництва.
6. Виражає внутрішньо необхідні і сталі зв'язки між вартістю і цінами товарів (рух цін).
2). Закон економії часу.
Закон економії часу визначають першим економічним законом, що примушує товаровиробника економити ресурси. Інакше не можна залишатися товаровиробником, реалізувати свій економічний інтерес.
3). Закон грошового обігу.
Суть закону полягає в тому, що к-сть грошей необхідна для обігу товарів повинна дорівнювати сумі усіх цін проданих товарів, поділених на середнє число оборотів однойменних одиниць грошей. При цьому від суми цін товарів треба відняти суму цін товарів, проданих у кредит і суму погашуваних платежів і додати суму платежів за якими настає час оплати.
23. Безробіття як соціально-економічне явище
Економічні наслідки:
Рівень безробіття є важливим показником економічного стану країни, проте його не можна вважати єдиним і розглядати ізольовано від інших макроекономічних
показників, що характеризують ефективність національної економіки. За наявності надмірного безробіття в економіці виникають певні витрати, тобто істотні економічні збитки від безробіття. Вони виражаються у відставанні фактичного ВВП від його потенційного рівня. Для визначення втрат ВВП у світовій практиці використовують положення та висновки дослідження А.Оукена. Американський економіст Л. Оукен на основі макроекономічного аналізу дійшов висновку, згідно з яким якщо фактичне безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1%, то втрати ВВП складають 2,5%. Це положення дістало назву закону Оукена.
Спираючись на закон Оукена можна обчислити втрати ВВП від надмірного (циклічного) безробіття. Таке обчислення можна розкласти на декілька етапів.
Перший - обчислення відсотка відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП:
В = (РБф - РБп) * 2,5, де
В - відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП (у %); . .
РБф і РЬП - рівень відповідно фактичного і природного безробіття;
2,5 - число Оукена.
Другий - якщо ВВПд прийняти за 100%, то звідси ВВПф = (100 – ВV * 100).
ВВПф - це реальний ВВП, який обчислюється в постійних цінах і є величиною зіставленою з ВВПд.
Формула потенційного ВВП: ВВП(п) = ВВПф * 100 / (100 – В).
Третій, оскільки нам відомо ВВПп і ВВПф, то звідси втрати економіки від циклічного безробіття будуть дорівнювати: ВВПв = ВВПп - ВВПф, де ВВПв - втрати ВВП від циклічного безробіття.
Соціальні наслідки.
Погіршення рівня життя незайнятого населення створює в суспільстві атмосферу крайнього невдоволення, низький рівень доходів, падіння споживання.
Морально-психологічні: пригніченість, втрата самоповаги, деградація особистості, ріст злочинності. Політичні: призводить до кардинальних змін у суспільстві.
25. Відносини власності та їх роль в економіці
Перехідний стан до ринкової економити означає наявність достатньої для створення конкурентного середовища кількості під-в різноманітних форм власності: державних, колективних, змішаних, спільник, індивідуальних. Пропорційність між цими всіма формами власності має бути такою, щоб забезпечити функціонування ринку. Відносини власності є економічним ґрунтом системи господарювання. Вони становлять соціальну форму привласнення насамперед засобів виробництва певними суб'єктами економічних відносин.
Економічний лад суспільства засновується на відносинах власності. Вони є соціальною формую привласнення насамперед засобів виробництва певними суб'єктами економічних відносин. Власники засобів виробництва не тільки самостійні в своїй діяльності, а й економічно відповідальні за її результати, при чому як поточними прибутками, так і своїм майном.
Держава виражає інтерес народу, тому і свою власність використовує для задоволення загальнонародних потреб. Проте при нерозвиненій демократії (і політичній, і економічній) державна форма власності приховує в собі можливість появи під вивіскою загальнонародної власності елементів корпоративного та індивідуально-егоїстичного привласнення. Від імені самої держави на практиці виступають міністерства, відомства та їхні численні органи, що мають свої власні інтереси, які прагнуть задовольняти в першу чергу.
Отже, уявлення про те, що суспільна власність має лише одну повнокровну форму реалізації (державну), суперечить загальним законом економічного розвитку. Саме так слід розцінювати здійснюваний в Україні протягом багатьох десятиліть курс на одержавлення власності. Необхідність існування різноманітних форм господарювання, а отже, і форм привласнення зумовлена вимогами об'єктивної діяльності.
26. Соціально-економічні наслідки інфляції
Інфляція, особливо коли вона сягає рівня галопуючої та гіперінфляції, негативно позначається на всіх сторонах суспільного життя країни.Її соціально-економічні наслідки проявляються у наступному:
1.Знижуються реальні доходи населення. Це стосується насамперед осіб, які отримують фіксовані номінальні доходи (працівники бюджетних організацій, пенсіонери та інші). При зростанні цін їхні реальні доходи зменшуються. І навпаки реальні доходи збільшуються у тих осіб, у яких номінальна заробітна плата зрости швидше, ніж рівень інфляції.
Стосовно перших можна стверджувати, що вони обкладаються інфляційним податком. Інші, навпаки, отримують інфляційну субсидію.
2 Знецінюються фінансові активи із сталим доходом. Інфляція знижує їхню реальну вартість. У цьому випадку скорочуються також і реальні доходи, що їх отримують власники таких фінансових активів.
3.Порушується нормальний розподіл доходів між дебіторами і кредиторами. Від інфляції виграють дебітори, тобто позичальники кредиту, і програють кредитори (позикодавці). Це обумовлено тим, що в умовах інфляції кредит надається за однієї купівельної спроможності грошей, а повертається за іншої, нижчої.
Найбільшу загрозу для кредитних відносин має неочікувана інфляція. Очікувану інфляцію можна врахувати і пристосуватися до неї. Наприклад, кредитори можуть індексувати відсоткову ставку з урахуванням очікуваної інфляції.
4. Знижується мотивація до інвестування довгострокових програм.
Довгострокові. інвестиції стають ризикованими, тому що прибуток, який очікують отримати при поточних цінах у майбутньому внаслідок інфляції може суттєво зменшитися в реальному вимірі.
5. Прискорюється матеріалізація грошей. Під час інфляції зростають ціни на товарно-матеріальні ресурси і
нерухомість. Тому домашні господарства і підприємства намагаються позбутися грошей і вкласти їх у запаси товарно-матеріальних цінностей та в нерухомість. Гроші стають «гарячими». Від них намагаються як найшвидше звільнитися.
6. Інфляція як фактор зайнятості та безробіття. В умовах неповної зайнятості інфляція може виконувати й позитивну функцію, якщо вона набуває вигляду інфляції попиту. В цих умовах держава, збільшуючи сукупні витрати, може ціною помірної інфляції стимулювати збільшення виробництва та зниження безробіття.
7..Знижується мотивація до праці. Падіння життєвого рівня населення внаслідок інфляції, а також спотворення структури і диференціації доходів негативно впливають на мотивацію підприємницької та трудової діяльності Це пов'язано з великою диференціацією міжгалузевої заробітної плати, розривом у рівні оплати праці в державному і недержавному секторах економіки, великим відставанням мінімальної з/п від середньої значною різницею у співвідношенні низько- і високооплачуваних категорії працівників у межах окремих галузей та інше. Зрозуміло що вплив заробітної плати на зміну цін та інфляційні процеси не можна заперечувати. Разом з тим нинішня з/п, питома вага якої в структурі витрат на виробництво продукції промисловості є не дуже великою, не може бути головним чинником інфляції.
8. Інфляція підриває управлінський механізм економіки. В ринковій економіці держава використовує в основному економічні важелі регулювання. Зрозуміло, що таке регулювання може дати бажані результати лише за умови, коли грошова система досить стійка. Дестабілізуючи її, інфляція автоматично знижує ефективність економічних регуляторів, часом навіть робить недоцільним саме їхнє застосування, підштовхує державу до використання інших адмін. методів впливу. Інакше кажучи, інфляція не тільки
знецінює гроші, а й усю систему регулювання економіки. Те, що нині в українській відбувається бурхливий стихійний розвиток бартерних відносин, інфляційне походження таких є безсумнівним, демонструє це з усією очевидністю.
27. Фактори виробництва, проблеми їх поєднання
Фактори виробництва: праця, капітал земля, інновації. Все, що має суспільство, створене працею людей.Праця - це процес, що відбувається між людиною і природою. Праця, що створює блага, послуги і товари може бути фізична (малокваліфікована) та інтелектуальна (висококваліфікована). Щоб виробляти необхідні певні засоби праці - техніка, технологічні системи, виробничі агрегати, грошові кошти - капітал.
Капітал може бути вироблений (засоби виробництва, засоби праці, предмети праці) і грошовий (фінансові банки). Предмет праці - це все те, на що спрямована праця (сировина, матеріали, напівфабрикати). Засоби праці - предмети праці з допомогою яких людина виготовляє певні матеріальні блага.
Землі - усі природні ресурси, вона відіграє важливу роль в с\г.
Інновації товарного виробництва - розвиток науково-технічного прогресу.
Серед проблем, які виникають у процесі поєднання факторів виробництва є:
1. Забезпечення збалансованого розвитку засобів виробництва, трудових ресурсів, їх взаємної якісної і кількісної відповідності;
2. Формування і підтримка мотивації до впровадження більш прогресивних засобів виробництва;
3. Забезпеченння замінення ручної, малокваліфікованої праці на технічну і технологічно оснащену - дає змогу витрачати всі ресурси на одиницю створеного продукту;
4. Досягнення пропорційності при формуванні техніко-технологічної бази виробництва і
підготовці працівника:
5. Створення механізмів економічного управління процесом поеднання і використання факторів виробництва.
28. Споживання та нагромадження як функції доходу. Їх співвідношення
В умовах ринкової самостійності під-ва мають право вибирати напрями використання чистого прибутку, що залишився на під-ві після сплати податків. Розподіл чистого прибутку повинен передбачати, як правило, співвідношення його складових - фонди споживання і фонди нагромадження.
Кошти фонду споживання використовуються під-вом на виплати персоналу премій, матеріальної допомоги, дивідендів, надбавок до з\п тощо. За рахунок цього фонду фінансуються путівки для працівників і їхніх дітей на лікування і відпочинок Здійснюється житлове будівництво. Кошти фонду споживання спрямовуються на задоволенні соціальних потреб під-ва.
Кошти фонду нагромадження використовуються на придбання основних виробничих і не виробничих фондів; фінансування науково-дослідних робіт; впровадження нових технологій і ноу-хау. Шляхом надання пільг держава може стимулювати під-ва використовувати отриманий прибуток на розвиток виробництва, тобто спрямовувати більше коштів у фонд нагромадження.
У загальному плані порядок використанні прибутку визначає власник під-ва або уповноважений ним орган згідно зі статутом під-ва та чинним законодавством.
Розподіл і використання прибутку на під-ві:
(*?)Загальний (валовий прибуток).
податок на прибуток;
чистий прибуток
а) розподілений прибуток, виробничий розвиток, соціальний розвиток, заохочування, дивіденди, інші цілі;
б) нерозподілений прибуток, інвестиційні потреби, резервний фонд.
В акціонерному товаристві виникають нові складні суперечності в розподілі і використання прибутку. Насамперед це суперечності: між акціонерами, які прагнуть отримати дивіденди; робітники, які зацікавлені в збільшенні з/п; підприємство, яке повинно здійснювати інвестиції у реконструкцію і реструктуризацію виробництва.
29. Економічні інтереси як рушійна сила соціально-економічного розвитку.
Економічні інтереси - суспільна форма прояву і розвитку економічних потреб, інтересів, які пов’язані з психологією, звичаями, культурним рівнем і свідомістю людей. Економіка не може функціонувати і розвиватися поза інтересами людей. В основі всього лежать особисті інтереси. В житті йде жорстока боротьба між особистостями та різними соціальними групами - галузевими, регіональними, професійними, виробничими, сімейними. Кінцева мета - задоволення своїх власних потреб і реалізації своїх власних інтересів. Матеріальним носієм особистого інтересу є грошовий дохід. Реалізуючи свій інтерес людина орієнтується на пряму вигоду (зиск), щоб досягти свого інтересу кожен прагне до збільшення доходів. Рушійною силою економічного розвитку інтереси стають лише при умові гармонії: особистих інтересів і інтересів соціальних громад - колективних, групових, сімейних, галузевих, територіальних.
Баланс інтересів - успішний розвиток. Щоб реалізувати свої інтереси людина вступає в ринкові відносини з іншими людьми з приводу обміну, привласнення матеріальних і духовних благ та послуг, допомогою яких будуть задоволені ці потреби.
Ринок збільшує можливості людини в досягненні її індивідуальних інтересів. В силу того, що ринкові ціни узгоджують інтереси продавців (виробників) і покупців (споживачів) вони сприяють реалізації цілей та інтересів всього суспільства.
З єдиного державного центру неможливо врахувати комплекс різноманітних інтересів в суспільстві; ринок це робить автоматично, постійно.
30. Еластичність попиту та її фактори
Попит – це залежність обсягу продажу певного блага від його ціни.
Закон попиту: обсяг попиту спадає при зростанні ціни. і навпаки.
Цінова еластичність попиту - це ступінь залежності величини попиту від зміни ціни.
Відсоткова зміна величини попиту
Е попиту = Відсоткова зміна ціни
Якщо величина попиту змінюється на більший відсоток, ніж ціна, то попит є еластичним; якщо змінюється величина на менший відсоток, то попит нееластичний. При еластичному попиті дохід зростає в міру того, як знижується ціна. При нееластичному загальний дохід зменшується в міру зниження цін.
Цілком еластичний і цілком нееластичний попит є двома крайніми випадками ситуації на ринку. При вертикальному розміщенні кривої попиту величина попиту є постійною при зміні ціни (цілком нееластичний). При горизонтальному розміщенні, при підвищенні ціни не може бути реалізована жодна одиниця товару.
Одинична еластичність – ціна і величина попиту змінюються на однаковий відсоток.
Еластичний попит за ціною вимірюється за допомогою коефіцієнта еластичності.
Е попиту = 0 - цілком нееластичний попит;
Е попиту = 1 – попит з одиничною еластичністю;
Е попиту > 1 - еластичний попит;
0 < Е попиту < І - нееластичний попит;
Е ПОПИТУ прямує до нескінченності – цілком еластичний попит.
32. Економічні ф-ції держави в трансформаційній економіці.
Держава намагається забезпечити умови функціонування ринку виконуючи такі функції:
1) Законодавчу (розробка системи заходів, правових норм і законів, які гарантують розвиток ринкових відносин);
2) Стабілізуючу (підтримання економічної рівноваги, високої зайнятості, антиінфляційні заходи, стабілізація економічного зростання);
3) Розподільну (соціальний захист населення, перерозподіл доходів, забезпечення виробничими ресурсами).
Надмірне втручання держави у ринкові процеси веде до деформації ринку. Найважливішим чинником деформації ринку виступає монополія - економічна чи державна. Отже, деформований ринок – це передусім монополізований ринок для якого властиві такі ознаки:
1) Незначна к-сть виробників;
2) Ринкова влада одного виробника або одного покупця, яка виявляється у контролі над ціноутворенням;
3) Утруднений доступ до виробничих ресурсів, обмеження конкуренції;
4) Дефіцит інформації про ринок;
5) Узгодження дії економічних суб'єктів. Особливо значна деформація ринку відбувається
за умов командно-адміністративної системи (державної монополії), що виявляється у такому:
- монополія державної власності;
- надмірна централізація розподілу виробничих ресурсів, товарів і послуг;
- відсутність самостійності у виробничій і комерційній діяльності;
- незбалансованість попиту і пропозиції, існування товарного дефіциту, централізоване суб'єктивне ціноутворення;
- порушення законів грошового обігу, існування бюджетного дефіциту;
- заміна товарно-грошових відносин товарним обміном;
- відсутність економічної свободи у вирішенні фундаментальних господарських питань;
- відсутність мотивації до праці, деформація економічних інтересів усіх суб'єктів ринкових відносин;
- розквіт тіньової економіки, нелегального ринку;
- розвал загальнонаціонального ринку;
- суб’єктивне регулювання економічної системи.
34.Регулювання зайнятості населення в сучасних умовах
Політика зайнятості включає державні заходи щодо регулювання ринку праці, забезпечення ефективної зайнятості населення і запобігання безробіттю. Юридичною основою є Закон «Про Зайнятість населення». Принципи державної політики зайнятості:
1)забезпечення рівних можливостей усім громадянам на вільний вибір трудової діяльності;
2)сприяння створенню вільних робочих місць та умов для розвитку підприємництва;
3)узгодженість заходів у сфері зайнятості і іншими напрямами економічної і соціальної політики;
4)координація дій державних органів з професійними спілками, асоціаціями підприємців, власників п-в щодо забезпечення зайнятості населення;
5)міжнародне співробітництво у вирішенні проблем зайнятості.
Державна політика зайнятості здійснюється шляхом сприяння збереженню і розвитку системи робочих місць, а саме на основі: стимулювання раціонального розміщення виробництва, створення малих під-в, підвищення мобільності працівників,заохочення підприємництва. Одночасно забезпечується матеріальна підтримка безробітних і проводяться заходи щодо їх залученим у сферу виробництва на основі створення нових робочих місць. Для реалізації політики зайнятості в Україні створено держслужбу
зайнятості, діяльність якої фінансується з держфонду сприяння зайнятості. За рахунок його коштів виплачується допомога по безробіттю, забезпечується робота системи інформації і консультації, надається допомога в пошуку нових місць роботи, проводиться навчання і перенавчання , а також підвищення кваліфікації.
До заходів регулювання попиту на робочу силу відносять: створення додаткових місць, як у держсекторі, так і в недержавному секторах економіки шляхом збільшення капітальних вкладень. Державна підтримка нетрадиційних видів зайнятості, включаючи часткову, тимчасову зайнятість, надомництво. створення власних під-в особами, що втратили роботу; надання підприємствам субсидій, прямих і податкових пільг за умови призупинення вивільнення працівників або найму додаткової робочої сили; залучення приватного капіталу в регіони зі стійким рівнем безробіття.
35. Економічна ефективність витрат праці
Ефективність праці певною мірою визначається діючою системою заробітної плати. Заробітна плата як соціально-економічна категорія, з одного боку, є основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організація заінтересовує працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціально-економічного розвитку країни.
Як свідчить зарубіжний досвід, кардинальні зрушення у технічному оснащенні виробництва, структурі праці та функціях працівників, упровадження нових форм організації праці привели до того, що головною метою економічної стратегії і системи матеріального стимулювання сучасних компаній її фірм стало досягнення не кількісних показників випуску продукції, а якісних параметрів виробництва, таких як поліпшення . використання устаткування, робочого часу, складу робочої сили, якості продукції, спрямованих на підвищення ефективності виробництва.
Заробітна плата як елемент рину праці є ціною робочої сили, а також статтею витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції, робіт (послуг) на окремому підприємстві. Як елемент ціни виробництва заробітна плата має визначатися часткою у створеній підприємством вартості. Під час формування частки заробітної плати необхідно не допускати відшкодування надлишкових затрат праці, забезпечувати її підвищення тільки у зв'язку з збільшенням кількості вилущеної продукції ефективнішим використанням ресурсів, зростанням продуктивності праці.
Заробітна плата є найбільш дійовим інструментом активізації людського фактора і використання трудового
потенціалу. При цьому використання існуючого кваліфікаційного і творчого потенціалу працівників має повністю залежати від наукової обґрунтованості і вибору методів ув’язки заробітної плати з кваліфікацією, змістом виконуваної роботи, результатами праці й умовами, в яких вона здійснюється.
Як важлива соціально-економічна категорія витрати на оплату праці повинні виконувати такі функції:
- відтворювальну - як джерела відтворення робочої сили і засобу залучення людей до праці;
- стимулюючу - встановлення залежності рівня заробітної плати від кількості, якості результатів;
- регулюючу - як засіб розподілу і перерозподілу кадрів по регіонах країни, галузях економіки з урахуванням ринкової кон’юнктури;
- соціальну - забезпечення соціальної справедливості, однакової винагороди за однакову працю.