5. Циклічність як форма економічного розвитку

Вид материала

Документы

Содержание 19. Сутність та типи економічного зростання 21.Стимули та механізми підприємницької діяльності

Подобный материал:

• Програма соціально економічного та культурного розвитку, 1213.86kb.
• Програма соціально-економічного та культурного розвитку Буського району, 908.43kb.
• Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік та основні, 1251.4kb.
• 1  Основні тенденції економічного та соціального розвитку економіки жидачівщини в контексті, 1154.23kb.
• Програма економічного І соціального розвитку міста Лозова на 2011 рік, 2181.91kb.
• Стратегічний план економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності, 860.99kb.
• Стратегічний план економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності, 861.44kb.
• Прогнозів економічного І соціального розвитку, 527.66kb.
• Програма економічного І соціального розвитку м. Охтирка, 1356.45kb.
• Програма соціально економічного та культурного розвитку Тернопільського району на 2011, 1372.28kb.

Залежність між ціною і попитом характеризує крива попиту. Якщо ціна товару зростає від точки Б до точки А, обсяг продажу скорочується. Напрям стрілок, на осях графіка зміниться на протилежний, якщо ціна знизиться в напрямі від точки А до точки Б. Рух по кривій попиту з однієї точки до будь-якої іншої показує, як зміна однієї змінної, тобто ціни зумовлює зворотний рух, тобто обсягу продаж.

Фактори що визначають попит:

- Ціна товару; - Ціни на взаємозамінні і взаємо допоміжні товари; - Суб’єктивні смаки та уподобання; -Рівень доходу населення.

Попит – це форма вираження потреб представлених на ринку і забезпечених грошовими засобами. Попит розглядається як платоспроможний оскільки показує скільки товарів може придбати на ринку покупець. Закон попиту: чим вища ціна на товар, тим менший на нього попит. Взаємозамінні товари – це товари які є різними, але мають здатність задовольнити дану потребу. Взаємодопоміжні товари – товари які при споживанні потребують, щоб воно було комплексне. Суб’єктивні смаки і уподобання мають такий самий попит, як і всі попередні фактори. Їх зміна веде до зміни попиту. Суб’єктивні смаки і уподобання залежать від віку, статі, стилю життя, реклами, моди, природних кліматичних умов. Якщо розглядати вплив цього фактора, на графіку зображеної кривої попиту, то він як всі решта нецінових факторів зміщує криву попиту вправо чи вліво. Зміна доходу впливає на попит. Із зниженням доходів люди купують більше дешевших товарів. Збільшення доходів дає змогу збільшити попит при незмінному рівні цін. Зміна ціни змінює криву попиту, а зміна нецінових факторів зміщує її вправо чи вліво. Тому розрізняють зміну величини попиту і зміну попиту.

19. Сутність та типи економічного зростання

Під економічним зростанням розуміють збільшеним кількості товарів і послуг, які продукує національна економіка. Економічне зростання вимірюють двома способами. По-перше, темпами зростання реального ВВП за певний проміжок часу - здебільшого за рік, по-друге - темпами зростання реального ВВП на душу населення за той самий період.

Розрізняють Два типи економічного зростання - екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивний тип економічного зростання - це нарощування виробництва товарів та послуг на основі збільшення кількості факторів за попереднього рівня технології. Інакше кажучи, обсяг продукції зростає за рахунок зростання чисельності робочої сиди, обсягу інвестицій, використовуваних с\г угідь та інших ресурсів. При цьому продуктивність праці залишається незмінною.

Інтенсивний тип економічного зростання – це збільшення виробництва товарів і послуг на основі підвищення ефективності використання ресурсів – підвищення кваліфікації працівників, поліпшення використання фізичного капіталу, застосування принципово нових машин і механізмів, кращої організації господарської діяльності тощо. За цього типу зростання продуктивність праці підвищується.

У реальній дійсності обидва типи економічного зростання співіснують, але здебільшого переважає один із них. Тому в аналітичній економії говорять про переважно інтенсивний або переважно екстенсивний тип економічного зростання. Збільшення значення в національній економіці інтенсивного типу економічного зростання називають інтенсифікацією економіки.

20. Основні форми державного регулювання

Державне регулювання економіки реалізується в різних формах. Залежно від строкової розмовності розрізняють довгострокове і короткострокове регулювання.

Довгострокове регулювання обумовлене необхідністю досягнення стратегічних цілей. В його системі головне місце займає цілеспрямований вплив на обсяг і структуру інвестицій, рівень заощаджень в економіці. Головне завдання довгострокового регулювання полягає в проведенні структурних зрушень в економіці, розвитку наукових виробництв, піднятті відсталих в економічному розумінні районів.

Короткострокове регулювання - це насамперед антициклічне регулювання , основою якого є вплив на сукупний попит (величину споживчих та інвестиційних витрат). У межах цієї форми застосовується антиінфляційне регулювання, яке реалізується переважно через політику доходів (контроль над заробітною платою та цінами, обмеження темпів зростання грошової маси).

За характером впливу на господарські суб'єкти державне регулювання економіки поділяється на дві форми: пряме та непряме (опосередковане). Пряме регулювання - це вплив держави на економічні процеси за допомогою безпосереднього використання відповідних регуляторів. Воно реалізується через бюджетне інвестування державою відповідних програм фінансування розвитку державних підприємств, інфраструктури, науки, культури, освіти, соціального захисту населення тощо, а також через регламентацію цін, заробітної плати та інших інструментів ринкового механізму. Прямий вплив може здійснюватись через використання адміністративних важелів, які регламентують конкретні завдання та обмеження

господарської діяльності.

Непряме регулювання економіки - це вплив держави на господарську діяльність через внесення відповідних змін за умови функціонування ринкового механізму. Воно досягається за допомогою правових та економічних інструментів. Застосовуючи ці інструменти, держава безпосередньо нічого не змінює в ринковому механізмі, а створює лише передумови для змін.

Державне регулювання - це система заходів законодавчого, виконавчого, контролюючого характеру, який здійснюється державними закладами з метою стабілізації та адаптації існуючої соціально-економічної с-ми до змінних умов.



21.Стимули та механізми підприємницької діяльності

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, організована на власний розсуд діяльність громадян та їх об'єднань, щодо виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) з метою отримання прибутку. Підприємництво - це певний тип і стиль економічної поведінки особи, складовими якого є: здійснення сміливих, важливих і складних проектів; готовність взяти на себе ризик, пов'язаний з реалізацією нових ідей.

Стимули підприємницької діяльності:
1)вільний вибір видів діяльності;
2)добровільні засади залучення матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних і інших видів ресурсів; . .

3)вибір постачальників і споживачів продукції відповідно до потреб і можливостей; 4)встановлення вільних цін; 5)вільний найм працівників;

6)самостійний розподіл і використання прибутку.

У країнах з ринковою економікою мають місце певні обов’язкові умови розвитку підприємництва: стабільність державної економічної політики, яка є джерелом упевненості підприємців у завтрашньому дні, позитивна громадська думка, ставлення до підприємництва як до одного з престижних занять у суспільстві; пільговий податковий режим; наявність розвинутої інфраструктури підприємництва; ефективна система захисту інтелектуальної власності.

Підприємницька діяльність регулюється Конституцією, цивільним законодавством, а також різними актами, що регламентують господарську діяльність, порядок створення та функціонування підприємств. Підприємництво становить основу правового і економічного забезпечення діяльності під-в з різними

формами власності.

Здійснюючи перехід до ринкових відносин, Україна, як і ряд східноєвропейських країн прийняла спеціальний закон «Про підприємництво» введений у дію Постановою ВРУ №785-12 від 26.02.91 року) зі змінами та доповненнями , які були ухвалені в 1997 році.

Вийняткове значення має спрощення процедури оподаткування як підприємств - фізичних осіб, так і малих підприємств. Запроваджено єдиний фіксований податок на доходи під-ців - фіз. осіб.


22. Економічні закони товарного виробництва

1). Закон вартості .

Закон вартості - це особливий економічний закон, що виражає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв'язки між суспільно необхідною працею (витраченою на виробництво товару з урахуванням умов її відтворення) і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту і пропозиції. У поєднанні із законом попиту і пропорції, через підсилення цін від вартості, закон вартості виконує функцію регулятора суспільного виробництва та розподілу суспільних ресурсів між різними сферами виробництва.

Закон вартості виражає:

1. Внутрішньо необхідні суттєві і сталі зв’язки між індивідуальним і суспільно-необхідним робочим часом. У такому аспекті він набуває вигляду закону сфери безпосереднього виробництва. Згідно із законом вартості мінові пропорції при обміні товарів регулюються суспільно-необхідними виробами, змушуючи товаровиробників знижувати індивідуальну вартість їхніх товарів (через поліпшення організації виробництва впровадження нової технології тощо), зменшуючи при цьому вартість корисних благ. Цей закон є рушійною силою розвитку продуктивних сил.

2. Обмін еквівалентів, тобто обмін товарів відповідно до кількості та якості витраченої на них суспільно-необхідної праці (діє закон сфери обміну).

3. Наявність сталих зв'язків між виробниками одного виду товарів через конкуренцію, за якої здійснюється взаємний тиск одного підприємця на іншого.

4. Наявність сталого зв'язку між попитом т пропозицією. Якщо їх відносна вартість порушується, то обмін товарів здійснюється не відповідно до кількості витраченого на них суспільного робочого часу.