Передмова

Вид материала

Курс лекцій

Содержание Висновки з питання 1 2. Характеристика стадії судового розгляду 2.2. Учасники судового розгляду 2) функцію обвинувачення (сторона обвинувачення); 3) функцію захисту (сторона захисту); 4)

Подобный материал:

• Частина захист інформації від витоку по технічнихканалах, 481.09kb.
• Передмова, 908.9kb.
• Управління освіти Кременчуцької міської ради Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ, 514.6kb.
• Передмова, 587.1kb.
• Передмова, 524.47kb.
• Передмова 5, 616.83kb.
• Правила безпечної роботи з інструментом та пристроями Київ 2001 передмова, 2909.45kb.
• Передмова, 1427.51kb.
• Правила безпеки для тютюнового та тютюново-ферментаційного виробництва передмова, 6226.62kb.
• Навчальний посібник підготовлено за сприяння Національного банку України, 5515.57kb.

КПК), щодо яких застосовано заходи забезпечення безпеки, від обов'язку з'являтися в судове засідання за умови письмового під­твердження ними показань, шо їх вони давали раніше;

3) за наявності істотних суперечностей у показаннях підсудного (ст. ЗОЇ КПК), свідка (ст. 306 КПК), потерпілого (ст. 308 КПК) на суді та під час досудового слідства,

Істотними є суперечності, що стосуються важливих обставин кримінальної справи і можуть інакше впливати на вирішення як справи в цілому, так і окремих питань, що мають значення для справи:

— зміна мотивів і обставин вчиненого злочину;

— інше висвітлення наслідків діяння і ролі його учасників;

— відмова підсудного від участі у вчиненні злочину тошо. Якщо суперечності неістотні, оголошення показань не прово­дять, а суперечності уточнюють шляхом допиту в суді.

Порядок оголошення показань:

• показання оголошують головуючий або за його розпоряджен­ням — народний засідатель чи секретар судового засідання із посиланням на аркуші справи, де ці показання містяться (а не інші Учасники процесу за своїми записами);

• після оголошення показань головуючий запитує в учасника судового розгляду про те, чим зумовлено розбіжності у показаннях;

285

• пояснення учасника докладно фіксують у протоколі судового засідання;

4) якщо підсудний відмовляється давати показання на судовому слідстві (п. 2 ст. ЗО І КЛІК). В цьому разі суд діє в такому порядку;

— з'ясовує у підсудного причину відмови давати показання;

— фіксує пояснення підсудного з цього приводу в протоколі судо­вого засідання;

— усуває причини відмови від давання показань, якщо їх виклав підсудний;

— оголошує показання в повному обсязі;

задовольняє бажання підсудного дати показання або відповіда­ти на запитання, якщо таке бажання він висловив;

5) якщо справу розглядають у відсутності підсудного. Показання цього учасника судового розгляду, які він давав під час досудового слідства, оголошують повністю.

Безпосередньо досліджують також інші докази:

• речові докази;

— документи;

• протоколи слідчих дій;

— висновки експертиз тощо.

3. Усність дослідження доказів (ст, 257 КПК) — це основне поло­ження судового розгляду, сутність якого полягає в тому, що всі докази, які є у кримінальній справі, підлягають усному обговорен­ню в судовому засіданні. У ст. 257 КПК термін "усність" згадано тільки в назві, а в тексті не розкрито.

Усність дослідження доказів є гарантією дотримання засади без посередності їх дослідження.

Зміст цього положення полягає в тому, що:

• дослідження обставин справи відбувається шляхом обгово­рення;

• усі учасники судового розгляду спілкуються із судом усно;

• письмові матеріали обов'язково оголошують. Положення щодо усності дослідження доказів винятків не має.

4. Межі судового розгляду — основне положення, сутність якого полягає в тому, що суд розглядає і вирішує кримінальну справу тільки щодо підсудних і лише в межах пред'явленого на досудовому слідстві обвинувачення.

Розгляд справи обмежується:

• обвинувальним висновком — у справах публічного і приватно-публічного обвинувачення;

• скаргою потерпілого — у справах приватного обвинувачення. Межі судового розгляду остаточно визначаються в стадії поперед­нього розгляду справи суддею.

Правильне визначення меж судового розгляду: 1) забезпечує цілеспрямованість у діяльності суду;

286


2) гарантує підсудному здійснення ним права на захист;

3) унеможливлює засудження особи за злочин, у вчиненні якого її обвинувачують;

4) унеможливлює засудження осіб, щодо яких справу попередньо не розслідували.

Кримінально-процесуальний закон (ст. 277 КПК) передбачає можливість зміни обвинувачення під час судового розгляду, при­чому навіть у разі, якщо це погіршить становище підсудного.

Зміна прокурором обвинувачення в суді допускається за наяв­ності як матеріальних (кримінально-правових), так і процесуальних умов.

Матеріальні умови зміни обвинувачення у суді:

1) зміна обвинувачення (як у бік пом'якшення, так і у бік по­гіршення становиша підсудного) має стосуватися виключно того злочину, у вчиненні якого обвинувачують підсудного (умисел — необережність; кваліфікуючі ознаки злочину тошо);

2) прокурор не може доповнити обвинувачення новими епізода­ми злочинної діяльності або звинуватити підсудного у вчиненні іншого злочину.

Процесуальні умови зміни обвинувачення пов'язані з тим, що в результаті зміни обвинувачення не буде порушено правила про:

1) підсудність (наприклад, місцевий — апеляційний суд);

2) обов'язковість проведення досудового слідства (наприклад у справах, порушених прокурором за матеріалами протокольної форми).

Якщо ці правила може бути порушено, то прокурор заявляє клопотання про повернення справи на додаткове досудове слідство.

Зміна обвинувачення може мати місце тільки до закінчення судового слідства.

Процесуальний порядок зміни прокурором обвинувачення у суді:

1) прокурор складає постанову про зміну обвинувачення;

2) оголошує її і вручає копії підсудному та його законному представникові; захисникові; потерпілому, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві та їх представникам;

3) якщо в постанові ставиться питання про пом'якшення ста­новища підсудного, суд роз'яснює потерпілому та його представ­никові право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі;

4) суд роз'яснює підсудному, що той захищатиметься від нового обвинувачення;

5) суд відкладає розгляд справи не менше ніж на три доби — для підготовки підсудного, захисника і законного представника до захисту (цей строк за клопотанням підсудного може бути скоро­чено;

287

6) після закінчення строку підготовки до захисту розгляд справи продовжується.

5. Розпорядок судового засідання (ст. 271 КПК) — це правила судо­вого ритуалу (етикету), призначенням яких £ виховання у громадян поваги до суду і забезпечення нормального ходу розгляду кримі­нальної справи.

Ці правила поділяють на такі, що:

1) вироблені судовою практикою (наприклад, коли судді входять до зали судового засідання, всі присутні в ній встають);

2) встановлені кримінальне-процесуальним законодавством (наприклад, всі учасники судового розгляду звертаються до суду, дають свої пояснення і роблять заяви стоячи, за винятком тих ви­падків, коли головуючий дозволив відхилитися від цього правила, — ст. 271 КПК).

За порушення зазначених правил настає юридична відповідаль­ність двох видів:

1) криміна,гьно-процесуальна:

• шодо підсудного у вигляді: 1) попередження головуючим про недопустимість порушення розпорядку судового засідання; 2) вида­лення із зали судового засідання за повторного порушення цього порядку — тимчасово або на весь час судового розгляду справи;

• щодо прокурора і захисника у вигляді попередження. За по­дальшого непідкорення 'їх розпорядженням головуючого розгляд справи за ухвалою суду може бути відкладено, якщо неможливо без шкоди для справи замінити цю особу іншою. Одночасно суд повідом­ляє про це відповідно прокурора вищого рівня або кваліфїкаційно-дисциплінарну комісію адвокатури;

2) адміністративно-правова:

• шодо свідка, потерпілого, цивільного позивача, цивільного від­повідача та інших громадян за ч. 1 ст. 185-3 КпАП (штраф від 3 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністра­тивний арешт на строк до п'ятнадцяти діб) за:

• непідкорення зазначених осіб розпорядженням головуючого;

— порушення порядку під час судового засідання;

— вчинення дій, що свідчать про явну неповагу до суду або до встановлених у суді правил.

Факти порушення встановленого порядку судового засідання та інші прояви неповаги до суду відображають у протоколі цього су­дового засідання.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 1:

1. Стадія судового розгляду кримінальної справи є основною стадією кримінального процесу, бо тільки в ній може бути оста­точно вирішено питання про винуватість особи у вчиненні злочину та її покарання.

288

2. У стадії судового розгляду найповніше виявляється дія прин­ципів кримінального процесу. В ній також діють загальні положення, що € притаманними тільки для судового розгляду.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАДІЇ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

2.1. Завдання стадії

Завдання стадії судового розгляду поділяють на:

• основне — вирішення питання про винуватість підсудного і його покарання;

• похідні — вирішення питання про:

— цивільний позов;

— долю речових доказів;

— запобіжний захід;

— необхідність застосування до підсудного примусового ліку­вання;

— необхідність застосування до підсудного заходів безпеки;

— Інші питання, визначені ст. 324 КПК.

2.2. Учасники судового розгляду

Усіх учасників судового розгляду залежно від виконуваних у цій стадії функцій поділяють на чотири групи, а саме на тих, що вико­нують:

1) юрисдикційну функцію (функцію вирішення справи, функцію правосуддя у кримінальній справі);

2) функцію обвинувачення (сторона обвинувачення);

3) функцію захисту (сторона захисту);

4) допоміжну функцію.

До першої групи належить сул. Судді, шо входять до складу суду, мають однакові повноваження. Однак залежно від того, є суддя головуючим у судовому засіданні чи суддею, професійним суддею чи народним засідателем, їх наділено окремими специфічними функціями для реалізації своїх повноважень. Зокрема, головуючий суддя:

— керує засіданням;

— підтримує порядок у судовому засіданні.

Якщо хтось із учасників судового розгляду заперечує проти дій головуючого, то це заперечення вносять до протоколу засідання. Суд має право:

289

— поставити питання перед прокурором про порушення кримі­нальної справи шодо підсудного за новим обвинуваченням (сі, 276 КПК) або щодо нової особи (ст. 278 КПК);

— поставити питання перед прокурором про порушення кримі­нальної справи щодо свідка, потерпшого, експерта або перекла­дача за завідомо неправдиві показання, висновок чи неправдивий переклад (ст. 279 КПК);

- досліджувати докази, маючи при цьому активну позицію (наприклад, згідно зі ст. 300 КПК допит підсудного починає го­ловуючий у судовому засіданні, а вже потім підсудного допитують прокурор та захисник);

— обрати або скасувати запобіжний захід щодо підсудного (ст. 274 КПК);

— застосувати примусові заходи щодо учасників судового розгляду, які порушують розпорядок судового засідання (див. вище);

— ухвалювати кінцеві рішення у кримінальній справі (про поста­новления вироку; про закриття справи; про направлення її на додаткове розслідування).

Усі питання, що виникають під час судового розгляду справи, суд вирішує після з'ясування думки його учасників.

До тих, що виконують функцію обвинувачення (сторони обви­нувачення) належать такі учасники судового розгляду.

!. Прокурор. Участь прокурора в судовому засіданні є обов'язко­вою, крім випадків:

1) якщо розглядають справи про злочини, передбачені ч. 1 ст. 27 КПК;

2) якщо він відмовився від підтримання державного обвинува­чення.

У разі неявки прокурора у кримінальній справі, де його участь є обов'язковою, справу відкладають, однак якщо його можна замінити іншим прокурором, то так і вчиняють і розгляд справи продов­жують.

Щодо прокурора, який без поважних причин не з'явився в судове засідання, суд робить повідомлення прокуророві вищого рівня.

У Кримінальне-процесуальному кодексі є окрема стаття, присвя­чена участі прокурора в стадії судового розгляду. Повноваження цього учасника визначаються його функцією, яку він реалізує в судовому засіданні, — обвинувачення (ст. 261), і яку він здійснює, керуючись вимогами закону і своїм внутрішнім переконанням-Прокурор під час судового розгляду кримінальної справи:

• підтримує перед судом державне обвинувачення;

• оголошує обвинувальний висновок на початку судового слідства;

• подає докази;

290

• бере участь у дослідженні доказів (допитує підсудного, свідка, потерпілого; подає у письмовому вигляді питання, які бажає поста­вити експертові; допитує експерта; бере участь в огляді місця події тошо);

• заявляє клопотання;

• висловлює свою думку щодо клопотань інших учасників судо­вого розгляду;

• пред'являє або підтримує пред'явлений цивільний позов, якщо цього вимагає охорона прав фізичних чи юридичних осіб або дер­жавних Інтересів;

• змінює пред'явлене особі обвинувачення до закінчення судо­вого слідства (ст. 277 КПК);

• відмовляється від обвинувачення, якщо під час судового роз­гляду дійде переконання, що дані судового слідства не підтверджу­ють пред'явленого підсудному обвинувачення, про що складає постанову, в якій викладає мотиви відмови;

• має право вимагати надання часу, необхідного для ознайом­лення з матеріалами справи і для підготовки до участі в судовому засіданні (прокурор, який вперше вступив у справу замість того, що вибув);

• робить висновок щодо можливості закриття кримінальної спра­ви за підставами, передбаченими пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 ст. б і статтями 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК;

• бере участь у судових дебатах;

• викладає свої міркування з приводу застосування криміналь­ного закону і міри покарання шодо підсудного.

2. Потерпілий. Його участь у стадії судового розгляду криміналь­ної справи регламентовано в ст. 267 КПК. Згідно із цією статтею потерпілий під час судового розгляду має право:

• давати показання;

• заявляти відводи і клопотання;

• висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду;

• давати пояснення з приводу досліджуваних судом обставин справи;

• подавати докази;

• ставити запитання свідкам, експертові, спеціалістові та під­судним;

• брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових дока­зів, документів;

• підтримувати обвинувачення в справах, зазначених у ч. 1 ст. 27 КПК (справах приватного обвинувачення);

• брати участь у судових дебатах;

291

• вимагати продовження розгляду справи (у разі відмови про­курора від обвинувачення). У цьому випадку потерпілий підтримує обвинувачення.

3. Цивільний позивач і його представник піл час судового розгляду справи мають право (ст. 268 КПК):

• бути присутніми при розгляді справи в суді;

• заявляти відводи і клопотання;

• висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду;

• давати пояснення;

• брати участь у дослідженні доказів;

• брати участь у судових дебатах шодо доведеності вчинення злочину і його цивільно-правових наслідків.

До тих, що виконують функцію захисту (сторони захисту), на­лежать такі учасники судового розгляду.

1. Підсудний. У судовому засіданні він має права, передбачені ст. 263 КПК.

Участь підсудного у судовому засіданні є обов'язковою, однак у деяких випадках судовий розгляд справи може відбуватися і без його участі, а саме якщо:

• підсудний перебуває за межами України та ухиляється від явки до суду;

• справу про злочин, за який не може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, підсудний просить розглянути у його відсутності (проте суд має право і в цьому разі визнати явку підсуд­ного обов'язковою);

• підсудний після попередження головуючого повторно пору­шив розпорядок судового засідання і був видалений із зали цього засідання до оголошення вироку (ч. 1 ст. 272 КПК);

• неможливо допитати свідка із використанням технічних засо­бів із метою забезпечення його безпеки в присутності підсудного (ч. 8 ст. 303 КПК);

• із метою запобігти негативному впливу на неповнолітнього суд видаляє його із зали судового засідання на час дослідження обста­вин, що можуть зумовити такий вплив. Суд попередньо заслуховує думку захисника і законного представника підсудного та прокурора, а потім приймає рішення про видалення неповнолітнього.

!. Захисник сприяє підсудному в здійсненні його прав і в захисті його законних інтересів. Захисник згідно зі ст. 266 КПК має право:

• на побачення з підсудним;

• брати участь у дослідженні доказів;

• порушувати перед судом клопотання про витребування і при­єднання до справи нових доказів, що виправдовують підсудного або пом'якшують його відповідальність;

• заявляти клопотання;

292

• викладати суду свою думку шодо клопотань Інших учасників судового розгляду;

• брати участь у судових дебатах, висловлюючи суду свою думку про значення перевірених доказів у справі, про наявність обставин, які виправдовують підсудного чи пом'якшують його відповідаль­ність, а також свої міркування з приводу застосування криміналь­ного закону та міри покарання.

Маючи зазначені права, захисник має змогу надати підсудному допомогу у здійсненні ним захисту від обвинувачення прокурора і (або) потерпілого.

Заміна одного захисника іншим допускається тільки за згодою підсудного. На цей час розгляд справи відкладають, а якщо справа є нескладною — оголошують перерву. Якщо захисника замінено, то суд надає йому змогу ознайомитися з матеріалами справи і підготу­ватись до участі в її розгляді. Час для ознайомлення захисника із матеріалами справи законом не встановлено, однак у ст. 289 КПК зазначено, що він має бути необхідним.

Якщо захисник не з'явився в судове засідання з неповажних при­чин, то суд (суддя) повідомляє про цей факт керівника юридичної консультації, голову колегії адвокатів тощо.

У випадках, коли слухають справу щодо декількох підсудних, щоб не відкладати розгляд справи, суд може запропонувати захисникові одного із них взяти захист іншого (інших) підсудного (підсудних). При цьому треба зважати на таку обов'язкову умову: інтереси під­судних не повинні бути протилежними.

3. Законний представник підсудного має в судовому засіданні такі самі права, як і захисник.

4. Цивільний відповідач і його представник під час судового роз­гляду справи мають ті самі права, що передбачені кримінально-процесуальним законом (ст. 268 КПК) для цивільного позивача і його представника.

До учасників, які виконують допоміжну функцію к стадії судового розгляду, належать перекладач (статті 270, 285); спеціаліст (ст. 270-1 КПК); свідок (статті 292, 302, 303—305, 307); експерт (статті 292, 310-312 КПК).

2.3. Процесуальні засоби діяльності в стадії

Для вирішення завдань стадії судового розгляду кримінальної справи законодавець передбачив специфічні процесуальні засоби діяльності суду. Як і в стадії досудового слідства, стрижнем кри­мінальне-процесуальної діяльності під час судового розгляду € до­казування обставин злочину. З огляду на це переважна більшість процесуальних засобів — це засоби пізнавальної діяльності, а саме:

293

• судові слідчі дії:

— допит підсудного (ст. 300 КПК);

- допит свідка (статті 303—305, 307 КПК);

— допит потерпілого (ст. 308 КПК);

— пред'явлення для впізнання (ст. 309 КПК);

— проведення експертизи (статті 310, 312 КПК);

— допит експерта (ст. 311 КПК);

— огляд (речових доказів — ст. 313; документів — ст. 314; місця події-ст. 315 КПК);

• оголошення протоколів та інших документів (ч. І ст. 257 КПК);

• прийняття доказів, поданих сторонами (ст. 261 КПК);

• витребування доказів (п. 4 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 280, частини 1 і 2 ст. 296 КПК);

• судові доручення органам розслідування на провадження слідчих дій у порядку, передбаченому главами 11—18 КПК (ст. 315-1 КПК).

Окрім пізнавальних у стадії судового розгляду застосовують суто процесуальні засоби:

1) процесуальні дії (роз'яснення прав учасникам судового роз­гляду; ознайомлення заінтересованих учасників із матеріалами кри­мінальної справи; відкриття судового засідання; перевірка явки учасників судового розгляду; видалення свідків із зали судового засі­дання; встановлення особи підсудного і часу вручення йому копії обвинувального висновку тошо);

2) процесуальні рішення (про відкладення розгляду справи; про обрання запобіжного заходу тощо).

2.4. Етапи стадії

Якщо розглядати судовий розгляд кримінальної справи як сис­тему процесуальних дій, шо їх провадять у певній послідовності, то можна виокремити кілька етапів, які в Кримінально-процесуаль­ному кодексі та в теорії процесу називають частинами судового розгляду.

Завданням 1-го етапу — підготовчої частини судового засі­дання — е остаточна перевірка наявності умов для:

• проведення судового слідства;

• належного дослідження та оцінки доказів;

• постановления законного й обґрунтованого вироку.

Якшо суд встановить перешкоди для проведення судового слід­ства, він зобов'язаний вжити заходів щодо їх усунення. Послідовність (порядок) дій у підготовчій частині: /. Відкриття судового засідання: — головуючий оголошує, яку справу розглядатимуть;

294

— суд з'ясовує у підсудного (якщо слухають справу про злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком більше, ніж на 10 років), чи погоджується він на розгляд справи суддею одноособово, чи бажає, щоб суд розглядав справу у складі З суддів.

2. Перевірка явки учасників судового розгляду:

— головуючий оголошує, хто Із учасників з'явився, а хто — ні, і повідомляє про причини неявки відсутніх, якшо вони йому відомі;

— після цього учасники процесу можуть поставити запитання головуючому чи секретареві судового засідання для уточнення ого­лошеної Інформації;

— у разі необхідності суд (суддя) вживає заходів до явки учасни­ка до суду (якшо це можливо).

3. Роз 'яснення перекладачеві (якщо він бере участь у розгляді справи) його обов'язків і попередження про кримінальну відпові­дальність за ст. 384 КК за завідомо неправильний переклад.

4. Встановлення особи підсудного:

— головуючий з'ясовує анкетні дані підсудного;

— ставить підсудному запитання про те, чи вручено йому і якщо так, то коли, обвинувальний висновок (повістку у справах приватно­го обвинувачення), постанову прокурора про зміну обвинувачення;

— якщо ці документи не вручено (або вручено менше ніж за З дні до початку судового засідання), то суд вручає їх і відкладає розгляд справи на 3 дні (але якшо підсудний просить про розгляд справи без її відкладення, то суд може розпочати розгляд і за несвоєчасного вручення цих документів).

5. Оголошення складу суду і роз'яснення права відводу. Головуючий:

— оголошує склад суду (в тому числі і прізвище запасного на­родного засідателя);

— називає прізвища прокурору захисника, перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря судового засідання;

— роз'яснює сторонам їх право на відвід цих учасників (у разі заявления відводу суд (суддя) вирішує це питання у нарадчій кім­наті, оформляючи рішення ухвалою (постановою).

6. Вирішення питання про можливість розгляду справи у випадку неявки кого-небудь із учасників. Якщо хтось із учасників судового розгляду або інших викликаних у судове засідання осіб не з'явився, то суд:

— з'ясовує причини неявки;

— вислуховує думку учасників судового розгляду;

— вирішує питання про можливість розгляду справи, тобто про його продовження або відкладення.

7. Видалення свідків із залу суду. П ісля того, як суд визнає можли­вим почаїи слухання справи, головуючий:

295

— дає розпорядження про видалення свідків із залк судового засідання до окремої кімнати;

— вживає заходів, щоб допитані свідки не спілкувалися з недо­пита ними.

& Роз 'яснення прав і обоє 'язків учасникам судового розгляду. Голо­вуючий спочатку роз'яснює права підсудному, а потім потерпілому, цивільному позивачеві, спеціалістові, експертові.

9. Заявления і розв'язання клопотань учасників. Головуючий опи­тує учасників судового розгляду, чи не мають вони клопотань про виклик нових свідків і експертів та витребування і приєднання до справи нових доказів (документів, речових доказів та ін,).

Якщо клопотання заявлено, то учасник, який їх заявив, має по­яснити, на встановлення яких обставин вони спрямовані.

Після нього суд (суддя) вислуховує думку прокурора та інших учасників судового розгляду з приводу заявлених клопотань і розв'язує їх своєю ухвалою (постановою). Відхилення клопотання не позбавляє учасника розгляду справи права заявити його під час судового слідства. Заявлені клопотання не можна залишати "від­критими" або відкладати їх вирішення. Своєчасне вирішення клопо­тань є гарантією:

• забезпечення прав учасників стадії судового розгляду;

• повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин справи.

Суд може і з власної ініціативи винести ухвалу про виклик у судове засідання нових свідків, витребування документів та Інших доказів, про призначення експертизи тощо,

2-й етап стадії судового розгляду — судове слідство.

Судове слідство — це частина судового розгляду, в ході якої суд з участю сторін досліджує докази, необхідні для вирішення питання про винність і покарання підсудного. Це найбільша за обсягом вико­нуваної роботи частина судового розгляду, в ході якої формуються підвалини майбутнього вироку.

Судове слідство є самостійним глибоким, повним, всебічним, об'єктивним дослідженням обставин справи. Воно відрізняється від досудового за змістом і за обсягом.

Відмінність судового слідства від досудового за змістом полягає в тому, шо перше:

— не є повторенням дослідження, проведеного в стадії досудо­вого слідства;

• не можна розглядати як просту перевірку матеріалів досудо­вого слідства;

— відбувається у зовсім нових, відмінних від тих, що існували в досудовому слідстві, умовах (активна участь сторін — право до­питувати підсудного, свідка, потерпілого має не тільки суд, а й

296

представники сторін; відкритий судовий розгляд; повне фіксування судового процесу технічними засобами тощо).

Судове слідство не збігається з досудовим і за обсягом. У суді зазвичай не досліджують:

— версії, що відпали на досудовому слідстві;

— окремі докази, які "відсіялися" в пій стадії.

Однак в окремих випадках судове слідство може вийти за межі досудового. Це має місце у разі, якшо:

1) у суді з'являться нові дані на підтвердження версій, що уже, здавалося б, відпали (тоді їх піддають повній, глибшій перевірці із залученням як тих доказів, що "відсіялися", так і нових);

2) виникають нові версії, нові обставини, нові докази. Судове слідство охоплює багато судових (процесуальних) дій,

які об'єднують у три порівняно самостійні групи. Оскільки кожна наступна група дій послідовно змінює попередню, їх можна вважати підетапами етапу судового слідства.

1-й підетап. Початок судового слідства.

Початок судового слідства — це його підетап, на якому визна­чають:

— дослідницькі завдання, що ставляться перед судом і сторонами;

— порядок дослідження доказів. Послідовність дій у цьому етапі:

1) початковий момент:

— оголошення прокурором обвинувального висновку (за згодою сторін — тільки його резолютивної частини) або

— потерпілим чи його представником — скарги у справах при­ватного обвинувачення;

— цивільним позивачем чи його представником — позовної заяви;

2) роз 'яснення підсудному сутності обвинувачення і з 'ясування у нього:

— чи зрозумів сутність обвинувачення;

— чи визнає себе винним;

— чи бажає давати показання.

Якщо у справі заявлено цивільний позов, то суд з'ясовує у ци­вільного позивача, чи підтримує він його, а у підсудного і цивільного відповідача — чи визнають вони цей позов;

3) з 'ясування думки учасників судового розгляду щодо того, які до-' кази та в якому порядку треба дослідити. Обсяг доказів і порядок їх

дослідження визначаються постановою судді (ухвалою суду).

Суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судово­го розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніхто не оспорює. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють під­судний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права

297

оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного по­зову в апеляційному порядку.

Якщо для визначення обсягу доказів, які досліджуватимуть, не­обхідно допитати підсудного, суд вирішує це питання після такого допиту. Підсудного допитують обов'язково, якщо тільки він не від­мовляється від дачі показань.

2-й