Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних хвороб Харківської медичної академії післядипломної освіти Харків 2004

Вид материала

Диплом

Содержание БАКТЕРІЄМІЯ STAPHYLOCOCCUS EPIDERMIDIS ЯК НОЗОКОМІАЛЬНА ІНФЕКЦІЯ Панчишин Ю.М., Сорокопуд О.О., Філіпюк А.Л, Жакун І.Б.

Подобный материал:

• Типовий навчальний план І програма спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних, 868.73kb.
• Типовий навчальний план та програма інтернатури випускників вищих медичних закладів, 744.68kb.
• Навчальний план І програма схвалені Координаційною науково-методичною радою з післядипломної, 678.92kb.
• Чепілко Катерина Іванівна Подолюк Ольга Олександрівна Рецензент: Голова проблемної, 398.49kb.
• Міністерство освіти І науки україни управління культури І туризму харківської обласної, 44.83kb.
• Валентина Валентиновича Кришталя та 25-річчю кафедри сексології та медичної психології, 598kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківський національний університет, 200.57kb.
• В. Н. Каразіна кафедра загальной та клінічної імунології та алергології грип (антропонозний,, 687.35kb.
• Затверджено наказом ректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 88.61kb.
• Національної Медичної Академії післядиплом, 176.76kb.

БАКТЕРІЄМІЯ STAPHYLOCOCCUS EPIDERMIDIS ЯК НОЗОКОМІАЛЬНА ІНФЕКЦІЯ

Панчишин Ю.М., Сорокопуд О.О., Філіпюк А.Л, Жакун І.Б.

Національний медичний університет ім. Данила Галицького, г. Львів


Впродовж останнього десятиліття зросла частота бактеріємії, особливо у новонароджених, старших осіб, онкогематологічних хворих. Саме бактеріємія є важливою причиною ускладнень і смертності пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії. За частотою висівання із крові перші місця посідають E. coli, S. aureus, коагулазо-негативні стафілококи (КНС), до яких відноситься S. epidermidis. Бактеріємія обумовлена КНС за останні роки зросла більше, ніж у 2,5 рази. S. epidermidis постійно знаходиться на шкірі людини. У нозокоміальному середовищі резервуаром таких мікробів є пацієнти і персонал. Другим джерелом інфікування є інвазивні матеріали з біополімерів: довенні катетери, дренажні трубки, судинні зонди, стенти, ендопротези суглобів, штучні клапани серця, електроди пейсмекера. Потенційним ризиком інфікування під час довенних маніпуляцій є джгути, які за даними Golder M. e.a. є постійно інфіковані різноманітними бактеріальними патогенами. Найбільшим ризиком інфікування КНС у стаціонарах є довенні катетери. Інфікування у таких випадках залежить від вправності та досвіду медичних працівників, тривалості перебування катетера у вені, станом імунітету пацієнта з постійним доступом до вени. Джерелом інфікування S. epidermidis пацієнтів можуть бути і препарати крові, зокрема тромбоцитарна маса, що пов’язано з можливим інфікуванням продукту під час забору крові і невідповідними умовами зберігання.

Сприяють розвитку бактеріємії КНС нейтропенії, порушення фагоцитозу при набутих і природжених дефектах нейтрофілів. Нейтропенії розвиваються внаслідок зменшення продукції нейтрофілів, периферичної деструкції та при надмірному їх використанні на периферії. Maezawa H. e.a. аналізуючи 288 випадків бактеріємії серед пацієнтів терапевтичного відділення показали, що частота виявлення S. epidermidis і S. aureus є приблизно однаковою 17,2% і 16,2% для пацієнтів, які мали постійні катетери у вені. Особливо високу частоту бактеріємії S. epidermidis спостерігали Salazar R. e.a. серед 126 пацієнтів, яким проводили високодозову хіміотерапію та трансплантацію кісткового мозку. Серед осіб похилого віку, які потребували постійного нагляду, частота бактеріємії S. epidermidis склала 10%. Серед збудників бактеріємії при перитонеальному діалізі на першому місці також був S. epidermidis.

Ми проаналізували частоту виявлення в крові S. epidermidis за даними бактеріологічних лабораторій ЛОКЛ, I МКЛ м. Львова і ЦВКГ за 1998 – 1999 роки. З 3760 посівів крові виділено і ідентифіковано 387 штамів епідермального стафілокока, з них 147 від недоношених новонароджених, 21 – новонароджених з сепсисом, 19 – дорослих пацієнтів з інфекційним ендокардитом і сепсисом, 72 – пацієнтів з реанімаційних і хірургічних відділень, які мали довенні катетери і дренажні трубки, 45 з крові пацієнтів з хронічними гепатитами, онкохворобами і хворобами крові, 4 – пацієнтів, що були на гемодіалізі.

Тривалий час бактеріємія може бути безсимптомною. Ендокардит викликаний збудником має підгострий перебіг, дуже важко піддається терапії через резистентність мікробів до антибіотиків. Інфекція схильна до рецидивування. Агресивний перебіг сепсису і ендокардиту при бактеріємії КНС спостерігався у випадках інфікування під час трансфузій препаратами крові. Пацієнти з ендокардитом, обумовленим S. epidermidis мають емболічні ускладнення, шкірні прояви, застійну серцеву недостатність. Вони часто вимагають хірургічного лікування. Частіше КНС уражують ендокард пацієнтів старше 50 років, з вродженими аномаліями (пролапс мітрального клапану) або після операцій на серці.

Враховуючи те, що S. epidermidis часто забруднює шкіру, виділення мікроба з крові може бути псевдобактеріємією, обумовленою зовнішньою контамінацією під час венепункції. Якщо інфікування крові виявлялося в 24,7% то справжня бактеріємія була лише у 12,3%, а в 11,4% кров забруднювалася під час флеботомії. Саме тому забір крові на стерильність треба проводити, зберігаючи всі правила асептики і антисептики, причому посівів мусить бути не менше двох. При наявності катетера у вені кров треба забирати з катетеризованої вени і вени на периферії

Бактеріємія S. epidermidis вимагає антибактеріальної терапії. Звичайно, нозокоміальні штами стафілококів є резистентними до багатьох антибіотиків. За нашими даними за чутливістю до антибіотиків штами виділені від недоношених новонароджених і дорослих відрізнялися. Серед штамів, виділених від недоношених новонароджених, лише 20–29% були чутливими до цефазоліну, цефтріаксону, заноцину, ципрофлоксацину і ріфампіцину. Тільки 7–8% штамів були чутливими до групи аміноглікозидів. Майже всі штами S. epidermidis були резистентними до пеніцилінів, макролідів, тетрациклінів. Серед штамів, виділених від дорослих, найбільше чутливих до ріфампіцину (73%), гентаміцину (66%), левоміцетину (64%), стрептоміцину (59%), оксациліну (51%). До цефазоліну і цефтріаксону були чутливими лише 40–44% штамів. Майже 70% штамів були резистентними до фторхінолонів, майже 90% – до пеніциліну. За даними літератури КНС зберігають на даний час найбільшу чутливість до антибіотиків резерву: ванкоміцину та рифампіцину.

Для попередження інфікування S. epidermidis мають велике значення жорстке дотримання правил асептики і антисептики, вживання стерильних рукавичок, масок, одежі, старанне миття рук. Ретельна обробка шкіри перед катетеризуванням вени хлоргексидином теж зменшує інфікування. Деякі автори рекомендують промивати щодня катетери з використанням ванкоміцину і гепарину. У маніпуляційних, палатах інтенсивної терапії було б раціонально з певною періодичністю проводити посіви повітря, змивів з поверхнень і наступне визначення чутливості до антибіотиків виділених потенційних нозокоміальних патогенів.