В. Ф. Глушков не просто механізатор з великим досвідом
| Вид материала | Документы |
- Кий процес, 14.73kb.
- «Появление европейской науки в новое время», 102.2kb.
- Герберт Александер Саймон Исследователи ии: Лотфи Заде Исследователи ии: А. А ляпунов,, 9.34kb.
- План організації спільного семінару Тернопільської та Івано-Франківської міських рад, 29.63kb.
- В. М. Глушков пионер математиЧеской теории выЧислительных систем и основатель Института, 153.69kb.
- Смерть Ивана Ильича идругие рассказ, 193.53kb.
- Великой Скифии «Русы Великой Скифии», 4397.06kb.
- Внеклассное мероприятие ко Дню Победы 4 класс. Поклонимся великим тем годам, 127.97kb.
- Методика управления посредством концентрации на числах, или Создание цифровых рядов, 74.14kb.
- А. С. Кингсеп Что там, за ветхой занавеской тьмы?, 90.26kb.
10 листопада — День радянської міліції
Напередодні свого свята — 62-ї річниці радянської міліції — працівники Іванівського райвідділу внутрішніх справ вийшли переможцями соціалістичного змагання. Серед органів внутрішніх справ області вони домоглися найкращих показників у зміцненні охорони правопорядку.
На знімках: виклик приймають черговий райвідділу внутрішніх справ Г. М. Чубинський, його помічник Д. П. Кіров, дільничний інспектор В. Я. Дехтярьов; бесіду з робітниками Червонознам’янського цукрового заводу проводить старший інспектор відділу БХСС А. І. Копилов; по сліду..
Фоторепортаж В. Пащука.
Протягом багатьох років у колгоспі «Дружба народів» серед кращих робітників ремонтної майстерні називають слюсаря Василя Миколайовича Джаврова. Від якості ремонту паливної апаратури залежить робота тракторів і комбайнів, і з цією відповідальною роботою слюсар справляється добре.
Він також добрий спеціаліст і по ремонту електрообладнання. Добрим товаришем і порадником називають Василя Миколайовича ті, хто працює поруч і добре знає його.
На знімку: В. М. Джавров.
Фото В. Єріна
Золотий ювілей
Про те, чому в доярок третьої ферми колгоспу «Дружба народів» святковий настрій і чому всі вони, а також завідуючий фермою Селіфан Павлович Воронов, головний зоотехнік колгоспу Дмитро Петрович Гладуш, зоотехнік Франя Павлівна Файчак, голова профкому колгоспу Костянтин Миколайович Марков, 25 листопада зібралися в червоному кутку, здогадатися легко навіть людині, котра завітала сюди випадково. На стіні на виду у всіх красується велика, спеціально оформлена листівка: «Надії Степанівні Немирській — 50».
...У повоєнні роки, коли трудова біографія Надії Степанівни Немирської тільки розпочиналася, важко було визначити, де найважливіша виробнича ділянка. Всюди потрібні були робочі руки і всюди їх не вистачало. Отож ішла, куди направляли. І в полі доводилося, і в колгоспному дитячому садку. А з 1968-го — на фермі.
Як входила в колектив, який уже багато років вважається найдружнішим у колгоспі та чи й не в усьому районі, і яке її місце тут? Можна було б багато розповідати про Надію Степанівну — щиру, душевну подругу, Надію Степанівну — наполегливу, заповзяту суперницю в змаганні за високі надої молока, згодом Надію Степанівну — мудру, добру наставницю.
Це підтвердять і Ольга Друмова, котра, захворівши, кілька днів не у виходила на роботу, а Немирська добровільно доїла її групу, записуючи молоко на рахунок подруги, і Марія Гайтанжі, котра на фермі недавно і по кілька разів на день звертається до тітки Надії по допомогу, за порадою, і основні суперниці по змаганню — Галина Панчошенко, Ганна Мартинова, Марія Косенко, і всі-всі, хто працює поряд. Та, мабуть, блідішими були б фарби, якими пишається портрет доярки Немирської, коли б над усіма цими чудовими рисами не помітили люди її працьовитості, високої громадської відповідальності за доручену справу.
За десять років Надія Степанівна надоїла 6100 центнерів молока, або стільки, скільки за рік виробила б ферма, на якій утримується 230 корів при умові, що надій на корову становив би не менше 2500 кілограмів. А із 200 телят, котрі вона одержала, можна було б створити нову ферму.
Особливо успішними для доярки стали останні чотири роки. Ще в жовтні Надія Степанівна першою в колгоспі та й в усьому районі виконала особисту п’ятирічку по виробництву продукції і нині працює в рахунок одинадцятої. Нині Надія Степанівна доглядає 21 корову. Успішно дотримується вона взятого на початку року зобов’язання, надоївши по 3150 кілограмів на кожну. «До кінця року до цієї цифри додасться ще не менше 200, — запевняє доярка, — адже середньодобовий надій тепер 6 кілограмів, а з перших же днів грудня повинен підвищитися — розпочнеться розтелення».
За останні п’ять років портрет кращої доярки тричі заносився на районну Дошку пошани і чотири рази — на колгоспну. Вона має грамоти від правління колгоспу, багато цінних подарунків.
Свою шану трудівниці висловили і делегати районної профспілкової конференції, обравши Надію Степанівну Немирську своїм посланцем на обласний форум. Як найцінніший документ, береже Н. С. Немирська посвідчення «Майстер — золоті руки»…
Іменинниця поглядала на присутніх і від ніяковості по клала руки в кишені халата, то ховала їх за спину. Ще б пак, скільки уваги їй сьогодні! А хтось дуже вдало сказав: «Ви руки свої, навпаки, всім показуйте, вони ж бо й справді — золоті!», і цим зовсім засоромив доярку.
Були теплі слова подяки за працю їй, кращій доярці, дружині одного із кращих колгоспних механізаторів Миколи Степановича Немирського, матері трьох дітей. Так тепло і щиро говорили про неї люди, яких вона поважає. Голова профкому колгоспу вручив їй грамоту правління і цінний подарунок подруги по роботі — квіти.
Надія Степанівна обіцяла надоїти ще не менше молока і дякувала, дякувала… І так радісно, бентежно було на серці в жінки, і так вірилося що 50 у неї — це не просто «кругла дата», це справді — золотий ювілей.
І від себе хочеться додати: нехай ця віра буде твердою завжди. Право сказати ці слова дає кожному з нас наша радянська дійсність, горде почуття громадянина країни Рад, де людині-трудівнику — найвища шана, де здоров’я і щастя людське — найбільша цінність.
В. Ходак.
На знімках: Н. С. Немирську поздоровляють завідуючий фермою С. П. Воронов (вгорі) і голова профкому колгоспу К. М. Марков (внизу); ювілярка серед дітей в колгоспному дитячому садку.
Фото В. Єріна
Пісні над селом
Далеко над Черврнознам’янкою вечорами лунає веселий спів, музика… То в колгоспному Будинку культури проходять репетиції учасників художньої самодіяльності. Особливо пожвавилась робота в закладі культури після того, як його очолила комсомолка, молода енергійна дівчина Олександра Хаврич. Добре працює і художній керівник Анатолій Габер, який, закінчив культосвітне училище.
В гуртках художньої самодіяльності займаються колгоспники, службовці, інтелігенція, школярі села. Під час жнив агіткультбригада Будинку культури виступала перед механізаторами в полі, а нині вона в більшості випадків приїжджає до трудівників ферм. Культармійці села організовують для трудівників цікаві вечори. Приміром, нинішнього року в Будинку культури відбулися вечори, присвячені визволенню Червонознам’янки від німецько-фашистських загарбників, проводам молоді на службу до лав Радянської Армії, вечір профорієнтації для школярів.
В клубі працюють гуртки художнього читання, танцювальний, вокальні, інструментальний. Після напруженого робочого дня приходять до закладу культури відпочити шофер Сергій Магулко, який грає на електрогітарі, робітник Михайло Павелко, який грає в інструментальному ансамблі на барабані, помічник комбайнера Володимир Ковалів.
У вокальному гуртку займаються вихователька дитсадка Галина Тодорова, Валентина Гузунова та інші. Масовість стала одним з найголовніших напрямків роботи культармійців. Дві з половиню тисячі карбованців виділив колгосп «Дружба народів» на придбання музичних інструментів. Нині замовлені костюми для учасників художньої самодіяльності.
М. Єгорова,
секретар комсомольської організації колгоспу.
Радість наставника
Майже двадцять років працює у тваринництві Іван Степанович Перчеклій. Нині він очолює ферму по відгодівлі великої рогатої худоби. Свій великий досвід з радістю передає тим, хто працює поряд, допомагає їм не лише словом, а й ділом.
З гордістю називає Івана Степановича своїм наставником оператор по відгодівлі великої рогатої худоби Йосип Бащак. На цю виробничу ділянку він прийшов усього рік тому. Доручили йому групу молодняка, але відразу з приростами було скрутно. І тоді на допомогу прийшов І. С. Перчеклій. Здавалося б, дрібниця — який корм класти у годівниці раніше, як краще змішувати його. А Іван Степанович добре знає, що — ні. По краплині ділився він своїми знаннями із Йосипом, передавав йому свій досвід. І тепер щиро радіє з того, що в групі його учня середньодобові прирости на голову молодняка сягають 800 грамів.
Часто звертається до наставника за порадами і молодий ветпрацівник Іван Галев.
А якою великою щирою була радість Івана Степановича, коли дізнався, що одна із трудівниць, котра працює на відгодівельній фермі, — Анастасія Картичак стала переможцем переджовтневого змагання і її портрет занесено на районну Дошку пошани! 882 грами середньодобового приросту на кожну голову худоби — ось якого результату досягла Анастасія.
Добрих учнів має Іван Степанович Перчеклій.
В. Іваницький, секретар парткому
колгоспу «Дружба народів»
Все краще — тваринникам!
Нещодавно в районній газеті «Степові зорі» було надруковано звернення працівників споживчої кооперації Іванівського району до всіх кооператорів Одеської області про розгортання соціалістичного змагання за зразкове обслуговування трудівників сільського господарства на період зимівлі громадської худоби в 1979-1980 році. Ми, працівники взуттєвого магазину, палко підтримуємо звернення й зобов’язуємось іще краще організувати роботу по обслуговуванню т трудівників ферм. Ми регулярно виїжджаємо на місця їх роботи, забезпечуємо скотарів, доярок товарами найвищої якості.
Ми готові переглянути розпорядок роботи магазину і працювати в години, найбільш зручні для тваринників. Регулярно братимемо участь в ярмарках та базарах. «Все краще — трудівникам ферм!» — під таким девізом працюватимемо ми нинішньої зими.
Р. Габер, завідуюча взуттєвим магазином
села Червонознам’янка.
Зі школи — в колгосп
Для того щоб підготувати дітей до самостійного життя, навчити їх займати у ньому активну позицію, ми велику увагу вділяємо трудовому вихованню школярів. Розвивати цікавість учнів до праці починаємо з молодших класів. Вчителі в тісному контакті з батьками навчають дітей доглядати рослини, тварин, стежити за ними.
В учнів четвертих-сьомих класів ми починаємо виховувати інтерес до сільськогосподарських професій. Для цього на пришкільних ділянках залучаємо їх до проведення нескладних дослідів, а влітку — до роботи на полях — збирати колоски, інше.
Найбільш дієвою формою професійної орієнтації учнів восьмих-десятих класів є трудове навчання в школі й продуктивна праця в учнівській бригаді, де є всі можливості для глибокого ознайомлення дітей з особливостями масових сільськогосподарських професій. Нині старшокласники, крім цього, вивчають автосправу. Кожен з них може отримати права на керування автотранспортом по категорії «С» або спеціальність автослюсаря. По закінченні школи учні зможуть працювати водіями в колгоспі. Про це говорять і працівники державтоінспекції, які не раз зазначали, що школярі керують автомашинами не гірше, ніж випускники школи ДТСААФ.
Під час збиральної кампанії, коли в учнів канікули, більшість з них допомагає старшим н ланах і фермах колгоспу «Дружба народів», подаючи господарству відчутну поміч, в той же час школярі набувають певних професійних навичок, відчувають свою потрібність людям колгоспу, працюючи нарівні з дорослими.
Необхідно зазначити, що ефективність підготовки учнів до праці й свідомого вибору професії великою мірою залежить від єдності вимог до цього питання в сім’ї і школі. Нам необхідно зміцнювати ці зв’язки, а також зв’язки школи із виробництвом.
М. Воронов,
учитель праці
Ленінська трудова вахта колгоспу «Дружба народів»
До ювілею вождя
На тому тижні в бригадах і на фермах колгоспу «Дружба народів» пройшли збори рільників і тваринників, на яких розглянуто підсумки господарського 1979 року. Трудівники брали соціалістичні зобов’язання до 110-ї річниці з дня народження В. І. Леніна.
Перед колгоспниками виступили голова колгоспу Г. М. Діордіца та головний агроном господарства В. Т. Пиндик.
Доярки зобов’язалися до ювілею надоїти з початку року в середньому по 550 кілограмів молока на корову.
В. Іваницький,
секретар парткому колгоспу
Нині четверта молочнотоварна ферма колгоспу «Дружба народів» вийшла на показник 2900 кілограмів молока на корову. Цьому успіхові тваринників сприяла праця скотаря-кормоприготувача Миколи Каранфіла. Добросовісність і ретельність комсомольця дають йому змогу вчасно виконувати свої завдання.
На знімку: Микола Каранфіл.
1980 рік
Врожай-80
Тракторами, літаком
З 1976 року в колгоспі «Дружба народів» кожної зими діє механізований загін родючості по вивезенню органічних та мінеральних добрив. На кожний гектар чорного пару під озимину вносимо 100-120 тонн гною з таким розрахунком, щоб поживних речовин у грунті для вирощування стабільних урожаїв вистачило щонайменше на три-чотири роки. Таким чином, кожного сезон удобрюються поля лише однієї бригади (усього в господарств їх три), що дає змогу повторювати цей цикл через кожні три роки: перший рік — у першій бригаді, другий рік — у другій, третій рік — у третій, потім все спочатку. Це і вигідно, і економно, а головне — все просто.
Нині механізатори трудяться на полях першої бригади, де 100 гектарів чорного пару вже отримали необхідну кількість органіки. Гній звозять в купи тракторами, а весною зрівнюють з поверхнею поля розкидачем з наступною оранкою під озимину.
Добре працює на навантажуванні органіки Анатолій Георгійович Тодоров. Механізатори Микола Георгійович Крантов, Віталій Миколайович Златов, ветеран колгоспної праці Микола Степанович Немирський щодня вивозять у поле по 35-40 тонн гною при нормі 25 тонн.
В зимові дні, коли думи про майбутній урожай не лише в сільського трудівника, на допомогу колгоспникові прийшли льотчики сільськогосподарської авіації. 120-гектарга площа під зернову кукурудзу отримала з повітря 80 тонн фосфорних добрив, на 200 гектарів майбутніх соняшникових плантацій літаком внесено 63 тонни фосфорно-калійних добрив.
Особливу увагу в цьому році рільники господарства приділяють підготовці площ під вирощування кукурудзи індустріальним методом. Літаком сільськогосподарської авіації на 500 гектарів внесено 420 тонн фосфорних добрив. Всі мінерали вносяться після аналізу грунту кожного поля, щоб їх використання було найбільш ефективним. Завантажує літак механізатор першої бригади Степан Іванович Димов. Не забули і про підживлення озимини, кожен з більш як 450 гектарів вже отримав по 2 центнера азотних добрив.
І цей агротехнічний захід був проведений льотчиками.
В цьому році вперше використаємо безводний аміак під кукурудзу. Це для нас справа нова і складна. Готуємо свої кадри — 8 колгоспників відвідують спеціальні заняття по вивченню техніки внесення нового добрива.
В. Пиндик,
головний агроном колгоспу.
Від виборів до виборів
За наказами виборців
Новий двоповерховий будинок для вчителів, ремонт 42 кілометрів електроліній, прокладання асфальтових доріг і тротуарів, спорудження тиру — такий список робіт виконано у Червонознам’янці за наказами виборців протягом кількох останніх років, що розділяють нас від попередніх виборів.
Планувалося також забезпечити водою мешканців двох вулиць — Привокзальної та Садової. Колгосп проклав водогін, витративши 20 тисяч карбованці, а башти не вдалося придбати. Є надія на нинішній рік.
С. Друмов.
Бути самостійними
С. К. Коникова, завуч Червонознам’янської середньої школи
Мабуть, одним із найскладніших у нашій педагогічній практиці є питання, як виховати в учнів свідоме ставлення до навчання, як розвинути їх пізнавальну активність.
Останнім часом на педрадах ми часто говоримо: наш обов’язок — навчити дітей вчитися. Хто із нас не спостерігав у шкільній практиці: дитина приходить до школи з бажанням набути знань. Потім цей вогник гасне. І народжується, за словами В. Сухомлинського, найлютіший ворог навчання — байдужість. Отже, інтерес до навчання є лише там, де є натхнення, яке народжує успіх.
І ми, вчителі, повинні самі вірити в кожного свого учня, поселити в ньому цю віру, навчити самостійно працювати і домагатися успіху.
Такий приклад. У три перші класи в нинішньому році прийшло 78 учнів. Одні вміли читати, писати, рахувати, інші — нічого. У В. Д. Войникової таких учнів було двоє. Але вона повірили в них. Повірила так, що вони разом з нею повірили в себе. І діти вже читають! А починала вчителька із знайомства з їхніми сім’ями, умовами, в яких живуть учні.
Розвиваючи пізнавальну активність учнів, вчителі нашої школи давно відмовились від старих методів і форм роботи з учнями, коли учні лише брали готове. Ми намагаємося виробити у дітей прагнення думати, працювати.
Ленінська трудова вахта
Вищі показники
Колектив тваринників молочнотоварної ферми № 3 колгоспу «Дружба народів» затвердив підвищені зобов’язання на нинішній рік. Надій по фермі складатиме не менше 2550 кілограмів, а доярки Н. Немирська, М. Косенко вирішили перекрити показники, надоївши по 3400 і 3100 кілограмів молока відповідно.
Намічено підвищити продуктивність праці на 2,5 процента шляхом впровадження механізації, одержати 375 телят від 370 корів, жирність молока підвищити на 0,1 процента, продати продукції першим сортом не менше 90 процентів. Ці показники вищі за торішні.
Колектив ферми визначив основні показники по економії електроенергії та матеріалів, що позитивно вплинуть на кінцевий результат колективного доробку і сприятимуть здешевленню продукції.
Ф. Файчак.
Говорять переможці змагання
З усією відповідальністю
Колектив ферми, куди я прийшла, зустрів мене непогано. Вже на другий день я не відчувала себе новачком. Тваринницьке містечко стало невід’ємною частиною мого трудового життя.
І недаремно я розпочала свою розповідь саме про колектив. Передивіться сторінки районної газети. Скільки теплих слів написано про наших тваринників Надію Бардачевську, Віру Жиленко, Діну Стефанович! І недарма. Адже саме вони очолюють районне змагання. А дві з них — Надія Бардачевська та Діна Стефанович — сягнули чотиритисячного рубежу. Багато у нас доярок-тритисячниць. Це Марія Малицька, Антоніна Козак, Євгенія Шевченко, Ганна Губенко, які не тільки перевиконали свої соціалістичні зобов’язання, а й у порівнянні з попередніми роками значно підвищили свої виробничі результати.
Візьміть, приміром, Ганну Федорівну Губенко. У 1976 році трудівниця на кожну корову своєї групи надоїла по 3080 кілограмів молока. А в 1979 році — 3501. тобто протягом цього періоду поліпшила свої виробничі показники на 421 кілограм молока. З плюсом працюють і інші тваринниці.
Задоволена і я своїми результатами. Торік надоїла на кожну із 16 корів по 3172 кілограми молока. Звичайно, трудова перемога ніколи легко не дається. Треба мати досвід, бажання, добре володіти практичними навичками. Словом, до праці ставитися з усією відповідальністю.
Не можна сказати, що я одразу ж увійшла до загону передовиків. Довелося добре потрудитися, щоб опісля носити почесне звання переможця соціалістичного змагання.
Постійно відшукуєш резерви, прагнеш не відстати від тваринників. Хочу також відзначити, що правління колгоспу подбало про механізацію трудомістких процесів тваринницькому містечку, по-хазяйськи налагоджено кормоприготування. Зараз кожна корова одержує січку, силос, сіно, по 600 грамів концентратів на літр молока. Всі компоненти кормового раціону обов’язково перед згодовуванням як слід готуються, додаються і мінеральні домішки. Все це розраховано на максимальну віддачу продукції.
Перед тим, як стати дояркою, я деякий час працювала підмінною. Придивлялася до роботи більш досвідчених тваринниць, як Надія Бардачевська, вчилась у них. І все це пізніше мені дуже згодилося.
Тепер сама доглядаю 16 корів. І дуже задоволена тим, що знайшла своє покликання.
Нас частенько питають, як ми досягаємо високих результатів. Відповідаю: добросовісним виконанням обов’язків. Якщо своєчасно розпочали робочий день, дотримуємося всіх зоотехнічних вимог по догляду за тваринами — успіх забезпечено.
Нині, як ніколи, ми серйозну увагу звертаємо на якість молока. Якість молочної продукції визначається щодня, ведеться журнал. Словом, робиться все, щоб здавати державі першосортну продукцію. Не раз колектив нашої ферми нагороджувався за якість молока перехідним Червоним прапором. Думаємо, що і в цьому році понад 90 процентів молока продамо державі першим сортом.
На честь 110-ї річниці з дня народження В. І. Леніна кожен з нас взяв підвищені соціалістичні зобов’язання. Особисто я планую квартальний план по надоях молока виконати достроково. А всього за цей рік надоїти не менше трьох тисяч кілограмів молока на корову.
Т. Шевченко,
доярка колгоспу «Победа»
На знімку: Т. К. Шевченко.
Фото В. Єріна
Відгодівельники колгоспу «Дружба народів», добиваються високих середньодобових приростів великої рогатої худоби. Серед них — оператор Василь Дмитрович Ковалів, який понад чверть століття віддав роботі у тваринництві.
Одержавши торік по 700 грамів середньодобового приросту кожної голови худоби, передовик дав слово в завершальному році десятої п’ятирічки довести цей показник до 800-850 грамів.
На знімку: В. Д. Ковалів.
Фото В. Єріна
Все врахувати
Я працюю дояркою понад десять років і впевнилась, що продуктивність корів залежить від цілого ряду чинників: кормів, годівлі, добросовісного ставлення тваринників. Хочу поділитися своєї радістю: виконала п’ятирічку по надою за чотири роки, одержавши по 4115 кілограмів молока на кожну корову, і зберегла 100 процентів телят.
На фермі працюю з такими хорошими тваринниками як Марія Косенко, Юлія Комарницька, Галина Панчошенко. Вони стали наставниками і передають сій досвід молодшим.
Кожен трудовий успіх не досягається протягом одного року. Щоб стати справжнім майстром, треба добре знати всі зооветправила, дотримуватись їх і бути просто зацікавленою, добросовісною людиною. Тварини — живі істоти, вимагають від працівника ферми елементарного — уваги в усьому: в годівлі, в догляді.
Я вважаю, що надалі потрібно більше і краще подумати про кормову базу. Ми нині відчуваємо нестачу кормів, що негативно позначається на продуктивності худоби.
Н. Немирська,
доярка колгоспу «Дружба народів»