В. Ф. Глушков не просто механізатор з великим досвідом

Вид материала

Документы

Содержание Комісії очолюють… Катерина Петрівна Залишаються в селі Довірили виборці У нашому «Сонечку» Тваринництво — ударний фронт

Подобный материал:

• Кий процес, 14.73kb.
• «Появление европейской науки в новое время», 102.2kb.
• Герберт Александер Саймон Исследователи ии: Лотфи Заде Исследователи ии: А. А ляпунов,, 9.34kb.
• План організації спільного семінару Тернопільської та Івано-Франківської міських рад, 29.63kb.
• В. М. Глушков пионер математиЧеской теории выЧислительных систем и основатель Института, 153.69kb.
• Смерть Ивана Ильича идругие рассказ, 193.53kb.
• Великой Скифии «Русы Великой Скифии», 4397.06kb.
• Внеклассное мероприятие ко Дню Победы 4 класс. Поклонимся великим тем годам, 127.97kb.
• Методика управления посредством концентрации на числах, или Создание цифровых рядов, 74.14kb.
• А. С. Кингсеп Что там, за ветхой занавеской тьмы?, 90.26kb.

Профспілкове життя: організація змагання

Комісії очолюють…


До складу місцевого комітету нашої профспілкової організації увійшло 7 чоловік. Обрано сюди не тільки спеціалістів, а й рядових трудівників. Серед них — водій Микола Володимирович Іванищев. Напередодні Жовтневих свят за високі виробничі показники йому вручили посвідчення ударника комуністичної праці та грошову премію. В комітеті він очолює комісію по культурно-масовій роботі.

Член КПРС, головний економіст господарства Д. В. Габер відповідає за діяльність комісії по оплаті і нормуванню праці. Інженер Галина Петрівна Земко відповідальна за техніку безпеки та охорону праці. Словом, кожен член комітету має доручення.

Дмитро Васильович Габер сам вділяє чимало уваги первинному обліку в бригадах і на фермах, слідкує за тим, щоб у всіх підрозділах дотримувалися фінансової дисципліни. Під його безпосереднім керівництвом члени комісії по оплаті і нормуванню праці слідкують за тим, щоб кожна копійка використовувалася за призначенням, щоб не перевищувалися норми розцінок.

Колгосп придбав новий кукурудзозбиральний комбайн «Херсонець-200». Довели йому завдання: вдень скошувати до 12 гектарів качанистої. Але, перевіривши роботу комбайнера, Дмитро Васильович побачив, що той не в змозі зробити це через забур’яненість площі. Зібрав членів своєї комісії, обговорили разом це важливе питання і вирішили норму зменшити на 3 гектари. Це реальне виконання завдання.

Члени профкому проводять зустрічі із школярами, з переможцями соціалістичного змагання організовують туристські поїздки. В цьому році в гостях у червонознам’янських трудівників побували члени агіткультбригади Іванівського Будинку культури, працівники театру музичної комедії міста Оренбурга.

Членів комітету нашої профспілки можна побачити і у тваринницьких містечках, і в тракторних бригадах. Разом з парткомом і правлінням колгоспу підбиваємо підсумки роботи виробничників, нагороджуємо переможців грамотами, грошовими преміями. Так, в день працівника автомобільного транспорту чотирьом кращим водіям було вручено посвідчення «Ударник комуністичної праці». Шість чоловік нагородили почесними грамотами.

Відзначаємо і працю наших тваринників. Сьогодні за підсумками 10 місяців на першому місці колектив третьої молочнотоварної ферми, яку очолює С. П. Воронов. Серед свинарок загін переможців очолила Єфросинія Михайлівна Олексів, яка з початку року на кожну свиноматку одержала по 16,9 поросяти. За високі трудові досягнення портрет трудівниці занесено на районну Дошку пошани. І в цьому році вона нагороджена бронзовою медаллю ВДНГ СРСР та цінним подарунком. Відрадно і те, що трудівниця з року в рік одержує вагомі результати, бо в праці дуже добросовісна, вміло доглядає тварин. До пари їй Марія Степанівна Курак і Василь Михайлович Курій, які теж успішно виконали свої завдання і стали переможцями переджовтневого змагання.

Відзначаємо хорошу роботу і оператора по відгодівлі великої рогатої худоби В. Д. Коваліва, який одержав по 806 грамів середньодобового приросту кожної голови худоби. Він теж за ударну працю не раз нагороджувався парткомом і правлінням колгоспу.

Є багато у нас передовиків і серед механізаторів. Так, нещодавно ми відзначили роботу комбайнерів, їх помічників, трактористів — передовиків збирання колоскових і зернобобових культур. Грошові премії вручили комбайнеру В. І. Даракову, трактористам М. І. Грекову, В. Д. Перчеклію та багатьом іншим.

726 чоловік — такий склад нашої профспілкової організації. І працюють вони в різних галузях колгоспного виробництва. Отже, наше завдання — зробити все, щоб люди відчували постійну турботу про себе. За рахунок профспілки колгоспники здійснюють цікаві туристські подорожі, бувають за кордоном. Піклуємося про те, щоб повністю задовольняти їх потреби. Тільки в цьому році було надано матеріальну допомогу колгоспникам на суму до тисячі карбованців.

У нас вже стало правилом заслуховувати звіти спеціалістів і керівників середньої ланки про свою роботу. Приміром, члени комітету заслухали інженера Г. П. Земко про охорону праці і техніку безпеки. Не забуваємо і про тих, хто порушує трудову дисципліну. Так, на одному з виїзних засідань заслухали працівника ковальсько-столярного цеху В. Дичка.

Отже, будь-який сигнал не лишається поза увагою комітету профспілки.


Н. Желязкова, голова місцевкому

профспілкової організації колгоспу «Дружба народів»


24.05.1988 р.


Колектив відгодівельної ланки колгоспу «Дружба народів», яку очолює Г. Г. Попа, працює за орендним підрядом. В цьому році за період відгодівлі вони зобов’язалися виробити 1.977 центнерів свинини.

Трудяться свинарки добросовісно. За чотири місяці від кожної голови одержали по 400 грамів середньодобового приросту. Вагомий внесок у виконання виробничої програми вносить і ланкова Ганна Георгіївна Попа. Не тільки сумлінно трудиться, а й слідкує за тим, щоб завжди виконувалися всі пункти розпорядку робочого дня, щоб люди працювали ощадливо.

На знімку: Ганна Георгіївна Попа.


1984 р.


Колектив ланки молочнотоварної ферми № 3 колгоспу «Дружба народів», яку очолює Валентина Дмитрівна Нейченко (на знімку в центрі) очолив змагання в господарстві. За перше півріччя кожна доярка підрозділу надоїла на корову по 1746 кілограмів молока.

На знімку: члени ланки Галина Іванівна Панчошенко, Галина Іванівна Кравченко, Лідія Павлівна Брусенко, Ніна Федорівна Косенко, Ганна Пантеліївна Павлів, Валентина Степанівна Райкова.


Фото В. Єріна


Катерина Петрівна


К. П. Шелестюк десять років працювала дояркою. Не раз Прапор трудової слави піднімався на честь трудівниці. Адже Катерина Петрівна успішно справлялася зі своїми обов’язками, повсякчас дбала про підвищення продуктивності дійного стада. Робила б жінка і надалі у тваринницькій галузі. Але через хворобу довелося покинути групу. Її новим робочим місцем стала фермська їдальня. І ось вже четвертий рік підряд успішно трудиться тут.

Завітайте в їдальню. В приміщенні чистенько, затишно. Відчувається справжня хазяйська рука. В будиночку нещодавно зробили реконструкцію — стіни кухні обкладені кафелем. У самій їдальні стіни згори донизу покриті дерев’яними планками, які майстерно виготовив чоловік Катерини Петрівни П. К. Шелестюк. За фахом він тесля і, як кажуть в колгоспі, — майстер на всі руки. В цьому не раз впевнишся, побачивши його талановиту роботу.

Я не помилюся, коли відзначу, що подружжя Шелестюків у нас користується великим авторитетом. Поважають чоловіка та його дружину за добросовісну працю. І дійсно, за що не візьмуться вони, все зроблять на совість. Приміром, Катерині Петрівні не раз слова подяки говорять доярки, скотарі, механізатори. А чому? Тому, що всі страви трудівниця готує смачно. Меню різноманітне: борщі, супи, каші, компоти. На перший погляд її робота звичайна, буденна, але скільки натхнення, душі вкладає жінка в свою справу! Бо ж розуміє: як нагодує людей, так вони і працюватимуть. А Катерині Петрівні хочеться, щоб у тваринників був завжди піднесений робочий настрій.

Вранці щодня поспішають працівники ферми на роботу, серед них обов’язково побачимо і Катерину Петрівну Шелестюк — людину звичайної, але такої потрібної професії.


П. Петров, завідуючий молочнотоварною фермою № 3

колгоспу «Дружба народів»


Залишаються в селі


Група комсомольців-десятикласників Червонознам’янської середньої школи вирішила після одержання атестатів зрілості залишитися працювати в рідному селі. Це — Олександр Бердар, Віктор Габатель, Костянтин Ковалів, Анатолій Чоботар, Олександр Войников, Олег Дорош, Микола Шарій, Анатолій Ковалів. Всі вони після випускного вечора підуть в рідний колгосп. Хлопці набувають у школі спеціальність шофера, мріють про неї. А поки що вирішили потрудитися вантажниками, щоб перевірити себе.

На запитання, чому вони вирішили залишитися в колгоспі, хлопці відповіли:

— Любимо своє село, своїх земляків — простих сільських трударів. Ми виросли в селі, наші батьки працювали тут. І ми хочемо продовжити їхню справу. А техніку любимо з дитинства.

Так, любов до техніки, очевидно, виникла не випадково. У Толі і Віті батьки — шофери. У Володі, Кості і Саші Бердаря — механізатори.

— Ми хочемо і будемо працювати так, щоб трудом нашим гордилися батьки, щоб ще кращим і багатшим стало наше господарство, наше село, щоб ще краще жили наші люди, — заявляють десятикласники.

А Валя Ковалів вирішила стати дояркою. Вона вже зараз допомагає матері на колгоспній фермі: годує і доїть корів, доглядає за ними. Подобається їй ця робота, про іншу вона й не думає .

Доброї путі вам, дорогі наші десятикласники, щастя на самостійному шляху!


Н. Сіренька, організатор позакласної роботи

Червонознам’янської середньої школи.


І стираються грані…

Соціальна перебудова села


Якось на одній із зустрічей з колишніми випускниками Червонознам’янської середньої школи, на якій був присутній і я, одного з товаришів, що тривалий час не був у рідному селі, запитали, що найбільше впало йому в око. І він, не замислюючись, відповів:

— Звичайно, це моє рідне село. Але воно так змінило своє обличчя, що я з великим трудом його впізнаю…

Мабуть, у цих словах мого односельчанина яскраво висловлена думка про ті соціально-культурні зміни, які сталися в нашій країні, на селі за останні роки. Наведу лише найбільш переконливі приклади, які про це свідчать.

Кожен корінний сільський житель знає, яке то лихо — бездоріжжя, коли доводиться добиратися після роботи додому по багнюці, а часто ще й без електричного освітлення вулиць. Однак, починаючи з 1970 року, це не загрожує жителям Червонознам’янки та відділків колгоспу «Дружба народів». За цей час у населених пунктах прокладено 22 кілометри доріг з твердим покриттям. Крім того, ще 4 кілометри шляхів упорядковано.

За цей же час до будинків наших жителів прокладено 12 кілометрів водопроводу, а до кінця цієї п’ятирічки буде вже 15 кілометрів.

Я почав розмову з впорядкування цих важливих комунікацій тому, що вони відіграють дуже важливу роль в організації всього культурно-побутового укладу життя сьогоднішнього села.

Але за цей час Червонознам’янка помітно й помолоділа. Не забуваємо і про старі будови. Минулого року, наприклад, колгосп «Дружба народів» допоміг капітально відремонтувати місцеву лікарню. А виконком сільської Ради й господарство допомогли провести ремонт житла більш як 60 сільчанам.

І сьогодні село будується. Зводяться два двоповерхові будинки для вчителів за рахунок коштів районного бюджету. А господарство здало в експлуатацію 8-квартирний дім для молодих спеціалістів.

Виконком місцевої Ради народних депутатів активно підтримує ініціативу місцевих жителів щодо індивідуального будівництва. І нікого з нас сьогодні не дивує той факт, що тільки нинішнього року ведеться індивідуальне будівництво 31 оселі. А 7 котеджів зводить колгосп. Стільки ж їх вже включено до плану наступного року. В нові сучасні квартири вселяться колгоспники, вчителі, робітники.

До речі, будівництво газової магістралі розпочали нинішнього року. Поки що проклали близько 3 кілометрів. А до кінця нинішньої і на початку наступної п’ятирічки голубе паливо одержить більшість жителів села.

Так повсякденно втілюється в життя рішення партії й уряду про соціальне перетворення села. У побут сільчан все більше входять зручності жителів індустріального міста, стираючи між ними ще існуючі грані.


С. Друмов, голова виконкому

Червонознам’янської сільради.


Депутат бере участь в організації населення на виконання наказів виборців і в контролі за їх реалізацією підприємствами, установами та організаціями, добивається втілення наказів у життя.

…Звіт депутат може бути проведений в будь-який час на вимогу колективів трудящих і громадських організацій, які виставили його кандидатом у депутати, або на вимогу зборів виборців за місцем їх проживання.

(Із Закону Союзу Радянських Соціалістичних Республік про статус депутатів Рад народних депутатів).


Довірили виборці


Вулиця Луначарського. Тут мешкають мої виборці. Життя вимагає втручання депутата у вирішення малих і великих проблем. Торік, скажімо, жорству навезли — потурбувалися виконком і колгосп.

Я вперше обираюся депутатом. Обійшов усіх жителів, поцікавився умовами побуту. Склав списки ветеранів. Одразу ж допоміг пенсіонеру Г. Л. Яхваку підвезти вугілля, корми для підсобного господарства. Клопотався про ремонт школи.

За фахом я вчитель. Тому більше уваги приділяю виховній роботі. Разом з учнями закладали парк Перемоги. Проводжу бесіди з батьками з проблем шкільної реформи.

Порядок на вулиці тех. виховує дітей. Саме вони слідкують за чистотою сільського двору. На обговорення сесії, засідання виконкому виношу питання, що частіше всього стосується життя школи.


Г. Габер, вчитель,

депутат Червонознам’янської сільської Ради.

На знімку: Г. М. Габер звітує перед виборцями.


Фото В. Єріна


Молоде — не зелене


Якби три роки тому хтось сказав Світлані Ольшаковій, що вона працюватиме дояркою, та ще й буде очолювати ланку по виробництву молока, то вона, напевне, лише б усміхнулась у відповідь. Адже не для того вчилася після восьмого класу на Вінниччині на зв’язківця, працювала за спеціальністю.

Але вийшло так, що два роки тому дівчина пішла на ферму. Робота доярки була для неї не новою, адже з дитинства допомагала матері доглядати худобу. Ще школяркою частенько приходила на ферму, й навички, які їй прищепила мати, Галина Степанівна, стали тепер у нагоді.

Два роки працює на третій молочнотоварній фермі колгоспу «Дружба народів» Світлана Ольшакова. Два роки. Багато це чи мало? Мабуть, мало. Чи ж можна за два роки добитися справжньої майстерності, навчитися брати від корови все молоко до останньої краплини?

Але Світлана довела, що для людини, яка любить трудитися, сумлінно ставиться до своїх обов’язків, два роки — строк чималий. За цей час вона стала майстром. А восьмого березня, у свято, на комсомольських зборах колективу ферми Світлані Ольшаковій подруги по роботі довірили очолити ланку. І не помилилися. Ланка Світлани впевнено закріпилася серед лідерів соціалістичного змагання. Доярки прислухаються до слів ланкової, а значить — поважають її. У свою чергу дівчина часто звертається за порадою й допомогою до старших товаришів.

Звичайно, перша порадниця у Світлани — ланкова третьої ланки Галина Степанівна Ольшакова, мати. Допомагає молодшій Лідія Романюк. Адже справу роблять спільну, й кінцевий результат — справа честі, совісті й рук кожного.

Є у членів ланки Ольшакової заповітна мрія — перейти на машинне доїння. Тоді й трудитися буде легше й часу вільного побільше.


В. Петров


13 грудня 1984 р.

Добрі порадники


За одинадцять місяців члени моєї ланки надоїли від кожної корови по 2612 кілограмів молока. Це на 112 кілограмів більше ніж планувалося.

Робочий день всі починають без запізнення. Кожну виробничу операцію виконують суворо за графіком. Серйозну увагу приділяємо годівлі корів. Дійне стадо одержує достатню кількість всіх компонентів раціону, тобто силос, січку, буряки, концентрати.

Але нагодувати корів — це ще не все. Необхідно потурбуватися про те, щоб худобі своєчасно робили профілактичні щеплення, повсякденно боротися за санітарну культуру. Доярки щомісяця одержують десь 10 процентів додаткової оплати. Але за умови, якщо вони виконуватимуть всі пункти розпорядку робочого дня, завдання по виробництву молока.

Обслуговуємо 114 корів. В ланці трудиться чимало досвідчених доярок. Це передусім Л. І. Романюк, Ю. І. Петрова, Л. П. Бащак та інші.

Я за віком наймолодша, однак жінки прислуховуються до моїх порад. Коли треба, і допоможуть. Бо ж, якщо говорити відверто, в тваринництві я працюю мало. Так що завжди сама прислухаюсь до рекомендацій завідуючого і спеціалістів, ветеранів праці.

Мета нашого підрозділу єдина — ударно завершити цей рік, взяти добрий старт в наступному. Тим більше, що відтепер ми будемо змагатися за тритисячний надій. Умови роботи у нас чудові, ніяких проблем з кормами.


С. Ольшакова, ланкова молочнотоварної ферми № 3

колгоспу «Дружба народів»


У нашому «Сонечку»


Червонознам’янський дитсадок-ясла називається «Сонечко». У ньому точно, як при сонці, тепло, світло, затишно, радісно. А теплота, душевна доброта і ласка йдуть від завідуючої дитсадком Ганни Йосипівни Ковалів, методиста Ольги Іванівни Габер, медсестри Олени Олександрівни Бахнєвої, виховательок Сільви Борисівни Шпилюк, Катерини Василівни Захарченко, Лілії Василівни Спину, Людмили Степанівни Гузунової, нянь-санітарок Валентини Дмитрівни Богатиренко, Ганни Степанівни Оводюк, Катерини Франківни Читакової, кухаря-статиста Римми Федорівни Габер, яка дуже смачно готує обіди, часто приносячи з дому зелень.

Вихователька Галина Павлівна Вассі пропрацювала в дитсадку дванадцять років вона — наставник молоді. Дуже любить свою роботу, а головне — дітей. Вона зуміла знайти підхід до дітей, батьків. Зустрівши її на вулиці випадково, я дізналася, що вона у відпустці, але йде до батьків з проханням допомогти пошити костюми для ляльок. Активні помічники в її групі — батьки Чернови, Жутяк, Беца, Васів та інші.

Бесідуючи із завідуючою, я запитала: «Що головне в роботі дитячого садка?». Вона, не замислюючись, відповіла: «Велика любов до дітей». І я в цьому переконалася, коли побувала в ясельній групі, де вихователькою Віра Йосипівна Писарська. Стаж роботи — 9 років. Великий досвід за плечима, помножений на любов до дітей, приносить успіх. Її девіз: «Виховати здорових і міцних дітей». Вона віддає малюкам всю свою душу і материнську ласку.

В цьому колективі працюють всі з душею. Побувавши в старшій групі, де вихователькою Наталія Іванівна Познар, я ще більше переконалася, що любов до дітей і доброта — запорука успіху! Тут проводилося заняття з малювання. В групі 23 малюки, але така тиша і робоча обстановка, що неначе працює одна людина. А завдання було складне — вантажну машину.

Наталія Іванівна уважно спостерігає за кожною дитиною, щось підказує тихенько, пошепки. І ось заняття закінчено. Проведена хвилинна фіззарядка. Всі роботи зібрані, виставлені на огляд. Підбито підсумок роботи.

В садку завжди спокійно й ділова обстановка. Порядок і затишок сюди не прийшли самі. Трудилися на ремонті всі, незважаючи на посаду. Правління колгоспу не шкодує коштів на обладнання дитячого закладу. Велику допомогу подає матеріальними засобами ШРБУ-50 і інші організації, а також райвно.

Зараз всі групи укомплектовані гарними меблями, килимами й інвентарем, обладнаний куточок відпочинку, де у вільні хвилини працівники можуть почитати періодику, а її передплачують достатньо.

Велику організаторську допомогу дитсадку подає голова батьківського комітету Іван Григорович Дюльгер, а також Анатолій Григорович Архипов, Анатолій Йосипович Прохоренко. Вихователі підготовчої групи тримають тісний зв'язок зі школою. Проводять взаємоперевірки шкільних уроків і занять в дитсадку, складають спільні плани роботи. Дітей готують до школи.


В. Виноградова, позашт. кор.


Тваринництво — ударний фронт

Якщо справа до душі


«Господарство» у мене чималеньке — 36 сивноматок. Нинішнього року зобов’язалася на кожну з них отримати по 14 поросят. Поки що справи йдуть непогано. За 5 місяців нинішнього року одержала вже 8,6 поросяти на основну свиноматку.

Часто доводиться чути запитання:

— І не важко справлятися?

Звичайно, нелегко. Адже управитися з такою кількістю тварин потрібно швидко — і нагодувати, і почистити, і клітки побілити. А з поросятами скільки клопоту! Вони догляду і годівлі вимагають особливих.

Однак усі труднощі можна побороти, коли робота до душі. Мені моя робота подобається, і працюю із задоволенням. Свій робочий день розпочинаю з обходу — оглядаю худобу. А коли впевняюсь, що все в порядку, годую свиней. Коли помічаю, що котрась із них не їсть або виглядаю в’ялою, обов’язково повідомляю про це зооветспеціалістів. Потім починаю прибирати в клітках, білю їх вапном.

Словом, роботи вистачає. Поруч зі мною трудяться мої подруги Марія Іванівна Ковалів, Олександра Миколаївна Попова і комсомолка Світлана Крижанівська. Вони теж вболівають за справу, роблять її з душею.

Хочеться згадати і про хиби, які заважають нам працювати краще. Є серед працівників ферми й такі, що порушують розпорядок дня, з’являються на роботі напідпитку. З такими ведемо боротьбу. Думаю, допоможе нам у цьому бригадний підряд. Ось тільки не всі ще розуміють важливість цієї справи. А тому потрібно, щоб керівники ферм більш докладно роз’яснили тваринникам умови і переваги роботи по-новому.

Великим недоробком вважаю відсутність лабораторії на фермі, де можна було б перевірити якість кормів.

Ще кілька слів про наш побут. У нас збудовано гарний будинок тваринників, а в ньому є й приміщення для магазину. Але магазин на фермі не діє вже кілька місяців. А нам, тваринникам, це дуже зручно, коли можна було придбати, йдучи з роботи, все необхідне.


Ф. Олексів, свинарка колгоспу «Дружба народів»,

кавалер ордена Трудової слави ІІІ ступеня.


1988 р.


З душею ставиться до своєї роботи телятниця колгоспу «Дружба народів» Ірина Іванівна Шарі. По 600 грамів середньодобового приросту домагається жінка у своїй групі телят, повністю зберігши поголів’я.

На знімку: І. І. Шарі.


Фото В. Єріна