В. Ф. Глушков не просто механізатор з великим досвідом
| Вид материала | Документы |
- Кий процес, 14.73kb.
- «Появление европейской науки в новое время», 102.2kb.
- Герберт Александер Саймон Исследователи ии: Лотфи Заде Исследователи ии: А. А ляпунов,, 9.34kb.
- План організації спільного семінару Тернопільської та Івано-Франківської міських рад, 29.63kb.
- В. М. Глушков пионер математиЧеской теории выЧислительных систем и основатель Института, 153.69kb.
- Смерть Ивана Ильича идругие рассказ, 193.53kb.
- Великой Скифии «Русы Великой Скифии», 4397.06kb.
- Внеклассное мероприятие ко Дню Победы 4 класс. Поклонимся великим тем годам, 127.97kb.
- Методика управления посредством концентрации на числах, или Создание цифровых рядов, 74.14kb.
- А. С. Кингсеп Что там, за ветхой занавеской тьмы?, 90.26kb.
До 110-ї річниці з дня народження В. І. Леніна
Двадцятий рік працює бібліотекарем у Червонознам’янській середній школі Лілія Іванівна Раткова. Нині активісти бібліотеки на чолі з Лілією Іванівною ведуть велику роботу по підготовці до відзначення 110-ї річниці від дня народження В. І. Леніна.
На знімку: Л. І. Раткова з ученицею Наташею Ільків.
Середа, 1 травня 1991 року
Ентузіаст
З Л. І. Ратковою ми познайомилися у Червонознам’янці у шкільній бібліотеці. Вона якраз працювала із школярами — лагодили старі книжки. Одночасно й бесіду вели про значення книги в житті людини.
Що вразило одразу? Те, що бібліотекар розмовляє з учнями, як із друзями, те, що книги в бібліотеці розкладені так, що їх зручно знайти. Є спеціальні куточки з літературою на актуальні теми дня… Виставки і стенди оформлені естетично. Є змістовні тематичні альбоми…
— Багато сил і старання вділяє Лілія Іванівна, або школа стала вогнищем культури, — розповідає Алла Олександрівна Кириченко — методист з бібліотечного фонду Іванівського райвно, щоб у школі торжествував культ книги. Добивається, щоб шкільна книгозбірня і за якістю книжкового фонду, і за оформленням, і за змістом роботи стала надійним помічником учнів, вчителів, батьків.
Щоб жила історія села, щоб не забувалися його традиції, обряди, Лілія Іванівна стала одним з ентузіастів створення сільського музею. Провела велику пошукову роботу, залучила до цього школярів.
— Пошукова робота, — каже бібліотекар, — це не тільки збір експонатів, а й зустрічі з цікавими людьми, знайомство з їх трудовими і бойовими справами.
Не лишень мешканці Червонознам’янки, а й люди з різних куточків країни, навіть із-зі кордону відвідували місцевий музей — з великим зацікавленням знайомилися з його відділами. Ось що сказали болгарські митці, коли в дні болгарської літератури і мистецтва побували в Червонознам’янці:
— Чудовий музей. За короткий час ми познайомилися тут з історією села, знаємо, які люди населяють його. Як добре, що є такі люди, як Лілія Іванівна. Дякуючи їм, живе історія…
Щоденно йде до школи на роботу Лілія Іванівна — чудова людина, хороший спеціаліст. Цілий день не зачиняються двері шкільної бібліотеки. Безперервно йдуть сюди школярі, вчителі… і всіх їх радо зустрічає бібліотекар. Вона неодмінно розпитує, чи сподобалась книга, декого просить розповісти прочитане, робить помітки в картках, щоб знати, на що звернути увагу при наступній зустрічі з читачем…
— Якими хочете бачити своїх вихованців у майбутньому? — запитала якось при зустрічі в бібліотекаря.
— Думаю, що головне не те, ким вони будуть за фахом, — відповіла, — а якими людьми стануть, яку суспільну цінність нестиме їхня діяльність, що корисного дадуть народу, Батьківщині. Отож, — додала, — хочу бачити їх чесними, добрими і працьовитими людьми. В цьому напрямку і проводимо виховну роботу.
Людина чесна, добросовісна, працьовита — ось коротка, але об’єктивна, справедлива її біографія.
С. Федевич.
До ювілею вождя
Зустріч з орденоносцями
Піонери загону імені Аркадія Гайдара Червонознам’янської середньої школи готуються гідно зустріти 110-річчя від дня народження Володимира Ілліча Леніна. Щоб краще знати свій край, його людей, ми вирішили докладніше ознайомитися з трудовими біографіями кавалерів ордена Леніна з нашого села і де з ким із них організувати зустріч.
В той день в актовому залі школи зібралась уся піонерська дружина. По-святковому вбрані завмерли в строю школярі, а кавалери орденів Леніна зайняли місце в почесній президії. Першою виступає піонерка Атанасова.
— Орден Леніна — найпочесніша нагорода, і ним вшановують самих гідних. Я розповім про людину, яка першою в нашому селі була удостоєна ордена Леніна.
Василь Антонович Гузунов почав працювати в нашій школі в далекі роки, одразу після революції, він брав активну участь в побудові нового життя, вчив дітей, боровся з неписьменністю. А коли грянула війна, вчитель поміняв ручки й зошити на гвинтівку, був учасником оборони Сталінграда. Після важкого поранення В. А. Гузунов повернувся до рідного села й працював директором школи. У 1951 році Батьківщина нагородила Василя Антоновича найвищою урядовою нагородою — орденом Леніна.
Нині В. А. Гузунова немає серед нас, але його справу продовжують учні — наші нинішні вчителі.
Далі слово надається ланковій піонерського загону Світлані Бондарчук.
— Я розповім про Миколу Дмитровича Степанова, людину, яку знає кожний мешканець нашого села. Все своє життя, всі сили, весь жар серця віддав Микола Дмитрович людям. Народився він і бідній селянській сім’ї і з самого дитинства полюбив землю і робив усе, щоб була вона щедрою, багатою, красивою. У важкому 1923 році Микола став комсомольцем, а через дев’ять років — комуністом. Разом з усіма жителями Червонознам’янки створював колективне господарство, вирощував хліб на землі, а коли настав час, разом з мільйонами радянських людей став на захист Вітчизни.
Відгриміли бої, і воїн-хлібороб знову повернувся до землі. Орав її, пестив. Понад два десятиліття Микола Дмитрович очолював колгосп «Дружба народів». Про самовіддану працю свідчать два ордени Леніна й інші урядові нагороди, які прикрашають його груди.
Коли ми спитали у Миколи Дмитровича , що він найбільше цінує в людині, ветеран війни і праці відповів:
— Сумлінне ставлення до праці.
— В чому ви вбачаєте щастя?
— В праці.
Нині Микола Дмитрович на заслуженому відпочинку, але кожен день він серед людей, живе їхніми справами і турботами. Низький вам уклін, Миколо Дмитровичу, за ваші справи, за доблесну працю в ім’я людей.
В той день піонери нашої дружини Руслан Лукашов, Степан Желязков, Олена Петрова розповіли школярам про інших кавалерів ордена Леніна — Є. С. Тодорова, Т. Д. Бончеву, В. Т. Пиндика, Г. М. Діордіцу — й пообіцяли всім присутнім бути гідними славних трудівників.
К. Коников,
юнкор.
Висока віддача
Колектив садо-виноградної бригади колгоспу «Дружба народів» успішно виконав завдання чотирьох років п’ятирічки по продажу державі фруктів. Їх відправлено понад план 310 тонн. Рентабельність виробництва фруктів за минулий рік становила 165 процентів, а чистого прибутку від реалізації яблук, груш, вишень одержано 134 тисячі карбованців.
Основні роботи в саду вже завершені. Залишилося закінчити підрізання виноградників на 20 гектарах. Плануємо внести гербіциди на 220 гектарах.
Колектив бригади повен рішучості не лише утримати високу рентабельність, а й примножити успіхи.
Є. Магац,
бригадир садо-виноградної бригади.
Труд переростає у красу
Перші уроки трудового виховання і ознайомлення із сільськогосподарськими професіями наші учні отримують ще в першому класі. Робота на пришкільних ділянках, екскурсії в поле, на тваринницькі ферми, розмова про ціну хліба… Вже потім зустрічі з передовиками виробництва, із шефами — колгоспною молоддю, конкретна ділова допомога у збиранні врожаю.
Пам’ятаю день, коли десятикласники вивчали по історії тему «Освоєння цілинних земель». До них у гості завітав цілинник Віктор Миколайович Козлов. З якою ж цікавістю слухали юнаки і дівчата кожне його слово!
Частий гість у школі — голова місцевого колгоспу, кавалер ордена Леніна Григорій Макарович Діордіца. Він теж розповідає учням про сільськогосподарські професії, про ясні перспективи сільської молоді. Цікавими стали екскурсії старшокласників на виробничі ділянки під час вивчення по історії тем «Роль науково-технічного прогресу в будівництві комунізму», «Створення матеріально-технічної бази комунізму», «УРСР в період розгорнутого комуністичного будівництва». Завжди з цікавістю розглядають учні стенд «Історія колгоспу «Дружба народів».
Саме такий курс роботи по трудовому вихованню учнів не лише на уроках історії, а й при вивченні всіх дисциплін допомагає учням обрати свій шлях у трудовому житті, саме тому багато наших учнів залишаються після школи жити і працювати в колгоспі.
Г. Цвігун,
вчителька Червонознам’янської школи.
Етапи великого шляху
Ленінський зал Червонознам’янської середньої школи став центром виховної роботи, центром формування марксистсько-ленінського світогляду в учнів. У ролі екскурсоводів виступають старшокласники. Діти повинні знати все про Володимира Ілліча з прочитаних книжок. У бесідах про вождя ми орієнтуємось на вік дітей. Разом з тим старшим і молодшим учням образ вождя повинен бути зрозумілим.
Книги, платівки із записами промов Ілліча, стенди, газета «Искра», фотографії, надіслані з музеїв В. І. Леніна, допомагають педагогам вчити дітей мислити.
Великий матеріал виховного значення на прикладах життя і діяльності В. І. Леніна нагромаджено в клубі інтернаціональної дружби. Це продовження екскурсії по ленінському залу, продовження розповіді про торжество ленінської національної політики.
Г. Драгоєва.
Спорт
Вийшли у фінал
З 10 по 15 травня нинішнього року футбольна команда Червонознам’янської середньої школи, як переможець районних змагань на приз «Шкіряний м’яч», взяла участь у відбірковому обласному турнірі. Ігри учасників сьомої групи, до якої увійшли наші юні спортсмени, проходили на полях Біляївки. Туди ж прибули команди — переможці районних змагань Комінтернівського та Овідіопольського районів. Суперники виявилися гідними, але наші футболісти показали себе справжніми бійцями.
Перший поєдинок з місцевими футболістами склався для червонознам’янців невдало. На грі позначилися і переїзд, і враження від першої зустрічі з біляївцями, котрих активно підтримували болільники. Червонознам’янці програли 1: 4, але духом не впали. Своє бажання перемогти мої вихованці довели у двох наступних матчах, у яких з рахунком 6 : 0 та 4 :1 перемогли комінтернівців та овідіопольців. Під час цих поєдинків оплески болільників були вже адресовані нашим восьмикласникам Миколі Петрову, Олександру Хамхіну, котрих, до речі, Біляївський райком ЛКСМ України відзначив спеціальними призами. Миколі вручили грамоту, як кращому форварду змагань, а Олександру — пам’ятний сувенір за найбільшу кількість забитих голів. П’ять разів воротарям противника доводилося виймати м’яч з сітки після влучних ударів нашого гравця. До того ж, Миколу Петрова запросили в групу підготовки одеського «Чорноморця».
Добре зарекомендували себе в поєдинках відбіркових змагань захисник Сергій Шевченко, воротар шестикласник Микола Сливчук. За кращою різницею забитих і пропущених м’ячів (сума очків була така ж, як у біляївців) червонознам’янці вийшли у фінал обласних змагань на приз «Шкіряний м’яч», який збере 7 районних і 2 міські команди і проходитиме з 14 по 21 червня в одному з міст області.
Ще треба зазначити, що прийняли нас у Біляївці добре. Школярі ходили в кінотеатр, каталися на човнах, рибалили. Всі культурні заходи, дозвілля юних футболістів влаштовував тимчасовий начальник нашої команди — інструктор Іванівського райкому ЛКСМ України Олександр Левдиков.
Нині п’ятикратні чемпіони району, футболісти з Червонознам’янки, напружено готуються до фіналу, де переможцю буде вручено кубок обкому комсомолу, м’яч з автографами гравців «Чорноморця» і медалі. А головне — команда, яка займає перше місце, матиме можливість виступити на республіканських змаганнях. Успіх 1976 року, коли ми посіли четверте місце в області, всі гравці з Червонознам’янки мріють перевершити.
В. Козлов,
вчитель фізичного виховання школи.
Помножена радість
Світлана Мазур прийшла на ферму зовсім недавно. Спочатку підмінною поставили. І так уже вийшло, що свій перший робочий день доярка провела поряд із Ганною Антонівною Казанджій. Славна жінка, серце має щире, чуйне, лиш тільки помітить, що у неї, Світлани, щось не ладиться, на допомогу поспішає, пораду дає. Та так, щоб і віри дівчини у власні сили не підірвати, щоб і зайвий раз не наголошувати на помилці, яку молода колега в роботі допускає. Все щиро, по-материнськи:
— А давай-но, дочко, разом. Бачиш, як гарно виходить!
Словом, коли перевели Світлану в інший корпус, де для неї, здавалося, трохи легше було б, попросилася назад, до тітки Ганни.
А тітці Ганні що — доброго слова шкода чи ж корівку із сусідньої групи допомогти видоїти важко? Ой-ой, скільки їх передоїла вона за двадцять два роки роботи дояркою. Тут, на фермі, працюють і чоловік її, Іван Йосипович, скотарем, і брат, Володимир Антонович, — завідуючим, і сини, школяр Віталій і Сашко, майже щодня прибігають. Сказано ж, професія тваринника сімейною стала.
Ганна Антонівна дуже старанна в роботі. Вже кілька років підряд вона виходить на тритисячний рубіж по надоях молока на корову. От нині, змагаючись із Людмилою Карадимовою, вона дала слово сягнути цієї висоти. Своє передтравневе соціалістичне зобов’язання виконала з честю. На кожну із п’ятнадцяти корів групи надоєно по 1200 кілограмів молока, збереженість телят — стопроцентна. Та й тепер надої по її групі сягають майже 10 кілограмів на корову щодня. Всю продукцію Ганна Антонівна здає лише першим сортом. Вона ж бо сама член групи народного контролю, їй доручено контролювати якість молока по всій фермі. А власний приклад у цій справі — найкращий агітатор.
…Весняний день видався напрочуд теплий, у Ганни Антонівни зранку настрій якийсь піднесений, наче в свято. Здавалося, і ферма прокидається якось особливо жваво, весело, і доярки йдуть на роботу з усмішками на вустах. Наче й справді радість якусь передчувала. А тільки-но зайшла у корівник, дівчата-доярки відразу:
— Вітаємо, Ганно Антонівно!
Спочатку і не второпала, з чим, аж поки Світлана не підійшла.
— Від щирого серця, тітко Ганно… Ваш портрет занесено на районну Дошку пошани. І я теж старатимусь так…
Тітка Ганна взяла Світлану за плечі, пригорнула до себе.
— Так-так, дочко, вірю, що будеш ти не тільки ученицею моєю, а й гідною суперницею в змаганні доярок району.
Не знаю, чи добрий настрій наставниці передався молодій доярці, чи добре слово окрилило, але працювала Світлана того дня з особливим піднесенням. І, спостерігаючи за нею, радість Ганна Антонівна Казанджій множилась — пізнавала в своїй учениці себе двадцять два роки тому.
В. Дерев’янко, заступник голови
колгоспу «Дружба народів»
Фоторозповідь
Джерела впадають у серце
У колгоспі «Дружба народів» працюють 44 ударники комуністичної праці. Ще 107 трудівників полів і ферм борються за присвоєння цього високого звання.
Один із найстаріших механізаторів колгоспу Василь Іванович Войников усе твердив сину-підлітку про те, що немає на світі кращої і священнішої справи, як обробляти землю, радувати людей високим врожаями. Оті бесіди із батьком і стали для Івана першим джерелом, з якого він почерпнув любов до праці хліборобської.
Початок біографії в Івана схожий на біографії тисяч його ровесників. Школа, робота в рідному селі, служба в армії.
На, а потім — може, як дехто із хлопців, до міста майнути, може залишитися в селі — не дарма ж батько так гарно розповідав про професію хліборобську?
Колишній голова колгоспу, кавалер двох орденів Леніна Микола Дмитрович Степанов зустрів Івана на вулиці випадково (а може — й ні).
— Тобі, хлопче, вчитися потрібно, а нам у колгосп — свої спеціалісти. Отож пропоную на агронома в Петрівський сільськогосподарський технікум. Направлення дамо, стипендію господарство виплачуватиме. Он скільки за рахунок колгоспу вивчили — майже всіх нинішніх спеціалістів.
І, помітивши, що Іван розгубився, міцно потис руку, додавши:
— Завтра зранку і приходь у правління.
Та розмова стала для Івана Войникова другим джерелом, сила якого допомогла йому впевнитись в правильності обраного шляху, утвердитися в думці назавжди залишитися в рідному селі. Трудове хрещення проходив у садо-виноградній бригаді, а п’ять років тому очолив овочівницьку бригаду. Колектив — чоловік тридцять під час вирощування городини і майже вдесятеро більший під час збирання овочів на 56 гектарах.
Конкретніше про результати роботи? Якщо мовою економістів: середня урожайність овочів у дев’ятій п’ятирічці — 85,5 центнера з гектара, за чотири роки десятої — 118,5 центнера, собівартість центнера в середньому в дев’ятій п’ятирічці 14,49 карбованця, торік — 4,43 карбованця, рентабельність зросла від 10 до 21 процента. В липні, як тільки почнуть збирати ранню городину, овочівники рапортуватимуть і про виконання п’ятирічного плану. Цей день вони наближають ударними трудовими буднями ще із зими, коли закладали 240 парникових рам, тепер, коли висаджуються ранні овочі у відкритий грунт.
— Багато турбот, Іване Васильовичу?
— Не знаю, що й робив би, якби не досвідчені городниці, сумлінні трудівниці Марія Савеліївна Клименко, Докія Георгіївна Чернова, Ганна Михайлівна Кухарчик, Стефанія Дмитрівна Ковалів, Ганна Василівна Бариляк.
Молодий комуніст, ударник комуністичної праці лише ніяково посміхається, коли нагадую про те, що він виконує обов’язки депутата, члена виконкому Червонознам’янської сільради, командира добровільної народної дружини, до всього ж — студент-заочник сільськогосподарського інститут, учасник художньої самодіяльності.
Іван жартома вступає до переліку всіх його обов’язків, турбот, додаючи:
— А ще як хочеться вечорами, у вихідні, із дворічною донечкою Людочкою побавитись!
І вже цілком серйозно, розсудливо:
— Життєдайні, наснажуючі оті джерела, що беруть початок від батька, від наставника Миколи Дмитровича Степанова, і струменять — пульсують у моєму серці. Тепер уже я без цих полів, без обвітрених степовими вітрами, рідних мені людей не зміг би. Хочеться жити, працювати так, щоб не соромно було їм у вічі глянути.
* * *
На знімках: вгорі — І. Войников з виборцями, ветеранами колгоспу М. А. Джавровим, Д. І. Бахнєвою і Д. К. Бахнєвим; в центрі — з городницями М. С. Клименко і Г. В. Бариляк; внизу — підготовка до сесії у вузі.
* * *
Автори фоторозповідей — В. Ходак і В. Петров.
Ставка — на організованість
З року в рік трудівники нашого господарства своєчасно і якісно завершують ремонт сільськогосподарської техніки та машинного парку. Успішне проведення цієї важливої кампанії забезпечується високою організованістю, плановим проведенням усіх виробничих процесів у центральній майстерні, колектив якої — загін досвідчених, працелюбних, невтомних трударів.
17 квітня нинішнього року працівники Іванівської державтоінспекції провели технічний огляд автомобільного парку нашого колгоспу. Результат перевірки відмінний — готовність автотранспорту краща серед господарств району і становить 97 процентів. Треба зазначити, що всі роботи проводилися своїми силами, використовували все, що було на місці. Колектив майстерні впевнено долав труднощі і вийшов переможцем.
Багато сил, енергії віддав слюсар-наладчик ходової частини Микола Іванович Войников, котрого за ударний труд нагороджено Ленінською грамотою. Відмінно попрацювали на ремонті трудівники цеху двигунів, яким керує слюсар Олександр Георгійович Тодоров. Через руки невтомного спеціаліста пройшли всі «серця» автомашин.
Виготовляли, оновлювали деталі токарі Іван Семенович Половієв та Володимир Дмитрович Попов. Оцінка їхньої праці — найвища. На таку ж похвалу заслуговують зварювальник Василь Іванович Юрченко, слюсар по ремонту електрообладнання та карбюраторів Василь Миколайович Джавров, до трудових відзнак котрого також приєдналася Ленінська грамота.
Звісна річ, найактивнішу участь у ремонті на налагодженні автомобілів взяли господарі — водії колгоспу. Василь Іванович Гузунов, Георгій Миколайович Карадмимов, Яків Григорович Ляльченко, Йосип Карлович Писарський після постановки на лінійку готовності своїх транспортних засобів допомагали іншим водіям. Відремонтовані автомашини набрали ще охайнішого вигляду, коли їх пофарбували, оздобили олімпійською символікою.
Нині автопарк господарства залучено до транспортних робіт на всіх виробничих ділянках колгоспу. Водії доставляють у поле насіннєвий матеріал, добрива, поповнюють запаси пально-мастильних матеріалів у тракторних бригадах. Частина автомашин транспортує на ферми корми, замінивши трактори, зайняті польовими роботами. Ремонт шляхів, доставка будівельних матеріалів — також не без участі колективу автопарку.
Нещодавно в майстерні провели загальні збори, на яких згаданих товаришів і визнано кращими в ремонтній кампанії. Правління, партком господарства подякували трудівникам за ударну плідну працю.
Швидкими темпами поповнюється готовими до жнив-80 шеренга відремонтованих комбайнів. З шістнадцяти зернових «Колосів» та «Нив» уже налагоджено п'ятнадцять. Останній «Колос» залишилося найближчим часом доукомплектувати окремими робочими органами, що виготовляються в сільгосптехніці. Є тверда, обґрунтована впевненість, що до першого травня ми своєчасно рапортуватимемо про готовність зернозбиральної техніки. Це доводять своїм натхненням, трудовою дисципліною наші виробничники, котрі, як і мільйони радянських людей, 19 квітня вийшли на ленінський комуністичний суботник.
Девіз ленінського трудового дня «Червоній суботі — ударну працю» не залишився на словах. Всі працювали завзято, з піднесеним настроєм. Троє виробничників залишились на своїх робочих місцях, останні заготовляли метал для роботи в майстерні, впорядковували територію, прибирали в приміщеннях. Усього в святковий день праці по-ленінськи тринадцять трударів майстерні заробили і перерахували у фонд п’ятирічки 63 карбованці.
Відрадно й те, що цей день за своїм трудовим напруженням, результатами схожий на всі робочі будні майстерні. Кожного дня — нові здобутки, нові рапорти, як того і вимагає 1980 рік — рік праці по-ленінськи.
І. Харлакевич, головний інженер
колгоспу «Дружба народів»