Я україни буковинський державний медичний університет т. В. Хмара, Б. Г. Макар методичні вказівки студентам I курсу фармацевтичного факультету освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”
| Вид материала | Документы |
- Вінниця – 2006, 184.55kb.
- М забезпеченням з курсу «Туристське країнознавство» для студентів освітньо-кваліфікаційного, 393.26kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет, 220.11kb.
- Навчально-методичний комплекс з дисципліни фінансовий аналіз для підготовки фахівців, 940.06kb.
- Фондова лекція, 458.68kb.
- Міністерство аграрної політики України, 1697.15kb.
- Програма співбесіди з фінансів для абітурієнтів, що вступають за освітньо-кваліфікаційним, 89.87kb.
- Тематичний план лекцій з менеджменту та маркетингу у фармації для студентів ІV курсу, 162.83kb.
- Програма державного комплексного кваліфікаційного іспиту зі спеціальності 050100 «Маркетинг», 357.05kb.
- Міністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет, 146.19kb.
4. Поради студенту.
При описі внутрішніх органів чи структурно-функціональних утворень необхідно дотримуватися відповідної схеми. Це значно полегшує розуміння та засвоєння матеріалу. Ми пропонуємо найбільш простий порядок характеристики системи органів:
1. Назва органа українською та латинською мовами.
2. Опис загального плану будови органа, що включає:
а) вказівку на те, порожнистий орган чи паренхіматозний;
б) опис його форми;
в) назву частин або відділів органа;
г) будову його стінок;
д) пошарову будову та особливості шарів;
е) інші (при необхідності) відділи.
3. Топографія органа:
а) скелетотопія – проекція органа на кісткові структури (як правило, на хребтовий стовп, ребра, груднину або кістки тазу);
б) голотопія – просторове або тривимірне розміщення частин органа, водночас можна вказати проекцію органа на поверхню тулуба;
в) синтопія – взаємовідношення органа, що описується, із суміжними утвореннями.
4. Особливості структурної організації органа в цілому та його частин.
5. Функція органа.
6. Основні етапи історичного та індивідуального (філо- та онтогенез) розвитку органа.
7. Можливі варіанти будови та вади розвитку органа.
5.1. Зміст теми:
До внутрішніх чоловічих статевих органів (organa genitalia masculina interna) відносяться:
- яєчко (testis s.orchis s. didymis);
- над’яєчко (epididymis);
- сім’явиносна протока (ductus deferens);
- сім’яний пухирець (vesicula seminalis s. glandula seminalis);
- сім’яний канатик (funiculus spermaticus);
- передміхурова залоза (prostata);
- цибулинно-сечівникова залоза (gl. bulbourethralis).
До зовнішніх чоловічих статевих органів (organa genitalia masculina externa) належать:
- статевий член (penis);
- калитка (scrotum);
- чоловічий сечівник (urethra masculina).
Яєчко (testis) є залозою зовнішньої і внутрішньої секреції, парний орган. Яєчка виробляють сперматозоїди і виділяють в кров чоловічі статеві гормони (тестостерон). Розрізняють 2 поверхні яєчка: присередню (facies medialis) і бічну (facies lateralis); 2 краї: передній (margo anterior) і задній (margo posterior); 2 кінці: верхній (extremitas superior) і нижній (extremitas inferior). Вздовж заднього краю яєчка розміщено над’яєчко. До верхнього кінця яєчка підходить сім’яний канатик.
Яєчко – паренхіматозний орган, розміри якого 4 х 3 х 2 см, маса – 20-30 г. Яєчко вкрите білковою оболонкою (tunica albuginea), яка на задньому краї яєчка потовщується, утворюючи середостіння яєчка (mediastinum testis). Від середостіння йдуть перегородочки яєчка (septula testis), що розділяють яєчко на часточки (lobuli testis) (100-250), конусоподібної форми, верхівка яких обернута до середостіння. Кожна часточка складається з звивистих сім’яних трубочок (канальців) (3-4) – tubuli seminiferi contorti, в яких відбувається продукція сперматозоїдів. З звивистих сім’яних трубочок сім’я потрапляє у прямі сім’яні трубочки (tubuli seminiferi recti), потім у сітку яєчка (rete testis), яка розміщена у середостінні яєчка. Далі сім’я виходить за межі яєчка по виносних проточках яєчка (ductuli efferentes testis), які формують над’яєчко.
У над’яєчку (epididymis) розрізняють голівку (caput epididymidis), тіло (corpus epididymidis) і хвіст (cauda epididymidis). Виконує функцію виведення сім’я (протока над’яєчка – ductus epididymidis) у сім’явиносну протоку (ductus deferens). Остання має форму трубки, довжиною 40 см, це парний орган. Сім’явиносна протока знаходиться в калитці та в порожнині таза. Розрізняють: калиткову (pars scrotalis), канатикову (pars funicularis), пахвинну (pars inguinalis) і тазову (pars pelvica) частини сім’явиносної протоки, а також ампулу (ampulla ductus deferentis). Внаслідок злиття сім’явиносної протоки з вивідною протокою (ductus excretorius) від сім’яного пухирця утворюється сім’явипорскувальна протока (ductus ejaculatorius), довжиною 1,5 см, яка відкривається у сім’яному горбику, що знаходиться в передміхуровій частині сечівника.
Сім’яутворюючі та сім’явивідні шляхи
Звивисті сім’яні трубочки
(tubuli seminiferi contorti)
Прямі сім’яні трубочки
(tubuli seminiferi recti)
Сітка яєчка
(rete testis)
Виносні протоки яєчка
(ductuli efferentes testis)
Протока над’яєчка
(
ductus epididymidis)Сім’явиносна протока, ductus deferens:
а) калиткова частина (pars scrotalis)
б) канатикова частина (pars funicularis)
в) пахвинна частина (pars inguinalis)
г) тазова частина (pars pelvica)
+ Вивідна протока
(ductus excretorius)
Сім’явипорскувальна протока
(ductus ejaculatorius)
Чоловічий сечівник
(urethra masculina)
Сім’яні пухирці – це сукупність кулястих за формою утворів, парний орган, довжиною 5 см. Сім’яні пухирці знаходяться у порожнині таза, збоку і знизу від сечового міхура. Сім’яний пухирець має вивідну протоку, яка з’єднується з сім’явиносною протокою та у сім’явипорскувальну протоку. Функція – продукція рідкої частини сперми.
За формою передміхурова залоза нагадує каштан. Непарний орган, довжиною 3 см. Передміхурова залоза розміщується у порожнині таза, під сечовим міхуром. Зовні передміхурова залоза покрита волокнистою капсулою (capsula prostatica), від якої в товщу залози йдуть перегородки. Крізь передміхурову залозу проходить сечівник. У передміхуровій залозі розрізняють: праву і ліву частки (lobi prostatae dexter et sinister), перешийок (isthmus prostatae), основу (basis prostatae) і верхівку (apex prostatae). Основа передміхурової залози являє собою верхню частину, яка щільно зрослася з дном сечового міхура. Ззаду вона має щілиноподібну заглибину, куди входять сім’явипорскувальні протоки. Верхівка передміхурової залози обернена вниз до сечостатевої діафрагми, з якою вона зростається. У передміхуровій залозі розрізняють опуклу передню поверхню (facies anterior), задню поверхню (facies posterior) та закруглену, спрямовану до венозного сплетення і м’яза-підіймача відхідника – нижньобічну поверхню (facies inferolateralis). Права і ліва частки передміхурової залози прилягають до м’яза-підіймача відхідника. Перешийок (середня частка) розташовується позаду сечівника. Перешийок передміхурової залози з боків обмежений сім’явипорскувальними протоками, а вгорі зростається із сечовим міхуром. Перешийок у чоловіків літнього віку часто гіпертрофується, випинаючись у сечівник, утруднює виведення сечі. Проточки передміхурової залози (ductuli prostatici) відкриваються в передміхурову частину сечівника. Речовина залози утворена паренхімою і м’язовою тканиною. Паренхіма складається з 30-50 альвеолярно-трубчастих залозок, проточки яких відкриваються самостійними отворами на слизовій оболонці сечівника по боках від сім’яного горбика. Ці залозки виділяють простатичний секрет з характерним запахом, залозиста паренхіма сконцентрована перважно в задньому і бічних відділах залози. М’язова речовина складається з непосмугованих м’язових волокон, які розташовуються переважно в передній частині залози. М’язова тканина розвинута добре, тому консистенція залози щільна. М’язова частина передміхурової залози виконує функцію замикача чоловічого сечівника (регулює роздільне виділення сечі та сперми), її залозиста частина виділяє біологічно активні речовини, які відповідають за активність, рухливість, життєздатність сперматозоїдів. Частим захворюванням передміхурової залози є її гіпертрофія, при якій розростається залозиста тканина перешийка з утворенням пухлини (аденома залози).
Цибулинно-сечівникова залоза (gl. bulbourethralis) Куперова – парний орган, кулястої форми, діаметр якої до 1 см, розміщується позаду проміжної (перетинчастої) частини сечівника. Функція: виробляє тягучу речовину, яка змащує сечівник і захищає його слизову від подразнення.
Сім’яний канатик (funiculus spermaticus), довжиною 18-20 см, прямує від глибокого пахвинного кільця до задньоверхньої периферії яєчка. Його складові: сім’явиносна протока, судини яєчка, судини сім’явиносної протоки, м’яз-підіймач яєчка, оболонки, лозоподібне венозне сплетення.
Калитка (scrotum) – це шкірний утвір, поділений перегородкою на дві половини, в кожній з яких знаходиться яєчко з оболонками і над’яєчко.
Шари калитки:
1) шкіра (cutis);
2) м’ясиста оболонка (tunica dartos);
3) зовнішня сім’яна фасція (fascia spermatica externa);
4) фасція м’яза-підіймача яєчка (fascia cremasterica);
5) м’яз-підіймач яєчка (m. cremaster);
6) внутрішня сім’яна фасція (fascia spermatica interna);
7) піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis):
- пристінкова пластинка (lamina parietalis);
- нутрощева пластинка (lamina visceralis).
У статевому члені (penis) розрізняють корінь (radix penis), тіло (corpus penis) і голівку (glans penis). Статевий член утворений трьома тілами: двома печеристими тілами (corpus cavernosum penis) і одним губчастим тілом (corpus spongiosum penis). Губчасте тіло розміщене під печеристими. Губчасте тіло формує голівку статевого члена, крізь губчасте тіло проходить сечівник. Печеристі тіла складаються з густого сплетення перекладин між якими розміщені проміжки – печери печеристих тіл, вистелені ендотелієм і заповнені кров’ю. Зовні статевий член вкритий шкірою. Складка шкіри навколо голівки статевого члена називається передньою шкірочкою, яка багата сальними залозами, які виробляють секрет – смегма.
Чоловічий сечівник (urethra masculina) служить для виведення сечі та сперми. Його довжина становить 18-20 см, середня ширина – 5-8 мм. Починається сечівник внутрішнім вічком (ostium urethrae internum) із сечового міхура, проходить через передміхурову залозу, промежину та губчасте тіло статевого члена і закінчується зовнішнім вічком (ostium urethrae externum) на голівці статевого члена. У чоловічому сечівнику виділяють три частини: 1) передміхурову (pars prostatica); 2) проміжну (pars intermedia) або перетинчасту (pars membranacea); 3) губчасту (pars spongiosa). Передміхурова частина сечівника, довжиною 2-3 см, проходить майже вертикально через передміхурову залозу. В середньому відділі ця частина розширена і на її задній стінці є гребінь, посередині якого розташований сім’яний горбок, довжина якого 1,5-2 см, висота 3-4 мм. На сім’яному горбику розташований передміхуровий мішечок, а по боках від нього відкриваються сім’явипорскувальні протоки. У простір між сім’яним горбиком і стінкою сечівника – передміхурову пазуху (sinus prostaticus) відкриваються численні (30-50) отвори залозок передміхурової залози. Проміжна (перетинчаста) частина сечівника, довжиною 1-1,5 см, найвужча, пронизує сечостатеву діафрагму косо зверху вниз і ззаду наперед. Навколо перетинчастої частини розташовані циркулярні посмуговані м’язові волокна промежини, які утворюють м’яз-замикач сечівника (m. sphincter urethrae). Губчаста частина сечівника довжиною 15-17 см, найдовша, вона входить у губчасте тіло статевого члена зверху вниз. У розширений задній відділ губчастої частини сечівника відкриваються протоки цибулинно-сечівникових залоз. У ділянці голівки статевого члена знаходиться ще одне розширення – човноподібна ямка сечівника (fossa navicularis urethrae), довжиною 1 см. На слизовій оболонці сечівника є сечівникові залози і сліпі заглибини, – сечівникові затоки, які досягають довжини 1 см. Вони вкриті епітелієм і мають практичне значення, тому що тут можуть затримуватися мікроорганізми. Сечівник має S-подібну форму з двома вигинами: 1) під лобковим симфізом вигин обернений назад і вниз. Він тягнеться від верхівки передміхурової залози до місця прикріплення підвішувальної зв’язки статевого члена. Це фіксована частина сечівника; 2) попереду лобкового симфізу вигин обернений вперед і вгору. Під час введення катетера його випрямляють, піднімаючи статевий член до передньої стінки живота.
Звуженими ділянками сечівника є: 1) зовнішнє вічко сечівника, яке має вигляд вертикальної щілини (5-6 см); 2) проміжна (перетинчаста) частина, яка є найвужчим місцем сечівника (діаметр 4 мм). У цьому відділі найважче вводиться катетер; 3) внутрішнє вічко сечівника. Розширеними ділянками сечівника є: 1) човноподібна ямка; 2) ділянка цибулини; 3) середній відділ передміхурової частини.
До внутрішній жіночих статевих органів (organa genitalia feminina interna) відносяться:
- яєчник (ovarium s. oophoron);
- над’яєчник (epoophoron);
- маткова труба (tuba uterina s. tuba Fallopii s. salpinx s.oviductus);
- матка (uterus s. metra s. hystera s. delfus);
- піхва (vagina s. colpos s. cunus).
До зовнішніх жіночих статевих органів (organa genitalia feminina externa) належать:
- жіноча сороміnна ділянка (pudendum femininum);
- клітор (clitoris);
- жіночий сечівник (uretra feminina).
Яєчник – парний орган, овальної форми, розміщується у порожнині таза, на задній поверхні широкої зв’язки матки. У яєчнику розрізняють дві поверхні: присередню і бічну; два краї: вільний і брижовий; два кінці: трубний і матковий. Яєчник має брижу (mesovarium) і 2 зв’язки: власну зв’язку яєчника (lig. ovarii proprium) і підвішувальну зв’язку яєчника (lig. suspensorium ovarii). Зовні яєчник покритий зародковим епітелієм, під яким лежить тонка білкова оболонка, що складається з сполучної тканини. У ділянці воріт яєчника білкова оболонка проходить усередину органа, утворюючи його строму. В яєчнику розрізняють кіркову та мозкову речовини. Мозкова речовина розташована в центрі яєчника. Вона складається з пухкої сполучнотканинної строми і містить численні кровоносні та лімфатичні судини, а також нерви. Кора яєчника лежить ззовні від мозкової речовини, по периферії яєчника. Вона щільніша і містить яєчникові фолікули, котрі є паренхімою органа.
Розрізняють первинні та вторинні (пухирчасті) яєчникові фолікули. Первинні фолікули яєчника – це дрібні круглясті утвори, які містять первинні статеві клітини. Внаслідок розвитку первинних фолікулів формуються пухирчасті яєчникові фолікули. Кількість первинних фолікулів у новонародженої дівчинки становить близько 1 млн., проте більшість їх дегенерує, і до моменту статевого дозрівання залишається близько 40000. Повного розвитку за час репродуктивного періоду жінки зазнають лише 400-500 яйцеклітин. Пухирчасті яєчникові фолікули з’являються під час статевого дозрівання і являють собою первинні фолікули, які розвиваються. У процесі розвитку первинні фолікули збільшуються, всередині утворюється порожнина, заповнена фолікулярною рідиною. У стінці таких фолікулів формується яйценосний горбик, який випинається всередину і містить яйцеклітину, яка дозріває. Повністю розвинутий фолікул (Граафів пухирець) досягає значних розмірів (4-10 мм) і його добре видно неозброєним оком при розрізі яєчника.
Отже, яєчник складається з фолікулів, в кожному з яких знаходиться яйцеклітина. В період статевого дозрівання починається дозрівання яйцеклітин (одна яйцеклітина кожні 26-32 дні). Дозріла яйцеклітина виходить з фолікула (фолікул розривається) і захоплюється матковою трубою. Зі стінок фолікула формується жовте тіло. Якщо в трубі відбувається запліднення яйцеклітини, то жовте тіло яєчника збільшується, перетворюється у справжнє жовте тіло, яке продукує прогестерон – гормон вагітності (блокує дозрівання наступної яйцеклітини, сприяє формуванню дитячого місця). Якщо в трубі не відбувається запліднення, то незапліднена яйцеклітина потрапляє в матку і починається менструація, а жовте тіло зменшується, перетворюється в білясте тіло і згодом розсмоктується. Функції яєчника: а) дозрівання яйцеклітини; б) гормональна (яєчник продукує естрoген – жіночий гормон, який відповідає за формування вторинних жіночих ознак, дозрівання яйцеклітин).
Маткова труба має форму трубки, довжиною 11-15 см, знаходиться в порожнині таза. У матковій трубі розрізняють: лійку (infundibulum tubae uterinae), ампулу (ampulla tubae uterinae), перешийок (isthmus tubae uterinae) і маткову частину (pars uterina). Маткова частина проходить через стінку матки, є найвужчою частиною труби. Ця частина відкривається в порожнину матки матковим отвором з діаметром 1 мм. Перешийок маткової труби – це звужена частина, яка прилягає до матки і має довжину 3-5 см та діаметр близько 3-5 мм. Ампула маткової труби – це розширена частина труби, яка знаходиться за перешийком. Довжина ампули становить 5-8 см, а діаметр – 6-8 мм. В ампулі відбувається запліднення яйцеклітини. Лійка маткової труюи є кінцевим відділом труби в ділянці черевного отвору. Лійка прилягає до верхнього кінця і вільного краю яєчника. Наприкінці труби є торочки маткової труби (fimbrae tubae uterinae) – пристосування для захоплення дозрілої яйцеклітини. Найдовшою торочкою є яєчникова (fimbria ovarica), як правило, зростається з яєчником. Маткова труба має два отвори (вічка): черевний (ostium abdominale tubae uterinae) і матковий (ostium uterinum tubae uterinae). Маткове вічко відкривається в порожнину матки, а черевне вічко – в черевну порожнину. Маткова труба має брижу (mesosalpinx).
Стінка маткової труби має такі шари: 1) слизова оболонка з підслизовою основою; 2) м’язова оболонка; 3) серозна оболонка. Слизова оболонка покрита миготливим епітелієм, війки якого миготять в напрямку до матки і сприяють рухові яйцеклітини. На слизовій оболонці є численні і розгалужені складки, котрі перетворюють просвіт труби в лабіринт щілин, які сполучаються між собою. Підслизова основа розвинута добре. М’язова оболонка труби має шари непосмугованих м’язів: зовнішній, поздовжній і внутрішній, коловий. Останній розвинутий значно краще. Перистальтичні скорочення м’язів маткової труби під час овуляції (особливо в торочках) створюють потік серозної рідини в напрямку до труби. Разом з рідиною в трубу потрапляє і яйцеклітина. Хвилі перистальтики спрямовані до матки і разом з миготливими рухами війок сприяють рухові яйцеклітини в матку. Серозна оболонка покриває маткову трубу з усіх боків, тобто інтраперитонеально. Запалення маткової труби – сальпінгіт.
Після розвитку Граафового пухирця яйцеклітина виходить у черевну порожнину, а звідти потрапляє в маткову трубу через черевний отвір труби. По трубі яйцеклітина рухається до матки. Якщо запліднення не відбулося, вона виходить з матки під час менструації. Яйцеклітина і сперматозрїди найчастіше зустрічаються в ампулі труби, де і відбувається запліднення. Шлях зародка по матковій трубі триває 3-4 дні, потім він потрапляє в матку, імплантується в її слизову оболонку і тут розвивається аж до народження.
Матка – це непарний порожнистий орган з товстою м’язовою стінкою, який служить для розвитку плода і його виведення з організму під час пологів. Матка має грушоподібну форму, розміщується в середній частині малого таза між сечовим міхуром і прямою кишкою. Розміри матки у дорослої жінки, що не народжувала, становлять 7х4х2 см, маса 40-50 г. Розрізняють дві поверхні матки: передню – міхурову (facies vesicalis) і задню – кишкову (facies intestinalis); два краї: правий і лівий; три частини: дно (fundus uteri), тіло (corpus uteri) і шийку (cervix uteri). Дно матки – опукла частина, яка лежить вище впадіння маткових труб. Дно матки обернене вперед і вгору. Тіло матки – це найширша середня частина завдовжки майже 4 см. Шийка матки є нижнім звуженим відділом органа, завдовжки близько 3 см. У шийці матки виділяють дві частини: надпіхвову і піхвову. Надпіхвова частина шийки становить дві третини її, які вгорі переходять у тіло матки. Піхвова частина матки випинається у піхву і становить її нижню третину. У центрі цієї частини шийки є маткове вічко. Між тілом і шийкою матки розташована невелика звужена ділянка, яка називається перешийком матки.
Порожнина матки (cavitas uteri) – вузька щілиноподібна порожнина трикутної форми. Вгору вона розширена і сполучається з матковими трубами, внизу порожнина звужується і переходить у канал шийки матки. На межі порожнини матки з каналом шийки матки є ще вужче місце, яке розташоване в ділянці перешийка і має діаметр 4-5 мм. Канал шийки матки (canalis cervicis uteri) має довжину близько 3 см і внизу відкривається в піхву круглим або овальним матковим вічком, яке розташоване в центрі шийки і обмежене передньою і задньою губами. Задня губа тонша і довша, тому що на ній задня стінка піхви прикріплюється вище.
Положення матки залежить від наповнення цих органів, особливо сечового міхура. У нормі матка зігнута уперед так, що між її тілом і шийкою утворюється кут 90-100о. При цьому дно матки спрямоване вперед. Такий вигин акушери називають anteflexio (вигин вперед). У патологічних умовах може бути значний згин між шийкою і тілом матки, який обернений назад. Такий вигин називають retroflexio. Поздовжня вісь шийки матки йде косо зверху вниз і спереду назад, утворюючи з осю піхви прямий кут, який відкритий вперед. При цьому вся матка нахилена вперед (anteversio). При наповненому сечовому міхурі матка відхиляється назад (retroversio) і вигин між тілом та шийкою дещо випрямляється.
У стінці матки розрізняють: 1) внутрішню оболонку – слизову (endometrium), яка складається з двох шарів: функціонального, який виділяється при менструації, і базального, за рахунок якого відновлюється функціональний шар; 2) середню – м’язову оболонку (myometrium), що складається з трьох шарів: зовнішнього – поздовжнього, середнього – колового і внутрішнього – поздовжнього; 3) зовнішню – серозну оболонку (perimetrium). Матка має брижу (mesometrium).
Матка покрита очеревиною майже з усіх боків. Виняток становить піхвова частина шийки матки і передня поверхня надпіхвової частини шийки, яка прилягає до сечового міхура. Переходячи з сечового міхура на матку, очеревина утворює міхурво-маткову заглибину, яка розташована на межі з шийкою матки. Ззаду є серозний покрив на всій кишковій поверхні тіла та на піхвовій частині шийки матки. Причому з шийки очеревина спускається і на піхву, покриваючи її задню поверхню на 1-2 см. Потім вона завертає на пряму кишку і утворює прямокишково-маткову заглибину. Покриття задньої стінки піхви очеревиною має велике практичне значення. У цьому місці легко проколоти стінку піхви медичною голкою і проникнути в очеревинну порожнину. Цей прокол використовують для введення лікарських речовин, а також з діагностичною метою.
Переходячи з матки на інші органи, очеревина утворює зв’язки, з яких найважливішою є широка зв’язка (lig. latum uteri). Вона являє собою дуплікатуру очеревини, що розташована майже латерально і тягнеться від правого та лівого країв матки до бічних стінок таза. У верхній її частині розташована маткова труба, а ззаду вона з’єднана з брижею яєчника. Широка зв’язка є брижею матки (mesometrium) і брижею труби (mesosalpinx), Межею між ними служить брижа яєчника. У широкій зв’язці матки міститься сполучнотканинний тяж - кругла зв’язка (lig. teres uteri), яка починається від міхурової поверхні матки, дещо нижче маткової труби, і тягнеться уперед по бічній стінці таза. Кругла зв’язка матки проходить через пахвинний канал і закінчується у підшкірній клітковині лобка та великих соромітних губ. В основі широких зв’язок матки між маткою і стінками таза залягають пучки фіброзних і м’язових волокон, які утворюють кардинальні зв’язки матки (ligg. cardinalia). Внизу вони з’єднуються з фасцією сечостатевої діафрагми і запобігають зміщенню матки вбік. Між двома листками широкої зв’язки матки внизу розміщена приматкова клітковина (parametrium). Від яєчника до матки йде власна зв’язка яєчника (lig. ovarii proprium).
Піхва має форму трубки, довжиною 8-10 см, яка добре розтягується і тягнеться від шийки матки через сечостатеву діафрагму до зовнішніх статевих органів, де закінчується отвором. Позаду піхви знаходиться пряма кишка, спереду – сечівник. Піхва має передню і задню стінки. Передня cтінка піхви коротша від задньої і прикріплюється до основи передньої губи шийки матки. Передня стінка піхви щільно зрощена з сечовим міхуром і сечівником. Задня стінка піхви довша за передню і прикріплюється до задньої губи шийки матки вище, ніж передня. Верхня частина задньої стінки на 1-2 см покрита очеревиною, а нижня – зростається з прямою кишкою, відокремлюючись від неї пластинкою тазової фасції. Вхідним отвором піхви є маткове вічко, вихідним – отвір піхви, який відкривається у присінку піхви. Отвір піхви у дівчат закритий складкою слизової оболонки – дівочою перетинкою. Склепіння піхви – це щілиноподібний простір між піхвовою частиною шийки матки і стінками піхви. Склепіння піхви може бути поділене на передню, задню і бічні частини. Найбільше значення має його задня частина, яка в практичному акушерстві називається заднім склепінням. Внаслідок того, що задня стінка піхви прикріплюється до стінки матки вище, ніж передня, заднє склепіння значно глибше від переднього. Саме тут, у ділянці заднього склепіння піхви, де її стінка покрита очеревиною, роблять пункцію, проникаючи в excavatio rectouterina (пункція заднього склепіння). Запалення піхви – кольпіт.
Зовнішні жіночі статеві органи об’єднуються під терміном “жіноча соромітна ділянка”, яка представлена: лобковим підвищенням, що знаходиться спереду від лобкового симфізу і утворене жировою клітковиною; великими соромітними губами є складками шкіри і обмежують статеву щілину; малими соромітними губами – це також поздовжні складки шкіри, подібні на слизову оболонку, містять сальні присінкові залози. Малі соромітні губи обмежують присінок піхви, в який відкриваються зовнішній отвір сечівника, отвір піхви, протоки присінкових залоз. Великі присінкові залози Бартолінійові залози, – мають овальну форму, діаметром до 1 см, розташовані під сечостатевою діафрагмою позаду цибулини присінка. Вивідні протоки великих присінкових залоз відкриваються в присінок піхви, вони виділяють секрет, який зволожує вхід у піхву. Нерідко трапляється запалення цих залоз, яке називається бартолінітом.
Клітор (clitoris) має довжину 2,5 – 3 см, складається з голівки, тіла і ніжок. Клітор складається з двох печеристих тіл, які відповідають таким у чоловіків, але вони недостатньо розвинуті.
Аналогом губчастого тіла статевого члена у жінок є утвір, підковоподібної форми, – цибулина присінка. Цей утвір представлений венозним сплетенням, довжиною 3 см і шириною 1,5 см, яке розташоване під шкірою малих соромітних губ по боках від входу в піхву.
Жіночий сечівник являє собою коротку трубку довжиною 3-4 см з діаметром просвіту 7-8 мм. Сечівник починається з сечового міхура внутрішнім вічком, звідси він прямує вниз і вперед. Утворивши невелику дугу, сечівник проходить під лобковим симфізом через сечостатеву діафрагму. В цьому місці навколо нього розташований довільний м’яз-замикач (m. sphincter urethrae), який утворився за рахунок посмугованих м’язів промежини. Сечівник відкривається в присінок піхви зовнішнім вічком, який є найвужчим його місцем (5-6 мм у діаметрі).
Промежина (perineum) – це комплекс м’яких тканин (шкіра, м’язи і фасції), які закривають вихід з порожнини малого таза. Промежина має форму ромба, межами якого є: спереду – нижній край лобкового симфізу, ззаду – верхівка куприка, з боків – нижні гілки лобкових і гілки сідничих кісток, сідничі горби. У “вузькому” розумінні (в гінекології) промежина – це ділянка, яка розміщена між заднім краєм соромітної щілини у жінок або заднім краєм калитки у чоловіків попереду і переднім краєм відхідника ззаду.
Умовною лінією (linea biischiadica), яка проходить через сідничі горби, ділянку промежини ділять на дві трикутні ділянки (діафрагми): сечостатеву (regio urogenitalis s. diaphragma urogenitale) і відхідникову (regio analis). М’язи відхідникової ділянки прийнято називати тазовою діафрагмою (diaphragma pelvis).
З погляду поділу тіла людини на ділянки, промежина є ділянкою, що розташована між зовнішніми статевими органами попереду і відхідником позаду. Цій ділянці відповідає промежинне тіло, яке ще називають центром промежини. Промежинне тіло складається з м’язової і сполучної тканин.
М’язову основу промежини утворюють два шари м’язів, що покриті фасціями. М’язи сечостатевої ділянки і відхідникової ділянки з боку порожнини малого таза покриті пристінковою фасцією таза, зовні (знизу) – поверхневою обгортальною фасцією промежини. Крім цих двох фасцій, тазова діафрагма має ще дві власні фасції – верхню і нижню фасції тазової діафрагми, між якими міститься глибокий шар її м’язів.
Сечостатева ділянка (regio urogenitalis) займає передню частину промежини і має форму трикутника, вершина якого обернена до лобкового симфізу. Сторони утворені нижніми гілками лобкових і гілками сідничих кісток, основа – лінією, що з’єднує сідничі горби. Через сечостатеву ділянку в чоловіків проходить сечівник, у жінок – сечівник і піхва.
М’язи сечостатевої ділянки поділяються на поверхневі і глибокі.
До поверхневих м’язів сечостатевої ділянки належать три м’язи: поверхневий поперечний м’яз промежини, сідничо-печеристий і цибулинно-губчастий м’язи.
Поверхневий поперечний м’яз промежини (m.. transversus perinei superficialis) – парний тонкий, залягає під поверхневою обгортальною фасцією промежини, м’язові пучки розташовані поперечно. Початок: від гілки сідничої кістки біля сідничого горба. Прикріплення: м’яз прямує присередньо назустріч однойменному м’язу іншого боку і прикріплюється до промежинного тіла. Частина волокон цього м’яза вплітається в зовнішній м’яз-замикач відхідника і цибулинно-губчастий м’яз протилежного боку. Функція: натягує промежинне тіло і зміцнює його.
Сідничо-печеристий м’яз (m. ischiocavernosus) – парний тонкий, веретеноподібної форми. Початок: від гілки сідничої кістки. У чоловіків прилягає збоку до кореня статевого члена, у жінок – до ніжки клітора, прямує вперед і присередньо. Прикріплення: до білкової оболонки печеристого тіла статевого члена або клітора у жінок. Перехрещені сухожилкові волокна обох м’язів утворюють петлю. Функція: стискаючи вени статевого члена (клітора) в ділянці кореня, сприяє його ерекції. У жінок цей м’яз менш розвинутий.
Цибулинно-губчастий м’яз (m. bulbospongiosus) – парний, тонкий і плоский. Має суттєві відмінності. У чоловіків м’яз починається від шва на нижній поверхні цибулини статевого члена і промежинного тіла. Прикріплення: обидва м’язи, охоплюючи з боків цибулину і печеристі тіла статевого члена, прикріплюються на його тильній поверхні до білкової оболонки печеристих тіл і поверхневої фасції. Функція: стискаючи цибулину і печеристі тіла статевого члена, а також його тильну вену, цей парний м’яз забезпечує ерекцію статевого члена. Окрім того, при стисненні цибулини статевого члена виштовхується з сечівника сеча і сперма.
У жінок цибулинно-губчастий м’яз починається від промежинного тіла і зовнішнього м’яза-замикача відхідника. Прикріплення: обидва м’язи, охоплюючи початковий відділ піхви, велику присінкову залозу, цибулину присінка, прикріплюється на тильній поверхні клітора до його печеристого тіла. Функція: звужує отвір піхви, стискує великі залози присінка піхви, сприяючи виділенню з них секрета, і стискає вени цибулини присінка, що викликає наповнення кров’ю її венозних сплетень; сприяє ерекції клітора.
Глибокі м’язи сечостатевої ділянки: глибокий поперечний м’яз промежини і зовнішній м’яз-замикач сечівника.
Глибокий поперечний м’яз промежини (m. transversus perinei profundus) – парний, має вигляд тонкої пластинки, що розташована у передньоверхній частині сечостатевої ділянки. Початок: від гілки сідничої і нижньої гілки лобкової кісток. Прикріплення: прямуючи присередньо в поперечному напрямку назустріч аналогічному м’язу іншого боку, м’яз сухожилковими волокнами вплітається в промежинне тіло. Функція: зміцнює сечостатеву ділянку, стискає цибулинно-сечівникові залози, сприяючи виділенню з них секрета; обидва м’язи стискають сечівник, а у жінок стискають також піхву.
Зовнішній м’яз-замикач сечівника (m. sphincter urethrae externus) – непарний коловий м’яз, що оточує проміжну частину чоловічого сечівника. У жінок цей м’яз оточує весь сечівник, а також частково піхву. У м’язі переважають колові пучки, але він ще має радіальні пучки, що починаються від нижніх гілок лобкових кісток: у чоловіків вони вплітаються в капсулу передміхурової залози, а у жінок – у стінку піхви. Функція: м’яз є довільним замикачем сечівника, а у жінок – ще й піхви. При розслабленні м’яза відбувається виділення сечі, а у чоловіків – ще й сперми. Радільні волокна при їхньому скороченні сприяють розширенню звуженого перед цим сечівника.
Відхідникова ділянка (regio analis) або тазова діафрагма (diaphragma pelvis) має трикутну форму, вершина цього трикутника обернена до куприка, а кути основи трикутника спрямовані до сідничих горбів. Через тазову діафрагму як у чоловіків, так і у жінок проходить тільки кінцевий відділ прямої кишки – відхідник.
Тазова діафрагма має два шари м’язів – поверхневий і глибокий.
До поверхневих м’язів тазової діафрагми належить зовнішній м’яз-замикач відхідника (m. sphincter ani externus) – це потужний непарний коловий м’яз, що розташований під поверхневою обгортальною фасцією промежини й оточує кінцевий відділ прямої кишки – відхідник. Цей м’яз має 3 частини:
а) підшкірну частину, волокна якої вплітаються в шкіру попереду і позаду відхідника;
б) поверхневу частину, що починається від відхідниково-куприкового міла (зв’язки) і верхівки куприка, обходить відхідник з боків і закінчується в промежинному тілі;
в) глибоку частину, вона найпотужніша і безпосередньо оточує відхідник.
Функція: цей вольовий м’яз перебуває у скороченому стані і замикає відхідник, він розслаблюється під час акту дефекації.
Глибокі м’язи тазової діафрагми: м’яз-підіймач відхідника і сідничо-куприковий м’яз.
М’яз-підіймач відхідника (m. levator ani) – парний, має вигляд тонкої трикутної пластинки, що разом з однойменним м’язом протилежного боку утворюють конструкцію лійкоподібної форми, верхівка якої обернена вниз. М’яз закриває вихід із малого таза. Початок: передні пучки починаються від внутрішньої поверхні нижньої гілки лобкової кістки; бічні пучки – від дугоподібного стовщення затульної фасції – сухожилкової дуги тазової фасції (arcus tendineus fasciae pelvis) і тазової поверхні сідничої кістки. Прикріплення: пучки правого і лівого м’язів прямують донизу і назад, проходять збоку від прямої кишки і з’єднуються між собою, охоплюючи пряму кишку у вигляді петлі. Частина волокон м’яза-підіймача відхідника вплітається в стінку сечового міхура, а у чоловіків також у передміхурову залозу, у жінок – у стінку піхви. М’яз прикріплюється до відхідниково-куприкового тіла (зв’язки), верхівки та бічних країв куприка. Функція: зміцнює і піднімає дно таза, підтягуючи догори і вперед відхідникову частину прямої кишки, притискає задню стінку прямої кишки до передньої, а у жінок ці м’язи звужують вхід у піхву.
Сідничо-куприковий м’яз (m. ischiococcygeus) або куприковий м’яз (m. coccygeus) він непостійний, має вигляд чотирикутної плоскої пластинки. Початок: від сідничої ості та крижово-остьової зв’язки. Прикріплення: до бічного краю куприка і до верхівки крижової кістки.
Фасція промежини (fascia perinei), яку ще називають поверхневою обгортальною фасцією промежини (fascia investiens perinei superficialis), покриває поверхневі м’язи промежини знизу, вона залягає під шкірою. Ця фасція представлена дуже тонким сполучнотканинним листком, вона є частиною загальної підшкірної фасції і продовжується на сусідні з промежиною ділянки тіла, з боків приростає до сідничих горбів. У чоловіків фасція промежини продовжується у фасцію статевого члена та м’ясисту оболонку калитки. З боків відхідникової ділянки ця фасція відділяє підшкірну клітковину від жирового тіла сідничо-відхідникової ямки.
Нижня фасція тазової діафрагми (fascia inferior diaphragmatis pelvis) розташована глибше за поверхневою обгортальною фасцією промежини, вона є продовженням фасції великого сідничного м’яза і починається від його нижнього краю. Нижня фасція тазової діафрагми проходить вперед до верхньої ділянки обох м’язів-підіймачів відхідника і опускається по їх нижній поверхні до поверхневих поперечних м’язів промежини. У цьому місця фасція розшаровується на три листки – поверхневий, середній та глибокий. Поверхневий листок покриває зверху поверхневі поперечні м’язи промежини, цибулинно-печеристі та сідничо-печеристі м’язи. Середній листок покриває нижню поверхню глибоких поперечних м’язів промежини і зовнішнього м’яза-замикача сечівника. Глибокий листок покриває верхню поверхню глибоких поперечних м’язів промежини і зовнішнього м’яза-замикача сечівника.
Попереду поверхневий і середній листки нижньої фасції тазової діафрагми зростаються з нижніми гілками лобкових кісток та гілками сідничих кісток. У цьому місці у просторах між поверхневим і середнім фасціальними листками розміщені у чоловіків ніжки статевого члена, а у жінок – ніжки клітора. Попереду глибокий та середній листки нижньої фасції тазової діафрагми зростаються і утворюють перетинку промежини (membrana perinei), яка зростається з нижніми гілками лобкових кісток. У чоловіків під лобковим симфізом стовщений зрощений передній край цих двох фасцій називається поперечною зв’язкою промежини.
Верхня фасція тазової діафрагми (fascia superior diaphragmatis pelvis) розташована зверху, з боку порожнини таза і у відхідниковій ділянці промежини покриває верхню поверхню м’яза-підіймача відхідника. Ця фасція є частиною пристінкової фасції таза, що догори продовжується в пристінкову фасцію живота.
Верхня фасція тазової діафрагми опускається вниз до глибоких поперечних м’язів промежини, де з’єднується з глибоким листком нижньої фасції діафрагми таза. Стовщене місце по лінії зрощення цих двох фасцій, а також із фасцією внутрішнього затульного м’яза, називається сухожилковою дугою тазової фасції (arcus tendineus fasciae pelvis). Попереду між верхньою і нижньою фасціями тазової діафрагми розташовані у чоловіків цибулинно-сечівникові залози (залози Купера), а у жінок – великі присінкові залози соромітної ділянки (залози Бартоліні).
У відхідниковій ділянці промежини з боків від ануса розташована парна сідничо-відхідникова ямка (fossa ischioanalis), призматичної форми, що заповнена пухкою сполучною тканиною та жировою клітковиною – жировим тілом сідничо-відхідникової ямки. Глибина сідничо-відхідникової ямки в дорослої людини дорівнює 5-7,5 см.
Вершина ямки розташована на рівні нижнього краю сухожилкової дуги тазової фасції. Сідничо-відхідникова ямка має 4 стінки:
а) передня стінка представлена поверхневим та глибоким поперечними м’язами промежини і їх фасціями;
б) задня стінка сформована задніми пучками м’яза-підіймача відхідника і куприковим м’язом, що також покриті фасцією;
в) бічна стінка утворена внутрішнім затульним м’язом, що покритий затульною фасцією, і присередньою поверхнею сідничого горба;
г) присередня стінка утворена нижньою поверхнею м’яза-підіймача відхідника і зовнішнім м’язом-замикачем відхідника, що покриті нижньою фасцією тазової діафрагми.
5.2. Теоретичні питання до заняття:
- Що відноситься до внутрішніх чоловічих статевих органів?
- Яка будова і топографія яєчка та над’яєчка?
- Сім’явиносна протока, її будова, топографія і функція.
- Сім’яні пухирці, їх будова, топографія, функція.
- Сім’яутворюючі та сім’явивідні шляхи.
- Будова, топографія та функції передміхурової залози.
- Будова, топографія та функція цибулинно-сечівникової залози.
- Опишіть оболонки яєчка.
- Яка будова сім’яного канатика?
- Що відноситься до зовнішніх чоловічих статевих органів?
- Яка будова статевого члена?
- Чоловічий сечівник, його будова, особливості, топографія, звуження та розширення, функція.
- Шари калитки.
- Що відноситься до внутрішніх жіночих статевих органів?
- Яка будова, топографія і функції яєчника?
- Яка будова і топографія маткових труб?
- Будова стінки матки.
- Яка топографія матки?
- Які Ви знаєте положення матки?
- Циклічні зміни слизової оболонки матки.
- Що відноситься до зовнішніх жіночих статевих органів?
- Будова і топографія піхви.
- Опишіть лобок і соромітну ділянку. Клітор: його будова та топографія. Цибулина присінка.
- Жіночий сечівник, його будова, особливості, топографія, функція.
25. Промежина у вузькому та широкому розумінніях
- Межі і трикутники (діафрагми) промежини.
- На які ділянки поділяють промежину і які структури розміщуються в кожній з них залежно від статі?
- Які м’язи утворюють тазову і сечостатеву діафрагми? Які шари м’язів розрізняють?
- Яке розміщення і хід фасцій обох діафрагм залежно від статі?
- Які межі сідничо-відхідникової ямки? Чим вона заповнена?
5.3. Задачі для самоконтролю:
1. Яку кількість замикачів (сфінктерів) має чоловічий сечівник?
A. Один.
*B. Три.
C. Чотири.
D. Два.
E. Відсутні.
2. До чого прилягає задня стінка жіночого сечівника?
A. До передньої стінки прямої кишки.
B. До задньої стінки піхви.
*C. До передньої стінки піхви.
D. До задньої стінки прямої кишки.
E. До сечового міхура.
3. Яєчко має такі поверхні:
A. Передню.
B. Задню.
*C. Присередню.
*D. Бічну.
E. Верхню.
4. Прямі сім’яні трубочки (канальця) розміщені між:
*A. Звивистими сім’яними трубочками (канальцями) та сіткою яєчка.
B. Між сіткою яєчка і виносними проточками яєчка.
C. Між протокою над’яєчка та сім’явиносною протокою.
D. Між сіткою яєчка і протокою над’яєчка.
E. Між виносними проточками яєчка і протокою над’яєчка.
5. Сім’яний канатик має всі оболонки яєчка, крім:
A. Піхвової.
B. М’ясистої.
C. Внутрішньої сім’яної фасції.
*D. Зовнішньої сім’яної фасції.
E. Фасції м’яза-підіймача яєчка.
6. Які кінці має яєчко?
*A. Верхній, нижній.
B. Передній, задній.
C. Бічний, присередній.
D. Верхній, задній.
E. Передній, бічний.
7. Складові частини сім’яного канатика все, крім:
A. Артерій і вен сім’явиносної протоки.
*B. Внутрішньої клубової артерії і вени.
C. Сім’явиносної протоки.
D. Яєчкової артерії, нервів.
E. Лімфатичних судин, нервів.
8. Які поверхні має передміхурова залоза?
A. Медіальну, латеральну, нижню.
*B. Передню, задню, нижньобічну.
C. Передню, нижню, медіальну, латеральну.
D. Нижньолатеральну, нижньомедіальну, верхню.
E. Задню, медіальну, латеральну.
9. Сім’яні пухирці розміщені:
*A. Латерально від сім’явиносної протоки.
B. Медіально від сім’явиносної протоки.
C. Між верхівкою сечового міхура і прямою кишкою.
D. Між дном сечового міхура і симфізом.
E. Латерально від сім’яного канатика.
10. Які частини має статевий член?
A. Головку, шийку, тіло, ручки.
B. Головку, шийку, тіло, ніжки.
C. Головку, шийку, тіло, корінь.
D. Головку, шийку, перешийок.
*E. Головку, корінь, ніжки, тіло.
11. Чоловічий сечівник має звуження, крім:
A. Проміжної (перетинчастої) частини.
B. Ділянки зовнішнього вічка.
*C. Ділянки цибулини.
*D. Середини передміхурової частини.
E. Ділянки внутрішнього вічка.
12. Цибулинно-сечівникові залози розміщені:
A. Попереду передміхурової частини сечівника.
B. Попереду цибулини статевого члена.
*C. В товщі сечостатевої діафрагми.
D. Над коренем статевого члена.
E. Медіально від сім’яних пухирців.
13. Що розміщено позаду передміхурової залози?
*A. Нижня частина тазового відділу прямої кишки.
B. Дно сечового міхура.
C. Сечоводи.
D. Сім’явиносні протоки.
E. Сигмоподібна ободова кишка.
14. Куди відкриваються протоки передміхурової залози?
A. В кровоносні судини.
*B. У передміхурову частину сечівника.
C. У проміжну (перетинчасту) частину сечівника.
D. У передміхуровий мішечок (маточку).
E. В цибулину статевого члена.
15. Яєчник має кінці:
A. Бічний і присередній.
B. Вільний і брижовий.
C. Передній і задній.
D. Верхній і нижній.
*E. Матковий і трубний.
16. Де знаходиться фолікулярна частина яєчника?
A. В мозковій речовині.
*B. В корі.
C. В ділянці воріт яєчника.
D. На межі між корою та мозковою речовиною.
E. Біля брижі яєчника.
17. Прогестерон в яєчнику виробляє:
A. Білясте тіло.
*B. Жовте тіло.
C. Мозкова речовина.
D. Сполучна тканина.
E. Білкова оболонка.
18. У матковій трубі знаходяться отвори:
*A. Черевний.
*B. Матковий.
C. Зовнішній.
D. Тазовий.
E. Яєчниковий.
19. Які стінки має піхва?
A. Верхню і нижню.
B. Праву і ліву.
*C. Передню і задню.
D. Верхню і передню.
E. Задню і нижню.
20. Які частини має матка?
A. Дно, тіло, хвіст.
*B. Дно, тіло, шийку, перешийок.
C. Тіло, шийку, перешийок, основу.
D. Тіло, шийку, хвіст.
E. Тіло, дно, шийку, хвіст.
21. Які частини розрізняють у матковій трубі?
A. Перешийок, маткову частину, яєчникову, ампулу.
B. Маткову, яєчникову, ампулу, перешийок.
C. Маткову, перешийок, шийку, лійку.
*D. Маткову, перешийок, ампулу, лійку.
E. Лійку, маткову частину, ампулу, шийку.
22. Які частини має шийка матки?
A. Маткову, піхвову.
B. Маткову, надпіхвову.
*C. Надпіхвову, піхвову.
D. Надпіхвову, передню.
E. Надпіхвову, задню.
23. Які поверхні має яєчник?
A. Вільну, брижову.
B. Трубну, маткову.
C. Вільну, маткову.
D. Передню, задню.
*E. Присередню і бічну.
24. Які оболонки має стінка матки?
*A. Слизову, м’язову, серозну.
B. Адвентицію, м’язову, слизову, підслизову.
C. Серозну, підслизову, м’язову, слизову.
D. М’язову, слизову, адвентицію.
E. М’язову, слизову, підслизову.
25. Які заглибини утворюються біля матки?
A. Міхурово-маткова, міхурово-кишкова.
*B. Міхурово-маткова, прямокишково-маткова.
C. Міхурово-тазова, прямокишково-маткова.
D. Міхурово-маткова, бічна пахвинна ямка.
E. Прямокишково-маткова, присередня пахвинна ямка.
26. Які зв’язки має яєчник?
A. Підвішувальну зв’язку яєчника, широку зв’язку.
B. Власну зв’язку яєчника, круглу та широку.
C. Круглу та широку, підвішувальну зв’язку яєчника.
*D. Підвішувальну зв’язку яєчника, власну зв’язку яєчника.
E. Круглу та широку.
27. Як розміщена матка відносно очеревини?
A. Екстраперитонеально.
B. Покрита зародковим епітелієм.
C. Поза очеревиною.
*D. Мезоперитонеально.
E. Розміщена в порожнині очеревини.
28. Чим обмежене маткове вічко?
*A. Передньою та задньою губами.
B. Склепінням піхви.
C. Соромітною щілиною.
D. Малими соромітними губами.
E. Пальмоподібними складками.
29. Через сечостатеву діафрагму у жінок проходять:
A. Пряма кишка.
*B. Сечівник.
*C. Піхва.
D. Сім’яні пухирці.
E. Сечоводи.
30. Де розміщена сідничо-відхідникова ямка?
*A. В ділянці тазової діафрагми.
B. В ділянці сечостатевої діафрагми.
*C. Між відхідником і сідничими горбами.
D. На передній поверхні куприка.
E. Позаду відхідника.
31. Скільки фасцій у сечостатевій діафрагмі?
A. 1.
B. 2.
*C. 3.
D. 4.
E. 5.
32. Які м’язи має тазова діафрагма?
A. М’яз-підіймач відхідника, глибокий поперечний м’яз промежини.
B. Поверхневий та глибокий поперечні м’язи промежини.
C. Куприковий м’яз, глибокий поперечний м’яз промежини.
*D. М’яз-підіймач відхідника, куприковий м’яз.
*E. Зовнішній м’яз-замикач відхідника.
33. Через тазову діафрагму проходять:
*A. Відхідник.
B. Сечівник.
C. Піхва.
D. Піхва і сечівник.
E. Відхідник і піхва.
34. З яких діафрагм складається промежина?
A. Сечостатевої, відхідникової.
B. Сечової, відхідникової.
*C. Сечостатевої, тазової.
D. Статевої, тазової.
E. Відхідникової, тазової.
35. Піхвова порожнина яєчка розміщена:
A. Між внутрішньою сім’яною фасцією і фасцією м’яза-підіймача яєчка.
B. Між зовнішньою сім’яною фасцією і м’язом-підіймачем яєчка.
C. Між шкірою калитки і м’ясистою оболонкою.
*D. Між пристінковою і нутрощевою пластинками піхвової оболонки яєчка.
E. В порожнині очеревини.
36. Протока цибулинно-сечівникової залози відкривається:
A. В сім’яні пухирці.
B. У передміхурову частину сечівника.
*C. В цибулину губчастої частини сечівника.
D. В сім’явиносну протоку.
E. В проміжну частину сечівника.
37. Що відкривається у передміхурову частину сечівника?
*A. Проточки передміхурової залози.
*B. Сім’явипорскувальна протока.
C. Вивідна протока сім’яних пухирців.
D. Протока цибулинно-сечівникової залози.
E. Сім’явиносна протока.
38. Чому відповідає цибулина присінка піхви?
A. Печеристому тілу статевого члена.
B. Калитці.
C. Чоловічому сечівнику.
D. Цибулинно-сечівниковій залозі.
*E. Губчастому тілу статевого члена.
39. Жирова клітковина, paraproctos, розміщена:
A. В прямокишково-матковій заглибині.
B. В міхурово-матковій заглибині.
C. Між листками широкої зв’язки матки.
*D. У сідничо-відхідниковій ямці.
E. Між прямою кишкою і купиком.
40. Які м’язи не входять до складу сечостатевої діафрагми?
*A. Куприковий.
*B. М’яз-підіймач відхідника.
C. Сідничо-печеристий.
D. Цибулинно-губчастий.
E. М’яз-замикач сечівника.
5.4. Тестові завдання для самоконтролю:
1. Під час гінекологічного обстеження пацієнтці було виставлено діагноз: ендометрит (запалення ендометрія). Яка частина стінки матки уражена запальним процесом?
A. Серозна оболонка.
B. М’язова оболонка.
C. Адвентиційна оболонка.
*D. Слизова оболонка.
E. Навколоматкова клітковина.
2. У хворого – лівобічне варикоцеле (варикозне розширення вен яєчка). Порушення відтоку крові відбулося через:
A. Праву яєчкову вену.
B. Праву ниркову вену.
*C. Ліву яєчкову вену.
D. Ліву ниркову вену.
E. Вену підвішувального м’яза яєчка.
3. Хворий скаржиться на часте й утруднене сечовипускання. Патологія якого внутрішнього статевого органа є причиною цього?
A. Яєчка.
*B. Передміхурової залози.
C. Цибулинно-сечівникових залоз.
D. Над’яєчка.
E. Сім’яних пухирців.
4. При обстеженні дитини 3-х місяців виявлено відсутність правого яєчка у калитці, потовщення передньої черевної стінки над поверхневим пахвинним кільцем. Як називається таке розміщення яєчка?
A. Ектопія яєчка.
B. Анархізм.
C. Дистопія яєчка.
D. Монорхізм.
*E. Крипторхізм.
5. До гінекологічного відділення поступила хвора з підозрою на внутрішню кровотечу (позаматкова вагітність). Через яке утворення проводять пункцію для термінового діагностування кровотечі?
A. Шийку матки.
B. Матковий зів.
C. Передню стінку піхви.
*D. Заднє склепіння піхви.
E. Переднє склепіння піхви.
6. Під час оперативного втручання на малому тазі жінки виникла необхідність перев’язати маткову артерію. Яке з утворень може бути випадково перев’язаним разом з нею?
A. Кругла зв’язка матки.
B. Внутрішня клубова вена.
C. Сечівник.
*D. Сечовід.
E. Маткова труба.
7. При огляді жінки гінеколог досліджує маткове вічко (зів). Які анатомічні структури його утворюють?
*A. Передня і задня губи шийки матки.
B. Шийка матки і передня стінка піхви.
C. Передня і задня стінки піхви.
D. Шийка матки і задня стінка піхви.
E. Тіло матки і передня стінка піхви.
8. При огляді зовнішніх статевих органів у жінки гінеколог поставив діагноз – бартолініт (запалення бартолінових залоз). Про патологію якого анатомічного утворення йде мова?
A. Малі присінкові залози.
B. Залози сечівника.
*C. Велика присінкова залоза.
D. Сечівникові затоки.
E. Цибулина присінка.
9. У постраждалої 20 років виявлено пошкодження в ділянці сечівникового кіля піхви. Який зі стовпів ушкоджений?
A. Піхвові зморшки.
B. Задня частина піхви.
C. Передня частина піхви.
*D. Передній стовп зморшок.
E. Задній стовп зморшок.
10. У хворого 54 років після поранення в ділянці промежини відмічається довільне сечовиділення. Який із м’язів ушкоджений?
A. M. ischiocavernosus.
B. M. bulbospongiosus.
C. M. transversus perinei superficialis.
D. M. transversus perinei profundus.
*E. M. sphincter urethrae.
11. Однією з причин, що призводить до випадіння матки є втрата тонусу окремих м’язів промежини. Тонус яких м’язів відіграє основну роль в цьому процесі?
A. Зовнішнього м’яза-замикача відхідника.
*B. Глибокого і поверхневого поперечних м’язів промежини.
C. М’яза-підіймача відхідника.
D. Куприкового м’яза.
E. Сідничо-печеристого м’яза.
12. У чоловіка 40 років запалення яєчка (орхіт) ускладнилося його водянкою (гідроцелє). Необхідно оперативне втручання. Яку з оболонок яєчка останньою розтинає хірург під час операції?
A. М’ясисту.
B. Внутрішню сім’яну фасцію.
C. М’яз-підіймач яєчка.
D. Пристінкову пластинку піхвової оболонки яєчка.
*E. Зовнішню сім’яну фасцію.
13. Як наслідок перенесеного орхіту (запалення яєчка) у чоловіка 45 років порушився сперматогенез. В яких утвореннях яєчка відбулися патологічні зміни?
A. Сітка яєчка.
B. Прямі сім’яні канальці.
C. Виносні протоки яєчка.
*D. Звивисті сім’яні канальці.
E. Протока над’яєчка.
14. При обстеженні у хлопчика виявлено, що сечівник відкритий знизу у вигляді щілини. Яка аномалія виявлена?
A. Фімоз.
B. Гермафродитизм.
C. Парафімоз.
*D. Гіпоспадія.
E. Епіспадія.
15. Педіатром у новонародженого виявлено, що отвір передньої шкірочки статевого члена за розмірами дорівнює діаметру вічка сечівника і тому його голівка не може виходити через такий отвір. Яка аномалія виявлена?
*A. Фімоз.
B. Гермафродитизм.
C. Парафімоз.
D. Гіпоспадія.
E. Епіспадія.
16. Під час операції видалення матки лікар перев’язує маткову артерію, яка проходить у товщі широкої зв’язки матки. При цьому треба пам’ятати, що біля маткової артерії проходить сечовід, де саме?
A. Зверху.
B. Знизу.
C. Латеральніше.
*D. Позаду.
E. Спереду.
17. Під час пологів у жінки стався розрив тканин промежини. Для усунення даної патології необхідно накласти шви, в тому числі на м’язи. Який м’яз промежини слід зшити?
*A. Поверхневий поперечний м’яз промежини.
B. М’яз-підіймач відхідника.
C. Зовнішній м’яз-замикач відхідника.
D. Сідничо-печеристий м’яз.
E. Цибулинно-губчастий м’яз.
18. У хворого діагностовано гідроцелє (водянку яєчка – збільшення кількості рідини у серозній порожнині). Між якими оболонками яєчка локалізується патологічний вміст?
A. Між шкірою і м’ясистою оболонкою.
B. Між внутрішньою сім’яною фасцією і піхвовою оболонкою яєчка.
*C. Між пристінковою і нутрощевою пластинками піхвової оболонки яєчка.
D. Між зовнішньою сім’яною фасцією і фасцією м’яза-підіймача яєчка.
E. Між м’язом-підіймачем яєчка і внутрішньою сім’яною фасцією.
19. З метою уточнення діагнозу у хворої 70 років стало необхідним пальпаторне дослідження органів тазу через передню стінку прямої кишки. Які органи при такій пальпації можна дослідити у жінки?
A. Матку, маткові труби.
B. Маткові труби, піхву.
C. Піхву, яєчники.
D. Яєчники, матку.
*E. Матку, піхву.
20. Хворий 65 років звернувся в клініку з приводу розладів сечовипускання. При обстеженні виявлено гіпертрофію передміхурової залози. Збільшення яких з перелічених частин передміхурової залози є можливою причиною даного порушення?
A. *Перешийка (середньої частки).
B. Правої частки.
C. Лівої частки.
D. Капсули передміхурової залози.
E. Основи передміхурової залози.
21. У чоловіка літнього віку ускладнений акт сечовипускання. Яка частина сечівника з віком найчастіше звужується?
A. Губчаста частина.
B. Сечівникові залози.
C. Зовнішній м’яз-замикач сечівника.
D. Перетинчаста частина.
*E. Губчаста частина.
22. Після травматичного ураження промежини у потерпілого спостерігається нетримання сечі. Який м’яз пошкоджений?
A. Глибокий поперечний м’яз промежини.
B. Сідничо-печеристий м’яз.
C. Внутрішній м’яз-замикач відхідника.
*D. Зовнішній м’яз-замикач сечівника.
E. Поверхневий поперечний м’яз промежини.
5.5. Рекомендована література
5.5.1. Основна:
1. Головацький А.С., Черкасов В.Г., Сапін М.Р., Парахін А.І. Анатомія людини. У трьох томах. Том другий. – Вінниця: Нова Книга, 2007. –
456 с.
2. Матещук-Вацеба Л.Р. Нормальна анатомія: Навчально-методичний посібник. – Львів: Поклик сумління, 1997. – 269 с.
3. Лютик М.Д., Луканьова С.М. Анатомія та фізіологія людини: Підручник. – Чернівці: ВІЦ „Місто”, 2008. – 392 с.
5.5.2. Додаткова:
1. Синельников Р.Д., Синельников Я.Р., Синельников А.Я. Атлас анатомии человека: Учеб. пособие: В 4 т. Т. 2. – 7-е изд., перераб. – М.: РИА «Новая волна»: Издатель Умеренков, 2007. – С. 177-214.
2. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомия человека. – 11-е изд., испр. и доп. – СПб: Гиппократ, 2000. – С. 335-363.
3. Воробьёв В.П. Атлас анатомии человека. – Мн.: Харвест, М..: АСТ, 2001. – С. 660-705.
4. Анатомия человека / Под ред. акад. АМН СССР М.Р.Сапина: в 2-х т. – М.: Медицина, 1986. – Т. 2. – 480 с.
5. Пішак В.П., Хмара Т.В., Козуб М.М. Ембріогенез чоловічих статевих органів у нормі та патології. – Чернівці: Медуніверситет, 2006. – 368 с.
6. Шерстюк О.О., Дейнега Т.Ф. Анатомія сечової та статевої систем, їх аномалії та особливості будови у новонароджених. – Полтава, 2005. – С. 36-40, 50-62, 83-88.