Передмова
| Вид материала | Курс лекцій |
- Частина захист інформації від витоку по технічнихканалах, 481.09kb.
- Передмова, 908.9kb.
- Управління освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ, 514.6kb.
- Передмова, 587.1kb.
- Передмова, 524.47kb.
- Передмова 5, 616.83kb.
- Правила безпечної роботи з інструментом та пристроями Київ 2001 передмова, 2909.45kb.
- Передмова, 1427.51kb.
- Правила безпеки для тютюнового та тютюново-ферментаційного виробництва передмова, 6226.62kb.
- Навчальний посібник підготовлено за сприяння Національного банку України, 5515.57kb.
2. РІЗНОВИДИ СЛІДЧИХ ДІЙ І ЇХ СИСТЕМА
Слідчі дії поділяють на різновиди за кількома класифікаційними ознаками.
Залежно від обсягу предмета с.гідчоі дії та її повторюваності воі-можуть бути основними і додатковими; первинними і повторними.
Основними е слідчі дії, які провадять у повному обсязі дослідження предмета слідчої дії в цілому (наприклад, допит свідка огляд, обшук).
Додатковими називають слідчі дії, які спрямовано на І слідження частини їх предмета, тобто окремих обставин, які було з'ясовано з різних причин під час основної слідчої дії (пр* міром, додатковий допит свідка, додатковий огляд, додаткові1 обшук). Слід пам'ятати, що деякі слідчі дії через специфіку провадження не можуть бути додатковими. Зокрема, не можр додатково пред'являти для впізнання особу або предмет, які вя пред'являли. Так само не може бути проведено додатково очну став ку з метою усунення суперечок, які під час очної ставки, проведене раніше, не було усунено.
Первинні слідчі дії за змістом є тотожними основним.
Повторними є слідчі дії, які після первинних провадять у ловноа обсязі (наприклад, повторний огляд, повторний обшук).
Додаткові та повторні слідчі дії завжди виконують відповів після основних і первинних.
Залежно віл необхідності провадження на тому чи іншому етаг досудового слідства (дізнання чи власне досудового слідства) слід1-дії поділяють на невідкладні та інші.
Невідкладними є слідчі дії, які провадять одразу після порушення кримінальної справи, тобто на першому етапі досудового слідства. Наслідком впровадження або невчасного їх провадження може бути втрата доказів, що мають значення для справи, а отже, і юридична відповідальність слідчого (дізнавача).
Необхідність і час провадження Інших слідчих дій визначає слідчий залежно від ситуації розслідування (доказування), їх може бути проведено на будь-якому етапі досудового слідства.
Залежно від того, чи встановлено кри.міііаіьно-процесуальнши законом обоє 'язок слідчого пронести ту чи іншу слідчу дію, всіх їх поділяють на обоє 'язкові та необов 'язкові.
Обоє 'язковість слідчої дії визначається:
• прямою вказівкою закону:
— експертиза для встановлення причин смерті та інших обставин - ст. 75 КПК;
— допит підозрюваного — ст. 107 КПК (якщо підозрюваного було затримано або до нього було обрано як запобіжний захід взяття
190
під варту, його допитують негайно, а якшо це неможливо — не пізніше 24 годин після затримання — ч. 2 ст. 107 КПК);
— допит обвинуваченого — ст. 143 КПК (слідчий зобов'язаний допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу і в будь-кому разі не пізніше доби після пред'явлення йому обвинувачення - ч. 1 ст. 143 КПК);
— допит потерпілого — ст. !71 КПК (час, протягом якого слідчий зобов'язаний допитати, законом не встановлено);
• указівками прокурора або начальника слідчого відділу (начальника органу дізнання), що є обов'язковими для виконання (п. З ч. 1 ст. 227; ч. 2ст. 114-1 КПК);
• ухвалою суду про направлення справи на додаткове розслідування (ч. 4 ст. 377 КПК);
• необхідністю встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі — статті 23, 64 КПК, що випливає із вимог принципу публічності кримінально-процесуальної діяльності (ст. 4 КПК) і визначається ситуацією доказування (наприклад, обов'язковим є призначення експертизи для встановлення факту підробки грошей у кримінальних справах про фальшивомонет-ництво).
Необов'язковими є дії, необхідність провадження яких визначає сам слідчий (дізнавач) і непроведения яких не може вплинути на якість доказування у кримінальній справі, а також зумовлює для слідчого настання якихсь негативних наслідків.
Залежно від того, в якій структурній частині кримінального процесу може бути проведено слідчі дії, їх поділяють на ті, що застосовують:
1) у стадії досудового слідства (всі слідчі дії);
2) як під час досудового слідства, так і в стадії порушення кримінальної справи (огляд місця події (ч. 2 ст. 190 КПК) — в порядку винятку; арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку (ч. З ст. 187 КПК) — з метою запобігти злочину);
3) у стадії судового розгляду кримінальної справи в порядку виконання судових доручень із метою перевірки і уточнення фактичних Даних, одержаних у ході судового слідства (ч. 1 ст. 315-1 КПК);
4) у стадії перегляду судових рішень у порядку виключного провадження з метою розслідування (за рішенням прокурора) ново-виявлених обставин (ч. З ст. 400-8 КПК);
5) у межах кримінально-процесуального провадження з відновлення (реконструкції) втрачених кримінальних справ'.
Чинним КПК кс регламентовано підстзеи і порядок відновлення втрати* кримінальних справ. Однак у практиці досудової діяльності цей вид Ровадження існує. Теоретичні основи його розробили В. С. Зеленецький та J Кузьминова (див.: Зеленецкий В. С., Кузьминова В. Ю. Технология восста-«Еления (реконструкции) утраченных уголовных дел. — Харьков. 2002).
19*
Залежно від мети слідчих дій розрізняють ті, що спрямовані на:
1) збирання доказів (допити, огляд, обшук, виїмка, освідування, експертиза);
2) перевірку доказів (відтворення обстановки та обставин події, очна ставка, пред'явлення для впізнання).
Залежно від того, за чиєю ініціативою провадять слідчі дії, їх поділяють на такі, що вживають за ініціативою:
1) слідчого;
2) посадових осіб, які здійснюють відомчий контроль або прокурорський нагляд за законністю досудового слідства (начальника слідчого відділу, прокурора);
3) інших осіб (заінтересованих у результатах вирішення кримінальної справи).
Залежно від того, хто безпосередньо діє, всі слідчі дії поділяють на ті, що провадять:
1) слідчий, у провадженні якого перебуває кримінальна справа;
2) слідчий, якому провадження слідчої дії доручено іншим слідчим (ст. 118 КІЖ);
3) слідчий, якому провадження слідчої дії доручено судом (ст. 315-1 КПК);
4) черговий слідчий;
5) начальник слідчого відділу;
6) прокурор;
7) працівник органу дізнання за дорученням слідчого (ч. З ст. 114 КПК);
8) особа однієї статі з учасником, щодо якого провадиться слідча дія (освідування — ч. З ст. J93 КПК; особистий обшук — ч. 4 ст. 184 КПК).
Залежно від допустимості повторного провадження слідчі дії є:
1) повторювані: допит, огляд, освідування, експертиза, обшук, виїмка;
2) неповторювані: очна ставка (з тих самих обставин, суперечності щодо яких вже досліджувались під час очної ставки), пред'явлення для впізнання (одного й того самого об'єкта тому самому суб'єктові), відтворення обстановки та обставин події (в частині перевірки показань на місці).
Залежно від того, чи визнано їх традиційно теорією І практикою як слідчі:
1) загальновизнані (традиційні): допит, очна ставка, освідування, огляд, пред'явлення для впізнання, експертиза, обшук, виїмка, відтворення обстановки та обставин події;
2) незагальновизнані (проблемні): накладення арешту на майно, призначення ревізії, одержання зразків для експертного дослідження, зняття інформації з каналів зв'язку, ексгумація трупа.
Систему слідчих дій становлять: допит (свідка, потерпілого, підсалюваного, обвинуваченого, експерта); огляд; освідування; обшук; виїмка; відтворення обстановки та обставин події; очна ставка; пред'явлення для впізнання; експертиза.
Не обов'язково у кожній кримінальній справі здійснюють всі слідчі дії, передбачені законом. Слідчий має право вибору слідчої дії залежно від ситуації розслідування.
Система слідчих дій не є сталою, вона постійно розвивається за такими напрямами:
— застосування процесуальної дії в практиці слідчої діяльності для збирання доказів з наступним закріпленням у законі;
— виокремлення однієї слідчої дії з іншої (так свого часу із допиту виділились такі слідчі дії, як очна ставка, пред'явлення для впізнання, відтворення обстаноаки та обставин події);
— розроблення вченими теоретичної моделі слідчої дії з наступним запровадженням її у закон.
У процесуальній літературі ставили питання про "конкуренцію" слідчих дій всередині їх системи', коли для встановлення однієї й тієї самої обставини можна проводити різні дії (В. М. Биков). "Конкурують" найчастіше: огляд — обшук; пред'явлення для впізнання — очна ставка; пред'явлення для впізнання — освідування; огляд — відтворення обстановки та обставин події — обшук; виїмка — обшук. Нормативно врегулювати питання вибору тієї чи іншої слідчої дії в конкретній ситуації провадження у кримінальній справі неможливо.
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 2:
1. Слідчі дії можна кваліфікувати за кількома ознаками.
2. Систему слідчих дій становлять: допит (свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта); огляд; освідування; обшук; виїмка; відтворення обстановки та обставин події; очна ставка; пред'явлення для впізнання; експертиза.
3. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ПРОВАДЖЕННЯ СЛІДЧИХ ДІЙ
Загальні правила провадження слідчих дій — це обумовлені принципами кримінального процесу і сформульовані в нормах, які регулюють інститут слідчих дій, положення, що впливають на порядок провадження кожної з дій, яка належить до їх системи, і є обов'язко-
Слідчі дії самі по собі не можуть конкурувати між собою. Правильніше було б говорити про розмежування слідчих дій.
192
193
вими для виконання посадовими особами державних органів, які здійснюють провадження у кримінальній справі (А. П. Черненко). До загальних правил провадження слідчих дій належать:
1. Всі слідчі дії у кримінальній справі, що перебуває в провадженні слідчого, він зобов'язаний провадити особисто, за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом (див. вище).
2. Слідчі дії можуть провадити тільки належні суб'єкти, тобто ті, до компетенції яких належить досудове розслідування кримінальних справ.
3. Слідчі дії проводять за ініціативою слідчого, а в необхідних випадках — з ініціативи прокурора або начальника слідчого відділу, а також і за клопотанням суб'єктів, заінтересованих у результатах вирішення кримінальної справи.
4. Слідчу дію проводять лише за наявності передбачених законом відповідних підстав.
5. Слідчу дію може бути проведено тільки у порушеній кримінальній справі (за винятком випадків, коли за"кон дозволяє провадження слідчої дії до порушення — див. вище).
6. Під час провадження слідчих дій заборонено застосовувати до їх учасників фізичне або психічне насильство та Інші незаконні методи.
7. Під час провадження слідчих дій заборонено принижувати гідність осіб, які беруть у них участь.
8. Під час провадження слідчих дій заборонено дії, небезпечні для життя і здоров'я їх учасників.
9. Заборонено провадження слідчих дій уночі, за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законодавством.
10. Слідчі дії, пов'язані з одержанням показань від підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, не повинні тривати стільки, щоб перетворюватися на знущання над допитуваним. Українським законодавством таке правило не передбачено. Його сформульовано у ст. 24 Резолюції ООН 3452 "Про правила із захисту всіх осіб, підданих в будь-якій формі затриманню і тюремйому утриманню" (ухвалено в грудні 1975 р. XXX сесією ООН), згідно з якою жоден заарештований не повинен піддаватися тривалим допитам.
11. Хід, зміст і результати проведеної слідчої дії має бути належним чином зафіксовано.
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 3:
1. Загальні правила провадження слідчих дій обумовлено принципами кримінального процесу.
2. Більшість загальних правил провадження слідчих дій спрямовано на забезпечення прав їх учасників
194
4. ПРОЦЕСУАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ СЛІДЧИХ ДІЙ
Допит свідка (статті 166—171 КПК).
Допит свідка — це слідча дія, спрямована на отримання пока-Іань від осіб, щодо яких у кримінальній справі є дані про те, що їм щось відомо про обставини справи.
Вида допиту свідка.
Залежно від віку допитуваного свідка розрізняють:
— допит повнолітнього свідка;
— допит неповнолітнього свідка. Процесуальна характеристика допиту свідка.
\. Допит свідка провадять без попереднього складання слідчим постанови. Рішення слідчого про провадження допиту є латентним (скритим).
2. Оскільки постанову про допит свідка не складають, то його провадження не потребує ані санкції прокурора, ані рішення суду.
3. Присутність понятих під час допиту свідка не передбачено.
4. Мета допиту свідка полягає в отриманні фактичних даних шодо юридичне значущих обставин кримінальної справи від особи, щодо якої у слідчого є дані про те, що їй щось відомо про обставини справи.
5. Підстави допиту свідка:
— фактична — наявність у слідчого даних про те, що певній особі відомі обставини, що мають значення для справи;
— правова — ч. 1 ст. 68 КПК.
6. Місцем провадження допиту свідка може бути:
- місце провадження досудового слідства;
— місце його перебування (в разі необхідності).
7. Спеціальні правила допиту свідка:
1) свідка допитують окремо і за відсутності інших свідків;
2) слідчий зобов'язаний вжити заходів до того, щоб свідки, викликані в одній справі, не могли спілкуватися між собою до закінчення допиту;
3) під час допиту заборонено ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання).
8. Процесуальний порядок допиту свідка:
1) виклик свідка для допиту. Свідка викликають до слідчого:
• повісткою, яку вручається йому піл розписку, а в разі його тимчасової відсутності — кому-небудь із дорослих членів його сім'ї, Житло во-експлуатаційні й організації, виконавчому комітету селищної або сільської Ради народних депутатів чи адміністрації за місцем його роботи. В повістці має бути зазначено, кого викликають як
195
свідка, куди і до кого, день і час явки, наслідки неявки, передбачені статтями 70 і 71 КПК;
• телеграмою;
• телефонограмою.
Неповнолітнього свідка викликають через законних представник! Із.
Особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок, зобов'язана з'явитися в зазначені місце і час;
2) провадження допиту.
Перед тим, як поставити запитання по суті справи, слідчий:
• встановлює особу свідка;
• повідомляє його, в якій справі його викликано;
• попереджає:
• про обов'язок розповісти все відоме йому в справі;
• про кримінальну відповідальність за відмову дати показання (ст. 385 КК) і за дачу завідомо неправдивих показань (ст. 384 КК);
• з'ясовує стосунки між свідком і підозрюваним або обвинуваченим, а також потерпілим;
• пропонує свідкові розповісти все відоме йому у справі;
• після вільної розповіді свідка слідчий ставить йому запитання;
• фіксує показання свідка;
• по закінченні допиту слідчий пред'являє свідкові протокол для прочитання. На прохання свідка протокол може бути йому прочитано слідчим. Свідок і особи, які були присутні при допиті, мають право просити про внесення доповнень і поправок до протоколу. Ці доповнення і поправки слідчий заносить до протоколу. Протокол підписують свідок, слідчий і особи, що були присутні при допиті. Якщо протокол написано на кількох сторінках, свідок підписує кожну сторінку окремо.
Про особливості порядку допиту неповнолітнього свідка див. ст. 168 КПК.
9. Учасники допиту:
• обов'язкові: слідчий, свідок;
• необов'язкові:
— прокурор;
• захисник (якщо допит свідка провадять за його клопотанням);
— перекладач;
— спеціаліст;
• особа, яка розуміє знаки глухих і німих;
• педагог або лікар, батьки чи інші законні представники (під час допиту неповнолітнього свідка — ст. 168 КПК).
10. Способи фіксації:
основний: протокол допиту свідка (ст. 170 КПК);
додаткові: застосування фото-, кінозйомки; звуко-, відеозапису; складання планів, схем та інших матеріалів, які пояснюють його зміст.
196
Допит потерпілого (статті 166—171 КПК).
Допит потерпілого — це слідча дія, спрямована на отримання показань від фізичної особи, якій злочином завдано матеріальну, моральну чи фізичну шкоду, і яку у зв'язку з цим визнано потерпілим у кримінальній справі.
Процесуальна характеристика допиту потерпілого.
1. Допит потерпілого провадять без попереднього складання слідчим постанови. Рішення слідчого про провадження допиту Є латентним (скритим).
2. Оскільки постанову про допит потерпілого не складають, то його провадження не потребує ані санкції прокурора, ані рішення
суду.
3. Присутність понятих під час допиту потерпілого не передбачено.
4. Мета допиту потерпілого полягає в отриманні фактичних даних щодо значущих обставин кримінальної справи від особи, якій злочином завдано шкоду.
5. Підстави допиту потерпілого:
— фактична — прийняття рішення про визнання потерпілим;
— правова — ст. 72 КПК.
6. Місцем провадження допиту потерпілого може бути:
• місце провадження досудового слідства;
— місце його перебування (в разі необхідності).
7. Спеціальні правила допиту потерпшого:
1) потерпілого допитують окремо і за відсутності інших потерпілих;
2} під час допиту заборонено ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання).
8. Процесуальний порядок допиту потерпілого:
І) виклик потерпілого для допиту. Потерпілого викликають до слідчого:
• повісткою, яку вручають йому під розписку, а в разі його тимчасової відсутності — кому-небудь із дорослих членів його сім'ї, житлово-експлуатаційній організації, виконавчому комітету селищної або сільської Ради народних депутатів чи адміністрації за місцем його роботи. В повістці має бути зазначено, кого викликають як потерпілого, куди і до кого, день і час явки, наслшки неявки, передбачені ч. З ст. 72 КПК;
• телеграмою;
• телефонограмою.
Неповнолітнього потерпілого викликають через законних представників.
Особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як потерпілий, зобов'язана з'явитися в зазначені місце і час;
197
2) провадження допиту.
Перед тим, як поставити запитання по суті справи, слідчий;
• встановлює особу потерпілого;
• повідомляє, R якій справі його викликано;
• попереджає про кримінальну відповідальність за дачу завідо.мо неправдивих показань (ст. 3S4 КК);
• з'ясовує стосунки між потерпілим і підозрюваним або обвинуваченим;
• пропонує потерпілому розповісти все відоме йому у справі;
• після вільної розповіді потерпілого слідчий ставить йому запитання;
• фіксує показання потерпілого;
• по закінченні допиту слідчий пред'являє потерпілому протокол для прочитання. На прохання дотерпілого протокол може бути йому прочитано слідчим. Потерпший і особи, які були присутні При допиті, мають право просити про внесення доповнень і поправок у протокол. Ці доповнення і поправки слідчий заносить до протоколу. Протокол підписують потерпілий, слідчий і особи, що були присутні при допиті. Якщо протокол написано на кількох сторінках, потерпілий підписує кожну сторінку окремо.
Про особливості порядку допит)' неповнолітнього потерпілого див. ст. 168 КПК.
9. Учасники допиту:
• обов'язкові: слідчий, потерпілий;
• необов'язкові:
— прокурор;
— захисник (якщо допит потерпілого провадять за його клопотанням);
— перекладач;
— спеціаліст;
— особа, яка розуміє знаки глухих і німих;
— педагог або лікар, батьки чи інші законні представники (під час допиту неповнолітнього потерпілого).
10. Способи фіксації:
основний; протокол допиту потерпілого (ст, 170 КПК);
додаткові; застосування фото-, кінозйомки; звуко-, відеозапису; складання планів, схем та інших матеріалів, які пояснюють його зміст.
Допит підозрюваного (ст. 107 КПК).
Допит підозрюваного — не слідча дія, яку провадять із метою з'ясувати ставлення підозрюваного до підозри та отримання від нього показань щодо юридичне значущих обставин кримінальної справи.
Процесуальна характеристика допиту підозрюваного. 198
1. Без постанови слідчого.
2. Без санкції прокурора і без рішення суду.
3. Без понятих.
4. Мета допиту:
1) з'ясувати ставлення підозрюваного до підозри щодо нього;
2) одержати фактичні дані щодо юридичне значущих обставин кримінальної справи.
5. Підстава до провадження допиту:
— затримання за підозрою у вчиненні злочину (статті 106, 115
КПК);
_ обрання запобіжного заходу до пред'явлення обвинувачення (Ч.4ст. 148 КПК).
6. Місце допиту:
• місце провадження досудового слідства (утримання затриманих);
• місце перебування підозрюваного (в разі необхідності).
7. Спеціальні правила допиту підозрюваного:
• допит підозрюваного треба здійснити (ч. І ст. 107 КПК):
- негайно (якщо підозрюваного було затримано або до нього було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту);
— за неможливості негайного допиту — не пізніше 24 годин після затримання;
• підозрюваних допитують окремо (у відсутності інших підозрюваних) — ч. 5 ст. 143 КПК;
• обов'язковим є вжиття слідчим заходів до того, щоб підозрювані в одній і тій самій справі не могли спілкуватися між собою — ч. 5 ст. 143