Я україни буковинський державний медичний університет т. В. Хмара, Б. Г. Макар методичні вказівки студентам I курсу фармацевтичного факультету освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”

Вид материала

Документы

Содержание 4. Поради студенту. 5.1. Зміст теми. 5.2. Теоретичні питання до заняття 5.3. Задачі для самоконтролю D. Гіпофіз, надниркові залози. E. 5.4. Тестові завдання для самоконтролю A. Верхня лобова. .B. A. Зацентральну звивину. B. D. Парацентральна часточка лобової частки. E. A. Нижня скронева. B. 5.5. Рекомендована література Тема № 16: „черепні та спинномозкові нерви” 2. Навчальна мета 4. Поради студенту. 5.1. Зміст теми

Подобный материал:

• Вінниця – 2006, 184.55kb.
• М забезпеченням з курсу «Туристське країнознавство» для студентів освітньо-кваліфікаційного, 393.26kb.
• Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет, 220.11kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни фінансовий аналіз для підготовки фахівців, 940.06kb.
• Фондова лекція, 458.68kb.
• Міністерство аграрної політики України, 1697.15kb.
• Програма співбесіди з фінансів для абітурієнтів, що вступають за освітньо-кваліфікаційним, 89.87kb.
• Тематичний план лекцій з менеджменту та маркетингу у фармації для студентів ІV курсу, 162.83kb.
• Програма державного комплексного кваліфікаційного іспиту зі спеціальності 050100 «Маркетинг», 357.05kb.
• Міністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет, 146.19kb.

4. Поради студенту.


Неврологія (neurologia) – вчення про нервову систему. Функція нервовї системи складна і різноманітна. Нервова система забезпечує зв’язок організму із зовнішнім середовищем, регулює і координує функції усіх органів, а також забезпечує функціональну єдність та цілісність організму, визначає адаптаційну поведінку організму в навколишньому середовищі.

Умовно нервову систему поділяють за функціональним і топографічним принципом.

За функціональним принципом нервову систему поділяють на:

1. 1) анімальну (соматичну, тваринну);
   
2. 2) вегетативну (автономну, вісцеральну, рослинну):
   

а) симпатичну частину;

б) парасимпатичну частину.

Соматична нервова система виконує рухові (моторні) та чутливі (сенсорні) функції, зв’язує організм із зовнішнім середовищем.

Вегетативна нервова система виконує обмінні функції, відповідає за внутрішнє середовище організму (гомеостаз).

За топографічним принципом виділяють:

1) центральну нервову систему;

3. 2) периферійну нервову систему.
   

До центральної нервової системи (systema nervosum centrale) відноситься головний мозок (encephalon) і спинний мозок (medulla spinalis). До периферійної нервової системи (systema nervosum periphericum) належать 12 пар черепних нервів і 31 пара спинномозкових нервів.

Головний і спинний мозок складаються з нервової тканини, в якій розрізняють нервові клітини і нейроглію. Специфічну функцію виконує нервова клітина – нейрон (neuron). Нейрон складається з тіла і відростків. Тіло – сіра речовина, відростки – біла речовина. Відростки мають нервові закінчення (terminationes nervorum). Дендрит (dendritum) – відросток, по якому інформація передається до тіла клітини; дендрит закінчується рецептором або синапсом. Аксон (axon) – відросток, по якому інформація йде від тіла клітини; аксон закінчується ефектором або синапсом.


5.1. Зміст теми.


Головний мозок – encephalon

1. Передній мозок (prosencephalon):
   

а) кінцевий мозок (telenencephalon) або великий мозок (cerebrum);

б) проміжний мозок (diencephalon);

2. Середній мозок (mesencephalon)
   
3. Ромбоподібний мозок (rhombencephalon):
   

а) задній мозок (metencephalon)

б) перешийок ромбоподібного мозку (isthmus rhombencephali);

в) довгастий мозок (myelencephalon, s. medulla oblongata, s. bulbus).

Довгастий мозок є продовженням спинного мозку, має форму цибулини, довжина його становить 2,5 см. Довгастий мозок лежить у порожнині черепа на схилі. На поверхні довгастого мозку є борозни і щілини, що відокремлюють канатики, які є продовженням однойменних структур спинного мозку. Довгастий мозок має передню і задню поверхні. По передній його поверхні проходить непарна передня серединна щілина і парна передньобічна борозна. Між передньою серединною щілиною та передньобічною борозною знаходиться піраміда (pyramis medullae oblongatae). З предньобічної борозни виходить ХІІ пара черепних нервів. Латеральніше від передньобічної борозни лежить олива (oliva). По задній поверхні довгастого мозку проходить непарна задня серединна борозна і парна задньобічна борозна. Із задньобічної борозни виходять ІХ, Х, і ХІ пари черепних нервів. Між задньою серединною і задньобічною борознами розміщені два горбки: ніжний (tuberculum gracile) та клиноподібний (tuberculum cuneatum). У довгастому мозку знаходяться ядра ІХ-ХІІ пар черепних нервів, життєвоважливі центри дихання і кровообігу та ядра сірої речовини, які мають відношення до рівноваги і координації рухів. У довгастому мозку (як і в спинному мозку) розрізняють сіру та білу речовину, проте чіткої межі між ними не існує.

Задній мозок лежить у задній черепній ямці. До заднього мозку відноситься Вароліїв міст (pons Varolii) – з вентрального боку і мозочок (cerebellum) – з дорзального. Міст поділяється на передню частину (pars ventralis), або основну частину (pars basilaris) і задню частину (pars dorsalis), або покрив (tegmentum pontis). Основна частина моста і покрив моста розділені трапецієподібним тілом (corpus trapezoideum). З моста виходять V-VIII пари черепних нервів. Продовженням трапецієподібного тіла є бічна петля (lemniscus lateralis). Сіра речовина представлена ядрами: в основній частині є парне ядро моста, через яке здійснюється зв‘язок кори головного мозку з корою мозочка; в покриві моста сіра речовина представлена сітчастою речовиною (продовження ядра довгастого мозку), а також ядрами V-VIII пар черепних нервів. Біла речовина моста представлена шляхами. Через міст проходять майже всі основні висхідні та низхідні шляхи. Особливо важливими є кірково-мостово-мозочковий шлях, який зв’язує кору головного мозку з корою мозочка.

У мозочку (cerebellum) розрізняють:

а) давній мозочок (paleocerebellum) – це вузлик (nodulus) і клаптик (flocculus). Він відповідає за рівновагу.

б) стародавній мозочок (archicerebellum) – черв‘як (vermis), відповідає за тонус м‘язів, перемагання сил інерції та гравітації;

в) новий мозочок (neocerebellum) – півкулі мозочка (hemispherium cerebelli dextrum et sinistrum), виконує функцію координації, регуляції рухів.

Сіра речовина мозочка представлена корою мозочка і чотирма парними ядрами мозочка: зубчасте (nucleus dentatus), ядро вершини (nucleus fastigii), кулясте (nucleus globosus), кіркоподібне ядро (nucleus emboliformis). Біла речовина мозочка представлена шляхами, які формують мозкове тіло мозочка (corpus medullare cerebelli) і мозочкові ніжки: верхні, середні та нижні. Між верхніми мозочковими ніжками є верхній мозковий парус (vellum medullare superior).

До перешийка ромбоподібного мозку (isthmus rhombencephali) відносяться: верхні мозочкові ніжки, верхній мозковий парус і трикутник петлі. Порожниною ромбоподібного мозку є IV шлуночок (ventriculus quartus), який сполучається:

1. з ІІІ шлуночком;
   
2. з центральним каналом;
   
3. з підпавутинним простором, через непарний серединний отвір Маженді (apertura mediana ventriculi quarti Magendi) і парний бічний отвір Люшка (apertura lateralis Luschka).
   

Верхня стінка IV шлуночка утворена верхнім мозковим парусом та нижнім мозковим парусом, який знаходиться між ніжками клаптиків. На верхній стінці лежить судинне сплетення, яке продукує спинномозкову рідину.

Нижня стінка IV шлуночка – ромбоподібна ямка (fossa rhomboidea), обмежена верхніми та нижніми ніжками. На ромбоподібну ямку проектуються ядра V-ХІІ пар черепних нервів.

Середній мозок складається з пластинки покрівлі або чотиригорбкової пластинки (lamina tecti; lamina quadrigemina) та ніжок мозку (crus cerebri). Порожниною середнього мозку є водопровід (aqueductus cerebri Silvii), який сполучає IV шлуночок з ІІІ шлуночком.

Пластинка покрівлі представлена 4 горбиками: двома верхніми горбиками (colliculi superiores) – підкірковими центрами зору та двома нижніми горбиками (colliculi inferiores) – підкірковими центрами слуху.

Ніжки мозку поділяються на основу (basis pedunculi) і покрив (tegmentum mesencephali) між основою і покривом знаходиться чорна речовина (substantia nigra). Основа ніжок – це біла речовина, тут проходять такі важливі шляхи, як кірково-ядерний, кірково-спинномозковий, кірково-мостові волокна. Покрив ніжок містить сіру та білу речовини. Сіра речовина представлена ядрами: червоним (nucleus ruber), сітчастою речовиною, ядрами ІІІ і IV пар черепних нервів. Біла речовина представлена шляхами.

Проміжний мозок складається з таламуса і гіпоталамуса. Таламус включає таламус, метаталамус, епіталамус.

Таламус (thalamus) – парний утвір, в якому знаходяться всі (крім нюхового) чутливі підкоркові центри. Вся інформація (крім нюхової), яка йде в кору головного мозку проходить через таламус. Таламус має форму конуса. В передній частині таламуса є потовщення – передній горбик (tuberculum anterius), у задній частині – розширення, яке називається подушка (pulvinar). Задня частина переходить у метаталамус (metathalamus), який складається з присереднього і бічного колінчастих тіл (corpus geniculatum mediale et laterale). В таламусі переважає сіра речовина, яка представлена ядрами. Біла речовина формує дві пластинки, які розділяють ядра таламуса на групи: передню, центральну, задню, присередню та вентробічну.

Епіталамус (epithalamus) складається з шишкоподібного тіла (corpus pineale), повідців (habenulae), спайки повідців (commissura habenulare), задньої (епіталамічної) спайки (commissura posterior). В задній спайці знаходиться ядро Даркшевича, через яке проходить присередній поздовжній пучок, що зв‘язує всі рухові ядра ІІІ, IV та VI пар черепних нервів між собою, а також з присінковими ядрами та руховими ядрами передніх рогів спинного мозку.

Гіпоталамус (hypothalamus) складається з нейрогіпофіза (neurohypophysis), лійки (infundibulum), сірого горба (tuber cinereum), соскоподібних тіл (corpora mamillare), зорового перехрестя (chiasma opticum). Гіпоталамус – це вегетативний мозок, тут містяться підкіркові вегетативні центри. Сіра речовина представлена ядрами, які поділяються на передню та задню групи. Ядра передньої групи – “ядра спокою” – відповідають переважно за трофотропні процеси (накопичення енергії); ядра задньої групи – “ядра дії” – забезпечують енерготропні функції (витрати енергії).

Порожниною проміжного мозку є ІІІ шлуночок (ventriculus tertius). ІІІ шлуночок сполучається з І та ІІ шлуночками через міжшлуночкові отвори Монрої (foramina interventricularia Monroi), а також з IV шлуночком через водопровід мозку. Стінки ІІІ шлуночку:

• бічними стінками є присередні поверхні обох таламусів;
  
• нижня стінка – гіпоталамус;
  
• верхня стінка утворена судинним сплетенням, яке продукує спинномозкову рідину, склепінням, мозолистим тілом.
  

Складовими кінцевого мозку є:

• права і ліва півкулі головного мозку (hemispherium cerebri dextrum et sinistrum);
  
• мозолисте тіло (corpus callosum);
  
• передня спайка мозку (commissura cerebri anterior);
  
• прозора перегородка (septum pellucidum);
  
• склепіння (fornix).
  

Кожна півкуля головного мозку має 3 поверхні, 3 краї, 3 полюси, 6 часток, понад 200 полів. Поверхні: присередня, нижня, верхньобічна. Краї: верхній, нижній, присередній краї. Полюси: лобовий (polus frontalis), скроневий (polus temporalis), потиличний (polus occipitalis).

Частки півкуль розділені борознами:

• лобова частка (lodus frontalis) розміщена спереду від центральної борозни (sulcus centralis Rolandi);
  
• тім‘яна частка (lobus parietalis) розміщена між центральною і тім‘яно-потиличною борознами;
  
• потилична частка (lobus occipitalis) розміщена позаду від тім‘яно-потиличної борозни;
  
• скронева частка (lobus temporalis) розміщена нижче від бічної борозни (sulcus lateralis Silvii);
  
• острівцева частка (lobus insularis) розміщена на дні бічної борозни;
  
• обідкова частка (lobus limbicus) розміщена навколо мозолистого тіла, складається з поясної звивини (gyrus cinguli), перешийка (isthmus) і приморськоконикової звивини (gyrus parahipocampalis).
  

Поля поділяються на три групи:

1. первинні поля – кіркові кінці аналізаторів, на ці поля потрапляє первинна інформація;
   
2. вторинні поля – периферійні зони аналізаторів, де відбувакється обробка (усвідомлення) інформації;
   
3. третинні поля – зони перекриття аналізаторів, де виробляється рухова програма (мета і завдання поведінки).
   

Основні первинні поля:

• передцентральна звивина (gyrus precentralis) – кірковий кінець пропріоцептивного аналізатора (центр м‘язево-суглобового чуття);
  
• зацентральна звивина (gyrus postcentralis) – кірковий кінець шкірного аналізатора (центр загальної чутливості –больової, температурної, дотикової);
  
• нижня частина зацентральної звивини, гачок – кірковий кінець аналізатора смаку;
  
• клин (cuneus) і острогова борозна (sulcus calcarinus) – кірковий кінець аналізатора зору;
  
• поперечні скроневі звивини (gyri temporales transversi) – кірковий кінець аналізатора слуху;
  
• зацентральна звивина, верхня скронева звивина, верхня тім‘яна часточка – кірковий кінець стато-кінеимчного аналізатора;
  
• приморськоконикова звивина (gyrus parahippocampalis), гачок (uncus) – кірковий кінець аналізатора нюху.
  

Топографія центру одночасного повороту голови і очей – середня лобова звивина; центру праксії (центру практичних навиків, складних цілеспрямованих рухів) – надкрайова звивина (gyrus supramarginalis); центру стереогнозу (вміння пізнавати предмет на дотик) – верхня тім‘яна часточка.

Топографія центрів мови

1. Чутливі центри мови:
   

а) слуховий центр мови – задня частина верхньої скроневої звивини;

б) зоровий центр мови (центр читання) – кутова звивина (gyrus angularis) в тім‘яній частці.

2. Рухові центри мови:
   

а) центр усної мови – нижня лобова звивина (gyrus frontalis inferior);

б) центр письмової мови – задня частина середньої лобової звивини (gyrus frontalis medius).

Внутрішня будова півкуль головного мозку.

Сіра речовина півкуль представлена корою і базальними ядрами.

Розрізняють:

а) давню кору (paleocortex), яка належить до нюхового мозку.

Нюховий мозок (rhinencephalon) виконує функцію нюху і складається з таких утворів:

- нюхові нерви (nn. olphactorii)

- нюхова цибулина (bulbus olphactorius)

- нюховий шлях (tractus olphactorius)

- нюховий трикутник (trigonum olphactorium)

- нюхові смуги (striae olphactoria)

- передня пронизана речовина (substantia perforata anterior)

- прозора перегородка (septum pellucidum).

б) стародавню кору (archicortex), що відноситься до обідкової (лімбічної) системи, яка відповідає за емоції та інстинкти (харчовий, захисний, статевий, батьківський), а також за довготривалу пам‘ять. Обідкова система включає в себе обідкову частку, мигдалеподібне тіло і морський коник. Мигдалеподібне тіло (corpus amygdaloideum) – це одне з базальних ядер, знаходиться у скроневому полюсі. Морський коник (hippocampus) – це звивина кори, знаходиться у скроневому розі бічного шлуночка.

в) нову кору (neocortex), яка складається з 6 шарів:

• молекулярна пластинка;
  
• зовнішня зерниста пластинка;
  
• зовнішня пірамідна пластинка;
  
• внутрішня зерниста пластинка;
  
• внутрішня пірамідна пластинка;
  
• пластинка поліморфних клітин.
  

Базальні ядра:

• хвостате ядро (nucleus caudatus)
  
• сочевицеподібне ядро (nucleus lentiformis) має дві частини:
  

а) лушпина (putamen)

б) присередня і бічна бліді кулі (globus pallidus medialis et lateralis)

• огорожа (claustrum)
  
• мигдалеподібне тіло (corpus amygdaloideum).
  

Базальні ядра – це підкіркові рухові центри, вони формують стріопалідарну систему, яка відповідає за автоматичні, звичайні рухи (біг, ходьба і т.д.), тонус м‘язів, форму при рухах.

Смугасте тіло має дві частини:

а) стріатум (striatum) включає в себе хвостате ядро, лушпину та огорожу, сповільнює рухи;

б) палідум (pallidum) – бліді кулі, прискорює рухи.

Біла речовина півкуль головного мозку представлена:

а) променистим вінцем (corona radiata);

б) внутрішньою, зовнішньою і крайньою капсулами (capsula interna, externa et extrema).

Внутрішня капсула розміщена між хвостатим ядром і таламусом, з однієї сторони, і сочевицеподібним ядром – з протилежної. Внутрішня капсула має передню ніжку (crus anterius), коліно (genu), задню ніжку (crus posterius).

Зовнішня капсула знаходиться між лушпиною і огорожею. Латеральніше від огорожі знаходиться крайня капсула.

Мозолисте тіло – це біла речовина, утворена аксонами інтернейронів 6-го шару (пластинка поліморфних клітин) нової кори, зв’язує дві дві півкулі між собою.

Передня спайка мозку – з’єднує стовпи склепіння.

Прозора перигородка – відноситься до нюхового мозку і виконує відповідну функцію.

Склепіння – це біла речовина, зв’язує обідкову (лімбічну) систему з вегетативною (двосторонні шляхи), зокрема склепіння закінчується ніжками (crura fornicis) у гіпоталамусі. Зв’язок обідкової системи з вегетативною пояснює той незаперечний факт, що емоції та інстинткти моють вегетативні прояви з переважанням симпатичної або парасимпатичної нервової системи (рум’янець, блідність, пітливість, тремтіння рук при хвилюванні та ін.).

Порожниною кінцевого мозку є бічні шлуночки (ventriculi lateralis, s. primus et secundus). І шлуночок розміщений у лівій півкулі, II шлуночок – у правій. Бічні шлуночки через міжшлуночкові отвори Монрої сполучаються з III шлуночком.

У кожному бічному шлуночку розрізняють 4 частини:

• Лобовий або передній ріг (cjrnu frontale), знаходиться у лобовій частці, передня і верхня стінки його утворені мзолистим тілом – головкою хвостатого ядра, присередня – прозорою перегородкою;
  
• Центральна частина (pars centralis) – верхня стінка її утворена мозолитсим тілом, нижня – тілом хвотсатого ядра, таламусом, присередня – склепінням;
  
• Скроневий або нижній ріг (cornu temporale) – знаходиться у скроневій частці, бічна верхня і нижня його стінки утворені білою речовиною півкуль, присередня – морським коником;
  
• Потиличний або задній ріг (cornu occipitale) – зназодиться у потиличній частці, верхня бічна стінка його утворена мозолистим тілом, нижня і присередня – випином білої речовини потиличної частки.
  

На стінках бічних шлуночків (у скроневому та лобових рогах, центральній частині) знаходиться судинне сплетення, яке продукує спинномозкову рідину.

Оболони головного мозку (meninges)

Розрізняють три оболони головного мозку:

1. зовнішня – тверда оболона головного мозку (dura mater encephali)
   

утворює відростки і пазухи.

Відростки твердої оболони головного мозку:

• серп мозку (falx cerebri) – знаходиться між півкулями головного мозку;
  
• серп мозочка (falx cerebelli) – знаходиться між півкулями мозочка;
  
• намет мозочка (tentorium cerebelli) – знаходиться між потиличною часткою і мозочком;
  
• діафрагма сідла (diaphragma sellae) – лежить над гіпофізною ямкою і утворює її дах.
  

Пазухи твердої оболони (sinus durae matris):

• верхня трілова пазуха (sinus sagittalis superior)
  
• нижня стрілова пазуха (sinus sagittalis inferior)
  
• пряма пазуха (sanus rectus)
  
• поперечна пазуха (sinus transversus)
  
• сигмоподібна пазуха (sinus sigmoideus)
  
• печериста пазуха (sinus cavernosus)
  
• міжпечериста пізуха (sinus intercavernosus)
  
• верхня кам’яниста пазуха (sinus petrosus superior)
  
• нижня кам’яниста пазуха (sinus petrosus inferior)
  
• потилична пазуха (sinus occipitalis)
  
• крайова пазуха (sinus marginalis)
  
• кам’янисто-лускова пазуха (sinus petrosquamosus).
  

Пазухи заповнені венозною кров’ю:

2) середня – павутинна оболона головного мозку (arachnoidea encephali);

1. внутрішня – м’яка оболона головного мозку (pia mater encephali) утворює судинні сплетення шлуночків.
   

Між оболонами є простори:

1) між павутинною і твердою оболонами є підтвердооболонний простір (spaium subdurale)

2. між м’якою і павутинною оболонами – підпавутинной простір (spatium subarachnoideum), який має розширення – цистерни:
   

• цистерна бічної ямки великого мозку (cisternae fossae lateralis cerebri)
  
• задня і бічна мозочково-мозкові цистерни (cisterna cerebellomedullaris posterior et lateralis)
  
• цістерна перехрестя (cisterna chiasmatica )
  
• міжніжкова цистерна ( cisterna interpeduncularis )
  
• оточна цистерна (cisterna ambiens )
  
• навколомозолиста цистерна ( cisterna pericallosa )
  
• мосто-мозочкова цистерна ( cisterna pontocerebellaris )
  
• чотиригорбкова цистерна ( cisterna quadrigeminalis )
  

Продукція і відтік спиномозковоі рідини:

Спиномозкова рідина продукується в шлуночках мозку судинним сплетеням. Постійно циркуклює 150 мл спинномозковоі рідини (50% в підпавутинному просторі спиного мозку, 25% - в шлуночках; 25% - в підпавутинному просторі головного мозку). З 1 та 2 шлуночків спинномозкова рідина відтікає через міжшлуночкові отвори Монроі в 3 шлуночок. З 3 шлуночка через водопровід мозку в 4 шлуночок, з 4 шлуночка в центральний канал і в підпавутинний простір через отвори Люшка і Мажанді. З підпавутинного простору спинномозкова рідина відтікає двома шляхами:

1. по міжоболонних просторах, які супроводжують корінці спинномозкових нервів;
   

2) у пазухи через витики павутинноі оболонки – павутинні (Пахіонові) зерністості (granulationes aracchnoideae).


Спинний мозок (medulla spinalis, s. myelos) має форму циліндричного тяжа, довжина його становить 41,0 – 45,0 см, знаходиться у хребтовому каналі, від І шийного до ІІ поперекового хребця.

Зовнішня будова спинного мозку.

Спинний мозок має передню і задню поверхню. По передній поверхні проходить глибока передня серединна щілина (fissura mediana anterior), а також парна передньобічна борозна (sulcus anterolateralis), через яку виходить передній (руховий) корінець (radix ventralis). По задній поверхня спинного мозку проходить непарна задня серединна борозна (sulcus medianus posterior) і парна задньобічна борозна (sulcus posterolateralis), через яку входить задній (чутливий) корінець (radix dorsalis). Передня серединна щілина і задні серединна борозна розділяють спинний мозок на дві симетричні половини.

Спинний мозок має:

1. шийне стовщення (intumescentia cervicalis), що знаходиться на рівні С_ІІ – Т_ІІ хребців, і найкраще виражене на рівні С_У – С_УІ – відповідає місцю відходження від спинного мозка спинномозкових нервів, які забезпечують іннервацію верхніх кінцівок;
   
2. попереково-крижове стовщення (intumescentia lumbosacralis) відповідає місцю відходження спинномозкових нервів, які забезпечують іннервацію нижніх кінцівок. Це потовщення починається на рівні Т_Х хребця, і переходить у мозковий конус (conus medullaris). Останній є нижнім кінцем спинного мозку і закінчується на рівні L_II хребця. Тонка верхівка мозкового конуса продовжується у кінцеву нитку (filum terminale), яка прикріплюється до Со_ІІ хребця. Кінцева нитка оточена зовні пучком корінців – кінським хвостом (cauda equina).
   

Спинний мозок складається із сегментів. Сегмент – це ділянка спинного мозку, яка відповідає виходу однієї пари спинномозкових нервів. Розрізняють 31 сегмент спинного мозку:

• шийні сегменти [1–8] – segmenta cervicalia;
  
• грудні сегменти [1–12] – segmenta thoracica;
  
• поперекові сегменти [1–5] – segmenta lumbalia;
  
• крижові сегменти [1–5] – segmenta sacralia;
  
• куприкові сегменти [1–3] – segmenta coccygea, але, як правило, 1 куприковий сегмент (segmentum coccygeum).
  

Порожниною спинного мозку є центральний канал (canalis centralis), який містить спинномозкову рідину (liquor cerebrospinalis). Кінцевий (V) шлуночок (ventriculus terminalis) являє собою розширення центарльного каналу в ділянці мозкового конуса. ІV шлуночок, який є порожниною ромбоподібного мозка сполучається з центральним каналом спинного мозка.

Внутрішня будова спинного мозку.

В спинному мозку розрізняють сіру і білу речовину. Сіра речовина (sybstantia grissea) представлена передніми, задніми і бічними стовпами (columnae ventrales, dorsales et laterales). На поперечному зрізі сіра речовина має форму метелика або букви Н, де розрізняють передній ріг (cornu anterios), задній ріг (cornu posterios) і бічний ріг (cornu laterale).

Передній ріг – це переважно 8 рухових ядер, які утворені сукупністю мотонейронів:

• передньоприсереднє ядро (nucleus anteromedialis);
  
• передньобічне ядро (nucleus anterolateralis);
  
• центральне ядро (nucleus centralis);
  
• задньоприсереднє ядро (nucleus posteromedialis);
  
• задньобічне ядро (nucleus posterolateralis);
  
• зазадньобічне ядро (nucleus retroposterolateralis);
  
• ядро додаткового нерва (nucleus nervi accessorii);
  
• ядро діафрагмального нерва (nucleus nervi phrenici).
  

Аксони мотонейронів рухових ядер переднього рогу спинного мозку утворюють передній корінець, виходять через передньобічну борозну спинного мозку і закінчуються ефекторами в м’язах.

Задній ріг представлений 6 чутливими ядрами, які утворені сукупністю вставних нейронів. Ядра заднього рогу поділяються на дві групи:

1. Ядра, які передають інформацію в межах спинного мозку:

• драглиста речовина (substantia gelatinosa);
  
• губчаста зона (zona spongiosa);
  
• рохзсіяні клітини.
  

2. Ядра, які передають інформацію в головний мозок:

• власне ядро (nucleus proprius) – передає екстероцептивну інформацію (інформацію від шкіри);
  
• грудне ядро (nucleus thoracicus) і присередньо-проміжне ядро (nucleus intermediomedialis) – передають пропріоцептивну інформацію (м’язово-суглобове чуття)
  

Задній ріг має такі чатисни: верхівку, головку, шийку, основу.

Всі ядра заднього рогу отримують інформацію від чутливих нейронів, які знаходяться у спинномозкових вузлах, тобто у периферійній нервовій системі.

Спинномозковий вузол (ganglion spinale) – це сіра речовина, сукупність тілчутливих нейронів. Дендрити цих нейронів закінчуються реуцепторами в шкірі, м’язах і суглобах, нутрощах і судинах. Аксони чутливих нейронів формують задній корінець, входять через задньобічну борозну в спинний мозок і несуть інформацію в чутливі ядра спинного і довгастого мозку.

Бічний ріг є не у всіх сегментах спинного мозку, а лише у 8 шийному, 1–12 грудних, 1–3 поперекових. Бічний ріг представлений вегетативним симпатичним бічно-проміжним ядром (nucleus intermediolateralis), яке утворене сукупністю вставних нейронів. Аксони нейронів цього ядра виходять зі спинного мозку в складі переднього корінця, направляються до симпатичних вузлів, від яких здійснюється симпатична іннервація всіх органів.

Сіра речовина спинного мозку (substantia grisea) пердставлена також крижовими парасимпатичними ядрами (nuclei parasympathici sacrales), які розміщені у 2 – 4 крижових сегментах спинного мозку, складаються з вставних нейронів. Аксони нейронів цих ядер виходять зі спинного мозку в складі передніх корінців, прямують до парасимпатичних вузлів, від яких здійснюється парасимпатична іннерваціяорганів порожнини таза, сигмоподібної ободової кишки.

Біла речовина (sybstantia alba) утворена відростками нейронів і представлена шляхами. Розрізняють три групи шляхів:

1. асоциативні – власні пучки (fasciculi proprii) – зв’язують сегменти спинного мозку в межах однієї половини;
   
2. комісуральні – біла спайка (commissura alba) – зв’язує дів половини спинного мозку між собою;
   
3. проекційні – зв’язують спинний мозок з головним (висхідні шляхи) і головний зі спинним (низхідні шляхи).
   

Проекційні шляхи формують канатики:

• передній канатик (funiculus anterior), представлений переважно низхідними шляхами;
  
• задній канатик (funiculus posterior), представлений висхідними шляхами, зокрема нижнім пучком (fasciculus gracilis) та клиноподібним пучком (fasciculuscuneatus);
  
• бічний канатик (funiculus lateralis) – складається з висхідних і низхідних шляхів.
  

Оболони спинного мозку (meninges spinales)

Розрізняють три оболони спинного мозку:

1. зовнішня – тверда оболона (dura mares spinalis);
   
2. середня – павутинна оболона (arachnoidea);
   
3. внутрішня – м’яка оболона (pia mares spinalis).
   

Між оболонами є порожнини (простори):

1. Між твердою оболоною спинного мозку і стінкою хребта є надтвердооболонна порожнина (cavitas epiduralis);
   
2. Між павутинною і твердою оболонами спинного мозку – підтвердооболонна порожнина (cavitas subduralis);
   
3. Між м’якою і павутинною оболонками спинного мозку розташована підпавутинна порожнина – (cavitas subarachnoidales), заповнена спинно-мозковою рідиною (liquor cerebrospinalis).
   

5.2. Теоретичні питання до заняття:


1. Що є структурно-функціональною одиницею нервової системи і як вона називається?

2. Назвіть складові частини нейрона.

3. Що таке синапс?

4. Що таке рефлекс? Назвіть складові частини рефлекторної дуги.

5. Де міститься спинний мозок і яка його форма та зовнішня будова?

6. Яке взаємовідношення між сірою і білою речовиною спинного мозку?

7. Чим переважно представлена сіра і біла речовина спинного мозку?

8. Які розрізняють оболони та міжоболонні простори спинного і головного мозку?

9. Які розрізняють відділи головного мозку?

10. Які структури видно на основі мозку?

11. Які поверхні, краї і частки розрізняють в кожній півкулі мозку?

12. Яка внутрішня будова великих півкуль (бічних шлуночків, мозолистого тіла, склепіння, передньої спайки)?

13. Що входить до складу проміжного мозку?

14. Що є порожниною проміжного мозку?

15. Що входить до складу середнього мозку?

16. Що сполучає водопровід мозку?

17. Які структури відносяться до перешийка ромбоподібного мозку?

18. Які анатомічні структури входять до складу заднього мозку, їх функціональне значення?

19. Які структури розрізняють на вентральній, дорзальній і бічних поверхнях довгастого мозку?

20. Що є порожниною ромбоподібного мозку?

21. З чим сполучається IV шлуночок?


5.3. Задачі для самоконтролю:


1. Яка ендокринна залоза розвивається з верхньої стінки третього шлуночка мозку?

A. Прищитоподібні залози, гіпофіз.

B. Щитоподібна та шишкоподібна залози.

*C. Шишкоподібна залоза, гіпофіз.

D. Гіпофіз, надниркові залози.

E. Шишкоподібна та надниркові залози.


2. До якого відділу проміжного мозку належить гіпофіз?

A. Метаталамуса.

B. Таламуса.

*C. Гіпоталамуса.

D. III шлуночка.

E. Епіталамуса.


3. Яка ендокринна залоза розташована над верхніми горбиками покрівлі середнього мозку?

A. Надниркова залоза.

B. Гіпофіз.

C. Щитоподібна залоза.

D. Підшлункова залоза.

*E. Шишкоподібна залоза.


5.4. Тестові завдання для самоконтролю:


1. У хворого спостерігається втрата загальної чутливості на окремих ділянках тіла справа. Яка із звивин великих півкуль головного мозку уражена?

*A. Зацентральна.

B. Верхня скронева.

C. Середня скронева.

D. Нижня скронева.

E. Передцентральна.


2. У хворого спостерігається параліч м’язів верхньої і нижньої кінцівок зліва. Яка із звивин великих півкуль головного мозку уражена?

A. Верхня лобова.

.B. Середня лобова.

C. Нижня лобова.

*D. Передцентральна.

E. Зацентральна.


3. Хворий не розуміє змісту слів, а також не розуміє власної мови (словесна глухота). Яка із звивин великих півкуль головного мозку уражена ?

*A. Верхня скронева.

B. Нижня лобова.

C. Зацентральна.

D. Верхня тім’яна часточка.

E. Нижня тім’яна часточка.


4. Хворий після порушення кровопостачання головного мозку втратив здатність до написання букв і цифр. В якій частці мозку виникла патологія?

A. Скроневій.

B. Потиличній.

*C. Лобовій.

D. Тім’яній.

E. Острівці.


5. Хворий не може розмовляти, але розуміє звернену до нього мову. Про ушкодження якої зі структур головного мозку йде мова?

A. Зацентральну звивину.

B. Верхню лобову звивину.

C. Передцентральну звивину.

*D. Нижню лобову звивину.

E. Верхню скроневу звивину.


6. Хворий втратив здатність читати (алексія). У якій частині головного мозку ураження?

*A. Кутова звивина тім’яної частки.

B. Середня лобова звивина лобової частки.

C. Зацентральна звивина тім’яної частки.

D. Парацентральна часточка лобової частки.

E. Верхня скронева звивина скроневої частки.


7. При блокаді лікворних шляхів на рівні серединного і бічних отворів IV шлуночка розвивається оклюзивний синдром. В яку порожнину затруднений відтік ліквора при цій патології?

*A. Субарахноідальний простір.

B. Бічні шлуночки.

C. Водопровід мозку.

D. ІІІ шлуночок.

E. ІV шлуночок.


8. Після крововиливу в мозок (геморагічний інсульт) хворий з великим зусиллям став вимовляти слова, тобто виникла моторна афазія. Яка звивина мозку при цьому ушкоджена?

A. Нижня скронева.

B. Верхня лобова.

C. Середня лобова.

D. Верхня скронева.

*E. Нижня лобова.


9. Під час рентгенологічного обстеження черепа виявлено збільшення розміру турецького сідла внаслідок пухлиноподібного утвору головного мозку. Яка частина головного мозку зазнала патологічних змін?

A. Епіталамус.

B. Таламус.

C. Метаталамус.

*D. Гіпоталамус.

E. Покрівля середнього мозку.


5.5. Рекомендована література


5.5.1. Основна:

1. Матещук-Вацеба Л.Р. Нормальна анатомія: Навчально-методичний посібник. – Львів: Поклик сумління, 1997. – 269 с.

2. Лютик М.Д., Луканьова С.М. Анатомія та фізіологія людини: Підручник. – Чернівці: ВІЦ „Місто”, 2008. – 392 с.


5.5.2. Додаткова:

1. Синельников Р.Д., Синельников Я.Р. Атлас анатомии человека: Учеб. пособие: В 4 т. Т. 4. – М.: Медицина, 1994. – 320 с.

2. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомия человека. – 11-е изд., испр. и доп. – СПб.: Гиппократ, 2000. – 704 с.

3. Воробьёв В.П. Атлас анатомии человека. – Минск: Харвест, 2000. – 1472 с.

4.Людина. Навчальний атлас з анатомії та фізіології / За ред. Тоні Сміт: Пер. з англ. – Львів, 2000. – 240 с.


ТЕМА № 16: „ЧЕРЕПНІ ТА СПИННОМОЗКОВІ НЕРВИ”


Кількість годин – 5


1. Актуальність теми:

Вивчення будови і функцій як центральної, так і периферичої нервової системи має важливе теоретичне значення для правильного розуміння складної регуляції життєдіяльності усього організму. Провідне місце в структурі захворювань, які призводять до інвалідізації, займають розлади психо-емоційної сфери, захворювання периферичної нервової системи та органів чуття. Анатомію гілок шийного сплетення, пучків та гілок плечового сплетення, гілок поперекового та крижового сплетень та ділянки їх іннервації необхідно знати для обгрунтування оперативних доступів під час корекції природжених вад і набутої патології окремих ділянок тіла. Тому знання особливостей будови і топографії гілок черепних і спинномозкових нервів потрібні для подальшого вивчення клінічних дисциплін і застосування їх для практичної діяльності лікаря.

2. Навчальна мета: Вивчити будову і топографію гілок черепних і спинномозкових нервів, ділянки їх іннервації.


2.1. Студент повинен знати:

- загальну характеристику черепних нервів, їх подібності і відмінності в порівнянні із спинномозковими нервами;

- функціональну характеристику кожної пари черепних нервів – руховий, чутливий, змішаний;

- формування корінців і гілок трійчастого нерва, ділянки іннервації гілками трійчастого нерва;

- будову, топографію, гілки лицевого і проміжного нервів;

• будову і топографію гілок язикоглоткового, блукаючого, додаткового та під’язикового нерва;
  
• формування та будову спинномозкових нервів;
  
• формування та топографію шийного сплетення, його гілки;
  
• формування плечового сплетення, утворення над- і підключичної частини, короткі та довгі гілки, ділянки іннервації;
  
• формування поперекового, крижового та куприкового сплетень, їх топографію, гілки і ділянки іннервації.
  

2.2. Студент повинен вміти:

- на препаратах, таблицях, схемах показати топографію ядер, гілки окорухового, блокового і відвідного нерва, ділянки їх іннервації;

- показати топографію вузла трійчастого нерва, його рухового і чутливих ядер, вихід з порожнини черепа очного, верхньощелепного і нижньощелепного нервів, їх розгалуження та ділянки іннервації;

- показати на препаратах мозку, черепі, таблицях ядра проміжно-лицевого нерва, вихід із мозку та черепа, гілки лицевого та проміжного нервів, ділянки іннервації;

- на препаратах, таблицях показати топографію чутливих вузлів, ядер язикоглоткового нерва, його вихід з речовини мозку і черепа, хід і топографію гілок, ділянки іннервації;

- показати топографоанатомічне положення блукаючого нерва в ділянці голови, шиї, грудей, живота; гілки блукаючого нерва і ділянки їх іннервації;

- показати топографію мозкового та спинномозкового ядер і корінців додаткового нерва, вихід з черепа, гілки, їх топографію і зони іннервації;

- показати топографію ядра і самого під’язикового нерва, вказати на його зв’язки з шийним сплетенням та відношення до шийної петлі;

- продемонструвати на планшетах і таблицях формування спинномозкових корінців, стовбура і гілок спинномозкових нервів;

- показати рухові гілки, шкірні нерви та діафрагмальні нерви шийного сплетення, особливості їх топографії та ділянки іннервації;

- показати над- і підключичну частини плечового сплетення, бічний, присередній та задній пучки та нерви, що відходять від кожного з них;

- показати формування поперекового сплетення і його гілки;

- показати формування крижово-куприкового сплетення, короткі та довгі гілки крижового сплетення, їх топографію та ділянки іннервації.


4. Поради студенту.

Складність засвоєння студентами розділу анатомії черепних і спинномозкових нервів заключається, перш за все, в багатстві різних за характером і функції волокон черепних нервів, гілок спинномозкових нервів, нелегкості уяви топографії їх ходу, а отже і складності тлумачення морфології кожного черепного нерва в цілому і його компонентів зокрема. Черепні та спинномозкові нерви відносяться до периферичного відділу нервової системи. Черепні нерви іннервують шкіру, м’язи, залози, внутрішні органи в ділянці голови. Деякі із них мають значну протяжність і іннервують внутрішні органи, які знаходяться в ділянці шиї, грудей і живота. Крім того, черепні нерви є нервами органів чуття.


5.1. Зміст теми: