В. Ф. Глушков не просто механізатор з великим досвідом
| Вид материала | Документы |
- Кий процес, 14.73kb.
- «Появление европейской науки в новое время», 102.2kb.
- Герберт Александер Саймон Исследователи ии: Лотфи Заде Исследователи ии: А. А ляпунов,, 9.34kb.
- План організації спільного семінару Тернопільської та Івано-Франківської міських рад, 29.63kb.
- В. М. Глушков пионер математиЧеской теории выЧислительных систем и основатель Института, 153.69kb.
- Смерть Ивана Ильича идругие рассказ, 193.53kb.
- Великой Скифии «Русы Великой Скифии», 4397.06kb.
- Внеклассное мероприятие ко Дню Победы 4 класс. Поклонимся великим тем годам, 127.97kb.
- Методика управления посредством концентрации на числах, или Создание цифровых рядов, 74.14kb.
- А. С. Кингсеп Что там, за ветхой занавеской тьмы?, 90.26kb.
З досвіду
Цінне зерно
Сильною і цінною пшеницею ми займаємося вже кілька років підряд. Торік нею засіяли 420-гектарну площу. Щоб мати високий врожай цієї культури, необхідно звернути серйозну увагу на технологію вирощування.
В нашому підрозділі турбота про врожай починається з підготовки площ кожного попередника. Так, у структурі сівозмін під сильні і цінні пшениці ми відвели 200 гектарів чорного пару, 90 — гороху, а також значні площі кукурудзи на зелений корм, багаторічні трави. Кожне поле готувалося з врахуванням його особливостей.
Так, грунт з-під гороху пролущили, а потім виорали, прикоткували, зробили культивацію. Сіяли пшеницю з добривами. Восени і навесні підживили рослини. І в зимовий період посіви одержали потрібну кількість азотних та фосфорних добрив.
Провідне місце у нас займає сорт «еритроспермум-127», яким засіяно більше половина площ. Далі йде «одеська-51». Порівняно недавно ми почали висівати новий сорт «напівкарликова». Торік він зайняв 40-гектарний клин. І не пошкодували, що посіяли його. Адже на кожному гектарі одержали до 52 центнерів зерна. Це — посухостійкий сорт і дає великий колос. Отже надалі ми значно розширимо його висів.
Навесні ми обов’язково обробляємо масиви туром. Завдяки цьому заходові бережемо посіви від вилягання.
Напередодні жнив виконуємо ряд важливих робіт: прогнозування і обстеження кожного поля, обкошування країв на 20-25 метрів по периметру поля. А вже після цього розпочинаємо масове збирання. Стало твердим правилом зерно сильних і цінних пшениць очищати до першого класу, складати за партіями, не допускаючи ніякого змішування. Зерно зараз доставляємо спеціальним транспортом і з відповідною документацією.
В. Чулаков, бригадир першої комплексної
бригади колгоспу «Дружба народів»
Заслуженим авторитетом користується в колгоспі «Дружба народів» ланкова буряківничої ланки, депутат сільської Ради Стефанія Дмитрівна Попович. Добросовісно ставлячись до своїх обов’язків, вона виправдовує довір’я плантації.
Нині ланкова вивела свою ланку на бурякові плантації.
На знімку: С. Д. Попович.
Передовички
Так кажуть у нашому тваринницькому містечку про доярок Вікторію Дмитрівну Каблаш, Ганну Петрівну Дорош. Трудівниці гідні цього звання. І не тільки тому, що завжди успішно виконують свої місячні зобов’язання, а й ретельно доглядають тварин. так, Вікторія Дмитрівна Калош вже надоїла за 7 місяців по 1752 кілограми молока на кожну корову своєї групи. А до кінця року перевершить 2500-кілограмовий рубіж.
Є у нас переможці і серед телятниць. Мову, насамперед, веду про Євдокію Ковальову та Розу Спірко, котрі зараз очолюють змагання. Молодняк добре розвивається, прибавляє у вазі.
П. Петров, завідуючий фермою № 1
колгоспу «Дружба народів»
В господарствах району розпочато копання цукрових буряків. До цієї важливої кампанії приступили і в першій бригаді колгоспу «Дружба народів». Тут вже накопано перші тонни солодких коренів.
Особливо це хвилююча подія для механізаторів Миколи Івановича Тесова і Дмитра Степановича Перчеклія. Вони вирощують цю культуру вперше. Разом сіяли, доглядали, зараз разом пожинають плоди своєї праці. Задоволені: врожай вирощено непоганий, приблизно буде по 25-300 центнерів з гектара, а до 24 серпня здано перші 50 тонн, згідно графіка.
На знімках: вгорі (зліва направо) — М. І. Тесов і Д. С. Перчеклій; внизу — на буряковій плантації.
Фото В. Єріна
До масового виходу
До початку масово виходу у поле сівальних агрегатів у колгоспі «Дружба народів» зорали всі клаптики землі, що прилягають до ферм, і засіяли зерновими на зелений корм. В грунт лягло і зерно «тритикале».
Одночасно триває підготовка до масового засіву. Вже протруєно більшу частину зерна озимих, всі сівалки випробувано на точність висіву, стоять напоготові.
Урожай нинішнього року невисокий, і тому буде внесено багато поправок в посівну кампанію. Перша і найголовніша, — вкластися в оптимальні строки. Насіння пшениці, що будемо сіяти по парових попередниках, обробляємо ТУРом.
Вирішено сівбу озимих провести не більш як за 10-12 робочих днів.
Працюватимемо загоновим методом.
В. Пиндик
На весь район славиться колгосп «Дружба народів» своїм садом., виноградником і роботящими людьми. Більший за всіх продаж фруктів в районі припадає на долю цього господарства, яке з року в рік виконує і перевиконує плани.
Кожного року до столу трудящих надходить понад 600 тонн груш, яблук, слив. Дбайливий догляд за кожним деревцем славною бригадою жінок, яку очолює Євгенія Федорівна Магац, добрий спеціаліст і талановитий організатор, дає можливість виконувати доведений план достроково. І хоча в цьому році погодні умови не дуже сприятливі, сьогодні бригада і в цілому господарство рапортують про завершення плану продажу фруктів державі.
На знімках: студентка Одеського інституту зв’язку Марія Іванищева лід час літнього відпочину допомагає рідному колгоспу; Євгенія Федорівна Магац (друга праворуч) підбиває підсумок робочого дня; останні планові тонни яблук відтранспортував шофер Валентин Максимович Липський.
Фото В. Єріна
Спасибі, Петровичу!
Степана Петровича Іванюка ми, комбайнери, звикли бачити біля своїх агрегатів щодня. Поява його на полі означає, що наступила обідня перерва і зараз Петрович нагодує нас смачним обідом. Затримок у нього не буває ніколи: знає, як дорога нам кожна хвилина.
Степан Петрович — людина пенсійного віку, але н сидиться йому вдома в цю гарячу жнивну пору. Тричі на день привозить він на поле їжу для механізаторів. Спасибі вам, Петровичу, за турботу!
Механізатори бригади № 1
колгоспу «Дружба народів».
Збирають соняшник
Колгосп «Дружба народів» успішно розпочав косовицю цінної технічної культури — соняшнику. На вчора врожай зібрано з перших 30 гектарів. Кожен гектар соняшникових плантацій видає по 20 центнерів олійного насіння. На вчора 25 тонн його продано державі.
Перед в соціалістичному змаганні веде комбайнер Григорій Іванович Арабаджій, який дав слово провести жнива якісно і в строк.
На знімках: Г. І. Арабаджій; на плантації.
Фото В. Єріна.
Василь Іванович Войников, комбайнер колгоспу «Дружба народів», на вчорашній день мав на своєму рахунку 220 тонн намолоченого хліба. Він по праву вважається одним з кращих жниварів у колгоспі, це його 30-ті жнива.
На знімку: В. І. Войников.
Фото В. Єріна
* * *
З першого дня цьогорічних жнив комуніст комбайнер колгоспу «Дружба народів» Георгій Петрович Радов взяв добрий старт у соціалістичному змаганні і сьогодні на його «Ниві» майорить прапорець лідера. З бункера передового агрегата видано понад 800 тонн зерна, що свідчить про виконання соціалістичного зобов’язання.
Добрим помічником у передового комбайнера кілька років підряд Василь Миколайович Червоногрицький.
На знімку вгорі (зліва направо): Г. П. Радов і В. М. Червоногрицький; внизу — остання загінка.
Фото В. Єріна.
Як виконуються зобов’язання?
Без труднощів не буває
Аналізуючи роботу комуністів ферми і бригади на звітно-виборчих зборах, приходили висновку, що ми не все враховуємо протягом року. На фермі за сім місяців надоєно по 1877 кілограмів молока на корову, а могли б більше. Хоча зобов’язання за нашими підрахунками — одержати 2700 кілограмів — буде виконане. Раніше втратили трохи продукції і грошей через низьку сортність, за що керівників і спеціалістів слухали на засіданні районного комітету народного контролю. Та й жирність коливалась. Неодноразово доводилося збирати комуністів і весь колектив, щоб розібратися з порушниками трудової дисципліни.
Останнім часом наздоганяємо упущене. Ретельніше готуємо корми, поліпшили контроль над якістю. Був випадок, коли двоє доярок занизили жирність молока — зразу ж випустили «тривогу». Дівчата виправилися. Доводиться робити зауваження і комуністові Ольшаковій. Дисципліна — одна для всіх. Велику роль відіграє система в підбитті підсумків і екран якості. Тут все — як на долоні. Чого самі не побачимо, люди підкажуть. Їх цікавить не лише кількість продукції, а й собівартість, рентабельність галузі. Виробництво одного центнера молока за минули період коштувало 13 карбованців 80 копійок, що на 50 копійок дешевше за планове. Дев’ятеро доярок вже давно перевершили рубіж 2000 кілограмів.
Отже, орієнтуючись на приклад передовиків і на тих, хто підтягується до їх рівня, надіємося сягти наміченого зобов’язання. Без труднощів і перемога не приходить.
У наших тваринників є повна можливість вийти переможцем у змаганні з працівниками ферм наших суперників — колгоспу імені Леніна.
М. Ярмоленко, парторг.
С. Воронов, зав. фермою.
Колгосп «Дружба народів»
Поважати працю батьків
Я стою край хлібного поля з малюками із Червонознам’янського дитячого садка. Широко розкривши оченята, вони уважно слухають мою розповідь про хліб, невтомну працю хліборобів, яку вінчають жнива.
— Трудівники прагнуть жодної зернини не залишити на полі. То ж давайте, діти, допоможемо їм у цьому.
І маленькі рученята обережно піднімають колоски, залишені де-не-де комбайном. Колос до колоса — букет колосків. Несуть до мене — красиво! Так привчаємо їх любити працю, поважати людину праці. Цьому неважко навчити. Адже все вони — діти справжніх трудівників.
500 тонн зерна намолотив в цьому році батько Віті Тесова — Микола Іванович. По праву пишається своїм дідусем Тетяна Тодорова — досвідчений комбайнер колгоспу «Дружба народів» Євген Степанович Тодоров видав з бункера комбайна 572 тонни зерна.
Василько Казанджі хоче працювати на тракторі поруч з батьком — Василем Антоновичем Казанджі. Любить розповідати про свого батька — Георгія Михайловича Ловчева його донька Іринка.
Радіємо ми, вихователі. Адже навчилися наші діти головному — поважати працю своїх батьків. Значить все життя йтимуть їх стежкою. Стежкою чесних, працелюбних людей.
Гордість за батьків, шана і повага до їхніх робочих рук ведуть за собою ще вагоміші почуття — любов до землі, на якій батьки трудяться, і, зрештою, — велику і всеохоплюючу любов до Вітчизни — вищий вияв радянського патріотизму.
М. Шашоріна, завідуюча
Телеграма
Голові колгоспу «Дружба народів» Г. М. Діордіці.
Секретарю парткому В. М. Іваницькому.
Голові колгоспу імені ХХІІ з’їзду КПРС В. А. Гольдману.
Секретарю парторганізації М. В. Левицькому.
Голові колгоспу «50 років Жовтня» І. П. Кафтану.
Секретарю парторганізації П. І. Чмілю.
Всім трудівникам колгоспів «Дружба народів», імені ХХІІ з’їзду КПРС та «50 років Жовтня».
Шановні товариші!
Ми з гордістю зустріли повідомлення про те, що механізатори ваших господарств, активно включившись у змагання за підготовку грунту під озимину, оголошене виконкомом обласної Ради народних депутатів і президією обласної ради професійних спілок, прагнучи закласти надійний фундамент під урожай наступного року, вже рапортували про успішне виконання доведених завдань по підготовці площ сівби.
«Комбайн — з поля, плуг — у загінку!» — під таким гаслом працювали механізатори, організувавши роботу техніки у дві зміни. Результат — велика трудова перемога. Вітаємо вас!
Висловлюємо впевненість у тому, що й надалі на службу нашій загальній справі — вирощенню хліба — ви ставитиме свої знання, вміння, любов до хліборобської професії, майстерність, виробничий досвід. Нехай ваша праця буде гідним внеском у виконання величних завдань, поставлених перед трудівниками села XXV з’їздом КПРС!
Райком Компартії України.
Виконком районної ради.
Про своїх товаришів
Така в них робота
На цій фотографії ви бачите трьох механізаторів з нашої тракторної бригади. В центрі — ветеран колгоспної праці Іван Степанович Пельтик. Серед трударів ланів він найстарший, цього року йому перевалило за півсотні. Та й за стажем роботи він далеко не новачок — з 1944 року в механізації. І справа не лише в звичці. До душі припала йому професія, від ранньої весни до пізньої осені не покидає він розлогого степу. І взимку — теж біля трактора.
А водить він потужний Т-150. Так що під час ремонту є біля чого поклопотатися.
Біля нього, на знімку ліворуч, — один з кращих трактористів бригади і колгоспу Микола Пачев. Він тепер очолює змагання на оранці під осінню сівбу.
— Отаким колективом працюємо вже кілька років підряд, — говорить Йосип Ковалів (на знімку праворуч).
— Звикли один до одного, — додає й собі Микола.
Іван Степанович тільки посміхається. Хто-хто, він знає ціну дружбі, товариської взаємовиручки.
Якось завередував Миколин трактор. Той — до Пельтика.
— Допоможіть!
І допомогли — гуртом.
Он Микола, хоча зараз в передовиках ходить, ніколи не соромиться порадитись, розпитати. Такий і Йосип. Тому й працюють молоді не гірше за ветерана.
Комбайнери інколи ледь не сердяться.
— І кули ви поспішаєте?
А вони, трактористи, їм на п’яти наступають, передишки не дають. Одразу ж після зачищення полів пускають туди свої агрегати. Адже час нині лічиться на хвилини. Якщо сьогодні не зробиш, що потрібно, то завтра, тобто наступного року, скільки хліба недоодержиш! А наші орачі ніколи не підводять бригаду.
…До пізнього вечора не стихає гуркіт тракторів у степу. Солідно працюють його потужні Т-150, лишаючи за собою свіжу борозну. Мине кілька місяців — і знову золотавим морем забуяє тут пшениця. І коло хліборобських турбот піде на новий захід.
Така вже робота у механізаторів.
І. Нейченко, бригадир тракторної бригади № 3
колгоспу «Дружба народів»
Фото В. Єріна
Дбаємо про побут
Вдень і вночі не припиняється робота на полях. В цю жнивну пору трудівники не бувають дома. Тому так важливо створити для всі необхідні побутові умови і таким чином забезпечити чітку, якісну роботу на полях.
Ми, депутати бригади № 1, ще до початку жнив впорядкували будинок для механізаторів: побілили стіни, висадили навколо нього дерева, квіти, викопали на подвір’ї криницю.
В будинку — зручна кімната для відпочинку. Тут є свіжі номери газет, телевізор. Обладнано кухню та їдальню. Двічі на день годує механізаторів смачними стравами кухар Ніна Степанівна Ковальова. Необхідні промислові й продовольчі товари трудівники можуть придбати в ларку без продавця. Періодично приїжджає в бригаду автолавка.
Дбаємо і про гласність соціалістичного змагання. Щодня знайомимо жниварів з бюлетенями. На честь кращих майорить на польовому стані прапор трудової слави.
В. Чулаков, бригадир бригади № 1 колгоспу «Дружба народів»,
депутат Червонознам’янської сільської Ради.
По 50 тонн зерна від комбайна на тік перевозить на день водій колгоспу «Дружба народів» Броніслав Станіславович Шивирнога. Його ГАЗ-53 прудко курсує по колгоспних шляхах. А всього від початку жнив передовик записав на свій трудовий рахунок 440 тонн хліба нового врожаю.
На знімку: Б. С. Шивирнога
Фото В. Єріна
Все своє трудове життя працює механізатором у колгоспі «Дружба народів» Володимир Ілліч Дараков. До жнив успішно працював на Т-74 і ремонтував свою «Ниву». Сьогодні на його рахунку вже більше 350 тонн намолоченого хліба.
На знімку: В. І. Дараков.
Готовність номер один
880 гектарів займає в нашому колгоспі соняшник. Нинішнього року, як ніколи, сумлінно готували насіння, грунт, готували сходи. Соняшник вродив на славу. Величезні, повні майже достиглого насіння кошики вклоняються до землі. На окремих полях другої і третьої бригад уже й врожай збирати можна. До цих жнив ми теж підготувалися. Всі вісім комбайнів повністю готові до роботи, а для трьох придбали ще й нове болгарське обладнання, яке дає можливість під час обмолоту звести втрати до мінімуму.
Через день-два вже приступимо до збирання. З цією роботою плануємо впоратися за 10-12 днів.
Що ж до врожайності, то розраховуємо, що вона буде навіть вищою, ніж записано в соціалістичних зобов’язаннях і сягне 20 центнерів з гектара. Отже, вже тепер можна із впевненістю сказати: план продажу державі соняшнику виконаємо.
Г. Деордіца,
голова колгоспу «Дружба народів».
З добрими трудовими успіхами зустрічають своє професійне свято працівники галантерейного магазину з Червонознам’янки Іванна Михайлівна Стойловська і Людмила Миколаївна Тринча. Піврічний план товарообороту виконано на 106,7 процента, якість обслуговування висока.
На знімку (зліва направо): Л. М. Тринча, І. М. Стойловська.
Право вести за собою
Комуніст Георгій Петрович Радов став переможцем соціалістичного змагання в колгоспі на жнивах зернових, видавши з бункера своєї «Ниви» 890 тонн зерна. Збирання колоскових виявилося нелегким, і тому майже всі механізатори після останньої загінки вирішили відпочити кілька днів, а Георгій Петрович, можна сказати прямо з поля, поїхав у Ширяївський район допомагати збирати врожай. Хліб, він всюди — і на своєму, і на сусідньому полі — однаково високо ціниться. 150 тонн намолотив на ширяївських полях, загалом перевершивши тисячний рубіж.
Нині Георгій Петрович Радов працює на збиранні соняшнику. Готуючи комбайн до заходу в загінку, він запропонував і сам вперше застосував нову зчепку для кріплення комбайна з причепом. Таке пристосування дуже зручне в експлуатації, надійне в роботі. У праці Г. П. Радов показує приклад іншим.
В. Іваницький,
секретар парткому колгоспу «Дружба народів»
Змагання окрилює
Днями всі тваринники нашої ферми зібралися, щоб привітати із трудовими перемогами своїх колег. Радісно нам: дві кращі доярки — Надія Степанівна Немирська і Марія Йосипівна Косенко — виконали свої особисті п’ятирічки по надоях молока на корову, а ще п’ятеро — Юлія Комарницька, Галина Панчошенко, Зінаїда Палієнко, Валентина Скорик, Ганна Мартинова — достроково рапортували про завершення нинішнього трудового року.
А за ними наближаються до виконання свого чотирирічного плану Ніна Косенко, Тамара Євглевська, Ганна Павлова, Лідія Романюк. Осторонь змагання за високі надої молока і дострокове виконання завдань п’ятирічки не стоїть ніхто. Його учасниками стали всі тваринники із перших же стартових кроків.
Кавалер ордена Трудового Червоного Прапора Надія Немирська стала лідером змагання ще в 1976 році. За нею потяглися інші доярки, кожна з думкою: а хіба ж я не можу працювати так, як подруга?
Треба лише бачити, з якою цікавістю читають доярки бюлетні змагання, які ми роздаємо їм щодекади. В них — не лише кількість надоєного молока, але й дані про якість продукції, яку здає кожна доярка.
До речі, саме про підвищення якості продукції говорили недавно комуністи ферми на засіданні партгрупи. А підняли це питання доярка-комуністка Галина Степанівна Ольшакова і партгрупорг, теж доярка, Марія Петрівна Ярмоленко. Нині 81,5 процента молока здаємо першим сортом.
А то якось було: помітила Марія Косенко, як одна із доярок не виконує всіх санітарних вимог по догляду. Не докоряла. Просто викликала на відверту розмову, розповіла про змагання за підвищення якості продукції. Совісно стало доярці. Після цього вона здає лише першосортне молоко.
Змагання стало для доярок нашої ферми справжньою школою трудової майстерності. Таке вже в нас правило: щомісяця, під час підбиття підсумків роботи, вести мову про передовий досвід тваринників інших ферм нашого колгоспу, інших господарств району, викривати недоліки на своїй виробничій ділянці.
Вважаємо, що саме соціалістичного змаганню ми повинні завдячувати тим, що ще дев’ять доярок ферми, крім Н. Немирської і М. Косенко, мають реальну можливість достроково виконати п’ятирічку по надоях молока.
Завтра — Всесоюзний день працівників сільського господарства. Тож хочеться від щирого серця поздоровити трудівників зі святом, побажати їм нових успіхів.
С. Воронов, завідуючий фермою № 3
колгоспу «Дружба народів».
Ф. Файчак,
зоотехнік ферми.
На знімку: група доярок ферми.
Фото В.Єріна
За висотою — висота
Четвертий рік десятої п’ятирічки утверджує серед правофлангових соціалістичного змагання імена визнаних майстрів колгоспних і радгоспних полів і ферм, засвічує нові зірки у славній плеяді звитяжців праці.
За висотою висота підкоряється механізаторам, тваринникам району. Ось лише найяскравіші сторінки біографії іванівчан.
10 березня стало відомо, що колгосп «Дружба народів» закінчив закриття вологи на всій площі під зернові. Рекордного виробітку на боронуванні досяг механізатор бригади № 3 Володимир Дараков. Зчепкою в агрегаті з трактором Т-74 за світловий день він заборонував грунт на 110 гектарах.
* * *
Доярки Л. Кара димова з колгоспу «Дружба народів», Г. Шепеленко з «Победи», Н. Рубінчук з колгоспу «Шлях Леніна» вийшли переможцями соціалістичного змагання серед своїх колег у першому кварталі, надоївши відповідно по 997, 992, 980 кілограмів молока на корову закріплених груп.
Механізатор колгоспу «Дружба народів» В. Дараков.
Партійне життя: активна позиція комуніста
Плече товариша
Минулої зими був випадок. Якось через хворобу не вийшов на роботу завідуючий першою молочнотоварною фермою Селіфан Павлович Воронов. Хворіла в цей час і зоотехнік Франя Павлівна Файчак. Як на біду, не навідався того ранку на ферму і Григорій Макарович Діордіца — голова колгоспу, котрий майже кожний свій робочий день починає звідси. Вийшло, що відповідальна виробнича ділянка залишилася без керівника.
А звичайний трудовий будень починався. Потрібно було організувати підвезення і підготовку до згодовування худобі кормів, очистити приміщення і знайти транспорт для вивезення гною… Словом, все звичне, але про все треба було комусь потурбуватися, все організувати, інакше ферма скидалася б на паралізований організм. І тоді скотар Григорій Порфирович Соломон добровільно взяв ці обов’язки на себе. Лише в обід дізналися в конторі про те, що завідуючий захворів. Та Г. П. Соломон так налагодив справу, що будь-чиє втручання було б зайвим. Так минуло три дні. А коли Селіфан Павлович вийшов на роботу, приємно здивувався: ферма жила своїм чітким, розміреним ритмом. Ось так і виявилися організаторські, господарські риси скотаря Григорія Порфировича Соломона.
Вже потім, коли виникала необхідність передати на день-два ферму, завідуючий впевнено говорив: нехай замість мене залишиться Григорій. І, можливо, високе довір’я, авторитет серед колег якось наче яскравіше виявили його добрі риси.
Ранньої весни у скотарів виникло незадоволення: корми доводилось готувати в приміщенні без дверей, із зіпсованою стелею. Хотіли було звернутися до правління колгоспу, щоб бригаду виділили для ремонту, але Григорій Порфирович міркував інакше: навіщо будівельників від роботи відривати, самі ж руки маємо й у вільний час за два-три дні все зробимо. Найпершими на пропозицію товариша відгукнулися Іван Кравченко та Микола Скорик. Наступного ж дня підвезли потрібні будівельні матеріали. А за добре виконану роботу по ремонту і впорядкуванню кормодвору голова колгоспу щиро дякував скотарям.
Не проходить повз увагу Григорія Порфировича те, що десь водогін відремонтувати потрібно, краще подрібнювати корми для худоби. Ну, а що товариш чудовий, то таке про нього кожний на фермі сказати може. Він, наприклад, зі своїми справами завжди справляється одним із перших. І не було такого, щоб першим із ферми йшов. Часто допомагає дояркам, особливо тим, у кого в групі багато первісток. Часом просто підійде, добре слово скаже своєму колезі, часом справедливо погудить. Члени правління вирішили послати скотаря на курси для здобуття, спеціальності техніка штучного запліднення корів. Пропозицію Соломон прийняв охоче. Незабаром на фермі буде ще один спеціаліст.
Якось вже так сталося, що ще не будучи членом партії, Г. П. Соломон добровільно взяв на себе обов’язки агітатора. Будь-яку, навіть найсерйознішу розмову він веде просто, зрозуміло. І люди прислуховуються.
Недавно Григорій Порфирович приніс три рекомендації — партгрупорга ферми доярки Марії Петрівни Ярмоленко, завідуючого Селіфана Павловича Воронова і секретаря бригадної парторганізації Івана Олександровича Панчошенка і написав заяву про своє бажання стати комуністом. На зборах всі проголосувало одноголосно. Віриться, що Г. П. Соломон не підведе.
В. Іваницький,
секретар парткому колгоспу «Дружба народів»