Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних хвороб Харківської медичної академії післядипломної освіти Харків 2004
| Вид материала | Диплом |
- Типовий навчальний план І програма спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних, 868.73kb.
- Типовий навчальний план та програма інтернатури випускників вищих медичних закладів, 744.68kb.
- Навчальний план І програма схвалені Координаційною науково-методичною радою з післядипломної, 678.92kb.
- Чепілко Катерина Іванівна Подолюк Ольга Олександрівна Рецензент: Голова проблемної, 398.49kb.
- Міністерство освіти І науки україни управління культури І туризму харківської обласної, 44.83kb.
- Валентина Валентиновича Кришталя та 25-річчю кафедри сексології та медичної психології, 598kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківський національний університет, 200.57kb.
- В. Н. Каразіна кафедра загальной та клінічної імунології та алергології грип (антропонозний,, 687.35kb.
- Затверджено наказом ректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 88.61kb.
- Національної Медичної Академії післядиплом, 176.76kb.
Иммуногенетические особенности клинического течения климактерического синдрома у женщин в постменопаузальном периоде
Коршукова О.А.
Владивостокский Государственный медицинский университет, Приморский краевой диагностический центр
Реактивные силы организма человека, в том числе и женщин, способность преодолевать болезненные состояния, во многом зависят от их генетического потенциала. На этом основании знание генетического статуса больного может быть полезным в определении групп повышенного риска как по возникновению заболевания, тяжести его течения, так и его возможных осложнений и исхода. Это, в свою очередь, открывает перспективы для управления патологическим процессом (Эфроимсон В.П.,1978; Петров Р.В.,1983 и др.).
Целью настоящей работы явилось изучение частоты разного по тяжести клинического течения климактерического синдрома (КС) у женщин разных изоантигенных групп в постменопаузальном периоде.
Анализу были подвергнуты 110 женщин в возрасте после 40 лет со стабильной менопаузой. Генетическими маркерами служили изоантигены систем АВО и резус. Реактивные возможности их организма определялись по уровню гормонов (Э2, ФСГ,ЛГ,ТТГ, В-кросслепс), иммунологических показателей (СД3, СД22, СД4, СД8, СД16, СД25, СД95, индексы их соотношения, ФП, ФЧ, ЦИК, IgА, IgМ, IgG), уровню гемопоэза и функциональной активности различных клеточных элементов. Клиническое течение оценивалось традиционно с его подразделением на легкое, среднее, тяжелое. Основой для этого помимо синдромального комплекса служили и выше названные тесты.
Исследования показали некоторые отличия генотиповой характеристики обследованного и наблюдаемого контингента женщин с КС от здорового контингента того же пола и возраста. Среди пациенток преобладали с небольшим разрывом в доле лица О(I) и А(II) групп (соответственно 39,09±1,1%, 32,73±1,3%). Намного отставали от них по частоте лица с В(III) группой (всего 23,64±5,7%), но особенно редки были обладатели АВ(IV) группы (4,55±1,4%). Резус – фактор присутствовал в эритроцитах больных с КС почти с обратной частотой: у лиц В(III) – 88,46±9,3%, А(II) – 86,11±7,3%, О(I) – 83,72±2,9% и только в АВ(IV) группе он встречался намного реже – (80±1,3%).
По тяжести клинического течения КС больные также распределялись не однозначно. У них чаще имела место средняя степень тяжести (50±5,5%), в 1,5 раза реже- легкая (29,09±2,09%), но не намного ниже была частота тяжелой формы (20,9±2,9%). Однако, по изогеногруппам частота разной тяжести КС варировала в значительном диапазоне, хотя преобладающей во всех группах оставалась средняя степень тяжести. Легкая форма КС была наиболее частой в В(III) - (38,9±3,9%) и А(II) - (30,50±3,05%) группах. Самые низкие показатели отмечены в О(I) и особенно в АВ(IV) группах (соответственно 29,25±2,9% и 20,0±2%). Вместе с тем, пациентки с О(I)RH+ группой обнаружили самую высокую частоту тяжелого течения КС (32,56±3,3% и 36,11±3,6%). В В(III)RH– и В(III)RH+ группах отмечена ее умеренная и низкая частота (20,00±2,0%, 16,67±1,7% и 13,09±1,3%, 11,59±1,2%). У женщин с АВ(IV) группой вне зависимости от наличия или отсутствия RH фактора высокой тяжести течения КС не зарегистрировано.
Таким образом, лечебно – профилактическая тактика ведения больных с КС женщин должна обязательно учитывать их иммуногенетический статус.
Модифікація постійним магнітним полем антисептиків у комплексному лікуванні абдомінального сепсису
Кнут Р.П., Сидорчук Р.І., Дикий М.В., Попович А.І., Сидорчук Л.П.
Буковинська державна медична академія
Одним з найважливіших компонентів лікування абдомінального сепсису є санація черевної порожнини, яка досягається шляхом застосування антисептичних препаратів, однак питання вибору препаратів для ефективної санації очеревинної порожнини залишається відкритим.
Для дослідження використовувались антисептичні речовини, які широко застосовуються для санації очеревинної порожнини: фурацилін, фурагін, борна кислота, хлоргексидин, хлорофіліпт та четвертинні амонієві сполуки - етоній і декаметоксин. Для вивчення потенціюючої дії магнітного поля на активність антисептиків, офіцінальні розчини препаратів підлягали магнітній обробці за допомогою приладу “ПНВ-2” виробництва НПФ "катрон” (РФ). Бактерицидну активність визначали методом серійних розведень протягом перших 12 (свіжооброблені препарати) та через 24 години після магнітної обробки.
При дослідженні антибактеріальної активності антисептичних препаратів відмічалося, що борна кислота практично не проявляє бактерицидної активності по відношенню до клінічних штамів E.coli, B.fragilis i S.aureus; незначною антибактеріальною дією на мікроорганізми з аеробним типом метаболізму (E.coli та S.aureus) володіють фурагін та фурацилін, які в той же час зовсім не активні по відношенню до анаеробів (бактероїдів); хлоргексидин і етоній проявляють бактерицидну активність до клінічних штамів E.coli та S.aureus в розведенні від 1:8 до 1:32, а по відношенню до клінічних штамів B.fragilis - тільки у концентраціях від 1:2 до 1:4, переважно в розведені 1:2 (до 68 % штамів). Найбільш активним антимікробним препаратом з групи досліджуваних виявися декаметоксин, який проявляє антибактеріальну активність по відношенню до більшості клінічних штамів ешерихій в розведенні 1:16, B.fragilis та S.aureus в розведенні 1:16 - 1:32.
При дослідженні антибактеріальної активності антисептичних препаратів через 12 годин після обробки їх магнітним полем ми спостерігали, що проведення обробки антисептиків (фурагіну, фурациліну, хлорофіліпту, хлоргексидину, етонію та декаметоксину) призводить до підвищення їх бактерицидної активності по відношенню до клінічних штамів E.coli, B.fragilis та S.aureus в середньому у 2-4 рази. Борна кислота навіть після обробки магнітним полем не проявляє бактерицидної дії по відношенню щодо B.fragilis, хоча по відношенню до клінічних штамів E.coli та S.aureus її активність значно підвищилася.
Визначення бактерицидної активності цих же антисептиків (по відношенню до тих самих клінічних штамів E.coli, S.aureus та B.fragilis, через 24 години після обробки постійним магнітним полем показало, що антибактеріальні препарати повністю втратили наведену (модифіковану) активність.
Таким чином, оптимізації бактерицидної активності можна досягти шляхом магнітної обробки антисептиків у день їхнього використання. Підвищена бактерицидна активність антисептиків зберігається тільки протягом 12 годин, а через 24 години активність препаратів вже вірогідно не відрізняється від контрольних показників.