Наказ моз україни від 18 березня 2011 р. №148
| Вид материала | Документы |
- Програма структурована на модуль, змістовні модулі, теми у відповідності до вимог "Рекомендації, 575.36kb.
- Наказ моз україни від 23 березня 2011 р. №158, 2943.5kb.
- Назва реферату: Аптеки, завдання, функції, класифікація, вимоги до діяльності Розділ, 108.15kb.
- Наказ моз україни від 21 жовтня 2011, 3815.77kb.
- Наказ моз україни від 05 травня 2011, 3646.93kb.
- Наказ моз україни від 03 жовтня 2011, 3578.04kb.
- Наказ моз україни від 28 січня 2011 р. №39, 7215.06kb.
- Наказ моз україни від 14 липня 2011, 1358.47kb.
- Кабінету Міністрів України від 27. 02. 2012 №148 до пункту 1 зазначеного Порядку, визначили,, 34.5kb.
- Затверджено наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13. 07. 2005 №350, 103.8kb.
Колпотрофін можна застосовувати у допологовій підготовці шийки матки та для загоєння травм м’яких тканин родового каналу після пологів.
Немає достатньо даних щодо застосування Колпотрофіну під час вагітності. Оскільки при застосуванні під час вагітності існує потенційна можливість підвищення тонусу матки, слід оцінити співвідношення очікувана користь для матері/потенційний ризик для плода перед тип, як застосовувати препарат.
При застосуванні препарату слід припинити годування груддю, оскільки не виключене проникнення інгредієнтів препарату у молоко матері.
Діти.
Не застосовують.
Особливості застосування. Під час лікування слід перебувати під наглядом лікаря.
При виникненні метрорагії необхідно визначити причину та провести підтримуюче лікування.
Капсули не ковтати.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Даних немає.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Колпотрофін може інактивувати дію будь-яких сперміцидних засобів. Препарат не слід застосовувати під час використання латексного презерватива, оскільки маслянисті речовини і лубриканти, що містять мінеральні масла, знижують його міцність і збільшують ймовірність розриву.
Протипоказання. Підвищена чутливість до речовин, які входять до складу препарату; естрогензалежні пухлини молочних залоз, матки або піхви; при застосуванні з метою контрацепції латексних презервативів, та застосуванні сперміцидних засобів. Побічні реакції. Препарат переноситься добре, але дуже рідко місцево можуть виникнути подразнення, свербіж, у осіб з підвищеною чутливістю можливе виникнення алергічних реакцій.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Колпотрофін можна застосовувати у допологовій підготовці шийки матки та для загоєння травм м’яких тканин родового каналу після пологів.
Немає достатньо даних щодо застосування Колпотрофіну під час вагітності, тому слід оцінити співвідношення очікувана користь для матері/потенційний ризик для плода перед тип, як застосовувати препарат.
При застосуванні препарату слід припинити годування груддю.
Діти.
Не застосовують.
Особливості застосування. Під час лікування слід перебувати під наглядом лікаря.
При виникненні метрорагії необхідно визначити причину та провести підтримуюче лікування.
Капсули не ковтати.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Даних немає.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Колпотрофін може інактивувати дію будь-яких сперміцидних засобів. Препарат не слід застосовувати під час використання латексного презерватива, оскільки маслянисті речовини і лубриканти, що містять мінеральні масла, знижують його міцність і збільшують ймовірність розриву.
Наказ МОЗ України від 01 березня 2011 р. № 116
ТРУВАДА
таблетки, вкриті плівковою оболонкою, № 30 у флаконах
Гілеад Сайєнсиз Інк. США Гілеад Сайєнсиз Лімітед, Ірландія;
Нікомед ГмбХ, Німеччина;
Патеон Інк., Канада
Ірландія/
Німеччина/
Канада UA/8375/01/01
Протипоказання.
Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.
Побічні реакції.
Оцінка побічних реакцій основана на сукупності даних, отриманих у контрольованих клінічних дослідженнях пацієнтів, які отримували емтрицитабін та тенофовіру дизопроксилу фумарат, та з повідомлень про побічні реакції при застосуванні компонентів препарату Трувада після його схвалення.
Оскільки Трувада містить емтрицитабін і тенофовіру дизопроксилу фумарат, при його прийомі можуть виникнути побічні реакції, за характером і ступенем тяжкості схожі з тими, що асоціюються з цими антиретровірусними речовинами.
Розлади з боку крові та лімфатичної системи: нейтропенія, анемія.
Розлади з боку імунної системи: алергічні реакції.
Розлади метаболізму та харчування: гіпофосфатемія, лактат-ацидоз, гіпертригліцеридемія, гіперглікемія.
Психічні розлади: безсоння, аномальні сновидіння.
Розлади з боку нервової системи: головний біль, запаморочення.
Розлади дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка.
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту: діарея, нудота, блювання, метеоризм, болі в животі, підвищення рівня амілази, панкреатит, диспепсія, підвищення рівня ліпази.
Розлади з боку гепатобіліарної системи: гіпербілірубінемія, підвищення рівнів печінкових ферментів (найчастіше AST та/або підвищена ALT), гепатит.
Розлади з боку шкіри та підшкірної тканини: випадки висипів (висип, свербіж, макулопапульозний висип, кропивниця, везикулярно-бульозний, пустулярний висипи), зміна кольору шкіри (переважно на долонях та/або підошвах стоп).
Розлади з боку опорно-рухового апарату: міопатія, остеомаляція (асоційовані з патологією проксимальних канальців), підвищення рівня креатинкінази.
Розлади з боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, ураження нирок, гостра ниркова недостатність, синдром Фанконі, патологія проксимальних канальців, протеїнурія, зростання рівня креатиніну, гострий некроз канальців, нефрогенний нецукровий діабет, поліурія, інтерстиціальний нефрит (включно із гострими випадками).
Загальні розлади та стани на ділянці введення: біль, астенія. Застосування у період вагітності або годування груддю.
Відповідних та добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилось. Труваду застосовують під час вагітності тільки за життєвими показаннями.
Період годування груддю. ВІЛ-інфікованим матерям не рекомендується годувати груддю, щоб запобігти ризику постнатальної передачі ВІЛ немовлятам. Не відомо, чи потрапляє тенофовіру дизопроксилу фумарат або емтрицитабін у людське молоко. Через ризик передачі ВІЛ-інфекції і можливість виникнення тяжких побічних реакцій у немовляти годування груддю на час лікування слід припинити.
Діти.
Не рекомендується застосовувати Труваду пацієнтам віком до 18 років, оскільки ці таблетки є комбінованим препаратом з фіксованою дозою, який містить тенофовіру дизопроксилу фумарат, безпека та ефективність якого не встановлені для цієї вікової групи.
Особливості застосування.
Не рекомендується застосовувати Труваду як складовий елемент трьохкомпонентної нуклеозидної схеми лікування.
Трувада є комбінацією з фіксованою дозою емтрицитабіну та тенофовіру дизопроксилу фумарату. Тому цей лікарський засіб не слід призначати одночасно з препаратами, що містять тенофовіру дизопроксилу фумарат, емтрицитабін або з препаратами, що містять ламівудин (через його схожість з емтрицитабіном).
У пацієнтів, які раніше отримували лікування цим препаратом, його слід застосовувати, враховуючи лабораторні показники та попереднє лікування.
Лактат-ацидоз/виражене збільшення печінки зі стеатозом.
При застосуванні аналогів нуклеозидів окремо чи в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами були повідомлення про лактат-ацидоз та виражене збільшення печінки зі стеатозом, включаючи летальні випадки. Більшість таких випадків спостерігалось у жінок. Ожиріння та тривале застосування нуклеозидів можуть бути факторами ризику. Особливо обережно слід застосовувати аналоги нуклеозидів пацієнтам із відомими факторами ризику при захворюванні печінки, хоча такі випадки також були зареєстровані у пацієнтів без відомих факторів ризику. Слід припинити лікування препаратом Трувада при виникненні у пацієнта клінічних або лабораторних ознак лактат-ацидозу або вираженої гепатотоксичності (котрі можуть включати збільшення печінки та стеатоз навіть при відсутності вираженого підвищення рівня трансаміназ).
Пацієнти, одночасно інфіковані ВІЛ та вірусом гепатиту В.
Перед початком антиретровірусної терапії всім ВІЛ-інфікованим пацієнтам рекомендується пройти тестування на наявність хронічної інфекції вірусу гепатиту В (HBV). Трувада не схвалена для лікування хронічної інфекції вірусом гепатиту В. Безпека та ефективність Трувади не встановлені у пацієнтів, одночасно інфікованих HBV та ВІЛ. Було повідомлено про виражене різке загострення гепатиту В у пацієнтів, одночасно інфікованих ВІЛ та HBV, які припинили приймати емтрицитабін або тенофовіру дизопроксилу фумарат. У деяких з цих пацієнтів, які отримували лікування емтрицитабіном, загострення гепатиту В супроводжувалось печінковою декомпенсацією та ушкодженням печінки. У пацієнтів, одночасно інфікованих ВІЛ та HBV, які припинили приймати Труваду, потрібно проводити ретельний клінічний та лабораторний контроль функції печінки протягом щонайменше кількох місяців. За необхідності слід розпочати лікування гепатиту В.
Ниркові порушення
Емтрицитабін та тенофовір виводяться переважно нирками. Повідомлялося про ниркові порушення, включаючи випадки гострої ниркової недостатності та синдром Фанконі (ураження ниркових канальців з тяжкою гіпофосфатемією), що асоціювалися із застосуванням тенофовіру дизопроксилу фумарату.
Рекомендується визначати кліренс креатиніну у всіх пацієнтів перед початком лікування, а також за клінічної потреби під час терапії Трувадою. У пацієнтів із загрозою ниркової недостатності необхідно постійно контролювати рівні кліренсу креатиніну та фосфору у сироватці крові.
Корекція інтервалу між прийомами Трувади та ретельне спостереження за функцією нирок рекомендується для всіх пацієнтів із кліренсом креатиніну 30-49 мл/хв. Немає даних щодо безпеки та ефективності прийому препарату пацієнтами, які мали ниркову недостатність і дотримувалися цих вказівок щодо дозування. Тому потенційну користь від терапії Трувадою слід визначати порівняно з потенційним ризиком токсичного впливу на нирки. Труваду не слід призначати пацієнтам із кліренсом креатиніну <30 мл/хв або пацієнтам, які потребують гемодіалізу.
Слід уникати призначення Трувади одночасно або після нещодавнього застосування нефротоксичних засобів.
Вплив на кістки.
У клінічному дослідженні спостерігалось зменшення відносно початкового рівня мінеральної щільності кісткової тканини (BMD) у кістках поперекового відділу хребта та стегнових кістках під час лікування тенофовіру дизопроксилу фумаратом або в групі активного контролю. Більшість випадків зниження мінеральної щільності кісткової тканини спостерігалися протягом перших 24-48 тижнів та зберігалися впродовж 144 тижнів дослідження.
У ВІЛ-інфікованих пацієнтів із патологічними переломами кісток в анамнезі та ризиком остеопенії слід спостерігати за станом кісток. Якщо є підозра на аномалію кісток, необхідно провести відповідну консультацію.
Повідомлялося про випадки остеомаляції (пов’язані з патологією проксимальних ниркових канальців), що асоціювалися із застосуванням Віреаду.
Перерозподіл жирової тканини.
У пацієнтів, які отримували антиретровірусну терапію, спостерігався перерозподіл/акумуляція жирової тканини тіла, включаючи ожиріння у ділянці живота, дорсоцервікальне відкладення жиру (“горб бізона”), втрату жирової тканини на кінцівках, втрату жирової тканини на обличчі, збільшення грудей та “кушингоподібний вигляд”.
Синдром імунного відновлення.
Повідомлялось про синдром імунного відновлення у пацієнтів, які отримували комбінацію емтрицитабіну та тенофовіру дизопроксилу фумарату. Під час початкової фази комбінованого антиретровірусного лікування у пацієнтів, чия імунна система реагує на лікування, може розвинутися запальна реакція на уповільнені або залишкові опортуністичні інфекції (інфекції, спричинені Mycobacterium avium, цитомегаловірусна інфекція, пневмонія, спричинена Pneumocystis jirovecii (РСР), або туберкульоз), які можуть потребувати подальшої оцінки та лікування.
Інформація для пацієнтів.
Трувада не виліковує ВІЛ-інфекцію, тому у пацієнтів можуть зберігатися захворювання, що
асоціюються з ВІЛ-інфекцією, включаючи опортуністичні інфекції. При застосуванні Трувади пацієнти мають перебувати під наглядом лікаря. Важливо приймати Труваду з комбінованою терапією, дотримуючись режиму дозування, щоб уникнути пропуску прийому дози.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Вплив на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами не вивчався. Однак слід інформувати пацієнтів про можливість виникнення запаморочення під час лікування тенофовіру дизопроксилу фумаратом.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Сумісне застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату та диданозину дозою 400 мг на добу призводить до підвищення системної дії диданозину. Слід проводити ретельне спостереження за пацієнтами, які одночасно застосовують тенофовіру дизопроксилу фумарат та диданозин, щодо побічних ефектів, пов'язаних із диданозином (панкреатит, лактоцидоз). Супресія кількості лімфоцитів CD4 спостерігалась у пацієнтів, які одержували тенофовіру дизопроксилу фумарат з диданозином у дозі 400 мг на добу. Дорослим з масою тіла більше 60 кг дозу диданозину слід зменшити до 250 мг на добу. Немає достатніх даних на підтримку специфічних рекомендацій щодо корекції дози диданозину для пацієнтів з масою тіла менше 60 кг. Слід з обережністю призначати Труваду сумісно з диданозином. Пацієнтам, у яких з’явились небажані явища, пов’язані з диданозином, слід припинити прийом диданозину. Диданозин у буферній таблетці у комбінації з Трувадою слід приймати натщесерце.
Атазанавір та лопінавір/ритонавір можуть підвищувати концентрації тенофовіру. Пацієнти, які отримують атазанавір та лопінавір/ритонавір і Труваду, мають перебувати під контролем лікаря. Пацієнтам, у яких з’явились небажані явища, пов’язані з Трувадою, слід припинити прийом препарату.
Тенофовір зменшує AUC (площу під фармакокінетичною кривою) та Cmin (мінімальну концентрацію в плазмі крові) атазанавіру. При сумісному призначенні з Трувадою рекомендується приймати атазанавір 300 мг разом з ритонавіром 100 мг. Не слід приймати одночасно атазанавір та Труваду без ритонавіру.
Емтрицитабін та тенофовір виводяться переважно нирками. Одночасне застосування Трувади з препаратами, що послаблюють функцію нирок або конкурують за активну канальцеву секрецію, може підвищити концентрації у сироватці крові емтрицитабіну, тенофовіру та/або інших препаратів, які виводяться нирками, наприклад, ацикловіру, адефовіру дипівоксилу, цидофовіру, ганцикловіру, валацикловіру та валганцикловіру.
Можливість опосередкованих CYP450 взаємодій емтрицитабіну та тенофовіру з іншими лікарськими засобами невелика.
Не спостерігалось клінічно значущої лікарської взаємодії між емтрицитабіном та фамцикловіром, індинавіром, ставудином, тенофовіру дизопроксилу фумаратом, зидовудином. Також не спостерігалось клінічно значущої лікарської взаємодії між тенофовіру дизопроксилу фумаратом та абакавіром, адефовіру дипівоксилом, іфавіренцом, емтрицитабіном, індинавіром, ламівудином, лопінавіром/ритонавіром, метадоном, нельфінавіром, пероральними контрацептивами, рибавірином, саквінавіром/ритонавіром у дослідженнях із залученням здорових добровольців.
Дані клінічних досліджень.
Клінічне дослідження 934 свідчить у підтримку застосування таблеток Трувада для лікування ВІЛ-1 інфекції. Додаткові дані на підтримку застосування Трувади отримані в дослідженні 903, в якому комбінацію ламівудину та тенофовіру дизопроксилу фумарату застосовували у пацієнтів, які раніше не отримували лікування, та в дослідженні 303, в якому емтрицитабін та ламівудин продемонстрували порівнянні моделі ефективності, безпеки та резистентності як складові схем лікування із застосуванням кількох препаратів.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючих речовин чи до будь-якої з допоміжних речовин.
Побічні реакції.
Побічні реакції подані за класами систем органів та абсолютною частотою. Частоти визначаються як: дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасті (від ≥ 1/1000 до < 1/100), поодинокі (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), рідкісні (< 1/10000) або невідомі (виявлені у результаті спостережень з безпеки після виходу препарату на ринок, і їх частоту за наявними даними не можна визначити).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи.
Часті: нейтропенія.
Нечасті: анемія.
Порушення з боку імунної системи.
Часті: алергічні реакції.
Порушення травлення та обміну речовин.
Дуже часті: гіпофосфатемія.
Часті: гіперглікемія, гіпертригліцеридемія.
Поодинокі: лактатацидоз.
Невідомо: гіпокаліємія.
При застосуванні аналогів нуклеозидів повідомлялося про лактатацидоз, що звичайно пов’язаний з жировою дегенерацією печінки (див. розділ Особливості застосування).
Психічні розлади.
Часті: безсоння, аномальні сновидіння.
Порушення з боку нервової системи.
Дуже часті: головний біль, запаморочення.
Респіраторні, торакальні та середостінні порушення.
Рідкісні: утруднене дихання.
Порушення з боку травної системи.
Дуже часті: діарея, блювання, нудота.
Часті: підвищена ліпаза сироватки, підвищена амілаза, включаючи підвищену амілазу підшлункової залози, біль у животі, диспепсія, метеоризм.
Поодинокі: панкреатит.
Порушення з боку гепатобіліарної системи.
Часті: підвищені трансамінази, гіпербілірубінемія.
Рідкісні: гепатит.
Невідомо: жирова дегенерація печінки.
Порушення з боку шкіри та підшкірної целюлярної тканини.
Часті: кропив’янка, везикулобульозне висипання, пустульозне висипання, макулопапульозне висипання, свербіж, висипання та зміна кольору шкіри (підвищена пігментація).
Порушення з боку м’язово-скелетної системи та сполучної тканини.
Дуже часті: підвищена креатинкіназа.
Невідомо: рабдоміоліз, остеомаляція (проявляється як біль у кістках та нечасто є однією з причин переломів), м’язова слабкість, міопатія.
Порушення з боку сечовидільної системи.
Поодинокі: ниркова недостатність (гостра та хронічна), проксимальна ниркова тубулопатія, включаючи синдром Фанконі, підвищений креатинін, протеїнурія.
Рідкісні: гострий тубулярний некроз.
Невідомо: нефрит (включаючи гострий інтерстиціальний нефрит), нефрогенний нецукровий діабет.
Системні порушення та ускладнення у місці введення.
Часті: біль, астенія.
Такі несприятливі реакції, зазначені вище, можуть спостерігатися внаслідок проксимальної ниркової тубулопатії: рабдоміоліз, остеомаляція (проявляється як біль у кістках та нечасто є однією з причин переломів), гіпокаліємія, м’язова слабкість, міопатія та гіпофосфатемія. Якщо проксимальної ниркової тубулопатії немає, то ці явища не вважаються причинно пов’язаними з лікуванням тенофовіру дизопроксилу фумаратом.
Окрім цього, якщо емтрицитабін застосовувався пацієнтам дитячого віку, частою була анемія та зміна кольору шкіри (підвищена пігментація).
Пацієнти із супутніми інфекціями ВІЛ/вірусу гепатиту типу B або типу C.
У дослідженні GS 01 934 брали участь пацієнти, лише обмежена кількість яких була водночас інфікована вірусом гепатиту типу B (n = 13) або вірусом гепатиту типу С (n = 26). Профіль несприятливих реакцій емтрицитабіну та тенофовіру дизопроксилу фумарату у пацієнтів одночасно інфікованих ВІЛ/ вірусом гепатиту типу B або ВІЛ/ вірусом гепатиту типу С був аналогічним з тим, що спостерігався у пацієнтів, інфікованих ВІЛ без супутньої інфекції. Проте, як слід очікувати, в цій популяції пацієнтів підвищення рівня аспартаттрансамінази (АСТ) та аланінамінотрансферази (АЛТ) спостерігалися більш часто, ніж у загальній популяції інфікованих ВІЛ.
Комбінована антиретровірусна терапія була пов’язана з метаболічними відхиленнями від норми, такими як гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, інсулінова резистентність, гіперглікемія та гіперлактатемія (див. розділ Особливості застосування).
Комбінована антиретровірусна терапія була пов’язана з перерозподілом у ВІЛ-пацієнтів жирів в організмі (ліподистрофія), включаючи втрату периферійного та лицевого підшкірного жиру, підвищену кількість внутрішньочеревного та нутрощевого жиру, гіпертрофію грудей та накопичення жиру у спинно-шийній ділянці (бичачий горб) (див. розділ Особливості застосування).
У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжкою імунною недостатністю на час введення комбінованої антиретровірусної терапії (CART) може виникнути запальна реакція на асимптоматичні або залишкові опортуністичні інфекції (див. розділ Особливості застосування).
Повідомлялося про випадки остеонекрозу, зокрема, у пацієнтів із загальновизнаними факторами ризику розвиненого ВІЛ-захворювання або тривалого впливу комбінованої антиретровірусної терапії (CART). Частота таких випадків невідома (див. розділ Особливості застосування).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Дані стосовно впливу емтрицитабіну та тенофовіру дизопроксилу фурамату на вагітність недостатні.
Дослідження на тваринах не вказують на прямі чи опосередковані несприятливі впливи емтрицитабіну або тенофовіру дизопроксилу на вагітність, розвиток плода або постнатальний розвиток.
Проте Труваду не слід застосовувати під час вагітності, якщо тільки немає іншого варіанту лікування.
Застосування Трувади повинно супроводжуватися застосуванням ефективних контрацептивних засобів.
Годування груддю.
Невідомо, чи потрапляє емтрицитабін або тенофовір у грудне молоко.
Рекомендується, щоб ВІЛ-інфіковані жінки не годували груддю за будь-яких обставин, щоб уникнути передачі ВІЛ дитині.
Діти.
Не рекомендується застосовувати Труваду пацієнтам віком до 18 років, оскільки безпека та ефективність застосування препарату не встановлені для цієї вікової групи.
Особливості застосування.
Труваду не слід застосовувати одночасно з іншими лікарськими препаратами, що містять емтрицитабін, тенофовіру дизопроксилу фумарат або інші аналоги цитидину, такі як ламівудин та зальцитабін (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).
Потрійна нуклеозидна терапія.
Надходили повідомлення про високу частоту вірусологічно невдалого лікування та появу резистентності на ранній стадії, якщо тенофовіру дизопроксилу фумарат поєднувався з ламівудином та абакавіром, а також з ламівудином та диданозином за схемою введення 1 раз на добу. Є близька структурна подібність між ламівудином та емтрицитабіном, а також подібність фармакокінетики та фармакодинаміки цих двох засобів. Тому така ж проблема може спостерігатися, якщо Труваду застосовують з третім нуклеозидним аналогом.
У пацієнтів, які отримують Труваду або будь-яку іншу антиретровірусну терапію, може продовжуватися розвиток опортуністичних інфекцій та інших ускладнень ВІЛ-інфекції, а отже, вони мають залишатися під пильним клінічним спостереженням лікарів, які мають досвід лікування пацієнтів із захворюваннями, пов’язаними з ВІЛ.
Пацієнтів потрібно інформувати про відсутність доказів того, що антиретровірусне лікування, включаючи Труваду, запобігає ризику передачі ВІЛ іншим особам шляхом статевого контакту або через кров. Слід продовжувати застосовувати відповідні запобіжні заходи.
Ниркові порушення.
Для пацієнтів з нирковими порушеннями може стати необхідним ретельне спостереження за функцією нирок. Для пацієнтів з кліренсом креатиніну 30 і 49 мл/хв рекомендується коригувати інтервал між прийомами препарату. Таке коригування не було підтверджено в ході клінічних досліджень, і у цих пацієнтів слід ретельно спостерігати за клінічною реакцією.
Емтрицитабін та тенофовір головним чином виводяться нирками шляхом комбінації гломерулярної фільтрації та активної тубулярної секреції. Надходили повідомлення про ниркову недостатність, ниркові порушення, підвищений рівень креатиніну, гіпофосфатемію та проксимальну тубулопатію (включаючи синдром Фанконі) при застосуванні тенофовіру дизопроксилу фумарату в клінічній практиці (див. розділ Побічні реакції).
Рекомендується проведення розрахунку кліренсу креатиніну в усіх пацієнтів до початку лікування Трувадою та спостереження за функцією нирок (кліренс креатиніну та рівень фосфату в сироватці) кожні 4 тижні протягом першого року, а потім кожні 3 місяці. Пацієнтам з ризиком порушення функції нирок, включаючи пацієнтів, які раніше мали порушення з боку нирок під час застосування адефовіру дипівоксилу, необхідне більш часте спостереження за функцією нирок.
Пацієнти з нирковими порушеннями (кліренс креатиніну < 80 мл/хв), включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.
Безпечність Трувади для нирок досліджувалася у пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 80 мл/хв) в обмежених клінічних дослідженнях. Для пацієнтів із кліренсом креатиніну 30 49 мл/хв рекомендується коригування інтервалу між прийомами (див. розділ Спосіб застосування та дози). Дані обмежених клінічних досліджень вказують на те, що подовжені інтервали між прийомами не є оптимальними і можуть призводити до підвищеної токсичності і, можливо, невідповідної реакції. Крім того, у ході клінічного дослідження було виявлено, що в підгрупі пацієнтів (кліренс креатиніну - 50-60 мл/хв.), які отримували тенофовіру дизопроксилу фумарат у комбінації з емтрицитабіном кожні 24 години, вплив тенофавіру був у 2-4 рази вищий, а в пацієнтів відмічалося погіршення функції нирок (див. розділ Фармакокінетика). Тому потрібна ретельна оцінка співвідношення користі-ризику, якщо Трувада застосовується пацієнтам з кліренсом креатиніну < 60 мл/хв, та ретельне спостереження за функцією нирок. Окрім цього, слід ретельно спостерігати за клінічною реакцією на лікування у пацієнтів, які отримують Труваду з подовженими інтервалами між прийомами. Застосування Трувади не рекомендується пацієнтам з тяжкими нирковими порушеннями (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) та пацієнтам, які потребують гемодіалізу, оскільки з комбінованою таблеткою не можна досягти необхідного зменшення дози (див. розділи Спосіб застосування та дози та Фармакокінетика).
Якщо рівень фосфату у сироватці крові < 1,5 мг/дл (0,48 ммоль/л) або кліренс креатиніну зменшений до < 50 мл/хв у будь-якого пацієнта, який отримує Труваду, слід провести повторну оцінку функції нирок протягом одного тижня, включаючи визначення рівня глюкози в крові, калію в крові та концентрації глюкози в сечі. Слід також розглянути необхідність припинення лікування Трувадою пацієнтів із кліренсом креатиніну, зменшеним до < 50 мл/хв, або із рівнем фосфату в сироватці крові, зменшеним до < 1 мг/дл (0,32 ммоль/л).
Застосування Трувади слід уникати з одночасним або недавнім застосуванням нефротоксичних лікарських засобів (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).
Пацієнтам, яких уже лікували антиретровірусними препаратами, зі штамами ВІЛ-1, що мають мутацію K65R (див. розділ Фармакодинаміка) слід уникати застосування Трувади.
Вплив на кістки.
У ході 144 тижневого контрольованого клінічного дослідження, в якому порівнювали тенофовіру дизопроксилу фумарат із ставудином у комбінації з ламівудином та іфавіренцом у пацієнтів, які раніше не отримували антиретровірусного лікування, в обох експериментальних групах спостерігали незначне зменшення мінеральної щільності кістки стегна та хребта. Зменшення мінеральної щільності кісток хребта та зміни біомаркерів кістки порівняно з вихідними значеннями були значно більшими в групі, яка отримувала тенофовіру дизопроксилу фумарат до 144 тижнів. Зменшення мінеральної щільності кістки стегна були значно більшими в цій групі до 96 тижнів. Проте після 144 тижнів не спостерігалося підвищеного ризику переломів або свідчень клінічно істотних відхилень стану кістки від норми.
Порушення стану кісток (що нечасто були однією з причин переломів) можуть бути пов’язані з проксимальною нирковою тубулопатією (див. розділ Побічні реакції). Якщо виникає підозра на кісткові аномалії, тоді слід отримати відповідні консультації.
Пацієнти з ВІЛ та супутнім інфікуванням вірусами гепатиту типів B або C.
Пацієнти з хронічним гепатитом типів B або C, які проходять антиретровірусну терапію, зазнають підвищеного ризику тяжких та потенційно фатальних несприятливих реакцій з боку печінки.
Лікарям слід звернутися до поточних рекомендацій з лікування ВІЛ стосовно оптимального контролю ВІЛ-інфекції у пацієнтів із супутнім інфікуванням вірусами гепатиту типу B (HBV).
У випадку супутньої антивірусної терапії у зв’язку із гепатитом B або C необхідно також звертатися до відповідних Коротких характеристик препарату цих лікарських засобів.
Безпечність та ефективність Трувади не була встановлена стосовно лікування хронічного інфікування HBV. У ході фармакодинамічних досліджень емтрицитабін та тенофовір окремо та в комбінації продемонстрували активність проти HBV (див. розділ Фамакодинаміка). Обмежений клінічний досвід вказує на те, що емтрицитабін та тенофовіру дизопроксилу фумарат виявляють активність проти HBV при застосуванні у антиретровірусній комбінованій терапії для контролю ВІЛ-інфекції.
Припинення лікування Трувадою пацієнтів із супутнім інфікуванням ВІЛ та HBV може бути пов’язане з тяжким гострим погіршенням перебігу гепатиту. За пацієнтами, які мають супутнє інфікування ВІЛ та HBV і які припиняють прийом Трувади, має бути встановлене пильне спостереження шляхом як клінічного, так і подальшого лабораторного дослідження принаймні протягом кількох місяців після припинення лікування. У разі необхідності може бути виправданим поновлення лікування гепатиту B. Для пацієнтів з розвиненим захворюванням печінки або цирозом припинення лікування не рекомендується, оскільки загострення гепатиту після лікування може призводити до печінкової декомпенсації.
Хвороби печінки.
Безпечність та ефективність Трувади не була встановлена для пацієнтів із значними порушеннями функції печінки, що існували раніше. Фармакокінетика Трувади та емтрицитабіну у пацієнтів з печінковими порушеннями не досліджувалася. Фармакокінетика тенофовіру вивчена у пацієнтів з печінковими порушеннями, і у цих пацієнтів немає потреби у коригуванні дози. Виходячи з мінімального печінкового метаболізму та ниркового шляху виведення емтрицитабіну, уявляється малоймовірним, що пацієнти з печінковим порушення будуть потребувати коригування дози Трувади (див. розділ Фармакокінетика).
Пацієнти, у яких раніше були порушення функції печінки, включаючи хронічний активний гепатит, мають підвищену частоту порушень функції печінки під час комбінованої антиретровірусної терапії, і за ними слід спостерігати відповідно до стандартної практики. Якщо є докази погіршення перебігу хвороби печінки, то стосовно таких пацієнтів слід розглянути необхідність перерви в лікуванні або його відміни.
Лактат-ацидоз.
Про лактат-ацидоз, що звичайно пов’язаний з жировою дегенерацією печінки, повідомлялося при застосуванні аналогів нуклеозидів. Ранні симптоми (симптоматична гіперлактатемія) включають доброякісні симптоми з боку системи травлення (нудоту, блювання та біль у животі), неспецифічне нездужання, втрату апетиту, втрату маси тіла, респіраторні симптоми (часте та (або) глибоке дихання) або неврологічні симптоми (включаючи рухову слабкість). Лактат-ацидоз має високу летальність та може бути пов’язаний з панкреатитом, печінковою недостатністю або нирковою недостатністю. Взагалі лактат-ацидоз спостерігається після кількох місяців лікування.
Лікування аналогами нуклеозиду потрібно припинити за умов симптоматичної гіперлактемії та метаболічного або молочного ацидозу, поступово зростаючої гепатомегалії або швидкого підйому рівнів амінотрансферази.
Слід бути обережним при застосуванні аналогів нуклеозиду будь-якому пацієнту (особливо жінкам з ожирінням) з гепатомегалією, гепатитом або іншими відомими факторами ризику захворювання печінки та жирової дегенерації печінки (включаючи певні лікарські засоби та алкоголь). Лікування пацієнтів, що мають супутнє інфікування гепатитом C, альфа інтерфероном та рибавірином, може становити особливий ризик.
За пацієнтами з підвищеним ризиком слід ретельно спостерігати.
Ліподистрофія.
У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією комбінована антиретровірусна терапія була пов’язана з перерозподілом жиру в організмі (ліподистрофія). Тривалі наслідки цих явищ на сьогодні невідомі. Знання про механізми неповні. Було висунуто гіпотезу про зв’язок між вісцеральним ліпоматозом та інгібіторами протеази та ліпоатрофією та нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази. Підвищений ризик ліподистрофії був пов’язаний з окремими факторами, такими як літній вік, та з пов’язаними з препаратом факторами, такими як більша тривалість антиретровірусного лікування та зумовленими цим порушеннями метаболізму. Клінічне дослідження має включати оцінку фізичних ознак перерозподілу жирів. Слід звернути увагу на показники ліпідів сироватки крові натще та на рівень глюкози в крові. У разі клінічної необхідності слід контролювати порушення метаболізму ліпідів (див. розділ Побічні реакції).
Тенофовір структурно належить до аналогів нуклеозиду, отже ризик ліподистрофії виключити не можна. Проте 144 тижневі клінічні дані, отримані у ВІЛ інфікованих пацієнтів, які раніше не лікувалися антиретровірусними засобами, вказують на те, що ризик ліподистрофії у разі застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату був меншим, ніж при прийомі ставудину, якщо він застосовувався разом з ламівудином та іфавіренцом.
Порушення мітохондріальної функції.
Було показано in vitro та in vivo, що нуклеозидні та нуклеотидні аналоги призводять до ураження мітохондрій різного ступеня. Надходили повідомлення про мітохондріальну дисфункцію у ВІЛ-негативних дітей раннього віку, які зазнали впливу нуклеозидних аналогів in utero та (або) у постнатальний період. Основними несприятливими явищами, про які повідомлялося, були гематологічні порушення (анемія, нейтропенія) та метаболічні порушення (гіперлактатемія, гіперліпаземія). Ці явища часто є короткочасними. Надходили повідомлення про деякі неврологічні порушення, що починалися пізніше (гіпертонія, конвульсії, аномальна поведінка). На сьогодні невідомо, чи неврологічні порушення є тимчасовими чи постійними. Будь-яка дитина, яка зазнала впливу аналогів нуклеозиду та нуклеотиду in utero, навіть ВІЛ-негативні діти, мають пройти подальше клінічне та лабораторне спостереження та повне обстеження стосовно можливості порушення мітохондріальної функції у випадку відповідних ознак або симптомів. Ці результати не впливають на поточні національні рекомендації використовувати антиретровірусне лікування вагітним жінкам для профілактики вертикальної передачі ВІЛ.
Синдром імунної реактивації.
У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжкою імунною недостатністю на час введення комбінованої антиретровірусної терапії (combination antiretroviral therapy – CART) може виникнути запальна реакція на асимптоматичні або залишкові опортуністичні патогени, що може спричинити серйозні клінічні стани або посилення симптомів. Типово такі реакції спостерігалися протягом перших кількох тижнів або місяців початку CART. Відповідними прикладами є цитомегаловірусний реніт, генералізовані та (або) вогнищеві мікобактеріальні інфекції та пневмонія Pneumocystis jiroveci. Будь-які запальні симптоми слід оцінювати та у разі необхідності призначати лікування.
Остеонекроз.
Хоча етіологія вважається багатофакторною (включаючи застосування кортикостероїдів, вживання алкоголю, тяжке пригнічення імунітету, високе значення індексу маси тіла), про випадки остеонекрозу особливо повідомлялося стосовно пацієнтів з розвиненим ВІЛ-захворюванням та (або) тривалим впливом комбінованої антиретровірусної терапії (CART). Пацієнтам слід порадити звернутися за порадою до лікаря, якщо вони відчувають болі в суглобах, негнучкість суглобів або утруднення під час рухів.
Одночасне введення тенофовіру дизопроксилу фумарату та диданозину.
Не рекомендується. Одночасне введення тенофовіру дизопроксилу фумарату та диданозину призводить до 40-60 % підвищення системної експозиції до диданозину, що може збільшувати ризик пов’язаних з диданозином несприятливих явищ (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій). Повідомлялося про досить нечасті, іноді фатальні, випадки панкреатиту та лактоцидозу. Одночасне введення тенофовіру дизопроксилу фумарату та диданозину в дозі 400 мг на добу було пов’язане із значним зменшенням кількості клітин CD4, що, можливо, зумовлено міжклітинною взаємодією, що підвищує фосфорильований (тобто активний) диданозин. Зменшення дози до 250 мг диданозину, що застосовується разом з лікуванням тенофовіру дизопроксилу фумаратом, було пов’язане з повідомленнями про високу частоту вірусологічно невдалого лікування при кількох досліджених комбінаціях.
Трувада містить лактозу моногідрат. Отже, пацієнти з такими рідкісними спадковими проблемами, як непереносимість галактози, Lapp лактазна недостатність чи порушення глюкозо-галактозної всмоктуваності, не повинні отримувати цей лікарський препарат.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Дослідження стосовно впливу на здатність керування автомобілем та використання механізмів не проводилися. Проте пацієнти мають бути проінформовані, що під час лікування як емтрицитабіном, так і тенофовіру дизопроксилу фумаратом повідомлялося про запаморочення.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дослідження взаємодії проведені тільки у дорослих.
Фармакокінетика стаціонарного стану емтрицитабіну та тенофовіру не зазнавала впливу, якщо емтрицитабін та тенофовіру дизопроксилу фумарат приймалися разом, порівняно із введенням кожного лікарського препарату окремо.
Дослідження in vitro та клінічної фармакокінетичної взаємодії показали, що можливість взаємодій опосередкованих CYP450 за участі емтрицитабіну та тенофовіру дизопроксилу фумарату з іншими лікарськими засобами є низькою.
Взаємодії, що стосуються емтрицитабіну.
In vitro емтрицитабін не інгібував метаболізм, опосередкований будь-якою з таких лізоформ CYP450 людини: 1A2, 2A6, 2B6, 2C9, 2C19, 2D6 та 3A4. Емтрицитабін не інгібував фермент, що відповідав за глюкуронідацію.
Клінічно значущих взаємодій немає, якщо емтрицитабін застосвується одночасно з індинавіром, зидовудином, ставудином або фамцикловіром.
Емтрицитабін головним чином виводиться шляхом гломерулярної фільтрації та активної тубулярної секреції. За винятком фамцикловіру та тенофовіру дизопроксилу фумарату, вплив одночасного застосування емтрицитабіну з лікарськими засобами, що виводяться нирками, або з іншими лікарськими препаратами, що впливають на функцію нирок, не оцінювався. Одночасне застосування Трувади з лікарськими засобами, що виводяться шляхом активної тубулярної секреції, може призводити до підвищення концентрації в сироватці крові або емтрицитабіну, або лікарських засобів, що приймаються одночасно, через конкуренцію за цей шлях виведення.
На цей час немає клінічного досвіду одночасного застосування емтрицитабіну та аналогів цитидину. Отже, для лікування ВІЛ-інфекції Труваду не слід приймати в комбінації з ламівудином або зальцитабіном (див. розділ Особливості застосування).
Взаємодії, що стосуються тенофовіру.
Одночасне введення ламіведину, індинавіру, іфавіренцу, нельфінавіру або саквінавіру (підсиленого ритонавіру) разом з тенофовіру дизопроксилу фумаратом не призводило до будь-якої взаємодії, що має клінічне значення.
Якщо тенофовіру дизопроксилу фумарат застосовувався з лопінавіром/ритонавіром, змін у фармакокінетиці лапінавіру та ритонавіру не спостерігалося. Значення AUC тенофовіру було збільшеним приблизно на 30 %, якщо тенофовіру дизопроксилу фумарат застосовувався з лопінавіром/ритонавіром. Більш високі концентрації тенофовіру можуть підсилювати несприятливі явища, пов’язані з тенофовіром, включаючи ниркові порушення.
Коли шлунково-резистентні капсули диданозину приймалися за 2 години до або одночасно з тенофовіру дизопроксилу фумаратом, значення AUC диданозину було в середньому збільшене на 48 % та 60 % відповідно. Середнє збільшення значення AUC дидинозину становило 44 %, якщо буферні таблетки приймалися за 1 годину до тенофовіру. В обох випадках параметри фармакокінетики тенофовіру, що приймався з легкою їжею, залишалися незміненими. Одночасне застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату та диданозину не рекомендується (див. розділ Особливості застосування).
Якщо тенофовіру дизопроксилу фумарат застосовувався з атазанавіром, спостерігалося зменшення концентрацій атазанавіру (зменшення на 25 % та 40 % AUC та Cmin відповідно порівняно з атазанавіром у дозі 400 мг). Якщо ритонавір додавався до атазанавіру, негативний вплив тенофовіру на Cmin атазанавіру був значно зменшеним, тоді як зменшення значення AUC залишалося тим самим (зменшення на 25 % та 26 % AUC та Cmin відповідно порівняно з атазанавіром/ритонавіром 300/100 мг). Одночасне введення атазанавіру/ритонавіру з тенофовіром призводило до збільшеної експозиції до тенофовіру. Більш високі концентрації тенофовіру можуть підсилювати несприятливі явища, пов’язані з тенофовіром, включаючи ниркові порушення.
Тенофовір виводиться нирками, як шляхом фільтрації, так і активної секреції через транспортери органічних іонів людини 1 (human organic anion transporter 1 – hOAT1). Одночасне застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату з іншими лікарськими препаратами, що також активно виводяться через аніонні транспортери (наприклад із цидофовіром), може призводити до підвищеної концентрації тенофовіру або лікарського препарату, що застосовується одночасно.
Тенофовіру дизопроксилу фумарат не оцінювався у пацієнтів, які отримували нефротоксичні лікарські засоби (наприклад аміноглікозиди, амфотерицин B, фоскармет, ганцикловір, пентамідин, ванкоміцин, цидофовір або інтерлейкін 2). Слід уникати застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату з одночасним або недавнім застосуванням нефротоксичних лікарських засобів. Якщо одночасного застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату та нефротоксичних засобів уникнути неможливо, потрібно проводити щотижневе спостереження за функцією нирок (див. розділ Особливості застосування).
Одночасне застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату та метадону, рибавірину, рифампіцину, адефовіру, дипівоксилу або гормональних контрацептивів норгестимату/етиніл естрадіолу не призводило до будь-якої фармакокінетичної взаємодії.
Взаємодії, що стосуються Трувади.
Одночасне застосування такроліму з комбінованим засобом емтрицитабін/тенофовіру дизопроксилу фумарат не призводило до будь-яких клінічно значущих взаємодій.
Наказ МОЗ України від 21 березня 2011 р. № 152
ЛІЗОРЕТИК™-10
ЛІЗОРЕТИК™-20
таблетки № 28 (14х2) у блістерах UA/4181/01/01 UA/4181/01/02
Іпка Лабораторіз Лімітед Індія