Академія педагогічних наук України Інститут вищої освіти

Вид материала

Документы

Содержание Підсумковий контроль у формі тесту. Розвиток критичного мислення викладача (тренера) як одне із завдань системи післядипломної освіти Висновки до третього розділу Загальний опис. Час та порядок виступу гравців. Стверджуюча команда(affirmative team). Заперечуюча команда (negative team). Перехресні опитування (Cross-Examination). Не завжди перемагає команда, що має більшу суму індивідуальних балів Докази (Evidence). Перша промова прем’єр-міністра – 7 хвилин. Перша промова лідера Опозиції – 8 хвилин. Перша промова члена Уряду – 8 хвилин. Перша промова члена Опозиції – 8 хвилин. Друга промова лідера Опозиції – 4 хвилини. Друга промова прем’єр-міністра – 5 хвилин. Додаток В.1 3 хв. Перехресні запиання (від гравця № 3 запер. команди). 1-ий заперечуючий гравець (6 хв.) 3 хв. Перехресні запиання (від гравця № 3 запер. команди). 2-ий стверджуючий гравець (5 хв.) 3 хв. Перехресні запиання (від гравця №3 запер. команди). 2-ий заперечуючий гравець (5 хв.) ... Полное содержание

Подобный материал:

• Національна академія педагогічних наук україни інститут професійно-технічної освіти, 362.73kb.
• Центральний інститут післядипломної, 2547.65kb.
• Академія педагогічних наук україни інститут професійно-технічної освіти апн україни, 1562.86kb.
• Інститут професійно-технічної освіти національної академії педагогічних наук україни, 392.06kb.
• Академія педагогічних наук України Донецький інститут післядипломної освіти іпп паньков, 681.24kb.
• Поберезська Ганна Георгіївна, 112.23kb.
• Міністерство освіти І науки україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти, 14.27kb.
• Академія логіки Логіка 5-9, 811.72kb.
• М. Ф. Степко Модернізація вищої освіти України І Бол, 579.75kb.
• Міжвідомча рада з координації наукових досліджень з педагогічних І психологічних наук, 18.11kb.

Тематичне планування навчального матеріалу

№	Тема	Кількість годин
		лек-ційн.	семі-нар.	прак-тичн.	тести	всього ауд.
І.	Вступ.	1	1			2
1.	Види і типи мислення.	0,5	0,5			1
2.	Поняття критичного мислення.	0,5	0,5			1
ІІ.	Критичне мислення як інструмент прийняття рішення.	4	2	6		12
1.	Виокремлення проблеми. Визначення цілей. Дефініції. Критерії.	1	1	2		4
2.	Пошук інформації. Методи обробки інформації.	1		1		2
3.	Техніки побудови аргументу.	1		1		2
4.	Подолання стереотипів.	1	1	2		4
ІІІ.	Аспект моральності у прийнятті рішення.	3	3	3		9
1.	Якості та установки людини, яка приймає рішення.	1	1	1		3
2.	Установки та поведінкові прояви толерантної людини	1	1	1		3

Продовж. табл. 3.2

3.	«Сходи участі» у прийнятті рішення.	1	1	1		3
IV.	Умови і методи прийняття та реалізації відповідального рішення	4	4	4		12
1.	Техніки прийняття відповідального рішення.	1	1	1		3
2.	Використання методики Е. де Боно „Шість Капелюхів Мислення”	1	1	1		3
3.	Лобістський метод представлення та відстоювання інтересів.	1	1	1		3
4.	Проектування успішного майбутнього шляхом візуалізації і систематизації.	1	1	1		3
	Підсумковий контроль у формі тесту.				1	1
	Всього, аудиторних годин	12	10	13	1	36
	Загалом	36

Важливо, аби формування моральних устоїв, збереження духовних цінностей стало однією із складових розвитку критичного мислення у студентської молоді. Адже від форм та методів розвитку критичного мислення залежить, якою буде позиція підростаючого покоління, громадян України, світового співтовариства: відповідальною, толерантною, моральною чи нігілістичною, егоцентричною. (Про наслідки розвитку критичного мислення, без врахування даних аспектів ми писали [113]).

Отже, зважаючи на важливість та необхідність на сучасному етапі розвитку нашого суспільства підвищення активної громадянської позиції у підростаючого покоління, можна дійти висновку, що формування і розвиток критичного стилю мислення на основі збереження соціально значущих надбань вітчизняної і світової духовної культури; формування у студентів розвиненої духовності, моральної культури; забезпечення духовної єдності поколінь; утвердження принципів загальнолюдської моралі, сприяє компетентності знань, умінь, навичок не лише як когнітивної та операційної складової, а й мотиваційної, моральної, етичної та соціальної. Приклади прояву перерахованих якостей можемо спостерігати у промовах та творах студентів, у яких цілеспрямовано розвивали моральне критичне мислення (Додатки Л, М).

Таким чином, ефективна реалізація мети і завдань національної освіти знаходиться в прямій залежності від збереження духовних цінностей нашого народу і вміння їх передати наступним поколінням.

Розглянемо деякі із інтерактивних технологій, пропонованих для використання в навчально-виховному процесі доктором педагогічних наук, професором О.І.Пометун, з позицій формування морального критичного мислення [103, 27-41], [329].

Аналізуючи певні ситуації, учасники вчаться критично ставитись до наявних фактів, розмежовувати основні і другорядні обставини, аналізувати, приймати рішення. Під час “Мозкового штурму” зникає страх виявитись „смішним”, висловитись невдало і вивільняється творчість, креативність думки. Метод “Прес” дозволяє лаконізувати думку, зосередитись на головному та зекономити час. Під час дискусії студенти мають можливість визначитись у власній позиції, стосовно проблеми, побачити проблему очима друзів, одногрупників, співрозмовників, розглянути її “з різних сторін”; по завершенню обговорення, змінити позицію. При цьому відчувати комфорт від спілкування, оскільки учасники об’єднані у групи, відповідно до позиції і власних переконань. Оточення однодумців надає впевненості і бажання висловитись. “Дебати” також вчать критично підходити до розв’язання питання. На відміну від навчальної дискусії, передбачають можливість постановки завдання: спільно вирішити дану проблему, а не лише обговорити її. В такому випадку учасникам доведеться знайти точки дотику і дійти консенсусу, зберігаючи етику спілкування. “Дерево рішень” дає можливість з’ясувати позитивні і негативні наслідки кожного із варіантів вирішення проблеми. Ці вправи сприяють розвитку не лише критичного мислення, креативності, але і толерантності у стосунках, лаконічності у висловлюваннях, відповідальності у рішеннях.

Таким чином, при відповідній організації навчання з боку педагога, у дітей формується вміння критично мислити та відпрацьовуються на практиці навички відповідальної, толерантної поведінки. Під час виконання вправ звертається увага на етичний бік обговорюваних ситуацій, вибір теми проблеми.

При обговоренні зі студентами педагогічних вищих навчальних закладів освіти прав дитини, доцільною буде вправа “Акваріум”. Тут, на наш погляд, важливо:

1) сформулювати проблему в позитивному твердженні, наприклад:

„Жодна дитина не може бути позбавлена волі без доведення її вини в судовому порядку”;

2. задати тези для обговорення в рамках права та моралі. Наприклад, тези для обговорення попередньо сформульованої теми можуть бути наступними:
   

• Психологічні особливості дитини.
  
• Гуманістичне суспільство.
  
• Безпечний соціум для всіх громадян.
  

Обговорення проблеми в таких морально-ціннісних та психологічно-позитивних рамках дасть можливість формувати критичне мислення в тандемі з моральними засадами громадянського суспільства.

Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій, адже вони сприяють глибокому розумінню проблеми, розвитку критичного мислення, вмінню зважати на думку інших, визнавати доречні аргументи, краще розуміти співбесідника. Ще раз наголосимо, що під час підбору теми для дискусії варто зважити на її моральний бік. Тобто, тема має відповідати морально-етичним нормам, незалежно від того, яку позицію зайняли студенти.

Серед форм та методів, що сприяють удосконаленню навичок критичного мислення варто назвати:

• Співпраця та співробітництво [61, 77-90]. Цей метод використовується з метою здобуття нової інформації, вирішення проблеми, проведення наукового експерименту, створення проекту тощо.
  
• Сократичні семінари [61, 103-105]. На них учасники “розбираються” в ідеях, спірних питаннях і цінностях. Задаються питання, котрі спонукають учасників аналізувати протилежні точки зору і робити власні висновки, тобто формують критичне мислення.
  
• Створення портфоліо [61, 140-146]. Це гарний спосіб оцінити кінцевий чи загальний результат роботи цілої групи. Портфоліо містить матеріали, що відбивають найкращі спроби вирішити проблему, тобто – результат критичного осмислення проблеми невеликим об’єднанням учасників.
  
• Усні, письмові, візуальні чи інші презентації [61, 134-136]. Дають можливість виявити глибину знань про проблему і продемонструвати здатність мислити критично та логічно.
  

Такі форми роботи дозволяють встановити партнерські стосунки між дорослими і дітьми, розвивати в них потребу в навчанні, здійснювати особистісно-орієнтований педагогічний процес.

Навчання ефективне і продуктивне тоді, коли метою є розвиток. Спостереження, обговорення та інші форми навчальної і виховної роботи як компоненти педагогічної діяльності виступають не в якості цілей, а – засобів розвитку знань, вмінь і навичок щодо особистісних якостей. Підвищення самостійності студента в процесі навчання і виховання, як одна із умов розвитку критичного мислення, передбачає не лише самоконтроль і самооцінку власних дій, але і самодіагностику, самоаналіз отриманих результатів, що сприяє формуванню і розвитку у підлітків і молоді таких важливих громадянських якостей, як толерантність, позитивна мотивація діяльності та ін. Крім того, варто орієнтувати студента на досягнення певних рівнів, висот розвитку власних вмінь. При використанні педагогічних технологій з розвитку критичного мислення навчання активізується та актуалізується готовність і здатність до саморозвитку не тільки студента, а і педагога. Іншими словами, якщо ми говоримо, що сьогодення вимагає засвоювати знання заради вмінь, то майбутній учитель має бути готовим до того, що під час навчально-виховного процесу він має виконувати в меншій мірі функції контролюючу та інформативну, а в більшій – координуючу, спрямовуючу, коригуючу.

Отже, зважаючи на важливість та необхідність розширення можливостей закладів освіти та інших державних і громадських інституцій щодо навчання і виховання підростаючого покоління на сучасному етапі розвитку нашого суспільства, можна дійти висновку, що застосування педагогічних технологій з розвитку критичного мислення:

1. сприяє розвитку навичок критичного мислення, як компоненти майбутньої професійності;
   
2. формує позитивні цінності, навички і вміння під час прийняття рішення піклуватись не лише про себе;
   
3. формує вміння організовувати самостійну роботу; вчить самостійно шукати потрібну інформацію, критично її “обробляти” і застосовувати в певних ситуаціях та за певних умов;
   
4. формує високу мотивацію до безперервної освіти; створює атмосферу співпраці; сприяє постійній, активній професійній взаємодії;
   
5. вчить робити власний вибір; приймати відповідальні рішення; бути позитивним лідером колективу.
   

Таким чином, система освіти засобом широкого використання педагогічних технологій у навчально-виховному процесі може активно впливати на прагнення до саморозвитку і самовдосконалення, на формування навичок критичного мислення, як громадянської якості, необхідної для ефективної співпраці, продуктивного спілкування, комфортного життя.

2. Розвиток критичного мислення викладача (тренера) як одне із завдань системи післядипломної освіти
   

Процес реформування освіти в Україні дав можливість широко застосовувати нові форми роботи у межах традиційної системи. Таким чином, головним питанням виховання і навчання є опанування умінь і навичок саморозвитку особистості, що в певній мірі вирішується шляхом впровадження в навчально-виховний процес та вищих навчальних закладів новітніх технологій, організації процесу навчання, пошуками відповіді на питання “як навчати”.

Сучасна соціально-економічна ситуація в країні та реформування в галузі освіти поставили перед системою освіти питання підготовки педагога, здатного до діяльності в умовах децентралізації влади та руйнування авторитарних педагогічних принципів; опанування науково-методичними досягненнями; впровадження інноваційних технологій в навчально-виховний процес освітнього закладу. Вища школа потребує педагога-майстра, педагога-професіонала, досконало володіючого знаннями з таких наук як: педагогіка, психологія, право, економіка; педагога-менеджера, що має необхідні вміння для здійснення ефективного управління студентською групою та навчально-виховним процесом. Для цього педагогу необхідно постійно перебувати у стані надбання нових знань, вдосконалення власних вмінь, критичного ставлення до власних знань, до напливу інформації

Традиційна освітня система передачі знань від педагога до студента не може озброїти людину відповідями на всі запитання, що постають протягом життя. І актуально звучить афоризм, про навчання не на все життя, а – протягом життя. Для цього потрібно формувати новий світогляд активного пізнання та прийняття рішень.

Першим блоком світоглядних питань можемо визначити проблему ідентифікації. В широкому значенні термін "ідентифікація" означає "самовизначення", "самоототожнення" особистостей та їх груп у суспільстві, в "соціумі". Мова йде про те, яку спільноту особистість та група вважають своїм "соціумом", стосовно чого вони самовизначаються, які характеристики при цьому вважають "своїми", притаманними собі та "своїй" групі, де межі цієї спільноти та як вона пов'язана з іншими тощо [260, 56].

Межею, що розділяє референтні групи (“ми-групу”, до якої належить особистість та “вони-групу” – іншу, чужу), може стати будь-яка ознака, значуща для особистості. Якщо сформувати у свідомості розподіл за національними, релігійними, расовими, політичними, статевими тощо ознаками, то особистість буде мати чіткий набір установок, що характеризують її приналежність до певної групи. Такі стереотипи породжують фанатизм та тенденційне ставлення до дійсності.

Людина з чітко визначеними орієнтирами “своєї” групи не реагує на зміни в оточуючому світі стосовно “чужої” групи, якщо її члени не втрачають визначених, притаманних групі ознак. Наприклад, одновірець буде залишатися “своїм”, допоки не порушить норм поведінки, прописаних релігійною етикою.

Критичне мислення змушує особистість завжди шукати “другий бік медалі”. Окрім спільних ознак членів “своєї” групи та відмінних “чужої” групи, вона ще знаходить відмінності серед “своїх” та спільне із “чужими”.

Першою реакцією стає відверте нерозуміння: яким чином відбуваються метаморфози ідентичності, коли світ не можна розподілити на своїх і чужих. Наступним кроком стає розвиток індивідуалізму, ситуативність мислення та здатність адаптуватись в соціумі.

Це підвищує конкурентоспроможність особистості у сучасному світі, сприяє її соціалізації.

Якщо оцінювати становлення такого члена суспільства з точки зору лібералізму, керуючись тим, що сильні та багаті люди роблять сильною і багатою всю спільноту (державу, націю тощо), то бачимо лише позитивні зміни, оскільки він різко підвищує якісні показники розумового потенціалу. З іншого боку, спостерігаємо, що різкий індивідуалізм людей, які опанували критичне мислення, підриває традиційні моральні устої нашого суспільства. І тут уже можна бити тривогу.

Звідси випливає наступна група питань – ціннісні орієнтації молоді. Ми вже з’ясували, що розвиток критичного мислення розвіює у свідомості традиційні релігійні, етнічні, національні ціннісні орієнтації спрямовані на підвищення конкурентоспроможності певних спільнот. Що ж може дати критичне мислення взамін, щоб вберегти підростаюче покоління від кризи ціннісних орієнтацій? Такими орієнтирами можуть стати цінності сучасного демократичного суспільства: толерантність, стабільний розвиток, дотримання прав людини. Загалом, всі ті цінності, що сприяють виживанню та розвитку всього людства.

Критичне мислення належить до одних із важливих значущих якостей громадянина демократичного суспільства. Велику роль у цьому відіграє організація практичних занять на основі інтерактивних методик, завдяки різноманітним педагогічним ситуаціям. В залежності від ситуації, іноді необхідно практично миттєво прийняти рішення (проявити оперативність мислення), активізувати наявні знання і на основі них вивести нове судження (проявити системність мислення), змінити щось у своїх словах чи діях (проявити пластичність мислення), іноді несподівано для себе знайти незвичайний хід роздумів, невідомий раніше спосіб навчання (проявити креативність мислення), сприймати аргументи опонента з точки зору їх переконливості, науковості, визнавати їх доцільність (проявити мобільність мислення).

Розвиток критичного мислення є підготовкою студентів до життя в громадянському суспільстві, де терпимість і співпраця (конкуренція в даному випадку розглядається теж як форма взаємодії та співпраці) стають необхідними атрибутами існування соціуму.

У другому розділі ми з’ясували, що однією із умов успішного розвитку критичного мислення у студентської молоді є наявність у викладача (тренера) критичного мислення. Крім того, не останньою є педагогічна майстерність педагога. Постає необхідність навчити викладача (тренера) педагогічно-виваженим та цілеспрямованим діям (зміст, форми, методи, засоби) і поведінці (способи, механізми, техніки, технології).

Ми бачимо декілька способів досягти бажаного результату: підвищення кваліфікації педагогів через систему післядипломної освіти (курси підвищення кваліфікації, навчальні семінари, тренінги тощо); розвиток критичного мислення у студентів педагогічних вузів та навчання їх методиці розвитку критичного мислення; самоосвіта викладачів та взаємоосвіта викладачів і студентів. На нашу думку, найбільш ефективними є перші два шляхи та останній.

Зупинимось на взаємоосвіті. Студенти і викладачі можуть брати участь у проектах, пов'язаних зі служінням суспільству, доброчинних справах. Залучення студентів-першокурсників до волонтерського руху буде добрим підґрунтям для формування гуманістичних переконань та загальнолюдських демократичних цінностей як у студентської молоді, так і у педагогів.

Одне з головних завдань – довідатися про основні духовні цінності суспільства, про права й обов'язки громадян і навчитися поважати думку інших. Беручи участь у акціях служіння суспільству, можуть розвивати в собі співчуття ближньому, безкорисливість, задоволення від гарно зробленої справи, від власної корисності; бути відповідальним за власні дії, бути уважними до рідних, близьких, друзів та інших людей, що нас оточують; цінувати добре слово; оволодівати стандартами соціальної поведінки; розвивати в собі уявлення про суспільні духовні цінності і вивчати історію волонтерства. У студентському віці можна знайомитись зі шляхами вирішення місцевих проблем. Вони можуть постаратися відповісти на питання: чому люди добровільно безкорисливо займаються якоюсь роботою (наприклад, допомагають один одному на уроках у школі). Самі студенти можуть допомагати на добровільних засадах в будинках інвалідів, дитячих будинках, інших закладах.

Ряд дисциплін у вищих навчальних закладах допускають участь у суспільному житті. На цьому рівні учні можуть, скориставшись навичками критичного мислення, виявити ланки суспільного життя закладу, свого села (міста), де може бути необхідною і доречною їхня допомога і брати участь у практичній роботі з вирішення цих проблем. Акції служіння суспільству містять у собі допомогу відстаючим студентам, людям похилого віку, шефська робота (проведення годин спілкування в молодіжних клубах за методом “рівний-рівному”, організація спільної суспільно корисної праці). В традиціях нашої батьківщини багато прикладів прояву добровільництва, доброчинності, безкорисності, праці на благо суспільства, що можуть досліджувати студенти. Наприклад, так звана “толока”, коли пів села збиралось, аби допомогти комусь збудувати хату. Будинки спільного користування (церкви, клуби тощо) теж будували всією громадою. Існувала гарна традиція громадою допомагати збирати урожай вдовам, сиротам, людям похилого віку. В давні часи не було дитячих будинків – сиротами опікувались члени громади.

Діяльність із служіння суспільству пов'язана із суспільствознавчими дисциплінами, позанавчальною роботою тощо. Її результатом стає поява таких навичок і когнітивних процесів вищого рівня, як уміння вчасно прийти на допомогу, уміння приймати відповідальні рішення на основі критичного мислення. Робота із служіння суспільству також допомагає зміцненню таких соціальних навичок, як групова взаємодія, співробітництво, взаємодопомога, взаємотурбота.

Студентська молодь усвідомлює неможливість непогрішного життя. У них втрачаються ідеальні образи. Розвиток критичного мислення формує установки щодо відсутності приписів на всі випадки життя: потрібно мислити, і, до того ж, самостійно. Людина, котра мислить, приймає рішення й виконує їх, може помилятися. У помилці немає трагедії. Помилка є одним із варіантів навчання. Негативний результат допомагає у пізнанні світу.

Студенти ставлять цілі, але по різному реагують на їх досягнення або провали. Досягнення мети породжує творчу депресію, якщо відсутня наступна ціль, якої потрібно прагнути. Постановка цілей є підконтрольним процесом. Якщо мети не вдалось досягти, то необхідно переглянути і відкоригувати шляхи і методи.

Усе це сприяє створенню світогляду особистості, у якої відсутні страхи невдач. При ранній соціалізації це важливий захисний механізм студентської молоді.

У рамках розвитку критичного мислення необхідно забезпечити формування демократичних цінностей у студентської молоді, аби зростити в стінах вищого навчального закладу не лише людей з ясним розумом, але й з установками на морально-етичні цінності громадянського суспільства.

Тут особлива роль належить викладачу. Із досвіду роботи у Вінницькому інституті післядипломної освіти педагогічних працівників зазначимо, що під час роботи з слухачами курсів та студентами факультетів перепідготовки постають різноманітні питання щодо ефективності роботи, підвищення професійної майстерності педагога.

На практичній конференції з обміну досвідом було піднято питання пасивності студентів у процесі підготовки позанавчального заходу. Природно, виникає запитання: що робити?

Звичайно, можна було б поставити це питання психологам або досвідченому педагогу-практику. В першому випадку, це була б порада теоретична, в другому – практична, але, по-перше, „чужа”, по-друге, лише одна або дві. Педагогам було “повернуто” їх запитання.

Нами було проведено серію практичних занять з педагогами. Під час заняття учасники отримували завдання: обговорити і знайти вирішення проблеми “Низька активність студентів у громадському житті закладу”.

Об’єднавшись у три групи, методом “мозкового штурму”, кожна група окремо знаходила три-чотири причини низької активності підлітків. Методом обговорення в тих самих малих групах кожної причини, виявляли, “хто винен” або “що винне” в ситуації, що склалася.

Далі продовжували працювати індивідуально. Критично осмисливши ситуацію, записували на аркуші паперу відповідь на питання: „Що я особисто, як педагог, реально можу зробити, щоб змінити ситуацію на краще?” Через декілька хвилин ідеї зачитувались учасниками і прикріплювались на дошці. Після чого, учасники підходили до плакатів і ставили „+” біля ідей, які планували „запозичити”.

На завершення, ідеї, котрі набрали найбільшу кількість голосів, знову критично осмислювали, а саме, обговорювали з позиції: наскільки дана пропозиція є реальною у використанні і може бути рекомендована до використання.

Серед напрацьованих ідей були такі:

• Підвищую мотивацію шляхом залучення до планування заходів. В групі на початку кожного семестру з’являється “Скринька ідей”.
  
• Перед проведенням заходу оголошую акцію “Кошик ідей”.
  
• Проводжу тренінгові заняття. Тренінги згуртовують, вчать ефективно спілкуватися, формують критичне мислення і відповідальну поведінку у різноманітних життєвих ситуаціях. А це сприяє відповідальному і позитивному ставленню до громадського життя.
  
• Планую актуальні заходи-проекти. Під реалізації проекту студенти, активно намагаються вирішити проблеми шляхом залучення сил громадських організацій, чиновників. Це формує у них і активну громадянську позицію, і вміння критично мислити, приймати відповідальні рішення, і відповідально ставитись до власних дій. Вони мають можливість побачити та проаналізувати отримані результати, критично оцінити шлях та наслідки реалізації ідеї.
  
• Під час написання плану заходу, уникаю великих монтажів з уривків віршів та текстів. Монтажі викликають асоціації з школою, крім того, не у всіх добре розвинена механічна пам’ять.
  
• Надаю перевагу заходам, які не вимагають попередніх репетицій. Це підвищує активність, так як дозволяє висловлювати власні думки з приводу заданої теми, спонукає до критичного осмислення проблеми.
  

Розглянувши проблему, що виникла, за допомогою ряду педагогічних вправ, педагоги піддали критичному аналізу вже наявні у них форми роботи, та, проявивши креативність, самі виробили поради і прийшли до висновку, що отримані рекомендації, по-перше, – дієві, по-друге, – кожному окремому учаснику важко було б за короткий час отримати такі напрацювання. А головне, кожний усвідомлював, ці ідеї – результат його розумових та творчих здібностей. Тут важливо пам’ятати про значимість участі кожного в прийнятті будь-якого рішення щодо самого себе.

Педагогам, як і студентам, у подібних випадках краще не давати готових рецептів, а стимулювати їх критичне та творче мислення, залучати до самостійного пошуку рішень засобом інтерактивних технологій та формувати почуття відповідальності за прийняття таких рішень.

Такі навчання варто проводити з педагогами та студентами педагогічних вузів. Викладач мусить мати чіткі уявлення про шляхи формування навичок критичного мислення. І одним із способів формування таких вмінь і навичок є навчання через дію. Організація навчання через дію ґрунтується на наукових підходах. Виходячи з того, що розвиток та удосконалення педагогічних вмінь можливі лише в цілісному процесі, навчання через дію має містити якості і функції, характерні для такого процесу. Тобто цілісне навчання характеризується інтегрованістю, взаємозв’язком всіх компонентів, їх скоординованістю, завершеністю. Усі складові підпорядковані єдиній меті – розвитку індивідуальності, підвищенню професійної компетентності.

Під час занять, спрямованих на розвиток критичного мислення, вводяться поняття певних критеріїв мислення, як вищих суддів власної совісті. Під критерієм мислення розуміємо ту точка кінцевої мети розвитку, на яку постійно потрібно орієнтуватися. В той же час, це відправна точка, з якої виходить думка.

Встановлення критеріїв мислення – необхідна умова формування світогляду засобом розвитку критичного мислення. Лише сформувавши звичку виділення гуманістичних критеріїв, зможемо виховувати людські чесноти. Такими опорними стовпами можуть бути, наприклад, критерії екологізації, забезпечення майбутнього існування людства тощо.

Теми, що обговорюються під час навчання критичному мисленню також відіграють важливу роль у формуванні демократичних цінностей. Гуманізація освіти є найкращим орієнтиром у виборі тематики.

Навіть мова спілкування під час розвитку критичного мислення має своє значення. Наприклад, гру “Дебати”, що спрямована на розвиток критичного мислення, рекомендується проводити у межах країни державною мовою. І лише міжнародні змагання можуть відбуватися англійською, як мовою міжнародного спілкування та батьківщини програми. Адже, мова, переважно, формує спосіб мислення та ментальні установки [124, 70-72].

Отже, використовуючи методики розвитку критичного мислення, потрібно звертати увагу, в кінцевому результаті, на обидві складові педагогічного процесу – навчання й виховання. У контексті виховної роботи з дітьми глобалізація вимагає нового світогляду людини. Традиційні форми ідентичності не відповідають потребам індивіда для конкурентоспроможності й виживання в соціумі. Розвиток критичного мислення підвищує конкурентоспроможність окремих індивідів, але може становити загрозу єдності усталених спільнот і вихованню морально-етичних норм поведінки.

Для запобігання можливим негативним наслідкам потрібно невід’ємною складовою в системі традиційних та інноваційних моделей навчання включати виховання демократичних цінностей, націлювати на принципи співпраці, толерантності, дотримання прав людини.

Лише у зазначеному тандемі розвитку мисленнєвих процесів і виховання ціннісних орієнтацій можемо використовувати розвиток критичного мислення у роботі з підростаючим поколінням.


Висновки до третього розділу

1. Доведено необхідність підготовки педагога – майбутнього тренера, формування у нього установок до морального критичного мислення та вміння розвивати їх у вихованців.
   
2. На основі цілеспрямованого конструювання педагогічного досвіду розроблено поетапну (попередній, безпосередній, рефлексивно-підсумковий етапи) авторську технологію розвитку критичного мислення студентської молоді. В основі авторської технології розвитку критичного мислення – відносницький підхід (І.Д.Бех, А.М.Бойко): врахування індивідуально-психологічних особливостей викладача і студента; необхідність навчати викладача педагогічно-виваженим та цілеспрямованим діям (зміст, форми, методи, засоби) і поведінці (способи, механізми, техніки, технології).
   
3. Обґрунтовано, що застосування технології розвитку морального критичного мислення сприяє формуванню у молоді позитивних цінностей, навичок і вмінь під час прийняття рішення піклуватись не лише про себе, а й про інших. Студент вчиться здійснювати та відстоювати власний вибір, бути позитивним лідером. Це виявляється також в умінні організовувати свою діяльність: самостійно знаходити потрібну інформацію, аналізувати її і застосовувати; розвиненій потребі у безперервній освіті. При використанні педагогічних технологій з розвитку критичного мислення активізується процес навчання та актуалізується готовність і здатність до саморозвитку як студента, так і педагога.
   
4. Визначено, що під час занять, спрямованих на розвиток критичного мислення, потрібно враховувати такі критерії: толерантність, розвиненість суб’єкт-суб’єктних виховуючих відносин, відповідальність за прийняте рішення, орієнтація на цінності громадянського суспільства, науковість, достовірність джерел і фактів тощо.
   
5. Доведено, що підготовка педагога та підвищення його кваліфікації в інститутах післядипломної педагогічної освіти має включати розвиток критичного мислення із застосуванням інноваційно-комунікаційних технологій.
   

Матеріали розділу опубліковано в працях автора [111, 112, 115, 116, 117].

ВИСНОВКИ


У дисертації здійснено вирішення наукового завдання, що виявляється в науково-теоретичному обґрунтуванні та розробленні авторської технології розвитку критичного мислення студентської молоді як загальнопедагогічної проблеми. Одержані в ході виконаного дослідження результати підтверджують гіпотезу. Реалізовані мета й завдання дають можливість зробити висновки й рекомендації, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Здійснений аналіз розроблення проблеми розвитку критичного мислення студентської молоді в сучасній вітчизняній (В.Майборода, Т.Олійник, Н.Поспєлов, І.Поспєлов, Ю.Стежко, О.Тягло та ін.) та зарубіжній (А.Коржуєв, П.Лушин, К.Мередіт, М.Ноттурно, В.Попков, Дж.Стіл, Ч.Темпл, Д.Халперн та ін.) літературі дав можливість констатувати, що це питання в історії національної педагогіки (до початку 1990-х рр.) розглядалося під впливом соціально-політичних умов. Зарубіжні науковці диференціюють розвиток критичного мислення: щодо школярів – як процес набуття практичних навичок у вирішенні життєвих проблем (М.Вайнштейн, Н Стенберг, А.Иоффе, Ч.Уайт), стосовно студентів – практичних навичок для професійної діяльності (S.Harvey, R.Paul, St.Norris, R.Ennis, J.Baron, R.Sternberg). Це зумовило постановку проблеми дослідження, його основні напрями: виявлення педагогічних умов розвитку критичного мислення студентської молоді, узагальнення досвіду ВНЗ щодо розвитку критичного мислення у студентської молоді; обґрунтування на основі цілеспрямованого конструювання передового педагогічного досвіду авторської технології розвитку критичного мислення студентської молоді (з урахуванням морально-етичних цінностей громадянського суспільства). До теоретико-методологічних засад дослідження віднесено системно-діяльнісний (В.В.Краєвський, М.І.Махмутов, М.Н.Скаткін), відносницький (І.Д.Бех, А.М.Бойко), ціннісно зорієнтований (В.О.Білоусова, О.В.Тягло), особистісно зорієнтований (І.Д.Бех, А.Н.Власенко) підходи до розвитку критичного мислення студентської молоді; принцип системності та об’єктивності в дослідженні та оцінці закономірностей розвитку суспільних процесів у світі та Україні; метод цілеспрямованого конструювання педагогічного досвіду (А.М.Бойко); методи аналізу розвитку освітніх технологій у галузі громадянської освіти, спрямовані на соціалізацію молоді з метою включення її до соціального, економічного та політичного життя суспільства.
   
2. Уточнено дефініцію „критичне мислення” як системне мислення, що включає елементи логічного, наукового, образного, творчого та інших видів мислення та підпорядковане головному критерію – позиції особистості.
   

Визначено поняття „моральне критичне мислення” – різновид критичного мислення, критерієм якого є громадянська позиція, ґрунтована на принципах загальнолюдських морально-етичних цінностях демократії, толерантності, співпраці й т. ін.

3. Виявлено педагогічні умови ефективного розвитку критичного мислення студентської молоді, що полягають у попередньому або паралельному формуванні у студентів установок на загальнолюдські моральні цінності; врахуванні вікових особливостей; наявності у викладача критичного мислення; сформованої суб’єкт-суб’єктної взаємодії „викладач (тренер) – студент” на рівні співробітництва; підпорядкуванні процесу розвитку критичного мислення критерію – громадянська позиція особистості.
   
4. Здійснено узагальнення педагогічного досвіду впровадження дебатної методики з метою розвитку критичного мислення студентської молоді (Національний університет „Києво-Могилянська Академія”, Вінницький національний технічний університет, Барський педагогічний коледж (Вінницька область). Порівняльний аналіз продемонстрував, що відмінності в організації навчальної діяльності полягають у: 1) рівневі розвитку суб’єкт-суб’єктних виховуючих відносин „викладач (тренер) – студент” (співробітництво, співтворчість); 2) формі проведення: формат Дебатів Карла Поппера, Парламентські Дебати; 3) методах: залежно від рівня сформованості суб’єкт-суб’єктних виховуючих відносин, розширюється або звужується співвідношення використаних методів (інтерактивні, пасивні, активні) (класифікація за О.І.Пометун).
   
5. Виявлено вплив морально-ціннісних установок особистості на процес розвитку критичного мислення для прийняття рішення шляхом порівняння досвіду розвитку критичного мислення у студентської молоді (ВММІК „Діалог” – дебатна методика, клуб „Відвертість” ВДПУ – методика „рівний – рівному”). Дослідження показало, що при прийнятті рішення людина керується, переважно, екстенсивними (спонукальні фактори орієнтовані на престиж або матеріальний виграш) або просоціальними (врахування суспільного значення діяльності, почуття відповідальності перед групою або суспільством) мотивами поведінки (класифікація за І.Занюком). Обробка емпіричних даних дослідження засвідчила відмінності між ціннісними критеріями мислення і прийняттям життєвих рішень у представників анкетованих груп.
   

У результаті проведеного анкетування, було зафіксовано різницю у формуванні ціннісних орієнтирів. Студенти, в яких розвивали критичне мислення засобом дебатної методики, показали перевагу екстенсивних мотивів поведінки (78,6%). Для молоді, яка працювала за методикою „рівний-рівному”, провідними стали просоціальні мотиви (83,8%). Третя група продемонструвала різноплановість ранжування цінностей, що підтвердило відсутність спланованого системного педагогічного впливу на дану групу. Усе це засвідчило взаємозв’язок критичного мислення, спрямованого на прийняття життєвих рішень з морально-ціннісними установками особистості.

6. На основі цілеспрямованого конструювання педагогічного досвіду розроблено авторську технологію розвитку морального критичного мислення у студентської молоді (попередній, безпосередній, рефлексивно-підсумковий етапи) як взаємодію викладача і студента, спрямовану на досягнення мети через усвідомлення принципів, послідовне виконання поставлених завдань із застосуванням оптимальних форм, методів, засобів, відповідно до педагогічних умов.
   

Складовою технології (безпосередній етап) є розроблений навчально-методичний комплекс „Розвиток морального критичного мислення” (програма та методичні рекомендації). Програма спрямована на формування життєвих та професійних компетентностей студентської молоді шляхом розвитку критичного мислення; набуття вмінь відбору, оцінки та обробки інформації; вироблення навичок прийняття і планування реалізації рішень з урахуванням морального критерію діяльності людини. Методичні рекомендації націлюють викладача на дотримання принципів практичної діяльності, базованої на особистому досвіді та формуванні здатності до інтелектуальної діяльності (Д.Д’юї), конкретно-науковості, що передбачає орієнтацію на певну сферу діяльності, гуманістичності – створення умов для становлення базової культури особистості та її професійного самовизначення (В.Сітаров); застосування інтерактивних форм роботи.

7. Результати дисертаційного дослідження дають підстави запропонувати такі рекомендації для вищих навчальних закладів України:
   

• вважати формування навичок критичного мислення, які стимулюють пошукову самостійну дослідницьку діяльність студентів, складовою навчально-виховного процесу ВНЗ;
  
• з цією метою впроваджувати інтерактивні методи навчання і виховання (проектний метод, кейс-стаді, ділові, рольові ігри, „графіті”, виховні заходи за дебатною методикою тощо), спрямовані на „ранню” соціалізацію і включення молоді у змодельовані або реальні суспільні процеси;
  
• ввести елективний (факультативний) курс „Розвиток морального критичного мислення”, спрямований на формування у студента критичного мислення, базованого на установках до відповідальності та толерантності.
  

Дисертаційна робота не вичерпує всіх напрямів дослідження наукової проблеми. Подальшої розробки потребують питання: формування концептуальних основ розвитку критичного мислення особистості; визначення рівнів сформованості критичного мислення; виявлення тенденцій його розвитку з урахуванням вікового підходу.

Додаток А


Дебати Карла Поп пера (Політичний формат)

1. Загальний опис.
   

Політичний формат Дебатів Карла Поппера (ПФДКП) являє собою змагання між двома командами з 3-х чоловік, які обговорюють доцільність та ефективність певної політичної акції (політики), яка формулюється у вигляді теми (резолюції)(resolution) для дебатів. Одна з команд – стверджуюча (affirmative) – відстоює необхідність проведення подібної політики, а інша – заперечуюча (negative) – опонує їй. Приклади резолюцій: “ООН має розширити захист культурних прав”, “Уряд України повинен змінити політику в галузі захисту сім'ї та молоді”, “Уряд України повинен реформувати свої Збройні Сили”. Таким чином подібні теми зумовлюють обов'язок команд обговорювати не виправданість певної політики, а шляхи її реалізації.

2. Дійові особи в “Дебатах”.
   
   1. Гравці (speakers) – учасники стверджуючої та заперечуючої команд, кожен з яких має притаманні лише йому функції.
      
   2. Судді(я) (judges, adjudicators) – особи, що визначають переможця конкретної гри (раунду). Головне завдання команд – переконати в своїй правоті саме суддів. Як правило гру судить 1 суддя або колегія суддів (3 або 5). Як правило, на кожному турнірі існує посада Старшого судді (Chief Adjudicator).
      
   3. Таймкіпер(хронометрист)(timekeeper) – особа, яка слідкує за часом упродовж виступів гравців та повідомляє їх про це умовними знаками. Також слідкує за використанням часу для підготовки.
      
   4. Тренери (couch, trainer) – особи, які керують роботою дебатних клубів та здійснюють підготовку команд.
      
   5. Глядачі (audience) – особи, що цікавляться або не цікавляться Дебатами, але присутні на раунді.
      
3. Час та порядок виступу гравців.
   

Промова	Час (хв.)
Конструктивна промова 1 гравця Стверджуючої команди (1А)	6
Перехресні запитання 3N до 1А (3N 1А)	3
Конструктивна промова 1 гравця Заперечуючої команди (1N)	6
Перехресні запитання 3А1N	3
Розвиваюча промова 2 гравця Стверджуючої команди (2А)	5
Перехресні запитання 1N 2А	3
Розвиваюча промова 2 гравця Заперечуючої команди (2N)	5
Перехресні запитання 1А2N	3
Підсумовуюча промова 3 гравця Стверджуючої команди (3А)	5
Підсумовуюча промова 3 гравця Заперечуючої команди (3N)	5

^* обидві команди мають 8 хв. часу на підготовку, який вони можуть використати для підготовки перед виступом чи перехресними запитаннями.

4. Стверджуюча команда(affirmative team).
   

Стверджуюча команда повинна доводити один з можливих шляхів реалізації політики, закладеної у резолюції. Для цього вона повинна висунути певну концепцію, яка у дебатах називається кейс (позиція). Кейс повинен відповідати цілому ряду стандартів. Зокрема, він повинен містити цілу низку елементів (назви цих елементів надалі виділятимуться великими літерами). Перший з них – специфічна, реальна та важлива Проблема(ill), що існує на сьогоднішній день. Потім команда повинна належним чином описати існуючу політику (status quo) та довести, що саме вона викликає до життя Проблему - Причини проблеми(blame). Наступний елемент кейсу – Плану дій (cure, plan), який з одного боку являє собою специфічну сукупність методів та засобів вирішення сформульованої командою специфічної Проблеми, а з іншого – є конкретним напрямком загальної політики закладеної в Pезолюції (наприклад, Тема: “Уряд України повинен реформувати свої Збройні Сили” – Проблема: ”Погане матеріальна база ЗСУ” – План дій: сукупність заходів по вдосконаленню матеріальної бази (реформа матеріальної бази) ЗСУ). Останній елемент кейсу – Переваги плану дій (cost, advantages) – тобто ті позитивні ефекти, що будуть досягнуті в результаті реалізації Плану дій. Уся сукупність елементів кейсу: Тема, Проблема, Причини проблеми, План дій, Переваги плану дій – повинні бути приведені командою в єдину систему за допомогою логічних зв'язків між елементами. Якщо Стверджуюча команда вдало сформулювала, захищала та розвивала кейс та його окремі елементи – вона повинна перемогти.

5. Заперечуюча команда (negative team).
   

Основне завдання заперечуючої команди: створити пряме зіткнення в грі, тобто певним чином опонувати політиці, яку відстоює стверджуюча команда. Виконуючи це завдання, заперечуюча команда повинна обрати певну стратегію, якої вона повинна дотримуватися упродовж усього раунду. Усю множину стратегій можна звести до 2-ох груп. Перша – атака в межах кейсу (On-case). До цієї групи належать стратегії, суть яких полягає в запереченні окремих елементів кейсу стверджуючої команди з точки зору їх невідповідності тим критеріям (вимогам), які висуваються до кожного з них. Друга – атака за межами кейсу (Off-case). У даному випадку заперечуюча команда спростовує Тему (resolutional ground). До цієї групи належать 4 стратегії: Контрплан (Counterplan), Невідповідність темі (Topicality), Недоліки (Disadvantages), Критика (Critiques). Counterplan – це стратегія, що зводиться до того, що заперечуюча команда пропонує альтернативну політику до тієї, що закладається в Резолюції або альтернативний до того, що пропонує стверджуюча команда, напрямок реалізації політики, закладеної у Резолюції. Topicality – це стратегія, відповідно до якої, заперечуюча команда пропонує кейс, що не відповідає змісту Резолюції. Disadvantages – стратегія, втілюючи яку заперечуюча команда демонструє негативні ефекти які спричинює кейс опонентів. Critiques – атака ціннісної системи, на якій побудований кейс опонентів та Резолюція. Крім того заперечуюча команда може поєднувати кілька різних стратегій. Але слід зазначити, що наведений вище перелік стратегій є далеко не вичерпним. Головною проблемою заперечуючої команди є послідовність у відстоюванні обраної стратегії, але якщо вона (команда) вирішує її – вона повинна перемогти.

6. Перехресні опитування (Cross-Examination).
   
   1. Визначення: Перехресні опитування – це серія запитань, які ставить гравець однієї команди гравцю іншої команди упродовж 3 хв. Запитання повинні стосуватися гри та в будь-якому випадку не бути особистими.
      
   2. Функції: Перехресні запитання, як правило, використовуються з наступною метою:
      

• Чітке розуміння опонентів – Перехресні опитування дозволяють команді більш чітко записати та сприйняти окремі ідеї опонентів, оскільки гравець, що запитує може попросити респондента повторити окремі елементи його промови.
  
• Уточнення ідей опонентів – Перехресні опитування дозволяють деталізувати окремі ідеї опонентів та зрозуміти їх значення в грі.
  
• Виявлення суперечливих моментів – Перехресні опитування дозволяють виявити та сконцентрувати зіткнення між командами в межах раунду (clashes).
  
• Підґрунтя для промов – Результати Перехресних опитувань можуть бути використані у наступних промовах команди.
  

7. Основні функції гравців:
   
   1. 1-ий гравець Стверджуючої команди (1А) у своїй конструктивній промові: презентує команду, представляє кейс та його окремі елементи (Presentation).
      
   2. 1-ий гравець Заперечуючої команди (1N) у своїй конструктивній промові: презентує команду (Presentation), створює площину зіткнення та формулює стратегію Заперечуючої команди (Refutation).
      
   3. 2-ий гравець Стверджуючої команди (2А) у своїй розвиваючій промові: відбудовує кейс (Rebuilding), розвиває План дій, спростовує стратегію Заперечуючої команди (Refutation).
      
   4. 2-ий гравець Заперечуючої команди (2N) у своїй розвиваючій промові: розвиває висунуту стратегію (Rebuilding) та відбиває атаки опонентів проти неї(Refutation).
      
   5. 3-ті гравці обох команд (3А та 3N) у своїх підсумовуючих промовах: підводять підсумки гри, виокремлюють основні зіткнення (clashes, area of clashes) та доводять перемогу своєї команди по кожному з пунктів зіткнення (Rebuttal).
      
8. Суддівство (Judging).
   

Судді повинні: а) визначити команду, яка перемогла в раунді; б) проставити індивідуальні бали кожному гравцеві. Не завжди перемагає команда, що має більшу суму індивідуальних балів (принцип “Low points win”). Оцінювання гравців відбувається за чотирма критеріями: Організація, Презентація, Аргументація, Докази.

9. Докази (Evidence).
   

Неодмінною умовою перемоги в раунді є наявність у команди належної кількості доказів (evidence), підтримки (support) на користь своїх ідей. Тому перед грою дуже важливо провести якісний пошук інформації з використанням усіх можливих джерел(бібліотеки, ЗМІ, Internet).

Додаток Б


Парламентські дебати


Перша промова прем’єр-міністра – 7 хвилин.

Виголошує тему

Проголошує чітке, точне визначення лінії аргументації та бачення проблеми Урядом

Представляє підтримку лінії аргументації кількома незалежними аргументами.


Перша промова лідера Опозиції – 8 хвилин.

Представляє бачення теми Опозицією.

Представляє лінію контраргументації.

Пропонує незалежний аналіз теми.


Перша промова члена Уряду – 8 хвилин.

Представляє загальний погляд підтримує загальний погляд Уряду на тему.

Відбиває незалежний аналіз Опозиції.

Підкріплює/переглядає лінію аргументації Уряду.

Представляє нові аргументи.


Перша промова члена Опозиції – 8 хвилин.

Переглядає загальний погляд Опозиції.

Представляє нові пункти аргументації та аналізу.

Наголошує на головних аргументах власної позиції.

Вказує на слабкі місця у лінії аргументації Уряду.


Друга промова лідера Опозиції – 4 хвилини.

Вказує на вирішальні моменти у аргументації обох команд.

Кристалізує власну лінію аргументації, але не приводить нових аргументів.

Представляє висновок.


Друга промова прем’єр-міністра – 5 хвилин.

Підбиває підсумки раунду.

Вказує на вирішальні моменти у аргументації.

Не має права приводити нові аргументи.

Кристалізує власну лінію аргументації новими прикладами.

Представляє висновки.

Додаток В.1


Дебати Карла Поппера (Ціннісний формат)

1-ий стверджуючий гравець (6 хв.)

Вітається із суддями, опонентами, глядачами. Представляє свою команду.

Виголошує свій (стверджуючий) аспект теми. Визначає ключові слова теми.

Визначає мету або критерій.

Встановлює лінію аргументації:

Перший аргумент.

Другий аргумент.

Третій аргумент.

Робить висновок, даючи чіткий погляд стверджуючої команди щодо теми.

Промову завершує словами: “Я готовий до запитань”.


3 хв. Перехресні запиання (від гравця № 3 запер. команди).

1-ий заперечуючий гравець (6 хв.)

Вітається із суддями, опонентами, глядачами. Представляє свою команду.

Не погоджується з темою. Проголошує сій (заперечуючий) аспект теми.

Погоджується або пропонує свої дефініції.

Приймає мету опонент та або надає власну. Розбиває кожен аргумент стверджуючої команди, йдучи за структурою їх аргументації. Представляє лінію аргументації власної (заперечуючої) команди.

Перший аргумент.

Другий аргумент.

Третій аргумент.

Промову завершує словами: “Дякую, я готовий до запитань”.


3 хв. Перехресні запиання (від гравця № 3 запер. команди).

2-ий стверджуючий гравець (5 хв.)

Ще раз засвідчує власну позицію. Ще раз стверджує/ розбиває дефініції запереч. команди (якщо вони були). Ще раз вказує на цінність мети.

Стверджує лінію аргументації своєї команди за первинною структурою: представляє нові докази; перечитує вирішальні аспекти попередніх доказів; використовує приклади, описи, аналогії; розширює існуючі аргументи.

Розбиває аргументи заперечуючої команди.

Промову завершує словами: “Дякую, я готовий відповісти на ваші запитання”.


3 хв. Перехресні запиання (від гравця №3 запер. команди).

2-ий заперечуючий гравець (5 хв.)

Підкреслює головні відмінності.

Якщо ввели нові дефініції, продовжує пояснення.

Аргументує альтернативну мету, використовуючи лінію аргументації стверджуючої команди, розбиває її послідовно пункт за пунктом: надає нові докази; пояснює слабкі місця в лінії аргументації опонентів.

Використовує приклади, описи, аналогії.

Ще раз стверджує власну лінію аргументації, а також розширює її.

Промову завершує словами: “Я готовий до запитань”.


3 хв. Перехресні запиання (від гравця № 3 запер. команди).

3-ій стверджуючий гравець (5 хв.)

Концентрує увагу суддів на вирішальних моментах гри. Ще раз пояснює, чому стверджуюча команда продовжує підтримувати власні дефініції.

Пояснює переваги мети власної команди.

Слідкуючи за структурною лінією стверджуючої команди:

- вказує суддям на вагу вирішальних аргументів;

- пояснює вплив кожного аргументу та чому стверджуюча команда продовжує його підтримувати.

Порада. Не «упускати» аргументи опонентів. Вказувати на їх вагу та відбивати їх. Зробити висновок зі всього, що сказала ваша команда.

Подякуйте за увагу.

3-ій заперечуючий гравець (5 хв.)

Концентрує увагу глядачів, суддів на вирішальних моментах гри. Вказує на позицію власної команди щодо дефініцій. Надає оцінку будь-якій дискусії щодо мети.

Слідкуючи за структурою лінії аргументації заперечуючої команди: - вказує суддям на вагу вирішальних контраргументів;

- пояснює їх вплив;

- відбиває головні аргументи.

Порада. Впевніться, що ви відбили всі стверджуючі аргументи.

Зробіть висновок зі всього, що сказала ваша команда.


Подякуйте суддям, опонентам, глядачам за увагу.


Кожна команда має 8 хвилин підготовчого часу. Інформацію, почерпнуту із запитань, треба використовувати під час промов.

Додаток В.2


Президентські дебати

(план політичної промови за форматом гри)

1. Вітання
   
2. Представлення
   
3. Тема гри
   
4. Опис проблеми
   
5. Пояснення існуючих проблем
   
6. Шляхи вирішення проблем
   
7. Підведення підсумків промови
   
8. Подяка за увагу
   
9. Повідомлення про готовність до запитань.
   

Кожен учасник гри представляє свій незалежний аналіз теми, яку він взнає за 30 хвилин до початку гри.


Промова кожного гравця – до 5 хвилин.

Перехресні запитання – до 15 хвилин.

Запитання з зали – до 15 хвилин.


При суддівстві оцінюється логічне мислення; критичне мислення; силу і переконливість аргументації та доказів; структуризацію промови та самопрезентацію (мова, жести, міміка, постава тощо), вміння чітко, зрозуміло висловлювати думки.


Додаток Г





Додаток Д