В. Ф. Глушков не просто механізатор з великим досвідом
| Вид материала | Документы |
- Кий процес, 14.73kb.
- «Появление европейской науки в новое время», 102.2kb.
- Герберт Александер Саймон Исследователи ии: Лотфи Заде Исследователи ии: А. А ляпунов,, 9.34kb.
- План організації спільного семінару Тернопільської та Івано-Франківської міських рад, 29.63kb.
- В. М. Глушков пионер математиЧеской теории выЧислительных систем и основатель Института, 153.69kb.
- Смерть Ивана Ильича идругие рассказ, 193.53kb.
- Великой Скифии «Русы Великой Скифии», 4397.06kb.
- Внеклассное мероприятие ко Дню Победы 4 класс. Поклонимся великим тем годам, 127.97kb.
- Методика управления посредством концентрации на числах, или Создание цифровых рядов, 74.14kb.
- А. С. Кингсеп Что там, за ветхой занавеской тьмы?, 90.26kb.
Працею славна людина
З 1985 року працює механізатором в ПСП «Дружба народів» Микола Євгенович Тодоров.
Нинішньої весни, коли навантаження на польових роботах на техніку буде дуже великим, гусеничний Т-150 Тодорова буде особливо в нагоді для третьої бригади.
За зимовий період Микола Євгенович добре відремонтував свою потужну машину і причіпний інвентар.
29.03.03
Середа, 2 квітня 2008 року
В роботі дрібниць не буває
Молоденька міська жителька отримала спеціальність агронома і твердо вирішила: щоб набратися досвіду неодмінно треба працювати в селі.
Більше 40 років тому корінна росіянка Галина Петрівна Земко потрапила на роботу в Іванівський район, а з часом назавжди поєднала свою долю з Червонознам’янкою.
Сьогодні, згадуючи ті роки, і сама дивується, як могла все встигати: з раннього ранку в полі. Вдома город, господарство, двоє діток, а ще мало не щодня незабутні планерки о 21-22 годині. Тоді ж навчилася керувати автомобілем — життя змусило. Будь-яку роботу в полі, на фермі чи вдома виконувала з притаманною їй енергійністю: якщо норма в полі, то більша за інших, на фермі — ідеальні дисципліна та порядок. Та й зараз, здається, що ця жінка живе в іншому часовому вимірі і в добі у неї 48 годин.
Галина Петрівна має неоціненну рису характеру — в будь-якому питанні розбиратися до найменших дрібниць, будь-то ситуація в колективі чи пункт інструкції. Стосується це і основної роботи, якій віддала більше тридцяти років — інженера по охороні праці. Адже саме в такій справі дрібниць не буває, бо кожна може коштувати людині життя.
Врожай-2002
Перемога, на яку чекали
Висока врожайність зернових культур — 30,6 ц/га — то перемога. І перемога, якої чекали в «Дружбі народів», була закономірною. Адже не можна назвати випадковістю отриманий другий рік поспіль найвищий намолот зерна в районі. 11844 тонни хліба — прекрасний результат праці сотень людей — від механізатора до керівника підприємства. Адже готувалися до нього грунтовно: витримували оптимальні строки сівби, озимі отримали кілька підживлень. Всі площі, без виключення, оброблено гербіцидами. І результати отримали відповідні.
Висіяні 3876 га площ було повністю збережено до жнив, які тривали 14 днів, тобто 23-ма комбайнами в середньому косили по 280 га в день з намолотами по 850 тонн. Це, зауважу, середній показник. Але були і свого роду рекордні дні, коли площі збирання сягали до 320 га і до1285 тонн — валовий збір. Комбайни працювали фактично цілодобово, росли і цифри намолотів. Найбільший показник в цьому сезоні отримав екіпаж «Фіату» в складі Георгія Михайловича Ловчева та Миколи Євгеновича Тодорова, які намолотили 1361 тонну хліба.
Минулого року комбайновий парк підприємства поповнився новеньким «Доном-1500», на якому працював сімейний екіпаж Тьосових — Микола Іванович з сином Віктором — на його рахунку це вже другі жнива. Їхніми здобутками стали 1243 тонни зерна. Вперше за штурвал власноруч відремонтованого «Єнісея» сів і механізатор В. А. Койчев, намолотивши 423 тонни збіжжя, впоравши додатково понад сотню гектарів на звалі зернових та еспарцету і зайнявши перше місце серед комбайнів цього класу. Призові місця разом з ним розподілили А. І. Арабаджі та М. В. Костів, для останнього ці жнива були також своєрідним трудовим хрещенням.
Можна з впевненістю сказати, що саме за цими молодими людьми — майбутнє підприємства. Новачки виправдали довіру керівників, показавши рекордні намолоти.
Для всіх, хто був задіяний на жнивах, розроблено систему натуроплати, яка вирахувана таким чином, щоб всі, хто в тій чи іншій мірі був причетний до збирання врожаю, отримали платню в залежності від результатів своєї праці. Слід зазначити, що прибуток підприємств за перше півріччя — 728 тисяч гривень. Тут дотримуються не лише трудової, виробничої дисципліни, а й фінансової. Можливо, дещо дивним виглядає зі сторони подяка, висловлена районною податковою службою господарству, яке є кращим платником податків. Та чому б і не подякувати за 184,6 тис. грн.? Саме такою є сума всіх видів податків, сплачених ПСП «Дружба народів» за І півріччя.
Не вдаючись в нетрі економічних показників, можна лише додати, що великі суми витрачаються на перспективний розвиток господарства, забезпечення матеріальними ресурсами, щоб в майбутньому можна було плідно, прибутково працювати. З початку поточного року придбано паливно-мастильних матеріалів на 700 тис. грн., на 510 тисяч грн. — запасних частин. Придбання добрив, засобів захисту рослин обійшлося в 320 тисяч, крім того, повернено 546 тисяч кредитних коштів разом з відсотками. І якщо підрахувати, то сума витрат досить солідна.
І. Г. Дюльгер, директор підприємства, може з гордістю, впевнено і спокійно дивитися людям у вічі, він зробив все, щоб тут не було проблем із зарплатою — лише за поточний період загальна сума виплат по ній склала 320 тис. грн., пайовики вже 2 роки отримують свої відсотки відрахувань за майнові паї. Іван Георгійович впевнений: у підприємства є майбутнє, воно міцно стоїть на ногах, а впевненість керівника хвилею передається і людям, що довірили йому свої долі, людям, що його оточують.
С. Левицька.
24.07.2002 р.
Субота, 4 січня 2003 року
Праця звеличує
Віталій Казанджі працює на тваринницькій фермі ПСП «Дружба народів» більше 10-ти років.
У 2002 році він одержав середньодобовий приріст живої ваги бичків по 880 грамів на голову.
Досвід, працьовитість, сподіваємось, допоможуть твариннику й в 2003 році досягти високих результатів у тваринництві.
На знімку: В. Казанджі
Фото В. Петрова
Виховання
Разом з сім’єю
Державна національна програма «Освіта» пріоритетним визнала родинне виховання. Тому дуже важливим є контакт дошкільного закладу з сім’єю дитини на нових гуманістичних засадах, які передбачають ставлення до батьків педагогів і дітей, встановлення нових правових норм — це договір про виховання дітей, або угода між дошкільним закладом і сім’єю про виховання дитини.
На другому етапі в своїй роботі ми опираємось на різні методи просвітницької роботи з сім’єю, спрямовані на організацію спільної взаємодії. В практиці використовуємо такі форми роботи з батьками: індивідуальні — вивчення досвіду сімейного виховання через відвідування сім’ї, індивідуальні бесіди з батьками, консультації за потребами. Колективні: загальні батьківські збори, групові батьківські збори, спільна практична діяльність з батьками, виставки, фотомонтажі, вечори розваг, спортивні свята, а також традиційні форми роботи: педагогічно-інформаційні стенди, бібліотечки для батьків, дні відкритих дверей.
У вересні ми провели загальні батьківські збори під девізом «Давайте познайомимось», де батьків ознайомлено з основними напрямками навчально-виховного процесу, методичною літературою та провели екскурсію-огляд учбових приміщень. Обрали батьківський комітет, який є дієвою підтримкою в роботі закладу весь навчальний рік, а з 2 по 5 грудня в кожній віковій групі, а їх у нас чотири, були проведені батьківські збори з показом комплексних занять. Збори проходили за 100-відсоткової присутності батьків, вихователі звертали особливу увагу на вивчення дітьми української мови, ця проблема для нашого дитсадка (раніше російськомовного) є найголовнішою. Порадили батькам використовувати у спілкуванні з дитиною народні пісні, забавлянки, загадки як спосіб виховання.
Закінчилася батьківська неділя в п’ятницю, 6 грудня, в День Збройних Сил України великим спортивним святом — «Тато, мама і я — спортивна сім’я» в старшій групі, яке підготували вихователі Габер Л. І., Дорош Л. М. та музкерівник Пятковська Г. М. В конкурсах брали участь і батьки, і діти. Свято запам’ятається і дорослим, і дітям, а ми вбачаємо в єдності зусиль запоруку успіху.
Г. Кухта, завідуюча Червонознам’янським
дошкільним закладом
11.01.2003 р.
Дякуємо за увагу!
Щире слово, добра порада, увага… Як позитивно впливають ці загальнолюдські цінності спілкування на наше життя, настрій, бажання працювати. Привітати до свят не забуває нас директор ПСП «Дружба народів» І. Г. Дюльгер. Як було приємно до Нового року одержати кожному робітнику підприємства шампанське і цукерки в коробках та найкращі побажання! Всього було вручено новорічних подарунків 400 членам підприємства та закуплено 510 солодких пакунків для дітей.
Від усієї душі дякуємо Івану Георгійовичу за увагу. Дай Бог Вам міцного здоров’я, щастя, успіхів у праці.
Від імені членів ПСП «Дружба народів» —
голова профкому К. Марков
Країна знань
Без знань життя неможливе. Знання для людини, як сонце для життя. Батьки навчають маленьких дітей сидіти, ходити, тримати в руках іграшки тощо.
Та настає час, коли малеча підростає і їй бракує надбаних знань, хочеться знати ще більше, адже у світі стільки цікавого! Людям треба знати, як звертатись одне до одного, як і де знайти необхідні речі, де взяти одяг, їжу, як і з чого її приготувати, чому бувають день і ніч, зима і літо, дощ і сніг, холод і тепло. Безліч різних питань виникає у нас щодня. Знайти відповідь на ці питання нам допомагають вчителі.
Школа — це шлях до знань, у життя. Тут навчають не тільки читати, писати, рахувати, мислити, пізнавати навколишній світ, багатство науки і мистецтва. В ній вивчають культуру рідного краю, народу. «По тому, як людина ставиться до своєї школи, можна судити про її культуру і благородство, про її здатність дорожити честю і славою своїх батьків і свого народу», — писав В. Сухомлинський.
Червонознам’янська ЗОШ стала рідною для тисяч її випускників, сьогодні учні пишаються, що навчаються тут. Охайні, естетично оформлені класні кабінети, актовий зал, їдальня, спортивний зал — окраса школи. Педагогічний колектив і директор школи Т. М. Магац сподіваються, що промайне час, виростуть їх сьогоднішні учні і примножать славу нашої країни. Будуть серед них видатні вчені і першовідкривачі в різних галузях науки. Хтось стане відомим музикантом, гарним спеціалістом, сумлінною, працьовитою, чуйною, доброю людиною. Назавжди випускники збережуть пам'ять про перших вчителів, однокласників. В школі роблять все можливе, щоб у країні знань учні здобули найкращі, найміцніші знання. Вже давно стали традиційними зустрічі з «чорнобильцями», «афганцями» і ветеранами Великої Вітчизняної війни. Нещодавно гостями школи були учасники бойових дій на території інших держав. Проводилася позакласна виховна година. Гості розповідали про нелегкі і страшні часи війни. В концертній програмі взяли участь учні Едік Чабану, Аня Ткачук, Іра Кожарь, Андрій Друмов та вчителі школи. Для ветеранів було накрито солодкий стіл.
В школі працює творчий педагогічний колектив. Мудрі поради своїх наставників учні запам’ятають на все життя. Кожен урок, виховний захід вчить їх бути добрими та щирими, працьовитими та відповідальними. Одержуючи міцні знання в школі, учні стають переможцями районних та обласних олімпіад, вступають до вузів. Перемоги у конкурсі «Таланти твої, Україно!», спортивних змаганнях свідчать, що в Червонознам’янській школі учнів не тільки навчають науки, а й виховують культурними, сильними і спритними.
Символ мудрості — сова. Ще у Стародавній Греції вона була супутницею богині Палади, яка допомагала людині у боротьбі і роботі. Мудрість — це не просто знання, а вміння застосувати їх на практиці, вміння міркувати. Нехай Червонознам’янській ЗОШ завжди покровительствує мудра сова, допомагає учням отримати міцні знання.
Тетяна Стебельська.
Користується авторитетом та повагою у дітей і батьків директор Червонознам’янської ЗОШ І-ІІІ ступенів Тетяна Миколаївна Магац.
Тепло души дарящая
Анна Иосифовна Кухта, заведующая детским садом «Солнышко» в с. Червонознаменка, Ивановский район.
В 1953 году в с. Червонознаменка, в украинской семье Иосифа и Екатерины Ковалевых роилась девочка Аня. Выросла она, вместе с друзьями пошла в школу, по окончании которой стала студенткой педагогического заведения. Как вчера было. А ведь в этом году у Анны Иосифовны будет отмечать две круглые даты — свое 50-летие (на вид и сорока не дашь) и 20-летие директорства в детском саду. Прекрасный, любящий муж, два сына, любимая работа — это ли не основание идти с улыбкой по жизни. С ней она и шла, даже тогда, когда радоваться было нечему. Шесть лет назад вышла из строя котельная детсада. Четыре года в зимний период он не работал. Было время, когда ей приходилось работать в качестве охранника в детсаду. Но ничто не могло остановить неугомонную Анну Иосифовну. Вместе с коллегами пошли по домам собирать средства на восстановление, подключились все, вплоть до председателя сельсовета, который вместе с мужьями сотрудниц сада перекрывал крышу. Ценой общих усилии, благодаря председателю ЧСП, ДСУ-54 и, конечно же, Анне Иосифовне сегодня в детсаду, оправдывая его название, тепло, уютно и хорошо. По-прежнему улыбается заведующая, заражая всех хорошим настроением, желая всем женщинам в канун праздника быть сильными, оптимистичными, улыбаться даже, когда хочется плакать.
Фото Александра Визирова.
Честит рожден ден на Неонила Петровна Юрдик!
Катаржинското българско Дружество поздравява с рождения ден председателя на Дружеството, който се пада на 15 април.
Намерени през този чудесен месец, когато природата се събужда към нов живот, Вие от нея имате дарование да пробуждате хората към нови добри дела.
Изкрено Ви желаем здраве и щастие, светли и прекрасни бъднини. Бъдете все така всеотдайни на нивата на възраждането, нека вашият труд да се увенчае с успех и оставе дълбока следа в живота на селото и съселяните.
с. Червонознаменка, Ивановски район.
Дружество «Катаржи».
Редакцията се присъединява към тези поздрави.
Дитячі садки як дзеркало наших сіл і селищ
кожній сільраді стан справ в соціальній сфері: школи, дитсадки, заклади культури, стан розвитку всієї інфраструктури місцевих рад, наявність об лаштованих сміттєзвалищ.
Відзначалося, що в зазначених радах району багато докладається зусиль для поліпшення благоустрою населених пунктів, а отож — умов життя їх мешканців. Як показник — членів обласної комісії порадували дитячі садки в Михайлополі, Радісному, Червонознам’янці.
В селі Червонознам’янка
9.09.2009 р.
26 жовтня — день рятівника
«Запобігти. Врятувати. Допомогти», —
такий девіз окремого аварійно-рятувального загону оперативного реагування військової частини Д0100, розташованого на території нашого району.
Кожного року стихійні лиха, аварії на підприємствах, руйнування старих будівель приносять збитки людству, каліцтва, страждання та смерті. Запобігати цьому, своєчасно надавати допомогу, рятували людей — призначення спеціальних формувань рятувальників. В Україні це підрозділи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
В липні 1962 року Директивою Штабу ЦО сформовано 59-й окремий інженерний батальйон з місцем дислокації с. Червонознам’янка Іванівського району Одеської області, з 1965 року це окремий механізований полк ЦО. У 1999 році частина перейменована в «окремий аварійно-рятувальний загін оперативного реагування».
Найбільш жахливою подією ХХ ст. була Чорнобильська катастрофа. Участь у рятувальних роботах на Чорнобилі взяв особовий склад нашого полку, яким у той час Примак Віталій Олександрович — сьогодні заступник голови Одеської облдержадміністрації, який постійно надає допомогу командуванню військової частини у вихованні особового складу, забезпеченості його усім потрібним як в побуті, так і до дій за призначенням. За вміле керування полком при проведенні рятувальних робіт в Чорнобилі підполковник Примак В. О. нагороджений орденом Червоної Зірки, а особовий склад полку за мужність, доблесть та самовіддані дії, проявлені при ліквідації наслідків на Чорнобильській атомній електростанції, нагороджений Вимпелом Міністра Оборони СРСР.
За 40 років свого існування особовий склад частини понад 480 разів надавав допомогу населенню Одеської та Миколаївської областей (це зона призначення військової частини), крім цього допомога надавалася постраждалим у Запорізькій, Херсонській, Вінницькій, Тернопільській областях, Закарпатті та Криму. Піротехніками частини виявлено та знешкоджено більше 250 тисяч вибухово-небезпечних предметів.
Яскравими подіями в історії загону стали залучення останніх років:
— повінь в Закарпатській області (1999-2001 р.);
— ліквідація наслідків буревію в Тернопільській області (липень-серпень 2000 р.);
— ліквідація наслідків екологічного лиха в с. Болеславчик Миколаївської області (листопад 2000 р.);
— ліквідація наслідків ожеледиці в північних районах Одеської та Миколаївської областей (грудень 2000 р. –травень2001 р.);
— ліквідація пожеж в Державному заповіднику на Кінбурській косі Миколаївської області (липень 2001 р.).
Постійно турбується про життя та побут воїнів частини голова Одеської облдержадміністрації Гриневецький Сергій Рафаїлович, неодноразово буваючи в розташуванні частини та на місцях залучення особового складу в районах Одеської області, де, як начальник Цивільної Оборони області, особисто керує діями рятувальників щодо життєзабезпечення населення. Часто зустрічаються із військовослужбовцями голова райдержадміністрації С. Є. Форніка, голова райради Н. А. Бянова. Райдержадміністрацією для частини передплачено на 2003 рік періодичні видання. Дружні стосунки склалися між військовою частиною і сільгосппідприємцями району.
Міністр Міністерства Надзвичайних Ситуацій України, генерал внутрішньої служби України Василь Васильович Дурдинець на колегії Міністерства зазначив: «Успіх залежатиме від ставлення до виконання обов’язків кожного з нас. Байдужість і пасивність у нашій справі неприпустима. Адже за результатами нашої роботи — долі людей, їх здоров’я і життя, благополуччя нашої країни в цілому. І це кличе нас до самовідданості, неординарності і високої відповідальності».
Воїни-рятувальники частини докладають всіх зусиль до виконання завдань, поставлених Міністром МНС України.
Заступник командира з виховної роботи підполковник Володимир Вікторович Дерябкін.
Командир аварійно-рятувального загону МНС України підполковник Вадим Олександрович Олійник.
Рядовий
Зараз наша армія реформується, з’являється нова категорія солдат — рядовий, що служить за контрактом. Юнаки під час проходження строкової служби приймають рішення стати військовими. У кожного є на це свої особисті міркування, одне безумовно в військовій частині, де прагнуть служити «контрактники» — створено всі умови для нормальної роботи. В Червонознам’янці таких 25 осіб.
Про свою службу розповів Сергій Хріненко. Він мешкає в селищі Радісне, має дружину, сина, якому нещодавно виповнилося 8 місяців, тож мусить дбати про родину. Після проходження строкової служби вирішив залишитись в своїй частині, де встиг знайти друзів, однодумців. Служить Сергій в групі піротехнічних робіт, невеличким підрозділом командує старший лейтенант Стороженко. Бійці відповідально ставляться до виконання своїх обов’язків, поважають командира. Головним в роботі піротехніка є дисципліна і професіоналізм, постійно відчуваєш, наскільки корисною для людей є твоя служба. За 2 роки у складі підрозділу Сергій 30 разів брав участь в роботі по знешкодженню боєприпасів часів ВВВ. Найбільше запам’яталась йому одна з останніх операцій, під час якої знешкоджено авіаційну бомбу вагою майже 50 кг. Сергій вважає, що їхній підрозділ найкращий, в групі панують взаємопорозуміння і взаємо підтримка, завжди поряд командир, який порадить, навчить, допоможе кожному з бійців. Хоча служба рядового нелегка, але саме в ній знайшов своє призначення Сергій.
Куточок домашнього тепла
Переступивши поріг санітарної частини, я відчула тепло. Мова йде не про опалення приміщень, яке розпочато згідно плану 15 жовтня і дійсно забезпечує комфортні умови хворим. Теплом зігрівали доброзичливі посмішки медичних працівників, ласкаві материнські посмішки. Дивно, але виявилось, що у військовій частині служать дуже гарні жінки. Чому ж обрали вони собі таку незвичайну професію? Причиною цього є любов, на якій тримається світ. У цих привабливих жінок чоловіки військові, тому і вирішили поєднати своє життя зі службою в армії, щоб ділити всі негаразди навпіл, бути завжди разом. Єдиний чоловік серед медиків — начальник медичної служби капітан В. Ф. Груздевич, його дружина — О. М. Груздевич — лікар-стоматолог. Чудово обладнаний стоматологічний кабінет, де приймають хворих кожного дня, а іноді, за потребою, і вночі, зараз ремонтується. Працює в аптеці вже 17 років прапорщик О. М. Новицька, служить в цій військовій частині і її син. Аптека повністю забезпечена необхідними медичними препаратами, постачальником яких є центральна аптека МНС у Києві. Всі медикаменти видаються безкоштовно за призначенням лікаря.
Цього дня черговим фельдшером була старший сержант Г. М. Мелешко. Молода жінка народилася і виросла в Червонознам’янці. З 1997 року працює військовослужбовцем. В неї вистачає турбот, адже треба виконати процедури, призначені лікарем, простежити, щоб був лад у палатах, прибрано у приміщеннях, проконтролювати, як здійснюються ремонтні роботи, закінчується ремонт фасаду. Тож часу на розмови немає, за посмішкою приховала свої турботи.
У цих жінок вистачає проблем вдома, досі не газифіковано житлові будинки військовослужбовців. Та тут вони забувають про себе, роблять все, щоб солдати відчули себе ближчими до дому. З материнською турботою і високим професіоналізмом дбають тут про хворих. Санітарна частина розрахована на 15 ліжкомісць, під час епідемій розгортає роботу ізолятор, з всіма хворобами справляються самі, і лише важкохворих відправляють в шпиталь до обласного центру. Надають допомогу членам родин військових, пенсіонерам, нікому не відмовляють. У санітарній частині я відчула домашнє, родинне тепло, турботу і взаєморозуміння, тепло душі тих, хто тут працює.
Капітан Олександр Руснак — один із найдосвідчених ветеранів військової частини.
Сторінку підготували В. Петров і О. Вдовиченко