Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних хвороб Харківської медичної академії післядипломної освіти Харків 2004
| Вид материала | Диплом |
- Типовий навчальний план І програма спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних, 868.73kb.
- Типовий навчальний план та програма інтернатури випускників вищих медичних закладів, 744.68kb.
- Навчальний план І програма схвалені Координаційною науково-методичною радою з післядипломної, 678.92kb.
- Чепілко Катерина Іванівна Подолюк Ольга Олександрівна Рецензент: Голова проблемної, 398.49kb.
- Міністерство освіти І науки україни управління культури І туризму харківської обласної, 44.83kb.
- Валентина Валентиновича Кришталя та 25-річчю кафедри сексології та медичної психології, 598kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківський національний університет, 200.57kb.
- В. Н. Каразіна кафедра загальной та клінічної імунології та алергології грип (антропонозний,, 687.35kb.
- Затверджено наказом ректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 88.61kb.
- Національної Медичної Академії післядиплом, 176.76kb.
СИНДРОМ СИСТЕМНОЇ ЗАПАЛЬНОЇ ВІДПОВІДІ ЯК КРИТЕРІЙ ПЕРЕБІГУ ГОСТРОГО АПЕНДИЦИТУ
Ляпіс М.О., Іващук Л.Ю.,Чепесюк В.О.
Тернопільська державна медична академія ім. І.Я. Горбачевського
Не зважаючи на те, що сучасна класифікація сепсиса в світі загальноприйнята, суперечки довкола цього питання тривають і дотепер. Зокрема, це стосується діагностики синдрому системної запальної відповіді (ССЗВ) за загальноприйнятими 4-ма критеріями.
Деякі прихильники старої класифікації заявляють, що гіпертермія > 38 оС, тахікардія > 90 за 1 хвилину, частота дихання > 20 за 1 хвилину, та число лейкоцитів > 12000 в мм3 зустрічаються чи не в кожного хворого з гострим флегмонозним апендицитом. В зв’язку з цим ми проаналізували іторії хвороби 213 хворих, які знаходились на лікуванні в клініці з діагнозом: гострий флегмонозний та гострий гангренозний апендицит з 2001 по 2003 рік. Чоловіків було 99, жінок – 114. Вік хворих коливався від 15 до 70 років. Всі пацієнти лікувались за загальноприйнятими стандартами. 4 вищевказані критерії ССЗВ констатовані в 67 хворих (31,4 %), 3 параметри в 85 (39,9 %), 2 – в 49 (23 %), 1 – в 12 (5,7 %).
Ретроспективно проаналізували перебіг захворювання в двох групах. Перша – 152 (71,3 %) хворих, в яких діагностовано 3 та 4 ознаки і друга – 61 (28,7 %) пацієнт з 1 або 2 критеріями. За віком та статтю в згаданих групах достовірної різниці не виявили. За морфологічними змінами в 1-ій групі діагностовано 28 % гангренозних апендицитів, в 2-ій групі цей відсоток становив 23 %, що не вказує на домінуючу роль вищеозначеного фактора.
Відмічено, що лейкоцитоз, як критерій ССЗВ, в першій групі був присутній в 78,2 % хворих, тоді як в другій – в 16,3 %. Гіпертермія, відповідно, в 49,3 та 63,9 %, тахікардія – в 87,1 % та 90,3 %, тахіпное – в 42,5 % та 20,7 %. Таким чином, в першій групі достовірно частіше відмічався лейкоцитоз та тахіпное.
Клінічний перебіг хвороби ми оцінили за характером та кількістю післяопераційних ускладнень та середнім терміном перебування в стаціонарі.
В першій групі ускладнення діагностовані в 23 хворих (15,1 %), в другій – в 6 (9,8 %). Характер комплікації наведено в таблиці.
Таблиця
-
Характер ускладнення
Групи хворих
І
ІІ
Нагноєння післяопераційної рани
15
4
Внутрішньочеревні абсцеси
4
1
Кишкові нориці
2
1
Абдомінальний сепсис
2
-
Разом
23
6
Таким чином, вважаємо, що при постановці діагноза, в основі якого лежить гнійно-запальний чинник, необхідно визначати ознаки ССЗВ і виносити цей синдром в діагноз при наявності не менше трьох його критеріїв. Це дозволить, в певній мірі, прогнозувати перебіг патологічного процесу, диференціювати лікувальну тактику, особливо в післяопераційному періоді, та запобігти прогресуванню ССЗВ і його трансформації в сепсис.
Деякі аспекти профілактики та прогнозування гнійно-запальних ускладнень у хворих з обтураційною жовтяницею
Малик С.В.
Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава
Збільшення кількості хворих на обтураційну жовтяницю різного генезу, незадовільні результати консервативного, а часом і хірургічного лікування, висока загальна і післяопераційна летальність (10-12%), малозадовільні віддалені наслідки перенесеної жовтяниці (18-25%) обумовлюють не тільки медико-соціальну, а і державну значимість цієї проблеми (В.С.Шевченко та співавт., 1993; О.О.Шалімов та співавт., 1993; А.И.Хамидов с соавт., 1998; Ш.Шерлок та співавт., 1999 та інші).
Розвиток різноманітних гнійно-запальних процесів у клінічному перебігу післяопераційного періоду при лікуванні обтураційної жовтяниці значно обтяжнює прогноз як для життя , так і для збереження працездатності. За цих обставин створюються сприятливі умови для розвитку агресії раннього післяопераційного періоду з високим рівнем токсемії, зростанням катаболізму і декомпенсації органів багатьох систем, клінічним проявом яких є розвиток поліорганної недостатності, що часто являється причиною смерті (О.О.Шалімов та співавт., 1997; Lillemoe K.D., 2000 та інші).
З метою дослідження виникнення післяопераційних гнійно-запальних ускладнень проведено комплексний клінічний аналіз обстеження та хірургічного лікування 158 хворих з обтураційною жовтяницею різного генезу. Жінок було 101 (63,9%), чоловіків 57 (36,1%). Вік хворих коливався від 27 до 89 років, тривалість жовтяниці від 1 до 25 діб. Причинами жовтяниці були жовчокам’яна хвороба, холедохолітіаз, стеноз великого дуоденального соска, пухлини гепатопанкреатобіліарної зони, рубцеві стриктури жовчних шляхів. Обстеження включало в себе збір анамнестичних та фізикальних даних, загальноклінічні та біохімічні дослідження, ультразвукове дослідження печінки, жовчовивідних проток та підшлункової залози, в деяких випадках – комп’ютерну томографію, холангіографію, також застосовували фіброезофагогастродуоденоскопію та рентгенологічне дослідження органів шлунково-кишкового тракту. В ході операції проводили інтраопераційне обстеження загального жовчного протоку та великого дуоденального соска, виконували інтраопераційну біопсію печінки та магістральних жовчовивідних шляхів для загальних та спеціальних досліджень. У післяопераційному періоді спостерігали такі ускладнення, як гнійний холангіт – 4 (2,53%), підпечінковий абсцес – 10 (6,32%), післяопераційний панкреатит з розвитком позаочеревинної флегмони та абсцесу сальникової сумки – 14 (8,86%), нагноєння післяопераційної рани – 27 (17,08%), евентрація – 2 (1,26%), післяопераційна пневмонія – 15 (9,49%), перитоніт – 17 (10,75%). У більшості випадків ці ускладнення були наслідком деструктивних форм гострого холециститу, ургентних випадків, похилого віку хворих, супутніх захворювань. Профілактикою післяопераційних ускладнень вважаємо встановлення правильного попереднього діагнозу та прогнозування тяжкості перебігу захворювання за запропонованою схемою-шкалою, проведення інтенсивної короткочасної передопераційної підготовки, виконання адекватної операції з урахуванням окремих патогенетичних моментів із застосуванням запропонованого в комплексі лікування способу фармакологічної денервації загального жовчного протоку та печінкового сплетіння.
Отже, профілактика та прогнозування післяопераційних ускладнень обтураційної жовтяниці є актуальною проблемою хірургії. Використання запропонованих нами оригінальних методик прогнозування клінічного перебігу на основі клінічних, функціональних та морфологічних даних, впровадження патогенетично обумовлених способів оперативних втручань з урахуванням стану інтрамурального нервового апарату сприяє зменшенню кількісного та якісного складу гнійно-запальних ускладнень, покращенню надання допомоги таким хворим.