В. Ф. Глушков не просто механізатор з великим досвідом
| Вид материала | Документы |
- Кий процес, 14.73kb.
- «Появление европейской науки в новое время», 102.2kb.
- Герберт Александер Саймон Исследователи ии: Лотфи Заде Исследователи ии: А. А ляпунов,, 9.34kb.
- План організації спільного семінару Тернопільської та Івано-Франківської міських рад, 29.63kb.
- В. М. Глушков пионер математиЧеской теории выЧислительных систем и основатель Института, 153.69kb.
- Смерть Ивана Ильича идругие рассказ, 193.53kb.
- Великой Скифии «Русы Великой Скифии», 4397.06kb.
- Внеклассное мероприятие ко Дню Победы 4 класс. Поклонимся великим тем годам, 127.97kb.
- Методика управления посредством концентрации на числах, или Создание цифровых рядов, 74.14kb.
- А. С. Кингсеп Что там, за ветхой занавеской тьмы?, 90.26kb.
Вітаємо з трудовою перемогою!
Перехідний Червоний прапор обкому Компартії України, облвиконкому, облпрофради і обкому ЛКСМ України — трудівникам Іванівського району
Розглянувши підсумки соціалістичного змагання районів, колгоспів і радгоспів за збільшення виробництва і заготівель продуктів тваринництва в першому півріччі 1978 року, обком Компартії України, виконком обласної Ради народних депутатів, обласна рада профспілок і обком ЛКСМ України ПОСТАНОВЛЯЮТЬ:
Визнати переможцем у соціалістичному змаганні за збільшення виробництва і заготівель продуктів тваринництві з врученням перехідного Червоного прапора обкому Компартії України, виконкому обласної Ради народних депутатів, обласної ради профспілок і обкому ЛКСМ України, свідоцтва і грошової премії в сумі 1500 карбованців.
ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОН (секретар райкому Компартії України тов. Левинський М. Л., голова райвиконкому тов. Морозовський А. М., голова райкому профспілки працівників сільського господарства тов. Синиця М. П., секретар райкому ЛКСМ України тов. Кракович Г. Е.). РАЙОН ВИКОНАВ ПЛАН ПО ВИРОБНИЦТВУ: МОЛОКА — НА 121 ПРОЦЕНТ, М’ЯСА — 144,1, ЯЄЦЬ — 120,9, ПО ПРОДАЖУ: МОЛОКА — НА 137,3 ПРОЦЕНТА, М’ЯСА — 107,3, ЯЄЦЬ — 106,3, ВОВНИ — 113,4.
Відмітити хорошу роботу колгоспу «Правда» та радгоспу «Пам’ять чекіста» Іванівського району.
(З постанови Одеського обкому Компартії України, виконкому обласної Ради народних депутатів, обласної ради профспілок і обкому ЛКСМ України).
Понеділок, 7 серпня. Зал засідання райкому партії. Тут відбулася нарада керівників господарств, передовиків, секретарів первинних і цехових парторганізацій, спеціалістів, бригадирів.
Присутній на нараді перший заступник голови виконкому Одеської обласної Ради народних депутатів, член бюро обкому Компартії України В. А. Коваленко в урочистій обстановці вручив району перехідний Червоний прапор обкому партії, облвиконкому, облпрофради та обкому комсомолу.
Перший секретар райкому Компартії України М. Л. Левинський сердечно подякував за високу відзнаку праці комуністів, керівників і спеціалістів, всіх трудівників району.
У своєму виступі В. А. Коваленко підкреслив, що у районі багато зроблено, щоб зміцнити економіку, збільшити виробництво і продаж продукції ферм. Віктор Антонович звернув увагу на заготівлю максимальної кількості кормів, підвищення урожайності зернових культур. В області повним ходом йде силосування соломи, кукурудзи. У районі не всі господарства приступили до цієї вкрай необхідної справи. Нижче середньообласного показника виготовлено трав’яного борошна.
У колгоспах «Шлях Леніна», імені Леніна слабо дбають про попередники, оптимальні строки сівби. Тому врожай колоскових низький. Пора силосування — пора найвідповідальніша. Це і корми, і добрий попередник під сівбу озимих.
Багато уваги, підкреслив В. А. Коваленко, слід приділити виробництву тваринницької продукції: збільшити щільність поголів’я худоби на 100 гектарів, добиватися значного росту продукції тваринництва, зокрема м’яса й молока у світлі рішень липневого (1978 р.) Пленуму ЦК КПРС.
Віктор Антонович Коваленко побажав всім трудівникам, щоб перехідний Червоний прапор надовго залишився у районі.
Від імені всіх тваринників району перехідний Червоний прапор обкому Компартії України, облвиконкому, облпрофради, обкому комсомолу прийняли передові трудівники колгоспу «Дружба народів» — завідуючий першою фермою Павло Антонович Петров і Катерина Степанівна Юрцаба.
Фото В. Єріна
Районний комітет народного контролю схвалив почин народних дозорців колгоспу «Дружба народів», які першими в районі включилися в республіканський огляд використання резервів економії і бережливості матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів і запропонував усім дозорцям району наслідувати їх приклад.
Звернення групи народного контролю колгоспу «Дружба народів» до всіх дозорців району
Товариші! Радянський народ успішно виконує плани десятої п’ятирічки, п’ятирічки ефективності і якості. На виконання історичних рішень XXV з’їзду КПРС і завдань десятої п’ятирічки, в Українській РСР оголошено республіканський огляд використання резервів економії і бережливості матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів на 1978-1980 роки.
Народні контролери колгоспу «Дружба народів» вирішили зробити свій внесок у цю велику справу. Ми вирішили взяти під свій суворий контроль облік, зберігання і раціональне використання нафтопродуктів.
У кожній тракторній бригаді і автопарку створено додаткові пости народного контролю. Очолили їх М. Дараков, М. Кесов, С. Читаков, І. Дараков. Вони слідкують за тим, щоб повсюдно забезпечувалось правильне зберігання пального і мастил, щоб не було витоків, переливу їх. З нашою допомогою впорядковані і загороджені території складів пального, баки поставлені на фундаменти і пофарбовані. В кожному встановлено дихальні клапани. Ми слідкуємо також за тим, щоб проводилося повне відстоювання дизельного палива (не менше 48 годин).
Встановлено контроль над експлуатацією автомашин, спеціальних приладів, які працюють на рідкому паливі, за правильністю використання всієї паливної апаратури і форсунки, проведено правильне агрегатування з метою ефективного використання техніки. Заведено суворий облік пального, на кожну автомашину є лімітні книжки. Розроблено моральні й матеріальні стимули за економію пального.
Все це дозволило нам щороку заощаджувати значну кількість нафтопродуктів.
В 1977 році, наприклад, механізатори і шофери нашого господарства заощадили пального на суму 2080 карбованців, а за п’ять місяців нинішнього року — на 480 карбованців.
Великої економії щомісяця домагаються трактористи І. Ковалів, С. Ільків, Д. Друмов, В. Перчеклій, М. Ковалів, В. Кесов, Г. Радов, шофери Г. Ловчев, В. Прокопов та інші.
Щомісяця ми підбиваємо підсумки витрат нафтопродуктів по кожному трактору, кожній автомашині. Підсумкам перевірок надаємо широкої гласності.
Включившись у республіканський конкурс за економію і бережливість, ми взяли зобов’язання в нинішньому році заощадити не менше 30 тонн дизельного палива, 8 тонн бензину.
Ми закликаємо всіх дозорців району взяти під суворий контроль облік, зберігання і раціональне використання нафтопродуктів.
Прийнято на зборах народних контролерів
колгоспу «Дружба народів»
Як виконуються соцзобов’язання
Кроки поступу
До 25 вересня тваринники нашого господарства обіцяють виконати план по виробництву молока. На сьогодні його вже вироблено 3.100 тонн.
Успішно виконують свої соціалістичні зобов’язання працівники першої молочнотоварної ферми, яку очолює П. Петров. У цьому виробничому підрозділі на корову надоєно по 2.250 кілограмів молока. Не набагато відстали від них і лідери минулорічного змагання — доярки ферми № 4. Саме ці колективи — передові в усьому колгоспі.
А серед доярок першість у змаганні здобула Н. С. Немирська, яка з початку року одержала на кожну корову своєї групи по 2.510 кілограмів молока.
Ретельний аналіз роботи тваринників свідчить ще й про те, що працівники ферм активно включилися у боротьбу за зниження собівартості продукції. Так, виробництво центнера молока нам обійшлося в 14 карбованців, що на карбованець 88 копійок менше, ніж торік, і майже на 3 карбованці нижче запланованого.
Досягнуто цього завдяки ударній праці наших доярок, добре організованому трудовому суперництву, а також використанням резервів виробництва. Перш за все, за рахунок підвищення надоїв. У порівнянні з минулим роком у колгоспі на корову надоєно на 53 кілограми молока більше.
А, в свою чергу, підвищення продуктивності худоби досягнуто завдяки правильному відтворенню молочного стада. За два останні роки ми вибракували чимало низькопродуктивних корів, замінивши їх високопродуктивними первістками. На кожній фермі налагоджена племінна робота. Телички від високопродуктивних корів відбираються і утримуються на посиленому раціоні. Доглядають за ними досвідчені скотарі й телятники.
Не на останньому місці і підготовка кормів до згодовування. На кожній фермі споруджено кормоцех по переробці грубих кормів. Тут подрібнюється січка і силос з додаванням сольового розчину й мінеральних домішок. Цехи діятимуть і взимку.
В перспективі — переведення виробництва молока на промислову основу. На першій фермі споруджено молочний комплекс з доїльним залом. Щоб цей підрозділ працював успішно, зоотехніки розробили ряд заходів. Зокрема, проводитимуться контрольні надої корів, яких готуємо до машинного доїння, розробимо оплату праці всіх тих, що працюватимуть на комплексі, встановимо запасну електростанцію.
Вже підібрані кадри. Крім того, плануємо поїздку доярок-операторів до одного з господарств нашої області, де вже успішно діють подібні комплекси, для ознайомлення з роботою.
Д. Гладуш,
головний зоотехнік колгоспу «Дружба народів».
Прощай, школо!
Радісно відсвяткували 26 червня закінчення навчання 58 випускників Червонознам’янської середньої школи. Позаду — десять років наполегливого навчання, хвилювання на екзаменах, попереду — найважливіший крок — вибір професії, справи цілого життя.
Святково одягнені, вони вишикувались на останню перекличку. Лунає голос класного керівника, і в класному журнали сьогодні немає «нб». Всі прийшли на святковий вечір із своїми батьками, які десять років чекали цього дня, щоб розділити радість своїх дітей.
Разом із врученням атестатів начальник паспортного столу райвідділу внутрішніх справ Марія Гаврилівна Лукашова вручила випускникам паспорти, розповіла про велике значення цього документа, який надає молоді всі права громадянина Країни Рад і покладає на неї велику відповідальність.
В цей же вечір разом з паспортами й атестатами про середню освіту дев’ятнадцятьом учням вручені посвідчення водія автомобіля і дванадцятьом — посвідчення тракториста. Багато з них залишається працювати в рідному колгоспі. Із заключним словом виступив директор школи Феофан Романович Петрусенко, який поздоровив усіх з радісним святом і побажав майбутнім будівникам комунізму щастя і успіхів на життєвій дорозі. До самого ранку тривало добре підготовлене шкільне свято. І в пам’яті кожного на все життя залишиться випускний вечір, який у тридцять восьмий раз відбувся у Червонознам’янці.
На знімках: (згори вниз): начальник паспортного столу РВВС М. Г. Лукашова вручає паспорт Світлані Ратковій; Микола Габер нагороджується грамотою за успіхи у навчанні; останній шкільний вальс.
Ради і життя
Депутати на сівбі
Уже не один рік діє в комплексній бригаді № 3 колгоспу «Дружба народів» депутатський пост. В його складі — бригадир комплексної Степан Іванович Дараков, агроном Володимир Гаврилович Перчеклій і я.
Добре попрацювали члени посту під час жнивного комплексу, не послабили вони своєї роботи і зараз, у відповідальний період посівної кампанії.
Кожного дня бувають депутати на ділянках роботи. Їх все хвилює. Ретельно перевіряють якість посівного матеріалу, слідкують за нормами висіву. Щоранку, перед виходом трудівників у поле, члени посту перевіряють готовність сівалок до роботи.
Не забувають депутати і про ідеологічне забезпечення посівної. Свіжі газети й журнали завжди до послуг читачів. Є в бригаді і пересувна бібліотечка, куди вміщено літературу — як спеціальну, так і художню. Одним із головних своїх завдань вважають члени депутатського поста висвітлення ходу соціалістичного змагання, яке широко розгорнулося на сівбі.
На польовому стані систематично випускаються бюлетні, завдяки яким сівачі дізнаються пор результати роботи. Бойові листки, «блискавки» повідомляють про переможців змагання на цій важливій ділянці осінньо-польових робіт.
Потурбувалися депутати і про харчування трудівників. Смачними обідами годує їх кухар Олександра Миколаївна Даракова.
Всіх зусиль докладають депутати сільської Ради, щоб створити сівачам необхідні умови для праці і відпочинку.
С. Друмов,
голова виконкому Червонознам’янської сільради
Майстри завтрашнього дня
З юністю поряд
Що, вкотре стомився, співчутливо подивився на свого помічника Георгій Іванович.
— І зовсім ні, — задумливо відповів хлопець. — Просто шкодую, що доведеться з вами розлучитися.
— Ти ще трохи почекай, — лагідно, по-батьківськи посміхнувся до нього комбайнер. — Розійдемося з тобою, коли колегам з другої тракторної допоможемо.
А в душі відчув, що ще не раз сумуватиме за цим хлопцем. Бо ж Віктор — відлуння його юності, добра зміна їм, представникам старшого покоління. В перший день навіть штурвал комбайна не міг тримати, а зараз може замінити будь-якого комбайнера.
Почав симпатизувати юнакові після невеличкої, проте незабутньої для них, розмови.
— Візьміть мене до себе.
— А що ж ти вмієш?, — не стримавшись спитав у Віктора.
— Малювати.
Що ж, художник, як свідчать односільчани, Віктор Друмов непоганий. Але крім улюбленої справи комсомолець дуже шанував техніку. Тому вирішив, що в період жнив його робоче місце в степу. На деякий час залишив свій пензель та фарби, ставши членом комбайнового екіпажу Г. І. Арабаджія.
— Та у тебе ж справжня хліборобська вдача! — щиро радів Георгій Іванович, спостерігаючи, з яким завзяттям опановує механізаторську науку його помічник.
— А хто ж у мене вчитель! — весело відповів на це Віктор.
Від старшого товариша він перейняв багато і, насамперед, витримку, допитливість, вміння виходити із скрутного становища. Перед кожним виходом в поле разом готували свою «Ниву» до роботи.
— Не перевіриш, не поїдеш, — навчав його Георгій Іванович, даючи зрозуміти, що продуктивність степового велетня залежить в першу чергу від правильного технічного огляду. І машина їх ніколи не підводила.
В середньому щодоби намолочували до 50-60 тонн зерна. По-ударному працювали й інші члени збирального агрегату — водій Іван Капраль та тракторист Михайло Ковалів. Мабуть, чіткість і злагодженість в роботі і вивели їх у передовики. В колгоспному змаганні вони вийшли переможцями, намолотивши 820 тонн зерна.
Коли готувався цей матеріал, Георгій Іванович Арабаджій разом з Віктором вже працювали в другій бригаді, допомагали у завершенні збирання врожаю. Керівники та спеціалісти цього виробничого підрозділу схвально відгукуються про їхню працю.
Та хіба тільки вони хвалили роботу Георгія Івановича та його напарника?!
В. М. Іваницький — секретар парткому:
— Як наставник, багато допомагає молоді. Кожен, хто проходить його школу майстерності, після стає справжнім механізатором. Вміє прищепити юнакам любов до. І, мабуть, недаремно його помічник В. І. Друмов виявив бажання працювати знов на комбайні.
Н. Мартинова, вагар третьої комплексної бригади, молодий комуніст:
— Майже місяць мені довелося працювати в тракторній бригаді обліковцем. І я завжди з радістю підсумовувала щоденну роботу комбайного екіпажу Георгія Арабаджія. А жнивував його колектив завжди з перевиконанням завдання.
І. С. Дараков — бригадир комплексної бригади:
— Я знаю Георгія Івановича з 1949 року і дуже поважаю його. Це — добросовісна і працювита людина. Яку б роботу його не доручили — виконає. І вся у них сім’я така.
А що ж говорить про себе сам Георгій Іванович Арабаджій?
— Мати досвід — це ще не все. Треба розуміти землю, любити її. А про це я ніколи не забуваю.
Близько тридцяти років віддано механізаторській справі. І трудівник гордиться, що в степу почуває себе справжнім господарем. Відійдуть у минуле цьогорічні жнива. А попереду — нові битви за врожай, нові збиральні кампанії. І я впевнена, що не один молодий хлібороб працюватиме поряд з досвідченим механізатором і не одному з ним Георгій Іванович передасть свою високу майстерність, свій досвід.
С. Грекова,
с. Червонознам’янка
Фоторепортаж
Перша пісня дзвоника
Пролетіло літо, сповнене сонця, голубого неба, теплих вечорів біля піонерських вогнищ, а з ним пролетіли веселі шкільні канікули. Останній день — свято шкільного дзвоника. Воно заповнило нині вулиці всіх сіл і селищ району різнобарв’ям квітів, білосніжними дівчачими фартушками, стрічками, червоними піонерськими галстуками.
Вміють червонознам’янці добре працювати і святкувати. Численна армія веселих школярів і їх батьків прямувала до середньої школи, де шкільне подвір’я розцвіло, як величезний осінній букет.
Десята година ранку. Всі вишикувалися на шкільне свято. Теплими словами поздоровлення батьків, педагогів, учнів і запрошених вітає секретар партійної організації школи Ольга Володимирівна Приткова. Від імені райкому партії виступив інструктор Євгеній Іванович Пацюк, який, зокрема, відзначив велику турботу партії і уряду про підростаюче покоління.
Кращих виробничників, які допомагали колгоспові під час літніх канікул голова сільради Степан Георгійович Друмов нагородив почесними грамотами від імені правління і партійної організації колгоспу. Серед нагороджених Олександр Крижановський, Микола Желязков, Марія Лизан, Ірина Іванова та інші.
До мікрофону підходить головний гість свята Валентина Василівна Васькова (знімок вгорі), яка приїхала в четверте на свято першого дзвоника з міста Миски Кемеровецької області. А приїхала вона на запрошення учнів 8 «В» класу, які весь ведуть з нею листування.
Учасниця війни, колишня радистка, рідна сестра Івана Васильовича Артем’єва, який загинув під час визволення Червонознам’янки в 1944 році.
Притихли святкові ряди учнів, коли Валентина Василівна почала говорити теплі, задушевні слова наставництва, коли згадала грізні роки війни. З сльозами радості на очах закінчила жінка свій виступ.
На святі виступили також: секретар комсомольської організації школи Василь Сербін, пенсіонерка Ольга Семенівна Болгарова, і найголовніші винуватці — першокласники.
Традиційне покладання живих квітів до пам’ятників В. І. Леніна, загиблих воїнів, Василя Атанасова, чиє ім’я носить дружина школи.
Звучить перший дзвоник. Десятикласник Микола Желязков, посадивши Оксанку Ковалів на своє плече, (знімок праворуч) робить почесне коло. І десятикласники ведуть першокласників до світлих класів.
Перше заняття розпочалося з ленінського уроку, на який було запрошено ветеранів війни і праці Миколу Дмитровича Степанова, Валентину Василівну Васюкову, Степана Миколайовича Козика та багато інших.
В. Єрін
Навчитися учити
З Миколою Петровичем Гузиком Юрій Миколайович познайомився у Москві, на третьому Всесоюзному з’їзді вчителів. В житті часто таке буває, що хочеш зустрітися з цікавою людиною, яка живе майже поруч, і не можеш. А знайдеш її за тридев’ять земель. Так склалося і тут. Багато чув Юрій Миколайович про учителя із Ананьєва, про його метод ведення уроків, а змогли поговорити один з одним лише в столиці.
Система виховання Гузика захопила Юрія Миколайовича тим, що вона перспективніша. По-перше, учні отримують змогу підходити до навчання, як до творчого процесу.
Це досягається тим, що кожен учень сам вибирає собі програму уроку з кількох запропонованих учителем. Готуючись до відповіді, він має можливість користуватися підручниками, довідковою літературою, звернутися за поясненням незрозумілого до педагога.
При такій системі навчання (вона називається лекційно-семінарською) учням не дають домашнього завдання; вони матимуть більше вільного часу для занять спортом, улюбленою справою.
Довго роздумував Юрій Миколайович над новою системою, перш ніж повірив у її ефективність настільки, щоб міг довести її доцільність іншим і, насамперед, учням. Учитель зважив всі «за» і «проти» і вирішив переходити на систему Гузика. Тим більше, що учні з Ананьєва, які працювали за новою системою, продемонстрували в Києві більш ґрунтовні знання, ніж інші учні, що займалися за звичайною шкільною системою.
Поступово Юрій Миколайович розробив теми занять, оснастив кабінет фізики технічними засобами, підібрав необхідну кількість підручників та довідкової літератури. З 1 вересня в Червонознам’янській школі почнуться заняття з фізики по новій програмі.
І знову замислюється вчитель: чи сприймуть лекційно-семінарську систему діти, чи зрозуміють вони педагога?
Зрозуміють. В Юрія Миколайовича з учнями завжди був тісний і міцний контакт. Вони поважають вчителя за те, що він тримається з ними, як рівний з рівними. Підвищує голосу. Повагу в учнів завойовує не лише міцними знаннями свого предмета, але й широкою ерудицією. Необхідність для учителя мати широкий світогляд, Юрій Миколайович зрозумів, пригадуючи уроки свого учителя Василя Григоровича Баштанова, який вчив дітей німецькій мові. Учні на уроках Василя Григоровича сиділи тихо-тихо, бо разом з німецькою мовою вони отримували відомості про життя, в широкому розумінні цього слова.
Баштанов добре знав, що сільський учитель для дітей значно більше, ніж просто педагог. Він, що прожив життя для дітей — енциклопедія. Від повноти його знань залежать відомості про життя й у дітей.
Часто замислюється Юрій Миколайович Габер над тим, що ж головне в його житті, яка мрія? І подумки відповідає: головне — навчитися. Так, так, — навчитися добре виховувати і вчити дітей.
Певні досягнення в здійсненні мрії вже є. і свідоцтво тому — висока урядова нагорода — медаль «За трудову доблесть». А хіба те, що його було обрано делегатом на московський форум учителів — не вияв великого довір’я товаришів і визнання його заслуг у справі виховання й навчання молоді? Але людським можливостям немає меж. І учитель знову сам сідає за книжки, щоб навчитися учити інших.
А в нинішньому році уже і його учениця виховуватиме дітей: Марина Коваль буде вчити добру маленьких жителів селища Радісне. І в своїй роботі вона використає все краще, що перейняла в учителя.
В. Петров.
На знімку: учитель фізики Червонознам’янської середньої школи Ю. М. Габер
Колгосп «Дружба народів» — економічно міцне господарство. В цьому значна частка заслуги його провідних спеціалістів, серед яких — головний економіст Д. В. Габер.
Це знаючий і досвідчений спеціаліст, який всю душу вкладає в роботу, бере найактивнішу участь в колгоспному житті. Разом з тим він — пропагандист мережі політичної освіти.
На знімку: головний економіст колгоспу «Дружба народів» Д. В. Габер
Фото В.Єріна