Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах глобалізації / Матеріали IV науково-практичної конференції 30 квітня 2010 р

Вид материала

Документы

Содержание Социальный обмен и доверие Трансформація економіки україни на Мотивація творчої особистості в позашкільних закладах Дослідження факторів реалізації неперервної освіти у Західному регіоні (на прикладі Львівської області) Методологія дослідження та організації підприємств аграрної сфери в умовах економічної інтеграції Підхід щодо виявлення необхідності Підрозділи інформатизації процесів оподаткування органів ДПС Луганського регіону

Подобный материал:

• Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 3522.45kb.
• Лізаційних процесів у світовій економіці матеріали першої міжнародної науково-практичної, 6413.4kb.
• Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4599.99kb.
• Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
• Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 4388.83kb.
• Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
• Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
• В. С. Шовкалюк заступник директора Департаменту інноваційної діяльності та трансферу, 394.62kb.
• Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
• Матеріали конференції будуть розміщені на web-ресурсі науково-практичних конференцій, 69.25kb.

Розуміння того, що входження в означений термін до ЄС, вимагає докорінних змін у діяльності органів державного управління, породжує проблему визначення відповідних змін у діяльності цих установ, формування методології на основі якості в органах державного управління взагалі та в органах державної податкової служби (далі - ДПС) зокрема [1].

Останнім часом, коли виникають проблеми із фінансування розвитку персоналу органів ДПС, зростання навантаження працівників, зменшенням фінансування на заробітну плату, зросла увага і до проблем, пов’язаних з визначення ефективності процесу управління людськими ресурсами. Саме цей аспект на сьогоднішній день становить предметну область цього дослідження.

Розв’язання даної проблеми неможливе без застосування системи управління якістю (СУЯ), яка сприяє організації у результативнішому та ефективнішому досягненні її цілей. Для того щоб «уникнути ситуації, коли рішення в однієї сфері перетворюються на проблему для іншої» [2, с.5] необхідно сформувати вирішення проблеми у сфері, де вона виникла та вирішити його системно. На думку науковців, які займаються проблемами підвищення ефективності управління організацією, «система управління вважається зробленою в тому випадку, якщо вона може забезпечити задоволеність споживачів, співробітників, товариства і стабільність фінансових результатів» [3]. Саме складова системи управління «забезпечення задоволеності співробітників» на сьогодні стає найбільш гостро [4, 5].

Практика сучасного менеджменту показує неефективність шаблонових рішень складних соціально-економічних проблем. Дійсний економічний ріст пов'язаний із впровадженням методів, що забезпечують реалізацію нових підходів до управління людськими ресурсами на основі інтеграції інтересів підприємців і персоналу. Саме інноваційні підходи до управління людьми, що сприяють росту продуктивності праці й реалізації творчого потенціалу персоналу, визначають перспективу розвитку відповідних методів управління.

Ефективним інструментом у цьому процесі може бути застосування методів моделювання для планування заходів щодо запобігання впливу негативних факторів на результати здійснення управлінських процесів. Для запобігання ймовірності виникнення та мінімізації дії негативних наслідків операційних та організаційно-управлінських процесів варто запроваджувати процеси управління ризиками. Управління ризиками передбачає застосування запобіжних заходів, які дають змогу знизити долю негативного впливу всієї сукупності невизначеностей на остаточні результати процесу прийняття тактичних та стратегічних рішень.

Пошук шляхів налагодження ефективного зворотного зв’язку між управлінською та виконавчою ланками в органах ДПС України є об’єктом постійної уваги керівництва податкової служби та науковців [6, 7]. Одним із кроків у цьому напрямі стало запровадження внутрішнього моніторингу дослідження проблем, які виникають у процесі управління персоналом, метою якого є визначення ефективності управління людськими ресурсами саме з погляду податківців на ці проблеми. Таким чином, думка працівників ДПС у проведеному дослідженні є основним джерелом інформації щодо існуючих умов роботи та розвитку персоналу, ефективності управлінської діяльності керівників органів ДПС різних управлінських рівнів, тощо.

Проведення внутрішнього моніторингу як управлінського заходу, здійснюється з червня 2006 року відповідно до наказів ДПА України „Про затвердження Детального плану дій за реструктуризованим проектом „Програма модернізації ДПС України” та „Про організацію внутрішнього моніторингу”.

Визначення ефективності процесу управління людськими ресурсами за результатами дослідженні думки працівників органів ДПС щодо стану управління людськими ресурсами та виміру рівня задоволення (незадоволення) працівників процесами управління людськими ресурсами органів ДПС виявило негативні чинники. Це зумовило необхідність визначення математично-статистичного інструментарію для поглибленого аналізу результатів внутрішнього моніторинга, зокрема для даного дослідження пропонуємо вивчення думки працівників щодо бажання навчатися у неробочий час для розвитку своєї кар`єри.

Пропонується поширення аналітичного звіту про результати опитування в межах внутрішнього моніторингу шляхом додаткової обробки даних дослідження з використання математично-статистичних методів, що надасть можливість виявлення тенденцій та закономірностей та побудови прогнозних моделей.

Для поширення аналізу напряму дослідження на прикладі органів ДПС Луганського регіону. Визначаємо як фактори два питання: «Як Ви оцінюєте умови, створені в ДПС України для Вашої подальшої підготовки та підвищення квалiфiкацiї?» (х₁) та «Наскільки Ви готові вiдвiдувати тренінги, курси підвищення квалiфiкацiї, iншi навчальні заходи у неробочий час для розвитку своєї кар`єри?» (у). З урахуванням фактора навантаження на одного працівника (х₂), побудуємо лінійну економетричну модель і визначмо її характеристики, а саме: параметри моделі, середнє квадратичне відхилення параметрів моделі, дисперсію й середнє квадратичне відхилення помилок моделі, коефіцієнт кореляції та детермінації. Щоб побудувати рівняння лінійної моделі та визначити її характеристики, скористуємося програмним продуктом Statistica 6.0.

у = -0,5189 + 1,4054*х₁ - 0,1041*х₂

Перевіркою отриманої моделі на мультиколінеарність методом розрахунку матриці парних кореляцій, користуючись програмним продуктом Statistica 6.0, виявилося відсутність мультиколінеарності між незалежними факторами х₁ та х₂. Таким чином, побудована модель є адекватною та статистично значимою. Вона відображає вплив умов, створених в ДПС України для підготовки та підвищення квалiфiкацiї (х₁) та навантаження на одного працівника (х₂) на кількість працівників ДПС України в Луганській області, які бажають вiдвiдувати тренінги, курси підвищення квалiфiкацiї, iншi навчальні заходи у неробочий час для розвитку своєї кар`єри (у).

В результаті можливо надати наступні висновки: при збільшенні кількості працівників ДПС, які оцінили умови, створені в ДПС України в Луганській області для підготовки та підвищення кваліфікації, на 1% кількість бажаючих піти до навчальних закладів для підвищення кваліфікації збільшиться на 1,4054% (а₁); при збільшенні навантаження на одного працівника на 1%, кількість бажаючих піти до навчальних закладів для підвищення кваліфікації зменшиться на 0,1041% (а₂).

Результати останнього етапу внутрішнього моніторингу ствердило побудовані прогнози, що надає можливість запропонувати цей статистичний інструмент як ефективний засіб для планування заходів для запобігання впливу негативних факторів на результати здійснення управлінських процесів.

Впровадження розробленого інструментарію надасть можливість підвищення ефективності діяльності органів ДПС Луганського регіону, що сприятиме зміцненню фінансового стану регіону та відповідно, виконанню соціальної складової регіональної політики, значному підвищенню на цій основі добробуту населення.

Література:

1. Маматова Т.В. Управління на основі якості: методологічні засади для органів державного контролю : монографія / Т.В. Маматова. – Д. : Свідлер А.Л., 2009. – 326 с.

2. Державне управління в Україні : організаційно-правові засади : навч. посібн. / Н.Р. Нижняк, С.Д. Дубенко, В.І. Мельниченко [та ін.] ; за заг. ред. проф. Н.Р. Нижняк. – К. : УАДУ, 2002. – 164 с.

3. Скрябина Н. Системы управления по требованиям стандартов / Н. Скрябина // Персонал. - 2000. - № 2, - С. 38-42.

4. Ігнатова О.В. Система відбору кадрів до органів публічної служби з урахуванням власної мотивації / О.В. Ігнатова, О.О. Ушакова // Розвиток публічного адміністрування на засадах менеджменту: Європейський контекст : наук.-практ. конф., 15 - 16 трав. – ДРІДУ НАДУ, 2009. – С. 112 – 113.

5. Ігнатова О.В. Удосконалення системи проведення щорічної оцінки осіб в органах публічної служби / О.В. Ігнатова, О.С. Баранов // Розвиток публічного адміністрування на засадах менеджменту: Європейський контекст : наук.-практ. конф., 15 - 16 трав. – ДРІДУ НАДУ, 2009. – С. 110 – 111.

6. Стратегічний план розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року (далі – Стратегічний план), затверджений наказом ДПА України від 7 квітня 2003 №160.

7. Концепція управління персоналом ДПС України на 2002-2010 роки, затв. наказом ДПС України від 23.09.02 № 445. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : ссылка скрыта.

8. Внутрішній моніторинг як засіб дослідження проблем, що виникають у процесі управління персоналом в органах державної податкової служби ДПС : сайт ДПА У Донецькій області. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : ссылка скрыта.

9. Внутрішній моніторинг як засіб дослідження проблем, що виникають у процесі управління персоналом в органах державної податкової служби : сайт ДПА в Донецькій області. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу : ссылка скрыта.


Богун Любовь Анатольевна

Одесский институт предпринимательства и права, г. Одесса


СОЦИАЛЬНЫЙ ОБМЕН И ДОВЕРИЕ


Тема социальных обменов и развития доверия представляет несомненный интерес на современном этапе. В организационных условиях в дополнение к формальным структурам часто существуют неформальные социальные структуры, которые обеспечивают выполнение контракта []. Например, в японской культуре распространена система персональных связей, которая поддерживает долговременные обязательства, что особенно важно в условиях неопределенности и слабой легальной системы []. Западные организации полагаются на социальные связи, когда рыночная информация слабая или недоступная. Зарубежные ученые [] предлагают использовать рабочие психологические контракты, отражающие убеждения индивидуума относительно его обязательств перед работодателем, а также обязательств работодателя перед работником. Такие субъективные убеждения основаны на опыте работника в организации. Работник вносит свой вклад в работу организации, ожидая, что она обеспечит ему определенные выгоды, причем награды должны соответствовать инвестициям работника. Действительно, организации наделяют некоторых работников конкурентным преимуществом в виде ресурсов и выгод, чтобы цели организации достигались быстрее, легче и эффективнее. Такие работники получают выгоды в виде большей оплаты труда, более быстрого продвижения по службе и позитивных оценок результатов деятельности. Психологические контракты динамичны, их пересматривают во времени в результате накопленного опыта организации.

Восприятия организационного контекста работниками прежде всего касаются социальных обменов и честности в организации в отношении распределения и правосудия []. Исследования аргументируют, что решение индивидуумов о вовлечении в отношения социального обмена часто обусловлено ценностью вклада другой стороны. Если эти отношения удовлетворительны, они могут быть продлены во времени. Причем доверие развивается в случае, если инвестиции в отношения компенсированы прибылью. Поскольку доверие необходимо для социальных обменов, важным направлением дальнейших исследований может быть определение контекстов доверия.

ЛИТЕРАТУРА

2. Chiaburu, D. S. and Marinova, S. V. Employee role enlargement: interactions of trust and organizational fairness // Leadership & Organization Development Journal. – 2006. – Vol. 27 (3, 4) – P. 168-182.
   
3. Ho, V. T., Rousseau, D. M. and Levesque, L. L. Social networks and the psychological contract: structural holes, cohesive ties, and beliefs regarding employer obligations // Human Relations. – 2006. – Vol. 59 (4) – P. 459-482.
   
4. Millington, A., Eberhardt, M. and Wilkinson, B. Guanxi and supplier search mechanisms in China // Human Relations. – 2006. – Vol. 59 (4) – P. 505-532.
   

УДК 338.46:336.7

Бутрин Мар’яна Олександрівна

Університет банківської справи

Національного банку України (м. Київ)


Функціонування міжбанківського кредитного ринку в умовах глобалізації


Зміни політичної ситуації нашої держави, криза економіки і банківської системи призвели до зацікавленості іноземними інвесторами українською банківською системою, національним фінансовим ринком.

Функціонування міжбанківського кредитного ринку в умовах глобалізації є надзвичайно актуальним питанням, оскільки ринок міжбанківських кредитів є не лише сегментом фінансового ринку, а й відіграє важливу роль у підтримці ліквідності банківської системи країни, забезпечує нормальні умови функціонування грошового ринку, що в свою чергу сприяє розвитку грошово-кредитної і валютної системи та економіки загалом.

Україна досить швидко інтегрується у глобальний фінансовий простір. З одного боку, глобалізація супроводжується значною користю для фінансового ринку, адже сприяє його розвитку та вдосконаленню функціонування фінансової системи, а з другого – має негативний вплив.

Сучасна фінансова стратегія країни повинна враховувати, по-перше, наслідки поступового підпорядкування грошово-кредитної і фінансової системи України зовнішнім чинникам і критеріям; по-друге, – тенденції розвитку зовнішнього фінансово-кредитного середовища, яке містить у собі як нові можливості, так і нові ризики і загрози [1,с.34].

Безумовно позитивами процесу глобалізації слід вважати: 1.Розширення можливості доступу до міжнародних ринків капіталу та збільшення обсягів інвес­тицій у національну економіку;

2.Здешевлення вартості кредитних коштів;

3.Розвиток банківської системи че­рез впровадження новітніх технологій, розширення кола послуг [2,с.47-48];

4.Часткове підвищення рівня конкуренції, що сприятиме підвищенню якості послуг;

5.Зростання обсягів залученого іноземного капіталу, що стимулюватиме розвиток економіки [3,с.67];

6.Підвищення внутрішньої стабіль­ності банківської системи.

Як правило, процеси глобалізації мають і негативний вплив на вітчизняну економіку, а саме:

1.Залежність від зовнішніх загальноекономічних потрясінь;

2.Тиск на вітчизняні банки, втрата найпривабливіших клієнтів та ринків, зниження якості їх кредитних портфелів;

3.Ускладнення банківського нагляду;

4.Підвищення можливості відпливу вітчизняного капіталу до зарубіжних країн [2,с.48];

5.Монополізацієя вітчизняного ринку іноземними інвесторами [3,с.68].

Крім того, розвиток банківської системи України пов’язується з лібералізацією ринку фінансових послуг, яка поглиблюється і є загальновизнаною світовою тенденцією. Як правило, за таких умов, можлива присутність іноземного капіталу як наслідок поширення інтеграційних процесів, але є ряд невирішених питань,а саме:

• співвідношення між вітчизняними й іноземними фінансовими інститутами і його вплив на банківську систему України;
  
• надані пільги іноземним структурам;
  
• вплив іноземного капіталу на структурно-функціональний розвиток ринку фінансових послуг.
  

За останні декілька років банківська система України потерпіла глобальні зміни. Стався різкий перехід від централізованої до комерційної децентралізованої дворівневої банківської системи, в якій чітко розмежовані функції центрального і комерційних банків. Внаслідок цього посилилася конкуренція в банківському середовищі.

У цьому випадку дуже важливе значення посідає проблема низької конкурентоспроможності українських банків. Гостра конкуренція між вітчизняними та іноземними банківськими установами розгортається у сфері міжбанківського кредитування. Адже, у фінансово-стійкого банку є більше переваг і можливостей на ринку фінансових послуг, а також більша довіра з боку партнерів та клієнтів.

Конкуренція між банківськими установами сприяє подальшій універсалізації банківської справи, розвитку та розширенню кола операцій та послуг, що їх може виконувати сучасний універсальний банк.

Для визначення критеріїв забезпечення конкурентоспроможності банківської системи України слід виходити з того, що конкурентоспроможні переваги залишаються за глобальними банками, які зможуть гарантувати міжнародний підхід до інформаційного забезпечення, створити внутрішньобанківську інтегровану систему страхування ризиків, виробити власну незалежну стратегію зростання.

Збільшення відпливу фінансових ресурсів за межі вітчизняної економіки також вважається проблемою на кредитному ринку. Наслідком активного споживання “іноземних” фінансових послуг може бути також інтенсивніше використання іноземної валюти у розрахунках і відповідне посилення ризиків мінливості валютних курсів та процентних ставок на кредитному ринку.

Ще однією проблемою міжбанківського кредитування являється зростання облікової ставки через інтенсивне зростання інфляції.

Враховуючи вищезазначене, можемо визначити основні проблеми, які присутні на міжбанківському кредитному ринку:

• посилення глобалізаційних процесів, що супроводжується збільшенням кількості банків з іноземним капіталом;
  
• невідповідність банківського законодавства України зі світовими нормами;
  
• лібералізація ринку фінансових послуг;
  
• низький рівень конкурентоспроможності українських банків порівняно із зарубіжними, що може призвести до витіснення чи викупу їх іноземними фінансовими інститутами;
  
• зростання облікової ставки за міжбанківськими кредитами, яке залежить від стану інфляції;
  
• кредитний ризик.
  

Отже, в сучасних умовах розвитку банківської системи важливе місце посідає питання поширення глобалізації, тобто присутність та переважання банків з іноземним капіталом. Проблема, яка постає в умовах поширення глобалізаційних процесів – це підтримка функціонування банківської системи України загалом та вітчизняних банків зокрема. Визначення усіх проблем потребує вирішення, а також певних пропозицій та шляхів їх розв’язання, адже міжбанківський кредитний ринок України має гарні перспективи у майбутньому.

Список використаної літератури:

1.Патрікац Л., Бойчук М. Глобалізація і банки : проблеми, перспективи // Вісник НБУ – 2008. - №8.с.46-49.

2. Д’якон І. Пошук стратегії розвитку банківської системи України в умовах глобалізації фінансових ринків // Вісник НБУ – 2008. 2(144) – с.26-31.

3. Бєлєнький П., Другов О. Розвиток системи фінансових посередників України в умовах посилення глобалізаційних процесів//Вісник НБУ.-2007.-№12.-с.30-33.

Данік Наталія Вадимівна

Навчально – науковий інститут економіки та управління Миколаївського державного аграрного університету, м. Миколаїв


ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ НА

РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ


Докорінні перетворення системи господарювання в Україні обумовили необхідність принципово нового підходу в управлінні соціально-економічним розвитком країни та її регіонів, адже такий перехід до ринкових відносин виявився над­звичайно важким випробуванням для України. Фактично, виробничий комплекс опинився на межі повної деградації, за якою йде втрата базових функцій та територіальна деградація. Крім того у нових умовах господарювання кардинально змінилася територіальна організація національного ви­робничого комплексу. Це відбулося внаслідок трансфор­маційних процесів з територіальною компонентою.

Ситуація, що склалась обумовлює необхідність і актуальність обраної теми дослідження.

Як показав досвід, дослідження у національних виробничих комплексах трансформаційних процесів з територіальною компонентою найбільш продуктивні у розрізі системних форм територіальної організації національного виробничого комплексу, або виробничих територіальних систем, які формуються на різних територіальних рівнях: від об'єктного (окремого підприєм­ства) - до транснаціонального.

Водночас у теорії і практиці територіальної еконо­міки залишаються недостатньо повно розкритими про­цеси ринкової трансформації у виробничих територіаль­них системах інших типів (окрім спеціалізованих рай­онів), а самі процеси потребують глибокого теоретич­ного осмислення та систематизації.

В сучасних умовах необхідно враховувати, що державні капіталовкладення та прямі адміністративні інтервенції, які є наслідком фінансової кризи держави та формування домінуючого приватного сектора економіки, вже не є ефективним інструментом регіональної політики. Традиційна практика розробок програм регіонального розвитку на центральному рівні як форма та метод «регіональної політики» остаточно втратили актуальність. Потрібно терміново створювати умови для постійної мобілізації регіональних та локальних ресурсів, оскільки регіональний розвиток повинен відбуватись значною мірою завдяки особистій ініціативі та свободі дій регіонів, які набувають відносної самостійності, у зовнішніх відносинах в тому числі.

Затяжний характер трансформаційного процесу, який відбувається в регіональній економіці України, відсутність помітних позитивних тенденцій, незважаючи на досягнення та тривале утримання зовнішніх ознак регіональної стабілізації, змушують звернутися до оцінки ефективності економічної політики регіонів. Практика свідчить, що реалізація регіональної економічної політики не підпорядкована єдиній стратегії, не спрямована на безпосередню реалізацію регіональних інтересів у сфері економіки і не обмежена необхідністю суворого дотримання вимог. Відсутність послідовної антикризової політики призводить до посилення економічних дисбалансів і, як наслідок, до фінансової і валютної криз, які є насправді виявами загальноекономічної трансформаційної кризи.

В рамках існуючого державного устрою потрібно знайти новий баланс між центральним впливом та загальнодержавною підтримкою регіонів з одного боку та свободою дій регіонів з іншого. Важливо звернути увагу на Концепцію державної регіональної політики України, оскільки саме вона прагне поставити регіони в обмежені умови.


Джежелій Тетяна Віталіївна

Полтавський національний педагогічний університет

Імені В.Г.Короленка, місто Полтава


МОТИВАЦІЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ В ПОЗАШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ


В умовах сучасної соціокультурної ситуації, яка характеризується стрімкими змінами у різних сферах життя суспільства, невпинним впровадженням нових інформаційних технологій, все більшого значення набуває проблема виховання інтелектуально та творчо обдарованої особистості, здатної нестандартно мислити, відмовлятися від шаблонів і звичних способів діяльності, шукати нове і оригінальне.

Позашкільна діяльність сьогодні розглядається як важливий фактор найповнішого розкриття здібностей школярів та розв'язання різноманітних освітніх проблем, створення цілісної системи пошуку та виховання творчо обдарованої особистості.

Заняття в позашкільних закладах(зокрема, закладах музичної освіти), будучи необов'язковими, природно «добудовують» незаповнені проміжки соціального становлення особистості. Свобода і можливість вибору улюблених занять у позашкільних закладах благотворно впливає на молодших школярів. При цьому організація діяльності дітей у формі дозвілля сприяє вільному спілкуванню у середовищі ровесників, з якими дитина вважає себе найтісніше пов'язаною і авторитет яких для неї безперечний. У той же час, переживання успіху викликає позитивне ставлення до творчої діяльності, сприяє набуттю певного життєвого досвіду, навичок самостійної діяльності і поведінки, тобто поступово здійснюється становлення тих властивостей і якостей, які є складовими творчої особистості.[5]

Обдарована особистість завжди характеризується наполегливістю, завзятістю, прагненням якомога краще виконати будь-яке навчальне чи життєве завдання.

Сьогодні в систему музичної освіти активно втілюється розвивальна технологія навчання, завдання якої полягає в тому, щоб розкрити унікальні творчі можливості особистості, зберегти її індивідуальність і вивести на якісно новий особистий рівень.

Використання нетрадиційних методів навчання з урахуванням рівня сформованості у школярів творчих здібностей стимулює інтерес до занять, бажання творчо виявляти свою індивідуальність, виконувати завдання. Поєднання традиційних методів(вправи, поступове ускладнення матеріалу, приклад викладача) з нестандартними (взаємонавчання, інтегративні заняття, розв’язання проблемних завдань, тощо) активізує творчі пошуки школярів, закріплює їхній особистий досвід, стимулює самотворчість, розвиває творче мислення, самооцінку, збагачує індивідуальність.[3]

У сучасній вітчизняній педагогічній літературі обдарованість визначається як індивідуальна потенційна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності. Серед сучасних концепцій обдарованості найбільш визнаною є модель, яка складається з трьох компонентів:

1. мотивація (спрямованість, наполегливість) особистості до певного виду діяльності;

2. креативність особистості;

3. розвиток спеціальних здібностей на рівні, вищому за середній.[2]

Важливою складовою, яка сприяє розвитку творчої особистості є наявність мотивації досягнення успіху у процесі творчого розв'язання будь-яких проблем. Саме мотивація досягнень є однією з важливих складових, від якої залежить ефективність поведінки індивіда.

Мета і конкретні цілі навчання для учня трансформуються в мотиви навчально-пізнавальної діяльності. Тоді основою і початком діяльності учня є насамперед його внутрішнє спонукання, яке не може бути спонтанним. Водночас мотиви, які спрямовують діяльність особистості в соціумі, зокрема в умовах позашкільного навчального закладу, поділяються на декілька основних груп, серед яких:

- навчально-пізнавальні мотиви – ставлення особистості до процесу навчання (інтереси і потреби);

- моральні мотиви – моральне ставлення особистості до оточуючих її людей, до власного місця в колективі та в суспільстві в цілому, до навчання і діяльності їх;

- соціальні мотиви спрямовують діяльність особистості на досягнення результатів;

- мотиви комунікації (спілкування) можуть мати як позитивне спрямування (прагнення вирішити поставлене завдання в колективній діяльності, результати якого мають як особистісну, так і колективну значущість), так і негативне, коли діяльність і поведінка асоціальні;

- мотиви самовиховання характеризують просування особистості на шляху пізнання навколишньої дійсності, коли навчання, поведінка і діяльність контролюються самою особистістю. [1]

Виховання творчої особистості учня неможливе без права вчителя на власну творчість, на пошуки своєї технології, яка відповідає його особистісним якостям. Педагогічна творчість має дві сторони: творчість самого організатора навчально-виховного процесу учителя і творчість учнів як необхідна умова удосконалення вчителя і розвитку творчих можливостей дітей. Учитель як суб'єкт педагогічної творчості повинен бути сформований як творча індивідуальність, яка включає в себе творче мислення і здатність до творчої діяльності. [6]

Мета педагогічної творчості вчителя полягає у створенні сприятливих психолого-педагогічних умов для розвитку потенційних можливостей кожного учня в навчально-виховному процесі. Ефективність розвитку дитини значною мірою визначатиметься освітнім середовищем, скоординованою діяльністю всіх суб'єктів, причетних до її виховання.

До умов навчання в позашкільному закладі належить:

1. Традиційна авторитарна модель навчання й виховання змінюється на особистісно зорієнтовану. Педагогічна взаємодія будується на гуманізації спілкування, використанні нових технологічних засобів та методів педагогічного і виховного впливу, що стимулює активність, самостійність, ініціативу.

2.Педагогічне стимулювання здійснюється завдяки системі прямих і опосередкованих впливів на дитину з метою формування пізнавального інтересу

3. Розвиток пізнавальних можливостей учнів, самостійність.

4. Відбувається поступове оволодіння учнями прийомами ведення творчого пошуку від етапу максимальної стимуляції дій учнів учителем до самостійно-творчого етапу, на якому участь вчителя є мінімальною.

5. Спрямування навчання на формування в учнів бажання творчо самовиразитися.

6. Забезпечення цілісності художнього пізнання, формування здібності мислити системно у процесі вирішення творчих завдань.[5]

Ефективність педагогічного процесу в позашкільних закладах визначається появою таких психічних новоутворень, як:

- самостійна творча активність;

- уміння свідомо та корисно використовувати свій вільний час із метою гармонійного саморозвитку;

- підвищення особистісного статусу дитини в позашкільному колективі;

- більш широкий спектр нестандартного мислення;

- розкриття здібностей дитини. [4]

Отже, навчання обдарованих дітей завжди ґрунтується на пізнавальних мотивах, тобто пов’язане з самим змістом навчального матеріалу і з власне процесом пошуку вирішення поставлених задач. Залежно від того, які мотиви є провідними для особистості, її навчання і виховання набуває певного спрямування, інтенсивності і рівня значущості для неї. Обдарована дитина завжди стоїть перед вибором, шукає нестандартного вирішення проблеми, творчо підходить до ситуації, намагається творити, прагне до оригінальності. Позашкільні заклади найдієвіше впливають на безперервне і свідоме духовне вдосконалення і самовизначення дітей.

Список використаних джерел

1. Дубрава Т. Вплив мотивації на прояв творчої активності учнів / Т. Дубрава Психолог: Додаток до газети «Шкільний світ».- 2007.- №45.- С. 3-6.

2. Занюк С. Мотивація та саморегуляція / С. Занюк - К.: Плавник. - 2004.- 96с.

3.Литовченко О. Мотивація творчої особистості / О. Литовченко // Шкільний світ. - №42.- С.9.

4. Нечаєва О.С. Шляхи формування мотивації досягнення успіху в обдарованих підлітків / О.С. Нечаєва // Обдарована дитина. -2007.- №9.- С.25-30; №10.- С. 56-63.

5. Пустовіт Г. Діяльнісний підхуд у навчанні особистості в позашкільному закладі / Г. Пустовіт // Рідна школа. – 2007.- №11-12.- С.3-6.

6. Формуємо творчу особистість вчителя й учня // Сільська школа України. – 2007.- №8.- С. 14-20.


Кашуба Ольга Михайлівна

Представництво Державного комітету з питань регуляторної політики і підприємництва у Львівській області, м. Львів

Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Львів


Дослідження факторів реалізації неперервної освіти у Західному регіоні (на прикладі Львівської області)


В умовах фінансово-економічної нестабільності в Україні розвиток людського капіталу на основі реалізації механізмів неперервної освіти стає одним із особливо значимих ресурсів сучасного інформаційного суспільства. Рівень, якість, доступність, перспективність освіти значною мірою визначають інноваційні можливості посткризового економічного та соціального розвитку країни. Як наслідок – з підвищення добробуту населення та забезпечення високого рівня конкурентоспроможності економіки країни. Це зумовлює актуальність дослідження факторів реалізації неперервної освіти на регіональному рівні та їх врахування у стратегіях розвитку регіонів на перспективу.

Завдання неперервної освіти полягає не тільки в тому, щоб дати можливість особистості пристосуватись до соціокультурних змін, допомогти підкоритись ситуації, але і рішуче впливати на ці зміни, тобто віднайти мобільність, гнучкість, адаптивність та конкурентоздатність, які необхідні людині протягом усього її життя.

Результати дослідження практики реалізації принципів неперервної освіти показали, що базовими факторами розвитку неперервної освіти громадян в нашій країні є:

• нормативно-правова база, що регулює функціонування системи освіти в країні;
  
• політичний курс країни та освітянська політика зокрема;
  
• стан бюджетно-фінансової системи країни, зокрема в аспекті фінансування освітніх програм та державного замовлення в ВНЗ;
  
• особливості функціонування ринку освітніх послуг в країні;
  
• рівень доступу до освіти всіх категорій населення;
  
• соціально-демографічна ситуація в країні;
  
• тенденції функціонування ринку праці;
  
• науково-інноваційні фактори;
  
• рівень інтеграції у європейську систему освіти;
  
• інформаційні чинники;
  
• культурні особливості розвитку нації, традиції тощо;
  
• мотивація до навчання.
  

Саме ці фактори визначають перспективи реалізації принципів неперервної освіти в інноваційній моделі розвитку економіки країни. А співставлення знапчимості їхнього впливу різними категоріями населення важливі для створення належних умов забезпечення на рівні регіону всезагального доступу до освіти з метою отримання і оновлення знань відповідно до потреб регіональних стратегій розвитку.

Результати соціологічного дослідження, проведеного автором упродовж 2009 року у формі опитування думки респондентів Львівської області щодо суттєвості впливу низки соціально-економічних факторів на розвиток неперервної освіти в регіоні показали, що серед низки економічних, політичних та соціальних факторів найбільш суттєвою щодо впливу на розвиток неперервної освіти в нашому регіоні попри матеріальну скруту є мотивація до навчання. Найбільшого значення цьому фактору надають роботодавці та наймані працівники, тобто та категорія населення, що якраз і є задіяною у «сфері реалізації якості освіти». Натомість для категорії студентів мотивація до навчання не є суттєвим фактором для освоєння нових знань, для них важливим є рівень інтеграції у європейську систему освіти і можливість отримання диплому міжнародного зразка для працеваштування закордоном. Наступними за рівнем суттєвості є культурні особливості нації, тенденції функціонування ринку праці, рівень доступу до освіти всіх категорій населення а також попит, пропозиція та ціни на ринку освітніх послуг. Найменш впливовими виявляються правові та політичні чинники, що означає незмінне бажання отримувати освітні послуги за будь-яких політичних обставин та обраного курсу. Незначна увага в умовах фінансово-економічної нестабільності приділяється науково-інноваційним факторами.

Саморозвиток, самовдосконалення людської особистості, її потенціалу - головний чинник професійного розвитку та рівня успішності у кар’єрі. Досліджуючи джерела професійного росту студентів та найманих працівників ми з’ясували, що й досі актуальним є правило «вчитись та здобувати нові знання». На запитання «що потрібно для професійного росту?» 48% респонденів як серед студентів, так і серед працюючого населення обрали цю відповідь вірною. Позитивно, що навіть в умовах нестабільності непідмінною залишилась цінність навчання для розвитку людини, не замінена на особисті зв‘язки чи вигідне матеріальне становище в суспільстві. Водночас набуттю практичного досвіду, як способу для професійного зростання, надають значення 25% опитаних студентів та 32% найманих працівників. Заміну місця праці респонденти Львівської області не вважають достатньою причиною для професійного зростання. Понад 80% респондентів не вважають за необхідне налагоджувати ближчі контакти з керівництвом задля досягнення професійного росту.

Важливим фактором реалізації концепції неперервної освіти, який має бути відображено у регіональній політиці є формування єдиного освітнього простору та створення максимально можливих рівних умов доступу до навчання та/чи підвищення кваліфікації. Рівень доступу до отримання освітніх послуг у режимі неперервного навчання визначається не тільки бажанням та необхідністю навчатися, але й фінансовими факторами.

Дослідження показали: професійному зростанню працівників сприяє позиція роботодавців, що у своїй більшості підтримують бажання своїх працівників підвищувати кваліфікацію, з них 45% - здебільшого надають кошти для оплати стажування чи курсів підвищення кваліфікації, і 53% - не заперечують розвитку працівників на професійній ниві у неробочий час.

Для працюючого населення мотивацією до неперервного навчання є перспективи отримання роботи із вищим рівнем оплати, підвищення рівня власного розвитку, забезпечення можливостей кар’єрного росту, нарощення власної цінності на ринку праці тощо. При підвищенні рівня освіти працівника зростає ефективність його праці та відбувається входження у період соціальної зрілості – період активної трудової діяльності людини, її участі у виробничому, суспільному, і культурному житті, формування її як суб’єкта спілкування, пізнання, специфічних особливостей пізнавальної сфери і необхідних вмінь і навичок. Мотивація ж студентів до навчання здебільшого обумовлена власними життєвими цілями та бажанням отримати певний рівень знань та досвіду, подекуди на мотивацію до навчання впливають вимогливість викладачів та банальне бажання здобути диплом.

Таким чином потреби суспільства відображають такі характеристики якості результатів освіти, як компетентність, мотивація до неперервної освіти і професійного росту, які складають характеристику сучасного культурного типу особистості та можливості його ефективної адаптації на професійній ниві в умовах посткризового розвитку економіки нашої країни.


Колач Світлана Михайлівна

Львівський національний аграрний університет м. Дубляни


МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ АГРАРНОЇ СФЕРИ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ


Теоретичною та методологічною основою дослідження ефективності діяльності підприємств аграрної сфери є основні положення ринкової економіки, сукупність загальних правил і методів, обґрунтування процесу становлення нових підприємницьких структур і принципів у пізнанні об’єктивних економічних законів суспільного розвитку та праці вітчизняних і зарубіжних учених із проблем розвитку підприємництва на селі.

Принципи та методи наукового дослідження тісно взаємозв’язані між собою й формують методологію. Принципи відіграють роль орієнтирів у формуванні підприємницьких структур. Вони забезпечують взаємозв’язок між підприємництвом і регуляторною політикою держави та задають тон процесу становлення підприємств у будь-якому ринковому середовищі гарантуючи логічність. Принципи виступають у ролі головних критеріїв для оцінки ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств.

Всі дослідження розвитку сільськогосподарських підприємств в умовах економічної інтеграції стикаються з проблемою – відсутності синтетичної теорії, що визначає закономірності економічної взаємодії на регіональному рівні, пояснює причини трансформації аграрних підприємств і формує основні принципи регулювання економічної інтеграції на регіональному рівні. Англійський вчений-економіст Х. Річардсон з цього приводу відмічав, що „регіональна економіка все ще знаходиться у зародковому стані й теоретичний простір все ще досить вільний. Проте час для головного синтезу може настати швидко. Такий синтез об’єднає акцентований аналіз зв’язків усередині регіону з міжрегіональним аналізом потоків і одночасно пояснить просторову організацію регіонів, домогосподарств …” [1]. На нашу думку, методологія дослідження розвитку та функціонування сільськогосподарських підприємств формується на основі взаємодії теорій просторового обміну факторами виробництва та використання теорії щодо просторового розвитку економіки в сукупності із зазначеними принципами як головних критеріїв діяльності сільськогосподарських підприємств.

Аналіз теорій розвитку сільськогосподарських підприємств в умовах економічної інтеграції дозволив сформулювати основні її принципи:

- принцип відкритості сільських територій. Сільська територія є

відкритою економічною системою, на яку більший вплив мають зовнішні (екзогенні) чинники ніж внутрішні (ендогенні). Ефективне управління сільською територією повинне враховувати взаємодію і взаємозалежність від сільських територій інших регіонів;

• принцип взаємозв’язку відкритості та ресурсного потенціалу
  

сільськогосподарських підприємств. Рівень зовнішньої та внутрішньої відкритості сільськогосподарських підприємств визначається його власним ресурсним потенціалом;

- принцип відкритості в обміні товарами. Зі сторони органів місцевого самоврядування повинні бути усунуті всі перешкоди на шляху обміну товарами. Найінтенсивніше обмін товарами здійснюється між сусідніми регіонами, де добре розвинена транспортна інфраструктура;

- принцип ланцюга взаємозв’язку, який характеризує: відкритість сільських територій – прибутковість сільськогосподарських підприємств зростання добробуту сільського населення;

- принцип конкурентних переваг сільськогосподарських підприємств. Зміна конкурентних переваг сільськогосподарських підприємств пов’язана зі зміною внутрішнього та зовнішнього попиту. А основою конкурентних переваг підприємств є рівень сприйнятливості до інновацій;

- принцип комплексності та системного підходу. Всі явища, які ми досліджуємо повинні бути певним чином описані й обов’язково у взаємозв’язку, взаємозалежності, взаємозумовленості. Системний підхід передбачає вивчення і аналіз будь-якого об’єкта, як єдиного цілого, як єдиної системи тому, що економічне явище не може бути досліджене, якщо наперед не визначені мета і критерії оцінки. Системність і комплексність фінансово-економічного аналізу виявляються також у необхідності дослідження будь-яких економічних явищ з точки зору як економіки в цілому, так і соціального розвитку. Економічна ефективність роботи сільськогосподарських підприємства як головного об’єкта аналізу не може зараз оцінюватись без урахування соціальної спрямованості. Якщо при аналізі соціальні явища ігноруються, то визначення ефективності набуває однобокого характеру. Але визначити сутність оцінки ефективності виробництва в аграрній сфері неможливо одним показником. Ефективність вимагає комплексної оцінки діяльності сільськогосподарських підприємств в аграрній сфері. Одні показники повинні визначати корисний ефект, інші – економічну ефективність виробничого циклу. Тобто, методологічне опрацювання організаційно-економічних засад включає широке використання загальних теоретико-методичних і методологічних аспектів на основі яких сформоване і функціонує аграрне виробництво.

Отже, системно-комплексний аналіз вимагає чіткої організації аналітичного процесу на підприємстві, яка передбачає певну етапність і раціональний підбір інформаційних джерел. Головне завдання такого аналізу — своєчасно виявити й усунути недоліки у виробничій діяльності, знайти управлінські рішення для поліпшення фінансово-економічного стану підприємства та його платоспроможності. Звідси випливають і основні напрямки аналізу — вивчення причин, які негативно чи позитивно позначаються на фінансовому стані, підготовка проектів управлінських рішень щодо підвищення фінансової стабільності та платоспроможності підприємства, розробка заходів для оптимізації структури ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств та їх ефективного використання.


1. Myrdal G. Economic theory and under-developed regions.- №Y.: Harper & Row, 1991.- 168 p.


Рач Валентин Анатольович, Ігнатова Олена Віталіївна,

Скиба Оксана Леонідівна

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, м.Луганськ

Репецька Тетяна Петрівна,

ВАТ ВНЗ Київський міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації, м. Київ


ПІДХІД ЩОДО ВИЯВЛЕННЯ НЕОБХІДНОСТІ

ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

У ГАЛУЗІ IT-ТЕХНОЛОГІЙ


Процес розвитку людських ресурсів є ключовим із системи управління людськими ресурсами. На думку Друкера «вирішальною характеристикою інтелектуальної робочої сили є те, що інтелектуальний спеціаліст втілює у собі не працю, а капітал. У тому, як працює капітал, вартість не головна. Важливо не те, як інвестується капітал, а його продуктивність. Тому необхідно зосередитися на продуктивності капіталу, яким є його інтелектуальні працівники» [2, с.140-141]. Щоб покращити продуктивність людського ресурсу, необхідно ретельно займатися його розвитком. Американське співтовариство сприяння розвитку навчання прогнозує, що в ХХІ віці зростання ефективності за рахунок підвищення кваліфікації робітників буде 2,1%, а за рахунок збільшення капіталу – 0,5%. Тому корпоративне навчання мають розглядати як подвійні інвестиції – в людину та виробництво. [1, с.79 - 80].

Стосовно органів державної служби, пунктом 9 Положенням про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців [5] встановлено, що «підвищення кваліфікації державних службовців за професійними програмами здійснюється не рідше одного разу на п'ять років ..., а для фахівців, уперше прийнятих на державну службу, - протягом першого року їх роботи». Однак, незважаючи на необхідність постійного вдосконалення основного ресурсу організації, за адміністративними неофіційними даними кожен державний службовець проходить підвищення кваліфікації, за умови створені організацією, один раз у 5 років. На жаль, це дуже рідко, особливо якщо стосується поповнення знань у сфері ІТ-технологій. Тому актуальним на сьогодні є питання визначення підходу до виявлення необхідності підвищення кваліфікації державних службовців в галузі IT-технологій та визначення шляхів підвищення професійних знань альтернативними методами.

По-перше, досліджуємо існуючий стан щодо створених умов розвитку персоналу стосовно адміністрування СКБД Oracle (надалі - АБД Oracle) на прикладі державної податкової служби (надалі – ДПС) Луганського регіону за останні десять років. Результати дослідження щодо кількості фахівців органів ДПС Луганського регіону, які пройшли навчання АБД Oracle, зведено у таблицю 1.


Таблиця 1

Стан справ підвищення кваліфікації фахівців органів ДПС Луганського регіону, що адмініструють БД Oracle за період з 2001 по 2009 рр.

Підрозділи інформатизації процесів оподаткування органів ДПС Луганського регіону	Кількість фахівців
Загальна кількість	142
Мінімальна потреба у фахівцях з АБД Oracle	36
Тема курсів та ким проводилися
АБД Oracle 8 (2001 р. очний курс, що викладався сертифікованими фахівцями з АБД Oracle)	1
АБД Oracle 9i (2006-2009 р.р., дистанційний курс, що здійснював Інститут післядипломної освіти Національного університету державної податкової служби України)	15
АБД Oracle 10g (2006 р. очний курс, що викладався сертифікованими фахівцями p АБД Oracle)	2