Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних хвороб Харківської медичної академії післядипломної освіти Харків 2004
| Вид материала | Диплом |
- Типовий навчальний план І програма спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних, 868.73kb.
- Типовий навчальний план та програма інтернатури випускників вищих медичних закладів, 744.68kb.
- Навчальний план І програма схвалені Координаційною науково-методичною радою з післядипломної, 678.92kb.
- Чепілко Катерина Іванівна Подолюк Ольга Олександрівна Рецензент: Голова проблемної, 398.49kb.
- Міністерство освіти І науки україни управління культури І туризму харківської обласної, 44.83kb.
- Валентина Валентиновича Кришталя та 25-річчю кафедри сексології та медичної психології, 598kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківський національний університет, 200.57kb.
- В. Н. Каразіна кафедра загальной та клінічної імунології та алергології грип (антропонозний,, 687.35kb.
- Затверджено наказом ректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 88.61kb.
- Національної Медичної Академії післядиплом, 176.76kb.
ИЗУЧЕНИЕ ВЛИЯНИЯ КОМПЛЕКСНОЙ АНТИБАКТЕРИАЛЬНОЙ ТЕРАПИИ НА АКТИВНОСТЬ АНТИОКСИДАНТНОЙ СИСТЕМЫ ПРИ ГНОЙНО-СЕПТИЧЕСКОЙ ПАТОЛОГИИ
Савченко И.М., Палковский О.Л., Палеева Т.О.
Гомельский государственный медицинский университет
Целью исследования являлось изучение влияния комплексной антибактериальной терапии на состояние антиоксидантной системы у пациентов с гнойно-септической патологией.
При исследовании активности антиоксидантной системы использовались следующие методики: определение общей антиоксидантной активности плазмы крови путём спектрофотометрического измерения скорости накопления продуктов аутоокисления адреналина; определение осмотической стойкости мембран эритроцитов.
Контрольную группу составили пациенты хирургического профиля с абдоминальной патологией, не носящей гнойно-септического характера (n=31): хронический калькулезный холецистит и язвенная болезни желудка и двенадцатиперстной кишки, оперированные в плановом порядке.
Исследуемую группу составили пациенты ОРИТ с диагнозом сепсис(n=12).
Средний возраст пациентов в контрольной группе составил 52,5+-1,5 года, в исследуемой группе- 53+-0,9 лет.
Определение антиоксидантной активности проводилось в день поступления (исходный уровень), в ходе операции (интраоперационный уровень), в 1-е сутки после операции, в 5-е сутки после операции.
Все пациенты получали необходимую при данной патологии терапию. Пациенты контрольной группы и получали антибактериальные препараты с целью профилактики инфекционно-воспалительных осложнений (цефотаксим). Пациенты исследуемой группы получали комбинированную антибактериальную терапию: цефотаксим, эритромицин, метронидазол. Объём анестезиологического пособия при оперативном вмешательстве в группах не отличался.
Исходный уровень антиоксидантной активности в контрольной группе: общая антиоксидантная активность плазмы была в диапазоне от 4 до 22 ед.акт., М=11,8+-1,5ед.акт. Осмотическая стойкость эритроцитов в данной группе была в среднем на 28%+-1,4% меньше, чем у практически здоровых людей.
В исследуемой группе : общая антиоксидантная активность плазмы была в диапазоне 0,5-3 ед.акт., М=1,45+-0,8 ед.акт.,(р<0,05 по отношению к контрольной группе), что составило 11%+-6,1% от показателей общей антиоксидантной активности в контрольной группе; осмотическая стойкость эритроцитов в группе была в среднем на 74%+-2,2% меньше, чем у практически здоровых людей и на 45%+-0,2% меньше, чем в контрольной группе.
Интраоперационный уровень антиоксидантной активности составлял: в контрольной группе общая антиоксидантная активность плазмы крови была в диапазоне от 3 до 18 ед.акт., М=10,5+-1,0 ед.акт. осмотическая стойкость эритроцитов в среднем на 30%+-0,8% меньше, чем у практически здоровых. В исследуемой группе: общая антиоксидантная активность плазмы была в диапазоне 0,5+-2.5 ед.акт., М=1,3+-0,6 ед.акт. ( р<0,05 по отношению к контролю ), что составило 11,3%+-5,2% от показателей контрольной группы. Осмотическая стойкость эритроцитов была в среднем на 76%+-3,0% меньше, чем у практически здоровых и на 44%+-0,8% меньше, чем в контрольной группе.
В 1-е сутки после операции антиоксидантная активность составляла: в контрольной группе общая антиоксидантная активность плазмы была в диапазоне от 3,5 до 20 ед.акт., М=11,2+-1,1ед. акт. Осмотическая стойкость эритроцитов была в среднем на 26%+-2,0% меньше, чем у практически здоровых.
В исследуемой группе общая антиоксидантная активность плазмы крови была в диапазоне от 1 до6 ед.акт., М=3,6+-1,1 ед.акт.( р<0,05 по отношению к контролю), что составило 29,3%+-8.9% от показателей контрольной группы.
На 5-е сутки после операции: в контрольной группе общая антиоксидантная активность плазмы крови была в диапазоне от 12 до 33 ед.акт., М=23.4+-1,8 ед.акт осмотическая стойкость эритроцитов была на 12%+-1.8% меньше, чем у практически здоровых.
В исследуемой группе общая антиоксидантная активность плазмы колебалась в диапазоне от 9 ед.акт. до 25 ед.акт., М=17,95+-1,5 ед.акт( p<0,05 по отношению к контролю), что составило 71,2%+-5,95% от антиоксидантной активности плазмы в контрольной группе. Осмотическая стойкость эритроцитов в исследуемой группе была на 36%+-1,8% меньше, чем у практически здоровых и на 7%+-2,2% меньше, чем в контрольной группе.
Выводы: В ходе исследования было установлено, что сепсис сопровождается резкой интенсификацией свободнорадикальных процессов на фоне снижения уровня антиоксидантной защиты организма.
В ходе проводимой терапии уровень общей антиоксидантной активности плазмы крови в контрольной группе повысился в среднем на 46%+-1,2%, осмотическая стойкость эритроцитов- на 16%+-0,4%. В исследуемой группе общая антиоксидантная активность плазмы крови повысилась на 84,8%+-3,6%, осмотическая стойкость эритроцитов- на 38%+-0,4%, что говорит о достаточно эффективном влиянии комбинированной терапии сепсиса на активность антиоксидантной системы.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ АНТИБІОТИКОПРОФІЛАКТИКИ Й АНТИБІОТИКОТЕРАПІЇ В АБДОМІНАЛЬНІЙ ХІРУРГІЇ
Саєнко В.Ф.
Інститут хірургії та трансплантології АМН України
Антибіотикопрофілактика в хірургії – це введення антибіотиків до операції з метою знизити до мінімуму ризик розвитку післяопераційних гнійно–септичних ускладнень. Вона проводиться при тих патологічних станах, коли інфекції немає, або вона локалізована і може бути ліквідована шляхом хірургічного втручання.
У плановій хірургії необхідно використовувати ударні дози цефалоспоринів I (цефазолін) і рідше 2 (цефуроксим) покоління, що вводять внутрівенно за 30 хвилин до початку операції, однократно. Додаткова доза звичайно не призначається, але можлива при тривалості операції, що перевищує період напіввиведення препарату, а також вираженій крововтраті (>1500 мл) і інтраопераційній гемодилюції (15 мл/кг). Як правило, використовується цефазолін [(1 г внутрівенно однократно (для хворих з надмірною вагою – 2 г)], обов'язково струйно протягом 3–х хв). Тільки швидка і своєчасна внутрішньовенна інфузія забезпечує створення необхідних концентрацій препарату в тканинах на час операції!
З метою запобігання інфекції в області хірургічного втручання, по можливості, повинний застосовуватися один препарат. Однак для оптимізації режиму профілактики при операціях на органах шлунково–кишкового тракту нижче дистального відділу клубової кишки, жовчних шляхах, органах репродуктивної системи можна додатково ввести метронідазол.
Антибактеріальна терапія проводиться при тих патологічних станах, коли відбулося поширення інфекції і коли ліквідувати її вогнище тільки за допомогою хірургічного втручання не представляється можливим.
Найбільш активними антибіотиками в інституті були (у порядку зменшення % чутливих штамів):
Для коків (стафілококи і ентерококи): іміпенем → меропенем → нетилміцин → цефоперазон → ципрофлоксацин.
Для ентеробактерій (кишкова паличка, клебсиєла, цитробактер, ентеробактер, протей): іміпенем → меропенем → нетилміцин → амікацин → ципрофлоксацин → цефтазідім.
Для неферментуючих бактерій (синєгнійна паличка, інші псевдомонади, ацінетобактер): іміпенем → меропенем → цефтазідім → амікацин → цефепім.
Частка метіцілінрезистентних штамів S. aureus (MRSA) в інституті складає 35 %. У таких хворих застосовується тільки ванкоміцин чи тейкопланін, навіть якщо в антибіотикограмі зазначена чутливість до інших антибіотиків (аміноглікозидів, карбапенемів).
Лікування ускладнених інфекцій повинне бути триетапним (деескалаційна терапія).
Перший етап – максимально ранній (емпіричний) початок лікування найбільш ефективним антибіотиком чи їхньою комбінацією. Вибір визначається важкістю стану пацієнта, локалізацією інфекції і передбачуваним збудником. При наявності показань – важкого стану хворого, нозокоміального інфікування і т.д. доцільне використання таких препаратів, як карбапенеми, цефалоспоріни IV покоління, фторхінолони.
Другий етап – перша корекція терапії здійснюється через 18–36 годин на підставі етиотропних даних баклабораторії (наявність виду збудника).
Третій етап – повторна корекція – на 3–4 день після одержання даних про чутливість флори до антибіотиків. Якщо на 5 – 7 день не наступило явного клінічного поліпшення, розглядається дві гіпотези:
– неадекватність хірургічного лікування
– неадекватність антибіотикотерапії (при цьому антибіотик міняється).