Передмова
| Вид материала | Курс лекцій |
- Частина захист інформації від витоку по технічнихканалах, 481.09kb.
- Передмова, 908.9kb.
- Управління освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ, 514.6kb.
- Передмова, 587.1kb.
- Передмова, 524.47kb.
- Передмова 5, 616.83kb.
- Правила безпечної роботи з інструментом та пристроями Київ 2001 передмова, 2909.45kb.
- Передмова, 1427.51kb.
- Правила безпеки для тютюнового та тютюново-ферментаційного виробництва передмова, 6226.62kb.
- Навчальний посібник підготовлено за сприяння Національного банку України, 5515.57kb.
1. Притягнення особи як обвинуваченого і притягнення особи До кримінальної відповідальності не є тотожними поняттями.
2. Обвинувачення — це звернена до суду вимога органів досудового слідства І прокуратури (або потерпілого) про визнання особи винною у вчиненні злочину.
221
3. Після притягнення особи як обвинуваченого її вважаюі-невинною (бо діє презумпція невинуватості), а обвинувачення] пред'явлене слідчим, слід розглядати лише як версію обвинуваль ної влади.
2. ПІДСТАВИ ТА УМОВИ ПРИТЯГНЕННЯ ОСОБИ ЯК ОБВИНУВАЧЕНОГО
У ст. 5 КПК зазначено: "Ніхто не може бути притягнутий які обвинувачений інакше, ніж на підставах і в порядку (курсив мій. —| Авт.), встановленому законом".
Тому необхідно розрізняти: 1) підстави притягнення як обвину-| ваченого і 2) порядок притягнення як обвинуваченого (про це — пит. З лекції).
Уст. 131 КПК підстави до притягнення як обвинуваченого сфор-| мульовано таким чином: "Коли є досить доказів, які вказують ._. вчинення злочину певною особою, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого ".
Поняття підстав до притягнення особи як обвинуваченого, як випливає зі змісту цієї норми, містять дві взаємопов'язані категорії:
1) матеріально-правові (злочин, винність);
2) процесуальне-правові (доведеність вчинення злочину, межі доказування).
Достатність доказів означає таку їх сукупність, що викриває певну. особу у вчиненні злочину і встановлює (доказує) в її діях скл) злочину (в теорії процесу використовують і поняття "недостат
сукупність доказів", тому доказів має бути саме стільки, щоб у •___
чого виникло суб'єктивне переконання в тому, що в діях особи," яка підлягає притягненню як обвинувачений, є склад злочину).
"Достатність доказів", так само, як і "недостатність", е оціноч-: ними поняттями (див. лекцію "Докази і доказування").
Отже, підставами для притягнення особи як обвинуваченого є на-і явність достатньої сукупності доказів, які вказують на вчинення] злочину певною особою.
Щоб притягнення обвинуваченого було обгрунтованим, у будь-] якому разі має бути доказано:
1) склад злочину (об'єкт, суб'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктив-І на сторона). Якшо склад злочину не встановлено — справа підлягає] закриттю за п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК;
2) вчинення нього діяння конкретною особою, яка за своїми' характеристиками може бути суб'єктом злочину (фізична; осудна; та, шо досягла віку кримінальної відповідальності);
3) характер і розмір завданої шкоди;
222
4) обставини, шо впливають на ступінь і характер відповідальності (покарання) обвинуваченого: зазначені в статтях 66, 67 КК; ознаки злочину, шо кваліфікують (наприклад повторність).
Водночас законодавець не вимагає від слідчого обов'язкового встановлення всіх елементів предмета доказування. На момент прийняття рішення про притягнення особи як обвинуваченого має бути, встановлено обов'язково ті елементи, що впливають на кваліфікацію діяння.
Не можуть бути підставами до притягнення особи як обвинуваченого:
1) припущення, здогадки слідчого (випливає із презумпції невинуватості);
2) визнання обвинуваченими своєї вини без підтвердження цього сукупністю доказів, що є в справі (ч. 2 ст. 72 КПК).
Поряд з підставами, є й умови притягнення як обвинуваченого:
1) у справі немає обставин, що виключають у ній провадження (ч. 1 ст. 6 КПК);
2) у слідчого немає сумнівів щодо необхідності притягнення як обвинуваченого;
3) одержання фактичних даних із процесуальних джерел, з використанням процесуальних засобів.
Незаконне (безпідставне) притягнення особи як обвинуваченого зумовлює:
1) кримінальну відповідальність за ст. 372 КК';
2) відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним притягненням до кримінальної відповідальності (див. лекцію "Реабілітація").
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 2:
1. Притягнення особи як обвинуваченого має здійснюватися на підставах і в порядку, встановленому законом, за наявності відповідних умов.
2. Безпідставне притягнення особи як обвинуваченого зумовлює кримінальну відповідальність для слідчого і відшкодування завданої шкоди незаконно притягненому в такій якості.
" Диференціацію кримінальної відповідальності проведено за ознакою тяжкості злочинів, що були поставлені s вину особі (ч 1 ІІієї статті передбачає відповідальність за притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднане з обвинуваченням у вчиненні злочину невеликої або середньої тнжкості, а ч. 2 — тяжкого або особливо тяхкого злочину). Доволі оригінальне питання кримінальної відповідальності за незаконне притягнення як обвинуваченого (за неправильний кримінальний позов) вирішувалося в дореволюційній Росії. Згідно зі статтями 66 та 67 ч. 2 т. XY Зводу законів за вид. 1857 р. винні чрокурори піддавалися "тому покаранню, під яке обвинуваченого підвести намагалися".
223
3. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК
(ПРОЦЕДУРА) ПРИТЯГНЕННЯ ОСОБИ
ЯК ОБВИНУВАЧЕНОГО
Якшо у справі здобуто докази, що вказують на вчинення злочину конкретною особою, слідчий зобов'язаний пред'явити їй обвинувачення. Відкладення прийняття такого рішення є порушенням прав особи, щодо якої здійснюється провадження. Чим раніше (за наявності до того підстав) особу буде притягнуто як обвинуваченого, тим скоріше вона дістане можливість реалізувати права із захисту під обвинувачення. На жаль, у слідчій практиці непоодинокими є випадки, коли обвинувачення пред'являють безпосередньо перед закінченням досудового слідства, а Іноді й одночасно з ознайомленням особи з матеріалами слідства. Така ситуація стає можливою через те, що законом не врегульовано, коли саме слідчий повинен пред'явити обвинувачення. Цьому сприяє й об'єктивна причина: слідчий оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке не піддається регламентації.
Корисним для українського законодавця був би досвід регламентації цих питань у Кримінальне-процесуальному кодексі Франції. За французьким законом особа, щодо якої здійснюються слідчі дії, має право звернутися до слідчого із заявою про визнання її обвинуваченим. З моменту подання заяви слідчому особа набуває всіх прав об винуваченого.
Встановивши підстави до притягнення особи як обвинуваченого, слідчий здійснює сукупність дій, які фіксуються у відповідних процесуальних документах.
Дії слідчого
1. Прийняття рішення про притягнення особи як обвинуваченого
2. Пред 'явлення обвинувачення. Має відбутися (правила):
* не пізніше двох днів з моменту винесення постанови і будь-якому разі не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу;
• з обов'язковою участю захисника, за винятком випадків, коли обвинувачений відмовився від нього і таку відмову прийняв слідчий.
Документ, в якому вони фіксуються
Постанова про притягнення як обвинуваченого (ст. 132 КПК)
Протокол про відмову від участі захисника з ухазанням мотивів відмови. Про прийняття відмови чи її відхилення слідчий складає постанову (ч. 2 ст. 46 КПК)
Послідовність:
1) упевнитися в особі обвинуваченого;
2) оголосити йому постанову;
3) роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення і всі його права; вручити копію постанови.
3. Допит обвинуваченого.
Здійснюється негайно після явки обвинуваченого або приводу і в будь-кому разі не пізніше доби після пред'явлення обвинувачення.
Процесуальна характеристика допиту обвинуваченого:
1) провадиться без постанови слідчого;
2) провадиться без санкції прокурора і без рішення суду,
3) провадиться без понятих;
4) мета допиту:
• з'ясувати ставлення обвинуваченого до пред'явленого обвинувачення;
• одержати фактичні дані щодо юридичне значущих обставин кримінальної справи;
5) підстава до провадження допиту: факт пред'явлення обвинувачення;
6) місце допиту:
• місце провадження досудового слідства;
• місце перебування обвинуваченого (в разі необхідності);
7) правила допиту:
• допит треба здійснити негайно після явки або приводу обвинуваченого і в будь-якому разі не пізніше доби після пред'явлення обвинувачення — ч. 1 ст. 143 КПК;
• обвинувачених допитують окремо (за відсутності інших обвинувачених) — ч. 5 ст. 143 КПК;
І обов'язковим є вжиття слідчим заходів до того, щоб обвинувачені в одній і тій самій справі не могли спілкуватися між собою -ч. 5 ст. 143 КПК;
• слідчому заборонено ставити навідні запитання (запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї) — ч. 6 ст. 143 КПК;
8) процесуальний порядок (процедура) до-"Іиту:
Протокол про пред'явлення обвинувачення, роз'яснення його суті і вручення копії постанови
Протокол допиту обвинуваченого
224
225
• на початку допиту слідчий запитує обвинуваченого, чи визнає він себе винним у пред'явленому обвинуваченні;
• обвинувачений дає показання у вільній формі по суті пред'явленого обвинувачення;
• в разі необхідності слідчий ставить запитання;
• процесуальне оформлення факту, змісту і результатів допиту (складання протоколу; ознайомлення з ним обвинуваченого та інших осіб, якщо вони були присутні; внесення до протоколу доповнень, зауважень).
9) учасники допиту:
обоє 'язкові: слідчий, обвинувачений; необов 'язкові: Ф прокурор;
• захисник (за винятком випадків, коли його участь у справі є обов'язковою, — ч. 1 ст. 145 КПК);
• перекладач;
• спеціаліст;
• особа, яка розуміє знаки глухих і німих;
• педагог або лікар, батьки чи інші законні представники неповнолітнього, який не досяг віку 16 років або якщо його визнано розумово відсталим — ч. 2 ст. 438 КПК);
10) способи фіксації:
• основний: протокол допиту обвинуваченого (ст. 145 КПК);
• додаткові: застосування фото-, кінозйомки; звуко-, відеозапису; складання планів, схем та інших матеріалів, які пояснюють його зміст.
Таким є загальний порядок притягнення особи як обвинуваченого.
Є й особлива процедура здійснення цього акту, що пов'язана із особливим правовим статусом особи, щодо якої у справі зібрано достатні докази, які вказують на вчинення нею злочину:
• Президента України притягають як обвинуваченого згідно зі ст. 111 Конституції'України за спеціальною процедурою ("процедура імпічменту");
• народного депутата України не може бути притягнуто як обвинуваченого без згоди Верховної Ради України (ч. З ст. 80 Конституції України; ч. 1 ст. 27 Закону України "Про статус народного депутата України");
• суддю не може бути притягнуто без згоди Верховної Ради України (ч. 2 ст. 13 Закону України "Про статус суддів"; ч. 2 ст. 28 Закону України від 16 жовтня 1996 р. "Про Конституційний Суд України").
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 3:
1. Притягнення особи як обвинуваченого здійснюється в чітко визначеному законом порядку.
2. Виконання слідчим дій, що становлять у своїй єдності порядок (процедуру) притягнення як обвинуваченого, відбувається в стислі строки,
3. Окрім загального, є й особливий порядок притягнення осіб до кримінальної відповідальності, підставою до застосування якого є наявність у осіб особливого правового статусу.
4. ЗМІНА І ДОПОВНЕННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ НА ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ
Оскільки після пред'явлення обвинувачення формування сукупності доказів триває, може бути встановлено нові обставини вчинення злочину, обвинувачення у якому пред'явлено, або факт вчинення іншого злочину. Це потребує уточнення обвинувачення шляхом його зміни або доповнення.
Зміна обвинувачення — Іде зміна його на обвинувачення у вчиненні:
• більш тяжкого злочину, тобто кваліфікованого за законом, шо передбачає більш суворе покарання. Наприклад, зміна обвинувачення з ч. І ст. 122 КК "Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження" на ч. 2 цієї ж статті;
• злочину, що істотно відрізняється за своїми фактичними обставинами (зміна формулювання обвинувачення — наприклад, формулюють обвинувачення у замаху на злочин замість підготовки до злочину; ставлення в вину іншого злочину — наприклад, замість ст. 186 КК "Грабіж" ст. 187 КК "Розбій");
• менш тяжкого злочину. Наприклад, замість ст. 187 КК -186 КК.
Доповнення обвинувачення — це одночасне ставлення у вину обвинуваченому первинного обвинувачення та у вчиненні іншого,
227
самостійного злочину. Наприклад, одночасно із первинним обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 КК, ста-; виться у вину ще й злочин, передбачений ст. 187 КК.
У зазначених вище випадках слідчий зобов'язаний виконати всю процедуру притягнення як обвинуваченого (ч. 1 ст. 141 КПК).
Якщо ж частину пред'явленого обвинувачення не було підтверджено, слідчий своєю постановою закриває кримінальну справу в цій частині, про що оголошує обвинуваченому. Виконання дій з притягнення як обвинуваченого закон не передбачає. Частину первинного обвинувачення, шо не підтвердилася, до обвинувального висновку не включають.
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 4:
1. Пред'явлене обвинувачення до моменту закінчення досудо-вого слідства можуть змінювати або доповнювати.
2. У разі зміни та доповнення обвинувачення слідчий повинен виконати нею сукупність дій із притягнення особи як обвинуваченого.
3. Якшо із обвинувачення вилучають якусь його частину, справу в ній частині закривають постановою слідчого.
ВИСНОВКИ З ТЕМИ:
1. Висновок слідчого про винність особи і пред'явлення їй у зв'язку з цим обвинувачення має попередній характер, а тому обвинуваченого і далі вважають невинуватим.
2. Притягнення особи як обвинуваченого має бути здійснено одразу після встановлення до того підстав, в певному порядку і в] стислі строки.
3. Обвинувачення, пред'явлене слідчим, не є остаточним, воно може змінюватися і доповнюватися до моменту закінчення досу-дового слідства.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ
Наукові та навчальне-методичні джерела
1. Альперт С. А. Обвинение в советском уголовном процессе. — Харьков, 1974.
2. Давыдов П. М. Обвинение в советском уголовном процессе. — Сверл- | ловск, 1974.
3. Дудинский А. Я., Сербулов В. А. Привлечение в качестве обвиняемого. - К., 1989.
4. Kvpni>ea 3. И. Общественное обвинение и общественная зашита в суде. - М., 1974.
228
5. Матієк С. Щодо визначення поняття "обвинувачення" // Вісник прокуратури. - 2002. - № 5.
6. Михаіїлєнко О- Публічне та приватне обвинувачення. Історія зародження, співвідношення та розвиток // Прокуратура. Людина. Держава. -2004. - № 3.
7. Михайлеика О., Юрчишин В. Обвинувачення. Його види і значення в кримінальному судочинстві України // Вісник прокуратури. — 2003. -
№ 5.
8. Михеєнко М., Сейтназарое К. Про момент виникнення функції обвинувачення у кримінальному процесі // Право України. — 1995. -
№ 11.
9. Михеєнко М. М. Громадське обвинувачення і громадський захист у радянському кримінальному судочинстві. — К., 1983.
10. Мікулін В. Підстави для формулювання обвинувачення в світлі вимог Конституції України // Право України. — 1997. — № 12.
11. Парадиев В. М. О понятии обвинения // Уголовно-процессуальные формы борьбы с правонарушениями. — Свердловск, 19S3.
12. Петрова Н. Е. Частное и субсидиарное обвинение. — Самара, 1999.
13. Рогатюк І. Перекваліфікація злочинних ДІЙ у кримінальному процесі: проблема юридична чи статистична // Право України. — 2004. -№ 12.
14. Рогатюк І. В. Зміна обвинувачення у досудовому слідстві та суді. Практичні аспекти // Підтримання державного обвинувачення у суді. — К., 2003.
15. Тимербаев А. Т., Чернявский В. С. Процессуальные и криминалистические вопросы привлечения в качестве обвиняемого: Пособие для следователей и дознавателей. — Одесса, 1987.
16. Фаткуллин Ф. Н. Изменение обвинения. — М., 1971.
229
ЛЕКЦІЯ 11
ЗУПИНЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА
1. Поняття, підстави, умови і правові наслідки зупинення досудового слідства.
2. Процесуальний порядок зупинення досудового слідства.
2.1. Процесуальний порядок зупинення досудового слідства у разі, якщо невідоме місцеперебування обвинуваченого.
2.2. Процесуальний порядок зупинення досудового слідства у разі, якщо психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого перешкоджає закінченню провадження у справі.
2.3. Процесуальний порядок зупинення досудового слідства у разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин.
3. Пщстави і процесуальний порядок відновлення зупиненого досудового слідства і пщстави закриття справи, слідство у якій зупинено.
1. ПОНЯТТЯ, ПІДСТАВИ, УМОВИ І ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ЗУПИНЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА
Зупинення досудового слідства — це тимчасова вимушена перерва у провадженні досудового слідства, зумовлена обставинами, що унеможливлюють його подальше провадження.
Згідно зі ст. 206 КПК досудове слідство в кримінальній справі зупиняють за такими підставами':
1. Якщо місце перебування обвинуваченого невідоме (п. 1 ч. 1 ст. 206, ст. 207 КПК). Характерною ознакою цієї підстави зупинення досудового слшства є те, що слідчий знає, хто вчинив злочин, але місце перебування цієї особи не встановлено з різних причин. Закон ці причини не перелічує, однак зі слідчої практики випливає, що найпоширенішою є переховування обвинуваченого. Як правило, особи, що вчинили тяжкі злочини, ховаються одразу ж після вчинення злочину або отримання відомостей про порушення кримінальної справи.
Досудове слідство за цією підставою зупиняють, якщо виконано такі процесуальні умови:
1) у справі зібрано достатні та неспростовні докази, які вказують на те, що злочин вчинено певною особою;
Особливістю зупинення дізнання є те, що рішення про це може бути І прийнято тільки у разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин.
230
2) щодо такої особи винесено постанову про притягнення як обвинуваченого;
3) виконано всі слідчі дії, провадження яких можливе за відсутності обвинуваченого, вжито всіх можливих заходів до знайдення, отримання та збереження всіх доказів у справі. Дотримання цієї умови має на меті, по-перше, забезпечення реалізації принципу публічності (ст. 4 КПК), а, по-друге, дає змогу слідчому якомога швидше зафіксувати обставини, що мають значення для справи, і після встановлення місця перебування обвинуваченого одразу розпочати виконання дій з його участю;
4) обвинувачений сховався від слідства, а вжитими заходами встановити його місце перебування не вдалося.
2. Якщо психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого перешкоджає закінченню провадження в справі (п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК).
Провадження у справі може бути зупинено за наявності таких умов:
1) хвороба обвинуваченого є тяжкою. Закон не містить переліку психічних чи інших захворювань, а вказує лише, що хвороба має бути тяжкою. В практиці діяльності слідчих органів таким визнають захворювання, за якого стан здоров'я обвинуваченого не дозволить допитати його як обвинуваченого або залучити до участі в інших слідчих діях;
2) хвороба має тимчасовий, а не хронічний характер. Це означає, то вона є виліковною, а тому можна очікувати одужання обвинуваченого. Якщо захворювання є хронічним, то слід розглянути питання про закриття кримінальної справи за ч. 2 ст. 7 КПК у зв'язку Іі зміною обставин (особа внаслідок тяжкого захворювання уже не с суспільне небезпечною);
3} захворювання обвинуваченого мас засвідчити лікар, який працює в лікувальній установі, або своїм висновком судово-медична чи судово-психіатрична експертиза;
4) виконано всі слідчі дії, провадження яких можливе за відсутності хворого обвинуваченого, вжито всіх можливих заходів до знайдення, отримання та збереження всіх доказів у справі.
Не можна зупиняти досудове слідство за п. 2 ст. 206 і ст. 208 КПК у тому разі, якщо у справі призначено стаціонарну судово-медичну або судово-психіатричну експертизу. Незалежно від тяжкості захворювання обвинуваченого з ним провадять слідчу дію -експертизу, а тому говорити про неможливість участі обвинуваченого у провадженні слідчих дій не можна.
3. Якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин (п. З ч. 1 ст. 206, ст. 209 КПК).
Прийняти таке рішення можна за умови, що під час розслі-лУвання справи вжито всіх заходів до виявлення, закріплення та збереження всіх доказів у справі та встановлення особи, яка вчинила злочин, але встановити її так і не вдалося.
231
Перелік підстав, за якими зупиняють досудове слідство (ст. 206 КПК), є вичерпним і поширеному тлумаченню не підлягає. Будь-які інші обставини, що перешкоджають закінченню досудового слідства, наприклад, хвороба потерпілого, експерта, тривале відрядження обвинуваченого не можуть бути підставою до зупинення провадження у справі. Тому за їх наявності розслідування у справі має тривати, а якщо строк досудового слідства спливає, слідчий повинен порушити перед відповідним прокурором клопотання про продовження строку слідства в порядку, передбаченому ст. 120 і КПК.
У Російській Федерації (РФ) провадження у справі може бути зупинено також у разі, якщо громадянин, реалізуючи своє право (ч. 4 ст. 125 Конституції РФ), вирішив звернутися зі скаргою до Конституційного Суду РФ. Згідно зі ст. 98 Закону РФ про Конституційний Суд останній у разі прийняття скарги до розгляду сповіщає про це орган, у провадженні якого перебуває справа. Одержавши таке повідомлення, слідчий, керуючись ст. 103 згаданого закону, може зупинити провадження до прийняття Конституційним Судом рішення за скаргою.
За вітчизняним законодавством громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи також мають право на конституційне звернення (п. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 43 Закону України "Про Конституційний Суд України"), тобто на заявления письмового клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи (ч. І ст. 42 згаданого Закону).
Згідно з ч. З ст. 57 того ж Закону строк провадження у справах за конституційними зверненнями не повинен перевищувати 6 місяців.
Доцільно було б у КПК регламентувати підставу до зупинення досудового слідства у кримінальній справі, пов'язану з поданням і розглядом конституційного звернення обвинуваченого про тлумачення застосованого щодо нього закону і Конституції України. Шестимісячний строк конституційного провадження порівняно зі строком, на який зупиняється досудове слідство за іншими підставами, не є значним.
Правові наслідки рішення про зупинення досудового слідства:
!) кримінально-процесуальні:
• припинення провадження слідчих та інших процесуальних дій;
• переривання перебігу строку досудового слідства;
• переривання перебігу строку тримання під вартою особи, яка сховалася від слідства;
2) криміпально-правові:
• зупинення перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка ухиляється від слідства (ч. 2
ст. 49 КК).
У літературі висловлено пропозицію (В. М. Тертишник) про те, що зупинення досудового слідства у зв'язку із невстановленням особи, яка вчинила злочин, має зумовлювати і цивільно-правові наслідки: передбачене ч. 1 ст. 1177 ЦК відшкодування фізичній особі (потерпілому) майнової шкоди, завданої внаслідок злочину. Згідно з ч. 2 цієї ж статті ЦК умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка постраждала від злочину, встановлено законом. Однак досі відповідного закону в Україні немає.
Отже, після зупинення досудового слідства кримінальну справу не вважають завершеною. Вона й далі залишається за слідчим, так би мовити, "висить" на ньому. Справа може бути предметом прокурорських чи відомчих перевірок щодо об фу нто в ан ості та законності зупинення слідства.
Необхідність зупинення досудового слідства за українським процесуальним законом зумовлено жорсткими строками провадження у кримінальній справі та необхідністю їх продовження (ст. 120 КПК). Між тим, у багатьох закордонних державах через брак регулювання процесуальних строків інституту зупинення провадження у справі немає взагалі (Франція) або ж він діє тільки в судових стадіях процесу (Німеччина)'.
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 1:
1. Зупинення досудового слідства зумовлюють об'єктивні причини.
2. Перелік підстав до зупинення досудового слідства є вичерпним.
3. Зупинення досудового слідства має як кримінально-процесуальні, так і крим і надь но-правові наслідки.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЗУПИНЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА
За наявності однієї із визначених законом (статті 206—209 КПК) підстав досудове слідство зупиняється мотивованою постановою слідчого, яка не потребує затвердження прокурором. Останньому направляють її копію.
1 У Німеччині існує інститут тимчасового припинення провадження у справі в стадії відкриття судового розгляду. Згідно ї § 205 КПК Німеччини "якщо відкриттю судового розгляду заважає тривала відсутність обвинуваченого або 'нша, пов'язана з його особою, перешкода, то суд шляхом прийняття постанови може тимчасово припинити провадження у справі. Головуючий в разі необхідності зобов'язаний забезпечити збереження доказів".
232
233
Якщо в справі притягнуто двох або декількох обвинувачених, а підстави для зупинення справи стосуються не всіх обвинувачених, слідчий вправі виділити і зупинити справу щодо окремих обвинувачених (часткове зупинення слідства) або зупинити провадження в усій справі (повне зупинення слідства).