Я україни буковинський державний медичний університет т. В. Хмара, Б. Г. Макар методичні вказівки студентам I курсу фармацевтичного факультету освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”
| Вид материала | Документы |
- Вінниця – 2006, 184.55kb.
- М забезпеченням з курсу «Туристське країнознавство» для студентів освітньо-кваліфікаційного, 393.26kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет, 220.11kb.
- Навчально-методичний комплекс з дисципліни фінансовий аналіз для підготовки фахівців, 940.06kb.
- Фондова лекція, 458.68kb.
- Міністерство аграрної політики України, 1697.15kb.
- Програма співбесіди з фінансів для абітурієнтів, що вступають за освітньо-кваліфікаційним, 89.87kb.
- Тематичний план лекцій з менеджменту та маркетингу у фармації для студентів ІV курсу, 162.83kb.
- Програма державного комплексного кваліфікаційного іспиту зі спеціальності 050100 «Маркетинг», 357.05kb.
- Міністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет, 146.19kb.
Розрізняють два типи розгалуження бронхіального дерева: розсипний (частіше зліва) і магістральний (частіше справа).
Головні бронхи – це бронхи першого порядку, часткові бронхи – другого, сегментні бронхи, як правило, є бронхами третього порядку. Найменування бронхів прийнято наводити за об’ємом легеневої тканини, яку він вентилює: частковий – частку, сегментний – сегмент і т.д.
На місці біфуркації трахеї в бік її просвіту формується півмісяцевий виступ – кіль (carina trachae).
У загальному плані вся система бронхів правої і лівої легень представлена так званим бронхіальним деревом (arbor bronchialis). Послідовно цей поділ виглядає таким чином:
- головний бронх – bronchus principalis;
- частковий – br. lobaris;
- сегментний – br. segmentalis;
- субсегментний – br. subsegmentalis;
- субсубсегментний - br. subsubsegmentalis;
далі назва їм присвоюється шляхом додавання суб- аж до 5-7 порядку, а потім:
- передчасточковий бронх – br. prelobularis;
- часточкова, передтермінальна бронхіола – bronchiola lobularis;
- термінальна бронхіола – bronchiola terminalis;
- дихальні бронхіоли – bronchioli respiratorii;
- альвеолярні ходи – ductuli alveolares.
Починаючи з бронхіол, дихотомічне їх розгалуження порушується. Можуть формуватися 3-5, навіть 7 термінальних бронхіол.
ЛЕГЕНІ (PULMONES) – це парний орган. Розрізняють праву і ліву легені (pulmo dexter et sinister). Вони займають більшу частину грудної порожнини, повторюючи форму плеврального простору. Легені за формою нагадують конус, вертикально розрізаний на всьому протязі. Права легеня дещо коротша і ширша від лівої та більша за об’ємом.
Загальна ємність легень у середньому досягає 2680± 120 мм. Однак потенційні можливості легень значно вищі – коливання дорівнюють 1290-4080 мм. Середній мінімальний об’єм легень становить 712±90 мм. Життєва ємність легень у середньому в новонародженого хлопчика дорівнює 800 мл, а в дорослого чоловіка – 4500 мл; у новонародженої дівчинки – 700 мл, а в жінки – 3100 мл. Маса правої легені в середньому дорівнює 455,0 г у чоловіків і 400,0 г у жінок, а лівої легені відповідно: 402,0 г та 342,0 г.
У кожній легені розрізняють три поверхні: реброву (facies costalis), середостінну (facies mediastinalis) та діафрагмову (facies diaphragmatica), а також верхівку (арех pulmonis), основу (basis pulmonis) і два краї – передній (margo anterior) та нижній (margo inferior). Реброва поверхня відокремлена від діафрагмової чітко вираженим загостреним нижнім краєм, а від присередньої (середостінної) поверхні – переднім краєм. Реброва поверхня опукла. У ділянці верхівки ребрової поверхні проходить борозна, яка відповідає підключичній артерії, а спереду від неї є менш виражена борозна плечоголовної вени. На ребровій поверхні нерідко визначається відбиток першого ребра у вигляді субапікальної борозни. Середостінна поверхня правої легені увігнута, знизу відокремлена від діафрагмової поверхні нижнім краєм. Середостінна поверхня лівої легені також увігнута, особливо у нижній своїй частині, де є серцева вирізка (incisura cardiaca pulmonis sinistri), яка переходить донизу в язичок (lingula pulmonis sinistri).
Дещо вище середини середостінної поверхні обох легень, ближче до заднього краю, розміщується лійкоподібна заглибина, де знаходиться корінь або ніжка легені – radix (pediculus) pulmonis. Він складається з таких елементів: головного бронха, легеневої артерії, легеневих вен, бронхіальних артерій і вен, нервових сплетень, відвідних лімфатичних судин і лімфатичних вузлів. Усі елементи оточені пухкою сполучнотканинною клітковиною. Розташування елементів кореня правої легені таке, що верхню частину займає головний бронх, легенева артерія і лімфатичні вузли. До бронха прилягають бронхіальні судини й гілки легеневого нервового сплетення. Нижню частину кореня займають легеневі вени (БАВ).
Корінь лівої легені представлений: зверху – легеневою артерією, нижче і ззаду – головним бронхом, знизу і спереду – бронхолегеневими венами (АБВ). Корінь правої легені – головним бронхом, який розміщений позаду легеневої артерії, легеневі вени – у нижньому куті кореня і частково прикривають гілки легеневої артерії спереду. Таким чином, як справа, так і зліва позаду розташовані бронхи, а спереду – судини. Корінь легені вкритий плеврою.
Бронхолегеневі сегменти
Кожна легеня розділяється міжчастковими щілинами на частки.
У правій легені розрізняють три частки: верхню, середню і нижню, а у лівій легені – дві: верхню і нижню. У кожній частці розрізняють дрібніші структурно-функціональні утворення – сегменти.
Сегмент – це ділянка паренхіми легені, яка більш або менш відокремлена від аналогічних ділянок сполучнотканинними прошарками, в межах яких розгалужуються сегментний бронх і відповідна йому гілка легеневої артерії та вени. Наводимо номенклатурну назву сегментів.
Права легеня:
І. Верхня частка:
- верхівковий сегмент [СI ] – segmentum apicale;
- задній сегмент [СII] – seg. posterius;
- передній сегмент [СIII] – seg. anterius.
II. Середня частка:
- бічний сегмент [СIV] – seg. laterale;
- присередній сегмент [СV] – seg.mediale.
III. Нижня частка:
- верхній сегмент [СVI] – seg. superius;
- присередній основний (серцевий) сегмент [СVII] – seg. basale mediale [cardiacum];
- передній основний сегмент [СVIII] – seg. basale anterius;
- бічний основний сегмент [СIX] – seg. basale laterale;
- задній основний сегмент [СX] – seg. basale posterius.
Ліва легеня:
І. Верхня частка:
- верхівково-задній сегмент [СI-II] – seg. apico-posterius;
- передній сегмент [СIII] – seg. anterius;
- верхній язичковий сегмент [СIV] – seg. lingulare superius;
- нижній язичковий сегмент [СV] - seg. lingulare inferius.
II. Нижня частка:
- верхній сегмент [СVI] – seg. superius;
- присередній основний (серцевий сегмент) [СVII] – seg. basale mediale [cardiacum];
- передній основний сегмент [СVIII] – seg. basale anterius;
- бічний основний сегмент [СIX] – seg. basale laterale;
- задній основний сегмент [СX] – seg. basale posterius.
Функція легень
Процес дихання пов’язаний із багатьма фізичними, фізико-хімічними та біохімічними явищами. Весь процес дихання як один з факторів забезпечення життєдіяльності організму можна представити такими етапами:
1. Наповнення або звільнення дихальних шляхів всіх рівнів повітрям називається вентиляцією, тобто, це – обмін газами між зовнішнім середовищем і альвеолами. У зв’язку з тим, що тут має місце явище переносу повітря на достатньо великі відстані, цей процес називають конвекційним транспортом повітря.
2. Перенесення кисню з альвеол у кров судин (капілярів) називається дифузією, тобто, це транспорт з одного середовища (повітряного) в інше (рідке) через мембрани клітин.
3. Конвекційний транспорт газів кров’ю по судинам організму від легень до тканин і від тканин до легень.
4. Дифузія від капілярів до клітин тканин, а також від тканин – у кровоносні судини.
ПЛЕВРА (PLEURA)
Описуючи структурно-функціональні особливості плеври, необхідно підкреслити складність і важливість її функціонального значення. Насамперед, необхідно звернути увагу на те, що плевра представляє собою серозну оболонку. В організмі людини розрізняють такі серозні оболонки: очеревина, плевра, епікард.
У широкому розумінні плевру необхідно вважати особливо побудованою перетинкою, товщиною 1,0 мм, яка відокремлює внутрішні органи грудної клітки, і в першу чергу легені, від її стінок. При цьому таке відокремлення відрізняється оригінальністю, сутність якої, по-перше, у тому, що ця перетинка подвоєна таким чином, що один її листок вистеляє внутрішню поверхню стінок грудної клітки, а інший – вкриває всі поверхні легень. Ці листки не існують як самостійні, а переходять один в одний біля кореня легені. Листок, що розташований на тканині легені, називається нутрощевим (вісцеральним) (pleura visceralis [pulmonalis]), тому що вісцера – це орган, а той, що вистеляє грудну клітку – пристінковий (pleura parietalis), тому що раrіеs латинською – це стінка. По-друге, між листками плеври обов’язково є щілиноподібної форми просвіт – плевральна порожнина, або плевральний мішок (cavitas pleuralis). У даному випадку поняття порожнини відносне, тому що порожнини в звичайному розумінні у здорової людини там не існує – пристінковий і вісцеральний листки безпосередньо прилягають один до одного і при екскурсії грудної клітки між ними відбувається незначне тертя. Але таке тертя не викликає болю, оскільки порожнина плеври містить декілька мілілітрів в’язкої серозної рідини, яка виконує функцію амортизації тертя. Ця рідина, в силу капілярних зчеплень, забезпечує щільне прилягання нутрощевої (легеневої) плеври до пристінкової, і тим самим сприяє розтягуванню легень при вдосі. Механізм цього явища спрощено можна представити таким чином. Уявімо два листа скла, між якими попала вода – роз’єднати їх буде не просто.
Звідки ж береться рідина? Відповідь на це питання дає опис структури товщі плеврального листка. Вільна, обернена в бік просвіту порожнини плеври, поверхня плеври представлена шаром оригінальних епітеліальних клітин – мезотелієм. Їх оригінальність полягає в тому, що на апікальній оберненій у просвіт порожнини плеври) поверхні вони містять мікроворсинки довжиною 1-2,5 мкм. Форма цих клітин полігональна – п’яти- або шестигранна. У функціональному відношенні оригінальність цих клітин полягає в тому, що вони своєю апікальною поверхнею здатні виділяти рідину, а також забезпечувати її всмоктування. У здорової людини об’єм рідини у порожнині плеври дорівнює 1,0-3,0 мл. При запальних процесах плевральних листків можливе значне збільшення об’єму плевральної рідини (як захисна реакція) до декількох літрів. Явище всмоктування рідини поверхнею плевральних листків лікарі деколи використовують із лікувальною метою, вводячи у плевральну порожнину розчин лікарського препарату. Однак складність цієї маніпуляції полягає в точному попаданні голкою в порожнину плеври.
За топографічним принципом всю поверхню пристінкової плеври можна розділити на такі "територіальні" ділянки або частини:
- реброва (pars costalis);
- діафрагмова (pars diaphragmatica);
- середостінна (pars mediastinalis).
Зрозуміло, що їх назва відповідає тій ділянці, до якої прилягає відповідна частина плеври. У практичному значенні важливо пам’ятати про так звані плевральні закутки (recessus pleurales). Це заглибини між двома сусідніми частинами пристінкової плеври. Розрізняють наступні закутки плеври:
- передній реброво-середостінний (recessus costomediastinalis anterior) утворений пристінковою плеврою, яка вистиляє внутрішню поверхню передньої стінки грудної клітки та її середостінною частиною. Закуток розміщений вертикально, неглибоко. Справа і зліва виражений не однаково, оскільки зліва його ніби відтісняє вліво серце і осердя;
- задній реброво-середостінний (recessus costomediastinalis posterior) утворений пристінковою плеврою, яка вистиляє внутрішню поверхню задньої стінки грудної клітки, та її середостінною частиною. Закуток розміщений вертикально, попереду хребетного стовпа, менш виражений;
- діафрагмово-середостінний (recessus phrenicomediastinalis) є відносно вираженим закутком. Він набуває вираженості лише при глибокому видосі. Утворений пристінковими листками відповідно назві топографічних відділів плеври. Розміщений горизонтально відносно сагітальної осі;
- реброво-діафрагмовий (recessus costodiaphragmaticus). Це найбільш виражений як за глибиною, так і за протяжністю закуток. Він утворений пристінковими листками ребрової та діафрагмової частин плеври і ніби повторює розташування ребрової частини діафрагми. Закуток має важливе клінічне значення. Річ у тім, що запальні процеси плеври досить часто супроводжуються більш чи менш вираженим утворенням і виділенням плеврою рідини. Тоді йдеться про ексудативний плеврит. Ексудат накопичується саме у цьому закутку, оскільки людина більше знаходиться у вертикальному положенні. У горизонтальному положенні змінюється розташування ексудату. Окрім серозного ексудату, в плевральних закутках може накопичуватися гній (при гнійних захворюваннях легень або плеври), або кров (наприклад, при травмах).
Середостіння (mediastinum) – це комплекс органів і тканин, що розташовані між присередніми (середостінними) поверхнями легень, грудниною і хребтом. Розрізняють верхнє і нижнє середостіння.
Верхнє середостіння (mediastinum superius) – це частина середостіння, що знаходиться вище серця. У ньому розміщується дуга аорти та її гілки, плечоголовні вени, верхня порожниста вена, трахея, стравохід, блукаючі нерви, грудна протока, тимус та ін.
Нижнє середостіння (mediastinum inferius) складається з трьох частин. Переднє середостіння (mediastinum anterius) знаходиться між осердям і грудниною. Середнє середостіння (mediastinum medius) містить серце з осердям, судини і діафрагмальні нерви. Заднє середостіння (mediastinum posterius) розташоване між осердям і хребтом. Містить стравохід, букаючі нерви, низхідну частину аорти, грудну протоку, непарну і півнепарну вени.
5.2. Теоретичні питання до заняття:
- З яких частин складається дихальна система?
- Які розрізняють дихальні шляхи?
- Що відноситься до верхніх дихальних шляхів?
- Що відноситься до нижніх дихальних шляхів?
- Перелічіть функції дихальних шляхів.
- Будова зовнішнього носа.
- Назвіть і покажіть стінки носової порожнини. Чим вони утворені?
- Перелічіть приносові пазухи.
- Назвіть, чим обмежені верхній, середній і нижній носові ходи і що в них відкривається?
- Де знаходяться нюхова та дихальна ділянки слизової оболонки носової порожнини?
- Топографія (голотопія, скелетотопія та синтопія) гортані.
- Перелічіть та опишіть будову непарних хрящів гортані.
- Перелічіть та опишіть будову парних хрящів гортані.
- Порожнина гортані та її відділи.
- Що таке голосник?
- Що таке справжні та несправжні голосові зв’язки?
- Перелічіть функції гортані.
20. Будова і топографія (голотопія, скелетотопія та синтопія) трахеї.
- На якому рівні відбувається поділ трахеї на головні бронхи?
- Будова і топографія бронхів.
- Які відмінні ознаки головних бронхів?
- Що таке бронхіальне дерево?
- Будова і топографія легень.
- Відмінності взаємовідношень елементів кореня легені справа і зліва.
- Структурно-функціональна одиниця легень.
- Опишіть бронхіальне дерево.
- Що таке сегмент легені?
- Скільки сегментів є у правій та лівій легені, у кожній частці зокрема?
- Дайте визначення плеври. Які листки має плевра? Назвіть частини пристінкової плеври.
- Де знаходиться плевральна порожнина? Які плевральні закутки Ви знаєте і чим вони заповнені?
- Яке практичне значення плевральних закутків?
- Дайте визначення, що таке середостіння?
- Чим обмежене середостіння?
- На які відділи ділиться середостіння? Які органи знаходяться у верхньому та нижньому середостінні?
5.3. Задачі для самоконтролю:
1. До верхніх дихальних шляхів належить все, крім:
*А. Ротової порожнини.
В. Носової порожнини.
С. Носової частини глотки.
D. Ротової частини глотки.
*Е. Гортані.
2. Які частини має зовнішній ніс?
А. Корінь, дно, спинку, крила.
В. Дно, кінчик, крила, шийку.
*С. Крила, кінчик, спинку, корінь.
D. Шийку, кінчик, перегородку, корінь.
Е. Спинку, корінь, шийку, тіло.
3. Які хрящі складають зовнішній ніс?
А. Малі та великі крилові, щитоподібний.
В. Перснеподібний, великий криловий, черпакуватий.
*С. Бічний, малий і великий крилові.
D. Черпакуватий, малий і великі крилові.
Е. Щитоподібний, перснеподібний, бічний.
4. Приносові пазухи всі, крім:
А. Верхньощелепної.
*В. Печеристої.
С. Клиноподібної.
D. Лобової.
*Е. Потиличної.
5. Де знаходиться решітчаста лійка?
А. Під верхньою носовою раковиною.
В. Під нижньою носовою раковиною.
С. У присінку носа.
*D. Під середньою носовою раковиною.
Е. У нюховій ділянці.
6. Яка пазуха відкривається решітчастою лійкою?
А. Клиноподібна.
*В. Лобова.
С. Сигмоподібна.
D. Поперечна.
Е. Верхньощелепна.
7. Куди відкривається півмісяцевий розтвір?
А. У верхній носовий хід.
В. У нижній носовий хід.
С. У носоглотковий хід.
D. У клиноподібну пазуху.
*Е. У середній носовий хід.
8. Яка пазуха відкривається півмісяцевим розтвором?:
А. Клиноподібна.
В. Лобова.
С. Сигмоподібна.
D. Поперечна.
*Е. Верхньощелепна.
9. Куди відкривається лобова пазуха?
*А. У середній носовий хід.
В. У верхній носовий хід.
С. У носоглотковий хід.
D. У присінок носа.
Е. У нижній носовий хід.
10. Куди відкривається верхньощелепна пазуха?
*А. У середній носовий хід.
В. У верхній носовий хід.
С. У носоглотковий хід.
D. У присінок носа.
Е. У нижній носовий хід.
11. З чим сполучається гортань?
*А. З трахеєю.
В. З стравоходом.
С. З ротовою частиною глотки.
*D. З гортанною частиною глотки.
Е. З хоанами.
12. Яке утворення гортані має міжперетинчасту і міжхрящову частини?
А. Присінок гортані.
В. Шлуночок гортані.
*С. Голосова щілина.
D. Присінкова щілина.
Е. Вхід у гортань.
13. На якому хрящі гортані є коса лінія?
*А. Щитоподібному.
В. Перснеподібному.
С. Черпакуватому.
D. Клиноподібному.
Е. Ріжкуватому.
- Відділи порожнини гортані всі, крім:
*А. Хоан.
В. Міжперетинкової частини.
С. Присінка гортані.
D. Підголосникової порожнини.
*Е. Зіва.
15. Які частини має голосова щілина?
А. Присінкову.
*В. Міжперетинкову.
*С. Міжхрящову.
D. Шлуночкову.
Е. Підголосникову.
- Яку стінку має трахея?
*А. Перетинчасту.
В. Присередню.
С. Бічну.
D. Передню.
Е. Задню.
- Які частини має трахея?
А. Кільцеву.
В. М’язову.
*С. Шийну.
*D. Грудну.
Е. Хрящову.
- На рівні яких грудних хребців може лежати біфуркація трахеї?
А. II.
В. III.
*С. IV.
*D. V.
Е. VI.
- Які бронхи входять у ворота легені?
А. Часточкові.
В. Часткові.
*С. Головні.
D. Сегментні.
Е. Субсегментні.
- В якій легені є середня частка?
*А. Правій.
В. Лівій.
С. Обох.
D. Жодній.
Е. Інколи – в правій, інколи – в лівій.
- В якій легені є нижня частка?
А. Правій.
В. Лівій.
*С. Обох.
D. Жодній.
Е. Інколи – в правій, інколи – в лівій.
- В якій легені є дві частки?
А. Правій.
*В. Лівій.
С. Обох.
D. Жодній.
Е. Інколи – в правій, інколи – в лівій.
- Поверхні легені всі, крім:
А. Ребрової.
В. Присередньої.
*С. Бічної.
*D. Верхньої.
Е. Діафрагмової.
- Куди входить корінь легені?
А. В основу.
В. У верхівку.
*С. У ворота.
D. У передній край.
Е. У нижній край.
- Де розміщені ворота легені?
А. На основі.
В. На верхівці.
С. На передньому краї.
*D. На присередній поверхні.
Е. На міжчастковій поверхні.
- На якій легені є серцева вирізка?
*А. Лівій.
В. Правій.
С. Обох.
D. Жодній.
Е. Інколи – на правій, інколи – на лівій.
- Яка легеня має язичок?
*А. Ліва.
В. Права.
С. Обидві.
D. Жодна.
Е. Інколи – права, інколи – ліва.
- Яка легеня має косу щілину?
А. Ліва.
В. Права.
*С. Обидві.
D. Жодна.
Е. Інколи – права, інколи – ліва.
- Яка легеня має горизонтальну щілину?
А. Ліва.
*В. Права.
С. Обидві.
D. Жодна.
Е. Інколи – права, інколи – ліва.
- Скільки сегментів у верхній частці правої легені?
А. Один.
В. Два.
*С. Три.
D. Чотири.
Е. П’ять.
- Скільки сегментів у середній частці правої легені?
А. Один.
*В. Два.
С. Три.
D. Чотири.
Е. П’ять.
- Скільки сегментів у нижній частці правої легені?
А. Один.
В. Два.
С. Три.
D. Чотири.
*Е. П’ять.
- Скільки сегментів у верхній частці лівої легені?
А. Один-два.
В. Два-три.
С. Три-чотири.
*D. Чотири-п’ять.
Е. П’ять-шість.
- Скільки сегментів у нижній частці лівої легені?
А. Один.
В. Два.
С. Три.
D. Чотири.
*Е. П’ять.
- Чим починається бронхіальне дерево?
А. Часточковими бронхіолами.
В. Кінцевими бронхіолами.
*С. Головними бронхами.
D. Частковими бронхами.
Е. Сегментними бронхами.
- Що таке часточкова бронхіола?
А. Бронх III порядку.
В. Бронх IV порядку.
*С. Бронхіола діаметром 1 мм.
D. Дихальна бронхіола.
Е. Кінцева бронхіола.
- В які повітряносні шляхи переходять часточкові бронхіоли?
А. Сегментні бронхи.
В. Головні бронхи.
С. Субсегментні бронхи IV порядку.
*D. Кінцеві бронхіоли.
Е. Дихальні бронхіоли.
- Які розрізняють плевральні закутки?
А. Реброво-діафрагмовий та косий.
В. Косий і поперечний.
С. Реброво-діафрагмовий, реброво-середостінний, поперечний.
*D. Реброво-діафрагмовий, реброво-середостінний, діафрагмово-середостінний.
Е. Поперечний, реброво-середостінний, діафрагмово-середостінний.
- Що таке середостіння?
А. Порожнина між середостінними частинами плеври.
*В. Комплекс органів між середостінними частинами пристінкової плеври.
С. Порожнина між грудною стінкою і хребетним стовпом.
D. Комплекс органів між легенями.
Е. Порожнина між пристінковою та нутрощевою плеврою.
- Що не входить до складу заднього середостіння?
А. Грудна аорта і грудна протока.
*В. Серце з осердям.
С. Симпатичний стовбур, непарна і напівнепарна вени.
D. Стравохід і блукаючі нерви.
Е. Великий і малий нутряні нерви.
- Ацинус складають:
А. Кінцева бронхіола, дихальні бронхіоли і альвеоли.
В. Три дихальні бронхіоли, альвеолярні протоки і мішечки.
С. Альвеолярні протоки і альвеолярні мішечки.
*D. Дві дихальні бронхіоли, їх протоки і мішечки.
Е. Кінцеві і дихальні бронхіоли, альвеолярні протоки і мішечки.
- Які визначення ацинуса вірні?
А. Це повітряносна і газообмінна структура легені.
В. Це структурна одиниця бронхіального дерева.
*С. Це структурна одиниця альвеолярного дерева.
*D. Це структурна одиниця паренхіми легені.
Е. Це структури, що належать до однієї часточкової бронхіоли.
- Що належить до плевральної порожнини?
А. Сумки.
*В. Купол.
*С. Закутки.
D. Бічні канали.
Е. Заглибини.
5.4. Тестові завдання для самоконтролю:
1. У хірургічне відділення доставлено чоловіка 35 років з гнійною раною на шиї спереду трахеї (в ділянці передвісцерального простору). Куди може розповсюджуватись інфекція, якщо хворому терміново не зробити операцію?
*A. В грудну порожнину – переднє середостіння.
B. У грудну порожнину – в середнє середостіння.
C. У грудну порожнину – в заднє середостіння.
D. У ретровісцеральний простір.
E. В надгруднинний міжапоневротичний простір.
2. Хворий скаржиться на головний біль, утруднене дихання. Рентгенологічно діагноз підтвердився – фронтит (запалення лобової пазухи). У якому носовому ході при огляді порожнини носа можуть спостерігатися гнійні виділення?
A. Нижньому.
B. Верхньому.
*C. Середньому.
D. Загальному.
E. Над верхньою носовою раковиною.
3. До клініки госпіталізована пацієнтка із пухлиною, розташованою у середній частці правої легені. Показана операція. Яку найбільшу кількість сегментів можна видалити у складі цієї частки?
A. 5.
B. 3.
C. 4.
*D. 2.
E. 1.
4. Дитина 3-х років поступила до лікарні з чужорідним тілом, що знаходиться у бронху. В який бронх вірогідніше всього потрапило чужорідне тіло?
*A. У правий головний бронх.
B. У лівий головний бронх.
C. У правий верхівковий сегментний бронх.
D. У лівий верхній сегментний бронх.
E. У правий нижній частковий бронх.
5. Хворому з порушенням функції зовнішнього дихання необхідно зробити трахеостомію. На рівні яких хрящових кілець трахеї частіше за все може знаходитися перешийок щитоподібної залози?
*A. II- ІV.
B. III-IV.
C. I-II.
D. IV-V.
E. V-VI.
6. В клініку госпіталізована пацієнтка зі скаргами на кровохаркання, пітливість. Рентгенологічно виявлено вогнище туберкульозу у верхній частці правої легені . Показана операція. Яку кількість сегментів можна видалити в складі верхньої частки правої легені?
A. 5.
*B. 3.
C. 4.
D. 2.
E. 1.
7. У хворого 28 років діагностовано гострий запальний процес слизової оболонки носо-сльозової протоки. З анамнезу стало відомо, що після перенесеного грипу протягом 10-ти днів були виділення із носа. З якого відділу носової порожнини інфекція могла проникнути у носо-сльозову протоку ?
A. Із верхнього носового ходу.
B. Із середнього носового ходу.
*C. Із нижнього носового ходу.
D. Із присінку носа.
E. Із лобової пазухи.
8. Під час виконання правобічної лобектомії хірург дістався кореня правої легені з метою окремого виділення й оброблення його складових. Вкажіть порядок їх розміщення в напрямку зверху вниз.
A. Легенева артерія, бронх, легеневі вени.
B. Легенева вена, легенева артерія, бронх.
C. Діафрагмовий нерв, бронх, бронхові артерія і вена.
*D. Бронх, легенева артерія, легеневі вени.
E. Бронх, легенева артерія, діафрагмовий нерв.
9. У хворого – ускладнення нежитю. Рентгенологічно встановлено скупчення гною у верхньощелепній пазусі зліва. У який носовий хід виділяється гній?
A. Правий носо-глотковий.
B. Лівий нижній носовий.
C. Лівий верхній носовий.
D. Правий загальний носовий.
*E. Лівий середній носовий.
10. У хворого – пухлина в ділянці верхнього носового ходу. Порушення яких функцій можна очікувати?
*A. Нюху.
B. Слиновиділення.
C. Смаку.
D. Слуху.
E. Ковтання.
11. Хворому проводять правобічну пульмонектомію з приводу раку легені. Після розсічення середостінної плеври в першу чергу необхідно перев’язати легеневі вени, щоб зменшити можливість дисемінації пухлинних клітин. З метою уникнути помилок хірургу слід знати порядок розташування анатомічних утворів кореня правої легені (у напрямку зверху вниз).
*A. Бронх, артерія, вени.
B. Вени, артерія, бронх.
C. Артерія, бронх, вени.
D. Артерія, вени, бронх.
E. Бронх, артерія, нерв.
12. Хворий, 27 років, звернувся до лікаря зі скаргами на сильний нежить і втрату нюху протягом тижня. При обстеженні в носовій порожнині – велика кількість слизу, що вкриває слизову оболонку та блокує рецептори нюху. Назвіть ділянку носової порожнини, у якій розташовані ці рецептори?
A. Присінок носа.
B. Середня носова раковина.
C. Нижня носова раковина.
D. Загальний носовий хід.
*E. Верхня носова раковина.
13. Хворого, 48 років, госпіталізовано до лікарні зі скаргами на високу температуру тіла, біль при диханні, задишку та кашель. Після обстеження, лабораторної та рентгендіагностики було встановлено діагноз: плеврит. Для евакуації ексудату призначили плевральну пункцію. У якому місці плевральної порожнини міститься найбільша кількість ексудату?
A. Під коренем легень.
B. У діафрагмово-середостінному закутку.
C. У реброво-середостінному закутку.
D. Під куполом плеври.
*E. У реброво-діафрагмовому закутку.
14. У клініку доставлено дитину, 5 років, яка напередодні проковтнула арахісовий горішок, після чого з’явився безперервний кашель та симптоми утрудненого дихання. Функція голосоутворення не порушена. Де може локалізуватися стороннє тіло?
A. У трахеї.
B. У лівому головному бронху.
*C. У правому головному бронху.
D. У присінковій щілині.
E. У голосовій щілині.
15. При обстеженні хворого, 57 років, на рентгенограмі візуалізується пухлина середньої частки правої легені. Які сегменти розташовані в цій частці?
*A. Бічний і присередній.
B. Верхній і нижній язикові.
C. Передній і задній основні.
D. Верхівковий і передній.
E. Верхівково-задній і передній.
16. Хворий, 23 років, звернувся до лікаря зі скаргами на нежить і головний біль протягом 4 днів. Після обстеження йому встановили діагноз: фронтит. Крізь який носовий хід інфекція потрапила до лобової пазухи?
A. Загальний.
B. Верхній.
C. Нижній.
*D. Середній.
E. Носо-глотковий.
5.5. Рекомендована література
5.5.1. Основна:
1. Головацький А.С., Черкасов В.Г., Сапін М.Р., Парахін А.І. Анатомія людини. У трьох томах. Том другий. – Вінниця: Нова Книга, 2007. –
456 с.
2. Матещук-Вацеба Л.Р. Нормальна анатомія: Навчально-методичний посібник. – Львів: Поклик сумління, 1997. – 269 с.
3. Лютик М.Д., Луканьова С.М. Анатомія та фізіологія людини: Підручник. – Чернівці: ВІЦ „Місто”, 2008. – 392 с.
5.5.2. Додаткова:
1. Круцяк В.М., Пішак В.П., Макар Б.Г., Хмара Т.В. Структурно-функціональна організація дихальної системи. – Чернівці: БДМА, 2000. –
80 с.
2. Анатомия человека / Под ред. акад. АМН СССР М.Р.Сапина: в 2-х т. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 1993. – 560 с.
3. Синельников Р.Д., Синельников Я.Р., Синельников А.Я. Атлас анатомии человека: Учеб. пособие: В 4 т. Т. 2. – 7-е изд., перераб. – М.: РИА «Новая волна»: Издатель Умеренков, 2007. – С. 110-160.
4. Калашнікова С.М. Анатомія людини. Модуль II. Спланхнологія. – Харків, 2005. – С. 123-175.
5. Анатомія та фізіологія з патологією / За ред акад. Я.І.Федонюка, Л.С.Білика, Н.Х.Микули. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 680 с.
6. Воробьёв В.П. Атлас анатомии человека. – Мн.: Харвест, М..: АСТ, 2001. –
1472 с.
7. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомия человека. – 11-е изд., испр. и доп. – СПб: Гиппократ, 2000. – 704 с.
ТЕМА № 8: „ЗНАЧЕННЯ ВИДІЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ ДЛЯ ОРГАНІЗМУ. БУДОВА ОРГАНІВ СЕЧОВИДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ.”
Кількість годин – 4
1. Актуальність теми: У нормі обсяг і склад рідин організму коливається у вузьких межах, і нирки значною мірою відповідають за підтримання цього стану. Вони виконують екскреторну, метаболічну, ендокринну функції. В стані спокою нирки одержують 25% об’єму серцевого викиду і якщо цей об’єм падає, виникає звуження судин паренхіми нирки. Ці стани можуть спостерігатися при кровотечах, опіках, проносах, блюванні, надмірному потовиділенні, шоку та інших патологічних станах. У багатьох хворих, які страждають на захворювання нирок, симптоми і ознаки не співвідносяться з анатомічними ділянками нирок. Клінічні ознаки, головним чином, пов’язані з порушенням хімічного складу організму або підвищенням тиску, з порушенням водної, електролітної, кислотно-лужної рівноваги. Про їхнє походження можна думати лише після визначення негативних змін у сечі, а також за її кількістю, що виробляється протягом доби. Лікар повинен пам’ятати про вроджені вади нирок, які протягом довгих років життя можуть не супроводжуватися патологічними симптомами, але з часом функція нирок погіршується і пацієнти звертаються в клініку з гіпертонією, гематурією і т.ін. Отже, з одного боку, захворювання нирок призводять до зміни ряду функцій організму, і з іншого боку – цілий ряд захворювань організму викликають зміни у функції та морфології нирок.
Актуальним є питання сечокам’яної хвороби, яка призводить до змін у нирках, сечовому міхурі, сечових шляхах. Саме тому студент повинен звернути увагу на звуження сечоводу, особливості будови стінок сечового міхура.
2. Навчальна мета: Вивчити анатомо-топографічні особливості нирок, сечоводів і сечового міхура.
Конкретні цілі:
- мати уявлення про складові частини сечової системи;
- вивчити будову органів сечоутворення і сечовиділення, їх топографію та функціональне значення.
2.1. Студент повинен знати:
- зовнішню і внутрішню будову нирок, їх топографію та фіксуючий апарат;
- топографо-анатомічні особливості сечоводів, сечового міхура та сечівника;
- звуження сечоводу і чоловічого сечівника.
2.2. Студент повинен вміти:
- показати на трупі та окремих органокомплексах складові частини сечової системи;
- показати на муляжах, планшетах, вологих препаратах форму, поверхні, краї і кінці нирок, сегменти нирки;
- на розрізі показати внутрішню будову нирок (кіркову і мозкову речовину, ниркові піраміди, ворота нирки, ниркову пазуху, ниркову миску, малі та великі ниркові чашечки);
- на препаратах, трупі, планшетах показати топографію і частини сечоводів і сечового міхура.
3. Базові знання, вміння, навички, що необхідні для вичення теми (міжпредметна інтеграція):
Дисципліни | Знати | Вміти |
| Біологія Фізіологія | Розвиток сечових органів. Механізми та регуляцію сечоутворення та сечовиділення. | Провести порівняльний аналіз філогенезу органів сечової системи. Розказати що таке процес сечоутворення і сечовиділення, тощо. |