Передмова

Вид материала

Курс лекцій

Содержание Стадія досудового слідства: загальна характеристика

Подобный материал:

• Частина захист інформації від витоку по технічнихканалах, 481.09kb.
• Передмова, 908.9kb.
• Управління освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ, 514.6kb.
• Передмова, 587.1kb.
• Передмова, 524.47kb.
• Передмова 5, 616.83kb.
• Правила безпечної роботи з інструментом та пристроями Київ 2001 передмова, 2909.45kb.
• Передмова, 1427.51kb.
• Правила безпеки для тютюнового та тютюново-ферментаційного виробництва передмова, 6226.62kb.
• Навчальний посібник підготовлено за сприяння Національного банку України, 5515.57kb.

ЛЕКЦІЯ 8

СТАДІЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

1. Поняття, значення та загальні положення стадії досудо-вого слідства.

2. Характеристика сталії досудового слідства.

2.1. Завдання стадії.

2.2. Коло учасників сталії.

2.3. Процесуальні засоби діяльності в стадії.

2.4. Етапи стадії.

2.5. Кінцеві рішення сталії.

І. ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СТАДІЇ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

Забезпечення всебічності, повноти й об'єктивності розгляду кри­мінальної справи в суді та її вирішення по суті потребують об'ємної і кваліфікованої підготовчої роботи. Тому згідно зі ст. 111 КПК. переважна більшість кримінальних справ має "пройти" стадію до­судового слідства. Винятком е лише:

• справи приватного обвинувачення (ч. І ст. 27 КПК);

• справи з протокольною формою досудової підготовки мате­ріалів.

Однак досудове слідство і в таких справах провадиться, якщо: І

• иі злочини вчинено: — неповнолітнім;

• особою, яка через свої фізичні чи психічні вади не може са­мостійно здійснювати своє право на захист;

* це визнає за необхідне прокурор.

Досудове слідство — друга стадія кримінального процесу, в ході якої відповідно до кримінальне-процесуального закону здійсню­ється діяльність спеціально уповноважених осіб органів дізнання і і досудового слідства із всебічного, повного і об'єктивного до-1 слідження обставин кримінальної справи з метою повного і швид- і кого розкриття злочинів (суспільне небезпечних діянь), викриття] винних, вжиття заходів до запобігання і припинення злочинів та] забезпечення відшкодування завданої злочином шкоди і можливої | конфіскації майна.

Ознаки стадії досудового слідства:

1) суворе нормативне регулювання кримінально-процесуальної діяльності;

170

2) здійснення діяльності спеціально уповноваженими суб'єктами;

3) обмежене коло засобів доказування;

4) пізнання має ретроспективний характер (за винятком пізнання причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів, що можуть існувати і на момент провадження досудового слідства);

5) встановлення обставин вчинення злочину часто відбувається в умовах протидії з боку заінтересованих учасників досудового слід­ства.

Досудове слідство посідає проміжне становище між стадією по­рушення кримінальної справи і стадією судового розгляду справи, з якими вона перебуває в певному співвідношенні,

Співвідношення стадії досудового слідства і стадії порушення кри­мінальної справи полягає у такому:

1. Ці стадії с частинами загальної процесуальної системи. Внесок кожної із них у загальний результат кримінальне-процесуальної діяльності залежить від їх можливостей, які визначаються, головним чином, дозволеними законом процесуальними засобами. В досудо-вому слідстві таких можливостей значно більше.

2. Розвиток зв'язку між: цими стадіями. Відбувається в одному напрямку: від стадії порушення справи до досудового слідства.

3. Характер встановлювано/ істини. В стадії порушення кримі­нальної справи істину тільки починають з'ясовувати, а піл час досу­дового слідства її встановлюють шляхом повного, всебічного й об'єк­тивного дослідження обставин справи.

4. У стадії досудового слідства може бути усунено прогалини, що стали наслідком діяльності в стадії порушення кримінальної справи.

Співвідношення стадії досудового слідства і стадії судового розгляду:

1. Досудове слідство має допоміжний щодо стадії судового роз­гляду характер. Діяльність у цій стадії здійснюється не тільки до суду, а й (і це головне) для суду.

2. Зв'язок між цими стадіями є двостороннім:

• розслідувану кримінальну справу направляють до суду для вирі­шення питання про винність обвинуваченого і призначення йому покарання;

• справу може бути повернуто із сталії судового розгляду (за наявності до того підстав) для провадження додаткового досудо­вого слідства,

3. У стадії досудового слідства встановлюють межі судового роз­гляду. Суд, розглядаючи кримінальну справу, не може вийти за межі обвинувачення, пред'явленого на досудовому слідстві. Винятки передбачено ст. 277 КПК (див. лекцію "Стадія судового розгляду кримінальної справи").

Досудове слідство здійснюється в двох формах:.

1) дізнання;

2) власне досудове слідство.

171

Дізнання — це форма досудового розслідування кримінальних справ, яка передує досудовому слідству. Воно повинно вирішувати завдання кримінального судочинства і має процесуальний характер, порядок розслідування органами дізнання регламентує кримі­нал ьно-процесуальний закон, а фактичні дані, які отримують під час дізнання, мають доказове значення в кримінальній справі.

Кримінал ьно-процесуальне законодавство (ст. 104 КПК) вста­новлює дві форми дізнання по кримінальних справах:

1) дізнання в справах про злочини, шо не є тяжкими;

2) дізнання в справах про тяжкі злочини.

Щоб висвітлити це питання, слід проаналізувати ст. 108 КПК та ст. 12 КК.

У ст. 108 КПК зазначено, що у кримінальній справі про злочин, що не є тяжким або особливо тяжким, дізнання провадять у строк не більше 10 днів, починаючи з моменту встановлення особи, яка його вчинила.

Уразі обрання до підозрюваного запобіжного заходу у порядку, передбаченому ст. 165-2 КПК, дізнання провадять у строк не більше 5 діб з моменту обрання запобіжного заходу.

Стаття 12 КК "Класифікація злочинів" поділяє злочини на чо­тири види: 1) злочини невеликої тяжкості; 2) злочини середньої тяжкості; 3) тяжкі злочини; 4) особливо тяжкі злочини.

Після порушення кримінальної справи про злочин, шо не є тяжким, орган дізнання, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до встановлення особи, яка вчинила цей злочин (ч. 1 ст. 104 КПК). Згідно із ч. 1 ст. 108 КПК орган дізнання проводить у цій справі слідчі дії у строк не більше 10 днів, починаючи з моменту встановлення особи, яка вчинила злочин. Продовження цього строку законом не перед­бачено.

Виняток з цього правила встановлено ст. 67 Кодексу торго­вельного мореплавства України, де зазначено, що капітан мор­ського судна, котре перебуває в далекому плаванні, має право затримати особу за підозрою у вчиненні злочину до передання її відповідним правоохоронним органам у першому порту України, або може направити цю особу на інше судно, зареєстроване в Україні, шо може бути виконано з об'єктивних причин і у понад 10-денний строк.

Особу, яка вчинила злочин, про який йдеться в ч. 1 ст. 104 КПК, вважають встановленою, згідно з практикою застосування цієї норми органами дізнання і досудового слідства (законом це поняття не визначено), якшо:

1) є показання потерпілих або свідків, які прямо вказують на цю особу як на таку, шо вчинила злочин;

172

2) факт вчинення злочину цією особою підтверджує висновок

експерта;

3) особа з'явилася з повинною;

4) у цієї особи (при ній, у її житлі, на робочому місці тощо) вилучено речові докази.

Якшо особу, яка вчинила злочин, що не є тяжким, не встанов-Іено дізнання по справі зупиняють Із додержанням вимог, перед­бачених ч. З ст. 206, ст. 209 КПК.

Зупинення дізнання у кримінальних справах на підставі пунктів ] і 2 ч. 1 ст. 206 КПК не є можливим, бо ці норми передбачають зупинення провадження у справі щодо обвинуваченого, а органи дізнання не мають права приймати рішення про притягнення як обвинуваченого.

Дізнання у справах про злочин, що не е тяжким, закінчується направленням справи слідчому для провадження досудового слід­ства або закриттям справи лише з підстав, передбачених ст. 6 КПК. Інших форм закінчення цього виду дізнання законом не перед­бачено.

Рішення про направлення справи слідчому для провадження досудового слідства викладають у постанові, яку затверджують на­чальник органу дізнання та прокурор.

У разі порушення кримінальної справи про тяжкий злочин орган дізнання на підставі ч. 2 ст. !04 КПК зобов'язаний передати її слід­чому через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій у строк не більше 10 днів із моменту порушення справи. Строки дізнан­ня не може бути продовжено. Орган дізнання зобов'язаний закін­чити дізнання у цій кримінальній справі складанням постанови про направлення справи для провадження досудового слідства, не­залежно від того, чи встановлено особу, яка вчинила злочин. Цю постанову затверджують начальник органу дізнання та прокурор.

Якщо у справі про тяжкий злочин, яку передано слідчому, не встановлено особу, що його вчинила, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії і повідомляє слідчого про їх наслідки.

Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов'язаний вико­нувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій.

Із метою забезпечення можливості виконання невідкладних слідчих дій у кримінальній справі орган дізнання зобов'язаний по­відомити начальника слідчого підрозділу про порушення справи.

Форму власне досудового слідства буде грунтовно розглянуто у наступних лекиіях.

Стадія досудового слідства має кримінально-правове та кримі­нал ьно-процесуальне значення.

173

Крішінадьно-правове значення цієї стадії полягає в тому, що в ній здійснюється остаточна кваліфікація злочину:

• спочатку в протоколі затримання підозрюваного (якшо особу затримували) або в постанові про обрання запобіжного заходу до пред'явлення обвинувачення;

• потім у постанові про притягнення як обвинуваченого;

• потім в обвинувальному висновку.

Кримінально-процесуФІьне значення стадії досудового слідства по­лягає в тому, що:

1) тільки після закінчення досудового слідства е можливим ефек­тивний розгляд кримінальної справи в суді (за винятком справ при­ватного обвинувачення та справ із протокольною формою досу-дової підготовки матеріалів);

2) досудове слідство, "прийнявши естафету" від стадії порушен­ня кримінальної справи, "не має права" звести нанівець досягнуті в ній результати процесуальної діяльності;

3) встановлюються межі судового розгляду справи.

Поряд із принципами кримінального процесу у стадії досудового слідства діють також основні положення, притаманні тільки для неї.

Основні положення досудового слідства — це встановлені законом (гл. 11 КПК) і обумовлені принципами кримінального процесу пра­вила, що відбивають характерні особливості досудового слідства як стадії процесу і визначають найістотніші вимоги, шо пред'являються до порядку провадження слідчих дій і прийняття процесуальних рішень.

Про загальні для стадії досудового слідства положення вперше в 1951 р. зазначив М. Л. Ч ельцов, який назвав 'їх "загальними умовами попереднього розслідування"¹.

Згідно з чинним кримінально-процесуальним законом, до них належать такі.

1. Вчасний початок досудового слідства (ст, 113 КПК):

• розпочинається тільки після порушення кримінальної справи;

• слідчий (особа, яка провадить дізнання) зобов'язаний негайно розпочати провадження розслідування в порушеній ним чи переда­ній йому кримінальній справі;

• слідчий може прийняти кримінальну справу до свого проваджен­ня, не очікуючи на закінчення 10-денного строку дізнання;

• із моменту прийняття кримінальної справи до свого проваджен­ня слідчий (і особа, яка провадить дізнання) несе повну відпові­дальність за законне і вчасне прийняття рішень про спрямування досудового слідства і провадження слідчих дій. Однак законодавець

242. 174

Див.: Чельцое М. А. Советский уголовный процесе. — М., 1951. — С. 234—

допускає проведення слідчих дій у кримінальній справі без прий­няття її до свого провадження:

_. у разі виконання доручень (ч. З ст. 114 КПК) і окремих дору­чень (ст. 118 КПК) слідчого;

—- якшо розслідування здійснює група (бригада) слідчих (ст. 119

КПК);

— якшо частину слідчих дій проводить прокурор (п. 5 ч. 1 ст. 227 КПК) або начальник слідчого відділу (ч. 2 ст. 114 КПК);

— якщо слідчу дію виконує особа однієї статі з учасником, що­до якого провадиться ця дія (з обшукуваним — ч. 4 ст. !84 КПК, з освідуваним — ч. З ст. 193 КПК).

2. Додержання правил про підслідність кримінальних справ (ст. 112

КПК).

Правила про підслідність встановлюють межі компетенції слід­чих шодо досудового розслідування кримінальних справ.

Підслідність ~ це сукупність встановлених законом ознак кри­мінальної справи, згідно з якими вона належить до провадження того чи іншого органу досудового слідства.

Види підслідності:

1) предметна (родова), відповідно до правил якої орган слідства (слідчий органів внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратури чи податкової міліції), який повинен розслідувати справу, визнача­ється характеристиками вчиненого злочину;

2) персональна (спеціальна, суб'єктна) — визначається характе­ристиками суб'єкта злочину. Наприклад, усі кримінальні справи про злочини, вчинені:

• неповнолітніми — є підслідними слідчим органів внутрішніх справ (ч. 2ст. 112 КПК);

• військовослужбовцями — слідчим військової прокуратури (за наказом Генерального прокурора України від 5 серпня 1994 р. № 16 ''Про підслідність кримінальних справ військовим прокурорам);

• працівниками правоохоронних органів, службовими особами, які посідають особливо відповідальне становище (ст. 9 Закону Укра­їни від 16 грудня 1993 р. "Про державну службу"), особами, посади яких віднесено до 1—3 категорій посад державних службовців (ч. 2 ст. 25 вказаного Закону) — слідчим органів прокуратури (ч. 1 ст. 112 КПК);

3) підслідність за зв 'язком справ — визначається за двома прави­лами:

• кримінальну справу розслідує той орган слідства, до підслід­ності якого належить злочин, у зв'язку з яким порушено кримі­нальну справу, — наприклад, злочин, передбачений ст. 384 КК — завідомо неправдиве показання (ч. б ст. 112 КПК);

• якщо слідчі податкової міліції, розслідуючи справу про злочин, віднесений до їх компетенції, встановлять певні злочини, в'гиие;:;

175

особою, щодо якої ведеться слідство, або іншою особою, я вони пов'язані зі злочинами, вчиненими особою, шодо якої І деться слідство, вони розслідуються слідчими податкової міаі (ч. 4ст. 112 КПК);

4) альтернативна підслідність. Згідно з правилом шодо визначення альтернативної підслідності кримінальні справи про деякі злочини є підслідними одночасно кільком органам досудового слідства. Тому їх розслідує той орган, який виявив злочин і порушив у зв'язку з цим кримінальну справу. Як правило, ці злочини завдають істотної шкоди загальносуспільним інтересам, а тому їх розслідування є вкрай актуальним для суспільства. Тому законодавець створює умови з метою запобігти втратам часу на розслідування кримінальних справ, пов'язаним із їх направленням за підслідністю від одного органу слідства до іншого. Наприклад, справи про легалізацію (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочин­ним шляхом (ст, 209 КК), є підслідними органам досудового слідства одночасно всіх відомств;

5) територіальна підслідність. Згідно з нею визначають питання про те, слідчий якого саме адміністративного району (області) по­винен розслідувати кримінальну справу, тобто справи розподіляють між однойменними ланцюгами органів розслідування. Досудове слід­ство провадять у тому районі, де вчинено злочин (ст. 116 КПК). Однак якщо місце вчинення злочину невідоме, а також з метою найбільш повного і швидкого його розслідування, слідство може провадитися за місцем:

• виявлення злочину або

• перебування підозрюваного, обвинуваченого або

• перебування більшості свідків.

У слідчій практиці іноді виникають суперечки щодо того, слід­чий якої саме ад мі ні стративн о -територіал ьної одиниці повинен здій­снювати розслідування справи. Такі спори розв'язують відповідно дост. 117 КПК:

— у межах одного району — районний прокурор;

— у межах області — обласний прокурор;

• якщо справу порушено в кількох районах або містах різних областей — Генеральний прокурор або його заступник;

6) виключна (імперативна) підслідність — згідно з її правилами орган, який здійснюватиме досудове слідство, визначає своїм рішен­ням відповідний прокурор. Таких правил два:

• слідчі прокуратури, окрім злочинів, указаних у ч. 1 ст. 112 ! КПК, за постановою Генерального прокурора України, його заступ­ників, прокурора області та прирівняних до них прокурорів можуть розслідувати й інші злочини (ч. 1 ст. 112 КПК);

• якщо під час розслідування кримінальної справи буде встанов­лено інші злочини, вчинені особою, шодо якої ведеться слідство,

176

або іншою особою, якщо вони пов'язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться слідство, і які не підслідні тому органу, який здійснює у справі досудове слідство, то у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження прокурор, який здійснює нагляд за досудовим слідством, своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів (ч. б ст. 112 КПК).

3. Об'єднання і виділення кримінальних справ (ст. 26 КПК). Кримінальні справи об'єднують в одне провадження з двох підстав:

1) якщо кількох осіб-співучасників обвинувачують у вчиненні одного чи кількох злочинів;

2) якщо одну особу обвинувачують у вчиненні кількох злочинів. Об'єднання справ є правом, а не обов'язком слідчого. Виділення кримінальних справ допускається тільки у випадках,

зумовлених необхідністю, якщо це не позначиться негативно на всебічності, повноті й об'єктивності дослідження і вирішення справи.

Підставами до виділення кримінальної справи є:

1) достатні дані, які свідчать про те, що якийсь злочин або особа не мають зв'язку з основною кримінальною справою;

2) зупинення провадження у кримінальній справі з обвинувачен­ня кількох осіб щодо однієї або кількох із них у зв'язку з тяжкою хворобою чи ухиленням від слідства (ч. 4 ст. 206 КПК);

3) згода прокурора, який здійснює нагляд за виконанням законів при провадженні розслідування, на направлення справи до суду в частині доведеного обвинувачення у разі, якщо неможливо закін­чити розслідування справи у повному обсязі у строки тримання особи під вартою (якщо немає підстав для зміни запобіжного заходу) (ч. З ст. 156 КПК);

4) встановлення під час розслідування кримінальної справи інших злочинів, учинених особою, щодо якої ведеться слідство, або іншою особою, якщо вони пов'язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться слідство, і які не підслідні тому органу, який здійснює у справі досудове слідство (ч. 6 ст. 112 КПК);

5) участь неповнолітнього у вчиненні злочину разом із дорос­лим (ч. І ст. 439 КПК).

4. Додержання строків досудового слідства.

Строки досудового слідства виконують функцію дисциплінування шодо посадових осіб, які його здійснюють.

Про строки дізнання див. вище.

Якимось крайнім строком досудове слідство не обмежено, але в будь-якому разі його має бути закінчено швидко.

До строків досудового слідства зараховують час із моменту:

• порушення кримінальної справи;

• встановлення органом дізнання особи, яка вчинила злочин, До моменту прийняття у справі кінцевого рішення.


177

Доеудове слідство має бути закінчено протягом 2 місяців. Однак за наявності відповідних підстав його може бути продовжено:

- до 3 місяців — районним, міським {і прирівняним до них) прокурором у разі неможливості закінчити розслідування;

— до 6 місяців — обласним (і прирівняним до нього) прокуро­ром в особливо складних справах;

- далі продовжувати строк досудового слідства можуть лише Генеральний прокурор України або його заступники у виняткових випадках (в межах строків давності притягнення до кримінальної відп оеідал ьності).

При поверненні судом справи для провадження додаткового роз­слідування, а також відновленні закритої справи строк додаткового слідства встановлює прокурор, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття справи до провадження. Надалі зазначений строк продовжують на загальних підставах.

5. Взаємодія слідчого з органом дізнання.

Взаємодія слідчого з органом дізнання — це основана на вимогах закону, узгоджена за цілями, місцем, часом діяльність незалежних суб'єктів кримінального процесу (слідчого та органу дізнання), спрямована на вирішення завдань розслідування злочинів.

Слідчий і орган дізнання діють у межах своєї компетенції. Єдині цілі досягаються узгодженими діями цих суб'єктів із використанням притаманних для кожного із них метолів і засобів.

Мета узгодженої діяльності слідчого та органу дізнання як її бажаний результат є спільною для цих органів, бо за наявності різних цілей є неможливим сам факт узгодженості дій.

Для досягнення спільної мети існує потреба в узгодженні також місця і часу дій (наприклад одночасне провадження слідчої дії).

В окремих випадках місце і час не узгоджують (наприклад, при провадженні дій, шо належать до виключної компетенції суб'єкта взаємодії. Зокрема, слідчий не може бути присутнім під час про­вадження органом дізнання оперативно-розшукових дій). У цьому разі узгоджують мету провадження дій.

Процесуальними формами взаємодії слідчого з органом дізнання є:

1) вжиття органом дізнання оперативно-розшукових заходів із метою встановлення особи, яка вчинила злочин, та інформування слідчого (в письмовій формі) про результати оперативно-розшукових заходів, здійснених на досягнення цієї мети (ч. З ст. 104 КПК);

2) виконання органом дізнання доручень і вказівок слідчого щодо провадження слідчих і розшукових дій (ч. З ст. 114 КПК).

Доручення слідчого органові дізнання — це покладання слідчим на орган дізнання обов'язку провести конкретні слідчі або розшукові ДІЇ-

Вказівка слідчого органові дізнання — це керівна настанова (порада) слідчого, адресована органові дізнання, щодо того, як саме вико-

178

иувати доручені дії, на що треба звернути увагу при їх провадженні, як зафіксувати одержаний результат, яких дій вжити за неочікува-ного результату тощо;

3) допомога органів дізнання слідчому на його вимогу при про­вадженні окремих слідчих дій (ч. З сг. 114 КПК).

Вимога слідчого, звернена до органу дізнання, — це висловлена в категоричній формі пропозиція надати допомогу при провадженні

слідчої дії-

Ця форма взаємодії слідчого з органом дізнання реалізується

шляхом:

. безпосередньої участі працівників органів дізнання в про­вадженні слідчої дії (наприклад спостереження за поведінкою присутніх під час обшуку осіб);

• сприяння слідчому у здійсненні ним заходів процесуального примусу (наприклад припинення опору слідчому з боку окремих осіб);

4) виконання органом дізнання постанов слідчого про привід учасників досудового слідства (потерпілого, свідка, підозрюваного, обвинуваченого), які ухиляються від явки за викликом (ч. 2 ст. 70, ч. З ст. 72, статті 135, 136 КПК);

5) виконання органом дізнання постанови слідчого про розшук обвинуваченого (ст. І39 КПК).

Вирішуючи питання про необхідність взаємодії з органом дізнан­ня, слідчий повинен діяти за принципом "не доручай іншим те, що можеш зробити сам".

6. Направлення слідчим окремих доручень (ст. ] 18 КПК). Окремі доручення слідчого — це доручення, які він дає слідчим

або органам дізнання інших районів.

Оформлюють окреме доручення офіційним листом на ім'я прокурора, начальника слідчого відділу або начальника органу дізнання.

Строк виконання окремого доручення слідчого — 10 днів.

Посадових осіб, винних у невиконанні окремого доручення або у невчасному його виконанні, притягають до дисциплінарної від­повідальності.

У межах міста або району слідчий зобов'язаний провадити всі слідчі дії особисто.

7. Застосування групового (бригадного) методу досудового слідства (ст. 119 КПК).

Підставою застосування групового (бригадного) методу є особ­лива складність справи. Поняття особливо складних справ в законі не визначено. В слідчій практиці такими вважають:

• значні за обсягом виконуваної роботи, багатоепізодні справи;

• справи, в яких бере участь значна кількість обвинувачених, свідків, потерпілих;

179

• справи, пов язані з виконанням слшчих дій у різних регіонах нашої держави та в іноземних державах,

У складі слідчої групи діють від двох до кількох десятків слідчих.

Про створення слідчої групи зазначають у постанові про пору­шення кримінальної справи або в окремій постанові, яку складає прокурор або начальник слідчого відділу.

Одного зі слідчих зі складу слідчої групи призначають старшим. Він бере всю кримінальну справу до свого провадження і приймає найважливіші рішення, підписує процесуальні документи, в яких вони викладаються:

• постанову про притягнення як обвинуваченого;

• постанову про обрання запобіжного заходу (подання до суду про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту);

• постанову про об'єднання і виділення кримінальних справ;

• обвинувальний висновок (чи інший підсумковий процесуаль­ний документ).

Постанову про створення слідчої групи оголошують обвинува­ченому з роз'ясненням права на відвід будь-кого із членів групи.

8. Недопустимість розголошення даних досудового слідства (ст. 121 КПК).

Недопустимість розголошення даних досудового слідства —- це заборона учасникам досудового слідства розголошувати без дозволу слідчого або прокурора дані, що стали їм відомі у зв'язку з про­вадженням у кримінальній справі, або розголошувати ці дані в більшому обсязі, ніж це було дозволено слідчим.

У необхідних випадках слідчий попереджає свідків, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, захисника, експерта, спеціаліста, перекладача, понятих, а також інших осіб, які присут­ні при провадженні слідчих дій, про обов'язок не розголошувати без його дозволу даних досудового слідства.

Винні в розголошенні даних досудового слідства несуть кримі­нальну відповідальність за ст. 387 КК.

9. Заявления і вирішення