Я україни буковинський державний медичний університет т. В. Хмара, Б. Г. Макар методичні вказівки студентам I курсу фармацевтичного факультету освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”
| Вид материала | Документы |
- Вінниця – 2006, 184.55kb.
- М забезпеченням з курсу «Туристське країнознавство» для студентів освітньо-кваліфікаційного, 393.26kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет, 220.11kb.
- Навчально-методичний комплекс з дисципліни фінансовий аналіз для підготовки фахівців, 940.06kb.
- Фондова лекція, 458.68kb.
- Міністерство аграрної політики України, 1697.15kb.
- Програма співбесіди з фінансів для абітурієнтів, що вступають за освітньо-кваліфікаційним, 89.87kb.
- Тематичний план лекцій з менеджменту та маркетингу у фармації для студентів ІV курсу, 162.83kb.
- Програма державного комплексного кваліфікаційного іспиту зі спеціальності 050100 «Маркетинг», 357.05kb.
- Міністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет, 146.19kb.
4. Поради студенту.
При описі внутрішніх органів чи структурно-функціональних утворень необхідно дотримуватися відповідної схеми. Це значно полегшує розуміння та засвоєння матеріалу. Ми пропонуємо найбільш простий порядок характеристики системи органів:
1. Назва органа українською мовою.
2. Опис загального плану будови органа, що включає:
а) вказівку на те, порожнистий орган чи паренхіматозний;
б) опис його форми;
в) назву частин або відділів органа;
г) будову його стінок;
д) пошарову будову та особливості шарів;
е) інші (при необхідності) відділи.
3. Топографія органа:
а) скелетотопія – проекція органа на кісткові структури (як правило, на хребтовий стовп, ребра, груднину або кістки тазу);
б) голотопія – просторове або тривимірне розміщення частин органа, водночас можна вказати проекцію органа на поверхню тулуба;
в) синтопія – взаємовідношення органа, що описується, із суміжними утвореннями.
4. Особливості структурної організації органа в цілому та його частин.
5. Функція органа.
5.1. Зміст теми:
Залози внутрішньої секреції (glandulae endocrinae) – це залози, які не мають проток, виділяють секрет (інкрет, гормон) безпосередньо в кров або в лімфу. Гормони впливають на загальний обмін речовин, ріст, розвиток та функціонування різних органів. Відсутність гормона, його надмірно висока, або низька продукція гормонів викликають тяжкі захворювання. Гормон потрапляє до органа-мішені з кров’ю (гуморальна регуляція діяльності органів). Кожний орган знаходиться під подвійним контролем – зі сторони нервової системи та зі сторони ендокринних залоз. Така подвійна регуляція діяльності організму називаєтсья нейрогуморальною.
Класифікують ендокринні залози за розвитком та за хімічною будовою гормонів, які вони синтезують.
За розвитком залози внутрішньої секреції поділяються на:
І. Залози ентодермального походження (похідні первинної глотки та зябрових кишень) – бранхіогенна група:
1) щитоподібна залоза (glandula thyroidea);
- 2) прищитоподібні залози (glandulaе parathyroideaе);
- загруднинна залоза (thymus).
ІІ. Залози ентодермального походження (похідні кишкової трубки):
1) острівці підшлункової залози (insulae pancreaticae).
ІІІ. Залози мезодермального походження:
1) кіркова речовина надниркових залоз (cortex glandulae suprarenalis);
- інтерстиціальні клітини статевих залоз.
ІУ. Залози ектодермального походження (похідні проміжного мозку) – неврогенна група:
1) гіпофіз або мозковий придаток (hypophysis s. glandula pituitaria);
- 2) шишкоподібна залоза або шишкоподібне тіло (glandula pinealis s. corpus pineale).
У. Залози ектодермального походження (похідні симпатичних елементів) – група адреналової системи:
1) мозкова речовина надниркових залоз (medulla glandulae suprarenalis);
- параганглії.
За хімічною будовою гормонів, що виробляє орган. Виділяють дві групи залоз. До першої групи належать залози, що продукують стероїдні гормони (кіркова речовина надниркових залоз та інтерстиційні клітини статевих залоз), а до другої – усі інші ендокринні залози, що продукують нестероїдні гормони.
Щитоподібна залоза (glandula thyroidea) – непарна, одна з найбільших залоз внутрішньої секреції. Це єдиний орган внутрішньої секреції, який лежить поверхнево і який можна промацати (у передній ділянці шиї). Щитоподібна залоза розміщена на рівні V-VII шийних хребців позаду шкіри, підпід’язикових м’язів шиї, поверхневої та передтрахейної пластинок фасції шиї. Задня увігнута поверхня залози прилягає спереду та з боків до щитоподібного та перснеподібного хрящів гортані, верхніх 5-6 хрящів трахеї.
Поперечний розмір щитоподібної залози становить 5-6 см, поздовжній – близько 5 см, передньозадній розмір в ділянці бічних часток – 1,8-2 см, а на рівні перешийка – 6-8 мм, маса 30,0–40,0 г. Щитоподібна залоза складається з двої часток: правої (lobus dexter) і лівої (lobus sinister), які з’єднуються між собою перешийком щитоподібної залози (isthmus glandulae thyroideae). Від перешийка або від однієї з часток відходить вверх пірамідна частка (lobus pyramidalis). Своєю верхівкою ця частка може досягати під’язикової кістки.
Щитоподібна залоза вкрита волокнистою капсулою (capsula fibrosa), що зростається з гортанню і трахеєю (при рухах гортані відбувається зміщення щитоподібної залози). Від капсули всередину залози відходять сполучнотканинні перегородки, які формують сполучнотканинний остов (строму) органа і розділяють його паренхіму на часточки. В часточках залози розміщені фолікули, які вистелені зсередини епітеліальними фолікулярними клітинами кубічної форми. Ці фолікулярні клітини продукують густий колоїд, в якому містяться гормони щитоподібної залози – тироксин та трийодтиронін, що виділяються в кров. До складу цих гормонів входять йодовані амінокислоти, тому фолікулярні клітини мають властивість накопичувати іони йоду, а концентрація йоду в тканинах залози у 300 разів перевищує таку концентрацію у плазмі крові.
Тироксин прискорює процеси окиснення в організмі, а тирокальцитонин регулює вміст кальцію. Гормони щитоподібної залози регулюють обмін речовин, збільшують теплообмін, посилюють окисні процеси, сприяють виділенню води та калію з організму, регулюють процеси росту і розвитку, активізують діяльність надниркових залоз, статевих і грудних залоз. Вроджене недорозвинення щитоподібної залози обумовлює мікседему та креатинізм. При гіперсекреції щитоподібної залози у хворих спостерігається базедова хвороба.
Прищитоподібна залоза (glandula parathyroidea) має кулясту або овальну форму. Прищитоподібних залоз є переважно чотири (дві верхні та дві нижні). Загальна маса прищитоподібних залоз – 0,13-0,36 г, довжина – 3-8 мм, ширина – 2-5 мм і товщина – 0,5-2 мм. Прищитоподібні залози розміщені на задніх поверхнях часток щитоподібної залози. Кожна прищитоподібна залоза вкрита власною волокнистою капсулою.
Паренхіма прищитоподібних залоз продукує паратиреокрин (паратгормон), який бере участь у регуляції фосфорно-кальцієвого обміну. Екстирпація залоз призводить до смерті при явищах тетанії.
Загруднинна залоза, або тимус (thymus) – непарний орган, має форму двозубої вилки, або рослини, яка на грецькій мові носить назву – тиміана. Залоза розміщена в грудній порожнині та частково в ділянці шиї. Маса тимуса в період максимального розвитку (10–15 років) становить 35,0–40,0 г, в старшому віці – 13,0–15,0 г.
Передня поверхня тимуса прилягає до задньої поверхні ручки і тіла груднини (до рівня ІУ ребрового хряща). Тимус належить до верхнього середостіння; позаду тимуса знаходяться аорта, легеневий стовбур, верхня порожниста і ліва плечоголовна вени.
Тимус складається з двох асиметричних часток: правої (lobus dexter) і лівої (lobus sinister). Зовні тимус вкритий сполучнотканинною капсулою (capsula thymi), від якої відходять міжчасточкові перегородки, які поділяють паренхіму тимуса на часточки. Часточка – це анатомічна одиниця тимуса. Периферійну частину часточки утворює кіркова речовина загруднинної залози (cortex thymi), центральну частину часточки формує мозкова речовина загруднинної залози (medulla thymi). Кіркова речовина складається з лімфоцитів тимуса (тимоцитів), які щільно прилягають один до одного. В мозковій речовині є тільця тимуса або тільця Гассаля (corpuscula thymi) – значно ущільнені епітеліальні клітини.
Строма тимуса утворена ретикулярною тканиною та зірчастої форми епітеліальними клітинами (епітеліоретикулоцитами). Волокна і клітини строми утворюють сітку, в петлях якої розміщені лімфоцити паренхіми. У тимусі відбувається диференціація Т-лімфоцитів (тимус-залежних) зі стовбурових клітин, які потрапляють сюди з кісткового мозку. Потім Т-лімфоцити покидають тимус і потрапляють у периферійні органи імунної системи. Т-лімфоцити забезпечують клітинний імунітет шляхом накопичення та введення в дію сенсибілізованних (з підвищеною чутливістю) лімфоцитів, а також гуморальний імунітет шляхом синтезу специфічних антитіл.
Острівці підшлункової залози (insulae pancreaticae) розміщені у всіх частинах підшлункової залози, але найбільше їх в ділянці хвоста. Їх маса не перевищує 1/100 маси підшлункової залози.
Функція: продукція гормонів (інсулін і глюкагон), які беруть участь в регуляції обміну вуглеводів.
Ендокринні частини статевих залоз. Ендокринна частина яєчка це інтерстиціальні ендокриноцити яєчка (клітини Лейдіга), що розміщені між звивистими сім’яними трубочками яєчка. Ці клітини продукують гормон – тестостерон.
Ендокринна частина яєчника знаходиться в зернистому шарі дозріваючого фолікула, а також в інтерстиціальних клітинах яєчника. Ці клітини продукують гормон – естроген. Крім цього, жовте тіло яєчника виробляє гормон – прогестерон, який хзатримує дозрівання наступної яйцеклітини, готує слизову оболонку матки для заплідненної яйцеклітини.
Наднирникова залоза (glandula suprarenalis) – парний орган, маса одної залози – 12,0-13,0 г. права наднирникова залоза має трикутну форму, ліва – півмісяцеву і знаходиться над верхнім кінцем відповідної нирки. Розташовані у поперековій ділянці, заочеревинно, на рівні ХІ – ХІІ грудних хребців.
Розрізняють три поверхні надниркової залози: передню (faciea anterior), задню (facies posterior) і ниркову (facies renalis) та два краї: верхній (margo superior) і присередній (margo medialis). На передній поверхні розміщені ворота (hilum). Ззовні надниркова залоза вкрита волокнистою капсулою, до якої прилягає кіркова речовина (cortex), що складається з трьох зон: клубочкової, пучкової та сітчастої. в центрі наднирникової залози знаходиться мозкова речовина (medulla). Утворена клітинами двох видів: епінефроцити (основна маса мозкової речовини), норепінефроцити (розсіяні невеликими групами).
Функція: продукція гормонів. Кіркова речовина виробляє кортикостероїди, які поділяються на три групи:
- мінералокортикоїди (альдостерон) – виробляється клітинами клубочкової зони;
- глюкокортикоїди (гідрокортизон, кортикостерон та ін.) – виробляються в пучковій зоні;
- статеві гормони (андроген, естроген, прогестерон) – виробляються клітинами сітчастої зони.
Мозкова речовина виробляє гормони – адреналін і норадреналін. Адреналін зменшує запаси глікогену в м’язах, збільшує вміст вуглеводів у крові, посилює і прискорює скорочення серцевого м’яза, звужує судини, підвищує артеріальний тиск.
Параганглії (paraganglia) – це невеликі скупчення хроматофінних клітин, розміщених біля черевної частини аорти – аортальний параганглій (paraganglion aorticum), або в товщі вузлів симпатичного стовбура – симпатичний параганглій (paraganglion sympathicum). Параганглії виконують функцію аналогічну функції мозкової речовини наднирникової залози.
Шишкоподібна залоза (glandula pinealis) – непарний орган, має яйцеподібну, кулясту або конічну форму. Її маса – 0,2 г. шишкоподібна залоза відноситься до епіталамуса проміжного мозку. Зовні шишкоподібна залоза вкрита капсулою, від якої в орган проникають перекладки, які поділяють паренхіму на часточки. Паренхіма складається з залозистих клітин – пінеалоцитів (пінеоцитів) та з гліальних клітин (гліоцитів).
Функція: виділяє речовини, які формують діяльність гіпофіза до моменту статевої зрілості, а також бере участь в регуляції майже всіх видів обміну речовин.
Гіпофіз (hypophysis) мозковий придаток (glandula pituitaria) знаходиться в гіпофізній ямці турецького сідла клиноподібної кістки, масою 0,5 – 0,6 г, непарний орган.
Розрізняють дві частки гіпофіза: передню – аденогіпофіз (adenohypophysis) і задню – нейрогіпофіз (neurohypophysis). Передня частка (аденогіпофіз) більша і складається з трьох частин: горбової (pars tuberalis), проміжної (pars intermedia) і дальшої (pars distalis)
Гіпофіз вкритий капсулою. Паренхіма аденогіпофіза складається із залозистих клітин, між якими розташовані синусоїдальні капіляри. Нейрогіпофіз складається з нейрогліальних клітин (пітуіцитів), нервових волокон, які йдуть з нейросекреторних ядер гіпоталамуса в нейрогіпофіз, нейросекреторних тілець.
Функція: продукція гормонів, регуляція діяльності ендокринних залоз та вегетативної нервової системи.
Аденогіпофіз продукує:
- соматотропний гормон (гормон росту);
- аденокортикотропний гормон (АКТГ), який стимулює секрецію стероїдних гормонів наднирниковою залозою;
- тиреотропний гормон (ТТГ);
- гонадотропні гормони (фолікулостимулюючий, лютеінезуючий, пролактин), які впливають на статеве дозрівання організму, розвиток фолікулів в яєчнику, овуляцію, ріст грудних залоз, продукцію молока, процес сперматогенезу у чоловіків;
- ліпотропні фактори, які впливають на обмін жирів в організмі;
- меланоцитостимулюючий гормон, контролюючий утворення пігменту – меланіну в організмі.
Нейросекреторні клітини гіпоталамуса продукують гормони – вазопресин і окситоцин. Ці гормони транспортуються до клітин нейрогіпофіза по гіпоталамо-гіпофізарному тракту, а з нейрогіпофіза вони потрапляють в кров. Вазопресин – це антидіуретичний гормон (АДГ), який звужує судини. Окситоцин стимулює мускулатуру матки, посилює продукцію молока грудними залозами, стримує розвиток і функцію жовтого тіла.
5.2. Теоретичні питання до заняття:
1. Що таке гуморальна та нейрогуморальна регуляція функцій?
2. Класифікація залоз внутрішньої секреції.
3. Які залози відносяться до бранхіогенної групи?
4. Опишіть топографію щитоподібної залози (голотопія, скелетотопія, синтопія).
5. Опишіть зовнішню і внутрішню будову щитоподібної залози.
- Які гормони виробляє щитоподібна залоза?
- Яка функція щитоподібної залози?
- Опишіть топографію прищитоподібних залоз.
- Які гормони виробляють прищитоподібні залози?
- Яка функція прищитоподібних залоз?
- До яких систем належить загруднинна залоза (тимус)?
- Опишіть топографію, зовнішню і внутрішню будову загруднинної залози.
- Які залози відносяться до неврогенної групи?
- Будова, топографія і функціональне значення гіпофіза та шишкоподібного тіла (епіфіза).
- Які залози відносяться до групи адреналової системи?
- Зовнішня будова надниркових залоз.
- Топографія правої і лівої надниркових залоз.
- Ворота надниркових залоз.
- Опишіть будову кіркової і мозвокої речовини надниркових залоз.
- Синтопія надниркових залоз.
- Які гормони виробляє кіркова речовина надниркових залоз?
- Які гормони виробляє мозкова речовина надниркових залоз?
- Перелічить хромафінні тіла, вкажіть їх локалізацію та функцію.
- Назвіть залози внутрішньої секреції мезодермального походження, опишіть їх будову.
- Які з ендокринних залоз ектодермального походження? Яку вони мають будову і топографію? Яке їх функціональне значення?
5.3. Задачі для самоконтролю:
1. До якої групи залоз внутрішньої секреції належить загруднинна залоза?
A. До ектодермальних залоз неврогенної групи.
B. До мезодермальних залоз.
*C. До бранхіогенної групи залоз.
D. До ентодермальних залоз кишкової трубки.
E. До ектодермальних залоз, що належать до адреналової системи.
2. Гіпофункція яких ендокринних залоз призводить до судом?
A. Надниркових залоз.
B. Гіпофіза.
C. Щитоподібної залози.
D. Яєчка.
*E. Прищитоподібних залоз.
3. Яка ендокринна залоза розвивається з верхньої стінки третього шлуночка мозку?
A. Прищитоподібні залози, гіпофіз.
B. Щитоподібна та шишкоподібна залози.
*C. Шишкоподібна залоза, гіпофіз.
D. Гіпофіз, надниркові залози.
E. Шишкоподібна та надниркові залози.
4. Які ендокринні залози розвиваються з двох різних зачатків?
A. Прищитоподібні залози, гіпофіз.
B. Щитоподібна та шишкоподібна залози.
C. Шишкоподібна залоза, гіпофіз.
*D. Гіпофіз, надниркові залози.
E. Шишкоподібна та надниркові залози.
5. Які ендокринні залози мають ентодермальне походження?
*A. Щитоподібна залоза, прищитоподібні залози, загруднинна залоза, ендокринна частина підшлункової залози.
B. Мозкова речовина надниркових залоз, ендокринна частина підшлункової залози, щитоподібна залоза.
C. Гіпофіз, щитоподібна залоза, шишкоподібна залоза.
D. Гіпофіз, мозкова речовина надниркових залоз, шишкоподібна залоза.
E. Гіпофіз, шишкоподібна залоза.
6. На якій поверхні щитоподібної залози розташовані прищитоподібні залози?
A. На бічній.
B. На передньобічній.
*C. На задній.
D. На задньобічній.
E. На передній.
7. Які ендокринні залози мають мезодермальне походження?
A. Мозкова речовина надниркових залоз, шишкоподібна і прищитоподібні залози.
B. Загруднинна залоза, статеві залози.
*C. Кіркова речовина надниркових залоз, статеві залози.
D. Ендокринна частина підшлункової залози.
E. Кіркова речовина надниркових залоз, параганглії, шишкоподібна залоза.
8. Яка частина гіпофізу виробляє тіреотропний гормон?
A. Передня і задня частки.
*B. Передня частка.
C. Лійка.
D. Задня частка.
E. Проміжна частина.
9. Які ендокринні залози розвиваються з епітелію зябрових кишень?
A. Гіпофіз, шишкоподібна і прищитоподібні залози.
*B. Щитоподібна, прищитоподібні та загруднинна залози.
C. Яєчко, яєчники.
D. Гіпофіз, щитоподібна і шишкоподібна залози.
E. Надниркова залоза.
10. До якого відділу проміжного мозку належить гіпофіз?
A. Метаталамуса.
B. Таламуса.
*C. Гіпоталамуса.
D. III шлуночка.
E. Епіталамуса.
11. Як розташовані надниркові залози відносно очеревини?
*A. Екстраперитонеально.
B. Розташовані в порожнині очеревини.
C. Інтраперитонеально.
D. Очеревиною не вкриті.
E. Мезоперитонеально.
12. Які частини має надниркова залоза?
A. Передню і задню частки.
B. Праву і ліву частки.
C. Часточки.
D. Праву і ліву частки, перешийок.
*E. Кіркову і мозкову речовину.
13. Чим відрізняються ендокринні залози від інших залоз?
A. Наявністю проток.
B. Наявністю паренхіми.
C. Відсутністю паренхіми.
*D. Відсутністю проток.
E. Відсутністю капсули.
14. Яка залоза виконує екзо- і ендокринні функції одночасно?
A. Надниркова залоза.
B. Гіпофіз.
C. Щитоподібна залоза.
*D. Підшлункова залоза.
E. Шишкоподібна залоза.
15. Яку функцію виконує щитоподібна залоза?
*A. Регулює обмін речовин, підвищує теплообмін.
B. Продукує статеві гормони.
C. Продукує інсулін.
D. Продукує Т-лімфоцити.
E. Продукує В-лімфоцити.
16. Які ендокринні залози є непарними органами?
A. Надниркова, щитоподібна, шишкоподібна залози.
*B. Гіпофіз, шишкоподібна і підшлункова залози.
C. Яєчко, підшлункова залоза, гіпофіз.
D. Яєчник, гіпофіз і надниркова залоза.
E. Надниркова і шишкоподібна залози.
17. Яка ендокринна залоза є частиною гіпоталамуса?
A. Надниркова залоза.
*B. Гіпофіз.
C. Щитоподібна залоза.
D. Шишкоподібна залоза.
E. Прищитоподібна залоза.
18. Яка ендокринна залоза є частиною епіталамуса?
A. Надниркова залоза.
B. Гіпофіз.
C. Щитоподібна залоза.
*D. Шишкоподібна залоза.
E. Прищитоподібна залоза.
19. Яка ендокринна залоза розташована над верхніми горбиками покрівлі середнього мозку?
A. Надниркова залоза.
B. Гіпофіз.
C. Щитоподібна залоза.
D. Підшлункова залоза.
*E. Шишкоподібна залоза.
20. Які ендокринні залози розташовані в заочеревинному просторі?
*A. Надниркова залоза.
B. Гіпофіз.
C. Щитоподібна залоза.
*D. Підшлункова залоза.
E. Прищитоподібна залоза.
21. Які ендокринні залози відносяться до бранхіогенної групи?
A. Надниркова залоза.
B. Яєчник.
*C. Щитоподібна залоза.
D. Яєчко.
E. Підшлункова залоза.
22. Які ендокринні залози відносяться до групи адреналової системи?
*A. Надниркові залози і параганглії.
B. Гіпофіз і шишкоподібне тіло.
C. Щитоподібна і прищитоподібні залози.
D. Яєчко і яєчник.
E. Підшлункова залоза.
23. Скільки є прищитоподібних залоз?
A. 1.
B. 2.
C. 5.
D. 3.
*E. 4.
5.4. Тестові завдання для самоконтролю:
1. Хвора, 30 років, скаржиться на сильну спрагу, сухість у роті, які з’явилися після сильного нервового перенапруження. При лабораторному дослідженні виявлено підвищення рівня цукру в крові до 16 ммоль/л. Захворювання якої ендокринної залози у хворої?
A. Щитоподібної.
*B. Підшлункової.
C. Статевих.
D. Надниркових.
E. Епіфіза.
2. До лікаря звернувся чоловік, 29 років, у якого під час огляду було виявлено збільшення розмірів кисті, стопи та нижньої щелепи. Крім того, спостерігалися деформація суглобів і хребта, гормональні порушення (імпотенція, атрофія яєчка). Функція якої залози порушена?
A. Щитоподібної.
*B. Передньої частки гіпофіза.
C. Прищитоподібних.
D. Надниркових.
E. Шишкоподібного тіла.
3. У дівчинки, 10 років, під час клінічного обстеження виявлено ознаки передчасного статевого дозрівання. Зниження функції якої ендокринної залози могло спричинити це явище?
A. Щитоподібної.
B. Підшлункової.
C. Мозкової речовини надниркових залоз.
D. Загруднинної.
*E. Епіфіза.
4. На прийом до лікаря прийшов пацієнт дуже високого зросту, з довгими товстими пальцями рук, великою нижньою щелепою і відвислою нижньою губою. Підвищену секрецію якого гормону якої залози можна запідозрити?
A. Гормонів щитоподібної залози.
B. Гонадотропіну передньої частки гіпофіза.
*C. Соматотропіну передньої частки гіпофіза.
D. Гормонів надниркових залоз із групи глюкокортикоїдів.
E. Антидіуретичного гормону задньої частки гіпофіза.
5. У хворого з тимомою (пухлина загруднинної залози) спостерігається ціаноз, розширення підшкірної венозної сітки і набряк м’яких тканин обличчя, шиї, верхньої половини тулуба і верхніх кінцівок. Який венозний стовбур перетиснено?
*A. Верхня порожниста вена.
B. Зовнішня яремна вена.
C. Підключична вена.
D. Внутрішня яремна вена.
E. Передня яремна вена.
6. При рентгенологічному дослідженні кісток основи черепа виявлено збільшення порожнини турецького сідла, витончення передніх нахилених відростків, руйнування різних ділянок турецького сідла. Пухлина якої ендокринної залози може спричинити таке руйнування кісток?
A. Надниркових залоз.
B. Тимуса.
C. Епіфіза.
D. Щитоподібної залози.
*E. Гіпофіза.
7. Хвора, 39 років, яка протягом 8 років не може завагітніти порадили звернутися до ендокринолога. При обстеженні у хворої виявлено екзофтальм, тремор повік, тахікардію. Захворювання якої ендокринної залози супроводжується такими симптомами?
*A. Щитоподібної.
B. Підшлункової.
C. Яєчників.
D. Надниркових залоз.
E. Шишкоподібного тіла.
8. У хворого спостерігаються судоми. Про гіпофункцію якої ендокринної залози можна думати?
*A. Прищитоподібної залози.
B. Шишкоподібного тіла.
C. Гіпофіза.
D. Статевих залоз.
E. Надниркових залоз.
9. Хвора, 35 років, звернулася до лікаря зі скаргами на тремор пальців рук та всього тіла, м’язову слабкість, серцебиття, порушення сну, схуднення при підвищеному апетиті. Симптоми захворювання якої із залоз внутрішньої секреції спостерігаються?
A. Підшлункової.
*B. Щитоподібної.
C. Гіпофіза.
D. Надниркових залоз.
E. Епіфіза.
10. Хвора звернулася до лікаря із скаргами на постійну спрагу, яка вперше виникла у неї декілька тижнів тому після сильного нервового потрясіння /смерті матері/. При обстеженні виявлено підвищення цукру в крові до 10 ммоль/л. Дисфункція якої залози внутрішньої секреції спостерігається у хворої?
A. Надниркових.
B. Гіпофіза.
C. Щитоподібної.
D. Епіфіза.
*E. Підшлункової.
5.5. Рекомендована література
5.5.1. Основна:
1. Головацький А.С., Черкасов В.Г., Сапін М.Р., Парахін А.І. Анатомія людини. У трьох томах. Том другий. – Вінниця: Нова Книга, 2007. –
456 с.
2. Матещук-Вацеба Л.Р. Нормальна анатомія: Навчально-методичний посібник. – Львів: Поклик сумління, 1997. – 269 с.
3. Лютик М.Д., Луканьова С.М. Анатомія та фізіологія людини: Підручник. – Чернівці: ВІЦ „Місто”, 2008. – 392 с.
5.5.2. Додаткова:
1. Синельников Р.Д., Синельников Я.Р., Синельников А.Я. Атлас анатомии человека: Учеб. пособие: В 4 т. Т. 2. – 7-е изд., перераб. – М.: РИА «Новая волна»: Издатель Умеренков, 2007. – С. 216-234.
2. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомия человека. – 11-е изд., испр. и доп. – СПб: Гиппократ, 2000. – С. 364-375.
3. Воробьёв В.П. Атлас анатомии человека. – Мн.: Харвест, М..: АСТ, 2001. – С. 563-566, 650, 1080.
4. Анатомия человека / Под ред. акад. АМН СССР М.Р.Сапина: в 2-х т. – М.: Медицина, 1986. – Т. 2. – 480 с.
ТЕМА № 15: „ЗАГАЛЬНИЙ ПЛАН БУДОВИ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІДДІЛИ. СПИННИЙ ТА ГОЛОВНИЙ МОЗОК.”
Кількість годин – 5
1. Актуальність теми: Вивчення будови і функцій центральної нервової системи має важливе теоретичне значення для правильного розуміння складної регуляції життєдіяльності усього організму. Природжені вади розвитку центральної нервової системи плода становлять від 10% до 30% усієї природженої патології. Передусім, це відноситься до аномалій вентрикулярної системи мозку плода. Найбільш часто серед природжених вад центральної нервової системи трапляються гідроцефалія (вентрикуломегалія) та кістозні утворення мозку. Дитяча інвалідність, що обумовлена гідроцефалією, становить 36% усіх захворювань, які призводять у подальшому до стійкої інвалідізації. Знання особливостей структурно-функціональної організації відділів головного та спинного мозку необхідне для формування у студента необхідних навичок, що допоможуть у майбутньому при вивченні порушень нервової регуляції.
2. Навчальна мета: Вивчити будову, форму і топографію спинного мозку. Вивчити будову відділів та шлуночків головного мозку, оболон та міжоболонних просторів спинного та головного мозку.
2.1. Студент повинен знати:
- загальні дані про будову нервової системи;
- будову нейрона – морфологічної і функціональної одиниці нервової системи;
- зовнішню і внутрішню будову спинного мозку;
- оболони та міжоболонні простори спинного та головного мозку;
- які розрізняють відділи головного мозку;
- будову кори великого мозку, нюхового мозку;
- внутрішню будову великих півкуль: бічні шлуночки, мозолисте тіло, склепіння, передню спайку;
- будову проміжного мозку і третього шлуночка;
- будову середнього мозку та його порожнини;
- будову заднього мозку і перешийка ромбоподібного мозку;
- будову довгастого мозку та четвертого шлуночка.
2.2. Студент повинен вміти:
- показати на таблицях, планшетах сіру речовину спинного мозку, її форму, розміщення, складові частини та їх ядра, відношення до білої речовини (на поперечному розрізі);
- показати оболони та міжоболонні простори спинного та головного мозку;
- показати на вологих препаратах відділи головного мозку, півкулі, мозочок, частки півкуль, їх межі;
- продемонструвати на муляжах мозку, вологих препаратах, планшетах нюхову цибулину, нюховий шлях, нюховий трикутник, нюхові стрічки, передню і задню пронизану речовину, зорові нерви і зорове перехрестя, зорові шляхи, мозолисте тіло, склепіння, сірий горб, лійку, сосочкоподібні тіла, ніжки мозку, міжніжкову ямку, міст, мозочок, довгастий мозок, ромбоподібну ямку, структури проміжного мозку, корінці черепних нервів;
- показати борозни і звивини верхньобічної, присередньої і нижньої поверхонь півкуль великого мозку;
- на препаратах показати розміщення бічних, третього і четвертого шлуночків головного мозку.
3. Базові знання, вміння, навички, що необхідні для вичення теми (міжпредметна інтеграція):
Дисципліни | Знати | Вміти |
| Біологія Фізіологія | Розвиток головного і спинного мозку Будову нейрона як структурно-функціональної одиниці нервової системи; рефлекторної дуги (рецептор, аферентний шлях, нервовий центр, еферентний шлях, ефектор, зворотний зв’язок) | Провести порівняльний аналіз філогенезу центральної нервової системи. Розказати будову нейрона, складових рефлекторної дуги, дати поняття про синапс, функції спинного та головного мозку, циркумвентрикулярної системи, шляхи відтоку спинномозкової рідини. |