5. Циклічність як форма економічного розвитку

Вид материалаДокументы

Содержание


56. Платіжний баланс та його структура.
44. Пропозиція та її фактори.
46.Сутність та функції ринку
48. Гранична та середня схильність до споживання і заощадження.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

56. Платіжний баланс та його структура.

Відповідно до міжнародного розподілу праці та в зв'язку з тісним економічним, торговельним, науковим, культурним і іншими видами співробітництва між різними країнами здійснюються необхідні платежі та розрахунки. Необхідність взаємного обліку таких платежів і розрахунків потребує скла­дання платіжного балансу — балансу угод, укладених протя­гом року між фізичними особами, підприємствами та урядо­вими організаціями однієї країни з відповідними установами інших країн. Платіжний баланс відображає зв'язок між усіма угодами, які певна країна отримує від інших країн, і всіма платежами, які вона (та її суб'єкти господарювання) здійснює іншим країнам. Він відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично інформує про економічні операції, що здійснюються між національною економікою та економіками інших країн. За формою складання платіжний баланс визна­чається як статистичний звіт за певний період часу, в якому відображено всі економічні операції між резидентами певної країни і резидентами інших країн (нерезидентами). Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерсько­го обліку:— за кредитом кожна економічна операція має подвійний запис однієї статті та дебетом іншої, сумарний дебет дорівнює сумарному кредиту. Відповідно до Керівництва МВФ платіжний баланс скла­дається з двох великих розділів: 1) рахунок поточних опе­рацій 2) рахунок руху капіталу та фінансових ресурсів 1. Рахунок поточних операцій – розділ міжнародного рахунку країни, який відображає рух за кордон та з-за кордону товарів, послуг та трансфертних платежів. Він складається з двох частин: рахунку торгівлі, рахунку невидимої торгівлі. Рахунок торгівлі містить інформацію про експорт та імпорт товарів (експорт товарів означає приплив грошових коштів та створює статтю кредиту; імпорт товарів означає відплив грошових коштів та створює статтю дебету) Рахунок торгівлі наповнюють дані про експорт та імпорт товарів. Якщо експорт товарів


перевищує імпорт , кажуть про позитивне (додатне) сальдо торговельного балансу. Якщо експорт країни є меншим, ніж імпорт, слід констатувати від’ємне сальдо товарної торгівлі. Рахунок невидимої торгівлі відображає надання послуг споживачам за кордоном та придбання послуг резидентами в нерезидентів, а також трансферти. - виробничі послуги; - транспортні послуги; - туризм; - прибуток інвестиції; - трансферти; Для України типовою ситуацією є перевищення показниками експорту послуг показників імпорту послуг. Передусім це пов’язано з транзитним статусом держави та наявністю торговельного флоту, що надає Україні статус „ транспортної держави”. 2. Рахунок руху капіталів-це розділ міжнародного рахунку країни, який відображає рух кредитних ресурсів та фінансових активів за кордон та з-за кордону. Рахунок руху капіталів складається з трьох частин: а) рахунок руху довгострокового капіталу відображає зміни довгострокових інвестицій б) рахунок руху короткотермінового капіталу відображає переміщення інструментів грошового ринку між певною країною та рештою світу в) рахунок руху резервів фіксує збільшення або зменшення золотовалютного резерву країни. Резерви можуть використовуватися з метою покриття дефіциту в поточних розрахунках (наповнюватися у разі профіциту). Система розрахунків платіжного балансу унікальна в тому плані, що вона хоч і не показує безпосередньо, які процеси розвиваються добре, а які погано, проте відображає реальні фінансові потоки між даною країною з іншим світом.

44. Пропозиція та її фактори.

Пропозиція – це обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу. Фактори, які визначають пропозицію, поділяються на об’єктивні та суб’єктивні. До об’єктивних належать економічні, соціальні, демографічні. Економічними факторами є: рівень технології, організаційно-інфраструктурне забезпечення, сфера обігу, державне стимулювання ринкової конкуренції, переміщення капіталів. Соціальні – це професійно-кваліфікаційний склад робочої сили, суспільна престижність підприємства, розміри і активність підприємців, їхня економічна самостійність, рівень культури і спеціальної освіти учасників виробництва. Демографічні фактори охоплюють: масштаби і характер залучення у виробництво і вивільнення робочої сили, розподіл працездатного населення за територією. До суб’єктивних чинників відносять психолого-традиційні, естетичні, природо-кліматичні. Психолого-традиційні – це зміни смаків та уподобань споживачів, місцеві, національні традиції, виховання, релігійні звичаї. Естетичні включають зміни у моді, розвиток промислового дизайну. Природо- кліматичні – це клімат, рельєф та

місцезнаходження. Однак головним чинником пропозиції є ціновий фактор, який відображається в законі пропозиції. Сталий причинно-наслідковий зв’язок між ціною та обсягом товарів (послуг), який товаровиробник здатний поставити на ринок, виражається законом пропозиції. Зміст закону пропозиції полягає в тому, що чим вища ціна (за інших додаткових причин), тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринок упродовж певного проміжку часу, і навпаки, чим нижча ціна, тим менше товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок. Тому звідси випливає прямий зв’язок між ціною і пропозицією товару і він зображається кривою пропозиції.


46.Сутність та функції ринку

Сутність ринку полягає у тому,що це певна сукупність економічних відносин між різними типами фірм,а також державою та держав між собою і наднаціональними органами та іншими суб’єктами з приводу купівлі – продажу товарів і послуг відповідно до законів сучасного товарного виробництва. Ринок - це сукупність соц.-економічних відносин, яка складається у процесі в-ва, розподілу і обліку товарів, а також руху грошових засобів. Більш конкретно, це: Ринок - це сфера обліку, де здійснюються, за допомогою актів купівлі, продажу, звязок сфери в-ва і сферою споживання або звязок виробників і споживачів. Ринок виник і почав формуватися ще в період, коли почав розвиватися обмін між містами і організовувалися ярмарки (12 ст.) Ринок розвивався одночасно з розвитком товарного г-ва. Ринок діє за законами в-ва і основними з них є: -закон вартості; - закон попиту і пропозиції; - закон грошового обігу; - закон конкуренції. Ринок - це демократ. Тому, що він не ділить людей на окремі класи, соц. групи, а лише ділить всіх людей на дві групи: - покупців; -продавців. Суб'єктами ринку є: покупці і продавці Кожен з них має свою мету на ринку. Покупці хочуть, як найдешевше купити якісний товар і мати max ефект від

його споживання. Продавці хочуть, як найдорожче продати і отримати max можливий прибуток. Об'єктами ринку є гроші і товари. В якості товарів виступають предмети споживання, засоби в-ва, послуги, продукти інтелектуальної праці, інформації, зв’язок. А в якості грошей виступають усі платіжні і розрахункові грошові документи. Ринок включає ІІІ осн. елементи: 1) ринок товарів і послуг; 2) ринок капіталу; 3) ринок робочої сили. Ринок, як с-ма економічних відносин, яка регулює взаємовідносини виробників і споживачів виконує такі функції: - здійснює остаточне визначення вартості товару і встановлює ціну товару; - урівноважує ціни; - забезпечує безперервний процес суспільного відтворення, і є його важливим етапом. - стабілізує грошовий обіг, і сприяє його розвитку; - підтримує авторитет національної валюти; - має регулюючий вплив на економіку, тобто, сигналізує про появу диспропорцію між попитом і пропозицією і сприяє їх ліквідації. - має стимулюючий вплив на економіку, оскільки спонукає виробників до запровадження нової техніки і технології, з метою покращення якості та асортименту товарів. - сприяє розвитку конкуренції; - забезпечує споживачів необхідними товарами і товаровиробників необхідною сировиною і технікою... - сприяє формуванню ринкової моделі управління економікою, яка лише частково включає державне регулювання. - функція санації,тобто очищення економічної системи від неефективних і нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції.

48. Гранична та середня схильність до споживання і заощадження.