Geum.ru

Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах глобалізації / Матеріали IV науково-практичної конференції 30 квітня 2010 р

Вид материалаДокументы

Содержание


Основна мета статті.
Отримані наукові результати.
До питання про роль людського потенціалу в трансформаційних процесах
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

По-друге, визначимо, чи зазнала змін первинна версія ORACLE, яка створена у 1977 році? Історична довідка розвитку ORACLE свідчить, що з 1977 по 2009 роки відбулося понад двадцяти змін, зокрема після 2000 року – шість [6].

Як видно із дослідження, протягом десяти останніх років підвищення кваліфікації набули 50 % від мінімальної потреби у фахівцях з АБД Oracle (у 2010 році навчання з АБД Oracle не заплановані), зокрема з 2006 року – організація не створювалися фахівцям умови для навчання у робочий час. Поряд із цим, первинна версія ORACLE зазнавала змін у середньому кожні півтора року. Саме ця інформація вказує на те, що навчання потрібно проводити не рідше ніж кожні два роки. Це ствердження підтримують практикуючі фахівці, а також результати «сигнального» тестування.

Вирішення питання щодо необхідності підвищення кваліфікації державних службовців в галузі IT-технологій пропонуємо шляхом проведення періодичного тестування професійних знань. Стосовно знань Oracle, враховуючи швидкість проникаючих змін (як самого продукту так і «плинності» кадрів), доцільним вважаємо проведення тестування кожного року. При цьому обов’язковою складовою є змінність змістовної частини тестів відповідно до зміни версій Oracle. За результатами тестування визначаються фахівці, які потребують поповнення знань з цього питання, та назначається термін їх навчання. Треба звернути увагу на те, що при проведенні процедури навчання змістовна частина «вхідних» та «вихідних» тестів залишається незмінною.

Надана пропозиція дозволяє вирішити питання щодо потреби підвищення кваліфікації державних службовців в галузі IT-технологій, але залишається невирішеною для фахівців проблема: де і як ці знання поповнити?

Під інноваційними освітніми технологіями розуміємо комплекс взаємопов’язаних складових [3, с. 5]: перша - сучасний зміст, який передбачає не стільки освоєння предметних знань, скільки розвиток компетенцій; друга - сучасні методи навчання - активні методи формування компетенцій, засновані на взаємодії слухачів та їх залучення до навчального процесу; третя - сучасна інфраструктура (технічні засоби) навчання, яка включає інформаційну, технологічну, організаційну та комунікаційну складові, що дозволяють ефективно використовувати переваги дистанційних форм навчання. Скориставшись інноваційними технологіями у освітній галузі, можна створити власний інструмент для підвищення кваліфікації та організувати дистанційне навчання.

Розглянемо альтернативні варіанти поповнення знань з Oracle. Поряд із існуючим у податковій структурі варіантом вважаємо можливим для розглядання варіант наймання зовнішньої організації, що спеціалізується у наданні освітніх послуг. Але, він є надто витратним як для організації так і для фахівців: за даними WEB - сайтів організацій, що займаються дистанційними програмами навчання з АБД Oracle - вартість курсів АБД Oracle 10g (І та ІІ частини, тривалістю 10 днів) на одного слухача коливається від 1700 до 2750 USD, без ПДВ.

Для відбору найкращого варіанту використовуємо метод ранжування, результати якого наведені у табл. 2.

Таблиця 2

Вибір найкращого варіанту методом ранжування

Ранжування за формулою:
Альтернативні варіанти

Загальний бал =
aA*(bB+cC+dD)*(1+eE)

fF*(1+gG)

Критерії, за якими проводиться оцінювання варіантів
категорія показника
Ваговий коефіцієнт

Дистанційні курси на базі Інституту

Наймання зовнішньої організації

Створення власного інструменту

Вк
Бал
Бал*

Вк
Бал
Бал*Вк
Бал
Бал*

Вк

орієнтованість на практичну діяльність
e
0,25
5
1,25
3
0,75
8
2,00

охоплення максимальної кількості працівників, що потребують навчання
a
0,35
4
1,40
8
2,80
8
2,80

базуватися на активних методах навчання
a
0,30
3
0,90
3
0,90
5
1,50

чітка й послідовна структура подання знань
a
0,35
4
1,40
5
1,75
4
1,40

витрати
f
0,75
5
3,75
10
7,50
3
2,25

доступність у зручний час
b
0,30
6
1,80
8
2,40
6
1,80

відповідність технічним можливостям
c
0,35
7
2,45
7
2,45
7
2,45

навчання без відриву від виробництва
d
0,35
6
2,10
8
2,80
8
2,80

Загальна оцінка проекту






40
6,72
52
7,87
49
55,27

Обрана нами модель використовує 4 категорії критеріїв: домінуючі критерії (A), взаємозамінні критерії (B, C, D), витрати (F) та необов’язкові критерії (E, G) [4, с.45-52].

На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що тестовий підхід до виявлення необхідності підвищення кваліфікації працівників в галузі ІТ-технологій, створення власного Інструменту для підвищення кваліфікації та організація дистанційного навчання є найбільш раціональним варіантом розвитку персоналу в органах державної служби.

Література:
  1. Макарова И.К. Управление человеческими ресурсами: пять уроков эффективного НR-менеджмента / И. К. Макарова. - М.: Дело, 2007. - 232 с.
  2. Друкер, Питер, Ф. Управление в обществе будущего : пер. с англ. – М. : ООО «И.Д. Вильямс», 2007. – 320 с.
  3. В. Шоптенко Инновации в бизнес-образовании / Статья в соавторстве Д. Конанчуком, Д. Кайсиным [Електронний ресурс] Режим доступу: ссылка скрыта
  4. Набор инструментов для управления проектами / Драган З. Милошевич; пер. с англ. Мамонтова Е.В.; под ред. Неизвестного С.И. — М.: Компания АйТи; ДМК Пресс, 2008. —729 с.: ил.
  5. Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.97 р. № 167 «Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій» із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13.07.98 р. № 1071, від 16.05.02 р. № 619, від 14.04.04 р. № 468, від 12.05.07 р. № 711, від 27.12.08 р. № 1136 [Електронний ресурс, ІПС ЛІГА : ЗАКОН. КОРПОРАЦІЯ].

6. Oracle Database или Oracle RDBMS — объектно-реляционная система управления базами данных (СУБД). История. Материал из Википедии. [Електронний ресурс] Режим доступу: dia.org/wiki/Oracle_(СУБД).


Самойленко Галина Іванівна

Нікопольський інститут Запорізького національного університету

м. Нікополь


1/8 людських ресурсів україни в руках приватних підприємців - соціальна загроза для нації


Постановка проблеми. З 01.12.2005 р. Європейський Союз, а з 01.02.2006 р. і Міністерство торгівлі США офіційно визнали Україну країною з ринковою економікою і відтоді розпочався новий етап переоцінки цінностей, зміни пріоритетів, потреб, інтересів і цілей. Вагомий вклад для впровадження таких змін вніс діючий з 2005 р. президент Україні В.А.Ющенко. З 2005 р. почали відбуватися не тільки значні політичні зміни, а й зміни у податковій політиці. Завдяки діям Уряду, який на той час очолювала Ю.В. Тимошенко, відбулися переговори з громадськими організаціями підприємців і підприємницькими спілками, в результатів чого були значно спрощені правила і скорочений час державної реєстрації для приватних підприємців, фізичних осіб - суб‘єктів підприємницької діяльності (СПД). Для них отримала своє широке масове впровадження спрощена система оподаткування, обліку і звітності суб‘єктів малого підприємництва, якою передбачена сплата єдиного податку.

У зв‘язку зі стрімким у 2005-2006 рр. поширенням спрощеної системи оподаткування, керівники підприємств малого бізнесу почали масово реєструватися СПД і переводити фірмовий бізнес у приватний, бо приватна форма значно скорочувала витрати на податки та звільняла від тягаря нескінчених ревізійних перевірок контролюючих органів і штрафних санкцій. Разом з фірмовим бізнесом керівники переводили і трудовий штат, укладаючи з працівниками нові трудові угоди через міські центри зайнятості. Окрім того, завдяки спрощеним правилам реєстрації СПД, міські і міськрайонні центри зайнятості почали активно пропагувати та сприяти масовій реєстрації безробітних суб‘єктами підприємницької діяльності і надавати їм єдиноразову допомогу по безробіттю за повний рік для відкриття власного бізнесу.

Але всі ці зміни, які відбулись у 2005-2006 рр., на жаль не можна охарактеризувати лише тільки позитивними політично-економічними зрушеннями, бо у цей самий час постала дуже негативна проблема у сфері трудових правовідносин, а саме у сфері соціальних гарантій, які передбачаються державою, і повинні забезпечуватись та контролюватися нею стосовно їх надання найманим працівникам. Річ у тім, що СПД також як і юридичні особи (установи, організації), повинні бути повністю і усебічно освіченими у даному питанні і надавати найманим працівникам такі соціальні гарантії:
  • щорічні основні і додаткові відпустки;
  • допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності і пологам;
  • допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років;
  • допомоги у разі нещасного випадку на виробництві;
  • забезпечувати гідні та безпечні умови праці;
  • інше.

Для цього СПД повинні досконало знати законодавчу базу України, тобто кодекс законів про працю і повний портфель законів, які регламентують порядок представлення державних соціальних гарантій щодо:
  • пенсійного забезпечення;
  • забезпечення тимчасової непрацездатності;
  • забезпечення в разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
  • забезпечення на випадок безробіття.

На жаль ні під час масової реєстрації СПД у 2005-2006 рр., ні у нинішній час на законодавчому рівні не передбачена спеціальна підготовка та атестація тих СПД, які планують використовувати найману працю у приватній комерційній діяльності. І в наслідок цього, а також повної відсутності контролю з боку держави за СПД у питанні виконання ними соціальних зобов‘язань, виникла проблема повсюдних тотальних порушень трудових прав найманих працівників. Саме її детальному висвітленню і присвячена дана стаття. Актуальність цієї проблеми обґрунтовується так. В умовах ринкової економіки, ефективність використання людських ресурсів - є центральною проблемою, бо головне місце серед інших ринків - чинників виробництва є ринок робочої сили, оскільки він представлений людським чинником і без нього не може існувати ринок спільний (людські ресурси - це працівники, які мають певні професійні навички і знання та можуть використовувати їх у трудовому процесі).

Основна мета статті. Висвітлення проблеми повсюдних тотальних порушень суб‘єктами підприємницької діяльності - фізичними особами соціальних прав найманих працівників і надання пропозицій щодо усунення проблеми.

Отримані наукові результати. Для дослідження були використані різні методи:
  • кабінетні дослідження: звітність, довідки, аналітичні розрахунки;
  • польові дослідження: опитування і спостереження.

По результатам треба зробити висновок, що доволі дивна ситуація склалася у державі, бо для того щоб людина змогла улаштуватися на роботу, від неї вимагається вища освіта, принаймні середньо-спеціальна. А якщо в неї є бажання зареєструватися приватним підприємцем і використовувати у комерційній діяльності найману працю, то для цього достатньо лише паспорта та ідентифікаційного коду. Навіть будь-яка особа, яка має статус безробітного і зареєстрована у міському чи міськрайонному центрі зайнятості, з будь яким рівнем освіти або навіть без нього, має офіційний державний дозвіл відкрити приватну підприємницьку діяльність і наймати на роботу працівників. Зрозуміло що такий підхід дозволяє ефективно вирішувати проблему безробіття, але у чиї руки держава таким чином довіряє значну частину людського ресурсу? Чи контролює держава у подальшому виконання приватними підприємцями обов‘язків по соціальному захисту найманих ними працівників? Відповідь однозначна - ні. Тут зазначимо, що дослідження проводяться з 2003 р. до нинішнього часу продовж семи років і результати показують, що за весь цей час жодного разу у приватних підприємців не проводилось ревізійних перевірок спеціальними контролюючими органами стосовно цього питання. Наведемо приклади порушень:
  1. примушування найманого працівника написати заяву про звільнення за власним бажанням у випадках:
  • вагітності;
  • тривалого і навіть нетривалого лікарняного;
  • прохання надати основну річну відпустку;
  • спроб найманого працівника відстоювати власні права на соціальний захист;
  • інше;
  1. при фактичному порушенні всіх законодавчих норм: чотирнадцятигодинному робочому дні і відсутності відпустки, одночасне відповідне до вимог законодавства оформлення документів: графіка обліку робочого часу з сорокагодинним робочим тижнем, відомості нарахування заробітної плати, документальне надання основної відпустки, інше;
  2. використання найманої праці без укладання трудового договору, що являє собою пряме приховування безробіття і ухиляння від соціальних зобов‘язань;
  3. порушення правил техніки безпеки на виробництві, правил охорони та умов праці, організації робочих місць.

Дослідження проводились у місті з чисельністю населення приблизно 250000 осіб. Офіційно зареєстровано приватними підприємцями приблизно 6% населення міста, тобто 15000 осіб. Якщо припустити, що у кожного підприємця в середньому по два найманих працівника, то отримаємо 30000 осіб, або 12% людських ресурсів -економічно-активного населення міста. Це досить великі цифри, бо якщо врахувати, що аналогічна ситуація відбувається у всіх містах, селах і населених пунктах України, то отримаємо приблизно 1/8 населення всієї країни. І, це важко зрозуміти, але на тлі цієї картини, різноманітні державні служби через засоби масової інформації постійно пропагують не укладати трудові угоди з тими працедавцями, які порушують права робітника, і не погоджуватись працювати при невигідних умовах праці. Але що ж робити і до кого йти працювати 1/8 частині української нації якщо у державі створені передумови для масового безробіття і тотального повсюдного порушення СПД соціальних прав найманих робітників? Що робити 1/8 українців якщо держава не створила для них жодної іншої альтернативи?

Пропозиції для вирішення даної проблеми є такими. Український Уряд повинен прийняти закони:
  • про обов‘язкову спеціальну підготовку та атестацію тих СПД, які бажають використовувати у комерційній діяльності найману працю;
  • про створення спеціальних служб при міських та районних радах і фондах державного соціального страхування, для підготовки і постійного ревізійного контролю приватних підприємців, які використовують найману працю;

та сприяти створенню спеціального портфельного забезпечення для СПД, яке б складалось з пакету законів, наказів та інструкцій про соціальний захист найманих працівників. Тоді названа проблема могла б бути частково вирішена.

Висновки. Отже проведений критичний огляд проблеми повсюдного тотального порушення СПД соціальних прав найманих працівників свідчить про необхідність подальшого її розгляду і розробки механізмів її вирішення як з теоретичної так і практичної точок зору.


Кошулаб Наталія Володимирівна

Співачук Володимир Леонідович

Хмельницький національний університет, м. Хмельницький


ДО ПИТАННЯ ПРО РОЛЬ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ В ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ


Перше десятиріччя ХХІ ст.. для України характерне продовженням і поглибленням спонтанного спаду виробництва, проявами деіндустріалізації, фізичного розпаду продуктивних сил, руйнації інтелектуального потенціалу суспільства. Досить відчутний брак політичної волі у верхніх ешелонах українського політикуму, втрата професіоналізму законодавчої і виконавчої влади, виснажлива і безплідна боротьба всередині владних інститутів і між ними зумовили зниження довіри суспільства не тільки до влади, але й до об`єктивно необхідних структурних реформ, ринкової трансформації соціальної та економічної систем. Як наслідок, економічна політика держави змушена «орієнтуватись не на максимізацію вигоди, а на мінімізацію витрат» [2, с.9]. І це при тому, що «ключова роль держави в економіці – так організувати виробництво і розподіл матеріальних благ, щоб була забезпечена безпека країни, народу й особистості, а також відтворення фізично і духовно здорового населення» [2, с.67]. В цьому контексті досить слушно зауважив академік В.Пандик: «Для мене не тільки ринок, але й сама економіка не становить самодостатньої цінності. Сама ж мета полягає в тому, щоб розкріпачити людину праці, дати простір її ініціативі та енергії, забезпечити її гідне існування, задовольнити її не тільки матеріальні, але й духовні потреби. В цьому я бачу справжню суть і виправдання існування будь-якої економічної моделі» [5, с. 6].

Отже, соціально-економічна трансформація українського суспільства має спрямовуватись на всебічний розвиток людини. Людини – працівника, людини – творця, людини – виробника і людини – споживача. Іншими словами, людина має бути визначальним фактором у становленні соціального ринкового господарства в Україні, залученні української нації до загальноєвропейських параметрів прогресивного поступу. Це завдання складне, багатогранне, із різноманітними складовими досить дискусійного характеру.

В цьому сенсі особливої актуальності набуває проблема соціальної справедливості як віковічного прагнення людей до гармонії та удосконалення суспільних відносин. Гармонії соціальної рівності та індивідуальних відмінностей, де соціальна рівність – гарантоване забезпечення для всіх мінімуму соціальної захищеності, а індивідуальна відмінність – право кожного власними зусиллями суттєво поліпшувати свій добробут і реалізувати повністю свій потенціал.

Головним суб`єктом реалізації принципу соціальної справедливості є держава, котра повинна сприяти економічному та культурному розвитку всіх суспільних верств, зменшувати (через податкову систему та доступне кредитування) ступінь майнового розшарування суспільства. Причому, дія принципу справедливості має поширюватись не лише на більшість громадян, а на увесь суспільний загал. Варто пам`ятати в цьому зв`язку, що «революцію роблять не постійно голодні люди, а ті ситі, яким одного разу не дали поїсти» [3, с. 540].

Запорукою становлення і розвитку українського громадянського суспільства, його соціальною базою і гарантом стабільності, підвалиною соціальної справедливості є консолідований з іншими верствами населення середній клас. Однак, «утворення так званого середнього класу, від моці якого, як ще стародавні греки вважали, залежить пом`якшення протистояння між бідними і багатими, не стало вирішальним чинником розвитку нашого суспільства» [4, с.3]. Вказана обставина є, на наш погляд, реальною і досить об`єктивною з двох основних причин.

По-перше, існуючі, на жаль, кризові явища у фінансово-економічній системі, розбалансованість господарського комплексу, перманентний дефіцит державного бюджету, втрата стимулів до сумлінної ефективної праці, «тінізація» і, значною мірою, криміналізація економіки привели до суттєвої кризи соціального становища населення. Відмітимо, що у «соціології під кризою розуміється момент переходу з одного стану до іншого, де визначальним є не економічне життя (точніше, не стільки економічне життя), а духовні та світоглядні основи, «культурна само ідентифікація людей» (С.Хентингтон), втрата «традиційної психологічної рівноваги» (В.Янів), ситуація психологічного невдоволення» [1, с. 79]. Відтак, кризові явища в сучасній Україні викликали соціальну апатію, зневіру, втрату перспективи для тисяч, ба, навіть мільйонів співгромадян.

По-друге, проблема становлення середнього класу в Україні отримала в політиці, навіть в окремих наукових розвідках досить деформоване трактування. До середнього класу чимало авторів відносять, як правило, представників малого і середнього бізнесу, підприємців із середо вища так званого «базарного пролетаріату». Але загальновідомо (принаймні, із зарубіжного досвіду), що середній клас утворюють висококваліфіковані, високооплачувані фахівці творчої та найманої праці, тобто, «інтелігенція, інтелектуали, письменники, суб`єкти конкретної спеціалізації та професіонали у своїй сфері» [3, с. 623]. Проте, щодо цих людей соціальна політика держави є далеко не адекватною їх ролі в трансформації українського суспільства. Більше того, постійно обмежується матеріально-фінансова підтримка з боку держави системи освіти, охорони здоров`я, культури, національного книговидавництва. Вкрай низький рівень оплати інтелектуальної праці підриває і без того мізерну платоспроможність більшості населення. Іншими словами, державою порушуються «фундаментальні права людини – на їжу, на житло, на працю» [2, с. 211]. Л.Ерхард свого часу (у 1953 році) відмітив: «Якщо ми не будемо прагнути постійно поліпшувати життєві можливості свого народу, ми підірвемо цим основу для технічного прогресу, а тим самим вийдемо із кола цивілізованих народів» [5, с. 70]. Десятки і сотні докторів і кандидатів наук, спеціалістів багатьох галузей економіки та культури, які змушені сьогодні шукати заробітки за межами рідної Вітчизни (а це близько семи мільйонів українців) – яскраве підтвердження вірності міркувань видатного німецького вченого і політика.

Соціальна деформація українського суспільства гальмує і розвиток підприємницької ініціативи, внутрішнього інвестування техніко-економічних, науково-технологічних та інших перспективних проектів. І це, на жаль, закономірно, бо «тільки тоді, коли суспільство перейшло рубіж задоволення основних потреб людей, з`являються справжні ентузіасти, митці бізнесу, підприємництва, для яких сам процес діяльності має більше значення, ніж його результати. Звичайно, без останнього не може бути першого, проте акценти тут саме такі» [3, с. 197]. Тому у розвинених країнах роботодавці намагаються враховувати інтереси найманих працівників, розуміючи, що дотримання принципу справедливості в кінцевому підсумку сприяє процвітанню їх бізнесу.

Підсумовуючи викладене, виділимо ряд позицій, котрі, на наш погляд, сприятимуть активізації ролі людського потенціалу в процесах соціально-економічної трансформації українського суспільства.

По-перше, держава зобов`язана патронувати задоволення загальних потреб для достатнього в межах європейських стандартів рівня. Мова йде про освіту, фундаментальну науку, культурно-мистецьку сферу, систему охорони здоров`я, правоохоронну діяльність, національну безпеку і оборону, які повинні фінансуватись, забезпечуватись матеріально-технічними засобами в повному обсязі.

По-друге, необхідно вжити невідкладних заходів для підвищення престижу і матеріально-фінансового забезпечення інтелектуальної праці.

По-третє, не допускати, щоб працююча людина була бідною. Пора, нарешті, ввести погодинну оплату праці, встановити нижню межу заробітної плати, виходячи із розміру соціального стандарту споживання, як мінімальну погодинну ставку з двома видами коефіцієнтів збільшення: галузевим і кваліфікаційним. Частка оплати праці в собівартості продукції має складати не менше 30-45 відсотків.

По-четверте, сприяти створенню і розвитку народних підприємств, де працівники беруть участь в управлінні і, окрім заробітної плати, отримують прибуток залежно від кінцевих результатів господарської діяльності.

По-п`яте, подолати відчуження людини від держави, виробництва, суспільства через постійний громадський контроль владних структур, відлучення бізнесу від влади, розвиток місцевого самоврядування.

Переконані, що гідне майбутнє України може забезпечити лише справедливе суспільство, в якому немає прірви між багатими і бідними, де людина соціально захищена, де поєднується соціальна рівність з індивідуальною свободою, відповідальністю громадянина перед суспільством, іншими людьми та самим собою.

Література:
  1. Гальчинський А.С. Час національного пробудження. – К.: НІСД, 2004.
  2. Кара-Мурза С.Г. Потерянный разум. – М.: ЭКСМО; Алгоритм, 2005.
  3. Крисаченко В.С., Степико М.Т., Власик О.С. та ін. Українська політична нація: ґенеза, стан, перспективи. – К.: НІСД, 2004.
  4. Мороз О., Ромащенко В. Новий соціалізм – теоретична основа стійкого розвитку// Товариш. – 2010. - № 22 (березень).
  5. Эрхард Л. Благосостояние для всех. – Донецк: НОРД-ПРЕСС, 2001.



Трансформація моделей національного економічного розвитку в умовах глобалізації


УДК 631.16 : 658.155 Андрианова Ирина Константиновна

Николаевський государственный аграрный университет

г. Николаев