Я україни буковинський державний медичний університет т. В. Хмара, Б. Г. Макар методичні вказівки студентам I курсу фармацевтичного факультету освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”

Вид материала

Документы

Содержание 4. Поради студенту. 5.1. Зміст теми Розрізняють такі оболонки нирки Нирка на розрізі Схема кровопостачання нирки Сечовід (ureter) Сечовий міхур (vesica urinaria s. cystis) 5.2. Теоретичні питання до заняття 5.3. Задачі для самоконтролю D. Від XII грудного до III поперекового хребця. E. B. Малий і великий поперекові м’язи. C. A. Права – екстраперітонеально, ліва – мезоперітонеально. B. A. Піраміда і ниркове тільце. *B. C. Проксимальний звивистий каналець і петля нефрона. D. A. В ниркову миску. B. A. При переході з ниркової миски в сечовід. *B. A. Отвори сечоводів і зовнішній отвір сечівника. B. D. Внутрішній отвір сечівника і сім’явиносні протоки. E. A. Тіло, дно, голівку. B. A. Екстраперітонеально. *B. ... Полное содержание

Подобный материал:

• Вінниця – 2006, 184.55kb.
• М забезпеченням з курсу «Туристське країнознавство» для студентів освітньо-кваліфікаційного, 393.26kb.
• Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет, 220.11kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни фінансовий аналіз для підготовки фахівців, 940.06kb.
• Фондова лекція, 458.68kb.
• Міністерство аграрної політики України, 1697.15kb.
• Програма співбесіди з фінансів для абітурієнтів, що вступають за освітньо-кваліфікаційним, 89.87kb.
• Тематичний план лекцій з менеджменту та маркетингу у фармації для студентів ІV курсу, 162.83kb.
• Програма державного комплексного кваліфікаційного іспиту зі спеціальності 050100 «Маркетинг», 357.05kb.
• Міністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет, 146.19kb.

4. Поради студенту.

При описі внутрішніх органів чи структурно-функціональних утворень необхідно дотримуватися відповідної схеми. Це значно полегшує розуміння та засвоєння матеріалу. Ми пропонуємо найбільш простий порядок характеристики системи органів:

1. Назва органа українською та латинською мовами.

2. Опис загального плану будови органа, що включає:

а) вказівку на те, порожнистий орган чи паренхіматозний;

б) опис його форми;

в) назву частин або відділів органа;

г) будову його стінок;

д) пошарову будову та особливості шарів;

е) інші (при необхідності) відділи.

3. Топографія органа:

а) скелетотопія – проекція органа на кісткові структури (як правило, на хребтовий стовп, ребра, груднину або кістки тазу);

б) голотопія – просторове або тривимірне розміщення частин органа, водночас можна вказати проекцію органа на поверхню тулуба;

в) синтопія – взаємовідношення органа, що описується, із суміжними утвореннями.

4. Особливості структурної організації органа в цілому та його частин.

5. Функція органа.

6. Основні етапи історичного та індивідуального (філо- та онтогенез) розвитку органа.

7. Можливі варіанти будови та вади розвитку органа.


5.1. Зміст теми:

1. Сечові органи (organa urinaria s. organa uropoetica) поділяються на сечоутворюючі та сечовидільні органи.
   

А. Сечоутворюючі органи:

• Нирка (ren s.nephros):
  

- Нефрон (neрhron):

1. Ниркове тільце Мальпігі-Шумлянського (corpusculum renale):

• клубочок капілярів (glomerulus);
  
• капсула клубочка Шумлянського-Боумена (capsula glomeruli).
  

2. Ниркові канальці (tubuli renales):

а) проксимальний сегмент:

• проксимальний звивистий каналець (tubulus contortus proximalis);
  
• проксимальний прямий каналець (tubulus rectus proximalis).
  

б) тонкий сегмент:

• низхідна частина (pars descendens);
  
• висхідна частина (pars ascendens).
  

в) дистальний сегмент:

• дистальний звивистий каналець (tubulus contortus distalis);
  
• дистальний прямий каналець (tubulus rectus distalis).
  

г) вставна частина.

Петля нефрона Генле (ansa nephroni) включає:

1. Проксимальний прямий каналець.

2. Тонкий сегмент.

3. Дистальний прямий каналець.


Б. Сечовидільні органи:

• Нирка (ren s. nephros):
  

• збірні ниркові трубочки І, ІІ, ІІІ порядків (tubuli renales colligentes);
  
• сосочкові протоки (ductuli papillares);
  
• малі ниркові чашечки (calices renales minores);
  
• великі ниркові чашечки (calices renales majores);
  
• ниркова миска (pelvis renalis s. pyelos).
  

• Сечовід (ureter):
  

• черевна частина (pars abdominalis);
  
• тазова частина (pars pelviсa);
  
• внутрішньостінкова частина (pars intramuralis).
  

• Сечовий міхур (vesica urinaria s. cystis):
  

• верхівка міхура (apex vesicae);
  
• тіло міхура (corpus vesicae);
  
• дно міхура (fundus vesicae);
  
• шийка міхура (cervix vesicae).
  

Нирки розміщуються в regio lumbalis, заочеревинно. Скелетотопія нирок різна: ліва – на рівні середини тіла Th-XI – нижнього краю L-II чи верхнього краю L-III; права – на рівні нижнього краю Th-XI – середини тіла L-III. XII ребро перетинає ліву нирку посередині, а праву – ближче до верхнього кінця. Також різна синтопія нирок. Права нирка: до верхнього її кінця прилягає права надниркова залоза. До верхніх 2/3 передньої поверхні нирки прилягає права частка печінки, до нижньої 1/3 передньої поверхні – flexura coli dextra. До присереднього краю і воріт – pars descendens duodeni. Ліва нирка: до верхнього кінця – ліва надниркова залоза; верхня 1/3 стикається зі шлунком, середня 1/3 – з хвостом підшлункової залози, нижня 1/3 – з порожньою кишкою. Бічний край впродовж своєї верхньої половини межує з селезінкою, а нижня половина – з flexura coli sinistra. До воріт правої нирки прилягає нижня порожниста вена, до воріт лівої нирки – черевна аорта. Задня поверхня нирок межує з ніжками поперекової частини діафрагми, m. transversus abdominis, m.quadratus lumborum. У присереднього краю нирок розміщуються ворота (hilum renale), в якi входять чи виходять такі структури: a. et v. renalis, ureter, лімфатичні судини. Ворота нирки переходять у ниркову пазуху (sinus renalis) , в якій розміщуються малі та великі ниркові чашечки, ниркова миска, кровоносні та лімфатичні судини, нерви і жирова тканина.

Розрізняють дві поверхні нирки – передню і задню (facies anerior et posterior), два краї – присередній та бічний (margo medialis et lateralis) та два кінці – верхній і нижній (extremitas superior et inferior).

У дорослої людини довжина нирки становить 10-12 см, ширина – 5-6 см, товщина – 3,5-4,5 см. Маса нирки дорівнює 120-200 г.


Розрізняють такі оболонки нирки:

1) волокнисту капсулу (capsula fibrosa), яка дуже легко від­діляється від нирки;

2) зовні від волокнистої капсули розміщується жирова капсула (capsula adiposa), яка проникає через ниркові ворота у ниркову пазуху. Вона найбільш виражена на задній поверхні нирки, де утворює приниркове жирове тіло (corpus adiposum pararenale);

3) ззовні від жирової капсули розміщується ниркова фасція (fascia renalis), яка є частиною fascia subperitonealis. Ниркова фасція має дві пластинки: а/ передню (передниркову) – lamina prerenalis ; б/ задню (позадниркову) – lamina retrorenalis.

Нормальне топографічне розміщення нирок забезпечується завдяки їх фіксуючого апарата:

1) оболонки нирки, передусім ниркова фасція, а також жирова капсула нирки;

2) ниркове ложе, яке утворене великим поперековим м’язом (m. psoas major), квадратним м’язом поперека (m. quadratus lumborum), поперечним м’язом живота (m. transversus abdominis);

3) внутрішньочеревний тиск;

4) судинна ниркова ніжка;

5) зв’язки нирки: lig. hepatorenale, lig. lienorenale, lig. phrenicorenale.

6) сили зцеплення вологих поверхонь.

При недостатності фіксуючого апарату нирки при патологічних умовах утворюється нефроптоз /опущення нирки/. В залежності від ступеня рухомості в клінічній практиці розрізняють 3 види нефроптоза:

а) зміщену нирку – ren dislocatus

б) рухому – ren mobilis

в) блукаючу – ren migrans.

При виконанні сегментної резекції нирки має важливе значення знання її сегментів.

Розрізняють 5 сегментів нирки (segmenta renalia):

1) верхній – segmentum superius;

2) верхній передній – seg. anterius superius;

3) нижній передній – seg. anterius inferius;

4) нижній – seg. Inferius;

5) задній – seg. posterius.

Кожний сегмент об’єднує в собі 2-3 ниркові частки. Одна ниркова частка (lоbus renalis) включає ниркову піраміду з прилягаю­чою до неї кірковою речовиною і обмежена міжчастковими артеріями і венами, що проходять у ниркових стовпах. Кожна ниркова частка включає 600 кіркових часточок. Одна кіркова часточка (lobulus corticalis) складається з однієї променистої частини (pars radiata) i однієї згорнутої частини (pars convoluta), обмежена міжчастковими артеріями і венами.

Нирка на розрізі: товщина кіркової речовини - 0,4-0,7 см, мозкової – 2-2,5 см. Кіркова речовина (cortex renalis) формує не тільки поверхневий шар, але й проникає між ділянками мозкової речовини, утворюючи ниркові стовпи (columnae renаles). Вона не однорідна. Світлі ділянки конусоподібної форми є ніби променями, які відходять від мозкової речовини нирки у кіркову. Вони складають променисту частину (pars radiata). Темні ділянки називаються згорнутою частиною (pars convoluta). Мозкова речовина (medulla renalis) представлена нирковими пірамідами (pyramides renalis) – 10-15. У нирковій піраміді розрізняють: основу (basis pyramidis) – обернуту до кори і верхівку у вигляді ниркового сосочка (papilla renalis), що складається з петлі нефрона і збірних трубочок, які в ділянці ниркового сосочка утворюють сосочкові протоки (ductuli papillares). Останні відкриваються на поверхні сосoчка отворами (foramina papillariа). Внаслідок цього верхівка сосoчка називається решітчастим полем (area cribrosa). Кожний нирковий сосочок на верхівці піраміди охоплюється малою ниркового чашечкою (calyx renalis minor). З двох-трьох малих чашечок утворюється велика (calyx renalis major). Внаслідок злиття двох-трьох великих утворюється ниркова миска (pelvis renalis), яка переходить у сечовід. Зустрічаються різні форми ниркової миски і ниркових чашечок: ампулярна, деревоподібна та змішана.

Стінка ниркової миски та ниркових чашечок має тришарову будову: зовні стінка має адвентиційну оболонку, далі – м’язову оболонку і внутрішню – слизову оболонку. Непосмуговані м’язові клітини стінки малої ниркової чашечки утворюють дещо потовщений коловий шар в її склепінні – місці, де чашечка охоплює нирковий сосочок. Коловий шар м’язів разом з нервовими волокнами, кровоносними та лімфатичними судинами формує форнікальний апарат нирки, який відіграє важливу роль у регулюванні кількості сечі, що потрапляє із сосочкових проток у ниркові чашечки.

Структурно-функціональною одиницею нирки є нефрон (nephron). Біля 80% нефронів розміщуються в товщі кіркової речовини – nephronum corticale. 20% нефронів називають юкстамедулярними – nephronum juxtamedullare, у них клубочок прилягає до мозкової речовини, а петля нефрона знаходиться у мозковій речовині. Нефрон складається з ниркового тільця Мальпігі-Шумлянського (corpusculum renale) і системи ниркових канальців (tubuli renales). В свою чергу ниркове тільце Мальпігі-Щумлянського складається з клубочка капілярів (glomerulus) і капсули клубочка Шумлянського-Боумена (capsula glomeruli). В ниркових канальцях розрізняють: а) проксимальний сегмент: проксимальний звивистий каналець (tubulus contortus proximalis), проксимальний прямий каналець (tubulus rectus proximalis); б) тонкий сегмент: низхідна частина (pars descendens), висхідна частина (pars ascendens); в) дистальний сегмент: дистальний прямий каналець (tubulus rectus distalis), дистальний звивистий канадець (tubulus contortus distalis); г) вставний відділ. Проксимальний прямий каналець, тонкий сегмент і дистальний прямий каналель називають петлею нефрона Генле (ansa nephroni).


Схема кровопостачання нирки:


Черевна частина аорти

(pars abdominalis aortae)




Ниркова артерія (a. renalis)

у воротах нирки ділиться

на передню (r. anterior) і задню (r. posterior) гілки




Сегментні артерії

(aa. segmenti)




Міжчасткові артерії

(aa. interlobares)

(на межі мозкової і кіркової речовини)




Дугоподібні артерії

(aa. arcuatae) (у кіркову речовину)


Міжчасточкові артерії (aa. interlobulares)




Приносна клубочкова артеріола [приносна судина]

(arteriola glomerularis afferens [vas afferens])




Клубочок капілярів

(glomerulus)




Виносна клубочкова артеріола [виносна судина]

(arteriola glomerularis eafferens [vas efferens])


Приносна клубочкова артеріола, клубочок капілярів та виносна клубочкова артеріола утворюють дивовижну (чудову) сітку (rete mirabile).


Сечовід (ureter) починається з ниркової миски i закінчується впаданням у сечовий міхур. Має 3 частини:

a) черевну (pars abdominalis);

б) тазову (pars pelviсa);

в) внутрішньостінкову (pars intramuralis).

Черевна частина сечоводу починається від ниркової миски і переходить у тазову частину, перегинаючись через межову лінію. Ця частина розміщена на передній поверхні великого поперекового м’язу. Тазова частина сечоводу розміщена спереду правих внутрішніх клубових артерії і вени (справа) і спільних клубових артерії та вени (зліва). Вона є вужчою за черевну частину сечоводу. Перед впадінням у сечовий міхур сечовід перехрещує у чоловіків сім’явиносну протоку, а у жінок – маткову артерію. Кінцевий відділ сечоводу, розміщений в стінці сечового міхура, завдовжки 1,5-2 см, називають внутрішньостінковою частиною.

Довжина сечоводу – 30-35 см, ширина до 9 мм. Має 3 звуження: 1) місце початку, 2) при переході черевної частини в тазову, 3) в місці впадіння в сечовий міхур. Ширина просвіту в звуженнях – 3-4 мм. Розміщений заочеревинно. Стінка сечоводу складається: з слизової оболонки (tunica mucosa), м’язової оболонки (tunica muscularis) та зовнішньої оболонки (tunica adventitia).

Сечовий міхур (vesica urinaria s. cystis) виконує функцію резервуара для сечі. Ємкість – 250-500 мл. Розміщений позаду лобкового симфізу. При наповненні сечовий міхур виступає над симфізом і стикається з передньою черевною стінкою. Топографія сечо­вого міхура має статеві відмінності. У чоловіків задня поверхня сечового міхура прилягає до прямої кишки, сім’яних пухирців, ампул сім’явиносних проток; дно міхура – до передміхурової залози. У жінок задня поверхня міхура прилягає до передньої стінки шийки матки і піхви, а дно – до сечостатевої діафрагми. Бічні поверхні сечового міхура межують з м’язом-підіймачем відхідника. До верхньої поверхні сечового міхура у чоловіків прилягають петлі тонкої кишки, у жінок – маткa. Пустий сечовий міхур розміщений ретроперитонеально, наповнений – мезоперитонеально. Розрізняють: верхівку міхура (apex vesicae), тіло міхура (corpus vesicae), дно міхура (fundus vesicae), шийку міхура (cervix vesicae). В ділянці дна сечового міхура знаходиться трикутник міхура Льєтто (trigonum vesicae). Характерним є те, що там немає підслизової основи і слизова оболонка щільно зрощена з м’язовою. В ділянці трикутника сечового міхура є три отвори: два вічка (отвори) сечоводів і внутрішнє вічко сечівника. Вічка сечоводів мають овальну або щілиноподібну форму. Між цими вічками проходить складка слизової оболонки – міжсечовідна складка. Внутрішнє вічко сечівника має більші розміри за вічка сечоводів. Позаду внутрішнього вічка сечівника на внутрішній поверхні стінки сечового міхура у чоловіків помітно видовжене підвищення – язичок міхура (uvula vesicae), яке утворене від прилягання до дна сечового міхура передміхурової залози і досить часто збільшується у людей похилого віку. Будова стінки сечового міхура: слизова оболонка (tunica mucosa), підслизова основа (tela submucosa), м’язова оболонка (tunica musclaris), серозна оболонка (tunica serosa). М’язова оболонка стінки сечового міхура складається з трьох шарів непосмугованих м’язових волокон і має власну назву, пов’язану з функцією, – м’яз-випорожнювач міхура (m. detrusor vesicae). Зовнішній і внутрішній шари м’яза-випорожнювача сечового міхура мають поздовжній напрямок, а проміжний шар найрозвиненіший – поперечний напрямок ходу волокон. В ділянці шийки сечового міхура коловий шар м’язів потовщується і доповнюється м’язовими волокнами, що зв’язують шийку сечового міхура з нижнім краєм лобкового симфізу (лобково-міхуровий м’яз) та з прямою кишкою (прямокишково-міхуровий м’яз). Останній м’яз існує тільки у чоловіків; від цього м’яза відщеплюються пучки волокон до початкового відділу чоловічого сечівника, формуючи прямокишково-сечівниковий м’яз. Потовщений коловий шар стінки сечового міхура біля внутрішнього вічка сечівника формує внутрішній мимовільний замикач-сечівника. Позив до сечовипускання викликає розкриття цього замикача. Другий замикач сечівника є вольовим, він охоплює перетинчасту (проміжну) частину сечівника і належить до м’язів промежини. Фіксуючий апарат сечового міхура: серединна пупкова зв’язка (lig. umbilicale medianum), лобково-передміхурова зв’язка (lig. puboprostaticum), лобково-міхурова зв’язка (lig. pubovesicale), лобково-міхуровий м’яз (m. pubovesicalis), прямокишково-міхуровий м’яз (m. rectovesicalis) тощо. Ектопія – це незрощення стінок сечового міхура. Біля початку сечівника розміщений м’яз-замикач міхура (m. sphincter vesicae).


5.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Які органи входять до складу сечових і яку функцію вони виконують?
   
2. Опишіть зовнішню будову нирки.
   
3. Що таке ворота нирки?
   
4. Ниркова ніжка, взаємовідношення елементів.
   
5. Опишіть синтопію правої і лівої нирок.
   
6. Оболонки нирки.
   
7. Опишіть особливості будови ниркової фасції.
   
8. Фіксуючий апарат нирки.
   
9. Що таке „чудова сітка” нирки?
   
10. Особливості кровопостачання нирки.
    
11. Структурно-функціональна одиниця нирки.
    
12. Опишіть макроскопічну будову нирки на розрізі.
    
13. Частини і топографія сечоводу.
    
14. Звуження сечоводу, їхня локалізація.
    
15. Будова стінки сечоводу.
    
16. Частини і топографія сечового міхура.
    
17. Відношення сечового міхура до очеревини.
    
18. Будова стінки сечового міхура.
    
19. Чим обмежений трикутник сечового міхура та які особливості його будови?
    
20. Які отвори має сечовий міхур?
    

5.3. Задачі для самоконтролю:


1. На якому рівні розміщені нирки?

A. Від X грудного до II поперекового хребця.

*B. Від XI грудного до III поперекового хребця.

C. Від XI грудного до II поперекового хребця.

D. Від XII грудного до III поперекового хребця.

E. Від X грудного до I поперекового хребця.


2. В утворенні ниркового ложа беруть участь:

A. Внутрішній косий м’яз живота та малий поперековий м’яз.

B. Малий і великий поперекові м’язи.

C. Великий поперековий м’яз, внутрішній косий м’яз живота, квадратний м’яз поперека.

*D. Великий поперековий м’яз, квадратний м’яз поперека, поперечний м’яз живота.

E. Зовнішній і внутрішній косі м’язи живота, великий поперековий м’яз.


3. Ліва нирка межує з рядом органів, окрім:

A. Селезінки.

B. Шлунка.

*C. Печінки.

D. Підшлункової залози.

E. Надниркової залози.

4. Права нирка межує з рядом органів, окрім:

*A. Селезінки.

B. Дванадцятипалої кишки.

C. Печінки.

D. Правим згином ободової кишки.

E. Надниркової залози.


5. Скільки малих ниркових чашечок?

A. 1-2.

B. 10-15.

C. 3-5.

*D. 8-9.

E. 20-30.


6. До оболонок нирки відноситься все, крім:

A. Волокнистої капсули.

B. Жирової капсули.

C. Заниркового листка ниркової фасції.

*D. Адвентиції.

E. Передниркового листка ниркової фасції.


7. Які поверхні має нирка?

*A. Передню, задню.

B. Присередню, бічну.

C. Верхню, нижню.

D. Праву, ліву.

E. Передню, верхню.


8. Які кінці має нирка?

A. Передній і задній.

*B. Верхній і нижній.

C. Присередній і бічний.

D. Поверхневий і глибокий.

E. Зовнішній і внутрішній.


9. Як відноситься нирка до очеревини?

A. Права – екстраперітонеально, ліва – мезоперітонеально.

B. Ліва – екстраперітонеально, права – мезоперітонеально.

*C. Права і ліва – екстраперітонеально.

D. Права і ліва – мезоперітонеально.

E. Права – інтраперітонеально, ліва – мезоперітонеально.


10. Що входить до складу кіркової часточки (у нирці)?

A. Піраміда і ниркове тільце.

*B. Промениста і згорнута частини.

C. Кіркова речовина і піраміда.

D. Згорнута частина і піраміда.

E. Промениста частина і піраміда.


11. Де здебільшого розміщене ниркове тільце?

A. В піраміді.

B. У променистій частині.

*C. У згорнутій частині.

D. У нирковій пазусі.

E. В малих ниркових чашечках.


12. До складу ниркового тільця входять:

*A. Клубочок та капсула клубочка.

B. Клубочок та проксимальний звивистий каналець.

C. Проксимальний звивистий каналець і петля нефрона.

D. Петля нефрона та капсула клубочка.

E. Приносна та виносна судини і капсула клубочка.


13. Куди відкриваються сосочкові отвори?

A. В ниркову миску.

B. У великі ниркові чашечки.

*C. У малі ниркові чашечки.

D. В ниркові тільця.

E. В сечовід.


14. Сечовід має звуження, крім такого:

A. При переході з ниркової миски в сечовід.

*B. В середині черевної частини.

C. Між черевною і тазовою частинами.

D. На протязі тазової частини.

E. Біля стінки сечового міхура.


15. В ділянці трикутника сечового міхура знаходяться:

A. Отвори сечоводів і зовнішній отвір сечівника.

B. Отвори сечоводів і сім’явиносні протоки.

*C. Отвори сечоводів і внутрішній отвір сечівника.

D. Внутрішній отвір сечівника і сім’явиносні протоки.

E. Отвори сечоводів, внутрішній отвір сечівника і сім’явиносні протоки.


16. Які частини має сечовий міхур?

A. Тіло, дно, голівку.

B. Тіло, дно, шийку, голівку.

*C. Тіло, дно, шийку, верхівку.

D. Тіло, дно, основу, верхівку.

E. Верхівку, дно, тіло.


17. Як розташований відносно очеревини сечовий міхур в наповненому стані?

A. Екстраперітонеально.

*B. Мезоперітонеально.

C. Ретроперітонеально.

D. Інтраперітонеально.

E. В очеревинній порожнині.


18. Які оболонки має стінка сечового міхура в ділянці трикутника?

A. Слизову, підслизову основу, адвентицію, серозну.

B. Слизову, м’язову, підслизову основу, адвентицію.

C. Слизову, підслизову основу, м’язову, адвентицію, серозну.

*D. Слизову, м’язову, адвентицію.

E. Слизову, м’язову, серозну.


19. В яких органах знаходиться „чудова сітка” судин?

A. В селезінці та м’язах.

*B. В нирці та печінці.

C. В мозку та нирці.

D. В селезінці та нирці.

E. В печінці та мозку.


20. Які частини має сечовід?

A. Ниркову, черевну, тазову.

B. Міхурову, надміхурову, черевну.

C. Ниркову, тазову.

*D. Черевну, тазову, внутрішньостінкову.

E. Черевну, ниркову.


21. Що входить до складу ниркової пазухи?

A. Малі та великі ниркові чашечки, жирове тіло.

B. Ниркова миска, великі та малі ниркові чашечки, піраміда.

C. Малі ниркові чашечки, промениста частина, піраміда.

*D. Ниркова миска, великі та малі ниркові чашечки, судини, нерви, жирове тіло.

E. Ниркова миска, піраміда, судини, нерви, жирове тіла.


22. Яку кількість замикачів (сфінктерів) має чоловічий сечівник?

A. Один.

*B. Три.

C. Чотири.

D. Два.

E. Відсутні.


23. Міжсечовідна складка розміщена:

A. На верхівці сечового міхура.

B. На передній стінці сечового міхура.

C. На задній стінці сечового міхура.

D. В шийці сечового міхура.

*E. В трикутнику сечового міхура.


24. Які заглибини утворює очеревина в ділянці сечового міхура?

*A. Прямокишково-міхурове.

*B. Міхурово-маткове.

C. Прямокишково-маткове.

D. Сигмоподібно-міхурове.

E. Міхурово-лобкове.


5.4. Тестові завдання для самоконтролю:


1. Після значного схуднення в чоловіка, 70 років, з’явився тупий біль у поперековій ділянці. При обстеженні поставлено діагноз: блукаюча нирка. Яка частина фіксуючого апарата нирки уражена?

*A. Жирова капсула.

B. Волокниста капсула.

C. Клубово-поперековий м’яз.

D. Печінково-ниркова зв’язка.

E. Квадратний м’яз поперека.


2. У хворого при нефрографії виявлено камені в макроскопічних відділах сечовивідних шляхів нирки. Встановлено, що вони містяться в:

A. Збірних трубочках, сосочкових протоках, малих ниркових чашечках.

*B. Малих і великих ниркових чашечках, нирковій мисці.

C. Прямих трубочках, малих і великих ниркових чашечках.

D. Сосочкових протоках, великих ниркових чашечках, нирковій мисці.

E. Сосочкових протоках, малих ниркових чашечках, прямих трубочках.


3. У новонародженого під час сечовиділення з сечового міхура спостерігається виділення сечі із пупка. Чим обумовлене це явище?

*A. Незарощення сечової протоки.

B. Незарощення жовточної протоки.

C. Неповна нориця.

D. Ектопія устя сечовода.

E. Дивертикул сечового міхура.


4. При цистоскопії у нормі слизова оболонка сечового міхура утворює складки за винятком однієї ділянки трикутної форми, де слизова оболонка гладка. В якій частині сечового міхура знаходиться цей трикутник?

A. Перешийок міхура.

B. Шийка міхура.

C. Верхівка міхура.

D. Тіло міхура.

*E. Дно міхура.


5. Жінці 58-и років проведено повне видалення матки з яєчниками, після чого виділення сечі припинилося. При цистоскопії: сечовий міхур не містить сечі, з устів сечоводів сеча не поступає. Який відділ сечової системи було ушкоджено?

*A. Сечовід.

B. Ниркову миску.

C. Сечівник.

D. Сечовий міхур.

E. Нирку.

6. Яке з анатомічних утворень може бути орієнтиром для знаходження отворів сечоводів при внутрішньому обстеженні сечового міхура?

A. Corpus vesicae.

B. Apex vesicae.

*C. Trigonum vesicae.

D. Urachus.

E. Cervix vesicae.


7. У військкоматі на УЗД в юнака, 19 років, було виявлено опущення нирки. На рівні яких хребців розташовані нирки в нормі?

*A. Th_XI - L_III.

B. Th_IX-X.

C. L_IV- L_V.

D. Th_XII - L_I.

E. Th_IX-XII.


5.5. Рекомендована література

5.5.1. Основна:

1. Головацький А.С., Черкасов В.Г., Сапін М.Р., Парахін А.І. Анатомія людини. У трьох томах. Том другий. – Вінниця: Нова Книга, 2007. –
456 с.

2. Матещук-Вацеба Л.Р. Нормальна анатомія: Навчально-методичний посібник. – Львів: Поклик сумління, 1997. – 269 с.

3. Лютик М.Д., Луканьова С.М. Анатомія та фізіологія людини: Підручник. – Чернівці: ВІЦ „Місто”, 2008. – 392 с.

5.5.2. Додаткова:

1. Анатомия человека / Под ред. акад. АМН СССР М.Р.Сапина: в 2-х т. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 1993. – 560 с.

2. Синельников Р.Д., Синельников Я.Р., Синельников А.Я. Атлас анатомии человека: Учеб. пособие: В 4 т. Т. 2. – 7-е изд., перераб. – М.: РИА «Новая волна»: Издатель Умеренков, 2007. – С. 161-176.

3. Калашнікова С.М. Анатомія людини. Модуль II. Спланхнологія. – Харків, 2005. – С. 123-175.

4. Анатомія та фізіологія з патологією / За ред акад. Я.І.Федонюка, Л.С.Білика, Н.Х.Микули. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 680 с.

5. Воробьёв В.П. Атлас анатомии человека. – Мн.: Харвест, М..: АСТ, 2001. – С. 538-657.

6. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомия человека. – 11-е изд., испр. и доп. – СПб: Гиппократ, 2000. – С. 322-334.

7. Шерстюк О.О., Дейнега Т.Ф. Анатомія сечової та статевої систем, їх аномалії та особливості будови у новонароджених. – Полтава, 2005. – С. 4-35.


ТЕМА № 9: „РЕПРОДУКТИВНА СИСТЕМА. БУДОВА ЧОЛОВІЧИХ ТА ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ.”


Кількість годин – 4


1. Актуальність теми: В Україні налічується близько 1 млн. безплідних шлюбів, з них 24-40% припадає на чоловічу безплідність. Значною перешкодою на шляху до батьківства дорослих стають природжені вади статевих залоз у хлопчиків. За останні десять років патологічна ураженість серед хлопців-підлітків збільшилася на 68,4%, в 4,5 раза зросла частота патології сечостатевої системи, вдвічі – природжених вад. Приблизно десята частина чоловіків, які звертаються з приводу безплідності, в анамнезі відмічають затримку опускання одного або обох яєчок

Загальнобіологічне значення статевої системи є продовженням існування виду, а її спеціальна роль полягає в забезпеченні процесів утворення статевих клітин. Основним органом сперматогенезу в чоловічій статевій системі є яєчко, яке продукує статеві клітини (сперматозоїди). Разом з тим воно виділяє в кров статеві гормони, які зумовлюють вторинні статеві ознаки та статевий потяг до осіб другої статі. Функціональні сексуальні розлади є порушеннями при яких відсутня здатність відчувати сексуальний потяг (аноргазмія), або слабість і неможливість звершення статевого акту (імпотенція). До таких розладів також слід віднести – відсутність еякуляції, або передчасна еякуляція, на які в значній мірі впливають психогенні та конституційні фактори. Основним органом овогенезу є яєчник, який продукує статеві клітини (яйцеклітини) і разом з тим виділяє в кров статеві гормони (фолікулін і гормон жовтого тіла), які беруть участь у регулюванні ряду процесів, таких як менструального циклу і вагітності, і зумовлюють вторинні статеві ознаки та статевий потяг до осіб другої статі. Для жіночих статевих клітин характерний складний шлях розмноження і розвитку. При заплідненні яйцеклітини відновлюється повний або диплоїдний набір хромосом, який має генетичну інформацію, що походить від обох батьків (гамет). Генетична інформація є програмою розвитку майбутньої особи. Через 9 місяців відбувається родовий акт через прояв перейм і потуг, внаслідок чого народжується дитина. Захворювання жіночих геніталій супроводжується зміною їх форми та розмірів, а функціональні сексуальні розлади є порушеннями, при якихвтрачається здатність відчувати потяг до статевого акту (фригідність).

Виходячи з розуміння загального плану будови чоловічої та жіночої статевих систем в цілому, послідовно формується клінічне мислення лікаря, грамотно будується діагностичний пошук і психотерапевтична практика лікування.


2. Навчальна мета: Вивчити топографо-анатомічні особливості чоловічої і жіночої статевих систем


2.1. Студент повинен знати:

• будову і топографію внутрішніх і зовнішніх чоловічих статевих органів;
  
• топографо-анатомічні особливості внутрішніх і зовнішніх жіночих статевих органів;
  
• будову м’язів і фасцій промежини у чоловіка та жінки.
  

2.2. Студент повинен вміти:

- на вологих препаратах чоловічих статевих органів показати: поверхні, кінці, краї яєчка; частини над’яєчка; частини і структури передміхурової залози; сім’яні пухирці; сім’явиносні протоки; цибулинно-сечівникові залози, статевий член, сечівник: його частини, сім’яний горбок, передміхуровий мішечок;

- показати на препаратах калитку (мошонку) з відпрепарованими оболонками яєчка і сім’яного канатика;

- на сагітальному розпилі тазу жінки та органокомплексі показати: яєчник, його ворота, поверхні, краї, кінці, брижу, зв’язки; маткові труби: лійку, торочки, ампулу, отвори; матку: її оболонки, частини, порожнину, канал шийки матки; піхву, її склепіння та складки слизової оболонки;

- на вологому препараті зовнішніх жіночих статевих органів показати: лобок та соромітну щілину, великі та малі соромітні губи, клітор, цибулину присінка, жіночий сечівник.


3. Базові знання, вміння, навички, що необхідні для вичення теми (міжпредметна інтеграція):

Дисципліни	Знати	Вміти
Біологія Фізіологія	Розвиток чоловічих та жіночих статевих органів. Механізми та регуляцію сечоутворення та сечовиділення.	Провести порівняльний аналіз філогенезу репродуктивних систем. Розказати що таке процес сечоутворення і сечовиділення, тощо.