В. Ф. Глушков не просто механізатор з великим досвідом

Вид материала

Документы

Содержание На соняшниковій плантації Трудові дарунки Безкорислива допомога Майже половина Збирають до грамини Книга пошани Син землі Під партійним контролем За колективним договором Підвищимо ефективність

Подобный материал:

• Кий процес, 14.73kb.
• «Появление европейской науки в новое время», 102.2kb.
• Герберт Александер Саймон Исследователи ии: Лотфи Заде Исследователи ии: А. А ляпунов,, 9.34kb.
• План організації спільного семінару Тернопільської та Івано-Франківської міських рад, 29.63kb.
• В. М. Глушков пионер математиЧеской теории выЧислительных систем и основатель Института, 153.69kb.
• Смерть Ивана Ильича идругие рассказ, 193.53kb.
• Великой Скифии «Русы Великой Скифии», 4397.06kb.
• Внеклассное мероприятие ко Дню Победы 4 класс. Поклонимся великим тем годам, 127.97kb.
• Методика управления посредством концентрации на числах, или Создание цифровых рядов, 74.14kb.
• А. С. Кингсеп Что там, за ветхой занавеской тьмы?, 90.26kb.

Блискавка


Колектив автопідприємства Червонознам’янського міжколгоспного відгодівельника (директор І. С. Самсонников) перевиконав доведене завдання по вивезенню сільськогосподарських вантажів у колгоспах району. На заготівельні пункти вивезено 1183 тонни продукції.


* * *

Рекордного виробітку на перевезенні насіння соняшнику добився водій колгоспу «Дружба народів», кандидат у члени КПРС Анатолій Дмитрович Прокопов. Автомашиною ЗИЛ-164 на відстань 40 кілометрів перевозить щодня до 40 тонн соняшнику. Передовику вручено перехідний червоний вимпел парткому колгоспу.

Слава переможцям соціалістичного змагання!


На соняшниковій плантації


Добре налагоджено осінній комплекс в колгоспі «Дружба народів». Збирання соняшнику ведеться за Іпатівським методом. Збирально-транспортний загін під керівництвом досвідченого бригадира Степана Івановича Даракова зібрав соняшник з площі понад 250 гектарів і одержав 4.500 центнерів насіння.

Всі члени збирального комплексу працюють по-ударному. Шофер Броніслав Станіславович Шивернога записав на свій рахунок 130 тонн зерна.

На знімках (згори вниз): комбайнер Г. І. Арабаджі; шофер Б. С. Шивернога.


Фото В. Єріна


Трудові дарунки


Чудові трудові дарунки Батьківщині підготували до Дня Конституції працівники ланів та ферм колгоспу «Дружба народів». Шофер Володимир Іванович Іванищев щоденно перевозить на бурякоприймальний пункт по 50 тонн солодких коренів. Близько 30 тонн насіння соняшнику на відстань до 40 кілометрів доставляє щоденно Анатолій Дмитрович Прокопов.

Попереду в соціалістичному змаганні серед водіїв ідуть також Іван Дмитрович Габер, Георгій Миколайович Карадимов, Броніслав Станіславович Шавернога та інші.

Зі святом вас, шановні товариші!


В. Іваницький,

секретар парткому


В колгоспі «Дружба народів» цього року вирощено багатий урожай винограду. Зараз іде масовий збір сонячних грон. Охоче допомагають рідному колгоспові учні середньої школи. Щодня вони збирають до 40 тонн винограду.

На знімку: учні 6 класу Сергій Петров і Валя Фенько щоденно збирають по 100 кілограмів винограду.


Фото В. Єріна


Безкорислива допомога


Кілька днів тому в Червонознам’янській дільничній лікарні відбувся день донора. Десятки сільчан безкорисливо здавали свою кров для людей, яких вони, напевне, і не знають, але які будуть безмежно вдячні донорам.

Весь медичний персонал лікарні ретельно готувався до прийому донорів. Добре потрудилися в той день медсестри Варвара Ітуєва, Анастасія Кірова, Луїза Лемешева, Людмила Стойкова та інші.

Одними з перших здали кров Г. Кириленко, Г. Друмов, Є. Чухлен.


П. Славов,

сількор


Майже половина


Славними ділами зустрічають свято Великого Жовтня водії автопарку колгоспу «Дружба народів». Крім кукурудзи — решта вантажів поля доставлена в засіки Батьківщини та сховища господарства.

Серед ударників — шофер Микола Миколайович Войников. Він доставив на заготівельний пункт близько 300 тонн винограду. Це майже половина того, що було передбачено планом.


В. Іваницький


Телеграма


Трудівникам, всім керівникам колгоспів «Правда», «50 років Жовтня», «Победа», імені Благоєва, імені ХХІІ з’їзду КПРС, «Дружба народів».

Виконуючи рішення липневого (1878 р.) Пленуму ЦК КПРС, підтримуючи почин ямпільських буряківників і готуючи гідну зустріч святу Великого Жовтня, трудівники району одержали велику трудову перемогу.


Збирають до грамини


Пам’ятку — втратиш буряковий корінь вагою 600 грамів — недобереш 100 грамів цукру — добре пам’ятають члени ланки Лідії Піпер з першої комплексної бригади «Дружби народів». І не лише вони, а, можна сказати, кожен, кому доводиться самому доглядати за рослинами. Ось тому ретельно підбирають корінці , якою б вагою вони не були. Зачищені ділянки плантацій приймають бригадир або агроном. Під час навантаження члени ланок слідкують, щоб не перевантажувати буряками автомашини. Інакше втрат не уникнути.

Працюють всі допізна: і нормовички, і водії. Коли настає вечір, прикривши гичкою корені, жінки поспішають додому, а більшість водіїв не залишають трудового посту. Завантаживши автомашини соняшником, беруть курс на Веселокутський елеватор.

Така ініціатива народилася не сьогодні і не вчора, а раніше. Завжди, коли важко, колектив автопарку, керівники, спеціалісти — всі підставляють плече.

У колективі автопарку, де діють партійна група, пости контролю, де рівень дисципліни і відповідальності досить високий, завжди легше працюється, легше долати труднощі.


В. Іваницький,

секретар парткому колгоспу


Книга пошани


За підсумком ударної декади до Книги трудової слави редакції газети «Степові зорі», заноситься колектив ланки водіїв Червонознам’янського міжколгоспного відгодівельного підприємства у складі: комуніста Анатолія Михайловича Сіроштана, Аркадія Вікторовича Сидоренка, Михайла Миколайовича Павленка, Бориса Костянтиновича Соколова та Миколи Васильовича Драгоєва.

Колектив ланки, допомагаючи колгоспам району у збиранні врожаю, вивіз на державні пункти понад 2.000 тонн буряків, соняшнику та іншої сільськогосподарської продукції.


Досвід: вивчи, узагальни, впровадь

Робочий день автопарку

• 1000 тонн вантажів за день — норма.
  
• Вантаж — в обидва кінці.
  
• Коефіцієнт виходу автомашин в рейс — 98-99 процентів.
  

Робочий день в нашому автопарку розпочинається рано. В період жнив колоскових — о шостій, а то й о п’ятій. Нині двадцять хвилин на восьму нікого з шоферів не застанеш в гаражі ( в цей час зачиняється заправочна). Отримавши увечері наряд в правлінні колгоспу, я разом з диспетчером розписую конкретну програму для шоферів. І рано вручаємо кожному шляхові листи з вказаним обсягом роботи. Й нас немає таких моментів, щоб хтось відмовився від наряду. Кожен розуміє, що будь-який вантаж вадливий. В багатьох шляхових листах записуємо до 3-4 наряди. Наприклад, зранку і ввечері — транспортування людей (щодня перевозили до 800 чоловік), а вдень доставляють цукрові буряки, кукурудзу, соняшник тощо. Таким чином, колективу автопарку під час великого напруження осіннього комплексу доводиться перевозити щодня 1000 і більше тонн вантажів. Для 36 автомашин такий показник досить солідний. Коефіцієнт виходу машин на лінію щодня вперше за багато років становить 98-99 процентів. Цьому сприяла хороша підготовка транспортних засобів у зимово-весняний період.

Хорошими організаторами в колективі водіїв виступають десятеро комуністів партійної групи. Ініціатива кандидата в члени партії Анатолія Прокопова та його колег укомплектувати два автопоїзди і вивозити щодня максимальну кількість вантажів підтримали товариші Йосип Писарський, Володимир Іванищев, його брат, Яков Григорович Ляльченко, брати Габери, Валентин Лепський, Микола Войников та інші. Комуніст Войников по суті справи на своїй машині перевіз понад 300 тонн винограду. Це майже 50 процентів від запланованого. Він працював до години ночі. Двома автопоїздами на базі ЗІЛ-164 Писарський і Прокопов щодня перевозили 40 тонн соняшнику на станцію Веселий Кут.

У нас працює багато молоді, створена комсомольська група з сімнадцяти водіїв і вантажників. Хлопці — молодці. Ніхто з них не відставав від досвідчених товаришів. Навпаки. Володимир Іванищев, наприклад, «Колхідою» доставив на елеватор третю частину хліба, що здав колгосп в рахунок наргоспплану, — 1400 тонн. Він та двоє його колег — Ловчев і Прокопов — уже виконали річні завдання.

Щоб поліпшити використання транспорту, ми намагаємося так спланувати рейси (досить часто вдається), щоб автомобіль в обидва кінці йшов навантажений. Їдуть до Одеси, на зворотному шляху беруть камінь. Возять на елеватор кукурудзу — повертаючись, беруть пісок з кар’єра.

В період, коли накопичилося багато соняшнику, ніхто не відмовився працювати вночі. Яку б роботу хто не виконував, обов’язково одну-дві ходки робить на елеватор.

Нелегко доводиться людям. З липня і до нинішніх днів — пора гаряча. Тисячі тонн перевезти на колесах важко. А коли людині треба допомогти? Тоді в силу вступає взаємодопомога, виручка. Товариша підмінить інший, допоможуть. Якщо треба, за кермо сідають двоє підмінних шоферів. На випадок будь-яких господарських справ — теж є вихід. Володимир Іванищев розпочав будівництво будинку. Троє братів Ковальових першими підставили плече — зводили стіни.

В такому дружному колективі легше працюється, живеться, долаються труднощі. Мікроклімат створюють всі і кожен окремо.


В. Войников,

завідуючий автогаражем колгоспу «Дружба народів»


Завершують


Швидкими темпами йде збирання кукурудзи в колгоспі «Дружба народів». Механізатори уже вийшли на фінішну пряму. Ще день-два — і можна рапортувати про закінчення косовиці.

По-ударному працюють комбайнери кукурудзозбиральних агрегатів Василь Червоногрицький, Степан Попозоглов та Микола Перчеклій. Своїми «Херсонцями» вони за день збирають качанисту з площі в 20 гектарів. Народні контролери відзначили відмінне регулювання комбайнів, бо на тій площі, де працюють механізатори, втрати зведені до мінімуму. Окремі площі дають врожай до 50-60 центнерів зерна в качанах.

Але зібрати качанисту — це ще півділа, треба ще доставити її в засіки держави. Недарма говорять в народі, що не той хліб, який у полі, а той, що в коморі. Тому й організували в колгоспі роботу транспорту у дві зміни. Навіть вночі не стихає гуркіт моторів на токах.

Кілька слів хочеться сказати на адресу водіїв Івана Мавродія, Анатолія Прокопова та Писарського. Це вони своїм прикладом надихають на рекордні виробітки своїх товаришів. Ось чому в колгоспі успішно вирішено усі проблеми з транспортуванням продуктів сільського господарства на склади та в засіки держави.


В. Пиндик,

головний агроном колгоспу.


Син землі


Григорій Макарович вийшов на ганок, вдихнув повні груди прохолодного вранішнього повітря і глянув на небо. Далекі зірки, які за кілька хвилин почнуть танути під першими променями сонця, зараз ще весело підморгували йому. Голова чомусь усміхнувся сам до себе і, крокуючи до машини, тихенько заспівав.

Сонна дорога з тихим шарудінням стелилася під колеса «Волги». Григорій Макарович Діордіца звично керував машиною, а подумки згадав цьогорічні жнива. «Колоси» і «Ниви», які впевнено йшли полем. Григорій Макарович знову і знову відмітив, що на прикладі життя людей його колгоспу якось особливо зримо походить процес зближення села і міста.

А люди? На підвищенні їхньої свідомості, ставленні до праці особливо добре видно, як росте колгоспник іншого типу колгоспник-інтелігент. Інтелігентність сучасного колгоспника не лише в тому, що в кожній сім’ї є своя бібліотека, що розмова між механізаторами чи доярками про прочитану книгу або вчорашню телевиставу стала також простою і звичайною, як розмова про погоду, але й насамперед у тому, як ставляться люди один до одного, до праці, до суспільства.

Виїжджаючи за околицю, голова пригальмував і вийшов із машини. Дістав з кишені пачку «Експреса», розім’яв сигарету і запалив. Майже кожного ранку, їдучи в третю бригаду, він зупиняється тут і милується народженням нового дня.

На голубому фоні неба починають рожевіти верхівки дальньої посадки, потім вони спалахують яскраво-червоним полум’ям і із-за них починає підніматися велике рожеве сонце.

Увімкнувши приймача, Григорій Макарович знайшов «Маяк». Диктор читав останні вісті. Здавалося зовсім ненормальним, що цього дня, коли на ланах кипить битва за врожай, десь далеко-далеко іде справжня війна. Гинуть солдати, діти, жінки. Із динаміка радіоприймача почулося якесь шарудіння й тріск, і Діордіца на якусь секунду чомусь згадав війну, на яку він пішов вісімнадцятирічним хлопчиною. Але ж він захищав Батьківщину. Разом із батьком і сестрою. Всі троє повернулися з фронту живими. Але рани — жорстоке відлунні війни — залишилися при них. У сорок сьомому помер батько, а в п’ятдесят другому від страшних ран померла сестра Ліда, яка була радисткою. А він, Григорій Макарович Діордіца, їхній син і брат, вирощує хліб на земле, покропленій і його кров’ю.

На згадку Григорію Макаровичу — чомусь знову прийшла пісня, яку нещодавно почув по радіо.

«Звезды, звезды…

Сколько звезд у России…»

Одна із зірок є у нього — орден Червоної Зірки, що вручили артилерійському розвіднику-корегувальнику за звільнення міста Струмень. Потім солдат звільняв від фашистів міста і села Польщі, Чехословаччини, а сам мріяв скоріше повернутися до землі, до хліба. І повернувся. Нині очолює — колгосп «Дружба народів».

Мене зацікавило, а що ж один із кращих керівників району вважає головним у своїй роботі. На мить замислившись, Григорій Макарович відповів:

— Головного в нашій роботі багато. По-перше, необхідно бути вимогливим до себе. Щоб питати з людей, потрібно самому бути прикладом у роботі.

Багато є ще у голови колгоспу таких «секретів». Одним із найголовніших принципів його роботи — не проходити мимо дрібниць.

Збирали в третій бригаді кукурудзу. А після комбайна залишалися подекуди на полі золоті качани. Помітивши це, голова колгоспу наказав підбирати їх, і назбиралося аж 40 тонн по одній лише бригаді. Дрібниця?

Об’їхавши всі бригади, ферми, побувавши в гаражі, на восьму годину ранку Григорій Макарович під’їхав до контори. В нього, депутата районної Ради, стало правилом — від восьмої до десятої приймати людей по скаргах, пропозиціях.

Майже двадцять п’ять років Григорій Макарович Діордіца перебуває в лавах Комуністичної партії. Принциповість, помножена на чуйність, стала головним у ставленні комуніста до людей. Тому охоче звертаються вони до нього.

Колишній солдат довів, що на хлібних полях, як і на полях війни, він також хоробрий розвідник і відмінний командир. Нинішнього року йому вручено вищу урядову нагороду — орден Леніна. Одержуючи його, голова колгоспу запевнив, що гідно продовжуватиме свою справу.


В. Петров.


Під партійним контролем


В. Іваницький, секретар парткому колгоспу «Дружба народів»


Завдяки цілеспрямованій керівній та організуючій роботі комуністів ми підійшли до конференції з непоганими показниками. З року в рік збільшуємо продаж зерна державі. Якщо, наприклад, минулої п’ятирічки врожайність зернових по господарству складала 26,4 центнера з гектара, то в нинішньому році — 29, 7 центнера. Але ця врожайність, ми розуміємо, невисока. Тому багато уваги останнім часом приділяємо добору нових сортів зернових, підвищенню родючості грунту.

Хочеться сказати, що мінеральних добрив ми одержуємо дуже мало, і тому не можемо повністю задовольнити потреби зернового гектара в них, не говорячи вже про сади й виноградники.

Є у нас чимало й інших проблем. 700 гектарів землі, яку потрібно осушити, пустують вже багато років. Нам потрібна допомога з боку спеціалістів по розчищенню русла річки, але з цим поки що не поспішають.

Ту землю, яку маємо, прагнемо обробляти добре. Ми, наприклад, підтримуємо іпатовський метод збирання врожаю, але для виконання всіх комплексних робіт потрібно мати відповідну кількість техніки. Ми ж відчуваємо гостру нестачу колісних тракторів, комбайнів, самоскидів. Все це впливає на строки проведення всіх польових кампаній, і, звичайно, жнив.

На рахунку нашого колгоспу є кошти, щоб вести велике будівництво для повнішого задоволення побутових і житлових потреб людей. Але із будівельними матеріалами доводиться дуже скрутно. Розраховуємо на допомогу відділу капітального будівництва райвиконкому.

Плани виробництва і продажу державі всіх видів сільгосппродуктів, крім м’яса, успішно виконуються. У зв’язку із спеціалізацією галузі на виробництві яловичини у нас склалися труднощі. Але плани виконаємо.


За колективним договором


Колективним договором між профспілковою організацією і правлінням було передбачено: спорудити майстерні, обладнати робочі місця, створити хороші умови механізаторам та водіям. Сьогодні багато хто може позаздрити їм. Майстерня — то справжній цех заводу. Тут же — класи для проведення навчання. Обладнано душові. Є кімнати відпочинку. Збудовано диспетчерську. В боксах для автомашин буде тепло і взимку. Так що водіям не доведеться ремонтувати машини просто неба.

У нас добре налагоджено зв'язок з медичними закладами. Вони бувають на виробничих ділянках. Колгоспники регулярно проходять медичний огляд. Нині поліпшуємо умови відпочинку тваринників. Обладнуємо, як слід, червоні кутки, організували гаряче харчування.


К. Марков.

Колгосп «Дружба народів»


Підвищимо ефективність


Нині відкриваються нові можливості збільшення виробництва молока. Ще недавно на фермі доїли на корову по 3-3,5 кілограма молока. Довелося докласти чимало зусиль, щоб налагодити безперебійну роботу на фермі. В першу чергу звернули увагу на організацію соціалістичного змагання між доярками, до якого було залучено всіх трудівниць. Вдосконалили форми й методи морального й матеріального стимулювання переможців трудового суперництва. Багато уваги вділили перевірці виконання намічених заходів. Коли підбивали підсумки змагання, то називали не тільки переможців, а й тих, хто відстає і хто має середні показники. Аналізували причини відставання і планомірно шукали шляхи їх ліквідації. Тваринники матеріально заінтересовані у перевиконанні планів виробництва молока. Всі доярки, які перевиконують декадні завдання, нагороджуються грошовими преміями. Крім того, в кінці року доярку, яка надоїть від кожної корови більше трьох тисяч кілограмів молока, преміюють цінним подарунком. В нинішньому році першою цей рубіж подолала Ганна Казанджій. До кінця року ще кілька доярок мають хороші можливості надоїти від корови більше 3.000 кілограмів молока. Це Ірина Поліщук, Розалія Лихвак, Ганна Стасишина.

Треба сказати, що ферма працює ритмічно. А це, в свою чергу, дає можливість продавати державі продукцію рівномірно протягом всього року і одержати на корову нинішнього року по 2.900 кілограмів молока. Різниця між літніми та зимовими періодами невелика — 1-2 кілограми на корову. За десять місяців державі продано 85 процентів молока першим сортом.

Всі ці успіхи на фермі не випадкові. Головна їх основа — соціалістичне змагання, яке постійно збагачується новим передовим досвідом, цінними починання трудівників по підвищенню ефективності виробництва якості роботи. Пост якості очолюють обліковець Олександра Майнова й доярка Ганна Стасишина.

Повноцінна годівля — основа основ великого молока. Тому й поставили на фермі ДКУ, який подрібнює січку й силос. Потім ця маса запарюється, додаємо мінеральні добавки. Таким чином одержуємо відмінний корм для худоби. Створення міцної кормової бази на фермі стало одним з основних факторів виконання планів по виробництву й продажу державі молока.

Боротьба за високу культуру тваринництва для нас не короткочасна кампанія. Вона вимагає великої трудової активності людей. Ранкові сніданки на фермі стали простою звичкою для доярок.

Готуємося до переходу на механічне доїння, яке значною мірою знизить затрати на виробництво молочної продукції. Проводимо заняття з доярками по експлуатації механічного обладнання. Турбота про поліпшення умов праці доярок — це головне в сьогоднішній роботі спеціалістів та керівників ферм.


В. Казанджій,

завідуючий четвертою молочнотоварною

фермою колгоспу «Дружба народів»


До весни


На одних із зборів, під час обговорення матеріалів липневого Пленуму ЦК КПРС, механізатори колгоспу «Дружба народів» зобов’язалися до першого грудня відремонтувати і поставити на лінійку готовності весь сільгоспінвентар, значну частину комбайнового парку.

А сьогодні хлібороби рапортують: слова свого дотримали. До роботи в степу підготовлені всі плуги, сівалки, культиватори та інший реманент. Найкраще організували ремонт техніки трудівники другої та третьої тракторних бригад, які очолюють досвідчені бригадири В. Ф. Глушков та І. І. Нейченко. Тут ще до 16 листопада був відремонтований сільгоспінвентар.

Звичайно, цей успіх — не випадковість. І в цьому переконаєтесь, якщо побуваєте на наших польових станах, в колгоспній майстерні, на власні очі побачите самовіддану працю кожного ремонтника. Крім того, з року в рік техніка готується груповим методом. І в цьому вагома частка членів ремонтних ланок, очолюваних помічниками бригадирів тракторних бригад.

Ці невеличкі виробничі підрозділи діють за чітким планом. Їх діяльність постійно контролюється спеціалістами інженерно-технічного відділу. Практика наочно доводить, що створення цих ланок насамперед сприяє прискоренню темпів процесу ремонту техніки, поліпшує його якість. Це ж відзначили і члени комісії. Під час перевірки готовності інвентаря до весни, роботу ремонтників вони оцінили на відмінно. Мова, зокрема, йдеться про механізаторів В. І. Даракова, В. І. Миська, В. І. Войникова, Г. П. Арнаутова, М. І. Тесова, токарів І. С. Палавієва, С. С. Конникова, слюсарів В. М. Джаврова, М. Войникова і багатьох інших, котрі не тільки виконують свої виробничі завдання, а й досягають високої якості.

Велику роботу виконують вони по реставрації деталей. Запасних частин не вистачає, тому приводять до порядку ті, що вже експлуатувалися. Реставрують втулки, осі та інші деталі. А це теж набагато прискорює темпи ремонту.

Отже, сільгоспінвентар до весни готовий. Тому зараз механізатори приступили до підготовки комбайнового парку.


І. Харлакевич,

головний інженер колгоспу «Дружба народів»