Я україни буковинський державний медичний університет т. В. Хмара, Б. Г. Макар методичні вказівки студентам I курсу фармацевтичного факультету освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”
| Вид материала | Документы |
- Вінниця – 2006, 184.55kb.
- М забезпеченням з курсу «Туристське країнознавство» для студентів освітньо-кваліфікаційного, 393.26kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет, 220.11kb.
- Навчально-методичний комплекс з дисципліни фінансовий аналіз для підготовки фахівців, 940.06kb.
- Фондова лекція, 458.68kb.
- Міністерство аграрної політики України, 1697.15kb.
- Програма співбесіди з фінансів для абітурієнтів, що вступають за освітньо-кваліфікаційним, 89.87kb.
- Тематичний план лекцій з менеджменту та маркетингу у фармації для студентів ІV курсу, 162.83kb.
- Програма державного комплексного кваліфікаційного іспиту зі спеціальності 050100 «Маркетинг», 357.05kb.
- Міністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет, 146.19kb.
4.1. Зміст теми:
Органи кровотворення
Кістковий мозок (medulla ossium) одночасно є органом кровотворення та імунної системи і поділяється на червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra) та жовтий кістковий мозок (medulla ossium flava). Загальна маса кісткового мозку у дорослої людини становить 2,5 – 3 кг (4,5-4,7% від маси тіла). Біля половини з цього припадає на червоний кістковий мозок, решта – жовтий.
Червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra) є єдиним у дорослої людини органом кровотворення та центральним органом імунної системи. Він містить ретикулярну тканину та гемопоетичні елементи, а також остеобласти і остеокласти. В ньому утворюються стовбурові клітини, що подібні до лімфоцитів за своєю морфологією і в процесі поділу дають початок усім форменним елементам крові, у тому числі і клітинам, що забезпечують імунітет – лейкоцитам і лімфоцитам. Червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra) у дорослої людини міститься в комірках губчастої речовини плоских та коротких кісток, в епіфізах довгих кісток. У червоному кістковому мозку розгалужуються, живлячи його, кровоносні капіляри. Широкі капіляри (до 0,5 мм) називаються синусоїдами. Через їх стінки мігрують у кровоносне русло зрілі форменні елементи (клітини) крові. Процес цієї міграції є активним: при скороченні синусоїдних ендотеліоцитів утворюються пори, крізь які до крові надходять клітини, утворені у червоному кістковому мозку. В нормі ендотелій синусоїдів попереджає міграцію до крові незрілих форменних елементів. Найбільша кількість червоного кісткового мозку (medulla ossium rubra) міститься в епіфізах стегнової кістки (femur) та великогомілкової кістки (tibia).
Функція червоного кісткового мозку надзвичайно різноманітна: він належить до числа кровотворних органів; кровоносні судини його живлять внутрішні шари кістки; окрім того, червоний кістковий мозок відіграє важливу роль у розвитку і рості кісток (містить остеобласти та остеокласти).
Жовтий кістковий мозок (medulla ossium flava) міститься в кістковомозковій порожнині діафізів довгих кісток і складається головним чином з жирової тканини, яка замістила ретикулярну тканину. Кровоутворюючі елементи в жовтому кістковому мозку відсутні, однак при великих крововтратах на його місці може знову виникати червоний кістковий мозок.
СЕЛЕЗІНКА (splen; lien)
Належить до вторинних лімфатичних органів (organa lymphoidea secundaria) і є великим лімфатичним вузлом (nodus lymphoideus major). Селезінка розташована в лівому підребер’ї (hypochondrium sinistrum) на рівні ІХ-ХІ ребер. Вона має діафрагмову поверхню (facies diaphragmatica) або верхню поверхню (facies superior) і нутрощеву поверхню (facies visceralis) або нижню поверхню (facies inferior). До останньої прилягають:
- шлунок – gaster (шлункова поверхня – facies gastrica);
- ліва нирка – ren sinister з наднирковою залозою – glandula suprarenalis (ниркова поверхня – facies renalis);
- лівий згин ободової кишки – flexura coli sinistra (ободовокишкова поверхня – facies colica);
- хвіст підшлункової залози – cauda pancreatis (підшлунковозалозова поверхня – facies pancreatica).
Місце на нутрощевій поверхні селезінки (facies visceralis splenis), де входять судини та нерви, називається селезінковими воротами (hilum splenicum; hilum lienale). Селезінка (splen; lien) має нижній край (margo inferior) та верхній край (margo superior), передній кінець (extremitas anterior) та задній кінець (extremitas posterior). Вона лежить інтраперитонеально, тобто з усіх сторін оточена очеревиною, яка є серозною оболонкою селезінки (capsula serosa splenis). Наступною оболонкою селезінки (splen; lien) є капсула; волокниста оболонка (capsula; tunica fibrosa), яка вдається всередину паренхіми селезінки (parenchyma splenis), утворюючи селезінкові перекладки (trabeculae splenicae). Паренхіма складається із селезінкової пульпи (pulpa splenica; pulpa lienalis), яка має білу пульпу (pulpa alba) та червону пульпу (pulpa rubra) Детальніша будова паренхіми описана в курсі гістології.
Спленомегалія – патологічне збільшення розмірів селезінки, зустрічається при лейкозі, лімфогрануломатозі, малярії, портальній гіпертензії та інш.
Периспленіт – запалення капсули селезінки та вісцеральної очеревини, що призводить до злукового процесу з навколишніми органами. Часто є ускладненням інфаркту або абсцесу селезінки.
Гіперспленізм – підвищена функція селезінки, що полягає в надмірному накопиченні, секвестрації та гемолізі клітин крові. Проявляється панцитопенією (зменшення еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів у крові).
4.2. Теоретичні питання до заняття:
1. До якої системи органів відноситься селезінка, її скелетотопія і топографія?
2. Яка зовнішня будова селезінки?
3. Яке відношення селезінки до очеревини?
4. Які зв’язки селезінки Ви знаєте?
5. З чого складається строма селезінки?
6.Чим представлена паренхіма селезінки?
7. З чого складається біла та червона пульпа селезінки?
8. Перелічить функції селезінки.
9. Де знаходиться кістковий мозок, яке його функціональне значення?
10. До яких систем органів відноситься червоний кістковий мозок?
11. З яких тканин і клітин складається червоний кістковий мозок?
4.3. Задачі для самоконтролю:
1. Де розташована селезінка?
A. На рівні XII ребра.
B. На рівні клубової ямки.
C. На рівні VIII-X ребер.
*D. На рівні IX-XI ребер.
E. На рівні II-III поперекових хребців.
2. Як розташована селезінка відносно очеревини?
A. Не вкриває.
B. Екстраперитонеально.
C. Мезоперитонеально.
*D. Інтраперитонеально.
E. Ретроперитонеально.
3. Який орган кровотворення і імунної системи є первинним джерелом утворення Т-лімфоцитів?
A. Селезінка.
*B. Загруднинна залоза.
C. Червоний кістковий мозок.
D. Мигдалики.
E. Поодинокі лімфатичні вузлики.
4. Який орган кровотворення і імунної системи є первинним джерелом утворення В-лімфоцитів?
A. Селезінка.
B. Загруднинна залоза.
*C. Червоний кістковий мозок.
D. Мигдалики.
E. Поодинокі лімфатичні вузлики.
5. В якому органі кровотворення і імунної системи кров звільнюється від відживших старих еритроцитів?
A. В загруднинній залозі.
*B. В селезінці.
C. В червоному кістковому мозку.
D. В мигдаликах.
E. В скупчених і поодиноких лімфатичних вузликах.
6. Який орган кровотворення і імунної системи є джерелом еритроцитів?
A. Загруднинна залоза.
B. Селезінка.
C. Мигдалики.
*D. Червоний кістковий мозок.
E. Скупчені та поодинокі лімфатичні вузлики.
4.4. Рекомендована література
4.4.1.Основна:
1. Головацький А.С., Черкасов В.Г., Сапін М.Р., Парахін А.І. Анатомія людини. У трьох томах. Том другий. – Вінниця: Нова Книга, 2007. – 456 с.
2. Матещук-Вацеба Л.Р. Нормальна анатомія: Навчально-методичний посібник. – Львів: Поклик сумління, 1997. – 269 с.
3. Лютик М.Д., Луканьова С.М. Анатомія та фізіологія людини: Підручник. – Чернівці: ВІЦ „Місто”, 2008. – 392 с.
4.4.2. Додаткова:
1. Анатомия человека / Под ред. акад. АМН СССР М.Р.Сапина: в 2-х т. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 1993. – 560 с.
2. Синельников Р.Д., Синельников Я.Р., Синельников А.Я. Атлас анатомии человека: Учеб. пособие: В 4 т. Т. 2. – 7-е изд., перераб. – М.: РИА «Новая волна»: Издатель Умеренков, 2007. – С. 10-74.
4. Анатомія та фізіологія з патологією / За ред акад. Я.І.Федонюка, Л.С.Білика, Н.Х.Микули. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 680 с.
5. Воробьёв В.П. Атлас анатомии человека. – Мн.: Харвест, М..: АСТ, 2001. –
1472 с.
6. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомия человека. – 11-е изд., испр. и доп. – СПб: Гиппократ, 2000. – 704 с.
ТЕМА № 13: „ОРГАНИ ІМУННОЇ СИСТЕМИ. БУДОВА ТА ФУНКЦІЇ.”
Кількість годин – 4
1. Актуальність теми: Стан імунної системи визначає опірність організму до різноманітних несприятливих чинників. Імунні реакції є складними, а розлад будь-якої їх ланки спричинює „поломку” системи в цілому, проте вимагає специфічного лікування. Препарати так званої „точкової дії” впливають на певний орган, клітину чи хімічну реакцію. Тому такими важливими є знання усіх тонкощів імунної відповіді організму.
Загруднинна залоза є центральним органом імунної системи, її ураження, особливо у дітей, робить організм досить чутливим до вірусних інфекцій навіть слабкої дії. Якщо таким дітям проводити вакцинацію, у них можуть розвинутися досить важкі стани. Будь-який компонент імунної системи, специфічний чи неспецифічний може бути відсутнім або мати певні вади. Імунодефицитні стани можуть бути наслідком набутого захворювння. Прикладом є синдром набутого імунодефіциту (СНІД), хоча він є складовою частиною різних інфекційних захворювань, включаючи грип, кір тощо.
Вважаючи на те, що одним із важливих периферійних органів імунної системи є селезінка, а також тенденцію до збільшення кількості імунодефіцитних станів та аутоімунних захворювань, стає зрозумілим важливість даних про структурно-функціональну організацію селезінки.
2. Навчальна мета: Вивчити будову, топографію і функцію органів імунної системи.
2.1. Студент повинен знати:
- що таке імунна система, клітинний і гуморальний імунітет;
- будову, топографію і функціональне значення центральних органів імунної системи;
- топографію, будову і функціональне значення периферійних органів імунної системи;
- який зв’язок між центральними і периферійними органами імунної системи.
2.2. Студент повинен вміти:
- показати на препаратах, муляжах, таблицях центральні (кістковий мозок, тимус) і периферійні органи імунної системи (лімфатичні вузли, селезінка, мигдалики, поодинокі та скупчені лімфатичні вузлики, лімфоепітеліальне кільце глотки);
- пояснити і продемонструвати будову і топографію кожного із органів імунної системи, звернути увагу на їх функціональне значення.
3. Базові знання, вміння, навички, що необхідні для вичення теми (міжпредметна інтеграція):
Дисципліни | Знати | Вміти |
| Біологія Фізіологія | Розвиток органів імунної системи. Імунні механізми, що беруть участь у фізіологічних процесах різних систем організму. | Провести порівняльний аналіз філогенезу центральних і периферійних органів імунної системи. Дати визначення: що таке імунітет (клітинний і гуморальний), антиген, антитіло. |