Geum.ru

Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних хвороб Харківської медичної академії післядипломної освіти Харків 2004

Вид материалаДиплом

Содержание


СИНДРОМ СИСТЕМНОГО ВОСПАЛИТЕЛЬНОГО ОТВЕТА ПРИ РОЖЕ Разуванова И.А., Красавцев Е.Л., Мицура В.М.
ТАК ЗВАНА ФЕБРИЛЬНА ШИЗОФРЕНІЯ ЯК РІЗНОВИД ГОСТРОГО СЕПСИСУ Рачкаускас Г.С.
Подобный материал:
1   ...   77   78   79   80   81   82   83   84   ...   108

СИНДРОМ СИСТЕМНОГО ВОСПАЛИТЕЛЬНОГО ОТВЕТА ПРИ РОЖЕ

Разуванова И.А., Красавцев Е.Л., Мицура В.М.


Гомельский государственный медицинский университет


Термин "синдром системного воспалительного ответа" (SIRS или ССВО) был принят на конференции американской коллегии врачей и общества критической медицины США с целью внесения терминологической ясности при характеристике больных в критическом состоянии в добавление к понятию о сепсисе как системном ответе на "сумасшедшее воспаление", инфекцию и токсичные продукты микроорганизмов. Но ССВО – не обязательное проявление сепсиса, он представляет собой один из возможных синдромов сепсиса. Признаки ССВО могут быть обнаружены при многих заболеваний, протекающих с лихорадкой, в том числе и при роже.

Целью нашей работы явилось изучение возможности использования критериев ССВО в прогнозировании и лечении больных рожей.

Проведён анализ клиники и диагностической ценности симптомов ССВО у 114 больных рожей. Из них одна треть – мужчины и две трети – женщины. У 14,9% не было ни одного признака ССВО, у 25,4% - 1 признак, у 5,3% - 2 признака, у 36,0% - 3 признака, у 18,4% - 4 признака. Таким образом, признаки ССВО, предложенные Bone R.C. с соавт., обнаружены у 59,6% больных в первые сутки поступления в стационар. Все больные получали стандартную схему терапии: антибиотики (в подавляющем большинстве использовался пенициллин), нестероидные противовоспалительные, десенсибилизирующие препараты.

Среди больных с признаками ССВО также преобладали женщины, наиболее частой локализацией процесса были нижние конечности. У этих лиц преобладали повторные формы заболевания (41,1%), а без признаков ССВО – первичные (58,7%). Больные с ССВО раньше обращались за медицинской помощью в стационар (в среднем на 3,5 день). Пациенты, у которых не было критериев ССВО, лечились амбулаторно 6,1 день. При этом антибактериальную терапию на догоспитальном этапе получали одинаково часто (в 21,6%-- с признаками ССВО и в 22,1%-без них). Больные с признаками ССВО чаще страдают более тяжёлыми эритематозно-геморрагическими (7,4%) и буллёзно-геморрагическими формами (11,8%), ССВО при этих формах диагностировано у 88,7% больных, они позже отмечают улучшение самочувствия (на 3,6 день). В группе больных без ССВО преобладают более лёгкие эритематозные формы (78,2%), улучшение самочувствие у них наступает на 2,6 день. У больных с 4 признаками ССВО дольше длится интоксикация (6,1 день), медленнее регрессируют воспалительные изменения кожи (11,8 дней), они дольше лечатся в стационаре (13,6 дней), у двух пациентов диагностирована флегмона, они продолжили терапию в хирургическом стационаре. Болевой синдром длился во всех группа одинаково долго.

Таким образом, у больных с признаками ССВО преобладают повторные формы рожи, чаще встречается геморрагический синдром. Больные без ССВО поступали в стационар значительно позже. К этому времени у них нередко уменьшались признаки интоксикации, т.е. уменьшалась лихорадка, снижались ЧСС и ЧД, что повлияло на обнаружение симптомов ССВО. Но у больных с 4 признаками ССВО дольше длился интоксикационный синдром, дольше сохранялись воспалительные изменения в коже, они дольше лечились в стационаре, у них чаще наблюдались гнойные осложнения. Пациенты с ССВО, особенно со всеми 4 признаками, требуют более внимательного и длительного наблюдения и коррекции лечения, т.к. заболевание у них протекает тяжелее, дольше, чаще развиваются осложнения.


ТАК ЗВАНА ФЕБРИЛЬНА ШИЗОФРЕНІЯ ЯК РІЗНОВИД ГОСТРОГО СЕПСИСУ

Рачкаускас Г.С.


Луганська обласна психоневрологічна лікарня


У теперішній час розлади психічної сфери займає важливе місце серед порушень різних органів і систем поряд усе більш зростаючій увазі до проблеми сепсису при даної патології. Наявність психічних розладів стає важливою медико-соціальною проблемою. Несприятливі соціально-економічні умови життя, інтенсифікація травмуючих психогенних факторів (війни, техногенні катастрофи) обумовлюють травмуючий вплив на психіку людини та перенапруження адаптаційних можливостей психіки.

До фебрильної шизофренії відносять особливі види приступів захворювання, які супроводжуються підвищеною температурою, загальним пропасним виглядом хворих, появою синців, нерідко наростаючим виснаженням, причому всі ці явища можуть бути виражені в різному ступені. Психопатологічна картина приступів фебрильної шизофренії в більшості випадків характеризується різко вираженим порушенням свідомості, іноді ступорозними станами. В окремих випадках захворювання може закінчитися летально.

З літературних даних відомо, що інфекційні психози можуть перебігати із шизофреноподібною симптоматикою, у силу збігу низки обставин (гіперерична та гіпоерична реактивність організму хворого, млявий перебіг інфекційного процесу, наявність локальних інфекційних вогнищ (отіти, фронтіти, тонзиліти, гайморити, спалахи латентної інфекції), що у патогенетичному плані .обумовлено впливом мікробних агентів, що не обмежується рецепторами і внутрішніми органами та поширюється на усі відділи центральної нервової системи.

У тих випадках, коли пропасні захворювання супроводжуються тим чи іншим обмеженим синдромом шизофренії звичайно ставлять діагноз фебрильної шизофренії і такі хворі надходять у психіатричний стаціонар, де вони безуспішно лікуються психотропними засобами, що різко погіршує і так важкий прогноз.

Діагностика фебрильної шизофренії правомірна лише в тих випадках, коли підвищена температура і пропасний вигляд хворих, що страждають на шизофренію, не пов'язані з тією чи іншою соматичною патологією, що могла б пояснити виникнення лихоманки.

Одночасно з цим діагностика фебрильної шизофренії спирається на особливостях клінічної картини захворювання, закономірність і послідовність зміни станів, характерних для таких випадків. Дослідження шизофренії, що перебігає з підвищеною температурою, при відсутності яких-небудь даних про соматичне захворювання показало, що фебрильні стани виникають винятково при нападоподібної шизофренії; вони завжди розвиваються і при онейроїдної кататонії з картиною збудження або ступору. Фебрильні приступи шизофренії можуть виявлятися як типовим кататонічним збудженням або ступором, так і станами, що нагадують аменцію або картину органічних гиперкінезів, і розвиваються при рекурентному та нападо-прогредієнтному перебізі захворювання.

Зовнішній вигляд хворих на фебрильну шизофренію досить характерний, землисто-жовтому кольору шкірних покривів приходить на зміну різка гіперемія, виникають рясні синці, наростає схуднення, трофічні розлади уражають значні ділянки тіла. Період підвищеної температури складає, як правило, 1/2—2 тижня. При важкому соматичному стані має місце виражена тахікардія, на шкірі тулуба і верхніх кінцівок відзначаються геморагії, помірна гепатоспленомегалія. На шкірі в цих хворих виявляють численні геморагії – від дрібних до порівняно великих (1  1.5 см), місцями з поверхневими некрозами дерми.

Ці дані підтверджуються також при вивченні лабораторних показників. Картина периферійної крові в обстежених хворих характеризується наявністю лейкоцитозу (10,6-17,8 * 109/л), нейтрофільозу (65-78% нейтрофілів), зрушення вліво (6-15% паличкоядерних форм), підвищенням ШОЕ (16-38 мм/год).

Таким чином, різний психічний синдром, у тому числі і шизофренічний, на тлі лихоманки повинний розцінюватися як інфекційний психоз. Хворий повинний бути ретельно обстежений клінічно та лабораторно з метою виявлення інфекційної причини захворювання. І якщо після видужання від сепсису не нормалізується психічна сфера, те необхідно передавати хворих психіатрам для подальшого уточнення діагнозу.