Академія педагогічних наук України Інститут вищої освіти
| Вид материала | Документы |
- Національна академія педагогічних наук україни інститут професійно-технічної освіти, 362.73kb.
- Центральний інститут післядипломної, 2547.65kb.
- Академія педагогічних наук україни інститут професійно-технічної освіти апн україни, 1562.86kb.
- Інститут професійно-технічної освіти національної академії педагогічних наук україни, 392.06kb.
- Академія педагогічних наук України Донецький інститут післядипломної освіти іпп паньков, 681.24kb.
- Поберезська Ганна Георгіївна, 112.23kb.
- Міністерство освіти І науки україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти, 14.27kb.
- Академія логіки Логіка 5-9, 811.72kb.
- М. Ф. Степко Модернізація вищої освіти України І Бол, 579.75kb.
- Міжвідомча рада з координації наукових досліджень з педагогічних І психологічних наук, 18.11kb.
2.2. Узагальнення вітчизняного педагогічного досвіду розвитку критичного мислення
Першочергове завдання системи вищої освіти – виховати громадянина України, свідомого члена світового співтовариства, відповідального за вирішення суспільних проблем. Як зазначав Джорж Сорос: “Забагато змагання та замало співробітництва може призвести до нестерпної нерівності та нестабільності…, якщо ми не зможемо визнати потребу у підтримці цінностей та інституцій відкритого суспільства” [265].
Наше завдання – інтегруватись у світове і європейське суспільство, не втративши своєї самобутньої культури, наукової наповнюваності, високої духовності, в той же час, збагатившись кращими тенденціями розвитку інших країн, що вимагає рефлексії і виваженості.
Здатність критично мислити є досить цінним вмінням для сучасної людини, вимушеної практично безперервно перебувати у комунікаційних та інших контактах з великою кількістю різноманітних індивідуальностей, відвідувати різні країни, змінювати заняття і місця праці. До цього додаються швидкі економічно-соціальні зміни і трансформація щоденного буття.
І тут важливо врахувати ряд аспектів, аби формування моральних устоїв, збереження духовних та наукових цінностей стало однією із складових педагогічного процесу розвитку критичного мислення у студентської молоді.
Адже, критичне мислення – це не просто мисленнєвий процес, подібний до логічних, аналітичних, креативних та інших процесів мислення. Це мислення, яке на виході формує не лише вміння використовувати кілька відсотків операційних можливостей власного мозку (свідомо аналізувати, синтезувати, робити власні висновки, бачити проблему з різних сторін і т. д.), а й – позицію, духовну наповненість особистості. І від форм та методів розвитку критичного мислення залежить, якою буде позиція підростаючого покоління, громадян України, світового співтовариства: відповідальною, толерантною, моральною чи нігілістичною, егоцентричною, потенційно руйнівною для суспільної стабільності.
Словосполучення “критичне мислення” (переклад critical thinking) дедалі частіше використовується українськими науковцями у сфері наукового аналізу проблем філософії, психології та педагогіки ([85], [259], [41], [149], [243], [306], [303] тощо).
Одне із пояснень такого явища – нові соціально-суспільні вимоги до кожного громадянина та його спроможностей, а також підвищення „відкритості” українського соціуму, зокрема, дедалі більше взаємопроникнення наукових поглядів між нашою країною та країнами ближнього і дальнього зарубіжжя (як видно із вищеописаного, термін „critical thinking”, наприклад, у США, використовується як у наукових статтях, монографіях, енциклопедіях, так і навчальних планах і програмах старшої середньої та вищої школи, зокрема, юридичних факультетів).
Науковці та практики, які позитивно сприйняли досвід американських колег щодо формування критичного мислення, стали ініціаторами запровадження та розповсюдження даної методики в Україні.
Однією із таких методик розвитку критичного мислення є дебатна. Методика проведення дебатів передбачає бачення багатогранної палітри життя, широкого спектру думок, вміння знаходити переваги та недоліки кожної з них, логічне, а не емоційне пояснення власної позиції. Дебати – це не лише змагання за кращу манеру говорити, це, перш за все – інтелектуальна праця. Опрацьовуючи кожну тему, студенти ознайомлюються з великим обсягом матеріалу, від наукових досліджень до статей у міських газетах. Вміння відокремлювати головне, підкріплюючи його актуальними прикладами, дають вагому основу для подальшої науково-дослідницької роботи. Дебати є також професійною школою для студентів, які бажають успішно навчатися на юридичному, політологічному, філософському, філологічному факультетах, оскільки вони здобувають риторичні навички, вміння тримати себе на публіці. Цю методику беруть на озброєння також і викладачі факультетів іноземних мов, так як вона дає змогу розвивати у студентів усне мовлення, підвищуючи загальний рівень ерудиції.
В основі дебатної методики лежать цінності відкритого спілкування [157, 7]. Втілення цінностей співробітництва передбачає наявність простору для діалогу та дискусій між рівними громадянами.
Мета інтелектуальної гри "Дебати": сприяти розвитку громадянського суспільства; вчити ораторському мистецтву; викладати свої думки; переконувати людей; бути "гарними" слухачами; працювати в колективі шукати та обробляти інформацію; виховувати толерантність і повагу до поглядів інших.
Традиція проводити дебати з різних питань веде до Стародавньої Греції, де народилися ідеї демократії. Згодом ця традиція активно розвивалася в інших країнах сучасного світу. Форма дебатів змінювалася залежно від часу та культури країни і перетворилася на гру, якою захоплюються тисячі молодих людей в усьому світі. Учасники дебатів підпорядковуються відповідним правилам, які передбачають існування двох протилежних точок зору.
Таким чином учасники програми навчаються: аргументовано викладати свою точку зору; підводити підсумок всій дискусії; змістовно спростувати позицію протилежної команди.
З таблиці 2.2 видно, що дебатна методика досить популярна в Україні і широко використовується у навчально-виховному процесі як вищих навчальних закладів так і середніх загальноосвітніх [358]. Зважимо на те, що у таблиці вказані офіційні дані, тобто показники, зареєстровані керівниками програми “Дебати” в Україні. В реальності ці цифри, звичайно, вищі, оскільки дебатну методику на сьогодні використовують викладачі ВНЗ та вчителі ЗНЗ незалежно від програми.
Таблиця 2.2
Кількісні показники програми “Дебати” в Україні (станом на 2003 р.)
| Категорія учасників програми | Кількість |
| старших школярів | 2750 |
| студентів | 1220 |
| тренерів | 690 |
| клубів загальноосвітніх навчальних закладів | 233 |
| клубів у вищих навчальних закладах | 70 |
Аналізуючи дебатну методику як ігрову, можна виділити три рівні: мовно-розвиваючий, симуляційний, соціальний. З точки зору першого рівня, дебати являють собою звичайну дискусію і в такому розумінні є предметом розвитку красномовства. Другий рівень – симуляційний – передбачає розгляд дебатів як інтелектуальну гру, де логічні конструкції застосовуються не лише як метод (засіб), а безпосередньо становлять матерію гри. Що стосується третього рівня дебатів – соціального, то дослідник даного питання Йоган Гейзінга у книзі “Homo ludenus” зазначає: "Гра є вільна, вона – сама свобода. Гра не є “звичайне” чи “справжнє” життя, це вихід із рамок “справжнього” життя в тимчасову сферу діяльності, де панують її власні закони. Стосовно дебатів подібне твердження є абсолютно вірним, адже дебати надають можливість учням та студентам вирішувати складні соціальні проблеми, перебуваючи у ролі ООН, уряду/опозиції будь-якої країни чи громадської організації" [358].
Таким чином, дебати сприяють соціальній адаптації студентської молоді. Практична цінність використання у навчально-виховному процесі ВНЗ дебатної методики визначається, насамперед: розвитком критичного мислення – у студентів формуються вміння аналізувати, виявляти сильні та слабкі сторони тієї чи іншої тези, виробляти оптимальне рішення з урахуванням наявних ресурсів, давати оцінку фактам та поєднувати їх у тенденцію, оцінювати наслідки та результати дій з точки зору їх ефективності. Крім того, поліпшуються вміння організовувати мисленнєвий процес, структурно викладати свої думки, будувати логічні системи та конструкції, виявляти в них суперечності; студенти оволодівають усним мовленням та мистецтвом переконання, навичками написання текстів промов та публічних виступів, розвивають вміння тримати себе перед аудиторією; накопичують нові та систематизують наявні знання з історії, права, культури, релігії, філософії, політики та інших сфер суспільного життя; формують вміння працювати в колективі (команді, клубі, групі), бути терпимими до протилежних думок, сприймати контраргументи.
Серед вищих навчальних закладів України, що використовують у навчально-виховному процесі методику дебатних ігор: Львівський національний університет ім. І.Франка (викладач (тренер) – Р.Москалик), Донецький державний університет управління (викладач (тренер) – А.Донець), Вінницький національний технічний університет (викладач (тренер) – А.Теклюк), Вінницький державний педагогічний університет (викладач (тренер) – О.Неприцький), Аграрний коледж управління і права Полтавської державної аграрної академії (викладач (тренер) – І.Шупик) та інші.
З метою виявлення педагогічних умов розвитку критичного мислення студентської молоді нами здійснено узагальнення педагогічного досвіду з розвитку критичного мислення (дебатна методика) таких вищих навчальних закладів: Національного університету „Києво-Могилянська Академія”, Вінницького національного технічного університету, Барського гуманітарно-педагогічного коледжу (Вінницька область).
Спостерігаючи за перебігом дебатних турнірів за участю даних вищих навчальних закладів нами були помічені деякі спільні риси та розбіжності в організації діяльності команд, виховуючих відносинах „викладач/лідер – студент” тощо. Так, студенти економічних спеціальностей у своїх промовах аргументи представляють, переважно, у вигляді графіків, таблиць, розрахунків; студенти юридичних спеціальностей апелюють до нормативних актів, документів, кодексів, намагаються аргументи підвести під існуючу законодавчу базу; студенти технічних спеціальностей докази представляють у вигляді формул і можливостей практичного використання; молоді люди, що навчаються на гуманітарних спеціальностях – аргументи будують на джерелах енциклопедичного характеру (словники, довідники та ін.), літературних творах, матеріалах публіцистики, народної творчості, науковій літературі.
Для виявлення взаємозалежності структури аргументу і вікових особливостей учасників дебатів розглянемо сценарії турнірів, в яких брали участь команди студентів Національного університету „Києво-Могилянська Академія” та Барського педагогічного коледжу (Вінницька область).
18 грудня 2006 р. у Національному університеті „Києво-Могилянська Академія” проходили дебати за Парламентським форматом (схема формату – Додаток Б), які були присвячені Закону України „Про адвокатуру”. На них було запрошено студентів ВНЗ столиці (Академії адвокатури України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київського університету права НАН України, Міжнародного Соломонова університету, Національної академії управління, Національного університету „Києво-Могилянська Академія”). Команда Національного університету „Києво-Могилянська Академія” грала у третьому раунді, представляла „опозицію”. До складу команди входили студентки 3-го курсу Марія Дмитрук та Ольга Дем'янець. Дівчатка є одночасно і гравцями, і лідерами-тренерами команди університету.
Тема турніру: „Адвокатура в Україні: стан та перспективи розвитку”.
Місце проведення: Національний університет „Києво-Могилянська Академія”.
Формат: „Американський формат Парламентських дебатів”.
Мова турніру: українська.
Структура: три кваліфікаційні раунди.
Учасники: 6 студентських команд з: 1) Національного університету „Києво-Могилянська Академія”, 2) Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 3) Київського університету права НАН України, 4) Національної академії управління, 5) Академії адвокатури України, 6) Міжнародного Соломонова університету.
Судді: 1. Д.І.Грищенко – адвокат, директор юридичної та патентної фірми ”Грищенко та партнери”; 2. Т.Г.Захарченко – адвокат, президент адвокатської компанії „Кайрос”; 3. В.І.Кисіль – адвокат, керуючий партнер юридичної фірми „Василь Кисіль і Партнери”; 4. Г.В.Ковбасинська – адвокат, голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та колегії адвокатів Київської області; 5. Д.М.Курдельчук – адвокат, президент Української іноземної юридичної колегії „Укрінюрколегія”; 6. І.В.Рафальська – адвокат, заступник голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та колегії адвокатів м. Києва; 7. В.І.Рижий – адвокат, президент юридичного бюро Рижого.
Модератор-рефері: Олександра Матвійчук – студентка магістратури юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
Основні джерела: 1) Закон України від 19 грудня 1992 р. „Про адвокатуру”; 2) проект Закону про внесення змін до Закону України „Про адвокатуру” (нова редакція), № 2421 від 26.10.2006 р. (ініціатор законопроекту: народний депутат України Шенцев Д.О.); 3) проект Закону про внесення змін до Закону України „Про адвокатуру”, № 2421-1 від 08.11.2006 р. (ініціатори законопроекту: народні депутати України Оніщук М.В., Мармазов Є.В., Корнійчук Є.В.); 4) доктринальні джерела.
1-й раунд: „Кожна палата з урахуванням досвіду національного і міжнародного законодавства повинна змінити діючий Закон України „Про адвокатуру”.
Команда „уряду” – „Адвокати” (Академія адвокатури України).
У виступі представник „уряду” не погодився з кваліфікаційним рівнем майбутніх адвокатів (ЗУ „Про адвокатуру”, а саме ст. 2 трактує, що адвокатом може бути особа, яка має неповну вищу юридичну освіту, тобто 4 роки навчання – бакалавр). „Уряд” пропонує змінити слова „неповну юридичну освіту” на слова „повну юридичну освіту” (спеціаліст або магістр). Переконані, що адвокатом не може бути особа, яка не отримала вищої юридичної освіти. Висновок: 1) першою і основною проблемою є недостатня освіта адвоката, що записана в нормах закону; 2) пропонує внести зміни: замінити 4 роки навчання на 5.
„Опозиція” – команда „Юстиція” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка).
У промові опротестували думку „уряду” щодо рівня освіти адвокатів і висловили думку, що проблема, винесена на перший план, є незначущою, порівняно з іншими проблемами, на які варто звернути увагу. На погляд „опозиції”, 1 рік навчання нічого не змінить для особи, яка поставила собі за мету стати адвокатом, навчаючись на першому курсі ВНЗ або у школі. „Опозиція” наголосила, що слід звернути увагу на стаж роботи, практику, яку проходять студенти, збільшити їх термін і якість. Запропонувала свій „зустрічний” план: 1) підвищити строк стажування майбутніх адвокатів; 2) ввести курси підвищення кваліфікації адвокатів; 3) розширити коло повноважень адвоката, надати можливість адвокату користуватися інформацією, що необхідна для захисту справи. „Висновок”: пропозиція „уряду” щодо зміни освіти не є актуальною, не відповідає тематиці 1-го раунду: „Зміни діючого ЗУ „Про адвокатуру”.
Підсумок „уряду”: проблема освіти в адвокатурі – першочергова проблема, хоча, і не єдина.
2-й раунд: „Кожна палата з урахуванням досвіду національного і міжнародного законодавства повинна створити систему адвокатського самоврядування”.
Команда „уряду” – „Щелкунчики” (Київський університет права НАН України).
„Уряд” висловив бачення адвокатського самоврядування у створенні Всеукраїнських, обласних та міських (м. Києва, м. Севастополя) об’єднань адвокатів, які будуть проводити свої збори двічі на рік; комісії з питань самоврядування адвокатів з 11 осіб. Щодо кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, вона повинна бути окремою організаційною системою, що допомагатиме роботі адвокатського самоуправління, (до складу входять адвокати, зі стажем роботи не менше 10 років). Щодо фінансування адвокатського самоврядування: фінансування здійснюватиметься за рахунок фізичних і юридичних осіб та благодійних внесків, пожертвувань. Оподатковування – згідно із законодавством України.
„Опозиція” – „Magister” (Міжнародний Соломонів університет). Заперечила слова і пропозиції уряду. Вважає, що система адвокатського самоврядування ще не створена і створювати її рано. Говорячи про дану проблему, варто в першу чергу згадати про те, що в Україні проходить конституційна реформа, дочекатися її завершення, звернути увагу на судову реформу, а потім думати про створення досконалої системи адвокатського самоврядування. На думку „опозиції” питання адвокатського самоврядування буде актуальним через декілька років, адже якщо зараз його створити, то через 1–2 роки його потрібно буде докорінно змінювати, про це говорять багато вчених і відомих адвокатів. Тоді виникає запитання: навіщо дарма втрачати дорогоцінний час і кошти? На думку опозиції, краще зачекати 1–2 роки і потім створити дійсно сильну і дієву систему адвокатського самоврядування, яка справді ефективно працюватиме на благо адвокатів і всього українського народу.
3-й раунд: „Кожна палата, з урахуванням досвіду національного і міжнародного законодавства, повинна знайти ефективний спосіб дотримання етичних правил адвокатської діяльності”.
Команда „уряду” – „Патріоти” (Національна академія управління).
Представник „уряду” вказав на проблеми, що стосуються адвокатської етики: 1) неефективний існуючий механізм контролю за дотриманням адвокатської етики; 2) численні порушення адвокатської етики на практиці; недосконалість чинного ЗУ „Про адвокатуру” в частині регулювання дотримання адвокатської етики; у ЗУ „Про адвокатуру” не згадується про етику, окрім адвокатської присяги. „Уряд” пропонує: 1) прийняти нову редакцію ЗУ „Про адвокатуру”, запропоновану народним депутатом Оніщуком, – на думку „уряду”, саме цей законопроект є найефективнішим і найкращим; 2) прийняти нові правила адвокатської етики; 3) прийняти Положення про дисциплінарне провадження щодо адвокатів; 4) включити до правил адвокатської етики та до Положення про дисциплінарне провадження організаційно-дисциплінарні стягнення.
„Опозиція” – „Гратос адвокатос” (Національний університет „Києво-Могилянська Академія”).
Опротестувала пропозиції уряду. Вважає, що не потрібно приймати нові правила адвокатської етики, так як вони вже існують і є прийнятними, вони створювалися десятиліттями, століттями. На підтримку даного аргументу навели вислів стародавнього філософа Сенеки: „Деякі неписані закони дотримуються краще, ніж писані”. Механізмом забезпечення дотримання правил адвокатської етики уряд пропонує зробити велику кількість дисциплінарних стягнень, штрафи, інші санкції. Для юристів, які планують пов’язати своє життя з адвокатурою, повинні проводитися спеціальні семінари, на яких відбуватиметься тлумачення етичних правил для адвокатів, навчання щодо етичного поводження під час спілкування з клієнтами, у судовому засіданні з суддею, протилежною стороною.
Переможці студентського дебатного турніру: „Адвокатура в Україні: стан та перспективи розвитку”.
В усіх раундах перемогу здобули команди опозиції:
1 раунд – „Юстиція” (Міжнародний Соломонів університет);
2 раунд – „Magister” (Київський університет права НАН України);
3 раунд – „Гратос адвокатос” (Національний університет „Києво-Могилянська Академія”).
Підсумки індивідуального рейтингу: найкращим промовцем турніру визнано студента Київського університету права НАН України Шурдука Р.В.
29 березня 2007р. у приміщенні Барського гуманітарно-педагогічного коледжу відбувся дебатний турнір за базовим форматом Карла Поппера (Схема формату – Додаток А). До участі у дебатах були запрошені студенти-першокурсники коледжу. Після відбіркових раундів до фіналу вийшли команди студентів, які навчаються за спеціальностями „Педагогіка та методика середньої освіти”, „Дошкільне виховання”.
Тема турніру: „Жінки – кращі керівники, ніж чоловіки”.
Місце проведення: Барський гуманітарно-педагогічний коледж.
Формат: „Американський формат дебатів Карла Поппера”.
Мова турніру: українська.
Структура: відбіркові, фінальний раунди.
Учасники: команди першокурсників спеціальностей „Педагогіка та методика середньої освіти”, „Дошкільне виховання”.
Судді: студенти старших курсів коледжу.
Фінальний раунд.
І. „Стверджуюча” команда визначила ключові слова теми: жінка, чоловік, керівник; представила дефініції (визначення даних понять); окреслила мету – довести, що жінка (в силу своїх організаторських здібностей та миролюбивих намірів) є кращим керівником, ніж чоловік. Аргументи: 1) жінка націлена на процес, а чоловік – на результат; 2) колектив – велика сім’я, а в хорошій стабільній сім’ї керує жінка (чоловік зайнятий матеріальним забезпеченням); 3) жінка більш схильна до стабільності та компромісу. Висновок: Сучасне суспільство сповідує принципи демократії, терпимості, об’єднавчих процесів. Ці якості у більшій мірі притаманні жінкам, тому жінки – кращі керівники, ніж чоловіки.
ІІ. „Заперечуюча” команда проголосила свій (заперечуючий) аспект теми; погодилася з дефініціями опонентів; окреслила мету – довести, що жінки не є кращими керівниками, ніж чоловіки. Контраргументи: на думку „заперечуючої” команди опоненти „голослівно” стверджують, що всі (або більшість) жінок/чоловіків націлені на процес/результат та жінки, на відміну від чоловіків, більш схильні до компромісу; їх докази є приватними окремими випадками, а не результатами досліджень. Аргументи – психологами та соціологами доведено, що: 1) керівні здібності в однаковій мірі притаманні жінкам і чоловікам; 2) чоловіки більш схильні до ризику, що є однією з умов процесу прийняття рішення, аналізу результату та врахування помилок; 3) жінки – аналізу позитивних та негативних факторів впливу до моменту прийняття рішення. Висновок: у сучасному суспільстві, яке сповідує принцип гендерного паритету, жінки і чоловіки, загалом, мають як переваги, так і недоліки, тому стать не визначає придатності до керівної діяльності, тим більше, переваг.
Перехресні запитання.
„Заперечуюча” команда: 1) Хто і коли довів, що жінки переважають чоловіків в організаторських здібностях? 2) Чи є, на Вашу думку, позитивним процес без результату? 3) Чи згодні Ви працювати в організації, де керівник досягає компромісу за рахунок втрати прибутків?
„ Стверджуюча” команда: 1) Ви згодні з думкою, що жінки при прийнятті рішення більше зважують на т. зв. „людський фактор”, тобто враховують думку особистості – члена колективу? 2) Чи згодні Ви, що важливіше ситуацію аналізувати до прийняття рішення, ніж „після битви „кулаками розмахувати” і „цінні поради роздавати”?
Переможці студентського дебатного турніру: у фіналі перемогу здобула команда, котра заперечувала тезу „Жінки – кращі керівники, ніж чоловіки”.
Підсумки індивідуального рейтингу: найкращим промовцем турніру визнано студентку І-го курсу (спеціальність „Дошкільне виховання”) Матвійчук В.І.
Вивчення педагогічного досвіду даних вищих навчальних закладів дозволило виявити форми, методи та умови розвитку критичного мислення студентської молоді; з’ясувати, що основна відмінність в організації навчально-виховної діяльності полягає у формуванні взаємодії тренер – команда – лідер. Як видно з табл. 2.3 та 2.4, у Національному університеті „Києво-Могилянська Академія” суб’єкт-суб’єктна взаємодія на рівні співтворчості („лідер-тренер – команда”); Вінницькому національному технічному університеті суб’єкт-суб’єктна взаємодія на рівні співробітництва („викладач-тренер – лідер – команда”); Барському гуманітарно-педагогічному коледжі: „викладач-тренер – лідер”, „лідер – команда” – на рівні співробітництва, а „викладач-тренер – команда” – суб’єкт-об’єктна взаємодія на рівні співпідпорядкування.
У результаті виявлено такі педагогічні умови розвитку критичного мислення студентської молоді: суб’єкт-суб’єктні виховуючі відносини „викладач (тренер) - студент” на рівні співробітництва, вікові особливості, наявність у викладача критичного мислення. На основі включеного спостереження дійшли висновку, що дебатна методика не передбачає розвитку критичного мислення на засадах морально-ціннісних установок громадянського суспільства.
Таблиця 2.3
Організація діяльності та суб’єкт-суб’єктної взаємодії
| Організація діяльно ВНЗ сті | Суб’єкт-суб’єктна взаємодія | Форми і методи організації діяльності | |
| Національний університет „Києво-Могилянська академія”. | Співтворчість лідера-тренера і команди. лідер-тренер  команда | Викладач-тренер – відсутній. Ініціює процес – команда. Лідер команди – організатор процесу і безпосередній учасник, виконує роль тренера. | Форма: Парламентські дебати. Методи: - пасивні – аудіослухання, відеоперегляд; - активні – обговорення, самостійна робота з інформаційними джерелами, аудіювання; - інтерактивні – ділові, рольові ігри, імітація, акваріум, мозковий штурм. |
| Вінницький національний політехнічний університет. | Співробітництво викладача-тренера і команди на чолі з лідером. викладач- т   ренерк  оманда лідер | Організатор процесу – викладач-тренер. Ініціатор – команда. Лідер – генератор ідей. | Форма: Парламентські дебати. Методи: - пасивні – лекції, читання, відеоперегляд, аудіослухання; - активні – обговорення, самостійна робота з інформаційними джерелами, аудіювання; - інтерактивні – ділові, рольові ігри, імітація, акваріум, мозковий штурм. |
| Барський педагогічний коледж. | Співробітництво викладача-тренера з командою через лідера. викладач- т  ренер к оманда лідер | Викладач-тренер – ініціатор та організатор процесу. Лідер – генератор ідей, члени команди – учасники процесу. | Форма: Дебати Карла Поппера. Методи: - пасивні – лекції, читання; - активні – обговорення, самостійна робота з інформаційними джерелами, аудіювання; - інтерактивні – рольові ігри, акваріум, мозковий штурм. |
Таблиця 2.4
Порівняльна характеристика педагогічних умов розвитку критичного мислення у студентської молоді
| Характери- стика ВНЗ | Відмінні риси | Спільні риси | |
| Вікова категорія | Суб’єкт-суб’єктні виховуючі відносини | ||
| Національний університет „Києво-Могилянська академія”. | Студенти університету –Парламентські дебати | - Співтворчість (лідер (тренер) – команда) – вищий рівень [30,75]. - Лідер (тренер) – координатор процесу. - У спільній діяльності перевага надається інтерактивним методам. |
|
| Вінницький національний політехнічний університет. | Студенти університету –Парламентські дебати | - Співробітництво (викладач (тренер) – лідер – команда) – високий рівень [30,75]. - Викладач (тренер) – координатор процесу. - Широке застосування пасивних і активних методів навчання. | |
| Барський педагогічний коледж. | Студенти коледжу – формат дебатів Карла Поппера | - Співробітництво (викладач (тренер) – лідер; лідер – команда) – високий рівень [30,75]; - співпідпорядкування (викладач (тренер) – команда) – елементарний рівень [30,75]. - Викладач-тренер – керівник процесу. - Використання методів –залежно від мети, ситуації, наявних можливостей. | |
Хоча, техніка дебатів здатна допомогти у різних життєвих ситуаціях. Спеціалісти різних сфер діяльності використовують дебатну методику з метою переконання опонентів та захисту своїх рішень. Це змагання ідей, а не боротьба особистостей. У протиборстві ідей єдина допустима зброя – добре обдуманий аргумент, влучний приклад, риторика, оригінальність побудови промови, тощо. Єдиний шлях довести істинність/хибність ідеї – протиставити обґрунтований аргумент/контраргумент, переконливі докази та вміння захоплювати аудиторію своїм красномовством.
В основі дебатної гри лежить дискусія. Головна мета – спонукати студентів до роздумів над заданою темою, до визначення власної позиції щодо поставленої проблеми, навчити їх вільно висловлювати свою думку, захищати її засобом чітко вибудованої лінії аргументації, співпрацювати в групі однодумців, толерантно ставитися до факту існування інших думок і точок зору з приводу обговорюваного питання, піддавати критиці думку, ідею, а не особу, що її висловила. Дебати на семінарському заняті, як правило, підсумовується оцінкою ефективності. Дебати вважаються ефективними, якщо: велися цивілізовано, не трансформувалася в суперечку; брали участь 70 – 80 відсотків студентів; наведені аргументи базувалися не на суб’єктивних припущеннях і необґрунтованих гіпотезах, а на фундаментальних знаннях та підкріплювалися доказами за вказаними джерелами інформації.
Саме тому навчальна дебати широко застосовуються в навчально-виховному процесі вищої школи як метод формування критичного мислення.
Варто зауважити, що критичне мислення належить до одних із важливих та значущих якостей громадянина демократичного суспільства. Якісними характеристиками критичного мислення є цілісність, системність, оперативність, мобільність, пластичність, креативність, професійність тощо.
Виходячи із характеристик та позицій, розглянутих нами вище, ми уточнили дефініцію „критичне мислення”. Відтак, критичне мислення – це специфічний мисленнєвий процес, який існує одночасно з логічним, аналітичним, креативним, та іншими видами і вирізняється з-поміж них тим, що на виході формує не лише вміння свідомо аналізувати, синтезувати, робити власні висновки, різнобічно бачити проблему тощо, а й – позицію, духовну наповненість особистості.
Тобто, основними відмінностями критичного мислення є системність – використання елементів різних видів мислення. Але воно не є компілятивним, оскільки жоден із попередніх видів мислення не користувався критерієм позиції суб’єкта мислення. Найяскравіше прояви критичного мислення ми бачимо на прикладі питань суспільного розвитку, де проявляється громадянська позиція, як критерій підбору методології для здійснення мисленнєвих процесів. Тож, методологія для критичного мислення підбирається з точки зору позиції особистості. За умови можливості зміни позиції, без огляду на її моральну оцінку, критичне мислення стає маніпулятивним, софістичним.
В залежності від ситуації, іноді необхідно практично миттєво прийняти рішення (проявити оперативність мислення), активізувати наявні знання і на основі них вивести нове судження (проявити системність мислення), змінити щось у своїх словах чи діях (проявити пластичність мислення), іноді несподівано для себе знайти незвичайний хід роздумів, невідомий раніше спосіб навчання (проявити креативність мислення), сприймати аргументи опонента з точки зору їх переконливості, науковості, визнавати їх доцільність (проявити толерантність, стриманість, тактовність, мобільність мислення).
Розвиток критичного мислення є підготовкою людей до життя в громадянському суспільстві, де терпимість і співпраця стають необхідними атрибутами існування соціуму взагалі (конкуренція в даному випадку розглядається теж як форма взаємодії та співпраці).
Студенти усвідомлюють неможливість непогрішного життя. У них втрачаються ідеальні образи, на які необхідно завжди орієнтуватися і не робити помилок. Коли традиційна система передбачає, що студент повинен засвоїти матеріал і після цього все робити згідно вивчених приписів, то розвиток морального критичного мислення формує установки, що приписів на всі випадки життя не створено. Потрібно мислити, і до того ж самостійно. А не помиляється лише той, хто нічого не робить. Якщо людина мислить, приймає рішення й виконує їх, вона може помилятися. У помилці немає трагедії, якщо вона не відбивається негативно на інших людях. Помилка стає лише одним з варіантів навчання.
Молоді люди ставлять собі певні цілі, і, відповідно, стримано або агресивно реагують на їх досягнення або провали. Досягнення мети не породжує творчої депресії, якщо присутня наступна точка, до якої потрібно прагнути. Постановка цілей стає підконтрольним процесом. Коли ж мета не досягається, то переглядаються і корегуються методи її досягнення, а не розшукуються винні особи. У людей зі сформованим критичним мисленням прийнято обговорювати ідеї, методи, а не особистості.
Це створює світогляд успішної, толерантної, відповідальної людини, яка не має соціальних страхів невдач. При ранній соціалізації це дуже важливий психологічний захисний механізм сучасної молодої людини [120], [121], [313].
Якщо у рамках методики розвитку критичного мислення не забезпечити формування духовних демократичних цінностей у підростаючого покоління, то зможемо виростити лише людей з ясним розумом, але без душі і серця.
Для вирішення подібного завдання окрім вдалої методики педагогічно-виховного плану необхідно попередньо акумулювати якомога більше фактологічних даних про потенційну аудиторію.
2.3. Порівняння методик розвитку критичного мислення студентів
Згідно піраміди потреб людини (по Маслоу) в першу чергу, особа має задовольнити потреби біологічного характеру (їжа, дах над головою, безпека, тепло, відпочинок), потім – соціального характеру (любов, турбота, спілкування, самоствердження, повага, визнання, популярність, слава). Ці дві сходинки, на думку психолога, базисні потреби. І тільки потім – потреби особистісного самореалізуючого плану – повна реалізація потенціалу індивідууму: “Пошук істини і розуміння, спроба досягти рівності і справедливості, створення прекрасного і прагнення до нього” [342].
До автентичних цінностей, притаманних людям, схильним до самоактуалізації, американський дослідник Абрахам Маслоу відносить істину, добро, красу, досконалість, простоту, загальноплановість. Під самоактуалізацією учений розумє орієнтир для тих, хто не задовольнився реалізацією життєво необхідних потреб і поставив перед собою більш складну ціль – максимально розкрити і проявити свої можливості, “стати тим, ким він може стати” [342]. Причому, здатність до реалізації власних потенцій і талантів, на його думку, притаманна більшості людей, але лише невелика кількість з них, в деякій мірі, досягають мети [342, 126]. Таким чином, на думку науковця, більшість людей долаючи шлях у дві сходинки, зупиняються на досягнутому. Виходячи з цього, наше завдання сформувати у студентської молоді навички критичного мислення, що дасть їм можливість займати активну життєву громадянську позицію, бути затребуваними у суспільстві, тобто задовольнити свої потреби вищого порядку. При цьому – зберегти та розвинути потяги до краси, добра, справедливості, взаємодопомоги та інших загальнолюдських цінностей.
В попередньому розділі ми звернули увагу, що дебатна методика не передбачає розвитку критичного мислення на засадах морально-ціннісних установок громадянського суспільства.
Це зумовило необхідність другого етапу дослідження – порівняння різнопланових методик розвитку критичного мислення студентської молоді, що дозволило б нам обґрунтувати процес розвитку критичного мислення на основі морально-ціннісних установок.
Для порівняння ми обрали дві методики розвитку критичного мислення: дебатну [195] та „рівний-рівному” [94]. Дебатна методика використовувалася тренерами Вінницького міського молодіжного інтелектуального клубу “Діалог” (ВММІК “Діалог”), методика „рівний-рівному” – викладачами-тренерами студентського клубу “Відвертість” Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського (клуб “Відвертість” ВДПУ). Відповідно, спостереження здійснювалося за студентами – членами ВММІК “Діалог”, студентського клубу “Відвертість” та групою студентів, в процесі навчання яких не відбувалося розвитку критичного мислення за жодною з цілеспрямованих методик.
З цією метою було здійснено планування і побудова дій в ключі концепції становлення взаємозв'язку критичного мислення і ціннісних орієнтацій у формуванні активної громадянської позиції та відповідальної поведінки. Це здійснювалось без порушення традиційних процесів форми учіння – навчальної діяльності, з метою пошуку оптимальних меж гармонізації формування критичного мислення на засадах морально-ціннісних орієнтацій. Пошук цей здійснювався відповідно до навчальних технологій.
Головними принципами стали: а) можливість використання наявного педагогічного потенціалу (клубна робота зі студентами); б) цільова аудиторія однакової вікової категорії; в) наявність суб’єкт-суб’єктних виховуючих відносин „викладач – студент” на рівні співробітництва; г) уникнення авторських змін у навчальних методиках розвитку критичного мислення.
Ми вели спостереження за роботою Вінницького міського молодіжного інтелектуального клубу “Діалог” (ВММІК „Діалог”), метою якого є сприяння самореалізації студентів шляхом їх інтелектуального розвитку, зокрема, за завдання ставиться розвиток у них критичного мислення.
Клуб було засновано у 1999 році. Основою для створення “Діалогу” стали кілька студентських дебатних клубів, які діяли на той час у Вінниці. Центральною ланкою був дебатний клуб “Червоної папки” історичного факультету Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Консультантом при клубі була громадянка Сполучених Штатів Америки, волонтерка корпусу миру США Патриція Лопез. Очолював клуб “Червоної папки”, а пізніше і клуб “Діалог” (до 2002 року) студент історичного факультету Олександр Неприцький (сьогодні – кандидат історичних наук, викладач університету). Членами клубу могли стати переможці фінальних ігор дебатних турнірів для старшокласників (фактично, завтрашні студенти) та студенти вищих навчальних закладів віком від 17 до 24 років.
Щоб дати розуміння софістичної направленості роботи клубу “Червоної папки” наведемо один приклад, який поклав початок назві клубу. У одного з організаторів клубу була чорна папка з емблемою “Apple computer” – червоним надкушеним яблучком – у правому нижньому кутку. Інтелектуально розважаючись на одному із перших засідань клубу, учасники практикувались у „доведенні того, що суперечить очевидному”: доводили, що папка червона. Серед способів доведення, наприклад, було твердження, що частинка має у собі властивості цілого, а за контрольну частину брали саме шматочок, на якому розташовувалось червоне яблучко. Далі переносили властивість на всю папку і стверджували, що вона червоного кольору. Інший варіант доведення: абсолютно чорного тіла не існує в реальному житті. А папка є річчю цілком реальною і матеріальною. Тому чорний колір не абсолютно чорний. І найбільше в ньому червоного, оскільки в одному місці (де яблучко) він зібрався у згусток і виступив на поверхню. Таких, і подібних, доказів назбиралось більше десятка. Після цього постановили, що новим членом клубу може бути лише людина, що зможе довести, наче папка голови клубу є червоною. А клуб назвали “Червона папка”.
Таким чином, відбір учасників клубу здійснювався з поміж студентів, яким було притаманне нестандартне мислення та критичне ставлення до всіх об’єктивно існуючих фактів.
Основним заняттям Клубу “Червоної папки” була підготовка гравців у “Дебати” за форматами “Карла Поппера”, “Парламентські”, “Президентські” (учасники гри, накреслюючи шляхи вирішення проблеми, апелюють до цінностей, важливих для даного суспільства) (Додатки А, Б, В). Юнаки і дівчата досить глибоко розуміли цінність дебатів у підготовці до своєї подальшої кар’єри. Депутат Вінницької міської ради Олександр Домбровський у 2004 р. з приводу дебатів сказав: “Пропонуючи Вам програму “Дебати”, ми виходимо з того, що кожен, хто хоче чогось досягти у житті повинен навчитися чітко висловлювати свої думки, переконувати в своїй правоті партнерів та опонентів, вміти вислухати думки інших людей. Слово у суспільному житті, в економіці, політиці значить дуже багато. <…> Хто працює над собою і прагне вдосконалення своїх знань, той повинен займати ключові посади в громаді та державі” [195, 4].
“Дебати” в Україні – це молодіжний рух, який використовує дебатну методику для заохочення молоді брати активну участь у житті своєї країни, допомагає сформулювати власні думки щодо подій сьогодення. Появу дебатного руху в Україні фінансував Джордж Сорос через Міжнародний фонд “Відродження”. Мета визначалась наступним чином: навчати молодь критично мислити (курсив Л. К-Р.); заохочувати до спілкування на актуальні теми сьогодення; виховувати покоління обізнаних громадян, здатних жити у відкритому суспільстві; оволодівати навичками публічного виступу; проводити інтелектуальні ігри. (З матеріалу буклету „Програма “Дебати” в Україні”) [232, 1].
“Дебати” – змагання команд, які захищають протилежні позиції щодо однієї теми (наприклад, “В Україні повинна бути професійна армія” (так – ні), “Міжнародні організації є ефективним засобом попередження локальних конфліктів” (так – ні). Дебати оцінюються суддями, які вислуховують представлені аргументи і вирішують, яка команда була найбільш переконливою у своїх виступах.
Незважаючи на те, що у Вінниці не було окремого, фінансованого Фондом “Відродження” осередку, (як у Києві, Львові, Сімферополі, Дніпропетровську, Донецьку, Харкові, Одесі), лідерів клубу запрошували до обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників для навчання вчителів області дебатній методиці, до Центру підвищення кваліфікації державних службовців для проведення дебатів зі слухачами та студентами Школи кадрового резерву облдержадміністрації, у школи і технікуми міста. Членами клубу ставали студенти різних вищих навчальних закладів міста. Дебати стали популярною інтелектуальною грою, щороку проводились і проводяться шкільні та студентські дебатні турніри.
Зупинимося на формуванні у студентської молоді – членів клубу – критичного мислення за дебатною методикою. Найважливішим постулатом в „Дебатах” виступає думка, що “будь-яка тема та судження мають право на існування, а всі думки можуть не тільки обговорюватись, а й мати сильні і слабкі сторони. Вони допомагають дивитися на речі з різних сторін; ставити запитання до розв’язання суті справи або проблеми; знаходити факти і розвивати кмітливість, логіку та аргументацію, що допоможе переконати інших людей у правильності власної позиції. Людина, яка пройшла школу дебатів, має беззаперечну перевагу перед іншими громадянами, бо на її боці буде сила знання” [195, 9.]. Світ не є чорним або білим. Навіть, якщо припустити, що він не кольоровий, то, все ж він має різні відтінки від темнішого до світлішого. В кожному сіруватому напівтоні ми зможемо знайти і біле і чорне. Тому, кожна теза може мати аргументи і “за” і “проти”.
Як бачимо, учасники навчального процесу за дебатною методикою отримують певні імперативи: по-перше, все можна піддавати сумніву і необхідно активно шукати докази на підтвердження цих сумнівів, по-друге, до таких дій вдаватися потрібно і це робити корисно з метою більш віртуозного оволодіння прийомами мислення і словом, аби отримати перевагу над опонентами. У дебатах, як і в інших змаганнях, перемагає лише одна команда.
Серед ціннісних імперативів дебатної техніки можемо відзначити декларативний заклик до толерантності (попередні позиції його частково або повністю перекреслюють). Створюється ситуація, коли гравці мають досить чітку мету – довести власну спроможність перемогти опонентів, захистити свою позицію, з іншого боку – володіти словом, прийомами презентації, щоб розвінчуючи позицію суперника, підтримувати маску толерантного ставлення до нього.
Тому, даний ціннісний імператив на практиці перетворюється в інший – лицемірного поводження і оволодіння маніпулятивними техніками.
Маніпулятивні техніки у даному випадку заслуговують окремого слова. При підведенні підсумків участі у „Дебатах” єдине і остаточне слово належить судді (суддям). Тому, ключовим об’єктом впливу промовців є суддя турніру. Оскільки, „Дебати” проводяться з командою гравців-опонентів, то перед учасниками постає задача „використати” опонентів, їх аргументи так, щоб справити належне враження на суддів, які спостерігають за грою. Тут одразу знаходить своє застосування імітація толерантного ставлення до протилежної точки зору (це оцінюється), удавання певних емоційних станів, уміння бути таким, яким тебе хочуть бачити.
Ми бачимо цілий набір мотивацій до оволодіння маніпулятивними техніками і технічного вдосконалення і, у той же час, жодного чинника, який мотивує до прийняття цінностей відкритості, співпраці, демократії тощо.
Оскільки, подібне навчання не могло бути впроваджене у державі з тоталітарним режимом, то на межі ХХ – ХХІ ст. сформувався дефіцит людей, які могли критично мислити і доступно доносити власні думки до інших людей, на відміну від західних суспільств, де навичкам критичного мислення та публічного мовлення навчаються всі, чия успішність в роботі так чи інакше залежить від уміння ефективно спілкуватися з людьми [9, 123]. Тому, в учасників дебатної програми склалася репутація не по роках розвинених представників сучасної активної й освіченої студентської молоді.
Програма “Дебати” згодом стала лише одним із елементів підготовки молодих людей у інтелектуальному клубі “Діалог”. У рамках однієї програми було неможливо реалізувати цілий комплекс завдань, який почав утворюватися із розвитком організації.
Таблиця 2.5