Передмова
| Вид материала | Курс лекцій |
- Частина захист інформації від витоку по технічнихканалах, 481.09kb.
- Передмова, 908.9kb.
- Управління освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ, 514.6kb.
- Передмова, 587.1kb.
- Передмова, 524.47kb.
- Передмова 5, 616.83kb.
- Правила безпечної роботи з інструментом та пристроями Київ 2001 передмова, 2909.45kb.
- Передмова, 1427.51kb.
- Правила безпеки для тютюнового та тютюново-ферментаційного виробництва передмова, 6226.62kb.
- Навчальний посібник підготовлено за сприяння Національного банку України, 5515.57kb.
1. Якщо невідоме місцеперебування обвинуваченого, то слідчий оголошує його розшук, керуючись при цьому правилами, передбаченими статтями 138 та 139 КПК'. Розшук може бути оголошено як під час досудового слідства, так І одночасно із його зупиненням.
2. Якщо одночасно зупиняють слідство та оголошують розшук обвинуваченого, то:
- про це складають єдину постанову, в якій, окрім даних, указаних у ст, 130 КПК. зазначають:
— обставини розслідуваного злочину;
- підстави та умови зупинення провадження;
— підстави та умови оголошення розшуку;
- доручення та вказівки органам дізнання про провадження розшукових дій;
— місце, куди треба направити обвинуваченого після затримання;
• копію постанови направляють:
- прокуророві;
- органу дізнання, якому доручають провадження розшуку;
• до органу дізнання для належної організації розшуку направляють також такі документи:
• копію постанови про притягнення особи як обвинуваченого;
— копію постанови про обрання запобіжного заходу (якщо такий захід було обрано);
— довідку про особу розшукуваного, в якій зазначають дані обвинуваченого: прізвище, ім'я, по батькові, перелік родичів і їх місце проживання, останнє місце проживання і роботи, відомості про судимість, особливі прикмети, звички, особисті зв'язки та всі інші дані, які, на думку слідчого, можуть бути корисними для розшуку;
— фото обвинуваченого;
— статистичну картку форми 3 (про зупинення досудового слідства).
' Підставою до оголошення розшуку є не встановлення місця перебування обвинуваченого (ч. 1 ст. 138 КПК). Вона є тотожною до підстави зупинення досудового слідства, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 206 КПК Однак у ст. 138 КПК. окрім наявності гюгтянии про притягнення особи як обвинуваченого, не ставиться інших умов оголошення розшуку (виконання всіх слідчих дій. що ві можливим у відсутності обвинуваченого, тошо).
234
3. Направивши ці документи до органу дізнання для організації розшуку обвинуваченого, слідчий повинен здійснювати також самостійно безпосередню розшукову діяльність шляхом:
• направлення запитів до установ кр им і нальн о -виконавчої системи, де розшукуваний обвинувачений може відбувати покарання за вчинення іншого злочину;
• направлення запитів до органів міліції за місцем можливого перебування обвинуваченого;
• використання даних, отриманих під час розслідування інших кримінальних справ тощо.
4. У разі затримання обвинуваченого, якого розшукували і щодо якого обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, орган розшуку негайно повідомляє прокуророві за місцем затримання.
5. Прокурор протягом 24 годин перевіряє, чи дійсно затриманий є тією особою, яку розшукували. Переконавшись у наявності законних підстав для арешту, дає санкцію на відправлення заарештованого етапом до місця провадження досудового слідства.
2.2. Процесуальний порядок зупинення досудового слідства у ралі, якщо психічне або інше тяжке захворювання
обвинуваченого перешкоджає закінченню провадження у справі
1. Складають постанову про зупинення досудового слідства до одужання обвинуваченого.
2. За наявності до того підстав обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід може бути змінено або скасовано, однак це не повинно загрожувати вирішенню завдань кримінального процесу.
3. Якщо захворів один обвинувачений, а у справі притягують як обвинувачених кількох осіб, слідчий повинен визначитися щодо доцільності виділення справи в окреме провадження стосовно обвинуваченого, який захворів.
4. Після зупинення провадження у справі слідчий повинен:
• підтримувати контакт із лікарем, який лікує обвинуваченого, з метою вчасного встановлення моменту закінчення лікування і відновлення слідства;
• припиняти можливі спроби обвинуваченого ухилитися від лікування або від слідства тощо.
2.3. Процесуальний порядок зупинення досудового слідства у разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила .злочин
І. Перед зупиненням досудового слідства з цієї підстави слідчий Направляє до органу дізнання доручення jb порядку ч. З ст. 114 на встановлення особи, яка вчинила злочин.
235
2. Одержавши від органу дізнання матеріали виконання доручення, в яких вказано на неможливість встановлення особи, слідчий складає постанову про зупинення досудового слідства до встановлення особи, яка вчинила злочин.
3. Після зупинення досудового слідства з цієї підстави орган дізнання разом із слідчим, який прийняв Іде рішення, повинні вжити всіх можливих заходів щодо розкриття злочину (частини 3 і 4 ст. 104, ч. З ст. 114, ст. 209 КПК), Формулювання закону "не встановлено особу, яка вчинила злочин" означає, по суті, визнання того, що розслідування зайшло в глухий кут, а слідчий не виконав одного із завдань кримінального процесу — не розкрив злочин. Взаємодія слідчого з органом дізнання в разі зупинення слідства за цією підставою полягає в;
• самостійному вивченні та обговоренні матеріалів кримінальної справи;
• обміні інформацією;
• узгодженому провадженні розшукових дій;
• спільному аналізі зупинених кримінальних справ за способом вчинення злочину тошо.
Закон закріплює процесуальні гарантії встановлення особи, яка вчинила злочин. Однак на практиці є чимало випадків, коли особу не вдалося встановити, через що відсоток розкриття злочинів -основний показник діяльності органів дізнання — знижується. Така ситуація зумовлює штучне (часто незаконне) підвищення ("покращання") показника розкриття злочинів органами дізнання, однак, звісно, це не свідчить про підвищення ефективності діяльності з розкриття злочинів. Тому що діяльність у закордонних державах конструюють таким чином, шоб розкриття злочинів і досудове викриття винних здійснювала поліція, яка в одних державах має назву судової (Франція), в інших — кримінальної (Німеччина). Слідчий або відповідний суддя розпочинає провадження тільки після того, як поліцією під наглядом прокурора злочин буде розкрито, встановлено особу, яка підлягає притягненню як обвинувачений, і зібрано матеріали, необхідні для переслідування її перед судом.
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 2:
1. Слідство може бути зупинено у всій кримінальній справі або щодо окремих обвинувачених.
2. Про зупинення досудового слідства слідчий складає постанову, яка не підлягає затвердженню прокурором.
3. Одночасно із зупиненням досудового слідства слідчий мом оголосити розшук обвинуваченого, який сховався; скасувати запобіжний захід (за виняіком' взяття під варту) шсдо сбг.кнузаченог який тяжко захворів.
236
3. ПІДСТАВИ І ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК
ВІДНОВЛЕННЯ ЗУПИНЕНОГО ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА
І ПІДСТАВИ ЗАКРИТТЯ СПРАВИ,
СЛІДСТВО У ЯКІ Й ЗУПИНЕНО
Кримінальне-процесуальний закон доволі стисло регламентує підстави відновлення зупиненого досудового с,іїдства, В ст. 210 КПК зазначено: "у разі потреби відновити досудове слідство слідчий складає постанову...". Така потреба виникає у разі, якщо:
1) немає підстав до зупинення слідства;
• обвинуваченого, що ухилявся від слідства, знайдено і його участь у справі забезпечено;
• обвинувачений видужав і може брати участь у слідчих діях;
• особу, яка підлягає притягненню як обвинувачений, встановлено;
2) необхідно і можливо провести слідчі дії за відсутності обвинуваченого.
Процесуальний порядок відновлення досудового слідства:
1. Слідчий складає постанову про відновлення досудового слідства.
2. Копію цієї постанови направляє прокуророві.
3. Виконує необхідні слідчі дії,
4. Якщо після цього не зникли підстави до зупинення слідства, то знову зупиняє його.
Підстави закриття криміна,іьноі справи, досудове слідство у якій зупинено (ст. 211 КПК):
1) закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, зазначених у статтях 49 і 106 КК, а у випадках, •згаданих у ч. І ст. 7 КПК "Порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки", — і до закінчення цих строків;
2) наявність однієї (або кількох) обставин, передбачених пунктами 4, 8—11 ч. 1 ст. 6 КПК.
Процесуальний порядок закриття кримінальних справ буде розглянуто у наступній лекції.
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 3:
1. Зупинене досудове слідство відновлюють у разі, якщо немає підстав до його зупинення або якщо є потреба провести процесуальні дії, в тому числі і за відсутності обвинуваченого.
2. Про відновлення досудового слідства слідчий складає постанову, яка не потребує затвердження прокурором.
3. Кримінальну справу, досудове слідство у якій зупинено, може бути закрито.
237
ВИСНОВКИ З ТЕМИ:
1. Передумовою виникнення інституту зупинення досудового слідства стало встановлення жорстких строків його провадження.
2. Перелік підстав зупинення досудового слідства не підлягає розширеному тлумаченню.
3. Зупинення слідства здійснюється тільки за наявності підстав і умов та в передбаченому законом порядку.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ
Наукові та навчально- методичні джерела
1 Боголюбская Т. В. Деятельность следователя органов внутренних дел по розыску скрывшихся обвиняемых. — М,, 1986.
2. Быков В. М., Ломовский В. Д. Приостановление производства по уголовному делу. - М., 1978.
3. Дубинскии А. Я. Приостановление дознания и предварительного следствия. — К., 1964.
1. Мадютін І. А. Підстави та процесуальний порядок зупинення досудового розслідування. — К., 2000.
5. Малютін І. А. Зупинення досудового розслідування. — К., 2003.
6. Репкин Л. М. Приостановление предварительного следствия. — Волгоград, 1971.
7. Сергеев А. Б., Сергеев К. А. Приостановление предварительного следствия. — Челябинск, 2003.
8. Шимановский В. В. Законность и обоснованность приостановления следователем уголовного дела. — Л., 1985.
9. Якупов Р. X. Возобновление предварительного следствия. — Волгоград, 1976.
238
ЛЕКЦІЯ 12
ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ. НАПРАВЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ
СПРАВИ ДО СУДУ
ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ
ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ ОСОБИ
ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ
ВІДПОВІДАЛЬНОС ТІ
1. Поняття і значення закриття кримінальної справи.
2. Підстави закриття кримінальної справи.
3. Процесуальний порядок закриття І відновлення кримінальної справи.
4. Направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності: підстави і процесуальний порядок.
1. ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ
Кримінальний процес розпочинається з моменту прийняття компетентними органами держави заяв, повідомлень та іншої Інформації про злочини і розвивається до повного виконання всіх його завдань (ст. 2 КПК). Кримінальний пронес може бути припинено в будь-якій стадії.
У стадії порушення кримінальної справи він припиняється з прийняттям рішення про відмову в порушенні справи. У стадії досудового слідства — шляхом закриття кримінальної справи.
Закриття кримінальної справи — це одна із форм закінчення досудового слідства (дізнання або власне досудового слідства), що полягає у прийнятті органом дізнання, слідчим чи прокурором рішення про припинення провадження у кримінальній справі та вирішення інших процесуальних питань, як-от: вирішення долі речових доказів; скасування запобіжних та інших примусових заходів щодо обвинуваченого; скасування арешту на майно; роз'яснення заінтересованим учасникам досудового слідства прав, шо виникають У них у зв'язку із закриттям справи.
Значення закриття кримінальної справи полягає у такому.
1. У справі припиняються кримінально-правові та кримінально-процесуальні відносини.
239
2. Постанова, у якій формулюють Іде рішення, має преюдиційне значення, бо наявність нескасованої постанови органу дізнання,L слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи щодо певної особи е обставиною, що виключає провадження у справі щодо | цієї самої особи і за тим самим обвинуваченням (п. 10 ч. 1 ст. 6 . КПК). Це положення процесуального закону цілком узгоджується зі ст. 61 Конституції України, згідно з якою "ніхто не може бути] двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення".
3. Закриття справи свідчить про виконання стадією досудового слідства всіх своїх завдань.
4. Рішення про закриття справи може бути підставою для від-j шкодування громадянинові шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури (в разі закриття! справи за підставами, що реабілітують, про що далі).
5. Закриття кримінальної справи зупиняє дію повноважень компетентних державних органів. З цього моменту вони втрачають право викликати і допитувати свідків, призначати експертизи тощо. Своєю чергою, учасники досудового слідства (обвинувачений, потерпілий та інші) звільняються від обов'язку підкорятися процесуальним вимогам слідчого.
6. Прийняття цього рішення покладає на слідчого (орган дізнання, прокурора) обов'язок ліквідувати наслідки застосування примусових заходів і реалізувати прийняте рішення (зняти арешт Із майна, звільнити затриманого, скасувати запобіжні заходи тощо).
7. Рішення про закриття справи є правоустановним юридичним фактом. З моменту його прийняття суб'єкти досудового слідства, заінтересовані у правильному вирішенні справи, отримують право на його оскарження.
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 1:
1. Закриття кримінальної справи є однією з форм закінчення досудового слідства.
2. Із прийняттям рішення про закриття кримінальної справи у ній припиняються як кримінально-процесуальні, так і кримінально-правові відносини.
2. ПІДСТАВИ ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ
Кримінальну справу закривають:
1) за наявності обставин, зазначених у ст. 6 КПК. Якщо ці об- ; ставини встановлюють у стадії досудового слідства, то вони є підставою до закриття кримінальної справи;
240
2) за недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Усі підстави закриття справи залежно від наслідків, що настають в результаті прийняття такого рішення для осіб, щодо яких порушено кримінальну справу, підозрюваних, обвинувачених, поділяють на три групи: 1) такі, що реабілітують; 2) такі, що не реабілітують; 3) "нейтральні" (формальні).
Підстави, що реабілітують, — це обставини, за якими при закритті справи особа, щодо якої здійснювалося провадження, вважається непричетною до вчинення злочину.
В юридичній літературі та в практиці діяльності слідчих органів такими підставами вважають:
1) відсутність події злочину (п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК);
2) відсутність складу злочину (п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК);
3) недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п. 2 ст. 213 КПК).
Якщо кримінальну справу закривають за першими двома підставами, то можуть бути дві ситуації: 1) особі не пред'являли обвинувачення; 2) особу було притягнуто як обвинуваченого.
У разі, якщо особі не було пред'явлено обвинувачення, то можливі такі ситуації провадження:
1) справу порушували за фактом вчинення злочину, але в ході розслідування встановлено, що такого факту не було. В цьому разі говорити про реабілітацію не можна, бо в ході провадження не зачіпалися права громадян. Реабілітація завжди пов'язана з конкретною особою;
2) справу порушували щодо конкретної особи;
3) особу затримували за підозрою у вчиненні злочину або щодо неї обирали запобіжний захід до пред'явлення обвинувачення;
4) у кримінальній справі органом дізнання встановлено особу, яка вчинила злочин (ст. 104 КПК), і справу направлено для провадження досудового слідства.
У трьох останніх ситуаціях можна вести мову про реабілітацію як про поновлення в правах і відшкодування завданої громадянам шкоди.
Недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину як підстава до закриття кримінальної справи на досудовому слідстві пов'язана з тим, шо після притягнення особи як обвинуваченого органам розслідування не вдалося зібрати достатньо доказів для складання обвинувального висновку, а продовжити збирання доказів немає можливості. Рішення про закриття справи за цією підставою приймають у разі, якщо особу притягнуто як обвинуваченого, але в ході подальшого розслідування справи виявляється, що:
І) сукупність доказів, які вказують на вчинення злочину обвинуваченим, "переважує" інша сукупність доказів, — тих, що спростовують його участь у вчиненні злочину;
241
2) ці дві підсистеми сукупності доказів "урівноважують" одна одну. Це в теорії кримінального процесу називають "ситуаціями інформаційної рівноваги" (В. С. Зелененький), У цьому разі справу має бути вирішено на користь обвинуваченого ("усі сумніви щодо доведеності вини вирішуються на користь обвинуваченого" — один із елементів принципу презумпції невинуватості). Цікаво вирішували питання про рух кримінальної справи за наявності "ситуацій інформаційної рівноваги" в дореволюційному (до 1917 р.) російському кримінальному процесі. Особа за рішенням судового слідчого не реабілітувалася, а "залишалася лід підозрою".
Після закриття справи за п. 2 ст. 213 КПК злочин вважають не-розкритим.
У разі закриття кримінальної справи за підставами, що реабілітують, статистичну картку форми 2 не заповнюють. Отже, особу не ставлять на облік як таку, що вчинила злочин.
Розглянуті підстави є такими тільки для кримінального процесу. В загальному юридичному плані такою, що повністю реабілітує, є тільки підстава, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК (відсутність події злочину). Відсутність складу злочину не виключає в діях певної особи наявності складу іншого правопорушення, що може бути підставою до притягнення до юридичної відповідальності.
Підстави закриття кримінальної справи, що не реабілітують, — це такі обставини, при закритті справи за якими органи розслідування звільняють особу від кримінальної відповідальності.
До цих підстав належать обставини, передбачені:
• п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК — наявність акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також у зв'язку з актом помилування окремих осіб;
• п. 5 ч, 1 ст. 6 КПК — недосягнення особою на час вчинення суспільне небезпечного діяння 11-річного віку;
• п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК — смерть особи.
"Нейтральні" (формальні) підстави закриття кримінальної справи — це такі обставини, при закритті справи за якими органи розслідування покладають в основу свого рішення інше — раніше прийняте судом, прокурором, слідчим чи органом дізнання — рішення про припинення провадження за тим самим фактом чи за тим самим обвинуваченням.
До цієї групи підстав належать обставини, передбачені:
• п. 9 ч. 1 ст. 6 КПК — наявність щодо особи вироку за тим самим обвинуваченням, що набрав законної сили, або ухвали чи постанови суду про закриття справи з тієї самої підстави. Виро (ухвалу, постанову) може бути скасовано в апеляційному чи ка цінному порядку;
242
• п. Ю ч. 1 ст. 6 КПК — наявність щодо особи пескасованої постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справа за тим самим обвинуваченням;
• п. 11 ч. 1 ст. 6 КПК — наявність за тим самим фактом нескасо-вачої постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні справи. Наявність на момент завершення досудового слідства двох останніх обставин передбачає два варіанти дій: 1) закриття справи; 2) ініціювання перед прокурором (судом) питання про скасування раніше винесеної постанови.
Усі підстави закриття кримінальної справи залежно від впливу на розвиток кримінального процесу поділяють на ті:
1) за якими справу закривають повністю. Якщо сформульоване обвинувачення (тезу) повністю анулюють, то стає неможливою реалізація обвинувальної функції. Такий розвиток процесу зумовлює необхідність завершення провадження у справі;
2) за якими справу закривають частково, а саме:
• щодо окремих частин обвинувачення (епізодів злочинної діяльності). Частина 2 ст. 141 КПК визначає, що справу закривають у частині обвинувачення, шо не дістала підтвердження;
• щодо окремих осіб у межах однієї кримінальної справи. В цьому разі щодо одних (одного) обвинувачених справу закривають, а щодо інших — направляють до суду з обвинувальним висновком (ст. 225 КПК) або з постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (статті 7—11-1 КПК).
Оскільки кримінальну справу направляють до суду, то доцільніше говорити не про закриття справи (як у ст. 141 КПК), а про припинення обвинувачення щодо особи. Справа становить цілісне утворення, а тому її може бути закрито тільки повністю. Обвинувачення ж може бути припинено в якійсь частині. Саме тому на практиці поширеними є постанови слідчих "про припинення кримінального переслідування", які по суті є правильними, а за формою — ні.
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 2:
1. Залежно від наслідків, що настають у результаті прийняття рішення про закриття кримінальної справи для осіб, щодо яких її було порушено, підозрюваних, обвинувачених, розрізняють підстави: 1) такі, що реабілітують; 2) такі, що не реабілітують; 3) "нейтральні" (формальні).
2. Залежно від впливу на розвиток кримінального процесу підстави закриття справи поділяють на дві групи: 1) за якими справу закривають повністю; 2) за якими справу закривають частково.
243